Парк «Піскові озера» у Львові

 

   Прогулюючись вулицею Генерала Чупринки, ви не тільки поринете в неймовірну розкіш архітектури, а й зможете опинитись в одному з найзеленіших куточків міста. Навіть, якщо вам здається, що ви у Львові вже  бачили все, то знайдуться обов’язково якісь нові місця, які вас неодмінно здивують, зачарують та залишать найприємніші враження. Одним з таких місць є парк «Піскові озера».

   Саме сьогодні ми вирушимо до цього зеленого парку, до цієї затишної оази, яка нас полонила та подарувалла незабутні відчуття. Щоб потрапити до парку, можна скористатись громадським транспортом:  трамваєм доїхати до зупинки «Вулиця Андрія Мельника» (на вулиці Євгена Коновальця), автобусом або маршруткою до вулиці Генерала Чупринки або Євгена Коновальця, з центру міста, від площі Ринок найшвидше можна доїхати трамваями № 1 або № 9 до вулиці  Андрія Мельника, це займе близько 15 – 20 хвилин. Але можна дійти й пішки. Ті, хто  хоче потрапити не тільки до парку «Піскові озера», а й побачити нову частину Львова, яка не заповнена туристами, проте наповнена архітектурними пам’ятками, можуть прогулятись вулицею Генерала Чупринки.  Ми так і зробили.

   Ми весь свій маршрут пройшли пішки. Орієнтиром може служити Органний зал (костел святої Марії Магдалини), що знаходиться за адресою вулиця Степана Бандери, 8, а навпроти та сама вулиця Генерала Чупринки.

Органний зал (костел святої Марії Магдалини)

   Перейшовши через дорогу, ми опинились біля СЗШ № 10 (ліворуч) з польською мовою навчання, яка має історичну назву – школа імені святої Марії Магдалени. Ну а далі ми рушаємо вулицею Генерала Чупринки, яку неодмінно можна назвати однією з найкрасивіших вулиць Львова – справжньою перлиною міста.  Це фактично музей під відкритим небом, де кожен будинок має своє обличчя та історію. Тут панує розкішна електика та вишукана сецесія. Ви знайдете все: від суворих вілл до  замкоподібних споруд. Більше інформації можна дізнатись у моєму окремому пості «Львів. Маршрут однієї вулиці: прогулянка вулицею Генерала Чупринки (район Кастелівка)».

   Так, ця прогулянка буде довгою, адже сама вулиця Генерала Чупринки має довжину близько 2,2 км. Спокійним кроком звичайно ви її можете подолати за 25 – 30 хвилин, але якщо зупинятися біля кожного красивого будинку (а їх там десятки), прогулянка може затягнутися на годину й більше. Але це буде насправді неймовірно захоплюючий променад. Але коли ви дійдете  майже до кінця (праворуч) – вас очікуватиме справжній сюрприз, ви опинитесь у зеленій відпочинковій зоні – це парк «Піскові озера». Для побудови точного маршруту можна скористатись картою, яку безкоштовно можна отримати в Інформаційному центрі або ж скористатись Google Maps.

Перехрестя вулиць Степана Бандери, Петра Дорошенка та Генерала Чупринки (прямо)

   «Піскові озера»  –  це невеликий парк у Франківському районі міста Львова. До 1990-х років він мав назву «Алтайські озера» –  таку назву в радянський час мала прилегла вулиця ( тепер це вулиця Гордицьких), тому і парк отримав таку назву,  старожили та мешканці району й досі його  так називають.

   Розташований при вулиці Гординських (між вулицями Євгена Коновальця, Академіка Степана Рудницького, Генерала Чупринки) та Гординських, у престижній місцевості Новий Світ (На Байках).

Центральна алея парку "Піскові озера" (з боку вулиці Генерала Чупринки)

   Загальна площа парку становить 5,8 га. На території є два видовжені озера, з’єднані містком, площа водного дзеркала – 1,8 га. Основна функція парку – рекреаційна. Це міце відпочинку мешканців мікрорайону з населенням близько 15 тисяч осіб. Парк невеликий, однак він один із небагатьох, де можна прогулятися біля водойми, що привертає увагу жителів.

Озера на території парку

   Офіційно парк «Піскові озера» був закладений владою Львова у 1923 році під назвою «Гданський». Основна його функція в ті часи була спортивною – це був перший в Україні спеціалізований спортивно-біговий парк. При прокладанні доріжок було враховано ландшафт, особливості місцевості, створено містки. До 1939 року він був популярний серед львів’ян, хоча й віддалений від історичного центру. Парк користувався чималою популярністю аж до Другої світової війни.

Прямо вихід на вулицю Генерала Чупринки

   На початку ХХ ст. тут були розташовані кар’єри з видобутку піску фабрики гіпсу відомої львівської родини промисловця ХІХ ст., виробника гіпсу Юзефа Франца. Після закриття кар’єрів ця територія поступово занепала. Озера утворилися через просочування води на дно піщаної  виїмки. Є версія, що спочатку тут були стави, а вже потім – озера.  На місці зруйнованого ландшафту у 1950-х роках був облаштований парк. До цього тут було сміттєзвалище відходів лампового заводу. Крім цього озера використовувались для потреб емалевого заводу, що був розташований на вулиці Алтайській. За даними Центру міських історій, для впорядкування Алтайських озер задіяли молодь.

Озеро в оточенні  розкішних дерев

   Територію розчистили, а навпроти, на вулиці Пушкіна, 130  (тепер це вулиця Генерала Чупринки) за проєктом архітекторів Л. Тимченко та П. Конта спорудили будівлю навчального корпусу Львівського електромеханічного технікуму. Завдяки молоді, територію вдалося розчистити від сміття, вичистити та впорядкувати давні озера, а також прилеглу територію, де зараз існує парк «Піскові озера».

   У 1989 році СКБ Львівського лісотехнічного інституту розробило проєкт комплексної реконструкції і благоустрою, однак його до кінця не реалізували. Стежки до входів у парк розробили з боку вулиць Євгена Коновальця та Генерала Чупринки. Доріжки заасфальтували, а стежки вкрили товченою цеглою. Варто також зазначити, що входи у парк не оформлювали хідними архітектурними елементами – арками.

   Під час перейменувань, на початку 1990-х років, парк було названо «Піскові озера».

Місток, що з'єднує два озера

   Основу насаджень парку становлять ясен звичайний та ясен американський, а також гостролистий клен та клен-явір. Інші породи дерев: черемха звичайна, клен ясенолистий, клен сріблястий, біла акація, каштан кінський, черешня, алича, кедри, сосни, верби, туї, смереки, берези, тополі і модрина. В підліску та узліссях ростуть чагарники: бузина чорна, глід, бирючина, шипшина звичайна та інші.

Місток є однією з окрас парку

   Якщо зайти у парк з боку вулиці Генерала Чупринки, що ми і зробили, то одразу ж є можливість спуститися до води на невеликий причал. Звісно, що туристичні човни по озеру не плавають, лише час від часу сюди привозять човен для комунальників, щоб прибрати водойму. Але у любителів селфі можуть на цьому причалі вийти непогані світлини на фоні води.

 Парк в урбаністичній забудові

   Навколо – житлові квартали, тож озера слугують «зеленими легенями» для місцевих.  Поруч немає гучних магістралей, що робить парк тихим притулком.

Житловий квартал навколо парку

   Розташування також впливає на мікроклімат: озера пом’якшують спеку влітку, а взимку тут можна побачити замерзлі поверхні, привабливі для ковзанярів. Це не просто точка на мапі, а інтегрована частина міського ландшафту, де природа гармонійно сусідить з урбаністикою.

У парку є зручні алеї та в тіні дерев стоять лавочки

   У парку є спортивний майданчик, у частині парку, ближче до вулиці  Євгена Коновальця, є невеликий дитячий майданчик з гойдалками, піском та лавками для батьків. То ж і для малечі в парку є місце.  На території є біотуалети.

На території присутні біотуалети

   Літом 2023 року на березі великого озера облаштували шезлонги, стало популярним плавання у ньому.

Облаштований пляж на березі озера

   Піскові озера згадані у пісні вокальної формації «Піккадійська терція» «Старенький трамвай».

             Коли сонце розжарене над містом висить,

             І від чаду машин кругом іде голова.

             Я згадаю прохолодних озер блакить,

             Куди їздив колись старенький трамвай.

             Повези мене туди, де природа сама,

             Повези мене за місто, де асфальту нема.

             Повези мене туди, де зелена трава,

             Повези, повези… о-о, старенький трамвай.

   Автор пісні Олександр Шевченко з цього приводу сказав: «Це пісня про Алтайські озера».

В літню у спеку  зануритись в озеро - це в те, що треба

   Природа Піскових озер – це симфонія зелені та води, де два ставки, з’єднані  містком, створюють ілюзію єдиної водойми. Місток  складається з металевих конструкцій. Він ще набув слави «мосту закоханих» і на його перила не вішають замки як символ вічного кохання, але це місце є одним з найпопулярніших для фотосесій закоханих. Вода в ставках прозора, з легким піщаним дном, що нагадує про походження.  

Канал, що з'єднує два озера

   Парк регулярно доглядають, озера чистять. Тут можна рибалити, засмагати, в парку – організовувати пікніки чи кататися на велосипедах. Є доступні зони відпочинку. А також тут можна вигулювати собак за спеціальним прогулянковим маршрутом.

 На території дозволений вигул собак

   Крім цього тут є облаштовані станції  для прибирання за собаками.

Існують спеціальні станції для прибирання за собаками

   Навколо озер облаштовані прогулянкові доріжки, встановлені лавки та лежаки. 

 Парк місцями має горбистий рельєф

   Також тут є інформаційний стенд, де можна ознайомитись з правилами поведінки у парку.

    Рекомендації щодо правил поведінки у парку.

1. Під час сильного вітру рекомендуємо утримуватись від прогулянок парком (можливе падіння великих гілок).
2. Залишайте сміття в урнах.
3. Під час прогулянки з собакою: тримайте її на повідку, надягніть намордник, прибирайте за собакою).
4. Пересуваючись велосипедом або самокатом, обирайте безпечну швидкість.
5. Відповідальність за безпеку дітей під час прогулянки несуть їхні батьки.
6. Підгодовувати птахів дозволяється лише в зимовий період (не використовуйте пластикові пляшки в якості годівничок).
7. Забороняється зривати квіти, зламувати гілки дерев та кущів.
8. Забороняється пересуватись парком мотоциклом або скутером.
9. Забороняється заїзд у парк приватного автотранспорту.
10. Забороняється висаджування рослин без дозволу керівництва парку.
11. Забороняється виловлювати рибу.
12. Забороняється розпалювати багаття.
13. Забороняється вживати алкогольні напої.

Інформаційний стенд з правилами поведінки

   На підвищенні є невеликий круглий майданчик з лавками та урнами, тут можна усамітнитись та оглянути парк з висоти. Але коли я туди піднялась, то була вражена: одразу почула неприємний запах та побачила купу сміття. Мені неприємно писати про це, але люди, схаменіться!!! Поруч стоять унизу біотуалети!!! Це просто жах!!!

На невеликому пагорбі є круглий майданчик

   Справді, це дуже відома у місті локація для літнього відпочинку біля води. Парк особливо припаде до душі любителям спостерігати за водяними птахами.  Їх тут безліч: крижні  (дикі качки), лиски, водяні курочки, пірникози. Основними водоплавними мешканцями, найприємнішою «родзинкою» парку є крижні – це найпоширеніший вид птахів.

В озері мешкає багато водоплавних птахів

   Качки тут живуть протягом усього року, оскільки озера зазвичай не замерзають повністю завдяки підземним джерелам і їх тут велика кількість. Вони часто гніздяться в заростях очерету вздовж берегів. Вони охоче позують перед камерами та споживають смаколики, якими підгодовують відвідувачі. 

Господарями парку є дикі качки (крижні)

   Також тут можна побачити лиску – невеликий водоплавний птах чорного кольору з характерною білою плямою на лобі.  Хоча вони поводяться обережніше за качок, їх часто можна побачити під час плавання в центральній частині озер. Іноді на озера залітають лебеді (зазвичай лебідь-шипун), проте вони з’являються тут не так регулярно, як качки, і часто використовують водойму як тимчасове місце відпочинку під час міграцій.

   Окрім водоплавних, на берегах та в прилеглому парку мешкає багато дрібних птахів. Для них на території парку спеціально встановлюють годівнички, де можна побачити синиць, повзиків та горобців.

В одній з частин озера є зарості очерету

   Але, хочу наголосити, що є дуже важливим, якщо ви хочете підгодовувати птахів під час прогулянки, орнітологи наполегливо рекомендують не використовувати хліб (особливо чорний або свіжий білий), оскілки він шкодить їхньому травленню. Краще взяти з собою сире насіння соняшника або гарбуза, овес, пшеницю або спеціальні суміші для птахів, дрібно нарізані овочі чи фрукти (моркву чи яблука).

Водоплавних птахів тут справді багато

   Ну а ті, кого більше цікавить флора, обійшовши навколо озер, можуть продовжити пізнавальну прогулянку у ботанічному саду Національного лісотехнічного університету, що розташований поруч. Більше інформації можна дізнатись у моєму окремому пості : «Ботанічний сад Національного лісотехнічного університету у Львові».

Паркова зона представлена великою кількістю дерев

   Вхід до парку безкоштовний.

   Екосистема парку тут делікатна: озера живляться підземними джерелами, тож вода залишається відносно чистою, попри міське оточення. Весною цвітуть квіти, влітку – пишна зелень, восени – золоте листя, а взимку – крижані візерунки.  Це місце приваблює не тільки людей, а й тварин: білки скачуть по гілках, а рибалки іноді ловлять карасів.  Однак, як зазначають екологи, забруднення від відвідувачів – реальна загроза, тож у 2025 році ввели нові правила для збереження чистоти.

Ось і таку картинку можна побачити

   Сьогодні, озера – це не просто водойми, а символ відновлення, де минуле ховається під шаром води, нагадуючи, як час згладжує шрами. З урахуванням урбанізації, це місце стало ще доступнішим завдяки новим велодоріжкам, що з’єднують його з іншими парками. У 2025 році, за даними нових джерел як zaxid.net, парк доповнили новими насадженнями, щоб посилити біорізноманіття, включаючи місцеві види дубів і верб.

 Вид на парк з верхнього майданчика

   Тут проводять локальні фестивалі, інтегруючи природу з мистецтвом.

 Довкола парку багато лавочок для відпочинку

   Соціально озера об’єднують покоління: діти граються, старші згадують молодість. Це місце, де львів’яни знаходять баланс у швидкому житті. Зростаюча популярність свідчить про його роль у міській ідентичності.

-          Чи знали ви про парк «Піскові озера» у Львові?

-          Чи вдалось вам прогулятись територією парку?

-          В яку пору року ви тут побувати?

-          Чи вдалось насолодитись метушнею диких качок?

-          Можливо ви плавати в озері чи засмагали на його березі?

-          Чи просто вирішили заховатись від міського галасу?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР