Храм святого Климентія Папи у Львові

   Прогулюючись вулицею Генерала Чупринки у Львові, що є однією з найкрасивіших та найцікавіших  артерій міста, не перестаєш насолоджуватись неймовірною архітектурою історичної забудови. Це справжній музей зодчества просто неба, де кожен будинок має власну історію та унікальне обличчя. Так, випадково, я натрапила на дуже цікаву, як на мій погляд, будівлю, що виявилась  церквою святого Климентія Папи. І я не помилилась, адже вона має не тільки цікавий екстер’єр, а ще й цікаву історію.

Церква святого Климентія Папи на вулиці Генерала  Чупринки

   Дуже дивним для мене є те, що я про цю будівлю дізналась вперше, адже серед найвідоміших храмів Львова, цієї церкви в переліку я не бачила, так як і більшість туристів. Тому вона не є досить популярною, скажу більше, навіть маловідомою, адже  більшість відомих храмів знаходяться в центральній частині міста, де і прогулюється більшість туристів. Але мені захотілось дізнатись про неї більше.

   Прогулюючись вулицею Генерала Чупринки, ви неодмінно побачите цю будівлю, що приверне вашу увагу своєю монументальністю та червоним кольором цегли. Якщо рухатись вулицею від костелу Святої Марії Магдалини (Органний зал), то церква буде праворуч. Розташована за адресою: вулиця Генерала Чупринки, 70. 

Вхідний портал на територію церкви

   І ось я зупиняюсь біля храму. Дуже незвичним є те, що сама дорога та алея вулиці Генерала Чупринки знаходиться внизу, праворуч іде кам’яний мур, а вже на підвищенні – сама церква. Вона знаходиться так близько, що розгледіти її дуже важко, адже вона є досить високою та поважною. Тут же в самому паркані розташований і вхід – це металеві ажурні ворота, а поруч прикріплена табличка з назвою об’єкту: «УГКЦ. Храм святого Климента». Звідси я вперше  і дізналась про цей храм. Для того, щоб краще оглянути церкву святого Климентія Папи, рекомендую перейти на протилежну сторону вулиці і тоді можна оглянути весь ансамбль.

   Портал був відчинений, тому ми не задумуючись зайшли, тим паче, що мені було цікаво. Одразу опинились, ніби в підземеллі. Прямо на стіні  можна побачити релігійні зображення та скульптурні композиції на духовну тематику. Далі праворуч і ліворуч угору пішли вузькі  сходи і здається, що і справді ти опинився в обмеженому просторі. Піднімаючись сходами, здається, що ніби виходиш назовні з печери.

Табличка біля входу до храму

   І ось перед нами постає церква з добре облаштованим і затишним простором. Перше враження було дуже приємне. На території нікого не було. Це й не дивно, адже це був ранок і  у цей час у церкві відбувалася Служба Божа. Ми трішки зайшли і деякий час були присутні на богослужінні, потім вийшли. На жаль, оглянути інтер’єр церкви нам не вдалось, але наступного разу мені б хотілось туди потрапити: чомусь мені підказала інтуїція, що там є що подивитись.

Біля входу до храму

   Церква святого Климентія Папи – греко-католицький храм у Львові. Колишній костел і монастир кармеліток босих. Будувався храм разом із усім монастирським комплексом у 1893 – 1895 роках. Графиня Кароліна Рачинська – головна опікунка львівських кармеліток, офірувала понад 100 тисяч ринських злотих на зведення храму. Вона звернулася до  німецького архітектора з Кельна Франца Штадца, який спеціалізувався на сакральній архітектурі, та замовила йому проєкт храму. Він був учнем і сином видатного архітектора Вінценца Штатца, керівника добудови Кельнського собору. Керував будівництвом український архітектор Іван Левинський. Будувався для чернечого ордену кармеліток босих. Іваном Левинським проєкт неоготичного костелу було доопрацьовано (пристосовано до умов ділянки).

Церква святого Климентія Папи 

   Спрощення і стилізація архітектурних форм храму були не лише наслідком вимог кармелітських статутів і правил, але і виявом нових тенденцій в європейській архітектурі. Польський дослідник Пйотр Красни вважає, що забудова львівського кармелю «набрала своєрідного премодерністичного характеру, що, можливо, не було тільки справою випадку, але й відчуттям Ф. Штатцем принципового напрямку, нових шляхів, на які вступала європейська архітектура того часу».

Екстер'єр храму

   Також у роботі брав участь організатор львівської архітектурної школи Юліан Захаревич.  З 1895 року розпочалось оздоблення інтер’єрів і будівництво вівтарів, які б могли відповідати високому класу архітектурних форм львівського Кармелю.

Зовнішній вигляд храму

   Проєк  головного і двох бічних вівтарів виконав у неоготичному стилі Юліан  Захаревич. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 1895 – 1898 років. 

   Вівтар виконаний у вигляді шафи-триптиху, такі зразки були популярні у Баварії, а в Галичині це був перший екземпляр. На жаль, він був знищений у радянський час, як і весь інтер’єр.

Релігійні зображення у нішах на зовнішніх стінах

   У такому ж стилі витримано й форми амвону, каплички святої Терези від Дитятка Ісуса і вівтаря у хорі чорниць. Юліан Захаревич наполягав на тому, щоб всі роботи в інтер’єрах святині доручили львівським майстрам, художникам і скульпторам. У 1926 році біля правого бічного вівтаря встановили неоготичну дерев’яну капличку, подібну до вівтаря Юліана Захаревича, яка завершувалась балдахіном у формі ажурної вежі з хрестом. В центральній частині каплички вмістили дерев’яну поліхромовану фігуру святої Терези від Дитятка Ісуса.

   Цей монастир був збудований для католицького жіночого ордену кармеліток босих. Вони довго шукали для себе спокій. Спочатку вони мешкали в Познані. Та через утиски там німецької влади перебралися в австрійську імперію до Кракова, згодом до Варшави.  Та коли опинилися у Львові, спочатку будують скромний монастир на вулиці Лисенка. Та коли їх монастир став популярний через чудотворну ікону вирішили збудувати інший монастир саме на Чупринки.  Цікаво, що від архітектора вони вимагали, щоби будова була одночасно величною і скромною.  А ще мала мати закритий двір та закриті за вівтарем великі хори, аби монахинь не часто могли бачити світські люди.

   Меценатами побудови була князівська пара. Вона Етінген-Валлерштайн з Баварії, він Карполь Рачинський з Великопольщі. Їх герби є над входом до монастиря.

   А хто ж такий святий Климентій, на честь якого названо храм?

   Климентій І (також – Климентій Римський) – четвертий Папа Римський, один із апостолів із семидесяти. Жив ще у І ст. й був учнем самого Петра.  Походив із знатної родини, зустрівшись із апостолом Петром, навернувся до християнства і був охрещений. Він був у 88 році освячений апостолом Петром на римського єпископа. Період його служіння характерний великим припливом у Церкву новоохрещених християн. Проти цього яро виступали язичники.

Подвір'я церкви прикрашає багато зелених насаджень

   За активну пропаганду християнської віри в язичницькому Римі, імператор (точно невідомо який, можливо Доміціан) відправив Климентія на каторжні роботи в одну із далеких колоній – Херсонес Таврійський (на території сучасного Севастополя, хоча вважається, що каменеломні були на території сучасного Інкермана). Але й на каменеломнях Климентій продовжував християнські проповіді й навертав багатьох язичників у християнську віру.  Тут уже трудилося близько 2000 в’язнів-християн. Місцевість була безводна, проте, як кажуть перекази, за молитвами Климента Господь відкрив джерело води. Чудеса, а також святе життя і проповідь праведного в’язня сприяли поширенню християнства: у Криму почали руйнувати поганські капища та зводити християнські храми.

Зовнішній вид

   Чутки про це досягли і Риму. За це імператор Траян наказав стратити Климентія. Папу прив’язали до кам’яного якоря й втопили у морі поблизу Херсонеса. Мощі святого перебували на місці страти до ХІХ ст. Як каже переказ, щорічно, в день його мученицької смерті, море дивним чином відступало, відкриваючи місце його спочинку.

   Традиція переказує, що під час перебування у Херсонесі у 861 році Костянтин Філософ почав шукати мощі Климента Папи, і навіть здійснив своєрідну морську експедицію за підтримки місцевого духовенства. Після тривалих пошуків мощі знайшли на одному з островів і урочисто поклали до церкви Святих Апостолів. Частину мощей рівноапостольний Кирило залишив у Херсонесі, а частину переніс до Риму в дар Папі Адріану ІІ. У 989 році князь Володимир Великий, після захоплення Херсонесу, привіз їх у саркофазі до Києва.

Вже після смерті його включили до офіційно визнаного Церквою списку пап.

   В іконографії святий Климент зображується у папських шатах з якорем, хрестом-якорем (Климентівським хрестом) або пальмовою гілкою – символом мученичества. Його вважають патроном каторжан, каменярів і моряків.

Головний вхід до храму

   Папу Климента вшановують у католицькій, православних і  деяких протестантських (англіканській і лютеранській) церквах. Святий Климентій був одним з найбільш шанованих святих у Київській Русі. Його однаково шанують християни і східного, і західного обрядів. Тому присвята колишнього костелу монастиря Кармеліток святому Климентію зовсім не виглядає дивною, адже греко-католицька церква – синтез двох головних християнських обрядів. Найбільший храм на його честь – базиліка святого Климента у Римі, де було покладено його мощі. Проте не всі: голова святого перебуває у Києво-Печерській Лаврі. А також невелика частинка мощей священномученика є в храмі святого Климентія папи Львівської Архиєпархії УГКЦ у Львові (вулиця Генерала Чупринки, 70). А у вівтарній частині встановлено великий камінь, який дістали із Севастопольської бухти. На камені вирізьблено хрест-якір.

   25 листопада Церква вшановує святого священномученика Климента, Папу Римського – одного з перших провідників Євангелія на українських теренах. У храмі на його честь можна помолитись перед мощами святого.

Храм знаходиться на підвищенні

   У 1939 році чорниці залишили обитель – прийшла радянська влада. У воєнні часи ХХ ст. первісний дах костелу та шпиль його вежі знищили. Та чи не найбільшої шкоди будівлі завдало перебування у місті радянської влади. Саме тоді в церкві зробили три поверхи з додатковими стінами, а в капличці – ще два.  Крім цього, знищили оздоблення та вівтарі. У приміщеннях монастиря розташувалася катівня НКВС (народний комісаріат внутрішніх справ).  А у 1941році фашисти влаштували тут відділок Гестапо. З 1941 по 1944 роки, на колишньому монастирському подвір’ї, в саду та на цвинтарі відбувалися розстріли військовополонених, яких було інтерновано після капітуляції Італії та відмови італійців воювати на боці Німеччини.

Скульптурне оздоблення над входом до церкви

   Після закінчення війни й до 1952 року, у будівлях монастиря був охоронний полк НКВС-МВС. Згодом його перебазували на південні околиці Львова, а колишній монастирський комплекс надійшов у розпорядження міської АТС (автоматична телефонна станція).

У зовнішньому оздобленні багато дерев'яних скуцльптур

   У 1960-х роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих. Після розпаду СРСР все це перейшло у спадок «Укртелекому». Будівлю храму львівська дирекція «Укртелекому» використовувала як операційну залу для розрахунків та обслуговування клієнтів.

   Починаючи з  1996 року громада церкви святого Климентія боролася за повернення храму і використання його для богослужінь. 12 років міська влада не бажала повертати храм вірянам. Лише у 2008 році їм передали частину приміщень.

   Рішення від 2011 року депутати Львівської міської ради передали храм із комунальної власності  у власність громади. Тепер церква належить УГКЦ. Перегородки забрали. А серед його нового спорядження варто придивитися на розп’яття у вівтарі. Його, випадково, під час ремонту, знайшли  в одній з ніш храму замурованим вже без рук. Так його сховали від руйнації радянського режиму. Руки вирішено не відновлювати, аби показати мученичество і цього храму, і УГКЦ загалом. Зараз це розп’яття у вівтарі й символізує страждання народу та багаторічні страждання храму, який освятили на честь святого Климентія Папи.

   Сьогодні парафія церкви святого Папи Климентія активно розвивається. Тут діє катехична школа, курси з італійської та німецької мов, хор, різноманітні гуртки, а також курси для вагітних жінок.  Охочі можуть звертатись у психологічну та юридичну порадні церкви.

   Культова споруда (храм) та прилеглі до нього монастирські приміщення становлять історичну, культурну та художню цінність, здеформовану за період користування не за призначенням. Знята вежа з хрестом, збита мозаїка і хрест над порталом, храм перекрито двома бетонними поверхами, розібрано цегляний мур.

   Сьогодні храм святого Климентія Папи є діючим. Там відбуваються щоденні богослужіння. З понеділка і по суботу о 07.30 – Літургія за померлих, о 18.00 – Літургія за всяке прощення. Кожну третю суботу місяця о 12.00 відбувається Літургія для дітей з аутизмом. У неділю о 8.00 та 10.00 – Божественна Літургія, о 12.00 – Божественна Літургія для дітей, о 17.00 –  Божественна Літургія за жертводавців. 

Вид на церкву з вулиці Генерала Чупринки

   Екстер’єр

   Будівля є яскравим зразком неоготичного стилю, що орієнтувався на північноєвропейські зразки. Фасади виконані з нетинькованої червоної цегли з використанням тесаного каменю для деталей. Це створює характерний для львівської архітектури того часу «суворий» вигляд. Ефект «цегляної готики», де колір і текстура самого матеріалу є головним декоративним елементом.

   Нижню частину будівлі викладено грубо обтесаним світлим каменем, що візуально «заземлює» споруду та підкреслює її монументальність.

Монументальність  вражає, а червоний колір заворожує

   Фасад має архітектурні деталі: стрільчасті арки, контрфорси, портал.  Усі віконні та дверні отвори мають характерну для готики гостроверху форму. Вікна прикрашені цегляним профілюванням, що додає фасаду об’єму. Стіни храму підсилені вертикальними виступами (контрфорсами), які не лише тримають склепіння, а й створюють ритмічний малюнок на зовнішніх стінах. Головний вхід акцентований глибоким перспективним порталом. Над ним розташоване велике стрільчасте вікно, яке в готичній традиції часто замінює «троянду».

   Храм є однонавовою спорудою з високим дахом. Головний акцент зміщений на високу вежу-дзвіницю, що завершується гострим шпилем. Вежа розташована асиметрично, що додає динаміки загального силуету.

   У декорі використані класичні готичні елементи: стрілчасті вікна, контрфорси (вертикальні виступи стін), що підсилюють конструкцію, та декоративні вімперги над порталом.

   Дах покритий темною черепицею, що контрастує з червоною цеглою стін.

   Верхівки вежі та фронтонів прикрашені металевими хрестами та кам’яними декоративними елементами (фіалами), що підсилюють враження стрімкості вгору.

   Варто звернути увагу на автентичну металеву огорожу та муровані брами, які органічно доповнюють ансамбль.

Металева огорожа та муровані брами

   Зовні церква святого Климентія Папи  оздоблена великою кількістю зображень, які містять  святих та релігійні сюжети і розміщені вони у нішах будівлі. А ще там є джерело води, але як нам повідомили, вона технічна, тому помити руки чи вмитись у спеку буде в самий раз.

   Дуже затишна та цікава територія  біля церкви.

Затишна територія біля церкви

   Багато зелених насаджень та квітучих рослин, відчувається неймовірний аромат.

Квітучі рослини є справжньою окрасою

   Особливо вранці, коли це поєднується з ранковою свіжістю.

Квіти окрім краси, створюють ще й справжній феєрверк ароматів

   Зручні лавочки стоять, на яких можна відпочити та подумати про особисте, про духовне.

Затишна та спокійна зона відпочинку

   На території є навіть дитячий майданчик.

Для малечі є навіть дитячий майданчик

   Інтер’єр

   Інтер’єр храму пройшов складний шлях трансформації, особливо після того, як у 1990-х роках споруду передали греко-католицькій громаді. Внутрішнє планування зберегло первісну логіку – це видовжений наос, що завершується гранчастою апсидою. Високі стрілчасті склепіння створюють відчуття піднесеності та простору.

   Найбільш помітною зміною стала поява іконостасу. Оскільки будівля проєктувалася як костел, архітекторам і художникам довелося делікатно вписати візантійську традицію в готичний простір. Оскільки храм побудований у стилі неоготики, сучасний іконостас спроєктований так, щоб не перекривати архітектурні лінії, він є відносно низьким або «прозорим» за структурою. Ікони виконані в неовізантійському стилі, який тяжіє до класичної традиції, але має сучасне трактування кольорів та ліній.

   Завдяки високим і вузьким вікнам світло в інтер’єрі розподіляється нерівномірно, що характерно для готики, створюючи молитовну атмосферу «світлотіні».

   Сучасне оздоблення церкви святого Климентія Папи є цікавим прикладом поєднання неоготичного простору з новітнім українським сакральним мистецтвом.

   У сучасному оздобленні стіни прикрашені розписами, які поєднують канонічні сюжети з сучасною стилістикою, при цьому зберігаючи повагу до архітектурних ліній будівлі. Використано різьблене дерево та позолоту, що гармоніюють із білими стінами храму.

   Ключовим елементом оздоблення цього храму є вітражне мистецтво. Сучасні вітражі доповнюють стрільчасті вікна.  Вони заповнюють простір кольоровим світлом, що характерно для готичної архітектури, але самі сюжети та виконання є новими, створеними львівськими майстрами за часів незалежності.

   В інтер’єрі можна побачити поєднання різних пластичних рішень. Нові кіоти та підсвічники виконані за індивідуальними проєктами, що враховують вертикальну динаміку приміщення.

   У стінописі, на відміну від пишно розписаних барокових храмів, інтер’єр святого Климентія Папи зберігає певну лаконічність.  Основний акцент робиться на окремих іконах та вівтарній частині, залишаючи площини стін світлими.

   Окремої уваги заслуговують сучасні дерев’яні лави та сповідальні.  Їх дизайн часто містить елементи, що перегукуються з декоративним декором самої будівлі (наприклад, мотив стрільчастої арки), що створює цілісний ансамбль.

Служба Божа у церкві

   Дзвіниця

   Домінантою монастирського комплексу була дзвіниця.  Вона розташована з лівого боку від головного фасаду, що є типовим для готичної традиції асиметрією. Висока, струнка вежа з гострим шпилем, прикрашена характерними для готики елементами – фіалами та маскверками. Фасад виконаний з нетинькованої червоної цегли, що контрастує з  кам’яним декором.

Вид на церкву святогоКлиментія Папи з протилежного боку вулиці

   Після Другої світової війни, у 1946 році, коли радянська влада закрила монастир, це трагічно вплинуло на архітектурний стан вежі. Дзвони були зняті та, ймовірно, переплавлені. Коли приміщення храму та прилеглих будівель передали НКВС, а згодом – управлінню зв’язку, то у в вежі-дзвіниці та самому храмі тривалий час розміщувався вузол спецзв’язку, а територія була режимним об’єктом, закритим для огляду. Саме через це, автентичне оздоблення інтер’єру та частково екстер’єру, постраждало.

   У 1996 році храм передали громаді УГКЦ. Разом із відновленням богослужінь розпочалася реставрація будівлі. Сьогодні на дзвіниці знову лунають дзвони, які скликають парафіян на службу. Вони були встановлені вже в часи незалежності. Вежа залишається однією з найвищих точок району Кастелівка, гармонійно доповнюючи ансамбль вулиці Генерала Чупринки.

-          А вам довелось побачити  церкву святого Климентія Папи у Львові?

-          Чи довелось вам потрапити всередину та побачити її інтер’єр?

-          Можливо вам пощастило потрапити на Божу Службу?

-          Чи сподобалась вам будівля храму та її зовнішнє оздоблення?

-          Можливо вам відомі якісь нові факти чи перекази. Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР