Італійський дворик – ренесансна перлина Львова

 

Прогулюючись історичною частиною Львова, що є архітектурною спадщиною ЮНЕСКО, а також його вузенькими вуличками можна, без перебільшення, годинами захоплюватися його архітектурними шедеврами. А їх тут чимало. Львів відомий як готичною, так і бароковою архітектурою, а також стилями класицизму та віденської сецесії. А є ще у Львові місце, де можна миттєво перенестись до іншої країни, наприклад, до Італії. Тож завітаємо сьогодні до італійського дворика – ренесансної перлини Львова.

Вирушаємо до центру Львова – ринкової площі. Одразу кожен намагається потрапити до міської ратуші, що розмістилась в самому центрі площі: розглянути левів, що стоять при головному вході до будівлі, піднятись на один з найпопулярніших оглядових майданчиків Львова та насолодитись краєвидами міста з висоти Ратуші або ж завітати до інформаційного центру чи посидіти за горнятком кави у кафе, що розмістилось у будівлі самої ратуші. Потім прогулятись по периметру площі та помилуватись  зовнішнім оздобленням давніх кам’яниць. Але багато будівель приховують в собі родзинки і побачити їх можна, якщо зайти до кам’яниці всередину.

 Сьогодні нас цікавить будинок на площі Ринок, 6. Розташований на території Державного історико-архітектурного заповідника, в лінійній забудові східного боку ринкової площі. Ми поринемо сьогодні до Італії, але спочатку давайте дізнаємось історію цієї будівлі і спробуємо з’ясувати, як у самому центрі Львова змогла розміститись невеличка скибочка Італії.

Італійський дворик у центрі Львова

Італійський дворик з’явився завдяки грецькому купцеві Костянтину Корнякту з Кандії, який у поважному віці одружився на 18-річній львів’янці і був одним із найбагатших мешканців Львова у ХVІ ст.  Він придбав ділянку на площі Ринок і у 1580 році почав будувати палац, запросивши відомих італійських архітекторів Павла Римлянина і Петра Барбона. Саме вони створили просторий внутрішній дворик у стилі італійських ренесансних палаців.   

  Костянтин Корнякт – купець і виноторговець, походив з острова Крит. Приїхав до Львова у 1569 році з Молдавії, де був боярином та керівником митної служби і зміг розбагатіти на оренді митниць і торгівлі вином.  Був дуже освіченою людиною, знав кілька мов. Мав зв’язки та знайомства в багатьох країнах Сходу. Згодом, король Польщі Сигізмунд ІІ Август запросив його на посаду особистого секретаря і в 1571 році за певні заслуги подарував йому титул дворянства. У 1576 році інший король Стефан Баторій підтвердив дворянство і спеціальним  декретом дозволив Корнякту побудувати на площі Ринок будинок із шістьма вікнами на фасаді. Дозвіл на будівництво будинку із шістьма вікнами на той час не можна було купити ні за які гроші, а тільки здобути відданою службою державі. На той час дозволялось будувати будинок лише на три вікна, як були побудовані  більшість кам’яниць на площі Ринок.

 Для побудови свого будинку Костянтин Корнякт купив ділянки, а саме дві парцелі на площі Ринок та прилеглу до них ділянку з боку вулиці Івана Федорова. У 1571 році він купив  Мельхіоргазовську або Августовську кам’яницю та Торловську, які стояли тут у ХV ст. і на  фундаментах цих готичних кам’яниць побудував будинок.

 Це був палаццо в стилі пізнього ренесансу з прекрасним внутрішнім двориком, замкнутим по периметру трьома рядами лоджій. Це єдине місце в нашій країні –  Італійський двір ХVІ ст. Дата завершення будівництва – 1580 рік – викарбувана на порталі будинку від вулиці Івана Федорова. Від прізвища власника кам’яницю називають ще палацом Корнякта. У той час це була одна з найбільш імпозантних будівель міста. До речі, єдиний будинок з подібним двориком був побудований лише через 300 років – це царський маєток – Лівадійський палац у Криму.

Італійський дворик був тихим і затишним місцем відпочинку всередині палацу, адже був побудований таким чином,  що шум із площі туди не доносився.

Парадний вхід у будинку на площі Ринок, 6,що веде до Італійського дворика

   На відміну від більшості ринкових кам’яниць будівля була шестивіконною, тобто мала по шість вікон на рівні кожного поверху головного фасаду. У 1603 році Костянтин Корнякт помер. Його нащадки швидко збанкрутували, а кам’яниця у 1623 році була продана монахам кармелітам.

  Згодом, у 1642 році будинок купив польський магнат Якуб Собєський з дружиною Теофілією, після смерті якого у 1647 році кам’яницю успадкував його син – Ян Собєський (від 1647 року – король Польщі). Від того часу кам’яницю почали називати ще й королівською. Тоді ж було проведено першу реставрацію будівлі.  До речі, саме там у 1686 році був підписаний «Вічний мир» між Річчю Посполитою та московською державою, який розділив Україну на Правобережну та Лівобережну. 

   У 1678 році її фасад прикрасили постаті короля та шести лицарів на аттику, з’явився білокам’яний портал, декорований масками та гірляндами. Після смерті Яна ІІІ Собєського будинок належав синові.

   У 1723 році він перейшов у власність магнатів Жевуських. За розпорядженням Юзефа Жевуського у 1793 році була проведена часткова реставрація кам’яниці. Тоді перебудовано сходову клітку у стилі ампір, рустовано фасад і влаштовано на ньому балкон. Перебудову здійснено під керівництвом архітектора Фридерика Баумана. У 1797 році сходову клітку прикрашено кованим залізним поруччям.

   Наступна реставрація відбулася у 1820-х роках, коли будівля належала родині князів Понінських. В цей час прикрашено ліпниною стелі на другому поверсі, у так званих королівських залах. Тоді ж змінено частково планування приміщень. Круглий тронний зал перетворено на прямокутний. Вірогідно, що ж тоді була знесена частина галерей на подвір’ї і замінена флігелем. Наприкінці ХІХ ст. будинок належав князю Каліксту Понінському, котрий мешкав тут на третьому поверсі. Після смерті останнього будинок переходить до князів Любомирських, у яких 1908 року місто його викупило, у досить занедбаному стані,  з метою влаштувати тут музей. Цього ж року, 12 вересня у 225-ту річницю перемоги турків під Віднем Яном ІІІ Собєським, у будинку відкрився музей, який отримав назву «Національний музей імені Яна ІІІ Собєського».

   Тут були зібрані колекції зброї, нумізматики, живопису.

 В період 1910 – 1912 років проведена капітальна реставрація, будинок очищено від більш пізніх нашарувань і пристосовано під музей.  У 1930-х роках архітектором Людомиром Дюрковичем відреставрована триярусна ренесансна аркада-лоджія у подвір’ї будинку.

   У травні 1940 року «Національний музей імені Яна ІІІ Собєського» було об’єднано з музеєм історії Львова, що знаходився за адресою: площа Ринок, 4. Музей отримав сучасний вигляд і назву – Львівський історичний музей.

Другий поверх лоджії-аркади - справжня локація для фотосесії

   Архітектура

   Незважаючи на численні  перебудови, будинок залишився майже незмінним протягом століть. Захоплює своєю небуденною красою та гармонійністю рустикований фасад, що завершується багатим аттиком з каріатидами і атлантами, архітравом з фризом з консолями, увінчаний фігурами короля та лицарів, добудований у ХVІІ ст. Архітектура палацового типу, з характерним видовженим у глибину ділянки планом, триповерхова, мурована з каменю, тинькована.

   Творець будинку архітектор Петро Барбон, італієць за походженням, поєднав у ньому форми італійського ренесансу з місцевими старовинними традиціями будівництва. У будинку є прекрасний просторий внутрішній двір у стилі італійського Ренесансу з триярусними відкритими галереями, що зачаровують  ритмом аркад, які оперті на колонах тосканського ордера.  Вражає гармонійність пропорцій подвір’я.  Масивні, легко випуклої форми колони першого поверху змінюються на наступних поверхах стрункими і більш граціозними колонами, які на третьому поверсі завершуються іонічними капітелями.

   До реставрації аркада була забудована флігелями початку ХІХ ст. (збереглися фото того часу, на яких видно ці флігелі). На  відміну від більшості ринкових кам’яниць будівля є шестивіконною, тобто має шість вікон на рівні кожного поверху головного західного фасаду. Фасад від вулиці Івана Федорова більш скромний. Його основним архітектурним акцентом є великий широкий білокам’яний портал.

   На першому поверсі збереглася готична зала – єдина у Львові пам’ятка світської готики, залишок будинку ХV ст. розібраного перед побудовою палаццо.

Лоджія-аркада - справжній куточок Італії у центрі Львова

   Сучасний вигляд інтер’єру будинок отримав під час реставрації ХVІІІ ст., про що свідчить меморіальна дошка над входом. Від давньої будівлі з ХV ст., на першому поверсі збереглася готична зала – єдина у Львові пам’ятка світської готики, залишок будинку ХV ст. розібраного перед побудовою палаццо.

 На увагу заслуговують так звані королівські зали, прикрашені ліпними стелями та стінами, давніми дзеркалами, шпалерами, мармуровими камінами, художнім паркетом з цінних порід дерев. Збереглися також різьблені білокам’яні портали. Незважаючи на численні перебудови та реставрації, пам’ятка вражає своєю імпозантністю. Строгий фасад, підкреслений чітким ритмом вікон, прикрашених трикутними сандриками, легкі ажурні аркади лоджії «італійського дворика» зберігають форми ренесансного палаццо. Відкриті аркади з’єднують головний будинок з офіцинами.

   Дім Корнякта у Львові – одна з найкращих прикладів житлової ренесансної архітектури.

   Італійський дворик – одна з найромантичніших та найвідоміших архітектурних пам’яток Львова. Справжня оаза спокою та історії, що приваблює не тільки туристів, а й місцевих жителів. Дворик є частиною комплексу Палацу Корнякта, що розташований біля Ратуші.

   Власне, назва «італійський дворик» з’явилася завдяки архітектурній подібності до італійських двориків Флоренції та Венеції. Цей внутрішній простір має триповерхову аркову галерею, що оточує його з усіх боків. Архітектурна гармонія, симетрія та використання світла роблять його унікальним і надзвичайно привабливим для відвідувачів.

   Сьогодні «італійський дворик» є популярним місцем для різноманітних культурних заходів: концертів класичної музики, театральних вистав, художніх виставок та кіносеансів. У літній період тут працює затишна кав’ярня, де можна насолодитися ароматною кавою або келихом вина, милуючись архітектурними деталями та атмосферою.

   Крім того, дворик став частиною Львівського історичного музею, і відвідувачі можуть ознайомитися з багатою колекцією експонатів, що розповідають про історію Львова та Палацу Корнякта.

 Копії давньоримських скульптур, які підкреслює ренесансний стиль споруди

   Італійський дворик

    Дворик знаходиться у внутрішньому подвір’ї палацу і до нього можуть потрапити всі охочі за символічну плату (у 2023 році – 10 грн). В ньому гармонійно передається атмосфера двориків Венеції та Риму.

   Саме оформлення Італійського дворика вражає неймовірною красою – на стінах можна побачити велику кількість чудових картин, а вигляд з балкону будинку Корнякта дає змогу побачити майже усю панораму цього внутрішнього подвір’я.

   Щонайперше увагу в Італійському дворику привертають речі старовини, що є однолітками кам’яниці. Це так званий кам’яний лев Лоренцовича, який наприкінці ХVІ ст.  був встановлений на високій колоні ліворуч від головної брами ратуші Львова як символ міста. Встановлена бургомістром Станіславом Шольцом. Скульптор – Андреас Бемер.

   Лева названо за прізвищем міського радника Яна Юлія Лоренцовича, що врятував бургомістра Бартоломея Уберовича від викрадення з боку шляхтича Немирича. Про всі ці баталії ви можете почути від гіда під час екскурсії «Львів середньовічний».

   Лев тримав у лапах щит, на якому було вирізьблено лавровий вінок і напис латиною (Ioanni Iulio Lorencowicz S. P. Q. L. (Senatus Populus Que Leopoliensis), що уславлював подвиг громадянина. Після обвалу ратушної вежі 1826 року лева зняли, а 1874 року, у п’яту річницю насипання кіпця Люблінської унії на Високому замку, люди винесли його на руках до вулиці Кривоноса, а потім влада перенесла лева на гору, під кіпець, де він простояв до початку ХІХ ст. Наприкінці 1990-х – на початку 2000-их лев був у жалюгідному стані, обписаний та занедбаний. Нині його законсервовано і з 2008 року він зберігається у фондах Історичного музею, в Італійському дворику. Поруч з кіпцем Люблінської унії залишився постамент, на якому раніше стояв лев.

   Міська влада Львова хоче створити копії лева Лоренцовича для розміщення їх у місті, для чого вже знято зразки зі скульптури.

Кам’яний лев Лоренцовича

   З 1940 року зберігається тут також величезний дзвін «Ісайя», відлитий у Львові у 1586 році. Це визначна пам’ятка львівського ливарництва ХVІ ст. Переданий до Львівського історичного музею (тоді Історичного музею міста Львова) у 1931 році.  Раніше міг бути пов'язаний з львівськими домініканами і попередньо розташовувався у Домініканському костелі у Львові. Цей бронзовий дзвін важить понад 1600 кілограм.

   В Італійському дворику зберігається також нагробна плита з білого мармуру з вирізьбленим орнаментом. Такі плити називають хачкарі.  Це вірменські пам’ятники, кам’яні стели з вирізьбленим хрестом, які розміщували на території вірменських храмів, при дорогах, у монастирях. Напис давньовірменською мовою на камені-хачкарі, збереженому в Італійському дворику, повідомляє про побожного мужа з Вірменії, сина Магдеса Аствацатура, що помер 15 травня 1797 року.

   На подвір’ї можна оглянути прагнер – ганебний стовп. Уже в 1425 році у центрі міста на площі  Ринок стояв такий стовп, спочатку він був дерев’яним, а згодом кам’яним. Він відтворює фігури львівського «пана малодоброго», тобто ката та  богині правосуддя Феміди, що стоїть до нього із зав’язаними очима. У одній руці богині терези, у іншій – меч.

   Біля прагнера вчиняли покарання. До нижньої частини стовпа були прикріплені залізні кільця. На кілька днів до них приковували, «виставляючи на ганьбу», дрібних злодіїв, п’яниць, хуліганів.  Тут же виконувалися і смертні вироки.  Для цього біля стовпа споруджували тимчасовий поміст і ешафот.  Цікаво, що на цьому місці смертю карали тільки дворян. Так були страчені молдовські господарі (князі) Томжі і Янкула, а 16 червня 1578 року – національний герой українського і румунського народів, один з керівників запорозького козацтва Іван Підкова. На жаль, оригінал, заввишки понад 2,5 метра, не зберігся цілим. Частково він був пошкоджений під час падіння вежі львівської Ратуші в 1826 році. Після війни залишки перенесли в Італійське подвір’я.

    Львівський стовп ганьби і зараз знаходиться тут, в Італійському дворику. Однак, кам’яний стовп ХVІІ ст. знаходиться в напівзруйнованому стані, тому була зроблена його копія. Львівський скульптор Мирослав  Романів виконав 1973 року реконструкцію прагнера на замовлення Львівського історичного музею. Вона не зовсім точна, тому що Феміда тепер тримає лише терези, без меча, а міщанин не має меча в руках. 

Лоджія-аркада поринає у справжній зелені запашних квітів

   На другому поверсі також часто облаштовують фотовиставки. В теплу пору року тут висаджують різнокольорові запашні квіти, які так гарно прикрашають Італійський дворик.

   Тут також можна побачити копію шедевру епохи Відродження – Давида, всесвітнього майстра Мікеланджело Буонарроті. Скульптура зображає біблійного персонажа, який готується до вирішального двобою з Голіафом.  Він, молодий пастух, зосереджено дивиться на свого супротивника. Оригінал зараз є в галереї Академії витончених мистецтв у Флоренції.

Копія Давида - шедевр епохи Відродження

   У цьому подвір’ї в теплу пору року працює кафе, відбуваються концерти, фестивалі класичної і джазової музики, унікальна акустика також створює незабутнє враження.  Неповторну атмосферу цьому місцю надає і жива музика, яка починається щовечора о 19 годині в теплу пору року.  Чудовою характеристикою є те, що у дворику є повна звукоізоляція від шуму міста.  А музика у стилі джаз перетворює перебування у Італійському дворику на божественну казку.  Музику італійських виконавців тут можна послухати зі справжніх грамофонних вінілових платівок, що надає цьому місцю особливого звучання.

   Чудовим доповненням до відпочинку на вихідних слугують безкоштовні суботні покази фільмів о 21 годині, які дозволяють людям повністю віддалитися від навколишнього середовища і просто розслабитися. Вже у ХVІІІ ст. тут ставили п’єси Шекспіра.

   У кафе відвідувачі можуть приємно провести час просто неба. У ньому можна насолодитися традиційними стравами італійської кухні: салат капрезе, паста, брускетти, паніно. А також поспілкуватися з друзями за келихом освіжаючого лимонаду, вина чи коктейлю. Кав’ярня в Італійському дворику – обов’язковий обєкт для відвідин під час екскурсії «З кавою по Львову». У цьому просторі не покидає відчуття, що ти в справжній Італії.

    У дворику збереглись винні підвали, адже колись тут торгували вином. А сьогодні  це місце ще є популярним для різноманітних фотосесій, адже другий поверх з лоджіми-аркадами є неймовірною локацією, яка переносить тебе у далеку Італію.

   Його неповторна естетика робить його унікальним. Аркади трьох поверхів, витончені колони, світлі фасади – все це створює враження простору, де зупинився час. Світло, що заливає дворик, особливо красиве о ранковій годині та під вечір, коли тіні утворюють на стінах візерунки, схожі на мереживо.

   І хоча дворик не надто великий, кожна його деталь заслуговує на увагу: від балконів до сходів, від колон до ліхтарів. Він не просто частина музею – це жива частина міського ландшафту.

   Італійський дворик – дивовижний пам’ятник архітектури епохи Відродження, який по праву вважається одним з найпрекрасніших та найромантичніших прикрас центральної частини Львова.

   Львівський історичний музей – один з найстаріших і найбагатших музеїв України, заснований у 1893 році. Його експозиції розташовані в кількох історичних будівлях, однією з яких є кам’яниця Корнякта (площа Ринок, 6).

   У кам’яниці Корнякта на другому поверсі розташовані так звані «Королівські зали», які є відділом Львівського історичного музею під назвою «Музей історичних коштовностей» (або «Королівські Палати»). Експозиція була відкрита у 1993 році. Ці зали отримали свою назву, оскільки в ХVІІ ст. кам’яниця деякий час була резиденцією польського короля Яна ІІІ Собєського.  Експозиція знайомить з історією та культурою ХVІІ ст.– ХІХ ст., демонструючи багате внутрішнє оздоблення та цінні колекції.

   У передпокої кімнат (перша зала) – парадні портрети синів першого власника кам’яниці – Олександра та Костянтина Корняктів. Час написання – ХVІІ ст., автор невідомий.  Представлені зразки старовинних меблів. Свого часу була залою очікування для відвідувачів.

   Аудієнційна або зала прийомів (друга зала) – найбільша зала, яскраво освітлена кришталевими люстрами, стеля декорована ліпниною ручної роботи, стіни викладені штучним мармуром, паркет виконаний у техніці інтарсії.  Впізнається французький стиль.  Тут зберігається багато цінних меблів, а також музичний інструмент ХVІІІ ст. – піаніно форте – пращур сучасного фортепіано. 

   Тронна (третя зала) – має надзвичайно багатий і вишуканий інтер’єр. Ліпнина покриває стіни і стелю, паркет з геометричним орнаментом. Стелю прикрашає масивна бронзова люстра, декорована зображенням орла та грон винограду. Старовинні дзеркала в золочених рамах  просторово збільшують кімнату. Є мармуровий камін та цінні меблі.

   Гетьманська (четверта зала) – декорована шпалерами зі Східними мотивами. У залі розміщують різні мінівиставки, одна з найцінніших – виставка старовинних орденів. Серед експонатів є оригінальне  містичне крісло «Дракон», вирізьблене з дерева. Опорою крісла є голова та крила рептилії. Представлені вироби парцелянових мануфактур Правобережної України кінця ХVІІІ – ХІХ ст.

   Експозиція «Королівських залів» фіксується  на цінних історичних предметах, зокрема меблях, живописі, декоративно-ужитковому мистецтві та орденах. Колекцію постійно поповнюють новими експонатами.

   У готичному залі, що на першому поверсі кам’яниці Корнякта відкрито арт-салон «Готик-Холл», у якому можна придбати здані на комісію предмети антикваріату, а також твори сучасного образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва.

   У вестибюлях музею продається різноманітна краєзнавча література, а також музейні видання, зокрема, щорічний збірник «Наукові записки» з публікаціями музейних науковців, присвячені історії музею та його збірникам. 

   Завітавши до Італійського дворика, здається, на перший погляд, що це зовсім невелика територія, проте потрапивши сюди, можна багато чого побачити.

   Отже,  підсумовуючи можна зробити висновок, що ж цікавого можна побачити на території Італійського дворика:

• триповерхові аркади з кам’яними колонами,
• оригінальні балюстради, що збереглись із ХVІ ст.,
• кам’яні сходи, які ведуть на галереї,
• декоративні елементи фасадів у стилі італійського ренесансу,
• внутрішній балкон із виглядом на подвір’я – популярна локація для фото,
• постійно оновлювана виставкова експозиція Львівського історичного музею,
• літні концерти камерної музики, які проводять на відкритому повітрі.

   Ці деталі створюють особливу атмосферу – тут хочеться залишитись довше, щоб відчути, як Львів відкривається з іншого боку: повільного, витонченого, майже середземноморського.

   Львів має чим здивувати: від барокових храмів до авангардних галерей. Але італійський дворик – це унікальне поєднання архітектурної естетики, історії та сучасного культурного життя. Його варто побачити не тільки туристам, а й львів’янам.

   Італійський дворик – це не просто місце на карті, це досвід, який залишає слід. Йдеться не лише про елемент міського декору, а про простір, який дарує відчуття спокою, краси і зв’язку з минулим.

   Якщо ви шукаєте гарні місця у Львові – почніть саме звідси. Тут легко знайти натхнення, зробити безліч прекрасних фото і відчути подих епохи Ренесансу, що досі лунає в кам’яних арках. 

 -          А чи вдалось вам у самому центрі Львова потрапити до маленької Італії?

-          Яке враження справила на вас архітектура Італійського дворика?

-          Чи вдалось вам відчути там дух справжньої Італії?

-          Чи відвідали ви Львівський історичний музей?

-          Можливо вам вдалось за горнятком кави насолодитись концертом камерної музики?

-          Розкажіть про це.

 НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР