Порохова вежа – найбільша оборонна вежа Львова

 

   Прогулюючись сквером «На Валах» у Львові, ви обов’язково натрапите на одну з небагатьох збережених до сьогодні пам’яток фортифікаційного будівництва у Львові – Порохову вежу. Розміщена вона прямо у сквері, за адресою: вулиця Підвальна, 4. Це справжня збережена вежа, не руїна, а реальна будівля. Зважаючи на назву споруди її традиційно сприймають як місце, де колись зберігали порох. Так, в цьому ж звичайно є й доля правди, однак  це не все, що знають про неї не лише туристи, а й самі львів’яни. Тож ми сьогодні вирушаємо на дослідження її історії.

Найбільша оборонна вежа Львова, що пройшла крізь віки

   За дослідженнями професора Миколи Бевза початок будівництва вежі – 1522 рік, завершення – 1537 рік, модернізація – у 1554 – 1556 роках.

   Як відомо,  середньовічний Львів був оточений неприступним муром. Але слід розуміти, що насправді цей мур – це цілий комплекс оборонних мурів, валів та ровів, які ж до того були збудовані у різні часи та для різного призначення.  Спочатку місто було обнесене, так званим Високим муром, який хоч і робив Львів неприступним у ХІV ст., однак з появою вогнепальної зброї став малоефективним. Тому довелося звести потужний Низький мур, якому  б мала бути не страшна потуга ядер гармат.  Однак новозбудований мур теж не надавав місту почуття цілковитої безпеки, зокрема із зростанням активності турецьких та татарських нападів. Саме тому з ХV ст. починається спорудження Третьої лінії оборони Львова, що загалом налічувала 8 бастей, найбільшою з яких була Порохова вежа.

   Споруджувалась вежа з 1522 по 1556 рік. В цьому ж році у Львові було завершено побудову Міського Арсеналу. Два будівництва справді  велися паралельно та в залежності один від одного.  Ще під час великої пожежі Львова 1527 року старий міський арсенал значно потерпів і його розібрали. Саме це розібране каміння і використали для спорудження Порохової вежі.

   Оскільки вежа розташовувалася на східному боці Львова, що був найнебезпечнішим, то розташування поруч арсеналу з вогнепальною зброєю було життєво важливим для безпеки міста. Тому із зведенням Порохової вежі та мурів коло неї розпочалось і зведення Нового міського арсеналу.

Порохова вежа

   Бойове призначення вежі було доволі широке. Звісно, що вона використовувалась як сховище пороху, однак, окрім цього ще й слугувала для контролю над Босяцькою хвірткою, яка була слабким місцем в оборонній системі міста. Також Порохова вежа ставала головним опорним пунктом у разі захоплення монастиря Кармелітів босих, який розташований на підвищенні і тому становив для міста небезпеку у разі його захоплення ворожими військами. Оскільки Львів, як і ціла Річ Посполита, не перебував в стані  перманентної війни, то для такої масивної будівлі потрібне було й призначення і у мирний час, коли загроз облоги міста не існувало.  І таке призначення Порохової вежі справді було – вона використовувалась як сховище зерна. Причому в традиціях пізнього Середньовіччя, не дивлячись на зовні суворий лик, її стіни були рясно прикрашені скульптурою.

   Товщина її мурів 2,5 – 3 м, довжина вежі 24 м, ширина 19,5 м. На першому ярусі вежі було 6 гарматних бійниць, на другому – 9 бійниць. На жаль, не зберігся третій ярус, який мав машикулі та на 1 м нависав над нижніми ярусами і мав 13 бійниць для гаківниць. У плані вежа підковоподібна, накрита гостроверхим дахом з черепиці.

 Порохова вежа - пам'ятка оборонної архітектури ХVІ ст.,  що була споруджена для захисту міста

   З історії Львова збереглось кілька свідчень, коли Порохова вежа справді відігравала вагому роль в бою. Перша відомість про її бойове використання сягає ще 1559 року, тобто третього року опісля її спорудження. Тоді буський староста Лукаш Горка обстрілював з вежі Домініканський монастир, домагаючись видачі Гальшки Острозької. Ці обстріли, а також перекриття постачання води до монастиря дали свій результат і нещасна Гальшка була видана монахами.

   Під час облоги Львова Богданом Хмельницьким у 1648 році Порохова вежа ледь не відіграла фатальну роль для самого гетьмана. Як відомо, війська Хмельницького зуміли захопити монастир кармелітів, однак пострілом, що здійсним Ян Стефан Убальдіні, нащадок злавнозвісного Урбано Убальдіні, Хмельницького ледь не було вбито.

   Під час турецької облоги Львова 1672 року в Пороховій вежі жив сам комендант Львова Еліаш Лонцький, щоб ні на мить не спускати з очей та уваги небезпечного місця.  Тоді це справді вберегло місто, натомість недбалість з Босяцькою хвірткою під час шведської облоги Львова 1704 року посприяло тому, що саме через Порохову вежу, а далі крізь браму до міста увірвались війська Карла ХІІ.

Порохова вежа  - одна з небагатьох збережених до сьогодні фортифікаційних споруд Львова

   В період занепаду Львова у ХVІІІ ст.  оборонні мури були занедбані і не могли б втримати нових наступів на Львів, яких щоправда в той час, як на диво, не було. Тому будівлі оборонної лінії починають здаватись в оренду, щоб хоч якось поповнювати зубожілу міську казну. Дійшло до того, що в 1668 році була продана в приватні руки й Порохова вежа. Її володарем став Ян Кіцький. Щоправда швидко одумавшись, місто відібрало вежу назад у свою власність.

   Коли, у 1772 році, Львів переходить під владу австрійців, то Порохова вежа дістається в розпорядження армії, яка влаштувала тут склад. Цікаво, що до кінця ХVІІІ ст. міські оборонні мури були майже повністю розібрані, але Порохова вежа залишилась непорушною. Якогось стратегічного значення вона уже не мала, тому схоже на те, що австрійці вирішили просто зберегти унікальну оборонну споруду для нащадків. У 1821 році була проведена реставрація будівлі, в ході якої, на жаль, було втрачено скульптурно-ліпний декор, яким вежа була оздоблена ззовні, а її фасади були заштукатурені та потиньковані для додання благородного вигляду. Тоді ж її амбразури були закладені, а в стінах – прорубані об’ємні додаткові аркові вікна.  

Порохова вежа - це захоплива локація з цікавими виставками та квестами

   У 1895 році Порохова вежа була викуплена містом. Оскільки, після проведеної за рік до того Крайової виставки в міста було трохи  коштів, то існували проєкти щодо перебудови цієї будівлі для влаштування в ній музею-лапідарію та міського архіву. За ними вежа повинна була кардинально змінити свій вигляд. Але проєкт так і не було реалізовано, а будівля і надалі використовувалась як склад.

   Після радянської анексії за підсумками Другої світової війни (в 1954 році) старовинна будівля була передана на баланс Управління у справах архітектури і його утримання забезпечувалося з фонду спецнадходжень. Причому за два роки було отримано дозвіл на її реконструкцію, яка тривала до кінця 1950-х років.

   1953 року Львівське відділення Спілки архітекторів України втратило приміщення на вулиці Міцкевича, 6 (нині Будинок вчених, вулиця Листопадового чину). Організації було запропоновано для своїх потреб реконструювати Порохову вежу. На той час (1954 рік) відділом у справах будівництва і архітектури Львівського облвиконкому вже було виконано нове дахове покриття на дерев’яних фермах. Проведено конкурс, на якому здобув перемогу проєкт реконструкції від групи архітекторів інституту «Теплоелектропроект» у складі В. Дорошенка, А. Діятяна, М. Юдкіна. Проєктно-кошторисну документацію виконано групою республіканського науково-реставраційного управління Держбуду УРСР під керівництвом Володимира Дорошенка. Під час реконструкції всередині було збудовано два рівні залізобетонних перекриттів на нових цегляних стінах та колонах, змонтовано сходові марші. Виконано сантехнічні, електротехнічні та оздоблювальні роботи. Будівлю електрифіковано, газифіковано, проведено воду від міського водопроводу на вулиці Винниченка, споруджено колектор до вулиці Підвальної. У цокольному поверсі влаштовано газову котельну. Над оформленням інтер’єрів працювали архітектори Ярослав Назаркевич, Ярослав Новаківський, Олег Радомський.

   У 1959 році була проведена нова реконструкція Порохової вежі, в ході якої будівлю було перебудовано зсередини, а також реконструйовано дах. Поруч до входа було поставлено двох кам’яних левів ХІХ ст., а в самій споруді влаштовано Будинок архітектора.

 

Сьогодні в будівлі діє Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа» 

   До речі, скульптури левів є «сплячими» і мають цікаву історію, яка пов’язана не лише з містом, а й з околицями Львова. Леви були виготовлені у ХІХ ст. з білого мармуру. Вони не були створені спеціально для Порохової вежі. За найпоширенішою та підтвердженою версією, докази якої наводить голова Археологічної комісії НТП у Європі Микола Бандрівський, ці скульптури спочатку прикрашали вхід до гробниці-мавзолею родини німецьких колоністів Міллерів на цвинтарі у с. Зимна Вода поблизу Львова. Бандрівський наводить світлину 1940 року, на якій зображений мавзолей Міллера разом із левами. Цю ж фотографію з підписом, поданим нижче, було опубліковано в часописі «Річник Львівський» за 2006 рік. 

"Сплячі" леви біля входу до Порохової вежі

   Наш львівський земляк Janusz Tysson будучи інженером, актором і хронографом польського театру, зумів з’ясувати, що ті леви походять із Зимної Води, а конкретно – з гробівця, мабуть, німецької родини Міллерів, з гробівця-мавзолею, який був розташований у місцевості під назвою «Міллерівка».

   Бандрівський вважає, що радянська влада, вдруге окупувавши Львів у 1944 році, заповзялася, з властивим їй вандалізмом, нищити усе те, що було пов’язане з релігією та ворожою ідеологією. Так сталося і з гробницею-мавзолеєм Міллерів у Зимній Воді, який (мабуть, не без допомоги радянських солдатів) було дощенту зруйновано, а двох кам’яних левів було перевезено до Львова.

   Вони деякий час «кочували» містом.  Побували на подвір’ї військового шпиталю на вулиці Лисенка. 1958 року були встановлені при вході до спортивного манежу ПрикВО, що на тодішній вулиці Транспортній, 1 (нинішня вулиця Генерала Грекова). З ініціативи архітектора Андрія Шуляра та за домовленістю з Львівською кераміко-скульптурною фабрикою левів було виміняно на дві скульптури спортсменів, встановлених на манежі.

Колись  "сплячі" леви стояли  біля входу до гробниці-мавзолею родини німецьких колоністів Міллерів у с. Зимна Вода 

   На своєму нинішньому місці, біля Порохової вежі на вулиці Підвальній, леви з’явилися в 1956 році (або, за іншими даними в  1954 – 1956 роках, під час реконструкції вежі під Будинок архітектора).

   Ці леви є унікальними серед тисяч львівських левів, оскільки вони зображені «сплячими» (з заплющеними очима). Це нетипово для скульптур охоронців, оскільки леви, як вартові, традиційно мали охороняти з відкритими очима. Їхнє «дрімання» підкреслює їхнє початкове призначення – охороняти спокій померлих.

   Існувала також версія, що ці леви є трофейними скульптурами, привезеними з Відня після Другої світової війни, можливо, з палацу Шенбрунн, але ця теорія вважається менш достовірною, ніж версія про походження із Зимної Води.

   Сьогодні ці «сплячі» мармурові леви є однією з найвідоміших і художньо цінних скульптурних груп Львова та невід’ємною частиною архітектурного ансамблю Порохової вежі.

Біля Порохової вежі сьогодні діє виставка атрибутів російсько-української війни

   Урочисте відкриття Будинку архітектора відбулося 9 травня 1959 року. Дещо довше тривала реконструкція першого поверху для потреб кафе. Спілка архітекторів провела конкурс проєктів оформлення інтер’єрів, на якому переміг проєкт Володимира Дорошенка та Володимира Блюсюка. Декоративне керамічне панно виконане за дипломним проєктом студента Державного інституту прикладного і декоративного мистецтва В. Гітермана.

   Через відсутність радянського ідеологічного спрямування у проєкті, дипломний керівник Гітермана, Яким Запаско, отримав зауваження від партійних органів. Проєкт було перероблено, однак надалі реалізовано саме перший варіант.

Порохова вежа знаходиться у парку "На валах"

   У  1973 році була проведена ще одна реконструкція, тоді з фасадів будівлі було знято штукатурку, яка відкрила первісну кладку та відкрито замуровані бійниці і закладені віконні прорізи, внаслідок чого вежа повернула свій первісний вигляд, який зберігає і до сьогодні.

   7 травня 1989 року в Пороховій вежі (Будинок архітектора) відбулася установча конференція Народного руху України за перебудову.

   10 листопада 1989 року в Пороховій вежі відбулися установчі збори Львівського регіонального суспільно-культурного товариства «Надсяння».

   І зараз Порохова вежа продовжує служити українському Львову.  З 2018 року Львівська спілка архітекторів переформатувала роботу свого «Будинку архітектора» під функцію культурно-мистецької інституції – Центр архітектури, дизайну та урбаністики «Порохова вежа». Біля входу також є виставка, що стосується сьогодення – це військові атрибути російсько-української війни.

   Вежа стоїть на оборонних земляних валах, які залишилися з давніх часів, а у ХІХ ст. на них облаштували парк, який назвали Губернаторськими валами, бо неподалік розмістилася резиденція австрійського намісника Галичини. Сьогодні це парк «На Валах».

Вид на Порохову вежу та дзвіницю Успенської церкви з вулиці Підвальної

-          А вам вдалось прогулятись парком «На Валах» у Львові та побачити Порохову вежу?

-          Чи вдалось вам побачити «сплячих» левів біля входу до вежі?

-          Можливо ви побували у «Будинку вчених», що розмістився в давній історичній вежі?

-          Чи справила на вас враження військова виставка атрибутів російсько-української війни?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 

.