Львів – місто 100 церков

 

   Від місцевих часто можна почути, що Львів – це «місто 100 церков», і недарма його так називають. Прогулюючись  чи то центром міста, чи далекими вузенькими вуличками, обов'язково кожен натрапить на якусь релігійну святиню. А якщо зануритись глибше, дізнатись її історію, то випливе дуже багато цікавих фактів і таємниць. 

   Церкви Львова віддзеркалюють складну конфесійну структуру цього релігійного центру всеукраїнського значення.

   Більшість жителів міста є католиками грецького та римського обрядів (Українська Греко-Католицька та Римо-Католицька Церкви). Частина населення є православними. У Львові є також Вірменська Апостольська Церква, баптисти, п’ятидесятники, адвентисти, євангелісти. Тут знаходиться центр управління Римо-Католицької Церкви в Україні, громади мусульман (Духовне управління мусульман України, Духовне управління мусульман Криму, Хізб ут-Тахрір) та юдеїв.

   У місті діє Український католицький університет, Львівська православна богословська академія ПЦУ, Львівська Богословська Семінарія та Українська Баптистська Теологічна Семінарія (УБТС).

   Станом на початок 2009 року у місті налічувалося 99 християнських храмів ще 11 храмів споруджується.

   Заборонена діяльність УПЦ МП, що є частиною РПЦ.

   Пропоную вашій увазі знайомство з найстарішими і найвідомішими храмами міста, які справляють враження своєю красою, величністю, історією та за час свого існування стали справді культовими.

   Отже, вирушаємо у мандрівку храмами Львова.

•  Церква святих Ольги та Єлизавети.

   Церква святих Ольги та Єлизавети (раніше Костел святої Ельжбети) – неоготичний храм, збудований в пам'ять про відому імператрицю Єлизавету Баварську, відому як Сісі, дружину цісаря Австро-Угорщини Франца-Йосифа І.

   Храм є одним із наймолодших святинь міста і є найвищою спорудою Львова (88 м).  Західний фасад храму із трьома порталами увінчує чудова розета і монументальне «Розп’яття з Пристоячими». Фасад храму  святих Ольги і Єлизавети оздоблюють дві симетрично розміщені вежі з високими шпилями, увінчаними хрестами.  Трохи північніше – вежа, вища від них. Тривежний храм Львова з гострими шпилями і романськими мотивами вирізняється своїм обсягом. Вмістимість храму є однією з найбільших у місті.

   Будівництво здійснювалося під керівництвом інженера К. Ріхтмана на пожертви вірян із залізничної околиці. Допомагав фінансово австрійський уряд. Освячення храму святих Ольги та Єлизавети відбулося восени 1911 року, але оформлення інтер’єру ще продовжувалося довго. Скульптурне оформлення храму очолив видатний український архітектор Петро Війтович.

   Вражає своєю величчю та красою, а ще він є першим храмом, який бачать туристи приїжджаючи до Львова, адже знаходиться недалеко від залізничного вокзалу.

   З 2014 року для відвідувачів відкритий підйом на одну з веж, де можна опинитись на оглядовому майданчику, звідки відкривається вид на центральну частину міста, Привокзальну площу, залізничний вокзал. Вхід з лівого боку від головного входу. Проте на час війни, у цілях безпеки, підйом на вежу зачинений.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Церква святих Ольги і Єлизавети у Львові».

Церква святих Ольги та Єлизавети 

• Домініканський собор.

    Домініканський собор (Церква Пресвятої Євхаристії, костел Божого тіла і монастир домініканців) – греко-католицька церква у центральній частині Львова, занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. Домініканський  костел – один з кращих зразків архітектури бароко, один з найкрасивіших у місті.

   Спорудили собор ще у 1749 році, на кошти відомих шляхтичів Юзефа та Миколи Потоцьких, за проєктом генерала артилерії та фортифікатора Яна де Вітте. Монументальності фасаду надають масивні парні колони, що прикрашають центральний вхід. Фасад увінчаний розірваним фронтоном з бароковими волютами та прикрашений статуями святих, виконаними скульптором Себастьяном Фесінгером.

   Внутрішнє оздоблення храму вражає своєю пишністю та елегантністю. Стіни декоровані колонами, балконами, балюстрадами з золотою ліпниною. Під куполом розміщено 18 дерев’яних позолочених скульптур домініканських святих. Головний вівтар прикрашений  чотирма фігурами апостолів.

   У соборі зберігаються цінні твори мистецтва, зокрема алебастрові надгробні плити ХVІ – ХVІ ст., серед  них алебастрова статуя Богородиці.

   Під храмом простяглися найдовші підземелля у Львові, у яких зараз проводять екскурсії. За деякими версіями – це можуть бути залишки палацу князя Лева.

   Якщо ви відвідаєте собор, то  вас неодмінно вразить його зовнішнє та внутрішнє оздоблення. Величні статуї, розкішні ікони та високі мармурові колони створюють неймовірний ансамбль, який викликає захват у кожного, хто його побачить.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Домініканський собор у Львові».

Домініканський собор 

• Латинський кафедральний собор.

   Архикафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії, або Латинський кафедральний собор, або Катедра – католицька базиліка, головний храм Львівської архідієцезії Римо-Католицької Церкви. Пам’ятка сакральної архітектури ХІV – ХVІІІ ст.

   Це чи не єдина вціліла готична пам’ятка архітектури стародавнього Львова, яка збереглася після пожежі 1527 року. Храм споруджено на місці, де за княжих часів стояла православна  церква Успіння Пресвятої Богородиці. Перший камінь у фундаменти закладено в 1360 році.

   Будувався Латинський катедральний собор понад 100 років, починаючи з середини ХІV ст.. Будівництво великої споруди йшло повільно і з великими перервами. За первісним проєктом у собору повинно було бути дві вежі – одну завершили наприкінці ХІV ст., інша так і залишилася незакінченою через брак коштів. До Латинської катедри прибудовано кілька каплиць, на стіні вівтарної частини знаходиться копія ікони Матері Божої Ласкавої (захисниці міста від ворогів), надгробна плита сім’ї Шольц-Вольфовичів та турецькі ядра, які влучали в собор під час польсько-турецької війни, і дивом не розірвались.

   Латинський катедральний собор є частиною об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру».

Латинський кафедральний собор

• Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Борогодиці.

   Вірменську церкву збудовано у другій половині ХІV ст. (1363 – 1370 роки) майстром Дорінгом.  Протягом століть вона була громадським і релігійним центром вірменської колонії у Львові. У 1367 році церква стала соборною.

   Навколо церкви склався один з найцікавіших ансамблів, до якого ввійшла дзвіниця (1571 рік, архітектор Петро Красовський), палац архієпископа (ХVІІІ ст.), вірменський банк (ХVІІ ст.), монастир бенедиктинок (1682 рік), пам’ятна колона з постаттю святого Христофора, дерев’яний вівтар з композицією «Голгофа» (ХVІІІ ст.), огорожі з брамами (ХVІІ - ХІХ ст.).

   Храм збудований з ламаного каменю і обличкований тесаними плитами, товщина стін сягає півтора метри. Унікальною є конструкція купола – він  спирається на пустотілі ребра, викладені з глиняних глечиків.

   Особливим є південний дворик, розташований  між вулицею і собором; аркада з колонадою ХV ст. видає європейські архітектурні традиції. Тут збереглися рештки старовинного вірменського цвинтаря – це надгробні плити, найстарішим з яких є 600 років, перенесені сюди з кладовищ інших вірменських храмів і монастирів, яких вже декілька століть не існує у Львові.

   Після Другої світової війни ансамбль Вірменської церкви використовували не для духовних потреб вірян. На стінах храму збереглися фрески пізнішого часу, а також барельєфи духовних осіб.  Церковне приміщення перетворилося на сховище музейних старожитностей.  У 90-х роках ХХ ст.  віруючі вірмени Львова відродили Вірменську Апостольську церкву.

   Львівський вірменський ансамбль є частиною об’єкта Світової спадщини ЮНЕСКО «Львів – ансамбль історичного центру».

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Ансамбль Вірменського собору у Львові».

Ансамбль Вірменського кафедрального собору

• Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла.

   Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла, відомий у Львові як єзуїтський костел, збудований у стилі раннього бароко на початку ХVІІ ст. Храм є взірцем римської святині Іль-Джезу та вважається однією з найбільш культових споруд Львова.

   До Львова єзуїти прибули 1584 року, а вже 1590 року постав перший дерев’яний храм Товариства Ісуса на ділянці поруч із західною частиною міських оборонних мурів, де була влаштована Єзуїтська фіртка. Роботи над спорудженням існуючого храму святих апостолів Петра і Павла розпочались в 1610 році. В період 1618 – 1621 років керував будівництвом архітектор Єзуїтського чину Джакомо Бріано.

   1624 року освятили першу бічну каплицю святого Бенедикта. 1630 року храм був завершений і освячений Львівським архієпископом Яном Анджеєм Прухніцьким. У результаті будівництва довжина святині становила – 41 м, ширина – 22,5 м, висота – 26 м.

   1702 року за проєктом Мартина Годного була зведена вежа-дзвіниця, яка стала найвищою вежею Львова (близько 100 метрів), на якій 1754 року встановили годинник. Після ліквідації Чину Єзуїтів 1773 року храм почав виконувати функції військового гарнізонного храму.

   Значних ушкоджень храм зазнав також під час двох світових воєн. 4 червня 1946 року монахи-єзуїти були змушені залишити Львів, забравши з собою найцінніші речі, зокрема короновану ікону Пресвятої Богородиці. З цього моменту починається нова сторінка історії храму: на довгі 65 років його двері зачинились, у ньому запанувала тиша…

   У день 20-ї річниці Збройних Сил України, 6 грудня, у Львові відбулася знакова для міста та держави подія – урочисте відкриття і освячення першого гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла.

   У храмі відбуваються богослужіння та звучать молитви. З нагоди церковних чи військових свят відбуваються урочисті заходи у яких, окрім прихожан святині, також беруть участь військовослужбовці, працівники Збройних Сил України, офіцери, курсанти та солдати строкової служби.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла у Львові».

Гарнізонний храм святих апостолів Петра і Павла

• Храм святого Андрія (костел і монастир бернардинів).

   На місці сучасної споруди дерев’яний монастир було збудовано у ХV ст. Згадка про перший дерев’яний бернардинський костел знайдена від 1460 року. Гроші на початок будівництва пожертвував львівський староста Анджей Одровонж. Було виділено земельну ділянку біля Галицької брами, споруджено невеликий дерев’яний монастир з каплицею святого Андрія. 1464 року після чуми міщани спалили дерев’яний монастир з каплицею, а вже 1465 року Анджей Одровонж виділив кошти на спорудження значно більших дерев’яних костелу та монастиря.

   Сучасний монастирський комплекс почали споруджувати ще на початку ХVІІ ст. за задумом ченця Бернарда Авелідеса і за проєктом архітектора-італійця Паоло Домінічі. А роботами керували архітектори Павло Римлянин та Амвросій Прихильний, пізніше – Андрій Бемер. У 1630 році було завершено всі будівельні та оздоблювальні роботи.

   Приміщення монастиря тепер належить Центральному державному історичному архіву у Львові, а храм святого Андрія Первозванного передано Українській Греко-Католицькій Церкві. Храм обслуговують священики Василіянського Чину.

   Комплекс зведений у стилі італійсько-голландського маньєризму з елементами пізнього ренесансу та бароко. Він вирізняється розкішним декором, великою кількістю скульптур та фресковим розписом стін.

   Костел і монастир Бернардинів у Львові є не лише архітектурною перлиною, а й важливим свідком багатої історії міста, його релігійного та оборонного минулого. На подвір’ї храму над криницею стоїть ротонда на честь Яна з Дуклі – монаха-бернардинця, який вважався захисником польського Львова від облог.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Храм святого Андрія (костел і монастир бернардинів) у Львові».

Храм святого Андрія (костел і монастир бернардинів)

• Собор святого Юра.

   Собор святого Юра – найпривабливіший храм Львова. Архикафедральний собор святого Юра – собор Галицької митрополії УГКЦ, бароково-рококовий монументальний архітектурний ансамбль з виразними національними рисами (1744 – 1762 р.). Вважається головною святинею українських греко-католиків.

   Собор побудований за проєктом Б. Меретина, прикрашений монументальною скульптурою видатного скульптора Іоанна Пінзеля. Фасад увінчує фігура святого Юрія Змієборця – покровителя не тільки собору, але й міста Львова.

   Перші печери ченців-схимників та дерев’яний монастир з’явилися тут ще в кінці ХІІІ ст. Одна з легенд твердить, що в товщі гори, на якій згодом збудували монастир і церкву, була печера, де жив страхітливий дракон. Постарівши, дракон перестав показуватися людям на очі, але нагадував про своє існування важким диханням, яке було чутно з печери. У середині ХVІІІ ст.  митрополит Лев Шептицький наказав замурувати печеру, в якій нібито ховався потвора. Згідно з іншою версією цієї ж легенди, страховисько вбив ще в кінці ХІІІ ст.  князь Лев Данилович, через що на горі й було збудовано храм, і присвячений святому переможцеві дракона.

   Перша дерев’яна церква, за легендою, у цьому місці згоріла 1340 року. Уже наступного року львів’яни збудували новий кам’яний храм. Зважаючи на те, що храм споруджували на значній віддалі від укріпленого середмістя, церкві надали деяких рис фортифікації. Тоді ж у 1341 році майстер Яків Скора відлив дзвін «Дмитро». Найстаріший збережений в Україні дзвін скликає на молитву вірних і сьогодні.

   Теперішня споруда собору святого Юра була збудована у ХVІІІ ст. за проєктом австрійського архітектора Бернарда Меретина у стилі бароко.

   Собор святого Юра є об’єктом Світової спадщини ЮНЕСКО.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Собор святого Юра у Львові».

Собор святого Юра

• Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа (Преображенська церква).

   Церква Преображення Господа Нашого Ісуса Христа або ж більш відома як Преображенська церква постала на місці костелу Найсвятішої Трійці отців Тринітаріїв, який був зруйнований артилерійським обстрілом та пожежею у 1848 році.

   У 1850 році архітектор А. Фрех запропонував проєкт майбутнього храму, який, однак, не вдалося втілити. Натомість у 1874 році Сильвестр Гавришкевич розробив інший проєкт святині, який втілювали впродовж двадцяти років (1878 – 1898 р.). Для вірян Преображенська церква відкрила двері у 1906 році, коли й була освяченою. Слід звернути увагу, що у 1923 році у цій святині вперше на західноукраїнських землях відбулася Божественна Літургія літературною українською мовою.

   Загалом Преображенська церква у Львові зведена у архітектурному стилі неокласицизму з елементами бароко. Внутрішнє оздоблення церкви виконали талановиті митці, зокрема, Л. Марконі, Т. Попель (іконостас), Т. Копистинський та К. Устиянович (малярські композиції) та інші.

   В найновішій історії Львова церква відома тим, що була першим храмом, який повернула собі у власність Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ) в 1989 році.

Преображенська церква

• Успенська церква.

   Успенська (Волоська) (Ставропігійна Церква Успіння Пресвятої Богородиці) – храм, збудований у 1591 – 1629 роках за планом Павла Римлянина, за участю Войцеха Капіноса і Амвросія Прихильного, на замовлення Львівського братства. Сьогодні знаходиться під юрисдикцією Української Автокефальної Православної Церкви. Успенська церква була збудована на кошти Львівського Успенського братства – релігійної організації православних українців, яка була ставропігійною й підпорядковувалася Антіохійському патріархату. Братство було останнім оплотом православ’я у Львові, тому мусило мати свою церкву. Будівництво її розпочалося у 1591 році на місці згорілої у 1571 році. Попередній храм був збудований на кошти господаря православної  Молдови Олександра Лепушняну, а Молдову у Львові в той час ототожнювали з Румунією (Волохією, теж православною), тому й почали називати церкву Волоською. Назва перейшла й до нової церкви, зведеної протягом 1591 – 1629 роках у стилі ренесансу за проєктами архітектора Павла Римлянина, Войтіха Капіноса та Амброзія Прихильного.

   Дзвіниця Успенської церкви була збудована у 1572 – 1578 роках за проєктом італійсько-львівського архітектора Петра Барбона. Кошти на будівництво виділив багатий львівський купець, грек за походженням, Костянтин Корнякт. Тому і нині дзвіницю частіше називають вежею Корнякта.

   У церкві знаходиться зображення російського двоглавого орла, оскільки жертводавцем на потреби церкви був претендент на російський трон Лжедмитрій. Інтер’єр Успенської церкви прикрашений живописом ХVІІ – ХVІІІ ст., тут знаходиться іконостас 1773 року, на вікнах – вітражі П. Холодного (1920 і 1930 роки). Каплиця Трьох Святителів, сполучена з Успенською церквою в середині ХІХ ст.

Успенська церква

• Церква святого Архистратига Михайла.

   На одному з мальовничих пагорбів Львова біля Порохової вежі височить храм Архистратига Михайла, до якого ведуть  круті сходи високо вгору. Церква святого Михайла зведена як костел чернечого ордену кармелітів босих.  Його посвячення пов’язане з Архистратигом Михайлом, святим покровителем України-Руси та хоронителем Гробу Господнього.

   Цей храм починає свою давню історію з 1633 року, коли ченцям ордену кармелітів босих вдалось одержати від міської влади пагорб для будівництва свого храму. Саму святиню розпочали зводити у 1634 році під егідою архітектора італійського походження Яна Покоровича. План храму передбачає вигляд правильного прямокутника, поділеного на три  нави. Перекриття центральної нави циліндричне, а бічних – хрестовидне. Згодом, після передачі храму кармелітам-черевичникам, у храмі були добудовані дві вежі, які надали церкві її сучасного вигляду. Розписи храму були виконані італійським малярем Дж. Педретті та його учнем Б. Мазуркевичем (1731 – 1732 роки). У храмі знаходиться унікальний мармуровий вівтар ХVІІ ст.  у формі малої святині.

Храм святого Михайла входив до лінії фортифікаційної оборони міста Львова. Святиня вистояла під час турецької облоги 1672 року, однак вже в 1704 році храм був захоплений шведами.

У ХІХ ст. його двічі перебудовували. Найбільш оригінальною частиною інтер’єру є пресвітерій, на якому розміщений вівтар, виготовлений з рожевого і чорного мармуру у формі малої святині (тампетта).

   В часи панування радянської влади монастир та храм закрили, розмістивши тут склад для цукерні. В колишніх келіях влаштували гуртожитки. З часом, в 1979 році, храм передали Львівському історико-архітектурному заповіднику.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Церква святого Архистратига Михайла у Львові».

Церква святого Архистратига Михайла

• Храм святого Івана Хрестителя.

   За княжих часів у середині ХІІІ ст.  біля підніжжя гори, яка сьогодні має назву Княжої або Замкової, поблизу якої згодом виник Старий Ринок, закладено дерев’яний храм православного чернечого ордену василіан, присвячений Іванові Хрестителю. Коли князь Лев, син Данила, одружився з угорською дочкою короля Бели ІV Констанцією, цей храм передали ченцям, що прибули з нею. Отже, церква, яка стояла на місці храму святого Івана Хрестителя – одна з перших православних святинь Львова.

   1371 року на місці дерев’яного побудований кам’яний храм Львова у романському стилі з однією навою, двома притворами (крите передсіння при вході). Тривалий час храм був занедбаний, багато реліквій старожитності пропало. До знищення храму святого Івана Хрестителя спричинилася пожежа 1799 року у Львові.

   Генеральна реконструкція відбулася у 1886 – 1888 роках, під час якої архітектор Юліан Захаревич (основоположник львівської архітектурної школи кінця ХІХ – початку ХХ ст.) перебудував храм прикрасивши неороманським декором. Ця перебудова дуже змінила первісний вигляд від старовини мало що лишилося.

   Тепер у колишньому храмі святого Івана Хрестителя міститься Музей пам’яток стародавнього Львова. Надзвичайно цікавим у експозиції є пластичний макет давнього Львова, який відтворює його первісний вигляд.

   Особливу увагу відвідувачів музею привертають фрагменти стінопису церкви, що виявили під час реставрації між ХІІІ – ХVІ ст. Крім того, раніше в музеї зберігалася відома ікона Львівської Пресвятої Богородиці Одигітрії, згодом передана на зберігання до Палацу Потоцьких у Львові.

   У 2010 році церква отримала у подарунок від львівських підприємців три нові дзвони – іменні, з підписами спеціально для церкви Івана Хрестителя. Нові мажорні дзвони (Фа, ля, до) було замовлено у Польщі на ливарні Кавінських і встановлено у церкві до Великодня. Дзвіниця стояла без дзвонів понад 70 років – попередні пропали у 1939 році, під час окупації Львова радянськими військами.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Храм святого Івана Хрестителя у Львові».

Храм святого Івана Хрестителя (Музей пам’яток стародавнього Львова)

• Церква святого Миколая.

   Церква святого Миколая – найстаріша церква Львова.

   Неподалік підніжжя гори Будильниці (так за княжих часів називали Замкову гору або Княжу гору) разом із першими поселеннями наші предки звели з білого тесаного каменю і храм господній. Зараз ми його знаємо як церкву святого Миколая, один з перших храмів у місті. Літописці згадують її ще 1292 року, археологи вбачають у її фундаментах одну з найдавніших будівель поселення, споруджену за зразком візантійського зодчества. Хрестокупольний храм зі сходу завершувався апсидою.

   Парафіяни пережили грізні часи татарського лихоліття у Львові, напади недоброзичливих сусідів, їм часто дошкуляли пожежі у Львові, пошесті, повені. Сліди укріплень того часу не збереглися, але з літопису, який дійшов до наших днів, відомо, що у дворі біля церкви була князівська скарбниця.  Звідти, у 1340 -х роках нападники вже з іншої сторони на чолі з королем сусідньої держави взяли списи та мечі проти захисників Галицького князівства, зруйнували  замок і вкрали дві золоті корони, прикрашений діамантами престол, коштовні хрести, князівський плащ та інші цінності.

   Як пам’ятка архітектури церква святого Миколая цінна тим, що невідомий архітектор надав їй згідно з православним обрядом архітектурної форми грецького рівнораменного хреста. Цим вона нагадує православні храми у південних країнах. На жаль, у теперішньому стані церква святого Миколая зберегла лише фрагменти стін первісної будівлі. З колишніх фресок і прикрас у інтер’єрі майже нічого не збереглося, але є тут реліквії, якими церква святого Миколая славнозвісна.

   Перебуваючи у Львові, антіохійський Патріарх Йохасим подарував храмові частку мощів cвятого Миколая Чудотворця. Святий на іконі зображений у ризах візантійського взору на золоченому тлі. У храмі є також ікона святого Теодора Тиронського з колишньої церкви святого Теодора, яка стояла поблизу церкви святого Миколая. Ікона святого Теодора Тиронського є у Львові пам’яткою про знищені тут храми.

   Храму довелось пережити бурхливі часи, вистояти понад сім століть, пройшовши шлях від Греко-Католицької Церкви і дочекавшись права служити вірним в Українській Автокефальній Православній Церкві, за яку ще у грудні 1989 року одностайно висловилися священики і миряни Львова.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Церква святого Миколая – найстаріша церква Львова».

Церква святого Миколая

• Храм святого Онуфрія.

   За переказами, храм святого Онуфрія і його монастирські приміщення існував ще за часів князя Лева. Первісного вигляду ні церква, ні монастир не зберегли. Крім самого храму, до комплексу архітектурної пам’ятки у Львові входять монастир, дзвіниця, огорожа. Відомо, що князь Лев віддав у опіку ченцям-василіанам ікону Пресвятої Богородиці. Згодом, 1463 року монастир обновив і роздобув для нього королівські привілеї Степан Дропан (першодрукар в Україні, 1460 року подарував монастирю святого Онуфрія свою друкарню). У будівництві комплексу допомагав князь Костянтин Острозький.

   1690 року дерев’яну огорожу монастиря замінили муром зі стільницями. До ХІХ ст. існував монастирський цвинтар. На його місці нині сад. А сам храм святого Онуфрія побудований 1550 року. До великої церкви 1820 року добудовано пресвітерій, дві захристії, під час реконструкції 1902 року добудовано каплицю. Після всіх обновлень в інтер’єрі церкви святого Онуфрія мало що залишилось. До половини ХVІІ ст. монастир був дерев’яний. Для оборони на випадок облоги збудована дзвіниця. До неї є перехід з вулиці. Монастир святого Онуфрія перебував під патронатом братства церкви Успіння Пресвятої Богородиці. В ньому містилися шпиталь, бібліотека, архів, музей. Тут надрукована перша в Україні книга «Апостол». За проєктом «генія модерної архітектури в Україні», архітектора І. Левинського. 1905 року була збудована огорожа. За тоталітарного режиму храм використовували не за призначенням: у ньому містилася експозиція Львівської картинної галереї, присвячена українському книгодрукуванню. З часу відновлення української державності діяльність храму і монастиря святого Онуфрія відновлена. Храм обслуговують отці-василіяни Української Греко-Католицької Церкви.

   Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Храм і монастир святого Онуфрія у Львові».

Храм і монастир святого Онуфрія 

• Церква святої Софії – Премудрості Божої.

   Церква святої Софії – Премудрості Божої – греко-католицький храм. Храм є унікальним не тільки для Львова, а й для України – в одній будівлі на різних ярусах існує три храми: наземний рівень – церква  Софії – Премудрості Божої, на нижньому – ще два: храм святого Климентія Папи Римського та церква Гробу Господнього. Церква Гробу Господнього – це відображення І століття, місце більше для приватної молитви. Храм святого Климентія Папи Римського відображає ІІІ – ІV ст.  – часи, коли християнство ще не було розділене. Це відкриває великі екуменічні можливості. Храм святого Климентія Папи Римського має стати місцем формації, дискусій, зустрічей та спілкування. На верхньому ярусі власне храм Софії – Премудрості Божої.

   Щодо назви церкви Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав сказав під час освячення храму: «Якщо хтось думає, що цією мудрістю є наша з вами здатність бути мудрими, він помиляється. Якщо хтось думає, що цією мудрістю є накопичене людьми знання, він помиляється. Якщо хтось думає, що мудрістю є здатність людини бути мудрою, великою, успішною, модерною, знаючою, він помиляється. Бо якщо б ми поклонялися усім цим речам, ми би були з вами ідолопоклонниками. Ця мудрість, на честь якої збудований цей храм, є мудрістю Божественною. Тому ми так підкреслюємо – цей храм святої Софії – Премудрості Божої».

Церква святої Софії – Премудрості Божої 

• Храм святої Марії Магдалини. 

   Спочатку у Львові було побудовано дерев’яний храм, при якому був монастир домініканців. У першій половині ХVІІ ст. споруджено мурований храм у бароковому стилі за проєктом архітектора В. Келара та М. Годного. У другій половині ХVІІ ст. від фронту добудовано середню частину храму – обширнішу і вищу. З двома вежами за проєктом архітектора М. Урбаника (керував будівництвом нового костелу домініканців, брав участь у забудові вірменського кварталу разом з монастирем вірменських бенедиктинок. На фасаді храму Марії Магдалини встановлено фігури святих Домініка і Яцка роботи С. Фесінгера у стилі рококо.  Архітектурне вирішення загалом являє собою характерний зв'язок львівського раннього бароко. 1786 року австрійська влада храм Марії Магдалини ліквідувала, він став парафіяльним. У приміщенні монастиря якийсь час була жіноча тюрма, у пресвітерії містилася в’язнична капличка. 1870 року на вежах були закладені нові шоломи. Згодом перед храмом було збудовано нові сходи, відновлено вівтар у інтер’єрі. У 20-х роках ХХ ст. у храмі Марії Магдалини було реставравано інтер’єр.

   З 1932 року в приміщенні храму Марії Магдалини було встановлено орган чеської фірми «Rieger-Kloss», досі найбільший на території України. На початку 60-х років ХХ ст. у храмі навіть була спортивна зала. Із 70-х років у приміщенні храму – концертна зала з органом. З 1998 року храм належить також римо-католицькій єпархії.

Храм святої Марії Магдалини (органний зал)

• Церква святого Климентія Папи.

  Церква святого Климентія Папи – греко-католицький храм у Львові. Колишній костел і монастир кармеліток босих.

  Весь монастирський комплекс збудований у 1893 – 1895 роках архітектором Іваном Левинським за проєктом Франца Штатца для чернечого ордену кармеліток босих. І. Левинським проєкт неоготичного костелу було доопрацьовано (пристосовано до умов ділянки). 1895 року Юліан Захаревич виконав проєкт головного і двох бічних вівтарів у неоготичному стилі. Скульптори Антон Попель і Тадеуш Сокульський реалізували його протягом 1895 – 1898 років.

   1939 року радянська влада розмістила тут відділ НКВС, за німецької окупації – Гестапо. 1943 року на терені монастирського саду та цвинтаря окупанти розстріляли італійських військовополонених, яких було інтерновано після капітуляції Італії та відмови італійців воювати на боці Німеччини.

   Від закінчення війни, й до 1952 року, у будівлях монастиря розміщувався охоронний полк НКВС-МВС. Згодом охоронний полк було перебазовано на південні околиці Львова, а колишній монастирський комплекс надійшов у розпорядження міської АТС. У 1960 роках під час ремонтно-будівельних робіт тут знаходили рештки репресованих.

  Починаючи з 1996 року громада церкви святого Климентія боролася за повернення храму і використання його для богослужінь. Рішенням від 29 вересня 2011 року  депутати Львівської міської ради передали храм із комунальної власності у власність громади.

  Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Церква святого Климентія Папи у Львові».

Церква святого Климентія Папи

• Церква Матері Божої Неустанної помочі (костел Марії Сніжної).

   Найдавніший парафіяльний костел Марії Сніжної у Львові заснували у ХІV ст.  німецькі колоністи. Храм являє собою однонавову споруду, збудовану з цегли у поєднанні з білим каменем на пагорбі при Волинському шляху. Деякі дослідники вважають, що цегляно-кам’яна новобудова латинського храму у Львові зведена на місці дерев’яної церкви.

   Стіни до двох метрів, дещо приземлені пропорції, скромність декору – усі ці риси нагадують про те, що перед нами будівля з ознаками романської архітектури, яка була дуже поширена у Центральній Європі. Німецькі міщани серед львівських латинників протягом перших двох століть домінували. Колонія сілезців у Львові мала самоврядування із «магдебурзьким правом».

  У другій половині ХVІІІ ст. латинський архиєпископ Сіраковський, створюючи у своїй митрополичій столиці третю колегію після станиславівської та жовківської, обрав костел Марії Сніжної її осідком у Львові. Центр парафії був перенесений до катедрального костелу Успіння Пресвятої Богородиці. Після запровадження касати костел Марії Сніжної знову повернувся до статусу парафіяльного.

  На зламі ХІХ – ХХ ст.  будівлю костелу почали реставрувати у неороманському дусі за проєктом Юліана Захаревича.

 Стіни розписані сценами з марійської тематики, виготовлено вітражі. Епізоди із життя Богородиці відображені в рококовій скульптурі, були встановлені перед святинею.

  «Стильова» реставрація з кінця ХІХ ст. надала будівлі своєрідних рис, притаманних львівській монументальній архітектурі ХІІІ – початку ХІV ст., що відрізняють її від архітектури інших регіонів Русі, в якій переважала традиційна хрестокупоольна система. У часи більшовицького режиму приміщення храму Марії Сніжної використовували під склади, десять років тому в ньому був Львівський музей історії фотографії. Із виходом УГКЦ з підпілля тут після реставрації приміщення розмістився храм Матері Божої Неустанної Помочі.  Облуговують його отці редемптористи.   

Церква Матері Божої Неустанної помочі (костел Марії Сніжної)

-          А які храми Львова вам вдалось відвідати?

-          Які вас найбільше вразили і чому?

-          Які б храми ви хотіли б відвідати?

-          Можливо вам відомі якісь цікаві і незвичні факти, історії, легенди? Поділіться.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР