Польща. Люблінський замок

  

   Польське місто Люблін відоме не тільки своїм Старим містом, а й своїм замком. Люблінський замок – оборонний і палацовий архітектурний комплекс, споруджений у ХІІ ст. Уже в’їжджаючи в місто, одразу можна побачити споруду ще з вікна автобуса. Розташований він у північно-східній частині Старого міста, навпроти автовокзалу. 

Вид на замок із Фарної площі Старого міста

   Однак, сучасний міський замок зберігає в собі деякі таємниці, про які більшість гостей міста дізнаються тільки після екскурсії по цій величній споруді, побудованій в неоготичному стилі.

   Гості міста з подивом дізнаються, що споруда, що постає перед ними, ніколи замком не була. Неоготичні стіни зведені в 1824 – 1826 рр. за наказом царя Олександра І. Варто нагадати, що в той час ця частина Польщі була територією Російської імперії. А російський імператор також носив титул польського короля. Отже, Олександр І наказав побудувати в’язницю. Саме в’язницею була ця споруда протягом 130 років. Тут сиділи противники царського режиму. Пізніше, саме тут нацисти утримували борців польського опору. А після Другої світової війни до 1954 року, тут знаходилися противники польської комуністичної влади.

   Втім, на місці сучасної споруди замки були, хоча й були вони досить давно зруйновані.

Вид на замок 

   Сьогодні до замку потрапити дуже легко, для цього треба пройти крізь Краківські ворота до Старого міста, прогулятись його вузенькими вуличками зі старою бруківкою, насолодитись архітектурними та культовими спорудами і вийти крізь Гродські ворота.

Гродські ворота Старого міста ведуть до замку

   Далі мостова доріжка нас веде до замку, який височіє на міському пагорбі. 

 Міст, який з'єднує Старе місто із замком

   Зачатки замку пов’язані зі створенням Люблінському каштеляну у ХІІ ст. За часів правління Казимира ІІ Справедливого, укріплене дерев’яне місто було зведено на пагорбі, підкріплене земляним валом. У другій половині ХІІІ ст. на південному схилі пагорба у романському стилі була споруджена головна кам’яна вежа замку – оборонно-житлова споруда, що була першим цегляним об’єктом замку. Фундатором наймовірніше був польський король Болеслав V Сором’язливий. Побудований донжон у висоту 30 м та має три наземних поверхи, а його стіни товщиною 3 метри.

   Близько 1520 року Сігізмунд Старий ініціював реконструкцію замку у вражаючу королівську резиденцію в стилі ренесансу, в якій, серед іншого, працювали італійські майстри з Кракова. Збудована нова брама з вежею, чотирикутна вежа, міська кам’яниця та прикрашений аттиками королівський палац. У 1569 році, на півдорозі між Краковом і Вільнюсом,  у палаці засідав сейм, на якому було підписано акт польсько-литовської злуки – знамениту Люблінську Унію, завдяки якій виникла найбільша держава Європи – Річ Посполита. Ця подія була відображена найвідомішим польським живописцем Яном Матейко в своїй картині «Люблінська унія». Написана вона була до 300-річчя, важливої, для польської історії, дати. Полотно можна побачити тут же, на території замку. 

Люблінський замок

   У тому ж 1569 році, в Люблінському замку, пруський князь Альбрехт Фрідріх Гогенцоллерн приніс присягу васала польського короля Зигизмунда ІІ Августа. Все це підняло Польщу на вершину своєї історичної могутності.

   Між 1635 і 1642 роками під керівництвом Яна Цангерле замок, ймовірно, було відремонтовано. У 1648 році із замку керував воєнними діями король Ян Казимир. Однак, після того, Польща потрапила в смугу геополітичних невдач. У Люблінському замку, у 1655 – 1667 рр. встигли побувати війська Швеції. Московії та Угорщини. Зрозуміло, що всі ці «постояльці» не сприяли розвитку споруди, що привело до його величезних руйнувань. Рятували лише найстаріші споруди – каплицю і вежу донжон. У 1743 році староста Яків Замойський звів нові будівлі канцелярії і архіви, а в 1773 році будівля давньої в’їзної брами була перебудована на житлові приміщення старостою Вікентієм Потоцьким.

В Люблінському замку розмістився музей історії

   У період 1824 – 1826 рр., за ініціативи Станіслава Сташиця та дизайну С. Стомпфа, побудовано на пагорбі нову будівлю в неоготичному стилі, яку використовували у якості в’язниці Королівства Польського. Замок використовувався як в’язниця ще 130 років. У 1831 – 1915 рр. існувала царська в’язниця, де переважно відбували покарання учасники боротьби за незалежність Польщі, зокрема, учасники січневого повстання 1863 року.

Територія перед замком

   Упродовж 1918 – 1939 рр. поруч із кримінальниками у в’язниці перебували покарання учасники комуністичного руху через приналежність їх до незаконної Комуністичної партії Польщі. Друга світова війна та німецька окупація 1939 – 1944 рр. – період німецької в’язниці, в якій знаходилось понад 40 000 ув’язнених, переважно це були члени руху опору. Значна частина засуджених загинула у каторгах та в таборах смерті. 22 липня 1944 р., перед тим як покинути Люблін, підрозділи СС стратили близько 300 ув’язнених у замковій в’язниці.

Внутрішній двір замку

   Після звільнення Любліна радянськими військами 24 липня 1944 року, в’язниця перейшла у підпорядкування НКВ, а на початку 1945 року передана міністерству громадської безпеки Польщі, що діяло за вказівками радянської влади. У 1944 – 1954 рр. відбули покарання близько 35 000 ув’язнених, переважно поляків, які були проти комуністичного поневолення. За цей час 515 осіб з числа ув’язнених засуджені до смертної кари, з них 333 вироки виконані. Міністерство громадської безпеки розпущене 7 грудня 1954 року, а в’язниці були ліквідовані значно раніше. Так, Люблінська в’язниця ліквідована 13 січня 1954 року, а політичні в’язні були перевезені до в’язниці до м. Холм. Почалася реставрація замку, з подальшим пристосуванням донжона під музей. Так від 1957 року в замку діє музей історії Любліна.

Будівля замку  130 років слугувала  в'язницею

   Але й навіть сьогодні можна побачити споруди, що були побудовані задовго до включення частини Польщі з Любліном до складу Польського королівства, де королем був за сумісництвом, російський імператор.

   Перш за все привертає увагу кругла вежа. Виглядає вона досить привабливо. Такі вежі в Європі прийнято називати донжонами. Люблінський донжон – одна з найстаріших споруд на території сучасної Польщі.

Внутрішній двір замку

   Донжон

  Єдина замкова башта-донжон, що збереглася до наших днів є цінним пам’ятником романського мистецтва і одна з найстаріших споруд країни. З’явилася вона в ХІІІ ст., як оборонно-житлова споруда. Башта має три наземних поверхи і товщину муру у 3,4 м, всередині якого розташовані спіральні сходи. На увагу заслуговує збережене романське вікно на третьому поверсі.

  Будівля замку, прямокутна у плані і має внутрішній двір. Про неоготичний стиль, у якому  збудований замок, свідчать характерні для нього деталі, зокрема вікна, закінчені гострою дугою, а також, так звані, зубці на мурах.

Єдина замкова башта-донжон, що збереглася до наших днів

   Іншою найдавнішою пам’яткою на території Люблінського замку є замковий костел Святої Трійці з унікальними фресками, з даху якого можна оглядати чудовий краєвид Старого міста. Каплиця вражає розписами ХV ст. По перше тим, що вони багатоколірні й неймовірно красиві. По-друге, розписи виконані за візантійським каноном, хоча храм є католицьким. Таке рішення було короля Владислава Ягайла, любителя східного стиля. Як відомо, ця людина встигла побувати і князем Вітебська, і Великим князем  Литовським, і польським королем. Для отримання останнього титула Ягайло навіть прийняв хрещення, назвався Владиславом і став засновником династії Ягеллонів. Заодно хрестили і литовців – останній язичницький народ континенту. 

 На території  замку є каплиця Святої  Трійці

   В другому десятиріччі  ХV ст.  були розпочаті художні роботи в інтер’єрі костелу. Виконував їх анонімний колектив руських (українських) художників під керівництвом майстра Андрія. Стіни і склепіння були покритими поліхромією у візантійсько-руському стилі. Роботи майстри в каплиці закінчили  10 серпня 1418 року, що закріплено надписом кирилицею на фундаційній дошці костелу. Поза релігійними сценами, що прикрашають інтер’єр костелу тут знаходяться два портрети  Владислава Ягайла. Щоправда на одному з портретів у Ягайла стерто обличчя (вершник на білому коні), а другий виконаний строго згідно візантійському канону і навряд чи є інформативним у плані зовнішності короля. Поліхромію виконано різною технікою: на сухій і на вологій штукатурці, темперними фарбами.

   У брилі костелу домінували два круті, ступінчасті саміти, які дожили до 50-х років ХVІІ ст. Нижній поверх призначався для крипти для поховання померлих капеланів і місцевих сановників. Верхній поверх використовували для релігійних потреб. Склепіння нави підтримував розташований у центрі стовп. Цей конструкційний елемент був типовий для сакральної і світської архітектури в періоді панування Казимира Великого. В епоху ренесансу костел і надалі мав готичний характер, хоч вхід було влаштовано на рівні першого поверху й оформлено новим ренесансним порталом, виконаний в каменярській майстерні Комаских. Лише в ХVІІ ст. фасад святині був увінчаний верхом у стилі люблінського ренесансу.

 Замковий колодязь

На початку ХІХ ст. каплицю переробили у в’язницю, фрески були зафарбовані. Але з початку ХХ століття почалися роботи з реставрації унікальної пам’ятки.

У 50-х роках ХХ ст., коли замок було перепрофільовано для культурних цілей, розпочато грунтову реновацію костелу. Було знято зовнішні штукатурки, розпочато реконструкцію фресок. Остаточно реставрація малюнків була закінчена в 90-х роках. Навесні 2008 року відбулася остання фаза робіт: усунено сліди тріщин, які було прикрито відреставрованими фресками.

Одна із стін, протилежна від  вівтаря, рясно вкрита «хуліганськими» написами, які з причини своєї історичності, теж представляють цінність. На одній з колони видряпано «Петрус» і рік 1569 – цей автограф залишив якийсь Литовський князь у рік підписання Люблінської унії.

 Внутрішній двір замку

   Люблінський музей

   Заклав музей історії польський лінгвіст, історик та етнограф Джером Лопачинський, який розумів необхідність збереження «старовини». У 1901 році він започаткував дві музейні експозиції – виставку предметів мистецтва та антикваріату та етнографічний відділ агропромислової виставки. Частина колекції в подальшому склала ядро майбутнього музею. 12 грудня 1906 року відбулося урочисте відкриття музею.

   На час Другої світової війни колекція складалася з 14 000 експонатів, і ці експонати охоплювали більше, ніж просто історію регіону. Однак за часів німецької окупації багато предметів старовини було пошкоджено або знищено.  У Люблінський замок музей переїхав 1957 року. Тепер колекція складає 125 000 експонатів.  Серед постійних експозицій: польський та іноземний живопис ХVІІ – ХІХ ст.. Польські та іноземні вироби декоративно-прикладного мистецтва, Польські історичні та батальні картини, Галерея польських картин ХХ ст., Галерея художників Любліна, Народне мистецтво Люблінського воєводства, монети та медалі на польській території Х – ХХ ст. , польське та іноземне озброєння ХІV – ХХ ст. Будівлі, які входять до складу музею, теж є історичними пам’ятками. 

Внутрішній двір замку

   Тут є кілька колекцій, які розділені за різними тематиками:

• Археологічна колекція
• Військово-історична колекція
• Бібліотека
• Нумізматична колекція
• Етнографічні експонати
• Мистецька збірка

   Слід зауважити, що Люблінський музей є одним з найбагатших і найцікавіших музейних   закладів країни. А серед художньої колекції справжньою перлиною є вищезгадана картина Яна Матейко «Люблінська унія».

    Тут же можна побачити автомобіль, як експонат виставки, виготовлений у Польщі.

 Автомобіль польського виробництва

   Навпроти замку, спустившись сходами, ми потрапляємо до великої площі, яка оточена мальовничими будиночками, які щільно притулились однин до одного. Проте дуже прикро, що зайнята вона автомобільною парковкою. Як на мене, то це дуже псує вигляд цього цікавого місця. Проте можна спуститись та прогулятись алеєю біля цих будинків.

 Площа перед замком

-          А ви відвідували Люблінський замок?

-       Чи вдалось вам піднятись на оглядовий майданчик круглої вежі та подивитись на околиці міста?

-          Чи відвідували ви костел Святої Трійці?

-          Чи вдалось вам прогулятись експозиційними залами Люблінського музею? 

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР