Хорватія. Дубровник. Старе місто.

   Поїздка на екскурсію з Чорногорії до Хорватії була однією з найбажаніших. Ще одним великим плюсом Чорногорії є те, що з цієї маленької, проте неймовірно чудової країни можна відвідати екскурсії, навіть в інші країни: Хорватію, Албанію, Боснію та Герцеговину, Сербію. Поїздка на екскурсію  в одну з цих країн займе всього один день, причому за доступною ціною.

  Готуючись у поїздку до Чорногорії, крім подорожей по самій країні,  ну дуже хотілось потрапити  на екскурсію в Хорватію, після того, як у багатьох туристичних програмах часто показували та рекламували Дубровник. І як виявилось, що це можливо, але не цього разу. СОVID-19 змінив наші плани. В Чорногорію потрапити ми могли, проте звідти до Європи, в тому числі Хорватію, Албанію, Боснію та Герцеговину, Сербію екскурсії були скасовані. Щоб дуже я була розчарована, то – ні, адже до Чорногорії ми теж їхали вперше, тому в нас було чим зайнятись, вивчаючи цю країну.

   Як і в будь-якому туристичному турі, наступного дня обов’язково відбувається зустріч з гідом. Чорногорія не стала винятком, незважаючи на те, що ми зупинились не в готелі, де «все включено», а в апартаментах. Проте гід нас порадував, як своїм відношенням, харизмою, так і цінами на екскурсії. Так як перед цим ми дізнались про ціни на екскурсії у вуличних агентствах. А найбільше нас порадувало те, що тиждень тому відновились поїздки на екскурсії в Хорватію і Албанію. Нам просто пощастило, що ми не приїхали на відпочинок трохи раніше. Причому нам необхідний був лише український біометричний паспорт, ні  довідка про вакцинацію, ні тести на СОVID-19 не потрібні. Тому нашою першою, з трьох екскурсій, які ми обрали, стала Хорватія. Пощастило ще й тим, що у нашого гіда на цю екскурсію була акція. Так екскурсія коштує 40 євро з людини, а оскільки зараз була акція, то коштувала вона 35 євро. Ми їхали сім’єю з трьох осіб, тому ми зекономили 15 євро. Здається, дрібничка, проте приємна.

   Звичайно, хотілося б відвідати  ще і Албанію, але оскільки ми приїхали в Чорногорію вперше і всього на 7 днів, то хотілося б в першу чергу познайомитись саме з цією країною.

   Отже, попереду нас чекала Хорватія, чудове місто Дубровник, яке я бачила лише по телевізору та на фотографіях. 

  Початок екскурсії був о 6.00 ранку. Туристів, як і на всі екскурсії, забирають із зупинок, до готелів чи апартаментів транспорт не під’їзжає, так як у місті дуже вузенькі вулички і автобус просто не проїде. Ми проживали дуже близько, тому до зупинки на всі екскурсії ми доходили за 2 хвилини.

   Автобуси на всі екскурсії вирушають великі, комфортабельні, оснащені кондиціонерами. Весь час нас супроводжував російськомовний гід. Лише на екскурсії по Старому місту Дубровник екскурсію нам проводив місцевий гід. На території Хорватії, чорногорському гіду забороняється розповідати про іншу країну.

   Ми вирушаємо на екскурсію повз прибережні гори, якими так багата Чорногорія, узбережжя та Боко-Которську бухту. Наближаємось до паромної переправи через Боко-Которську бухту. Вперше доводиться переправлятись такою переправою.  Там у черзі стоїть багато автомобілів, проте чекати довелось недовго, так як ці пароми курсують  часто один за одним в один та інший бік. Прийшла наша черга.

 Паромна переправа у Боко-Которській бухті

   Автобус разом з туристами заїхав на паром, вміщає він достатню кількість  транспорту. І ми переміщаємось на інший берег.

 Переправа на паромі

   Туристам пропонується вийти з автобуса, щоб насолодитись чудовими краєвидами довкола та зробити яскраві фото. На паромі є WI-FI.

Переправа на паромі

   Переправа через бухту займає десь 5 – 7 хвилин, проте вражень за цей час буде достатньо.

Боко-Которська бухта

   Гори, які оточують бухту, середньовічні міста на березі затоки – це щось по-справжньому казкове та неповторне.

 Середньовічні поселення Боко-Которської бухти

   З парома можна побачити місто Пераст, а також острів Богородиці на рифі.

Околиці Боко-Которської бухти

   Проїжджаємо через прибережні містечка, невеличкі поселення, які так атмосферно вписуються в навколишні пейзажі. 

 Краєвиди з парому

   Проїжджаємо повз міста Тіват та Херцог Новий, які близько до кордону з Хорватією.

Середньовічні поселення Боко-Которської бухти

   І ось ми вже на іншому боці. Далі в нас буде невеличка технічна зупинка на заправці. Але, де б ми не проїжджали, де б ми не зупинялись, нас скрізь будуть оточувати гори.

 Гірські краєвиди Чорногорії

    Зупинка тривала десь 20 хвилин. За цей час можна було попити кави чи перекусити в кафе на заправці, сходити в туалет та просто розім’ятись на свіжому повітрі перед продовженням нашої подорожі.

 Технічна зупинка на заправці

   Це окраїна міста. Тут же можна побачити і великі гіпермаркети, і торгові центри і заклади харчування.

 Заправки та гіпермаркети в Чорногорії знаходяться за межами населених пунктів

Дорога до кордону з Хорватією

 Придорожнє кафе

   А ми вирушаємо далі нашим комфортабельним автобусом.

 Наш комфортабельний екскурсійний автобус

   Оскільки ми перетинаємо Чорногорсько-Хорватський кордон, то тут ми робимо зупинку, щоб нам поставили у паспорті відмітку, що ми знаходимось на території Хорватії. 

Пропускний пункт через митний кордон Хорватії

   На пропускному пункті нам довелось по черзі виходити з автобуса, кожен із своїм паспортом підходив до митної кабінки, де нам ставили штамп і тоді переходили на інший бік кордону. Ця процедура зайняла деякий час.  

   Перейшовши кордон, ми опинились вже на території Хорватії. На перший погляд країна мало чим відрізняється від Чорногорії. Ми проїжджали море, гори, багато зелені, подібна архітектура з червоними черепичними дахами та інше. Але і не дивно, адже колись ці дві країни разом з кількома іншими: Боснія і Герцеговина,  Македонія, Сербія,  Словенія, а також автономні області Косово і Воєводина, були у складі однієї країни –  Югославії.

Пункт пропуску пройшли і вже на території Хорватії

   Деякий час ми їдемо територією Хорватії, насолоджуємось її красою. Бачимо вже узбережжя Адріатичного моря, отже, попереду нас чекав Дубровник. Але недоїжджаючи десь 2 – 3 км до міста, ми зупиняємось на панорамному майданчику, звідки відкривається неймовірний вид самого Дубровника та його околиць. 

 Адріатичне море на території Хорватії

   Автобус робить зупинку. Нам потрібно трохи піднятись сходами угору, щоб насолодитись красою цього міста.

 Сходи, що ведуть до оглядового майданчика

  Тут є кілька майданчиків: нижній і верхній. З кожного  з них відкривається неймовірна панорама Дубровника.

 Старе місто Дубровник з оглядового майданчика

   Місце популярне серед туристів, тому можна потрапити і на великий натовп, адже кожному хочеться глянути на місто з висоти «пташиного польоту», а також  зробити фото на пам'ять, адже це чудова локація для фотосесії.

 Старе місто Дубровник

   Під час деяких екскурсій зупинка робиться на початку, а в деяких випадках – після відвідування Старого міста Дубровник. Мені здається, що цікаво буде у будь-якому випадку. Проте, якщо зупинку робити спочатку, як було у нас – більшість  туристів намагатимуться зробити фото на фоні Старого міста і поверхово його оглянути. А якщо ця зупинка буде по завершенню екскурсії, тобто після відвідування Старого міста, крім яскравих фото можна ще й побачити ті місця, де ви нещодавно були, але вже зовсім з іншого ракурсу. 

   Через деякий час ми опинились в Дубровнику. Розміщений він в південній частині Хорватії і є одним з найвідоміших туристичних центрів країни. Це найвеличніше і найвишуканіше місто Хорватії, яке називають «перлиною Адріатики». Саме тут полюбляють відпочивати відомі політики, актори, співаки… І як у будь- якого стародавнього міста його серцевиною є Стара частина міста, тобто Старе місто, з досить багатою і цікавою історією. Саме сьогодні у нас буде здійснена екскурсія Старим містом.

   Місто з 1979 року внесене до списку Світової спадщини і знаходиться під охороною ЮНЕСКО.

  І одразу ж багатьом на думку спадають слова відомого  британського драматурга Бернарда Шоу, який сказав: «Той, хто шукає рай на землі, повинен відвідати Дубровник, так як ніде більше не знайти такої величі та умиротворення, такої краси та гармонії». І дійсно, мабуть, багатьом хочеться подивитись, як же виглядає рай. 

  Наш чорногорський гід нас тут залишає і передає «до рук» іншого гіда, вже хорватського.

 Стіни Старого Дубровника

   Ми всі в очікуванні чогось неймовірного, чогось неперевершеного, адже за даними ЮНЕСКО, Дубровник, Венеція і Амстердам – це три найкрасивіші міста Європи – пам’ятники епохи Відродження.

   Вхід до Старого міста йде через давні ворота, з підвісним мостом. Пройшовши крізь них, ти розумієш, яким величним було це місто в ті давні часи, якщо так могутньо воно виглядає зараз.

 Західний вхід до міста - "Ворота Плоче"

   З VІІ по ХІІ ст. Дубровник перебував у складі Візантії, проте зберігав деяку свою самостійність, а з послабленням Візантійської імперії, його незалежність почала ще більше зміцнюватись. Завдяки морській та сухопутній торгівлі, місто почало швидко розвиватися, навіть змогло вистояти облогу сарацинів. Венеція окупувала Дубровник в 1205 році і зберігала свою владу над містом цілих 150 років. Але місцева аристократія і традиції самоврядування були вже настільки сильні у вільнолюбному місті, що після поразки Венеції у війні з Угорщиною, вона назавжди втратила для себе  Дубровник. Він став Дубровницькою республікою. Дубровник вів настільки вигідну торгівлю в усьому Середземномор’ї, що зумів разом з Генуєю стати головним суперником Венеції. У цей час місто розвивалося і як культурний центр, Дубровник став  батьківщиною багатьом поетам, художникам і вченим.

 Район і площа Плоче у Старому місті

   До ХІІ ст. місто було ще й островом. У ХІІ ст. місто перестало бути островом: вузька протока, що відокремлювала його від материка, була засипана і по ній прокладена вулиця Страдун – сьогодні – це головна вулиця Дубровника. У 1667 році стався сильний землетрус, який зруйнував дуже багато міських будівель готичної і ренесансної епохи, тільки міцні стіни міста змогли вистояти. З кінця ХVІ ст. починається поступовий занепад республіки. У 1806 році до міста ввійшли війська Наполеона і незалежність Дубровника припинилася. Після нетривалого французького панування, Дубровник став частиною імперії Габсбургів. Під владою Австрії місто перебувало до закінчення Першої світової війни.

   Після 1918 року Дубровник увійшов до складу майбутньої Югославії. Історичний центр міста постраждав під час війни в 1991 – 1995 роках в Хорватії  під час проголошення незалежності.

  Незважаючи на всі страшні і жорстокі події,  і сьогодні Старе місто зберігає в собі безліч культурних та історичних пам’ятників і шедеврів архітектури: монастирі, палаци, церкви, музеї, художні галереї та багато іншого.

Вид з площі Плоче на морський порт та старе місто

   У Старе місто можна зайти через два головні входи – західний і східний. Західний –  «Брама Піле» і східний – «Брама Плоче». Ми ж потрапляємо в місто через східний прохід – «Брама Плоче». Розташовані ці ворота в районі Плоче, через які і отримали свою назву. Раніше вони називалися «Брамою Святого Луки». Така назва з’явилась через близькість  середньовічного проходу до міста  до вежі Святого Луки. Але крім воріт є ще вхід до Старого міста, який називається Бужа. Зроблений він прямо у міській стіні. На початку ХХ ст. місто було від владою Австро-Угорської імперії.  І саме вони вирішили зробити, крім основних західних і східних воріт, ще один вхід до міста, щоб таким чином забезпечити кращу прохідність жителів до міста. Вони просто у стіні зробили дірку, яка з  часом перетворилась вже в арочний прохід. А саме слово «бужа» на місцевому діалекті означає «дірка». З того часу це місце і почали називати Бужа.

   Перші вежі, які починали будуватись в ХV ст., будувались у стилі ренесансу та готики,  а вже пізніше, коли добудовувались, та перебудовувались, то додавались вже елементи бароко.

  Ворота Плоче побудовані у північно-східному куті міських стін Дубровника за тим самим принципом як і західні ворота Піле. Вони складаються із зовнішнього та внутрішнього порталу, кам’яного мосту через рів та дерев’яного містка, який раніше піднімався на ніч, а зараз перебуває у нерухомому стані. Ворота побудував у 1450 році Симон делла Кава. Побудовані як система подвійного захисту.  Міст з однією аркою виник тут роком раніше. Зразком для них став старий міст перед воротами Піле. Внутрішній портал воріт був зведений у романському стилі, як і лик Святого Влаха, який розміщений над ним.  Ширина внутрішнього проходу Воріт Плоче  була менше 2-х метрів. Це була найвужча міська брама Дубровника. Наприкінці ХІХ ст., під час австрійської окупації, їх розширили, прорубавши ширший портал.

   У будівництві воріт брали участь майстри інженерних та будівельних робіт як місцеві, так і з Європи, а точніше запрошували майстрів з Італії.

  Від Воріт  Плоче відкривається чудовий вид на порт, що розкинувся під Старим містом. На кам’яному містку, обмеженому різьбленою балюстрадою, завжди багато туристів. Саме сюди під’їжджають і туристичні автобуси. 

"Ворота Плоче" - західний вхід до міста

   Щоб потрапити від зовнішнього порталу до внутрішнього, слід пройти уздовж стіни форту Ревелін. Форт був побудований у другій половині ХV ст. для того, щоб захищати місто від нападу венеціанців,  а також з боку наростаючої молодої сили Атаманського царства.  Один з основних планів, який був запланований для будівництва фортеці, так це те, що у випадку нападу, тут могло розміститись ціле місто, тобто всі жителі могли заховатись у стінах цієї фортеці.

  Фортеця будувалась цілих 11 років. Крім того, в той час, у місті не проводилось ніяких будівельних робіт, так як всі сили були кинуті на будівництво цієї фортеці. По закінченню будівництва, вона стала найсильнішою міською фортецею і надійно захищала підхід до міста зі сходу.

    Над брамою височить кам’яна вежа Асімон, датована ХІV ст.

Могутні мури Старого міста

   Пройшовши через зовнішні ворота міста, одразу ж поринаєш в атмосферу справжнього Середньовіччя. При вході одразу знаходиться площа, вона невелика, проте така колоритна: оточена височенними стінами, тими самими, що витримали землетрус 1667 року, стара кам’яна бруківка, серед якої ще можна побачити і якісь зелені насадження – дерева, кущі, квіти. А також тут, як і на багатьох європейських площах, можна побачити голубів. Мабуть, їх підгодовують, якщо вони сюди прилітають.

    Загальна довжина міських стін 2 км, середня товщина з боку моря від 1,5 до 3 м, з боку суші – від 4 до 6 м, максимальна висота до 25 м. У складі міської стіни: 3 фортеці, 6 бастіонів та близько 1080 сходинок.

Площе Плоче

   Так, праворуч при вході будуть височенні мури, а за ними йдуть гори, ну а ліворуч буде море. Тут же на цій площі є й оглядовий майданчик, звідки відкриваються живописні пейзажі на Старе місто, морську гавань, порт  та безліч чудових корабликів, яхт, човнів.

 Чудова картинка морського порту в Старому місті

   Це місце є одночасно і чудовою локацією для фотосесій. Мені здається, якщо дозволяє час, звичайно, тут можна стояти дуже довго і милуватись цією красою: хочеш дивись на Старе місто, а хочеш насолоджуйся красою Адріатичного моря та його буденним життям.

   Стіни Старого міста Дубровник – це архітектурний комплекс, що складається, як уже було сказано,  із веж та фортець. До його складу входять вежі Мінчета і Бокар, а також фортеці Ревелін, Святого Івана, Ловренац. 

   Десь далеко видно і острови, а на узбережжі фортецю Святого Івана. Вона входить до складу оборонних будівель і надійно захищає порт. Це одне із вражаючих середньовічних фортифікаційних споруд міста.  Фортеця також відома під назвою Муло («Портова вежа»).  Розміщена в  південно-східній частині Старого міста і є частиною кріпосних стін. З боку моря стіни закруглені, а з боку міста – стрімкі і плоскі.

  Перший форт в цьому місці був споруджений в середині ХІV ст. На той час її розміри та міцність були вражаючими. Звідси намотувався лебідкою портовий ланцюг для причалювання кораблів. Пізніше, до ХVІ ст.,  були побудовані й інші вежі фортеці, які теж виконували не менш важливі функції. В фортеці був розміщений арсенал зброї, а також міська скарбниця Дубровника, яка надійно охоронялась.

 Морський порт та фортеця Святого Івана

   Зараз там розмістились Морський музей та Акваріум. Морський музей розмістився на другому поверсі.  Відвідати музей слід, щоб ознайомитись з морською справою міського населення. Музей містить експонати, які пов’язані з морською навігацією: штурвали, компаси, макети суден, вітрила, якорі, прапори і морська корабельна зброя. На верхівці фортеці Святого Івана знаходиться форт Бокар,  який був спроєктований і побудований архітектором Мікелоццо. Там знаходиться чудовий оглядовий майданчик для огляду околиць міста.

   На першому поверсі розмістився Акваріум, в якому живуть представники підводного світу Адріатичного моря, а також рідкісні екземпляри риб. Також тут є невеликий ботанічний сад, де можна дуже добре відпочити в тіні дерев після тривалої екскурсії.

    Ну а ми вирушаємо на пішохідну екскурсію Старим містом. Нас супроводжує вже інший гід.

   Заходимо у місто крізь внутрішні ворота, над якими є зображення Святого Влаха висічене з каменю. Портал так і як сам лик Святого Влаха виконані у романському стилі.

   Святий Влах вважається небесним покровителем Дубровника, а також усієї Хорватії, тому його зображення можна побачити усюди. У Хорватії над входами в численні собори і церкви ви неодмінно побачите зображення цього святого. Святий Влах захищав місто Дубровник від загарбників Хорватії. На стінах фортеці також можна побачити його зображення.

 Портал із зображенням Святого Влаха

   Старовинна легенда розповідає, що священик місцевого Кафедрального собору у сні побачив Святого Влаха, який його попередив, що до Дубровника наближаються кораблі венеціанців, щоб захопити місто. Завдяки цьому попередженню, містяни зуміли захистити своє рідне місто. Це сталося в Х ст. Але через півтора століття венеціанці все ж таки захопили цей могутній порт. І тільки в 1358 році Дубровник знову став незалежним.

Святий Влах вважається небесним покровителем Дубровника, а також усієї Хорватії

   Найцікавішою особливістю Старого міста є кріпосні стіни, які майже повністю оточують місто. Будівництво перших міських укріплень було розпочато в Х ст. та тривало до ХVІІ ст. Ці грізні стіни мають висоту 6 м і стоять на мальовничому скелястому березі. За окрему плату можна піднятись на стіни та насолодитись чудовими видами Дубровника та Адріатики. Входи розташовані з боку вулиці Страдун і недалеко від форту Святого Іванна. 

 Височенні стіни Старого Дубровника

   У багатьох середновічних містах є Старе місто, але в Дубровнику, крім того, що з перших хвилин воно вражає своїми розмірами, вишуканістю та могутністю, воно ще переносить тебе в якусь країну ліліпутів. Так, саме ліліпутом ти себе відчуваєш серед цієї міці та всевладності.

Середньовічний Дубровник

   Тут можна довго блукати і насолоджуватись красою цього неймовірного середньовічного міста. Вузенькі вулички та височенні стіни просто вражають. Цікаво зазирнути в окремі дворики, а вони точно є тут колоритними. Перенестись хоча б на деякий час в ту давню епоху і відчути себе в ній. А це можна зробити, адже тут на кожному кроці сама історія. Багато різноманітних скульптур, барельєфів, на багатьох стінах та входах зазначаються дати.

 У місті багато барельєфних зображень та викарбуваних дат

   Та й сама архітектура просто зачаровує.

 Неймовірна архітектура міста

   Кожна будівля – це пам’ятка архітектури. У місті багато сходів, тому доводиться то підніматись угору, то опускатись униз. Деякі сходи в окремих будівлях теж зачаровують своєю красою. Оздоблені витонченими перилами, в кожному елементі яких, закладено особливий сенс. 

 В архітектурі міста повсюду простежується венеціанський вплив

   У стінах можна побачити незвичні отвори, мабуть, бійниці. 

 Бійниці у стінах міста

   А ми підходимо до порту. Це особливе місце – перед нами відкривається Адріатичне море.Тут зібрана величезна кількість різноманітних суден: човни. яхти, катери. Тут здійснюються морські прогулянки по морю, звідки відкривається вид на місто вже з іншого ракурсу, а також можна побачити деякі острови та подихати свіжим морським повітрям. Про морську прогулянку буде окремий пост «Хорватія. Дубровник. Морська прогулянка».

Морський порт

   А ми продовжуємо нашу екскурсію середньовічним Дубровником. І знайомимось з однією з найвизначніших пам’яток міста – Кафедральний собор Вознесіння Діви Марії.

   Кафедральний собор Вознесіння Діви Марії – католицький собор і є однією з визначних пам’яток Дубровника. Це пам’ятка архітектури у стилі італійського бароко. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Хорватія. Дубровник. Кафедральний собор Вознесіння Діви Марії».

Кафедральний собор Вознесіння Діви Марії

   А далі переходимо до головної вулиці Дубровника, де й розміщені головні пам’ятки міста, а також наповнена вона великою кількістю туристів.

   Головна вулиця Дубровника – це вулиця Страдун, яка є центральною вулицею і вважається однією з наймальовничіших пішохідних вулиць Європи. Історія цієї білої мостової сходить до 1468 року, хоча багато з навколишніх будівель були побудовані в ХVІІ ст. після руйнівного землетрусу 1667 року.  Говорять, що загинуло 3 000 жителів, за іншими даними 5 000, в тому числі загинув і правитель міста.

   Коли землетрус припинився, на узбережжі почалося сильне цунамі. Були знищені кораблі та уся портова інфраструктура. Не встигли місцеві отямитись від усього, що відбулося, як у місті почалася сильна пожежа, яка теж знищила багато будівель міста.

   Саме сучасний вигляд вулиці сформувався після землетрусу. До цього часу будинки не були виконані в єдиному стилі, як це зроблено зараз – з використанням аркад і з вишуканим оздобленням.

Вулиця Страдун - головна вулиця міста

   Після землетрусу, і відповідно, пожежі, Дубровницька республіка прийняла закон, що визначав майбутнє планування міста. Завдяки цьому, всі будівлі Страдуна ХVІІ ст. відповідають єдиній моделі – в перших поверхах знаходяться магазини з виходами на вулицю. Двері та вікна виконані під напівкруглою аркою. Протягом дня двері залишаються закритими, а товари подаються покупцям через вікно. На других поверхах розташовуються житлові приміщення, а на третіх – інші кімнати. Кухні завжди влаштовуються на лофтах над третім поверхом для запобігання можливого поширення вогню.

  Наприкінці ХХ ст. Страдун пережив ще одну трагічну подію – облога Дубровника югославською армією, яка тривала 3 місяці. Місто було під артилерійськими обстрілами, деякі навколишні будинки були пошкоджені під час цієї облоги, були жертви серед мирного населення. Однак більшість будівель  було відремонтовано. Тоді Дубровник був столицею Дубровницької республіки, а землетрус став початком її занепаду.

   Вулиця має довжину 300 м і викладена вапняком, проте за багато  років, вона стала натертою до блиску, через велику кількість туристів. Тому багато, хто помиляється, думаючи, що викладена вона з мармуру. А ще за цією вулицею ретельно доглядають, її миють шампунями та іншими миючими засобами.

 Вулиця Страдун поєднує два входи у місто - західний ("Брама Піле") і східний (""Брама Плоче")

   Колись на цьому місці був заболочений канал, поки в ІХ ст. він не був засипаний і не з’єднав  острівну частину Рогузу з материковою, де знаходилось слов’янське поселення.

   Іноді серед місцевих можна почути стару назву цієї вулиці – Плаца – це давньою, вимерлою далматинською мовою.

  На цій вулиці  знаходиться велика кількість архітектурних пам’яток Дубровника, тому це найпопулярніше місце для прогулянок туристів.

  Страдун проходить через усе місто зі сходу на захід, поєднуючи  західний вхід, який називається «Брама Піле» із східним – «Брама Плоче». На обох кінцях вулиці стоять фонтани ХVст., а також дзвіниці: на заході Міська дзвіниця, а на сході – францисканського монастиря.

На пішохідній вулиці Страдкн багато магазинів, бутиків...

   Щорічно, 3 лютого, тут відбувається урочиста хода на честь свята Власія Севастійського – святого покровителя Дубровника. На Страдуні також проводяться концерти і відзначається переддень Нового року.

    А ще влітку тут проходить фестиваль, який триває з 10 по 25 серпня. У ньому беруть участь театральні колективи, артисти балету, музиканти, які виконують класичну музику, оперні співаки. Все це відбувається на кількох сценах, які встановлюються в районі Старого міста. Проводиться багато різних виступів, на які з’їжджаються подивитись і місцеві, і  хорвати з інших куточків країни, а також туристи. 

    Влітку 2010 року Страдун перетворили в тенісний корт. Тут відбулася гра між хорватським та американським тенісистами Г. Іванишевичем і Дж. Макінроєм. Їх протистояння транслювали в декількох країнах, прямий ефір переглянули 600 000 глядачів.

    Від головної вулиці Стадун, ідуть й інші вулички. Незвичним є те, що вони ну дуже вузенькі, довгі, темні, всі піднімаються вгору, а ще ними рухається багато людей.

 У місті є дуже вузенькі і довгі вулички 

   На вулиці Страдун багато магазинів, бутиків, сувенірних лавок. Нас здивувало те, що серед літа ми натрапили на магазин новорічних іграшок та прикрас. Біля входу стояв і зустрічав туристів Санта Клаус або ще його називають в Хорватії Різдвяний Дід.

Серед літа можна пірнути в зиму

    Цікаво з таким персонажем сфотографуватись влітку не тільки малечі.

У місті працюють магазини різдвяних іграшок та прикрас, навіть влітку

   А магазин виглядає по-справжньому новорічним. Там присутні усі атрибути Нового року. Цікаво зайти, подивитись, а можливо й щось придбати як сувенір. А чому б і ні? А туристів там теж достатньо і дітям цікаво.  

 Різдвяний магазин

   Можна відвідати магазин цукерок, які теж виглядають як новорічні іграшки. 

Магазин цукерок

   Площа Ложа – одна з головних площ міста, побудована у венеціанському стилі. На площі знаходиться:

• дзвіниця з годинником,
• Малий фонтан Онофріо,
• міська ратуша,
• колона Орландо (Роландо), висічена в 1417 році,
• церква Святого Влаха. 

 Площа Ложа

 На площах повсюдно розміщені кафе

  Найвищою будівлею на площі є міська дзвіниця – це струнка чотиригранна вежа з годинником. Побудована вежа у ХV ст. і  має висоту 31 м. На вежі знаходяться знамениті бронзові статуї – Маро і Баро, або як їх величають місцеві жителі – Зеленці, завдяки зеленому кольору бронзи, які щогодини б’ють у великий дзвін.  До речі, цей дзвін – це єдине, що залишилося від первісної вежі. Довгий час дзвіниця виконувала свої функції, але на початку ХХ ст. сильно постраждала від землетрусу і могла навіть упасти. У 1906 році стару дзвіницю знесли. Але місцеві жителі так протестували проти  знесення міського символу, що в 1929 році побудували нову, але за старим проєктом і на тому ж місці. Тут же знаходиться лоджія дзвонів, що датується 1480 роком і використовується як система раннього попередження жителів.

Міська дзвіниця

   Палац Спонца. Розміщений з лівого боку від площі Ложа. Палац побудований в готичному стилі епохи Відродження у  1516 – 1521 рр. Паське Міліцкевичем. Палац триповерховий, невеликий, відносно скромний, проте не позбавлений вишуканості. Будівля має прямокутну форму, прикрашена гарною лоджією, з моменту своєї споруди на початку 1500 років служила громадською будівлею. На першому поверсі стоїть шість коринфських колон, які з’єднані між собою арками, за ними вікна в готичному стилі,  на другому поверсі високі вікна, що свідчить про високу стелю, вікна дуже гарно декоровані рельєфними мереживними оздобленнями і виконані в стилі ренесансу. Третій поверх вразив тільки скульптурою, що знаходиться в центрі, мабуть, скульптура Святого Влаха. Верхівка теж гарно прикрашена оригінальними зубцями, що нагадують шахові фігури. Під колонами у літню спеку можна добре заховатись від сонця.

   У 1667 році, так які і інші будівлі міста, під час сильного землетрусу, палац дуже постраждав. Реконструкція тривала 30 років.  В певний час тут розміщувалось казначейство, банк, монетний двір і навіть школа. Там була також «Академія згідних», що являла собою збори високоосвічених людей і поетів, які проводили в палаці Спонца наукові та літературні дискусії. Виступаючий критий портик перед входом у будинок до ХХ ст. був місцем, де відбувалися торгові угоди. В арці навіть є напис, який попереджав купців і торговців не обраховувати один одного.

   Сьогодні у будівлі палацу розміщується Державний архів, у якому зберігається близько 100 000 унікальних документів, у тому числі датованих Х та початком ХІ ст. Крім того, там виставлені картини сучасних художників, а  також там демонструють відеоролики про історію Дубровника та про всі заходи, які відбуваються в ньому. Туристи також можуть відвідати виставку «Меморіал захисників Дубровника», присвячену тим мученикам, які пожертвували своїм життям у війні 1992 – 1995 рр. а також інші важливі речі. Проте працює виставка тільки у будні  дні,  і тільки три години на день: з 10.00 до 13.00.

Палац Спонца

   Поруч знаходиться Малий фонтан Онофріо, це також кам’яний фонтан як і великий Фонтан Онофріо, який був виготовлений венеціанським майстром Онофріо делла Кава. Фонтан дійсно невеликий за розмірами, проте дуже гарний, виконаний в кращих традиціях Відродження. Побудований в першій половині ХV ст., у період з 1440 по 1442 рік. Скульптурну його частину виконав міланський майстер Пієтро ді Мартіно в стилі італійського ренесансу. Його кам’яна чаша прикрашена барельєфами із зображенням оголених немовлят. Посередині знаходиться витончена спіральна різна колона із скульптурними фігурами, вгорі знаходяться дельфіни. На вершині колони розміщені фігури колінопреклонних  хлопчиків, які підтримують розкішну купель з великою кількістю водостічних жолобів, звідки вода тече з різних ротових отворів горгулій в головний  басейн фонтану. На відміну від Великого фонтана, він відкритий і не має над собою купола. 

  Головною функцією Малого фонтана було забезпечення водою ринку на площі Ложа  та будівель, які знаходились поруч. Зараз вода там також є, вона текла невеличкою струйкою, попити або набрати у пляшку можна. Проте часто говорять, що вода там не  тече, мабуть, нам пощастило, хоча й були ми влітку. 

Малий фонтан Онофріо

   Міська ратуша, в минулому Княжий палац  ХV ст.. Як говорить сама назва, то в цьому будинку жив князь (ректор[N1] ), поки виконував свої державні обов’язки. Правителі Дубровницької республіки змінювалися раз на місяць, тому, що малий термін повноважень перешкоджав концентрації влади в одних руках. Повторно обиратися міг діючий кандидат лише через два роки. Князь не тільки працював у замку-палаці, а й жив у ньому, проте один, без сім’ї, не допускалася навіть дружина. Вийти за межі палацу міг тільки у службових справах або якщо захворів. Над входом було висічено напис: «Забудьте про особисті справи, думайте тільки про державу».  У палаці були житлові кімнати для князя, зала для нарад, кабінет, суд, в’язниця,  склад зброї, пороховий льох.

  У 1435 році палац сильно постраждав від вибуху і тривалий час, аж до 1463 року, відбудовувався. Ще раз будівля зазнала руйнації в 1667 році під час сильного землетрусу. Було пошкоджено внутрішнє та зовнішнє оздоблення палацу, на усунення пошкоджень пішло 30 років. Роль резиденції палац виконував до 1808 року.

    Палац побудований у змішаному стилі готики та ренесансу.

  Будівля має внутрішній дворик. Там встановлений єдиний пам’ятник за весь час існування Дубровницької республіки. Пам’ятник  Міхо Працату,  якому його походження не завадило стати багатим моряком і заповідати все своє величезне багатство державі.

  Зараз в палаці розмістився міський музей, в якому зберігаються картини, колекція карбованих монет ХІV – ХІХ ст., копії документів, справжні ключі від міських воріт та багато інших цікавих речей з історії Дубровницької Республіки.

Міська ратуша

Міська ратуша

   На площі Ложа знаходиться красива  барокова церква Святого Влаха, присвячена Святому покровителю міста.   Один з найкращих сакральних об’єктів Дубровника.  Побудована на початку ХVІІІ ст. на місці старої романської церкви, яка пережила сильний землетрус 1667 року, але згоріла під час пожежі 1706 року. Нова будівля зводилася в період з 1706 по 1715 рік за проєктом венеційського архітектора Маріно Гропеллі за наказом дубровницького Сенату, який хотів нову церкву на місці старої, романської. Під час пожежі церква згоріла, але яким то чудом уціліла статуя Святого Влаха. Деякий час вона перебувала у церкві Святого Миколая в Преко, а коли нова церква була побудована, статуя Святого Влаха повернулась назад – на її старе місце. Місцеві жителі тоді на статуї написали: «Всі інші статуї із срібла, золота та міді були розтоплені у вогні, а ця статуя святого, захищена чудом, вийшла з пожежі непошкодженою». Зараз, у головному вівтарі церкви, встановлена та сама позолочена статуя Святого Влаха зі срібла, роботи місцевих майстрів ХV ст.

   Статуя являє собою одну із найзначущих скульптур в Дубровнику, а з макету, що тримає святий, можна впізнати модель міста до землетрусу 1667 року.

   Існує багато легенд, які пов’язані з ім’ям Святого Влаха, але найвідомішою є та, де Святий Влах явився священнику Стойко, коли той молився у церкві Святого Стефана і наказав йому розповісти Раді Дубровника про реальні наміри венеціанців, для того, щоб Рада могла організувати захист міста. Дубровчани встигли організувати оборону і примусити венеціанців відступити. Для того, щоб віддячити Святого Влаха, дубровчани вирішили оголосити його головним  покровителем Дубровника, замість колишніх Сергія і Вакха.

    Церква отримала багато оздоблений фасад з порталом у стилі бароко, а також широкі сходи. На даху спорудили великий купол, стоять скульптури та різні барельєфні зображення. Церква дуже великих розмірів, виглядає дуже вишукано, розкішно, велично.

   У пам'ять Святого Влаха щорічно в Дубровнику відбуваються урочисті святкування. День Святого Влаха святкують 3 лютого, починаючи з  972 року. В 2009 році свято було визнано частиною нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, 

Церква Святого Влаха

  Статуя являє собою одну із найзначущих скульптур в Дубровнику, а з макету, що тримає святий, можна впізнати модель міста до землетрусу 1667 року.

Церква Святого Влаха

   Існує багато легенд, які пов’язані з ім’ям Святого Влаха, але найвідомішою є та, де Святий Влах явився священнику Стойко, коли той молився у церкві Святого Стефана і наказав йому розповісти Раді Дубровника про реальні наміри венеціанців, для того, щоб Рада могла організувати захист міста. Дубровчани встигли організувати оборону і примусити венеціанців відступити. Для того, щоб віддячити Святого Влаха, дубровчани вирішили оголосити його головним  покровителем Дубровника, замість колишніх Сергія і Вакха.

   Церква отримала багато оздоблений фасад з порталом у стилі бароко, а також широкі сходи. На даху спорудили великий купол, стоять скульптури та різні барельєфні зображення. Церква дуже великих розмірів, виглядає дуже вишукано, розкішно, велично.

  У пам'ять Святого Влаха щорічно в Дубровнику відбуваються урочисті святкування. День Святого Влаха святкують 3 лютого, починаючи з  972 року. В 2009 році свято було визнано частиною нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО,

   Навпроти собору Святого Влаха розміщена колона Орландо (Роландо). Колона була створена як символ суверенітету та свободи міста по відношенню до вороже налаштованих сусідніх держав. Висічена колона в 1417 році.

    Французький лицар Роланд є, мабуть, найлегендарнішим лицарем Франції. Він був на службі в імператора Карла Великого, який свого часу зміг об’єднати землі більшої частини Європи. Крім того, Роланд був маркграфом Бретонської марки, в той час, коли Карл Великий виступав проти бретонців. Хоробрий лицар супроводжував свого господаря у військовій компанії проти сарацинів в Іспанії. Однак ця війна не увінчалась успіхом і війська Карла Великого вимушені були відступити через Піренеї, де повстали непідконтрольні франкам місцеві баскські племена. Вони влаштували засаду франкській армії у вузькій і порослій Ронсевальській ущелині.

  За легендою, Роланд, слава якого зросла після його смерті, загинув, захищаючи тил імператорської армії. Відважний лицар став однією із центральних фігур «Каролінгського циклу», циклу середньовічної поезії, яку можна співставити за своєю значущістю з британськими легендами про Короля Артура. Через кілька років легенди про Роланда розійшлися по всій континентальній Європі.

   В Італії лицар Роланд перетворився на Орландо, головного героя двох шедеврів поезії епохи Відродження «Закоханий Орландо» та  «Несамовитий Орландо».

   В легендах Орландо стає головним військовим придворним імператора Карла Великого і його найвірнішим лицарем. А пізніше він стає символом царської влади над місцевим дворянством. Поступово з’явились так звані «колони Роландо», які символізували незалежність вільних міст під опікою імператора і захист від місцевих правителів. Перша така колона була споруджена у Бремені в 1404 році.

   Отже, історія про Роланда прийшла в Дубровник з Італії. Сьогодні  Колону Орландо називають Колоною Свободи, символ незалежності Дубровника, а також ще Колоною Ганьби. В той же час Колона Орландо була покровителем торгівлі в Дубровнику. Довжина ліктя його правої руки 51,2 см і була названа Лікоть Дубровника.

  З тих пір колону, протягом багатьох років і до минулого століття часто перевертали та змінювали її місцеположення. Найбільша небезпека трапилась у 1825 році, коли сильний вітер зніс колону. Тоді пам’ятник заховали на зберігання майже на півстоліття. Пізніше, коли пам’ятник повернули на місце, його обличчя і меч були повернуті на північ по причині відсутності будь-якої небезпеки від турок.

   Великий фонтан (фонтан Онофріо) – один з найдавніших фонтанів Дубровника. Знаходиться на площі Міліцевиця. Фонтан виник як кінцева частина мережі водопостачання. Дубровник мав тісні зв’язки з італійськими князівствами, які в той час переживали культурний розквіт. У 1436 році уряд ухвалив розпочати будівництво системи акведуків і  були запрошені у місто  італійські архітектори Онофріо делла Кава з Неаполя і Андресіус Бульбіто з Трамонте. Але в усіх наступних документах згадувався лише Онофріо делла Кава, тому  фонтани були названі на його честь.

Великий фонтан (фонтан Онофріо)

   За часів Дубровницької республіки багато уваги приділялося подачі прісної води, якої місту завжди не вистачало. Дубровник розташований в місці, де була традиція зберігання дощової води. Спочатку використовували спеціальні цистерни для зберігання дощової води, які утворювали складну систему для збору води з дахів. Такі цистерни були громадськими або приватними. У 1304 році уряд вирішив побудувати величезну цистерну на місці, яке згодом отримало назву Спонца. Цистерна була створена в 1311 році і збирала воду з даху Дивони, яка згодом перетворилась на палац Спонца.  Але за 12 км  від міста були знайдені джерела, що й дало можливість  створити унікальний для міста водогін, з фонтанами, які збереглись до цього часу. Комплексна система простяглась майже на 12 км і використала перепад висот у 106 м. Після того як система була завершена, були побудовані два фонтани, які сьогодні називаються Великим (площа Міліцевиця, перед церквою Спасителя) і Малим (площа Ложа, під дзвіницею).

 У фонтанах Дубровника скрізь питна вода

   Будувався Великий фонтан з 1438 по 1440 р. Фонтан виконаний у вигляді центричної, гранчастої споруди з барельєфними оздобленнями. Більшість з них зникли після землетрусу 1667 року. Спочатку фонтан був двоповерховим, але другий поверх разом із скульптурами, які його прикрашали, був зруйнований. Первісний вигляд фонтану можна побачити лише на старовинних гравюрах. Сучасного вигляду фонтан набув у ХVІІ ст., після відновлення. Фонтани має 16 отворів, з яких виливається вода, а сопла прикрашені кам’яними маскаронами (маска з виведенням води). Причому кожна сторона грані має свій маскарон, вони всі різні. Також під час землетрусу було втрачено статую Дракона, яка прикрашала купол. Сам купол фонтану  був створений Петаром Мартіновим з Мілану.   Поблизу знаходяться монастир і церква Спаса.

Кам’яні маскарони (маска з виведенням води) у Великому фонтані Онофріо

   Оскільки, вода в Середньовіччі носила священний релігійний характер, то в Дубровнику був побудований ще й спеціальний Єврейський фонтан, з якого могло набирати воду іудейське населення міста.

    Сьогодні Великий фонтан Онофріо працює і кожен бажаючий може звідти попити прохолодної свіжої води або ж набрати у пляшку з собою. У літню спеку це дуже добре, врятує кожного від спраги. 

 У Великому фонтані Онофріо 16 різних масок-отворів

   Якщо ви вперше опинилися в Дубровнику, то краще замовити екскурсію і пройтися Старим містом з гідом. Так як тут на кожному кроці історія. Навіть пройшовши з гідом, не все можна запам’ятати, так як тут дуже багато пам’яток архітектури і місць, які привертають увагу.

 У Старому Дубровнику багато барельєфних зображень

Можна зустріти незвичні прибудови

Барельєфи збереглись ще з венеціанських часів

   Церква Святого Спаса – католицький храм, який присвячений Ісусу Христу. Після землетрусу 17 травня 1520 року Рада Дубровницької республіки прийняла рішення побудувати церкву, на знак подяки того, що місту були завдані невеликі збитки від землетрусу і була невелика кількість жертв. Про це можна дізнатись з монументального напису на фасаді,  над головним входом до храму. 

Церква Святого Спаса

   Будувалась церква  з 1520 по 1528 рік, за проєктом архітектора Петара Андріїча. За переказами, до будівництва церкви долучились навіть дубровницькі аристократки, які із великим запалом самі носити дерев’яні матеріали та камінь для будівництва.  Але в 1667 році знову відбувся в Дубровнику землетрус, який носив катастрофічний характер. Було зруйновано 68% міської забудови та загинула велика кількість людей. Проте церква Святого Спаса вціліла і залишилась майже непошкодженою. 

 За додаткову плату можна прогулятись стінами Старого Дубровника та оглянути його з висоти

   В архітектурі церкви простежуються елементи готики та ренесансу.  За площею вона невелика, має один неф, перекритий типовим для готики склепінням. Бокові вікна також готичні з типовими стрільчатими арками. Проте головний фасад ренесансний, який є характерним для далматинської архітектури епохи Відродження.

   Пов'язаний з церквою зворушливий забобон: чоловік, який зможе піднятись на її вузький уступ і зняти там сорочку або майку, обов’язково одружиться у цьому ж році.

   В літні місяці в церкві відбуваються концерти класичної музики та художні виставки. 

   Вузенькі вулички з різнокольоровими ліхтариками, стара затерта до блиску бруківка змушують поринути кожного у далеке Середньовіччя.

 Казкові вулички Старого міста

   Серед вузеньких вуличок Старого Дубровника можна побачити досить незвичний для цієї місцевості височенний білостінний храм. Церква Святого Благовіщення – сербська православна церква в Дубровнику. Побудована в 1877 році, проте дуже постраждала від бомб під час осади Дубровника. Осада почалась в 1991 році і закінчилась в 1992 році, тривала всього 7 місяців, 4 тижні і 2 дні. І лише в 2009 році церква була відновлена до того стану, в якому перебуває зараз.  

   Церква Святого Благовіщення є єдиним православним храмом не тільки в місті, але й околицях в найближчі 400 – 500 км. Побудована в неоавізантійському стилі, виглядає досить незвично для православного храму, проте досить гарно, яскраво і світло.

   Історія храму. В давні часи, дипломатія так як і зараз, виконувала додаткову функцію – шпіонаж (розвідка). Так як Дубровник був не бідним містом в ті часи, то влада  Дубровника посилала своїх дипломатів та послів до багатьох країн, які впливали на політичне життя Європи. Один з таких дипломатів був відправлений в росію, за певних обставин він зустрівся з Петром І, до якого він виявив велику симпатію і поступив до нього на службу «дипломатити». Він почав шпигувати, проте вже на користь росії. Петро І послав його а Африку, звідки той  привіз йому подарунок. А який? Ви всі його знаєте… це Арап Петра І, прадід О.С. Пушкіна.

    По закінченні служби в росії, дипломат повернувся до себе на батьківщину, в Дубровник і вже на гроші Російської імперії, зміг просунути будівництво православного храму.

  Храм має дві великі восьмикутні дзвіниці, які виділяють його з-поміж великої кількості католицьких храмів. Високі стрільчасті вікна з вітражами, що є характерним для католицьких храмів, проте на передньому фасаді відсутнє вікно-троянда над входом. 

 Церква Святого Благовіщення

   Інтер’єр вирізняється наявністю ікон і розписною дерев’яною стелею.  Храм дуже світлий, просторий. В центрі розміщений  вівтар із золотим іконостасом,  різні біблійні зображення святих. Є чотири великі картини: одна із зображенням Діви Марії, на трьох інших зображення інших святих. Над вівтарем велика картина із зображенням «Тайної вечері». В церкві є ікони, частина ікон зберігається в музеї ікон, який примикає до будівлі церкви. Там зберігаються ікони ХV – ХVІ ст. Є бібліотека, яка нараховує 12 000 екземплярів книг на слов’янській, італійській, французькій та інших мовах. В заглибленні стіни є золота гробниця. Храм обнесений металевим парканом, стоять велетенські горщики з папороттю та невеликими деревцями, а також поруч багато котів.

Внутрішнє оздобленням церкви Святого Благовіщення

  А ми йдемо до площі Гундулича.  Площа Гундулича – це ще одне місце, яке є окрасою Старого Дубровника. Названа на честь Івана Гундули – відомого поета ХVІІ ст. На площі є пам’ятник присвячний цьому поету. Бронзова скульптура поета з’явилася на цьому місці в 1892 році як знак великої поваги земляків до літературного таланту Гундулича. Іван Гундулич – найбільш відомий хорватський поет епохи бароко. Він має знатне походження патриціанського роду, здобув блискучі виховання та освіту.

   Свою літературну діяльність розпочав перекладом героїчної поеми італійця Тассо «Звільнений Єрусалим». Його найвідомішим оригінальним твором є «Осман» - поема, що оспівує боротьбу поляків з турками у Хотині в 1521 році. Сценами з цього твору прикрашені всі чотири площини мармурового постаменту, на якому встановлено пам’ятник. 

Пам’ятник І. Гундулича на однойменній площі

   Площа відома як міський ринок, який є найстарішим ринком Дубровника і працюючим до цього часу. Площа Гундулича – хамелеон по природі. Її призначення змінюється протягом дня. Вранці площа використовується як місцевий ринок, куди місцеві приїздять зі свіжими місцевими продуктами, такі як помідори, оливки, інжир, які вирощені власноруч. Ближче до обіду площа перетворюється на місце відпочинку з прохолодними напоями або за чашечкою кави. Туристи можуть придбати тут цікаві сувеніри. Ввечері вона перетворюється на романтичне місце, де можна насолодитись смачною вечерею в одному з кафе чи ресторанів.

Сувенірний туристичний ринок на площі Гундулича

Туристичний сувенірний ринок

   На площі Гундулича, на повороті до сходів єзуїтів можна побачити ще один фонтан. Він складається з раковини у формі раковини на витій колоні, яка підтримує три голови левів, з рота яких ллється вода. На самій верхівці знаходиться жолудь, який дуже полюбляють голуби. Сам фонтан прилягає до стіни і з’єднується з нею.

   В 1991 році фонтан був пошкоджений під час нападу, але тепер він повністю відновлений до первісного стану. Вода у фонтані прісна, питна, так як і в усіх інших фонтанах Дубровника.

Ще один фонтан на площі Гундулича

   З південного боку площа Гундулича переходить в монументальні парадні сходи. І ми підходимо до всім відомих сходів з популярного серіалу п’ятого сезону «Ігри Престолів». Це ті самі сходи по яких королева Серсея повертається в Червоний Замок, проходячи «спокуту». Це найскандальніша сцена п’ятого сезону, де спускаючись сходами оголеною, королева Серсея замолювала свої гріхи перед народом.

   На цих сходах також була поставлена вистава Вільяма Шекспіра «Ромео і Джульєта».

 Ці кам’яні сходи Скаліната (італійською «сходи»), були побудовані в 1738 році і повторюють в мініатюрі знамениті Іспанські сходи в Римі. Спроєктував їх римський архітектор Пьєтро Пасса.

Віідомі сходи з популярного серіалу п’ятого сезону «Ігри Престолів»

  Ці кам’яні сходи Скаліната (італійською «сходи»), були побудовані в 1738 році і повторюють в мініатюрі знамениті Іспанські сходи в Римі. Спроєктував їх римський архітектор Пьєтро Пассалакує.

   Це сходи, які виконані в стилі бароко і ведуть до єзуїтських будівель – церкви Святого Ігнатія і коледжу.

Сходи ведуть до церкви святого Ігнатія

   Цими сходами неодмінно треба піднятись до церкви Святого Ігнатія. Ведуть вони до площі Руджера Бошковича (відомий дубровницький фізик). Піднявшись сходами вгору, ви опинитесь на невеликому балкончику, звідки вже відкривається вид згори на ці самі сходи та частину Старого Дубровника.

 А такий вид відкривається з верхнього майданчика сходів

   І в цій частині теж Старе місто Дубровника пронизано безліччю вузеньких вуличок. І якщо дозволяє час, то саме в них треба зануритись, щоб відчути той самий дух Середньовічного міста.

   Чому вулички будувались вузенькі? Це характерно майже для всіх середньовічних міст. Є кілька причин. По-перше, в них легше було захищатись від ворога. Вулички повинні були бути такими, щоб не могла там проїхати колісниця з двома волами або з кіньми і щоб можна було атакувати ворога.  Головна вулиця трохи ширша, а вулички, які прилягають до головної, йдуть ще вужчі. Друга причина – це, щоб у місті не було дуже високої спеки навіть у літній період, адже на Адріатиці влітку дуже спекотно, каміння нагрівається, а у вузеньких вуличках завжди можна знайти затінок.

 

   А ще в Дубровнику дуже високі будівлі, що вирізняє його серед інших середньовічних міст Балканського півострова.

   А ми, піднявшись сходами, опиняємось на площі Руджера Бошковича, де знаходиться церква Святого Ігнатія.

Площа Руджера Бошковича

  Церква Святого Ігнатія – єзуїтська церква, яка була побудована відомим єзуїтським художником та архітектором Ігнатієм Поццо. Архітектор працював над будівництвом церкви з 1699 по 1703 рік. Проте будівництво було завершено лише у 1725 році, а працювати церква почала у 1729 році. Архітектура цієї чудової  єзуїтської церкви скопійована з головного однойменного храму єзуїтів у Римі.

    Будівництво єзуїтської церкви було розпочато за кошти, отримані як спадок одним з єзуїтів, що належав до роду Гундулич. Проте меценат помер ще до початку роботи над документацією проєкту.

   Церква вражає своїми розмірами та неперевершеною красою, яку вдалось зберегти з тих давніх часів. Виконана в стилі бароко, а центральний портал біля входу прикрашений зображенням янгола, який охороняє двох єзуїтів. З обох боків знаходяться дві масивні коринфські колони. На дзвіниці знаходиться найстаріший дзвін, який був вилитий у 1355 році.

  Під головною будівлею церкви знаходиться найстаріша в Європі штучна печера з гротом, побудована в 1885 році. Присвячена вона Святій Діві з Люрду. 

Церква Святого Ігнатія

   Біля церкви Святого Ігнатія розташоване єзуїтське училище, побудоване по проєкту Раніни і Канали. З’явилось воно, у зв’язку з невдоволенням мешканців Дубровника вчителями з Італії. Коли італієць Беккаделі очолив єпархію Дубровника, він зробив кроки з відкриття єзуїтського училища. Цю ідею вдалося здійснити в 1658 році, оскільки саме тоді було вирішено питання з ділянкою землі для будівництва церкви. Для цього, по проєкту, потрібно  було зруйнувати багато будинків у найстарішій частині міста. Почався їх викуп, проте землетрус 1667 року завадив проведенню подальших робіт. Вони були продовжені лише в кінці століття. 

   Внутрішнє оздоблення церкви шикарне, простежується витончена робота майстрів. Вівтар розписаний ілюзіоністичним барочним фресковим живописом художника Гаєтано Гарсії, де зображені сцени із життя Святого Ігнатія, засновника ордену єзуїтів. Народжений він був в Іспанії в дворянській сім’ї, юність привела до королівського двору, героїчно брав участь у військових битвах. Одужуючи після тяжкого поранення в родовому замку, за відсутністю лицарських романів, відкрив книгу «Житіє святих». З перших сторінок для Ігнатія відкрився незбагненний світ, і життя його круто змінилось. В абатстві Монсеррат перед чудотворною статуєю Мадонни він був посвячений в лицарі Цариці Небесної. Паломником Ігнатій відвідав землю, по якій ступала нога Спасителя. Він отримав докторську ступінь і в Римі керував створеним орденом, багато часу присвячуючи духовному наставництву. Турбувався про найбідніших, хворих, принижених і ображених, дні і ночі проводячи в молитві. За що і був причислений католиками до лику святих. До речі, новообраний глава римо-католицької церкви Папа Римський Франциск І – перший папа-єзуїт. 

Внутрішнє оздоблення церкви. Вівтар.

   Весь комплекс, що складається із сходів, церкви та училища, визнаний одним із найкрасивіших куточків у стилі бароко в Дубровнику, а  на думку деяких, і по всій Далмації.

   Вхід до церкви вільний, тому кожен може насолодитись дивною красою внутрішнього оздоблення церкви.

 Внутрішнє оздоблення

   І ще трохи прогуляємось вуличками Старого Дубровника.

  Туристи можуть придбати вироби ручної роботи: серветки, хустки, скатертини тощо, з вишитим балканським орнаментом.

 На вулицях Старого міста можна побачити місцевих майстринь

   У другій половині дня, туристів вже менше, тому можна поблукати вуличками міста та без натовпу насолодитись цим колоритом. До речі, після екскурсії Старим містом, дається ще вільний час, десь 3 години для самостійної прогулянки. Бажаючі, за додаткову плату (10 євро з людини), можуть здійснити морську прогулянку, десь 30 хвилин, але вже без екскурсії. 

   У місті дуже багато сходів. Стародавні мури прикрашені симпатичними ліхтариками, мабуть, вночі вмикаються і місто виглядає більш атмосферно, а можливо й містично.

Середньовічними вуличками дуже цікаво блукати

   Середньовічним бійницям сьогодні дали нове призначення: поставили грати, а місцеві жителі поселили там котиків.

   Це дуже мила картинка, яка викликала приємні відчуття і милосердя від людей по відношенню до тварин.

 Колишні бійниці стали житлом для місцевих котиків

   Зі стін міста можна потрапити до одного з міських пляжів.

 Спуск із Старого міста до одного з міських пляжів

   Серед кам’яних мурів можна побачити і багато зелені.

   Багато незвичних двориків, де стоять горщики з квітами, в’ється виноград, сушиться білизна та ще багато різних побутових дрібничок.

 Дворики Старого міста

   У Старому місті дійсно проживає багато місцевих жителів.

 В цих будівлях мешкають місцеві жителі

   І знову ці вузенькі колоритні вулички.

   Тут не поїдеш транспортом, та й пішки ходити вгору-вниз – це справжній екстрим. А в деяких місцях відкриваються неймовірні краєвиди на гори та місто з червоними дахами.

-        А ви відвідували  Дубровник?

-        Чи довелось вам прогулятись вуличками Старого міста?

-        Що вам найбільше сподобалось?

-        Що здивувало?

-        Що можна ще подивитись в Дубровнику?

-        Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР