Підйом на Говерлу

 

   Кожен з нас любить мріяти. Іноді мрії бувають нереальні, а іноді такі, що навіть і не віриш, а вони здійснюються. Саме такою виявилася моя одна з найбажаніших мрій – піднятись на найвищу вершину України – гору Говерлу. Так, мені це вдалось. Але про все по порядку.

   Ми приїхали в Карпати. Зупинились  в одному з найвисокогірніших місць і наймальовничіших місць не тільки Івано-Франківщини, а й усієї України – смт Ворохта. Звичайно, за цю поїздку, як завжди, ми планували відвідати багато цікавих і нереально яскравих локацій, але на першому місці, звичайно, була Говерла. Саме тому ми обрали Ворохту. А вже потім ми запланували місця, які знаходяться в самій Ворохті та її околицях.

   Чому Ворохта? Та тому, що нашою головною метою цьогорічної поїздки в Карпати, став підйом на Говерлу. Я перечитала безліч інформації, переглянула багато відео і зрозуміла, що це реально, адже на неї піднімаються навіть діти. Проте я також зрозуміла, що це буде нелегко, проте цікаво і захоплююче, це буде якась приголомшлива подорож. Я була до цього готова, готувалась кілька років, умовно.

   Карпати – гірська система, що розташована у східній частині Центральної Європи на території  8 країн: України, Угорщини, Чехії, Польщі, Словаччини, Румунії, Сербії та Австрії. Ту частину Карпат, яка знаходиться на території України ми називаємо Українськими Карпатами. Найвищою вершиною України є гора Говерла, що знаходиться в Українських Карпатах.  Говерла знаходиться на Чорногірському хребті Карпат. Там, крім Говерли, яка має висоту 2061 м, є ще пять двотисячників, тобто вершин, які мають висоту понад дві тисячі метрів. До них належать Бребенескул (2032 м), Піп-Іван Чорногірський (2028 м), Петрос (2020 м), Гутин-Томнатик (2017 м), Ребра (2001 м). На них також, як і на Говерлу можна піднятись спеціальними маркованими маршрутами.

   Щоб піднятись на Говерлу є щонайменше шість різних маршрутів: деякі можна назвати найлегшими, деякі найскладнішими, деякі наймальовничішими… Тому кожен турист обирає для себе свій маршрут.

   Найпопулярніші маршрути:

1. Найпростіший, найкоротший і найпопулярніший маршрут – через туристичну базу «Заросляк» (з Ворохти, одноденний маршрут).
2. Наймальовничіший маршрут – з Козьмещика, проте довший ніж від турбази «Заросляк» (з Лазещини, одноденний маршрут)
3. Підйом на Говерлу з боку Петроса, під час походу Чорногірським хребтом, де можна одразу пройти всі двотисячники. Проте розрахований такий маршрут не на один день.

    Ми ж, як ви вже здогадались, обрали маршрут, що починається від туристичної бази «Заросляк». Загальна протяжність – 7,5 км, сама висота виходу становить 1260 м, найвища точка – вершина Говерла  (2061им). Найближчий населений пункт до цієї бази –  смт Ворохта. Саме тому ми там і зупинились. Але це не зовсім поруч, туди треба ще дістатись. Можна пішки, але це буде довго, а  найкраще до туристичної бази доїхати автівкою.

   До самої Ворохти пожна дістатись потягом, там є залізнична станція,  або особистим транспортом. До самої ж бази «Заросляк» автобуси не ходять, тому можна замовити групову або індивідуальну екскурсію в Ворохті, можна доїхати на таксі, особистому або арентованому авто. Можна частково доїхати автобусом до повороту на базу «Заросляк, цей автобус буде йти з Івано-Франківська через Яремче, Татарів, Микуличин, Ворохту до Верховини. Треба попросити водія, щоб зупинив на повороті до бази «Заросляк». Але майте на увазі –  пішки там іти ще дуже далеко. Дорога від Ворохти до бази «Заросляк» становить близько 20 км, а від повороту – це десь половина, тому краще сили не витрачати, адже треба ще підніматись на Говерлу, тому сили краще берегти. Тим більше, що дорогою мальовничих краєвидів ви не побачите, адже все найкраще буде попереду. Якщо ж все ж таки ви вирушили туди пішки, то майте на увазі, що всі автівки, які будуть їхати від повороту –  всі мають один єдиний маршрут – база «Заросляк». Тому, якщо вам пощастить, то вас можуть підвезти, або ж самі можете попроситись. Десь на половині шляху, від повороту, буде контрольно-пропускний пункт Говерлянського природоохоронного инауково-дослідного відділення (ПНДВ) в урочищі Завоєві (смт Ворохта). Тут починається територія національного природного парку, там потрібно зайти, зареєструватись  і придбати квиток. Ціна на квиток символічна і на територію національного парку вона однакова, 30 грн, пільгові категорії безкоштовно.

Говерла знаходиться на межі Закарпатської та Івано-Франківської областей, а екологічні маршрути проходять по території національного парку.

А ми рухаємось автівкою далі. Дорога, чим ближче до призначеного місця, тим стає більш жахливішою, але потихеньку їхати можна. Асфальтована новенька дорога вас приведе лише до повороту до бази «Заросляк». Навколо буде оточувати високий ліс. Дорога веде одна, не заблукаєте.

Дорога до бази "Заросляк"

   Рекомендую, перед тим, як вирушити на Говерлу, подивіться прогноз погоди, щоб не попали під дощ. І найкраще вирушати зранку, адже ця подорож займе більшу частину дня.

   Ми ж вирушили влітку, у серпні місяці,  напередодні пройшов дощ, але це не страшно, головне, щоб не було дощу, коли ви будете підніматись на вершину, адже каміння і скелі тоді стануть слизькими і це може стати небезпечно, особливо, якщо ви вирушаєте з дітьми. А якщо дощ пройшов влітку напередодні, то це не страшно, адже дощова вода швидко просочується між камінням, опалою хвоєю, тим більше, що багнюки тут не буде, чорнозему там ви не побачите,  просто місцями буде мокро. Каміння швидко висихає, тому слизьким воно теж не буде. Але, якщо синоптики обіцяють дощ і вас це не зупиняє, то крім зручного одягу та взуття, беріть ще дощовик, зайвим він не буде це точно.

   Наша подорож почалася зранку, вирушили ми самостійно. До речі, я ж рекомендую, підніматись самостійно, без екскурсії. Адже ви не знаєте, який гід вас супроводжуватиме, може бути це молодий досвідчений хлопець, який вже безліч разів піднімався цим маршрутом, тому для нього це буде дуже легко і рухатись він буде швидко, тому всім треба буде під нього підлаштовуватись. Таке ми дорогою бачили. Та й екскурсія коштує недешево. Краще ці гроші витратити, щоб приїхати на таксі і самостійно піднятись. Тоді ви, не поспішаючи, потихеньку будете собі підніматись, втомившись ви можете зупинитись, перепочити там, де ви захочете, а ще тим часом можете насолодитись тією красою, яка буде відкриватись, коли ви глянете назад, зробите яскраві незабутні фото. Тим паче, що маршрути марковані, крім вас там буде підніматись ще багато туристів, ви ні в якому разі не заблукаєте, якщо будете йти, не відхиляючись  від маршруту.

Дорога до бази "Заросляк"

   Якщо ви будете їхати вранці, то у вас є шанс припаркувати автівку ближче і тоді до початку маршруту вам не доведеться далеко йти. Адже автівок буде багато. Коли ми повертались назад, то бачили, як  декому доводилось залишати їх десь далеко в хвості.

Дорога до бази "Заросляк"

   Дорогою можна побачити місця для відпочинку. Це такі дерев’яні альтанки, де є стіл та лавочки. Там можна відпочити, перекусити, навіть заховатись від дощу. Поруч є контейнер для сміття. Місце дуже зручне і затишне, тут навіть можна зупинитись з наметом. Адже є туристи, які вирушають у багатоденні подорожі, для них це буде як знахідка.

 Дорогою можна побачити місце для відпочинку

   Тут ми побачили напис «Автостоянка»,  залишаємо свою автівку. Парковка безкоштовна. Але ще трохи потрібно пройти.

Тут починається парковка для транспорту

   Ми приїхали десь о 8.00. Ранки в Карпатах, в серпні, досить прохолодні, проте, коли піднімається сонечко, стає поступово тепло, навіть спекотно. Перепади температури дуже помітні протягом дня. Тому зранку треба одягатись тепліше, але багато речей з собою брати не треба, щоб не тягнути потім на гору зайвий багаж. Але й майте на увазі, що з підняттям угору температура знижується: на кожні 1 000 м температура знижується на 6⁰С.

   Вчорашній дощ залишив після себе сліди у вибоїнах на дорогах.

 А ми йдемо до бази "Заросляк"

    Ще трохи проходимо лісовою дорогою і  дістанемось до початку нашого маршруту.

 Ще трохи треба пройти пішки до початку маршруту

   Вже здалеку побачили якісь дерев’яні будівлі та переміщення людей. Звернули увагу, що автівкою можна було підї’хати ближче, але думаю, що тут парковка буде вже платною. Але нічого страшного.

 Виявляється парковка є ближче, але, мабуть, вже платна

   Тут же сувенірний ринок, невеличкі кафешки, а також прокат одягу, взуття та спорядження. Ще на що особливо треба звернути увагу, коли плануєте підйом на Говерлу, так це зручний одяг та взуття. Одяг залежно під сезону, але найкраще це звичайно спортивний, а взуття – це зручні перевірені кросівки. Взуття має взагалі дуже важливе значення, адже неправильно обране взуття, може зіпсувати вашу подорож. Іти треба багато, довго, а коли будете повертатись назад, то більшість часу стопа вашої ноги буде перебувати у вертикальному положенні. Тому взуття треба обрати таке, щоб стопа ноги не з’їзжала і не сковзала по підошві, бо тоді вся вага буде зміщена на ваші пальці і це буде дуже боляче. Взуття повинно обов’язково бути закритим, підошва також не повинна бути м’якою. Це говорю з власного досвіду, я це не врахувала.

   При бажанні тут можна зручне взуття взяти напрокат: 200 грн задаток, а при поверненні взуття - 100 грн повертають, тобто прокат 100 грн. Ще можна взяти трекінгові палиці для ходьби,  якщо я не помиляюсь, то набір з двох палиць коштує 50 грн. Ми один набір взяли, виявляється це дуже зручно і дуже стали вони нам в нагоді, підніматись з ними набагато легше. Рекомендую, хто вперше буде підніматись, обов’язково скористатись ними. Дехто у лісі знаходив звичайні палки, теж як безкоштовний варіант. 

Це не тільки сувенірний ринок, а й прокат необхідних речей

   Тут ми побачили багато людей. Багато піднімались групами, приїжджали з екскурсіями, багато було самостійних туристів, а також багато дітей.

Юрби туристів різного віку вирушають на підйом на Говерлу

   А ось та сама туристична база «Заросляк», тут теж можна зупинитись, проте робити це треба завчасно. Тоді ваш маршрут буде ще коротшим. Знаходиться база на висоті 1300 м.

   Від бази «Заросляк» починається кілька туристичних маршрутів, не тільки на Говерлу. Тому при бажанні можна здійснити й інші маршрути.

   Маршрути від бази «Заросляк» йдуть одразу чотири: синій, зелений, червоний і жовтий.

1. Червоний/зелений стартують з однієї точки і відрізняються тільки загальною довжиною. Якщо зелений маршрут закінчується на г. Говерла, то червоний продовжується далі до г. Дземброня. До вершини Говерли 4 км. Стежка маркована, більш полога і для першого підйому дуже оптимальна, особливо, якщо вирушати з дітьми.
2. Синій маршрут найкоротший, але одночасно і найскладніший. Підйом становить всього 3,5 км, проте він дуже стрімкий. Підніматись з дітьми, або людям похилого віку, або із якимись хронічними захворюваннями буде досить важко.
3. Жовтий маршрут досить цікавий і розрахований на тих, хто хоче одразу подивитись кілька пам’яток. Від бази «Заросляк» пологими стежками можна дійти до о. Несамовите. Від нього звернути на червону стежку, яка веде через вершини Пожижевська, Брескул до самої Говерли. А спуститись можна синім або зеленим маршрутом до бази «Заросляк». Але цей маршрут краще розраховувати на два дні, тобто треба йти з наметом. А можна просто пройти до озера Несамовите, відпочити біля нього, насолодитись навколишньою красою і повернутись цим же маршрутом і назад.

 База "Заросляк"

   А ми озброївшись трекінговими палицями, налаштувавши себе на вдалий підйом, йдемо туди, куди направляються всі туристи.

 Початок маршруту

   Тут ми бачимо інформаційні стенди Карпатського національного природного парку. При бажанні можна зупинитись, ознайомитись.

   З висоти 1800 м над рівнем моря починаються альпійські і субальпійські луки, які поширені над верхньою межею смерекових лісів, серед криволісь на полонинах.

   Високотравні луки представлені первинними формаціями аденостилеса й осок. Тут зустрічається багато рідкісних та ендемічних видів: аконіти, волошка Кочі і мармароська, жовтець карпатський. Крім трав’янистих типів рослинності трапляються угруповання з домінуванням чагарників та мохів. Угруповання рододендрона, які зустрічаються на північних схилах експозицій, підлягають охороні як релікти третинного періоду.

 Інформаційні стенди Карпатського НПП

   І тут ми бачимо вказівник на еколого-пізнавальну стежку «На гору Говерла». Відчуття, одразу скажу, були двоякі, по-перше: я все більше наближаюсь до своєї мрії, а по-друге: трохи стало моторошно, як говорять в народі: «І хочеться, і колеться». Але ці відчуття були лише якусь мить.

   Ми бачимо напрямок і два запропоновані маршрути: зелений (4 км) і синій (3,5 км).

 Маршрут "На Говерлу"

   Далі ми бачимо банер зі схемою маркованих маршрутів. Цікаво зупинитись і подивитись, яким маршрутом ви будете йти, адже до цього часу вже кожен обрав для себе маршрут.

 Схема маркованих маршрутів

   Спочатку ми ще бачимо якісь дерев’яні будівлі, мотузки тягнуться кудись, дерев’яні лавочки, але дорога стає вже лісовою і кам’янистою. Початок маршруту проходить лісом. 

 Початок маршруту

   Тут ми знову бачимо маркування синього та зеленого маршруту, які деякий час ідуть разом, в одному напрямку. Також є вказівник, що через 300 м є туалет, десь у лісі.

 Навіть туалет у лісі є

   Бачимо стенди з нагадуванням про те, щоб не смітити. А поки всі туристи йдуть однією стежкою.

 Маршрут продовжується

   Ось такий знак бачимо. А раптом хтось вирішить, що це романтична прогулянка.

 Попереджувальні знаки на маршруті

    Тут ми бачимо старий ліс, коріння повилазило на поверхню і утворило кореневу сітку.

 Дорога починається серед коріння дерев

   Маркування бачимо на деревах повсюдно, зустрічаються дуже часто. Уважно дивіться, від маршруту не відхиляйтесь і тоді не заблукаєте.

 В лісовій частині маркуцвання йде на деревах: синій колір - це синій маршрут, зелений - зелений маршрут

   Місцевість просто чудова. Тут ви почуєте і спів пташок, дзюркіт струмочків і саму річку Прут.

 Трекінгові палиці стануть дуже в нагоді

На одному з інформаційних стендів прочитала легенду у віршованій формі.

Цей край легендами багатий…

І кожен може розказати

Легенду про кохання вірне

Прута хлопчини і гір царівни

А батько, цар Карпат, жорстокий,

Закляв доньку в гору високу.

Кохану Прут свою шукав.

Із сліз його струмочок став.

Донині в єдності живуть,

Гора Говерла й річка Прут.

Інформаційні стенди на маршруті

   А тут ми потрапляємо на зелену лісову галявину із свіжою запашною зеленою травою.

Лісова частина маршруту

   Місцями протікають лісові струмочки, тому через них прокладені дерев’яні місточки та перекладини.

   Знову інформаційний стенд від МНС України.

На маршруті протікають струмки, через які  прокладено  перекладини для переходу

   А тут починається особлива стежка, яка веде вгору між корінням дерев.

 Трапляються місця, де природа створила екзотику

   Чуємо як шумить Прут. Стежка проходить близько, тому можна підійти. Проте будьте уважні та обережні, не відволікайтесь від маршруту.

 На маршруті можна побачити як тече та почути як шумить гірський Прут

   Місцями бачимо пеньки. Незрозуміло: чи то дерева вже були старі та посохли, чи якась буря їх зламала, можливо вирубали браконьєри, а можливо стежку розчистили. Питання залишається без відповіді.

Чому  серед лісу стоять пеньки від спиляних дерев, залишається загадкою

   Знову згори милуємось річкою.

 І знову тече Прут, який бере початок з джерела на схилі Говерли

   Ця частина маршруту не складна, переважно полога, місцями трапляються підйоми, але невеликі і недовгі. Тому може здатись, що нічого складного в підйомі на Говерлу й немає, але це тільки початок.

 Прут - ліва притока Дунаю (басейн Чорного моря)

   Доходимо до того місця, де синій і зелений маршрути розходяться. Ліворуч пішов синій маршрут, а праворуч – зелений. 

 А в цьому місці синій і зелений маршрути розгодяться

    Ми ж обрали маршрут зелений, а спускатись вирішили синім. Нам здалося, що підніматись і спускатись одним й тим же маршрутом буде не цікаво, хочеться побачити різні краєвиди.

 Ми обрали зелений, більш пологий, проте довший (4 км) маршрут

   Тут теж будуть траплятись перекладини через струмочки, коріння дерев буде виходити на поверхню, місцями траплятись зелені галявинки.

 Знову гірські джерела, а їх шум оживляє ліс

   Під хвойними деревами багато опалої хвої, яка утворює справжню м’яку ковдру: ідеш і провалюєшся. 

 Переважну частину лісу покриває  м'яка хвоя, яка дуже часто провалюється

   І раптом – ліс закінчується. Між деревами з’являються проміжки, через які можна побачити небо.

 Лісова частина маршруту завершується

   А ще тут відкривається вид на гору. Багато туристів необізнаних або тих, хто вперше піднімається на Говерлу, одразу побачивши може сказати: «О, майже дійшли! А залишилось дуже мало». Одразу вас розчарую, це ще не Говерла, це Мала Говерла, а справжньої ще не видно, її буде видно, коли підніметесь до Малої Говерли. Дорога чудовим лісом – це тільки третина шляху.

 І тут ми бачимо вже, ні, не Говерлу, а лише Малу Говерлу, справжню Говерлу ми побачимо лише тоді, коли піднімемось на  Малу Говерлу

   Далі дорога буде йти ялівцевими чагарниками. Це вже не так романтично, як було йти лісом, так як стежки тут дуже вузенькі, чагарники будуть дряпати вас, зачіпати. Буде вже відчуватись деякий дискомфорт. Проте місцевість вже буде більш відкритою. Оскільки напередодні пройшов дощ, то нам довелось перестрибувати тут ще й через струмки, а в деяких місцях йти прямо по воді, інакше – ніяк. Тут немає де зупинитись для перепочинку, хіба що трохи постояти і йти далі.

   Нам пощастило, на вулиці було похмуро, проте тепло, іноді на дуже короткий час виходило сонечко, проте спеки не було. Але навіть за той короткий час, що сонце виходило, нам все ж таки вдалось обпекти свої носи. 

 Починається чагарникова (ялівцева) частина маршруту

   Вже ближче ми бачимо Малу Говерлу. Підйом вже починається кам’янистий.

 Мала Говерла

   А тут вже починають з’являтись приємні бонуси. Підніматись стає вже важче, адже підйом стає крутішим і весь час треба йти угору, проте коли подивитись назад, там відкриваються неймовірні краєвиди на гори.

Ще не вершина, проте краєвиди відкриваються вже дуже гарні

   Якщо сонця немає, то видно вершини в тумані, а як тільки сонечко вийде, то можна побачити чіткі обриси. Карпати просто неймовірні.

Українські Карпати

   Яка краса є в нашій країні. І дуже  приємно те, що прокладені туристичні маршрути до найвідоміших вершин.

 Карпатські хребти

   Ми піднялись на Малу Говерлу. Багато туристів зупиняються тут для перепочинку, перекусити та оглянути гірські ландшафти саме звідси.

Вершина Малої Говіерли

   Вершина тут рівна, кам’яниста, така собі карпатська полонина. Це ще пройшли десь третину шляху. Залишилась ще третина. Багато непідготовлених туристів далі не піднімаються, а повертають назад, так як втома вже відчувається. Але це не про нас. Повертати на половині, а то й більше шляху, мені здається безглуздо. Краще перепочити трохи і не поспішаючи, краще часто зупиняючись, дійти до вершини.

Підйом до Малої Говерли - це 2/3 частини шляху

   На Малій Говерлі є символічний знак – стовп, до якого туристи щось чіпляють, мабуть, щоб повернутись ще.

На Малій Говерляі

   А це вже і сама Говерла. З Малої Говерли її вже добре видно. Туди веде кам’яниста стежка, ні лісу, ні чагарників там немає, там починаються ті самі альпійські та субальпійські луки.

   Говерла має конусоподібну форму. На схилах – форми плейстоценового зледеніння, каменепади. Бувають снігові лавини. Складається гора з пісковиків і конгломератів. Зі східного боку від вершини – один з витоків річки Прут, Прутський водоспад, загальна висота якого становить близько 80 метрів. Схили гори вкриті буковими та смерековими лісами. На висоті 1500 м починається субальпійський пояс пасовищ, відомий як полонини.

З Малої Говерли ми вже бачимо і справжню Говерлу

   А це краєвиди з Малої Говерли.

 Краєвиди з Малої Говерли

    Видно Чорногірський хребет.

Чорногірський хребет

   Ми вже настільки звикли до назви «Говерла», що мабуть, не кожен і замислювався над тим, звідки походить її назва і що вона означає. Тому давайте спробуємо розібратись.  Назва гори ймовірно запозичена з інших мов, наприклад,  у перекладі з румунської мови назва означає «важко прохідне підвищення». Для когось можливо й підвищення, а для України – це її найвища вершина. З перекладу видно, що румуни не вважали, що це гора, а всього на всього «підвищення». У перекладі з угорської назва означає «снігова гора». Цей варіант дуже близький до істини, оскільки більшу частину року на Говерлі лежить сніг. Буває так, що з настанням потепління він тане, але буває так, що продовжує лежати навіть до середини літа.

 Говерла

   Ну і як же тут можна обійтись без легенд. І вони існують. Вони розповідають про таємничі та містичні події, що передували появі вершини.

   Сонце нестерпно дошкуляло Яношу та його групі, але приємна хвойна прохолода лісів допомагала зняти втому та давати сили. Через два дні група дійшла до підніжжя вершини. На цьому місці було вирішено розбити табір, щоб самим відпочити та дати відпочинок тваринам, котрі тривалий час вже були в дорозі. На відновлення було витрачено два дні, відтак прийняли рішення залишити біля підніжжя трьох людей та коней, всі решта на чолі з бароном вирушили у дорогу.

   Чисте небо над головами мандрівників спонукало до руху вперед, але дорога все тривала й тривала… Довго довелося йти людям, вже й чоботи вийшли з ладу. На шляху зустрілися підкорювачам колючі хащі,  гострі уламки та товсті колоди, повалені стихією. Людям було важко пересуватися, вони падали без сили як мухи.  Барон, бачачи перед собою лише мету, почав злитися на своїх слуг. Одного юнака,  котрий дав пропозицію повернутися назад до табору, гордий вельможа одразу пристрелив.

   Під вечір виснажена група нарешті вийшла з лісу на широку полонину, де, здавалося, можна було небо зачерпнути у долоні, так воно було близько. Однак, барон ніби й не відчував втоми, пройдений шлях вмить й забувся й він, окрилений побаченим, помчався до вершини, щоб першим, як годиться, ступити на неї.

 Перебуваючи під враженнями від величі місця, мандрівники не помітили, шо за чисте небо насунулися важкі хмари, отямилися вони аж тоді, коли з неба почав сипати лапатий та густий сніг. Враз знявся холодний морозний вітер, розпочалася хуртовина й розігрівалася негода.  Люди намагалися врятуватися зупинитися від стихій та почали кидатися хто куди міг.  Барон намагався зупинити своїх людей, однак паніка взяла верх.

   За ніч нападало стільки снігу, що важко було пересуватися. З усієї групи до табору повернулася тільки третина, решту поглинула негода. Люди були виснаженими, голодними та перемерзлими. Серед тих, хто не повернувся до табору був й пан Янош Надь.

   Ті, що повернулися, говорили лише одне: «Говерло! Говерло!» У перекладі з мадярської це означає «засніжена вершина». Такої витівки стихії люди не бачили ніколи, адже, погодьтеся, що сніг серед літа – сенсація. Ця подія й спричинила те, що вершина нарешті отримала свою назву, яка найбільше описувала її мінливу сутність.

   Сніг улітку – це дивина для цих місць й досі, його можна тут знайти в урвищах та западинах навіть у липні.  Сама погода теж дотепер як примхлива ипанянка – не встигнеш й оговтатися як падає рясний дощ або лапатий сніг.

 Карпатські хребти

   Існує ще одна легенда про походження назви «Говерла», про трагічне неземне кохання Говерли та Прута.

    Дуже давно в Карпатах жив молодий та вродливий парубок Прут.  Заробляв він на життя тим,  що працював у горах.  Одного разу він затримався в горах допізна і вирішив заночувати у лісі.  Знайшов собі гарне сухе місце під розлогою ялиною, розмістився на нічліг й заснув. Сниться хлопцю, що прийшла до нього неземна красуня – вся в зеленому, з чудовим мелодійним голосом.  Усю ніч вона йому співала й гладила по голові, а над ранок, коли хлопець хотів до неї доторкнутися – вона щезла.  Проснувся Прут й дивувався з такого реалістичного сну. Аж дивиться, а на гілці дерева висить зелена стрічка…. Така, які носила та дівчина.

   Дуже сильно припала йому дівчина на душі й він вирішив у будь-який спосіб підкорити її серце, а для цього, спершу, потрібно було не дати їй піти.  Наступного вечора Прут ліг під тим самим деревом, вдав, що спить глибоким сном і став чекати приходу дівчини. Вона з’явилася, а хлопець відразу підскочив та спіймав її, пригорнув та запитав її ім’я. Дівчина спершу налякалася, а відтак з посмішкою на обличчі сказала, що її звати Говерла.

   Відтоді вони більше не захотіли розлучатися, бо покохали один одного. Прут перестав ходити у село, бор Говерла все одно не змогла б з ним піти, оскільки була улюбленою донькою лісового царя. Дійшла одного разу звістка про закоханих до батька дівчини,  розізлився він на доньку та прокляв її. Важко далися вразливій дівчині батькові слова й кинулася вона вниз з високого урвища. Не встигла її голова торкнутися дна, як піднялася жахлива негода, вітер, який руйнував усе на своєму шляху… Над ранок знову зійшло сонце, а на місці урвища височіла висока гора.

   Довго шукав Прут свою кохану. Розповідають, що з горя він пішов на новум вершину й більше не повернувся до людей, а невдовзі з вершини потекла річка, яку люди й назвали Прут. Так закінчилася історія кохання, якій судилось мати продовження в явищах природи…

 Залишилось подолати ще третину шляху до справжньої вершини

   Незважаючи на втому, цей підйом вже справив на мене неймовірні враження.

   Наш перепочинок на Малій Говерлі закінчився і залишився останній удар.

Шлях складний, але він того вартий

   Мала Говерла залишилась позаду.

 

   Останній проміжок є найважчим.

 Останній проміжок є найважчим

   І ось ми на вершині. Ми дістались до неї – до найвищої точки України – Говерли. Там встановлено флагшток з жовто-блакитним українським прапором. Також встановлено тризуб та хрест. Раніше через вершину проходив польсько-чехословацький державний кордон, тому тут ще й досі стоїть пам’ятний обеліск.

 Ми це зробили. Ми на вершині

   Говерла – найбільш відвідуване місце Українських Карпат. Сюди піднімаються щороку тисячі туристів і не тільки з України. Найкращий час для підйому: з травня до жовтня, але є екстремали, які піднімаються і взимку, коли там лежить сніг – це дуже небезпечно. В такий період рекомендують підніматись тільки професійним альпіністам.

   Тут кожен турист намагається залишити який патріотичний атрибут, зазвичай, це жовто-блакитний прапор, стрічка чи ще щось. Залишають підписи, ну і звичайно, роблять фото на згадку.

 Символічне місце на вершині Говерли

   Вершина Говерли є рівною, кам’янистою. Тут вам можуть запропонувати чай чи каву за окрему плату. А також можна придбати медаль за підкорення Говерли: маленька коштує 50 грн, середня – 80 грн, велика – 100 грн.

На вершині можна придбати сувенірну медаль "За підкорення Говерли"

   Ну а звідси вже відкриваються незабутні мальовничі панорами.

Сьогодні погода хмарна з проясненням, тому треба ловити  сонячні промені, щоб насолодитись краєвидами довкола

    Вершина Говерли – це своєрідний природний оглядовий майданчик, де краєвиди радують око, а душу наповнюють красою та спокоєм.

 З вершини Карпати виглядають неймовірно чарівними

   За хорошої погоди звідси можна розгледіти Чорногірський та Свидовецький хребти – неймовірні пейзажі Карпатських гір, що простягаються на багато кілометрів навколо, можна побачити Івано-Франківськ та Коломию, а також обсерваторію на вершині Пів-Іван. Але, навіть, якщо вам не вдасться їх побачити, не переймайтесь, все одно все те, що вам вдасться в цей час побачити – це щось неймовірне, якийсь феномен краси.

Як гарно виглядають карпатські хребти

   

  Туристів на вершині дуже багато. Зазвичай, піднявшись на вершину, тут десь перебувають 1 – 1,5 години і повертаються назад. Оскільки – це територія Карпатського національного природного парку, то кожен повинен дотримуватись певних правил поведінки: не смітити, не зривати, не ламати тощо. Адже нікому не буде приємно приходити у місце, де купа сміття. Давайте любити і берегти природу!

 На вершині Карпат

   До 5-річниці Дня Незалежності України на Говерлі встановлено плиту з вмонтованими капсулами. В них земля з кожної області країни. До 18-ї річниці проголошення Акту про державний суверенітет України на вершини гори було встановлено великий металевий хрест, скульптуру українського тризуба і бетонний стовп.

 Пам'ятний хрест та тризуб

   Оскільки у нас немає спеціальної спортивної підготовки,  і це був наш перший підйом на гору, тому ми піднімались не поспішаючи і це зайняло у нас 4 години.

Іноді складається враження, що ти знаходишся на іншій планеті

   Ми з собою брали домашні сливи, вони теж здійснили разом з нами такий тривалий маршрут. Коли ми їх їли, то вони нам здалися набагато смачнішими, ніж були до цього. Природа творить чудеса!

 Відпочинок на Говерлі

   Оскільки маршрут дуже популярний, туристів перебуває тут дуже багато, то територія привершинної ділянки має високий рівень засміченості, а також знищений рослинний покрив на вершині. Говерла «потерпає від масових сходжень, після яких у горах залишаються безліч сміття і гектари витоптаних високогірних лугів». На переконання фахіваців Карпатського НПП, без шкоди для екології на Говерлу може сходити  не більше 300 осіб на день. Проте в той день, що піднімались ми, було набагато більше, постійний потік туристів як вгору так і вниз.

На Говерлі завжди багато туристів

   Перший туристичний маршрут на вершину був відкритий у 1880 році.

   Під час Другої світової війни територію Говерли контролював підрозділ УПА-Захід Воєнного округа ВО-4 «Говерла» (Івано-Франківська область, Північна Буковина), до складу якої входило 8 тисяч повстанців влітку 1944 року та 5 тисяч повстанців влітку 1945 року.

   Ми звернули увагу, що деякі туристи піднімались сюди з домашніми улюбленцями – песиками. І на вершині ми теж їх бачили, вони теж подолали цей шлях. Так мило.

Дехто здійснює підйом на Говерлу зі своїми улюбленцями

   Перепочивши десь хвилин 30, ми почали свій спуск  униз. Для спуску ми обрали синій маршрут, той, що крутіший і коротший, про що потім шкодували. Хотілось побачити інші цікаві місця, та й думали, що спускатись буде набагато легше, адже це треба йти вниз.

 Спуск починаємо синім маршрутом

   Спочатку все було ніби добре, а потім помітили, що ми постійно рухаємось униз майже у верикальному положенні, спуск виявився дуже стрімким. Також доводилось зупинятись та відпочивати.

 Говерла залишилась позаду

   Краєвиди довкола неперевершені. Попереду, далеко внизу видно будівлю з червоним дахом – це база «Заросляк», звідси ми починали свій маршрут. Аж не віриться, скільки нам вдалось пройти та як віддалились під початку маршруту.

Червоний дах будинку, то база "Заросляк"

   Коли дивишся на красу довкола, то забуваєш про втому, адже це того варте.

 Знову перед нами карпатські хребти

    Ми спускаємось, а хтось тільки піднімається синім маршрутом угору. Перед нами знову розкинулась маленька гора – це Говерлянка. Хто піднімається синім маршрутом, також плутають її з Говерлою, так як справжньої Говерли за нею не видно. А вже піднявшись до неї, відкривається вид на справжню Говерлу. Так як по зеленому маршруту з Малою Говерлою.

 А хтось піднімається синім маршрутом вгору

  Ми цього разу відкрили для себе Карпати по-новому. Нові ракурси нам допомогли відчути якусь особливу красу, щось неймовірне, казкове і загадкове.

 Карпати неймовірні

   Позаду залишається Говерла.

   Підкорення Говерли дуже цікаве, але може бути і небезпечним, так як були і деякі інциденти .

• У 1958 році групу з 12 туристів засипала лавина у «лійці» при спробі траверсувати купол Говерли з північно-західного гребеня на сідловину між Говерлою та Петросом. У цій групі загинув відомий київський альпініст.
• У 1960 році трапився нещасний випадок, пов'язаний із загибеллю 20 туристів, які здійснювали траверс Говерла-Петрос. Їх теж забрала лавина в ту ж «лійку». За зиму ній накопичується стільки снігу, що в обох випадках знайти загиблих вдалося тільки влітку.

   Зафіксовані неодноразові випадки, коли під час сходження на Говерлу, туристи гинуть в результаті влучання в них блискавки, а саме:

• 16 липня 2005 року, під час традиційного сходження на Говерлу з нагоди 15-ї річниці прийняття декларації про державний суверенітет України, смертельне ураження блискавкою отримала одна особа.
• 11 серпня 2013 року, близько 16.00 під час спуску, біля підніжжя Говерли (зі сторони села Богдан) блискавка вдарила у 12-річного хлопчика, який входив до складу туристичної групи, в результаті удару блискавки хлопець загинув.
• 6 липня 2023 року, близько 15.00, при сходженні на гору Говерла по синьому маркеру, двоє людей загинули від влучання блискавки, з-поміж них – дівчина віком 11 років.

 

 Спуск з Говерли

   А ми зовсім на короткий час зупинились на Говерлянці. Тут теж є своє символічне місце, купа каміння і свій оглядовий майданчик. Тут теж туристи зупиняються для перепочинку, під час підйому угору чи спуску униз.

 Пройшли 1/3 шляху і дістались Говерлянки

   Сонце робить чудеса, розфарбовуючи Карпати в різні кольори: то ми бачимо їх яскраво-зеленими, то темно-зеленими і навіть чорними, коли сонце ховається.

 Краєвиди з Говерлянки

   Карпати виглядають зеленими, адже це єдині в Європі лісисті гори.

Наші лісисті Карпати

   База «Заросляк» потроху стає ближче.

 Гірські хребти Карпат

   А тут починаються велетенські кам’яні брили, де треба з висоти спускатись вниз, стрибати, переповзати, нахилятись, чіплятись або триматись за допомогою трекінгових палиць. Ну дуже важко. І все це під стрімким нахилом.

Спуск синім маршрутом насправді дуже стрімкий

   Спочатку може здатись, що це лише якийсь короткий проміжок, але насправді це тільки здається. Доходиш  і бачиш, що там чекають нові бар’єри та перешкоди. 

 Спуск не менш важкий, ніж підйом, іноді і складніший

   Синій маршрут дійсно складний, таких велетенських брил по зеленому маршруту немає, і такого крутого підйому теж.

   Стопи ніг постійно знаходяться у вертикальному положенні, тобто спуск настільки крутий, що доводиться наступати не на стопу, а на пальці, а п’ятка весь час знаходиться вгорі.  Через деякий час уже починає відчуватись біль.

   Кам’яний шлях подолали, починаються чагарники.

 Чагарникова частина синього маршруту

   Стежка між чагарниками теж виявилася непростою, вузькою і кам’янистою.

 Місцями трапляються ніби провалля

   Трохи довелось іти більш-менш рівною дорогою, проте через втому, вже просто перечіпались через це каміння.

 Трохи маршрут проходить рівниною

   Тут уже з’являються дерева та трав’яниста рослинність. Синій маршрут абсолютно відрізняється від зеленого.

А тут починається ліс

   Тут зараз цвіте іван-чай.

 Цвіте іван-чай в Карпатах

   Трапляються якісь печери.

 Трапляються якісь печери

   І тут ми заходимо в ліс. Чомусь здалося, що ми майже вже доходимо до фінішної прямої. Так і сталось, пройшовши лісовою стежкою ми вийшли до того місця, де ми починали свій маршрут – база «Заросляк».

Завершальний етап маршруту

   Так, маршрут на Говерлу нам пройти вдалося. Спуск у нас зайняв 3,5 години. Ми сподівались, що спускатись буде набагато легше, але ми помилились. Спускатись було важко, так як для спуску ми обрали синій маршрут. Якби пішли назад тим же маршрутом, що й піднімались – зеленим, можливо було б легше. Але ми не жалкуємо, так як на кожному маршруті відкриваються мальовничі краєвиди Карпат, і всі вони різні, неповторні і цікаві.

   Звичайно за підйом на Говерлу, я придбала собі медаль. На жаль, поки що такі медалі доводиться купувати самому, але це дуже приємно, адже відчуваєш себе справді переможцем.

   Підйом на Говерлу мене надихнув на підкорення інших вершин. В майбутньому хотілося б піднятися на гору Хом’як, а можливо й подивитись на обсерваторію на горі Піп Іван.

-  А ви здійснювали підйом на Говерлу?

-  Який маршрут ви для себе обрали?

-  В яку пору року ви здійснювали підйом?

-  Які у вас залишились враження?

-  На які ще вершини ви здійснювали підйом та якими маркованими маршрутами ще довелось вам скористатись?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР