Полонина Залім та Нарінецький водоспад у Карпатах

 

   Мені здається, що Карпати – це справжня загадка. Адже виришаючи в цей карпатський край, ти не знаєш, що тебе там чекає. Тут дуже багато відомих місць, які є досить популярними і які варто відвідати кожному туристові, а є місця, які маловідомі, проте не менш цікаві. І такі місця можна зустріти випадково, звичайно, якщо не сидіти на місці, а подорожувати, вивчати якісь невідомі стежини, діставатись до нових місць та долати непрості маршрути. Ми ж відкрили для себе Нарінецький водоспад. 

   І ось ми, вирушаючи до всім відомого водоспаду Женецький Гук, випадково, дорогою праворуч, помітили  вказівник «Полонина Залім». Про таке місце раніше ми не чули і не знали але зупинились, щоб ознайомитись. Виявляється –  там є свій маршрут, де можна доторкнутись до трьохсотрічної смереки та на власні очі побачити ще один водоспад – Нарінецький, а також на зворотньому шляху відвідати колибу «Два брати», яку ми вже проходили, рухаючись до Женецького Гуку. Цікаво! Мені сподобалось!

   Тому відвідавши водоспад Женецький Гук, на зворотньому шляху ми повернули вже ліворуч, де стояв вказівник «Полонина Залім».

 Вказівник на полонину Залім

   Дорога була вужчою, ніж до Женецького Гуку, проте теж ка’мянистою і вела трохи вгору. А обабіч дороги був густий ліс.  

 Вузька лісова дорога, що веде до початку маршруту полониною Залім

   Знову побачили вказівник «Нарінецький водоспад». Отже, ми йдемо в правильному напрямку, хоча дорога там одна.

 Дорогою є вказівники до водоспадум Нарінецького

   Підніматись довелось недовго, хвилин 5, мабуть, втомитись не встигли – це точно. Там ми побачили величезну світлу галявину, обгороджену дерев’яним парканом та ворота. Біля входу нас зустріла жінка, поспілкувавшись з якою, ми зрозуміли, що це територія приватна, а вона є її власницею. Тому вхід на територію платний, якщо не помиляюсь, то 25 грн з людини. Вона ж і бере плату за вхід. Коротенько вона нам розповіла про те, що можна тут відвідати та як дістатись до необхідних місць. Але те, що ми побачили перед собою – уже вразило – цей неймовірний та незабутній краєвид,  лісові трави, щебет птахів та подих лісу

 Маршрут до водоспадуи веде угору, до лісу

   Але все найкраще попереду. Ми вирішили спочатку відвідати Нарінецький водоспад, тому протоптаною вже стежкою пішли вгору. Пройшовши трохи шляху, ми зупинились, щоб просто оглянутись назад – а там – неперевершена краса. Ці лісисті Карпати, ці протяжні хребти, ці неймовірної краси вершини. Такою красою можна насолоджуватись дуже довго. Тим більше, що нам і з погодою пощастило, адже  це був теплий і сонячний день, тому гори виглядали фантастично. Тут видно гору Синяк (1 665 м) та гору Хом’як (1 545 м), якщо придивитись, то навіть видно статую матері Божої, що встановлена на високому постаменті на самій вершині Хом’яка.

   Перед нами полонина Залім та неймовірні краєвиди довкола. 

З висоти видно вершини гір Хом'яка та Синяка

   Тут встановлена дерев’яна лава, де можна посидіти і справді насолодитись цією красою або просто відпочити милуючись краєвидами.

Тут є лавочка, де можна посидіти і насолодитись краєвидами Карпат

   А далі стежкою піднімаємось вгору і вже опиняємось в лісі. Далі наш шлях продовжується у затінку, дорога йде рівна, полога.  Ліворуч у нас буде густий ліс, а праворуч – краса гірського краю. На полонині стоять будинки, в яких живуть люди. Місце по-справжньому чудове.

В такій красі живуть місцеві жителі

   Дивлячись на таку красу, одразу на думку приходять слова В. Висоцького : «Краще гір можуть бути тільки гори, на яких ти ще не бував». 

 Види дійсно мальовничі

    А далі ми пірнаємо у темний і прохолодний у літню спеку, ліс. Йти дуже приємно, дорога нескладна, іноді є підняття і спуски, але вони зовсім невеликі. Власники території добре облаштували маршрут: є вказівники, стоять по маршруту лавочки, є урни. Там, де треба спускатись униз, облаштували сходи та поставили перила, де є круті обриви також територію відгородили, тому рухатись дуже безпечно.

 Гірською пологою стежкою в оточенні гір йдемо до Нарінецького водоспаду

   Через деякий час вже чути шум водоспаду. Спускатись треба вниз. Стежка відгороджена дерев’яним парканом. Радує те, що місце ще маловідоме, не розкручене, тому і людей тут майже немає. Ми йшли весь маршрут самі, зустріли лише кількох людей. Тому на вузьких стежках і там, де стрімкі спуски, пройти можна спокійно, не поспішаючи, заважати ніхто не буде. 

 Територія добре облаштована, стрімкі  спуски та кручі є безпечними 

   І ось ми вже бачимо Нарінецький водоспад згори. Там є облаштований невеликий оглядовий майданчик, тому за цією красою можна спокійно спостерігати. 

 Вид на водоспад згори

   А далі спускаємось вниз, до самого підніжжя. Нарінецький водоспад розташований в Українських Карпатах, у гірському масиві Горгани, між селами Микуличин і Татарів, Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. Утворився на Норецькому потоці, що є лівою притокою річки Женець. Загальна висота перепаду води – 10 м.  Це однокаскадний водограй і утворився в місці, де потік перетинає потужну товщу пісковиків.

  Назва водоспаду походить від перекрученої назви струмка Нарецький.

 Нарінецький водоспад

   Так, це справжній водограй. Вода в ньому прозора та чиста, крізь високі крони дерев, до нього пробиваються сонячні промені, що перетворюють воду на срібло, а падаючи з висоти на скелю, вона теж стає сріблястою. Ну справжнє диво.

   До нього можна підійти близько, торкнутись срібних струменів води.  

 До водоспаду можна підійти, навіть торкнутись його води

   Ми трохи постояли, насолодились природною красою цього водоспаду, послухали шум його падаючої води, вдихнули свіжого повітря і, звичайно, ж зробили яскраві фото.

   Поруч є лавочки, тому тут також можна якийсь час посидіти. Оскільки водоспад знаходиться внизу, ніби в якійсь ущелині серед гір, тому відчуття, ніби ти знаходишся в печері, відчутно таку ж прохолоду.

   Ось такий цей  Норецький потічок, з якого й утворився Нарінецький водоспад.

 Норецький потічок, який і утворює Нарінецький водоспад

   А ще цю гірську воду можна пити. Повертаючись цим же маршрутом назад, ми зупинились біля невеликого струмочка з табличкою «Питна вода». Вона не просто чиста, прозора, холодна, вона ще й дуже смачна. 

 Джерельна питна вода

 А далі, вже спустившись на полонину Залім, ми повертаємо стежиною і йдемо до трьохсотрічної смереки. Здалеку здається звичайним деревом, яких у ліс безліч, але підійшовши ближче, переконуєшся, що насправді це не так. 

 300-річна смерека

   Дерево по-справжньому могутнє, видно, що йому не одна сотня років. Розлогі гілки низько схиляються аж до низу, а могутнє коріння, натикаючись одне на одне, намагається виринути назовні.  Видно, що смерека має поважний вік. Говорять, що до неї треба підійти, обійняти і тоді вона подарує здоров’я.

Якщо обійніти смереку - вона дасть здоров'я  

   Навколо смереки росте ціла галявина чорниці. Господарі ще не встигли зібрати, тому можна нею поласувати.

 На галявині біля смереки можна поласувати чорницею

   А ще можна завітати у колибу «Два брати» та скуштувати гуцульських страв. Це місце, яке також організували господарі цієї території. Територія дісталась у спадок від батьків двом братам, звідси і назва колиби.

 Колиба "Два брати"

-          А ви були на полонині Залім?

-          Чи вдалось вам потрапити до Нарінецького водоспаду?

-          Чи скуштували чистої джерельної води?

-          Чи просили ви здоровя у трьохсотрічної смереки?

-          А можливо саме тут планували свій маршрут на г. Хом’як чи г. Синяк?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР