Чорногорія. Котор

 

  Екскурсія Боко-Которською затокою включає в себе не тільки морську прогулянку бухтою, купання у водах Адріатики та насолоду навколишніми краєвидами з боку затоки, а ще й пішохідні екскурсії на  о. Богородиці на рифі та старою частиною м. Котор.

   Котор – одне з найстаріших міст Чорногорії, йому понад 2 500 років. Знаходиться на березі Которської затоки Адріатичного моря. Місто має свою історію, багату на події, а його серцевина – Старе місто, занесене до списку культурної спадщини ЮНЕСКО.

   Ми потрапляємо до Котора морським шляхом, з боку Боко-Которської затоки. А ось і саме місто Котор.

Вид на Котор з Боко-Которської бухти

   Попереду ми бачимо маяк, там і є причал. 

Причал з маяком у Которі

      Нас зустріла колоритна набережна в оточенні гір.

 Набережна міста

   Тут же стоїть  обеліск «Свобода» - це пам’ятник визволителям від фашистів в 1941 – 1945 рр.

Обеліск «Свобода» на набережній

    Поруч розміщений і єдиний у Которі громадський парк. Він простягнувся по узбережжю Которської бухти,  від Котора до Доброти. Парк з трьох боків омивається водою: з одного боку омивається водами затоки, а з двох інших – водами річки Шкурда. Тут росте багато середземноморських рослин: олеандри, лаври, приморські сосни та багато інших. У парку можна спокійно відпочити після відвідування Старого міста та підйому до фортеці Святого Іоанна. Можна тихо посидіти на лавочці та насолодитись красою цього чудового місця,  вдихнути аромат свіжості. 

 Вид на Боко-Которську бухту і гори

   Свого сучасного вигляду набережна набула в 1979 році, після сильного землетрусу, який стався в цій місцевості. Старі міста, в тому числі і Котор, були дуже зруйновані, але в результаті відновлювальних робіт, удалось надати місту більш новий і сучасний вигляд.

   Загальна довжина набережної складає 671 м. Глибина затоки біля берега складає 4,5 м, а в північній частині – 13 м. Нещодавно тут був споруджений порт для яхт на 27 місць. В південній частині набережної знаходиться пам’ятник мореплавцям, у вигляді семиметрового маяка. 

Міський парк біля набережної

   В 3 – 5 хвилинах ходьби від набережної та парку, починається Старе місто. Старе місто або ще як його називають Старий Град – це головна пам’ятка та візитка Котора, яка занесена до Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.

   Трохи історії Котора.

   Околиці Котора були заселені дуже давно, тут жили іллірійські племена ще в ІІ ст. до н.е. Вперше місто згадувалось під назвою Аскрівіум ще в І ст. до н.е. Сам Котор був заснований ще в дохристиянські часи,  і був частиною римської провінції Далмація. У Х ст. був автономним містом Візантійської імперії. З 1395 по 1420 роки Котор був незалежною республікою. У візантійські часи місто називалось Декадерон.

 У VІ ст. візантійський імператор Юстиніан побудував над містом фортецю. В ІХ ст. місто було розграбоване арабськими піратами. У першій половині ХІ ст. місто на деякий час було окуповане першим Болгарським царством.

   У 1185 році Котор входить до складу Сербського царства. І саме в цей період місто стає важливим ремісничим і торговим центром. В ході монголо-татарської навали, у 1241 році місто було спалене, але змогло швидко піднятись з руїн.

   З 1420 по 1797 рік місто та його околиці були під владою Венеції.  Потім Котор почав належати Австро-Угорщині, після 1918 року стає частиною Югославії і сьогодні вже належить Чорногорії.

   Котор переживав за весь період існування дуже нелегкі часи. Був період, коли місто згорало дотла і піднімалося з попелу знову. Тут правили і греки, і римляни, і візантійці, і болгари, і серби, і чорногорці. Але найбільшого розвитку місто досягло в часи правління Венеціанської імперії, тому у стилі архітектури міста чітко простежується венеціанський вплив. Саме венеціанську архітектуру міста, яка збереглася ще з тих часів, ми можемо сьогодні побачити у Старому місті.

Стара частина міста обнесена мурами, які добудовувалися і перебудовувалися аж до ХІХ ст. Загальна довжина стін становить 4,5 км, а у висоту у деяких місцях можуть досягати 20 м. На кутах стоять вежі, а всередину ведуть ворота. У місті є 12 площ, вузенькі колоритні вулички, палаци, музеї, готелі, хостели та безліч кафе, ресторанів та сувенірних крамничок.

Котор і мури Старого міста

   Наша екскурсія по Котору розпочинається від головних воріт Старого міста – Морських воріт, які знаходяться  в західній частині кріпосних стін. Всього в Старе місто є три входи і в будь-який з них можна зайти.

   Ворота міста:

• південні (розвідні ворота Гурдіча) – найстаріші ворота міста, які будувалися з ІХ по ХVІ ст. (найближчі до автовокзалу, при трасі Ядранський шлях);
• північні (або Річкові ворота біля річки Шкудра), побудовані в ХVІ ст. після перемоги над піратами;
• західні (Морські ворота, з боку порту) – наймолодші ворота, які були зведені у ХVІ ст., а точніше в 1555 році.

   Морські ворота – «наймолодші» ворота міста. А ще Морські ворота найпопулярніші, так як вони знаходяться недалеко від порту і  саме через них заходить до Старого міста більшість туристів. Тут зупиняються екскурсійні катери, які здійснюють прогулянку Боко-Которською затокою, а також – величезні круїзні лайнери, які заходять у порт міста. Раніше ще через ці ворота до міста потрапляли місцеві рибалки та заїжджі мореплавці, а зараз тут постійний потік туристів.

 Морські ворота були побудовані у ХVІ ст., в 1555 році,  в часи правління венеціанського намісника Бернарда Реньє. Виконані в архітектурному стилі бароко, з використанням, з розповсюдженою в ті часи, будівельної техніки «bunjato» із масивних кам’яних блоків.

Вхід у місто через Морські ворота

   На зовнішньому боці, над входом є напис 21.11.1944 – це рік звільнення м. Котора від німецько-фашистських загарбників. Зроблений він був уже в ХХ ст. А раніше тут замість дати був зображений венеціанський лев. Його можна побачити на старих фотографіях Морських воріт.  Лев був розбитий частиною містян, які поставили знак рівності між Середньовічною Венецією і фашистами Мусоліні.

   І вгорі напис Йосипа Броза Тіто: «Нам чуже не потрібне і своє ми не віддамо».  А в часи австрійського володарювання була латинська фраза: «Правда – твердиня держави». Вгорі, над всіма написами, можна побачити герб вже не існуючої Югославії, а до цього на його місці був герб Габсбургів (Австо-Угорська імперія), який був встановлений ще в 1897 році.

 Морські ворота

   Ще є цікавий факт, що на момент будівництва воріт, рівень  води в Которській бухті доходив до самих Морських воріт. Зараз же перед воротами знаходиться велика площа. Біля воріт стоять пушки, гармати часів війни. Ліворуч від воріт, від входу в місто, розміщений інформаційно-туристичний центр, де можна зайти і безкоштовно взяти карту Старого міста на потрібній вам мові.

   Якщо ви зупинились у цьому місті не на один день, то до воріт бажано прийти кілька разів: рано вранці, коли прямо біля Морських воріт починає працювати ринок, де можна придбати домашній сир, смачний пршут, білі гриби тощо і ввечері, коли можна насолодитись красою сяючих вогнів круїзних лайнерів та прогулятись у гучній юрбі туристів.

 Гармати біля Морських воріт

   Заходимо через Морські ворота у Старе місто.  При вході в Старе місто треба звернути увагу на товщину стін, вона може бути від 2 до 16 метрів, в залежності від місця розташування. Арочна конструкція воріт прикрашена готичним рельєфом із зображенням Богородиці з немовлям, а по бокам від них знаходяться Святий Бернард і Святий Трифон. з одного боку і моделлю міста – з іншого.

   А ще під цим барельєфом є отвір, куди просовували руки пійманих крадіїв, щоб відрубати їх (так наказували в Середні віки). Час минув, сьогодні руки ніхто нікому не відрубує, проте існує повір’я, що при вході в Старе місто, треба туди покласти праву руку і загадати бажання і воно обов’язково здійсниться. Ну а як же без цього?

   Пройшовши крізь ворота, ми одразу опиняємось на центральній площі Старого міста - Збройній площі. Це найбільша площа, вона має форму англійської літери L. Вона вважається однією з найвідоміших у місті. Саме тут у 1602 році було прийнято рішення звести Годинникову вежу.

   Саме ця вежа, яка була зведена в  ХVІІ ст. є чорногорською «Пізанською вежею», так як вона після сильних землетрусів трохи знаходиться під нахилом, проте вона вистояла, її укріпили і вона теж є родзинкою Котора. Якщо стати збоку, то це можна дуже добре помітити.

Годинникова вежа на Збройній площі

   Побудована вежа з сірого каменю, що поєднує в собі архітектуру готики та бароко. Годинник на вежі працює до сих пір уже багато століть і відбиває саме той час, який є зараз. На першому поверсі будівлі знаходиться магазин годинникарів і як говорять, то він працює ще з ХVІІ ст.

Збройна площа - центральна площа міста

   Перед Годинниковою вежею встановлений стовп ганьби, перед яким зачитували вироки і дозволялось закидувати нечистотами тих, хто був винний. 

Стовп ганьби

   Навпроти годинникової вежі знаходиться сторожова вежа, яка примикає до князівського палацу. У найвіддаленішій – північно-західній частині площі знаходиться Наполеонівський театр, який був побудований у 1806 році – пам'ять про французький етап розвитку Котора. Сьогодні там знаходиться  готель.

   У північно-східному куті площі знаходиться Арсенал. Саме він дав назву для головної площі Старого міста. Сьогодні там знаходиться військовий камбуз «Святий Трифон». Місцеположення Арсенала, не випадкове, на його розміщення вплинуло кілька причин: тут здіймається бастіон Цитадель, а за ним на набережній міста розмістились верфі, тому озброєння м. Котора завжди знаходилось під надійним захистом.

   На жаль, друга половина ХХ ст. внесла відчутні зміни у зовнішній вигляд будівлі і сьогодні вона виглядає досить просто, але при цьому зберігає свою історичну значущість. На зміну одноповерховій будівлі з міцною аркадою, кам’яною драбиною і крутим високим дахом прийшла проста цегляна будівля на три поверхи. Єдине нагадування про колишню велич – старовинний напис на вхідних дверях.

На першому поверсі вежі розміщений магазин годинникарів

   Площа отримала назву площа Зброї, так як тут озброювались вартові, які ставали на захист міста. Саме з цієї площі починається багато палаців. Один з палаців є стіною старого міста. З лівого і правого боку були входи на стіни Старого міста і озброєні могли ставати на захист міста.

   Також цей княжий палац, який датується ХVІІІ ст., має найдовший балкон міста Котора, на які дружини вельмож могли виходити і спостерігати, що тут відбувається. Княжий палац – офіційна резиденція венеціанського намісника. Хоча палац не виділяється особливими архітектурними шедеврами, вважається одним з найважливіших пам’ятників епохи Відродження Боко-Которської бухти.

   Зараз  площа є містом зустрічі ділових партнерів, а закохані призначають побачення. Та й туристів ця площа притягує як магнітом. Тут розкинулися торгові ряди, сувенірні крамнички, багато ресторанів, кафе і фудкортів у чорногорському стилі. 

 Ліворуч - Наполеонівський театр, праворуч - Арсенал

   На протилежному боці площі Зброї теж є цікаві будівлі, а за ними височать гори.

 Протилежний бік Збройної площі та вид на гори

   А над містом літають птахи.

 У будівлях Старого міста проживають люди

   В Старому місті дуже багато вузеньких старовинних вуличок. Тут можна поринути в старовину, історію і дуже довго блукати цими середньовічними лабіринтами.

 Вузенькі вулички Старого міста

   На багатьох історичних будівлях є вивіска з назвою історичної будівлі і століттям, в якому вона була побудована. До речі, «palata» означає «палац»,  таких вивісок тут багато. Всі палаци побудовані тут по венеціанському типу, тобто зовні вони виглядають невибагливо, а всередині досить привабливо. Там були і колоритні фонтанчики, і сходи вишукані, багато зелені, тобто все було для задоволення і насолоди. А зовнішня частина – це була частина вулиці.

   На одній з вуличок знаходиться один з найбільших палаців - палац Бескуча. До палацу ведуть великі дерев’яні двері. Побудований він у 1776 році. Сім’я Бескуча була відома в Которі в ХVІІІ ст., коли вона ввійшла в число місцевого дворянства. Рід походив із сусіднього містечка Прчань і розбагатів завдяки морській торгівлі.  

 Палац Бескуча

   Палац Бескуча – це чотириповерхова будівля. Головною окрасою палацу вважається фамільний герб – лев та янголи, хоча герб зовсім не Бескуча, а Бізанті (господарів будинку навпроти). Стосовно хроніки, вони володіли ділянкою до Бескуча, і при будівлі свого палацу новий господар зберіг шедевральний барельєф колишнього господаря.

    Палати Бескуча виконані в строгому стилі, ніяких ажурних венеціанських віконечок, арок чи балкончиків. 

Палац Бескуча

   Тут є своя досить цікава  історія.

    «Бескуча» в перекладі означає «безхатній», «куча» в перекладі із сербської – це дім, хата. Голова сімейства, коли володів цим палацом хотів купити 100 об’єктів нерухомості на узбережжі і змінити своє прізвище, щоб не бути безхатьком, а щоб його прізвище стало Стокуча. Проте йому не вдалось купити ту кількість об’єктів і так як у нього не було спадкоємців, то палац довелось передати муніципалітету м. Котор. Палац залишився історичною пам’яткою. Він був дуже великим, туди можна було заїжджати навіть на конях. Зараз цей будинок ні для чого не використовується, а просто є пам’яткою архітектури.

Палац Бескуча

    Саме місто Котор – це пам’ятник архітектури. Після сильного руйнівного  землетрусу в Чорногорії  1979 року, місто було занесене до списку Світової культурної спадщини ЮНЕСКО.  Місто більшою мірою відновили до 2005 року, але є ще місця, які не зовсім відновлені.

    Місто Котор живе, його відвідують місцеві жителі, відвідує багато туристів автобусних турів, з морських лайнерів, які сюди прибувають.  У 2017 році,  Котор було визнано містом № 1 для відвідування туристів з усього світу.

   Наступною площею була площа Борошна. Чому саме таку назву вона отримала? Так, дійсно, ще в давні часи тут знаходились склади борошна, торгували борошном, виробами з борошна. В сезон тут завжди розповсюджувався аромат випічки та всіляких смаколиків. Але й до сьогодні площа Борошна залишилась ароматною, так як тут і зараз можна відчути ці запахи. Багато хто називає її однією з найкрасивіших площ Старого міста, і це завдяки палацам, які тут розміщені.

 Площа Борошна

   На площі Борошна одне із таких пам’ятних будівель – це палац Піма, який вважається одним з найкрасивіших палаців міста. Тут витриманий середземноморський стиль – світлий камінь, темно-зелені ставні, досить симпатичні балкончики з красивими перилами і велика кам’яна тераса.  

Палац Піма - один з найкрасивіших палаців міста

Палац Піма 

   Пімський палац був побудований після сильного землетрусу 1667 року і є домінуючим над усією площею. Тут поєднуються стилі ренесанс і бароко.  Сам палацовий портал побудований в стилі ренесанс, а його вікна і верхній балкон – у стилі бароко.

Палац Піма 

   Палац в першу чергу цікавий своєю терасою з подвійною аркою – така конструкція дуже нагадує венеціанський стиль, і не дарма, адже правління Венеціанської імперії  залишило свій слід.

Палац Піма 

   Незвичайний ганок, іще більш темного, ніж сам палац, каменю, з терасами, арками, янголами, що несуть герб сім’ї, над вхідними дверима.

Барельєф з янголами над вхідними дверима палацу

   На початку минулого століття над третім поверхом були надбудовані ще два поверхи, для гуртожитку мореплавного училища. Студенти жили в палаці. Але після сильного землетрусу 1979 року, під час відновлювальних робіт, зайві поверхи демонтували, як невідповідному початковому вигляду будівлі.

   Побудований палац у ХVІІ ст. і тривалий час належав досить впливовій родині Котора, яка активно брала участь у житті міста.

   Сім’я дала місту багато відомих імен, наприклад, поети Джером Піма і Бернард Піма, доктор юридичних наук Луїс Піма, професор Піма університету в Падуї.

Палац Піма 

   А праворуч від палацу дуже цікаво спостерігати такі контрасти, де вже йдуть звичайні будинки місцевих жителів. Так, там насправді живуть люди, це видно по тому як сушиться їхня білизна, на вікнах висять фіранки, стоять горщики з квітами на підвіконні або солодко  вмивається котик. Оскільки, це історична частина міста, то законом заборонено на фасадах будинків встановлювати кондиціонери, щоб не псувало це зовнішній вигляд архітектури.

   Також тут знаходиться аптека, в цьому ж місці аптека була ще в стародавні часи. Вважалося, що в цій аптеці не мав працювати аптекар чи фармацевт, який не мав досвіду роботи більше ніж 6 років за стінами міста. Тобто на роботу в цю аптеку могли взяти тільки тоді, якщо ти пропрацював десь не менше 6 років і тільки тоді він міг виписувати ліки, виготовляти і т.д.

 На маленьких площах розміщені кафе та ресторани

   Ще одна історична будівля знаходиться на площі – палац Буча, який тривалий час перебував у володінні іншої впливової сім’ї.  Він виглядає набагато простіше, завдяки  чисельним реконструкціям, проте дуже добре вписується в архітектуру площі. Побудований палац в ХІV ст. в готичному стилі. Після перебудов набув рис, характерих для бароко та ренесансу.

   Палац займає майже весь західний бік площі. Сьогодні будівля складається з трьох частин різної висоти. Найстаріший романсько-готичний шар в підвалі – початок ХІV ст., в той час як два поверхи з біфорами і трифорами, стіни в одній з чисельних адаптацій, в дусі зрілої готики. Над центральною частиною надбудований і третій поверх, але та частина, як і відновлена південна частина, не несе ніякої стилістичної цінності.

   На фасаді можна побачити герб сім’ї Буча – стилізована квітка лотоса, а також герб наступного володаря Псквалі – з качкою в центральній частині.

   Всередині зараз працює галерея мистецтв, є сад і літня сцена. Тут розміщений культурний центр.

   Палаци Піма і Буча знаходяться на площі один навпроти одного, ніби дивляться один на одного.

   Площа оточена готелями, ресторанами та кафе.

Палац Буча розміщений навпроти палацу Піма

   У Старому місті Котора немає жодного будинку з прямими кутами, тому що жителі міста вірили, що в прямих кутах живе нечиста сила.

   Котор – це місто дощове, похмуре і насправді тут треба ловити мить, щоб побачити його сонячним. Так як Котор знаходиться в найвужчій частині Которської затоки, в самому її куточку, то тут сонечко дуже мало знаходиться, особливо в зимовий період, і відповідно утворюється багато затінку. В перекладі Котор означає «завужений і оточений».

   Також тут є гімназія, теж пам’ятка архітектури. Тут навчались учні ще в ХІІІ ст. Зараз тут знаходиться факультет туризму Чорногорії. В Чорногорії один університет, а факультети розміщені по різним містам. В Которі знаходиться факультет туризму та морський факультет.

   Є тут багато цікавих середньовічних затишних двориків, з кам’яними сходами, перилами, терасами та балкончиками. В них можна побачити багато квітів у горщиках та середземноморської рослинності. 

 Колоритні дворики Старого міста

   Однією з найкрасивіших площ є площа Святого Трифона. Тут знаходиться дуже гарний собор – собор Святого Трифона, від якого площа і отримала свою назву.  Це візитна карточка міста, це зображення можна побачити на більшості сувенірної продукції: магнітиках, чашках, тарілках, картинках тощо.

   Святий Трифон вважається покровителем Котора. За переказами, у 809 році деякі купці перевозили мощі святого з Константинополя в Венецію, але стався дуже страшний шторм і судно вимушене було заховатись у Боко-Которській бухті. На честь того, як вони врятувались від бурі і було визнано покровительство Трифона над містом. Шторм не припинявся тиждень. Місцеві жителі викупили у моряків мощі і до цього часу вони зберігаються в соборі. Не випадково і сам собор був побудований  не на пустому місці. Колись на цій ділянці землі стояла церква і вона була зруйнована.

   Тому на початку ХХ ст. на його честь побудували величний собор в готичному стилі. Освячений був влітку 1166 року. Але так сталось, що храму не вдалось зберегти свій первісний вигляд. Після землетрусу 1667 року частина собору була зруйнована. Дві дзвіниці храму довелось будувати наново. В результаті цього частина будівлі набула рис стилю бароко.

   Незважаючи на те, що собор іноді називають монастирем – це окремий храм, без монастирського комплексу.

   Значні пошкодження собор отримав в результаті землетрусу 1979 року. Відновлювальні роботи були завершені лише в 2003 році. Давню архітектуру храму максимально вдалось зберегти. Сьогодні собор Святого Трифона знаходиться під охороною ЮНЕСКО як об’єкт Світової спадщини і як головна пам’ятка Котора.

    Собор має дві вежі, які мають різну висоту: північна піднімається на 33 м, а південна – на 35 м. Цікаво те, що спочатку вежі планувалось будувати однієї висоти, а коли завершили будівництво однієї і почали будувати другу – закінчились гроші. Тому із-за складнощів, що виникли, довелось другу вежу побудувати на два метри нижчою. На лівій вежі зображена дата 1166, а  на правій – 2016. Однак, ще 2014 році на лівій вежі була зображена інша дата – 809. Чому з часом все змінилось? Виявляється, що на цьому місці в 809 році був побудований найперший собор Святого Трифона і мав він зовсім інший вигляд. Тобто це була дата першого будівництва собору. А вже 1166 собор почали будувати саме в такому вигляді, тому дату будівництва й змінили.

   Ці дві вежі-дзвіниці з’єднані між собою широкою аркою. Всередині арки знаходиться вхід у храм. На верхній частині фасаду, між дзвіницями, зроблене вікно-розетка, яке з’явилось у часи масштабної реконструкції після землетрусу 1667 року.  На кожному його елементі  розміщені симетричні  візерунки.

   Всього в соборі 5 дзвонів, найстаріший датується 1670 роком.

Собор Святого Трифона

   На фасаді біля входу знаходиться меморіальна дошка, яка возвеличує хорватську монархію. Її установили на честь тисячоліття від дня коронування першого монарха Томірслава (1925 р.)

    А хто ж такий Святий Трифон?

   Святий мученик жив у ІІІ ст. у Фригії. Скромні та релігійні батьки привили йому любов до святих євангельських чеснот з раннього дитинства. Завдяки цьому, залишаючись простим пастухом гусей, він дуже рано отримав від Бога благодать зціляти людей і тварин, виганяти нечисту силу.

   Сталось так, що лютий біс вселився в дочку імператора Гордіана (238 – 244). Ні лікарі, а ні маги нічим їй не могли допомогти. Одного разу біс закричав: «Тільки Трифон може мене вигнати. Гордіан тут же відправив гонців по всій імперії, щоб знайти цілителя. Його знайшли, коли він мирно пас гусей. 17-річного юнака привезли до Риму. Силою молитов йому вдалось вигнати біса і заставити його постати перед жителями у вигляді мерзотного чорного пса і вигнати, що будучи знаряддям сатани, батьком всілякого зла, ні він, ні його намістники не мають ніякої влади над християнами. Вдячний імператор щедро нагородив Трифона, а святий по дорозі додому подарунки роздав бідним. Там він знову зайнявся своєю справою, роблячи чудеса витрачаючи божі благословіння.

   На початку Децієвих гонінь (250 р.) префекту Сходу Аквіліну повідомили про святого як про небезпечного розповсюджувача християнства. Трифон сам себе передав у руки приїхавших за ним воїнів і радісно постав перед судом в Нікеї. Він  в однаковій мірі віднісся й до лестощів й до погроз префекта. Його прив’язали до стовпа і три години били дерев’яною палкою, яка була призначена для тренування солдат. Оскільки катування, яке здавалось, не приносять ніякої болі, тиран наказав прив’язати його до коня і бігти за ним босому по скелястим дорогам. По поверненню в Нікею, Трифону пробили ноги цвяхами за відмову від шанування імператорського зображення і повели у центр міста.

    Любов до Христа перетворила страждання молодого мученика в блаженну насолоду, тому натовп спостерігав за знущанням з благоговінням.  Солдати з люттю викручували йому руки і ноги, били лозинами, палили факелами, але святий все переносив з радістю, молячись про своїх катів. І тут вінок з квітів та дорогоцінного каміння спустився з небес на його голову. Тоді Аквілін безпомічний та осоромлений, наказав відрубати голову Трифону за стінами міста. Але ще до того, як кат ударив смертоносним мечем, святий мученик віддав душу Богу.

   Ось така історія Святого Трифона.

 Вхід в собор Святого Трифона

   Собор Святого Трифона – це католицький собор і візитна карточка міста. Це найголовніший католицький собор Чорногорії і єдиний такий великий діючий в Которській затоці.

   Вхід в собор платний. Проте в нього входить відвідування Музею сокрального мистецтва і Релікварія. При вході можна придбати книгу про Которський собо на російській мові.

   На першому поверсі знаходиться власне сам собор, а на другому - картинна галерея. В ній зібрані зразки архітектури і барельєфи, які були знайдені в Старому місті, після різних землетрусів, які відображають хід історії, зміну епох, так як м. Котор досить старе місто.  Там можна побачити багату колекцію полотен відомих живописців, серед яких Марін Ловра Добрішевич, Трипо Коколі, Паоло Варовеза, Ієронім Санта Кроче та інші. Крім того, в церкві є також унікальне зібрання золотих і срібних реліквій,  роботи місцевих майстрів періоду ХІV – ХVІІІ ст.

 Вежі-дзвіниці собору Святого Трифона

   На апсиді і склепінні нефу у храмі збереглись елементи старовинних фресок, які датуються  ХІV ст. Всі бажаючі можуть поклонитись мощам Святого Трифона, які зберігаються в біломармуровій соборній каплиці ХІV cт.  Побудована каплиця венеціанським скульптором Франческо Кабіанка. Їх свого часу викупив у купців которський житель Сараценіс  в ІХ ст. Саркофаг з його тілом знаходиться праворуч від входу. Храм прикрашений розписами, які зображують життя Святого Трифона.

    Особливої уваги заслуговує вівтар. Восьмигранну триярусну конструкцію підтримують колони з червоного мармуру. Мініатюри з життя Святого Трифона вирізані на кожному ярусі. Невеликими витонченими колонами підтримуються рівні.  Усю конструкцію вінчає фігурка янгола із золотими крилами. Найцікавіше у вівтарі – це позолочена плита, яку виготовили которські майстри – шедевр ювелірного мистецтва. Одна з найрідкісніших ювелірних плит, яка повністю збереглася на Середземномор’ї. В центрі – Святий Трифон, у правій руці в нього макет Котора, а в лівій – пальмова гілка. Довкола – фігури Святих.

   Взагалі ювелірна справа в Которі була добре розвинена. Крім позолоченого вівтаря, там є ще срібний. Плита, яка розміщена на передній стіні вітаря, є заповітним подарунком. Її пожертвувала влада Котора після останнього спалаху чуми, яка лютувала у місті в 1772 році. Виконана вона венеціанським ювеліром Вентуріні в 1618 році.

    Площа перед собором вважалась найголовнішою в Которі. Тут проходили міські Віче та інші важливі заходи. Будівлі ложи, зараз там міський архів, були побудовані на церковній землі, звідси пішла незвична міська традиція. Кожного року которці дарують єпископу марципановий торт вагою понад 1 кг. Так було записано в договорі в ХVІІ ст. і до сих пір все виконується.

   Ліворуч від собору знаходиться єпископський палац. Тут до сих пір проживають монахині. А також поруч розміщений палац сім’ї Драго. Ліворуч можна побачити гарне готичне віконце вгорі. А також тут до сих пір ростуть апельсинові та мандаринові дерева, які дають плоди.

   Позаду знаходиться гора, на якій стоїть фортеця Святого Іоанна. Вважається, що там знаходиться верхнє місто Котор, хоча зараз там ніхто не проживає – це вже історичний пам’ятник. Видно також церкву Богоматері Здоров’я, видно, як вона світиться к променях сонця. Церква побудована 1572 року, для того, щоб теж молились за життя, за здоров’я людей в часи всіх епідемій чуми, які тут були. До цієї церкви є підйом, ведуть сходи, якими можна піднятись аж до фортеці Святого Іоанна.

 Позаду собору гора, на якій знаходиться фортеця Святого Іоанна

Ліворуч від собору - єпископський палац

   Ту архітектуру, яку ми бачимо зараз, вона збереглась з часів Венеціанської імперії і яка правила на цій території з 1420 по 1797 р. При цьому, коли у місті все добре розвивалось, сталось три  найсильніші руйнівні землетруси. В ході одного з них був сильно зруйнований і собор Святого Трифона. Також було 5 епідемій чуми.

   Можна також звернути увагу, що вулиці міста йдуть під нахилом. Робилося це навмисно, оскільки в ті часи робилося самоочищення міста від усіх нечистот. В період дощів все змивалося у море. І ця традиція збереглася й до цього часу. Місто завжди чисте, миють вулиці і миючими засобами і поливають водою, для того, щоб усе було тут чисто.

    Місто раніше називалось Декатар, Декатерон, а Котором воно почало називатись на початку ХХ ст.

   Також тут розміщена якась, мабуть, адміністративна будівля, де висять прапори.

 Адміністративна будівля

    Для тих, хто любить пофотографуватись на стровинних вузеньких вулbчках – тут просто рай. Старовинна бруківка відполірована століттями і куди не кинеш оком – скрізь дуже гарно. Старовинні балкончики, тераси, витончені сходи, перила…

 І знову колоритні вулички та дворики

 Розкішні сходи прикращають архітерні будівлі міста

   Можна натрапити на досить колоритні дворики, в яких би хотілось затриматись на певний час, щоб відчути усю ту атмосферу венеціанського періоду.

 Іноді здається, що потрапляєш у казку

    А ми знову пірнаємо в арочний прохід вузеньких вуличок, де в кожному елементі можна побачити щось дивовижне.

 Арочні проходи пронизують Старе місто

   Кожна будівля по-своєму особлива і по-своєму унікальна.

 Кожна будівля привертає до себе особливу увагу

   Складається враження, що ті казки, які ми пам’ятаємо з дитинства, про величні замки, королів та королев, принців та принцес, насправді саме тут знову оживають і переносять тебе в далеке дитинство.

Казкові ліхтарики наповнюють місто особливою атмосферою

Наступною стала площа Бокійського флоту. До речі, назви площам давались в залежності від того, що тут робили. Тому тут в Старому місті є ще такі площі як площа Молока, площа Салата, площа Дров тощо. Чим торгували в давні часи, так і називали площі.

На площі Бокійського флоту розміщений морський музей. Тут раніше був палац Гунвічей, який побудований в ХVІІІ ст.  Побудований палац у стилі пізнього бароко. По обидва боки від головного входу, встановлені дві справжні бронзові пушки ХVІІІ ст.  Встановлені в пам'ять про захисників міста, які  багато разів захищали Котор від османської навали. Але коли вітрильне судноплавство припинило свою діяльність, уже не було такої необхідності в вітрильних суднах і з часом палац перетворили в музей вітрильного судноплавства. Влітку за окрему плату можна ввійти в музей і оглянути експозиції.

 Морський музей

   В нашу екскурсію відвідування музею не входило, але як говорять деякі гіди, що оглянути місто можна за кілька годин, а от експозиція Морського музею може зацікавити на цілий день. Тут розміщена унікальна колекція експонатів, яка розповідає не тільки про багату історію Боко-Которської затоки, а й усієї Чорногорії.

   В експозиції музею є моделі старих морських суден, парусних човнів – найстаріші з яких належать тому часу, коли ця територія входила до складу однієї з провінцій Римської імперії, Далмації. Останні – це моделі сучасних суден, адже засноване на початку ІХ ст. братство моряків Боко-Которської затоки, існує і сьогодні.

   В музеї є унікальні оригінали історичних літописів, які розповідають про історію міста та кораблях, їх судові журнали, фотографії, морський інвентар та предмети побуту, які використовувались на кораблях, навігаційні інструменти, озброєння з кораблів тощо.

   Окрема експозиція Морського музею Котора, який був відкритий понад сто років тому, в 1900 році, присвячена Першій і Другій світовим війнам.

 Морські атрибути біля входу в музей

   У Которі можна побачити дуже багато котів і тому багато, хто пов’язує назву міста, адже вона співзвучна, саме з ними, але насправді це не так. Насправді коти тут теж не просто так, в часи коли тут «правила» чума, то коти допомагали з нею боротись. І до цього часу коти є також візитною карточкою міста.

   На одній з будівель міста, вгорі, над арочним входом із старовинними дверима, можна теж побачити металеву скульптуру котика, який потягується.

Котор - місто котів, тому і  скульптура котика тут також присутня

   Поруч можна побачити ще одну невеличку площу, яку не завжди помічають туристи, адже всі площі влітку заставлені літніми майданчиками кафе та ресторанів. В одній з стародавніх будівель там знаходиться готель, а всередині дворика можна побачити красу: якорі, колодязь, зелена рослинність. Пальму, яка росте тут, взимку прикрашають гірлянлами, а поруч ставлять штучну ялинку і теж прикрашають до Нового року.

    Пірнувши ще в одну вузеньку вуличку, пройшовши нею, ліворуч знову можна побачити невелику площу. Тут знаходиться фонтан Карампана - це джерело води, це перше джерело, яке було в Которі. На цю площу рано вранці приходили господині з усього міста, щоб набрати води та обмінятись новинами. «Карампана» в перекладі означає «плітки». Тому саме на цій площі пліткували та ділились всією новою інформацією. Знаходилась вона тоді в венеціанському місті Котор.

    Далі ми опинились на площі Святого Луки. Попереду стоїть така біла будівля – це палац Ломбардіч. Вважається, що це палац сім’ї, від якої і пішли ломбарди. А ми обходимо церкву Святого Луки наперед. Тут ми бачимо ще один собор – собор Святого Миколая. Отже, на цій площі розмістилось два собори, обидва православні.

   Собор Святого Миколая дивує своїм візантійським стилем та особливою величною красою.

   Це наймолодший православний храм у місті і єдиний православний храм, який працює цілорічно і де ведуться служби. Незважаючи на те, що храм відносно молодий, всього трохи більше ста років, він є дуже відвідуваний не тільки туристами, а й місцевими жителями.  Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Чорногорія. Собор Святого Миколая в Которі».

 Собор Святого Миколая

   Церква Святого Луки дуже стара, побудована у  ХІІ ст. Можна звернути увагу на вивіску, де зазначається: храм Святого Луки,  1195 рік. Влітку церква відчинена, так як великий потік туристів і сюди можна зайти. Собор Святого Луки – це єдиний собор, який не постраждав під час землетрусів.

 Площа Святого Луки

    В соборі є два вівтаря. Тут протягом 150 років служби велись аж на двох вівтарях – католицькому і православному. Коли османські загарбники завойовували прибережні землі, жителі долини  з найближчих регіонів, які були православними, почали просити захисту у Котора і він їм надав такого захисту. Згодом тут почали проживати і православні і католики, а до цього тут жили переважно католики, так як тут володарювала Венеціанська республіка. Коли сюди прийшли православні, були дозволені змішані шлюби між католиками і православними. В цей час було таке негласне правило, що якщо в родині народжувався хлопчик, то його хрестили по татовій вірі, а якщо – дівчинка, то по материній вірі. Тобто в одній сім;ї були і католики, і православні.

   Отже, в  церкві Святого Луки велись служби на двох вівтарях. Зараз це православна церква.

 Церква Святого Луки

   Церква була побудована в незвичному стилі: вона несе в собі елементи візантійської та романської архітектури. При бажанні тут можна розгледіти навіть деякі елементи ранньої готики. Проте в ті часи, при будівництві, навіть і гадки ніхто не мав, що тут будуть вестись якісь інші служби, крім католицьких. 

Церква Святого Луки

   Церква незвична ще й тим, що в ній  плити підлоги – це плити гробниць. Справа в тому, що 100 років тому, прямо в храмі відбувались поховання містян. На площі Святого Луки, поруч з церквою Святого Миколая, раніше було кладовище, прямо в центрі Старого міста. Місця у місті було мало, тому був виданий указ, що кладовище треба перенести, а на його місці побудувати додаткову площу. Всіх людей, які були тут поховані, перенесли під ці могильні плити, які служать підлогою церкви Святого Луки. Ближче до вівтаря ховали заможніх городян, ближче до входу – бідних. Саме тут було перепоховано сотні людей.

 Дзвіниця на церкві Святого Луки

    Але, крім підлоги, ту є ще на що подивитись, тут є справжні святині:

• мощі апостола Луки (частина),
• фрески ХVІІ ст. (збереглись частково),
• фрагменти останків трьох святих мучеників,
• іконостас із зображенням Ісуса Христа (в каплиці),
• маленька церква Святого Спиридона (прибудова).

   Найбільший інтерес у туристів викликає вівтар. Розпис робив Дмитро Даскал, знаменитий балканський живописець. А також цікавою є  ікона Святої Варвари. На жаль, старовині фрески збереглися дуже погано, проте сама будівля храму ніколи не реконструювалась, оскільки ніколи не була зруйнована, навіть при сильних землетрусах 1667 та 1979 років. Унікальність цієї церкви дивує багатьох туристів. Відвідати її можна як самостійно, так і з гідом, оскільки відвідування церкви Святого Луки входить у програму багатьох екскурсій, що включають відвідування Котора. 

Площа Святого Луки

   Наша ж екскурсія по Котору була у другій половині дня, церква була зачинена, а можливо не кожного дня вона працює, тому ми побували лише на площі Святого Луки і відвідали собор Святого Миколая, коли нам дали трохи вільного часу для самостійної прогулянки Старим містом. Проте людей в цей час було вже не багато, тому оглянути площу ми змогли повністю, разом з її церквами, що знаходяться поруч. А ще тут є й інші історичні будівлі.

Площа Святого Луки

Площа Святого Луки

   Площа Святого Луки (Греца) є досить активним місцем, так як тут виступають і музики з музичної школи і інші творчі особистості.

   Оскільки у Старому місті дуже вузенькі вулички і вони майже всі закриті будівлями, то якщо ви знаходитесь там вперше,  дуже легко там можна заблукати. Отже, невеличка підказка для туристів або як говорять зараз, лайфхак. Якщо стати на будь-якій площі, підняти голову вгору, треба знайти за будівлями гору з фортецею Святого Іоанна. Стаємо спиною до цієї гори і навіть найвужчими вуличками ви вийдете до Морських воріт, там, де заходили.

    Якщо стати обличчям до собору Святого Миколая, то якщо повернути ліворуч – вийдете до тих же самих Морських воріт. А якщо повернути праворуч, то можна вийти ще до одних воріт.

 Вузенькі вулиці Старого міста 

   Вулички настільки вузенькі й колоритні, що можна годинами блукати тут і насолоджуватись цією красою.

 Атмосфера Старого міста просто зачаровує

   У Старому місті дуже багато сувенірних крамничок, де можна придбати досить цікаві речі.

 Сувенірні крамнички

   В деякі можна заходити як до музею і насолоджуватись красою «експонатів».

 Деякі крамнички виглядають як музеї

   Можна просто проходити і розглядати вітрини.

 Неймовірні вітрини

   Деякі вітрини здивували, адже серед літа ми побачили магазини, де продаються новорічні іграшки та прикраси.

   А далі зазирнули на сувенірний ринок, який теж знаходиться у Старому місті.

 Сувенірний ринок

   Багато сувенірів цікавих, представлена ручна робота.

 Вироби ручної роботи

   Багато сувенірів на морську тематику, ну а як же інакше, адже Котор – місто, яке стоїть на березі Боко-Которської затоки і має свою давню історію.

Морська тематика

    І знову Новий Рік…

 Серед літа Новий рік

 Новорічні іграшки та прикраси

   Церква Святої Асанни. Святу Асанну вважають покровителькою міста Котора, так як вона надихала жителів міста під час різних битв проти Османської імперії, щоб вони не здавались, щоб вони могли отримати перемогу. І однією із знакових подій – це була перемога над Харантіно Барбарос  в 1539 році. Коли 30-тисячна армія напала на місто Котор, а її жителі захищались і при цьому отримали перемогу. На знак цього побудували ворота – це Річкові ворота. Побудовані у 1539 році. Дорога до цих воріт веде крізь площу, яка має дві назви. На старих картах можна побачити її давню назву – площа Дров або ще її називають площею Котів. Це її неофіційна назва, так як вважалось, що сюди звозили котів з усіх околиць, саме в ті часи коли тут володарювала чума. І зараз влітку тут також багато котів, її тут всі із задоволенням підгодовують.  Якщо рухатись у напрямку до воріт, то ліворуч  можна побачити  сходи, там йде підйом на стіни Старого міста. Влітку вони відчинені, по стінам можна пройти, прогулятись і вгорі також є літній театр.

   Якщо вийти з міста через Річкові ворота, то опинимось ми біля р. Шкудра. Річка дуже  гарна, весною та восени вона повноводна, а влітку води мало. Річка Шкудра вважається найкоротшою річкою Чорногорії. Від воріт веде місток. Праворуч можна побачити стару ГЕС. Вода в річці дуже чиста, прозора, там водиться форель. Можна зустріти рибаків на березі. А для туристів це є додатковою розвагою, так як можна рибку підгодувати, сфотографувати її та поспостерігати за її плаванням. Звідси відкривається гарний вид на стіни Старого міста в оточенні гір, які не змінюються століттями. 

 Річка Шкудра - біля Річкових воріт Старого міста

 Мури Старого міста біля Річкових воріт

За церквою Святої Асанни  є прохід, де починається підйом до фортеці Святого Іллі. В літній період цей підйом платний – 6 євро, а в несезон можна пройти безкоштовно. Підйом нараховує близько 1530 сходинок, від нижнього міста до верхньої частини фортеці Святого Іоанна. При вході на одній із стін будинку можна побачити карту, на якій зображена схема підйому до фортеці, а також є й інші маршрути. Кожен маршрут виділяється кольором: синій, червоний, жовтий.  А за поворотом вказівник напрямку руху і напис «Вхід до фортеці». Написано чотирма мовами, в тому числі й російською. Веде він по досить цікавій вузенькій вуличці. Сходи теж за багато століть були відполіровані. На цих вуличках знімалось безліч кліпів і фільмів. 

 Вид на гору, де знаходиться фортеця Святого Іоанна

   Взувати треба обов’язковво  зручне взуття. Сходи тут різної висоти, переважно бруківка, трапляється каміння. Можна йти бруківкою, а можна йти сходами, кому як зручніше. На цих вуличках живуть місцеві жителі, зустрічаються котики. Можна зазирнути у дворики, вони тут ну дуже маленькі, як балкончики. В Старому місті проживає зараз близько 1200 жителів. На стінах Старого міста можна побачити вивіски, які попереджають, про заборону кидати каміння та інші предмети на будинки Старого міста.

 Підйом на вершину фортеці Святого Іоанна не входив у нашу екскурсію і того часу, це 30 - 40 хвилин, що нам дали для самостійної прогулянки містом, теж не вистачить. Тому, щоб оглянути фортецю, можна самостійно приїхати до Котора автобусом або автівкою. Якщо це буде влітку, то бажано, щоб це було якомога раніше, щоб не застати спеку. Краєвиди, які відкриються згори, просто неймовірні. Підніматись важко, але всі рекомендують це зробити, якщо не вистачить сил, щоб піднятись до самої верхівки, то можна піднятись хоча б до церкви Богородиці і Здоров’я. Звідси теж відкривається живописний вид та панорама Старого Котора, а також на перлину Чорногорії – Которську затоку.

   А наша екскурсія добігає кінця. Прогулялись ще трохи вузенькими вуличками Старого Котора, хоча часу для самостійної прогулянки містом відводиться дуже мало. Дається десь 30 хвилин, але треба враховувати, що десь хвилин 10 займе ще дорога до місця зупинки нашого автобуса, куди треба дійти вже самостійно. Але Котор знаходиться недалеко від Будви, всього 22 км. Тому при бажанні можна відвідати це місто самостійно, або доїхати автобусом, які ходять досить часто і це займе 40 хвилин часу, або можна на арендованому авто, або на таксі. Тоді вже можна не тільки прогулятись містом, а й піднятись га гору до фортеці Cвятого Іоанна, звідки насолодитись неймовірними краєвидами Котора та й усієї Боко-Которської бухти.

 Набережна Котора

-        А вам довелось побувати у Которі?

-        Які цікаві місця та пам’ятки вам вдалось побачити?

-        Які ще середньовічні міста Чорногорії вдалось відвідати?

-        Що найбільше сподобалось та запам’яталось?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР