Блог Вікторії "Подорожуємо разом": Чорногорія. Острів Богородиці на рифі

В Адріатичному морі багато островів, якщо деякі відвідати нам не вдалось, так як зупинка і відвідування островів заборонені владою Чорногорії, то на один досить цікавий острів нам все ж таки потрапити вдалось - це острів Богородиці на рифі.

Цей острів знаходиться зовсім поруч з о. Святого Георгія, повз який нам вдалось лише пропливти, помилуватись його красою та почути від гіда неймовірну, хоча й трагічну історію кохання. А ми наближаємось до острова Богородиці на рифі. Оскільки знаходиться поруч з островом Святого Георгія, то теж знаходиться недалеко від м. Пераст. На відміну від природного острова Святого Георгія, острів Богородиці на рифі штучний, проте він має також свою історію, легенди, повір’я. Це єдиний штучний острів на всій Адріатиці.

Острів невеликий за розмірами, його площа становить 3030 м².

Острів має багато різних назв: острів Святої Богородиці, Божа матір на скелі, Богородиця на рифі, Гаспа-од-Шкрпєла. Як ви вже зрозуміли – мова йде про один і той же острів, який розташований в Боко-Которській затоці. Острів Богородиці на рифі є пам’яткою стародавнього зодчества.

Що можна побачити на острові?

церкву Богородиці на рифі,
музей у церкві,
маяк,
сувенірну крамничку,
неймовірні краєвиди довкола.

о. Богородиці на рифі

За легендою, на місці острова був невеликий природний риф. У місті Пераст в той час проживали два брати. Кожного ранку, виходячи в море на риболовлю, вони прив’язували свого човна до рифу, щоб його не віднесло вітром. Одного ясного сонячного дня, біля вершини рифу, на глибині біля одного метра, один з братів побачив відблиск ікони святої Богородиці. Існує припущення, що опинилась вона тут на рифі після аварії корабля. Не роздумуючи, брати її витягли і привезли додому. В одного з братів була хвора нога і вони почали постійно молитись на цю ікону. Після молитов нога була зцілена, а ікона була визнана чудодійною. Сталося це 22 липня 1452 року. Чутки розповсюдились дуже швидко, спочатку по Перасту, а потім і по всій Боко-Которській затоці.

В тому ж році, коли була знайдена ікона, там же побудували невелику православну капличку.

Існує й інша версія про виникнення острова, якої й дотримується більшість істориків. Як відомо, Которська затока була лакомим шматочком для завойовників в усі часи. З’явилися на її берегах у 1420 році і венеціанці, які володарювали тут понад 300 років. Пераст став частиною венеціанської провінції Албанія Венета. Місто стало процвітаючим завдяки можливості вести безмитну торгівлю з Венецією, не відмовляючись від морського та рибальського промислів.

В кінці ХV ст. значний інтерес до Адріатичного узбережжя почала проявляти Османська імперія. Перасту довелось озброюватись, будувати фортеці і кораблі. Відмінним оборонним об’єктом міг стати о. Святого Георгія, який дуже зручно розташований в акваторії Пераста, прямо посередині вузької протоки Веризі. Однак ця частина протоки належала Котору.

Влада Переста не стала відкрито конфліктувати з сусідами, а знайшла інший вихід – побудувати свій острів, всього в 115 м від о. Святого Георгія, який би не поступався своїми стратегічними характеристиками.

Після цього, жителі Перасту, який знаходиться недалеко від рифу, вирішили побудувати острів. Спочатку почали затоплювати старі кораблі, а також судна, які були захоплені у піратів. Щоб кораблі осідали на дно легко і швидко, їх наповнювали камінням. Крім того, влада міста постановила, що кожен корабель, який буде пропливати повз риф, повинен внести свій внесок у будівництво острова. Тому з кожного судна, яке пропливало поруч, скидалось каміння або будівельні матеріали. Ця традиція збереглась й до сьогодні. Щорічно, 22 липня, в Перасті відбувається свято, під час якого в море кидають каміння. В цей день всі жителі Пераста збираються біля пристані, прикрашають свої човни яскравими стрічками, квітами, потім один за одним пливуть до острова Богородиці на рифі. Обпливають навколо острова тричі, дають гудок, віддаючи честь своїй покровительці і кидають у море каміння. Таким чинок, цей штучний острів щорічно укріплюється і це захищає його від розмивання.

Церква Богородиці на рифі

Будівництво острова Богородиці на рифі, було одним з найтриваліших будівництв в історії. Будівництво закінчилось в 1630 році. Приблизно в той же час була венеціанцями побудована церква Богородиці на рифі, і цим же самим ім’ям був названий весь острів. Проте в 1667 році церква була пошкоджена під час сильного землетрусу. Храм довелось серйозно реконструювати, у 1772 році його зробили більшим і прикрасили куполом. Поруч побудували 11-метрову дзвіницю і так званий «Зал примирення».

"Зал примирення"

У минулі часи жителі Пераста вершили тут правосуддя, так як вважали, що саме біля стін святої обителі всі справи вирішаться справедливо. Наприклад, за крадіжку і вбивство карали серйозним штрафом, а сім’ям постраждалих виплачувалася матеріальна допомога. Таке рішення задовольняло обидві сторони. Відомо, що тут було попереджено про чималу кількість випадків кровної помсти серед регіональних сімейств.

Колишній "Зал примирення"

Старовинний звичай залишився в минулому, так само як і «Зал примирення», від якого сьогодні залишився кам’яний стіл, ніжки якого виконані у вигляді зігнутих фігур оголених чоловіків. Стіл стоїть біля церковної стіни прямо під відкритим небом. Говорять, якщо хто з відвідувачів підійде до цього столу, то обов’язково знайде рішення у складних ситуаціях. Жителі Пераста переконані, якщо двоє, які сваряться стануть по обидва боки столу один навпроти одного і потиснуть один одному руки, то конфлікт буде вичерпано.

"Стіл примирення"

Церква була католицькою, проте незважаючи на це сюди припливали моряки будь-якої віри. Після реконструкції храм став таким, яким його сьогодні бачать туристи.

Вважається, що церква допомагає морякам у небезпечних плаваннях.

Дзвіниця церкви Богородиці на рифі

Церква сама по собі невелика, а ті прибудови, які є біля неї, то приміщення музею. В церкву і музей можна зайти і подивитись, вартість квитка 1 євро. У нас це входило у вартість екскурсії і гід ще в самій церкві та музеї теж проводив екскурсію. Тут є два входи: перший – це через центральний вхід до церкви, а далі з церкви йде перехід до музейних зал і вихід буде з іншого боку, другий – все навпаки, спочатку вхід до музею, а потім перехід до церкви.

Церква невелика, до неї прибудований музей

Церква побудована в стилі бароко.

Будувалась церква у стилі бароко

Сама церква невелика за розмірами, проте досить приємна і затишна, має свою особливу атмосферу. Приміщення невелике, має маленькі вікна вгорі, тому тут темно, світла потрапляє мало.

В першій залі при вході, можна побачити чотири ікони зі святими Боко-Которської бухти. На стінах можна побачити 68 розписів художника ХVІІ ст. епохи бароко – Тріпо Коколя, який жив у Перасті і працював над своїми шедеврами 10 років.

Найбільшу популярність йому принесло полотно, яке має довжину 10 м і називається «Успіння Богородиці». Розміщена картина над входом до залу і є єдиною не відреставрованою картиною художника.

Внутрішнє оздоблення церкви

Крім розпису на стінах, у церкві є ще 2500 «обітних» пластинок, які виконані переважно із срібла, але є золоті та бронзові. Їх історія досить незвична. Залишені вони переважно моряками, які вдало діставалися суші. Коли моряки у морі стикались з якимись труднощами, негараздами, то вони молились Діві Марії з проханням врятувати їх. Якщо прохання було почуте, то моряк приносив сюди пластинку із своєю історією та своїм ім’ям. Якщо за певних причин, моряк позбавлявся руки чи ноги, то на його плаcтинці це можна було побачити, вона була саме такої форми. Розлядаючи пластинкуу, можна прочитати чиюсь історію.

Сьогодні будь-хто з відвідувачів може презентувати храму «обітню» пластинку, попросивши захист і допомогу у справах.

«Обітні» срібні пластинки прикрашають стіни церкви

Майже всі стіни церкви прикрашені іконами. Якщо підняти голову вгору, то одразу ж побачите неймовірної краси стелю, з чудовим розписом. Виглядає велично.

У церкві дуже гарна стеля з чудовим розписом

У центрі розміщений вівтар, який був встановлений у 1769 році. Виконаний він з карарського мармуру генуезьким скульптором Капеланом Антонієм. Головною святинею церкви вважається ікона Богородиці з немовлям на руках, виконана на кедровій дошці которським художником Ловро Добрічевічем у 1452 році. Це та сама ікона Богородиці, що була знайдена на рифі. Розташована ікона в самому центрі вівтаря. Оточують її з обох боків мармурові скульптури Святого Іоанна і Святого Рока.

Вівтар приховує в собі маленьку таємницю: якщо обійти вівтар ззаду, до десь посередині можна побачити заглиблення в стіні – це і є той самий риф, де була знайдена чудодійна ікона Богородиці. Говорять, якщо прикласти руку до каменя і загадати бажання, то воно неодмінно здійсниться.

Мармуровий вівтар

Церква є діючою. Кожної неділі там відбуваються обряди вінчання.

Ліворуч від вівтаря знаходяться різні весільні атрибути: віночки, букети, бубенці, подушечки та інше. В чорногорців є традиція, після весілля, після обряду вінчання, молодята дарують Богородиці якийсь весільний атрибут – для міцності шлюбу та сімейного щастя. Стіни також обвішані ладанками, у формі рельєфних кораблів, які були подаровані церкві моряками, що повернулися з плавання.

Під цими весільними атрибутами є двері – це прохід до музейних зал.

Перехід від церкви до залів музею

Музейна експозиція розміщена на двох поверхах, включаючи в себе предмети домашнього вжитку жителів Пераста, експонати присвяченні мореплавству, живопис, національні костюми.

Музейні експозиції

Огляд музею розпочали з першого поверху. Зали невеличкі, проте тут дуже багато різних унікальних речей.

В музеї є унікальні речі

Колекція музею створена завдяки наглядачу острова, який пройшов по місцевим печерам та будинкам піратів, щоб зібрати старовинні унікальні речі. Тут є археологічні знахідки, починаючи з ІІ ст. до н.е.

Є колекції із срібла, тут можна побачити срібні діадеми різних часів.

Колекція срібних діадем

Колекція срібних хрестів.

Колекція срібних хрестів

А також колекція срібних монет.

Колекція срібних монет

Мармурові урни.

Мармурові вироби

В одній із зал можна побачити макети двох сусідніх островів – о. Святого Георгія та о. Богородиці на рифі.

Макет о. Святого Георгія

Макет о. Богородиці на рифі

Зберігаються різні глечики, амфори, посуд та предмети повсякденного вжитку.

Предмети побутового вжитку

Стіни прикрашають ікони та картини.

На стінах багато ікон та картин

Предмети, що присвячені морській тематиці.

Експозиція морської тематики

Є колекція військової зброї: рушниці, шаблі, ядра різних епох, які були підняті з глибини 40 – 60 м.

Колекція військової зброї

Вгорі під стелею висять дзвіночки.

Колекція дзвіночків

А тут настільки велике різноманіття предметів, що здається потрапив до піратського скарбу. Тут і тарілки, миски, ложки, склянки, глечики, тут тобі і праски, і швейні машини, і радіоли, і грамофон…

Піратські скарби

Якісь верстати.

Давній верстат

Тут можна побачити і вишукані речі.

Колекція тарілок, ключів та інших цікавих речей

У вікно можна побачити світло і вид на Боко-Которську затоку.

Краєвид з вікна музею

А ще тут є книга відгуків та пропозицій.

Книга відгуків та побажань

Тут багато різноманітних фрагментів плит, арок, портиків, колон, ніш, амфор з різними зображеннями та написами на них.

Стародавні амфори

Археологічні знахідки

Церква славиться і своїм знаменитим гобеленом, який 25 років вишивала Ясінта Кунік-Майджовіц, чекаючи свого коханого, який вирушив у тривалу і небезпечну подорож. Як тільки робота була закінчена, дівчина осліпла. Ясінта плела гобелен із золотих і срібних ниток, а також із свого волосся. На прекрасному полотні добре простежується тривалість процесу: спочатку волосся янголів, для них використовувалося власне волосся майстрині, мають насичений каштановий відтінок, а потім світлішають до тих пір, поки не стають повністю сивими. Ікона є точною копією лику Богоматері на рифі.

Влада Подгориці неодноразово намагалася забрати ікону до столичного музею, але жителі Пераста роблять все можливе, щоб вона залишилася тут, у відповідності до бажання її автора.

Знаменитий гобелен, який вишивався 25 років

Над гобеленом можна побачити дерев’яне барельєфне зображення герба м. Пераст.

Дерев’яне барельєфне зображення герба м. Пераст

Далі потрапляємо до зали, де представлені картини морської тематики, а також картини, що пов’язані з о. Святого Георгія та о. Богородиці на рифі.

Експозиція картин

А в одному з вітражних вікон музею відкривається прекрасний краєвид на Пераст, а якщо подивитись трохи праворуч – видно Рисан та Рисанську бухту.

Неймовірний краєвид з балкончика музею

При виході можна придбати різні сувеніри.

При виході можна придбати церковні сувенніри

Ось так виглядав герб Пераста.

Давній герб Пераста

На цьому завершується наша екскурсія музеєм і ми опинились знову на вулиці, де перед нами відкрились чудові панорами цього благодатного місця. Вийшли з музею вже на другому поверсі.