Чорногорія. Національний парк «Дурмітор» - найбільший парк Чорногорії

   Останнім пунктом нашої екскурсії  «Каньйони» стало відвідування національного парку «Дурмітор» та його головної перлини – Чорного озера. Від мосту Джурджевича Тара ми вирушаємо саме туди. Дорогою ми бачимо ще багато цікавого та незвичного, адже ми все більше і більше наближаємось до півночі Чорногорії. Тут змінюється клімат, змінюється рослинний та тваринний світ та й взагалі ми поринаємо  в зовсім іншу атмосферу, де перед нами відкриваються зовсім інші краєвиди.

  А ми наближаємось все ближче і ближче до масиву Дурмітор – це одні з найвищих гір Чорногорії. Майже всі піки мають висоту понад 2000 м: понад 40 піків мають висоту 2000 м над рівнем моря і більше 20 піків висотою більше 2300 м. Найвища точка – г. Боботів-Кук, яка має висоту 2522 м над рівнем моря. Іще більш високі, всього на 100 м, це гори, що знаходяться на кордоні з Албанією  – г. Проклетіє. Половина цих гір знаходиться на території Албанії, а половина на території Чорногорії. Там найвища висота – це 2 614 м. І Дурмітор, і Проклетіє є найвищими горами всього гірського масиву, шо проходить через Балканський півострів.

Нарешті дістались півночі Чорногорії

    Гори, які проходять через Балкани – це Динариди або Динарське нагір’я, ще їх називають Динарські Альпи, прийнято ще їх називати відростком від Альп. Тобто ці поля, луки, які поступово перед нами з’являються на горизонті, як праворуч, так і ліворуч, також вважаються Альпійськими луками. І чим далі і вище ми будемо підніматись, тим менше буде ставати лісів, все більше будуть з’являтися луки. Поруч з маленькими молодими ялинами та соснами можна побачити багато різних видів зеленого ялівцю.

 Чим вище піднімаємось, тим лісів стає менше, а зявляються луки

   Ми доїжджаємо до висоти 1450 м над рівнем моря – це найвища точка автомобільної дороги. Гори йдуть іще вище, але автомобільна дорога доходить лише до цієї висоти.

Ми знаходимось на найвищій точці Чорногорії, де проходить автомобільна дорога

   І місто до якого ми дістались, називається Жабляк – найпівнічніше місто Чорногорії і неофіційна північна столиця Чорногорії. Місто Жабляк знаходиться саме на цій висоті. Саме місто за розмірами невелике, там проживає близько 2 500 осіб,  а разом з областю близько 8 000 осіб. Жабляк – це один з гірськолижних курортів на території Чорногорії і траси знаходяться на гірському масиві Дурмітор. Зараз (липень) ще видно, як на вершинах та схилах лежить острівцями сніг, але до кінця серпня він розтане. Зима в 2021 році була досить сніжна, весна досить холодна, по температурі як зима, тому сніг ще не встиг розтанути. Зазвичай в попередні роки в цей час снігу вже не було.

   Місто Жабляк отримало свою назву, як ми чуємо корінь слова «жаб», і дійсно від слова жаби. Після танення снігів тут утворюється дійсно велика кількість водойм, знову ж таки багато озер льодовикового походження і на цій території, як говорять місцеві жителі, живуть особливі жаби. Зовні вони мало чим відрізняються від усіх інших жаб, але вони дуже співучі і наспівують особливі мелодії і от, коли люди сюди прийшли до цих водойм, до цих гір – вони почули спів цих жаб і їм це дуже сподобалось і тому поселення, яке було тут засноване і отримало назву Жабляк. Місцеві жителі, які тут проживають, дуже пишаються цими самими жабами.  А ще в Чорногорії є такий цікавий факт: жаби у них крякають, а качки – квакають. Так, це правда. Навіть у книжках написано: жаба каже кря-кря-кря, а качка – ква-ква-ква. Така своєрідна особливість на Балканах.

м. Жабляк - найпівнічніше місто Чорногорії

   У курортному місті Жабляк дуже багато будинків, які будуються зараз під здачу. В першу чергу  здається більше в зимовий період, коли йде гірськолижний сезон, але і влітку, хто не любить море або юрби туристів, приїздять у північні райони і живуть тут і місяць, і два. Вдень, коли сонячно, тут жаркувато, але коли тут хмарно, а це може статись миттєво – насунуться хмари, піде дощ, тобто це північ Чорногорії і клімат тут уже зовсім інший, гірсько-континентальний, не такий як на Адріатичному узбережжі. Тому зміни погоди тут більш різкі, тут може в одну мить стати на 10⁰ нижче. Ночі тут прохолодні, тут завжди відчувається свіжість. Дихати тут завжди набагато легше, ніж на морському узбережжі, тим більше в центральній частині узбережжя в районі Подгориці – найжаркіше місто Чорногорії в літній період.

    Ми проїжджаємо безпосередньо через центр міста Жабляк, де за 1,5 км від нього знаходиться Чорне озеро.

м. Жабляк - гірськолижний курорт

    А перед нами відкривається гірський масив Дурмітор. Всі вершини  мають приблизно однакову висоту, тому особливої різниці висот майже не помітно.  Назва гірського масиву Дурмітор так як самого і Національного парку походить від слова «дурнітон» що в перекладі означає «вода, що тече з гір». І дійсно, тут дуже багато водойм, ці самі льодовикові озера, багато гірських річок. Річка Тара, що входить до Національного парку «Дурмітор» і виділяється серед усіх інших своїм найбільшим і найглибшим каньйоном не тільки Чорногорії, а й Європи, а також багато інших річок, що входять до Національного парку. Національний парк «Дурмітор» - найбільший національний парк Чорногорії, створений у 1952 році. Площа парку складає 390 км². У 1980 році внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Гірський масив Дурмітор

   До самого озера автобус вас не довозе, вам доведеться частину дороги подолати пішки. Автобус доїжджає до шлагбаума і там зупиняється весь транспорт, ближче під’їхати там просто немає можливості. Від шлагбаума доведеться пройти пішки десь 700 м, але ця дорога – це справжня лісова насолода. Дорога до озера йде асфальтована, крутих підйомів і спусків там немає, все в оточенні лісу. При бажанні можна зійти з асфальтованої дороги, і обабіч пройти лісовою стежкою, де стоять лавочки, на яких можна посидіти, перепочити, та подихати свіжим повітрям, насиченим хвоєю. Також там є дитячий майданчик. Вздовж усієї дороги аж до самого озера там є багато домашніх лавок з домашньою продукцією, трав’яними лікарськими чаями,  ягодами. Тут на схилах гір росте багато лікарських трав: чебрець, звіробій, ромашка та багато інших. Тому ці трав’яні збори можна придбати в цих домашніх лавочках. Взагалі в Чорногорії чай – це напій не для втамування спраги, як у нас чорний або зелений чай, а це обов’язково мається на увазі трав’яний чай, який виконує якусь лікувальну функцію.

 Дорога до Чорного озера

    Взагалі чай, чорний, зелений, в пакетиках, у кафе та ресторанах Чорногорії з’явився недавно. Ще 15 років тому ніякого такого чаю не можна було знайти навіть у магазинах, не говорячи вже за кафе чи ресторани. Тобто не було навіть поняття такого – «пити чай». З’явилося це з великим припливом російськомовного туриста, який почав збільшуватись з 2005 року. Тому завдяки російськомовним туристам, цей напій з’явився на прилавках магазинів, в кафе та ресторанах. Для місцевих жителів чай – це лікувальний напій і вживають його вони тільки тоді, коли є якесь захворювання і це, –  звичайно, трав’яний чай. І якщо взяти 12 – 15 років тому, коли туристи приходили в кафе, ресторани і замовляли чай, на них офіціанти дивились здивовано. Вголос , звичайно, нічого не говорили, проте думали, що людина прийшла хвора і чому взагалі вона сюди прийшла, якщо їй треба сидіти і лікуватись вдома, а не ходити в ресторан і пити чай. Спочатку навіть не могли уявити, як у спеку можна пити гарячий чай, але згодом почали звикати. Хоча і зараз чорногорці не розуміють як гарячий чай у спеку може втамувати спрагу. Тут в магазинах можна знайти чай лише в пакетах, листового тут немає.

 Обабіч зустрічаються дитячі майданчики, а також є лавочки, де можна перепочити

   Тут головним  безалкогольним напоєм вважається кава. Османська імперія, яка була на території Чорногорії  5 століть, теж залишила свій слід – це любов до кави. Ранок у чорногорців починається з кави – це як традиція. Незалежно від того, хто раніше прокинувся, чоловік чи дружина, він йде на кухню готувати каву, саме  варена кава, або турецька кава, або домашня кава, яка називається «куско дома кувана кафа», тобто кава яка приготована в турці. Саме звідси кава прийшла на Балкани. Саме після того як випив кави, можна спокійно казати, що ти прокинувся. Також протягом дня цієї кави випивається дуже багато і на ніч теж п’ється кава. Тобто кава тут діє на всі випадки життя і для пробудження, і для заспокоєння, щоб поринути в глибокий сон. Тобто кава в Чорногорії п’ється цілодобово, а чай лише в  лікувальних цілях, і не тільки в Чорногорії, а й на всьому Балканському півострові, де панувала Османська імперія. Отже, кава – це також один із сувенірів, який можна привезти з Чорногорії. Кава в Чорногорії, звісно, не росте, але її привозять з Бразилії, Індонезії в зернах, її тут змішують, смажать, мелють, фасують і тут вона вже продається. Основні сувеніри Чорногорії – це ті, що можна спробувати на  смак: пршут, сири, вина, ракі і також кава.

Дорога йде рівна, асфальтована, немає ніяких перепадів висот

   А ми вже підходимо до самого Чорного озера. Дорога від шлагбаума до озера (десь 700 м) займе хвилин 15, якщо, звичайно, не зупинятись біля торгових лавочок з різними місцевими смаколиками. По дорозі є ще джерело питної води, де можна зупинитись і попити води або поповнити свій запас. Гід вам про це повинен сказати. 

Майданчик з інформаційними стендами біля Чорного озера

    Тут можна побачити багато інформаційних стендів, що стосуються національного парку «Дурмітор» та самого Чорного озера. Тут можна не тільки прогулюватись пішки, а й дозволяється їздити велосипедом.

    Праворуч є ресторан, де можна смачно пообідати, а також є туалет, проте туди стоїть  дуже велика черга, мабуть, він тут один.

 По території парку можна не тільки ходити, а й  їздити на велосипедах

    Інформація на інформаційних туристичних стендах подається чорногорською та англійською мовами.

 Інформаційні стенди чорногорською та англійською мовами

   А ось тут можна побачити озеро з висоти пташиного польоту. Саме тут можна добре розгледіти його форму у вигляді «вісімки».

 Ось таким виглядає Чорне озеро з висоти пташиного польоту

   А ми підходимо ближче і у нас просто захоплює подих від побаченого: озеро, а над ним височать неймовірної краси гори та ліс. Це те саме Чорне озеро, яке розмістилось біля підніжжя однієї з найвищих гір, яка має назву Ведмідь.

 Чорне озеро та гора Ведмідь

   Національний парк «Дурмітор» - найбільший парк Чорногорії. Дурмітор – назва гори, звідки і походить назва парку. Його площа складає 39 тис. га. На території парку розміщено 18 озер льодовикового походження, Чорне озеро серед них є найбільшим. Назву Чорне озеро отримало по лісу, всередині якого воно розміщене – це хвойний ліс. Якщо Біоградське озеро було розміщене всередині листяного лісу, то Чорне озеро з усіх сторін оточене старим чорним хвойним лісом, про що свідчать височенні ялини та сосни. Саме озеро розміщене біля підніжжя гори Ведмідь, висота якої становить 2123 м. Більша частина цієї гори, десь 2/3 покрито темним хвойним лісом. Коли стоїть безвітряна погода, то водна гладінь озера відображає як дзеркало весь цей темний хвойний ліс, що надає озеру темного кольору, звідки озеро і отримало свою назву.

 При бажанні, коли на вулиці тепло,  в озері можна купатись 

   Чорне озеро складається з двох озер – це Велике Чорне озеро та Мале Чорне озеро. Коли рівень води в озері низький, це зазвичай влітку (у серпні найнижчий), то ці два озера розділяються між собою, а коли рівень води в озері високий, наприклад, на початку літа, то ці два озера об’єднуються. Ці два озера нагадують вісімку або матрьошку: голова – це Мале Чорне озеро, тулуб – Велике Чорне озеро. А коли рівень води падає, то з’являється перешийок між цими двома озерами і утворюється два окремих озера. Ці озера різні за глибиною: Велике Чорне озеро має глибину 24 м, а Мале Чорне озеро – 50 м, воно як колодязь – зовні невелике, а глибина достатня, воно ніколи не прогрівається і завжди залишається холодним. Мале Чорне озеро – це справжнє льодовикове озеро, а у Великому Чорному озері, оскільки його площа більша, поверхня прогрівається.

 Навколо озера можна прогулятись

    В жаркий період вода може прогріватись до +22⁰С і бажаючі можуть в нього зануритись. Туристи, які вирушають на цю екскурсію, теж можуть взяти з собою всі необхідні речі і зануритись та освіжитись у водах льодовикового Чорного озера, але зробити це можна тільки тоді, коли на вулиці дуже тепло. Часу на прогулянку біля озера дається достатньо. Звичайно, тут немає ніякої пляжної інфраструктури, адже це територія Національного парку, тому ніяких кабінок для переодягання, шезлонгів, парасольок від сонця тут немає, проте зануритись у водах озера дозволяється.

   На території біля озера багато лавочок, де можна посидіти спокійно і насолодитись красою цього чудового місця.

   Навколо озера розкинувся розкішний сосновий ліс. Дерева такі височенні, що здається ти потрапив у якусь казкову країну велетнів, де почуваєшся справжнім ліліпутом. Хвойні ліси, вони особливі, тут немає більше ніяких рослин, які б створювали непрохідні хащі, а тут тихо, просторо, лише під ногами лежить опала хвоя. Ну а запах передати неможливо, його треба лише відчувати.

 У лісі навколо озера ростуть височенні сосни

 Люди в цьому сосновому лісі виглядають справжніми ліліпутами

   Ландшафт парку утворився ще під час льодовикового періоду. Коли лід розтанув, то залишив після себе безліч чудових гір і неймовірних озер, з чистою та прозорою водою.

   Лісом навколо озера можна поблукати, насолодитись пахощами та красою природи. Тут є альтанки, де можна гарно відпочити на лоні такої  дивовижної краси.

Можна посидіти в альтанці з видом на озеро

   Свого часу на території заповідника проживали стародавні грецькі племена. Вони називали це місце другим Олімпом і вважали, що саме сюди приходять боги по ночам, щоб відпочити і насолодитись прохолодою і красою цих гір.

   З тих пір в цих місцях проживало безліч різних племен і народів.

Біля озера є ресторан

   З лісу можна пройти дерев’яним містком, під яким протікає якийсь струмок чи невеличка річка. А з нього можна ще раз глянути на озеро, але вже з іншого ракурсу.

До озера тече річка, через яку перекинуто дерев'яний місток

   Вода там чиста та прозора, навіть невеликого рака ми там побачили, який відпочивав собі на камінчику.

 Вода ум водоймі чиста і прозора, навіть рака на камінчику помітили

   Озеро набагато більше, коли на нього дивитись згори, коли два озера зливаються. Обійти озеро довкола можна, але для цього потрібно буде десь 2 – 2,5 години, оскільки це гірська дорога, де є підйоми, спуски. Для цього потрібно приїжджати сюди самостійно, адже з екскурсією цього зробити не вдасться, оскільки нам дається для знайомства з озером менше часу, десь 1 година. Але під час екскурсії можна частково пройти в один та другий бік озера через старий хвойний ліс, з височенними соснами. Тут відчувається справжній запах  хвої і цей аромат відрізняється від запаху, який ми відчували на Біоградському озері, який знаходиться серед листяного лісу.

   Місцеві жителі кажуть, що Чорне озеро зберігає в глибині стародавній монастир.

 Озеро повністю оточене хвойним лісом

   На території парку знаходиться безліч джерел та струмків, тільки понад 750 тих, що відомі. Найбільш відвідуваний з них знаходиться на г. Савін Кук (2313 м). Вважається, що його вода має цілющі властивості.

   У Дурміторі багато природних печер. Дуже популярна у туристів – Шкрк, що знаходиться неподалік від Чорного озера. Довжина печери  близько 800 м і це найглибша печера в цих місцях. Дістатись до неї можна пішки або на велосипеді.

   Однією з найкрасивіших печер парку вважається печера Крижана. Вона знаходиться у вершини г. Обла-Глава на висоті 2049 м. Довжина цієї печери всього 100 м, проте відвідує її багато туристів. У цій льодовиковій печері можна побачити багато сталактитів та сталагмітів дивовижної форми.

    На території національного парку «Дурмітор» знаходиться багато історичних та культурних пам’яток. Це вже відомий нам міст Джурджевича Тара, також можна відвідати м. Плевля, де знаходяться розкопки стародавнього римського поселення, відвідати православний монастир Святої Трійці та мечеть Хусейн-паші Боляніча. У с. Шчепан Поле, що розмістилось на висоті 400 м над рівнем моря, збереглися руїни фортеці Сокіл (ХІV ст.), церква Іоана Хрестителя (ХV ст.), зараз там знаходиться чоловічий монастир, а також можна побачити руїни церкви Святого Стефана (ХІV ст.). У невеликому селищі Нікович можна побачити давньоримські поховання. Неподалік м. Плужине розмістився один з найбільш важливих та відомих монастирів Чорногорії – монастир Піва (ХVІ ст.).

   Національний парк «Дурмітор» був нашою останньою зупинкою в екскурсії. Ми проїхали через усю Чорногорію: від південного узбережжя, через її центральну частину і аж на північ країни. Враження залишились неймовірні. Назад ми повертались вже іншою дорогою і лише у Подгориці ми продовжили знайомий нам шлях.

 Гірський масив Дурмітор

-        А ви відвідували  національний парк «Дурмітор»?

-        Чи сподобалось вам Чорне озеро?

-        Поділіться своїми враженнями.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР