Чорногорія. Каньйон річки Тара та міст Джурджевича

 

   Наша екскурсія «Каньйони» продовжується і ми вирушаємо до ще одного неймовірно красивого каньйону, що є перлиною не тільки півночі, а й усієї Чорногорії – це каньйон річки Тара. Це неймовірне місце, яке повинен побачити кожен, хто опиниться в Монтенегро. Але коли ми говоримо про каньйон р. Тара, ми не можемо не згадати міст Джурджевича Тара, який є, можна сказати, невід’ємною частиною цього каньйону.

   А зараз ми в’їжджаємо в прадавній реліктовий ліс. Тут росте два види дерев – це бук і хвойне дерево – сосна. Серед листяних дерев дуже виділяються могутні стовбури сосни.  Сосни роду кривуль або її ще називають «чорний гір» - це одні з особливих видів сосон, які дуже великі, високі, на них немає великої кількості сучків і дуже широко використовується в суднобудуванні. Цих сосон тут дуже багато і верхівки цієї ущелини всі покриті цією сосною. Тобто ми проїжджаємо зараз мішаним лісом, який складається з буку і сосни. І в ущелині дуже добре видно як ця сосна пробирається угору. Тут ростуть дерева, яким вже по 300 – 400 років. Це територія, яка знаходиться під особливою увагою держави, тут заборонена будь-яка вирубка дерев.

Ущелина річки Тара

   Через деякий час ми опинимось у місці, де дерев уже стає менше і більше стає видно відкриту місцевість. Ми спускаємось поступово вниз і вже не буде видно висоти, так як сама дорога йде вниз. 

Ущелина річки Тара

   Скоро ми потрапимо ще в одне особливе містечко, де ми трохи зупинимось і також з’явиться гарний вид на р.Тара, як вона робить вигин з одного боку гори. Глибоченний каньйон р. Тара, неймовірної краси. Вода там чиста, прозора і відрізняється по кольору в залежності від глибини. Там, де більша глибина, там колір буде більш насичений. Також в залежності від порід, через які протікає річка, тобто десь більш насичений, десь менш насичений, проте скрізь гарний колір: від білого прозорого до бірюзового, зеленого, синього відтінків. Всі ці кольори ми можемо тут побачити. 

Річка Тара

   Зараз ми з гори будемо спускатись уздовж каньйону. Місцями будуть відкриватись види на р. Тара, а місцями будуть закриті лісом та іншою рослинністю, десь будуть видно ущелини, скелі і тунелі, відкриті території з екокемпінгами, тобто екопоселення із селами, тобто картинка за вікном буде постійно змінюватись.

 Екопоселення

Екопоселення в горах

   Каньйон р. Тари або ущелина р. Тари, як ще називають – це частина національного парку «Дурмітор», що знаходиться на території Чорногорії і простягається аж до Боснії та Герцеговини. Каньйон тягнеться від Бистриці, що в Чорногорії до с. Хум, що знаходиться в Боснії і Герцеговині, долаючи таким чином 82 км. Занесений каньйон до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. 

   Каньйон має глибину близько 1 300 м. Ущелина р. Тари є найглибшим річковим каньйоном Європи та другим у світі, після Гранд-каньйону у США.

   У каньйоні зустрічаються галькові та скелясті тераси, високі скелі, піщані пляжі та понад 80 великих печер.

   Річка Тара має довжину 115 км, а на місці злиття з Пивою стає уже Дриною. Річка отримує велику кількість води з чисельних струмків та кількох коротких приток. Найповноводнішим джерелом Тари є Байловича Сіге, яке доставляє кілька сотень літрів води щосекунди.

   Вода, місцями, падає до каньйону з великої висоти. Гуркіт від каскадів у долині річки можна почути на вершинах каньйону, а їх нараховується понад 40.

   Вода в річці дуже чиста, має високу якість та унікальність екологічної системи. Тому в 1977 році  річку Тару включили в програму «Čovjek i biosfera» (людина та біосфера) та внесли до всесвітніх екологічних біосферних резервацій, захистивши місце міжнародними конвенціями. Річка Тара разом з Дриною є найбільшим європейським місцем існування та нересту лосося дунайського.

 Річка Тара

   І ось ми під’їхали до одного з наймальовничіших місць каньойну. Вигляд річки з великої висоти нагадує підкову.  У цьому місці річка вигинається кілька разів. На жаль, туристів у цьому місці не випускають з автобуса, адже місцевість тут дуже скеляста та небезпечна. Проте автобус трохи призупиняється і можна дуже добре роздивитись це неймовірно чудове місце та зробити яскраві фото.

   Каньйон р. Тара дуже зелений, на відміну від каньйону р. Морача,  який був дуже скелястим. Тут же гори виглядають більш пологішими і покриті лісом.  Проїжджаючи серпантиною  дорогою, за кожним поворотом відкривається нова картинка. Можна побачити  невеличкі струмки, річечки, які стікають донизу та чудові краєвиди довкола.

Каньйон р. Тара

   Уряд Чорногорії  та Сербської Республіки планували побудувату одну або кілька гідроелектричних дамб на р. Дрина та Тара. Для цього треба було б затопити значну частину ущелини. Але план так і не був здійснений. Через деякий час знову був запропонований проєкт будівництва ГЕС, але через протести був відтермінований. У 2018 році проєкт «Бук Биєлської ГЕС» був відновлений. Концесію було надано компанії «HE Buk Bijela», яка була створена у Фочі в 2018 році.

   Каньйон є частиною рафтингового шляху по р. Тара. Кожна траса має довжину 18 км. Ця частина каньйону має найбільше падіння висоти. Тут налічується 21 поріг з 50, що знаходяться на річці. Є ще один довгий шлях, який має довжину 100 км і проходить  під 165 метровим мостом, а також через найглибшу частину каньйону.

 По річці Тара можна зайнятись рафтингом

   А ми продовжуємо нашу мандрівку.

 У горах можна зустріти багато поселень 

   Зараз будемо наближатись до моста Джурджевича Тара. Там у нас буде зупинка, де ми зможемо вийти з автобуса і прогулятись по мосту або ж скористатись зіплайном, можна поєднати і те й інше. Сьогодні погода сонячна, безхмарна, ідеальна для зіплайну. Спуститись зіплайном над каньйоном р. Тара можна за додаткову плату – 20 євро з людини. По ходу спуску будуть робитись фото і вже на фініші вам їх покажуть. Хто бажає, то за 5 євро вам їх скинуть на ваш телефон.

   Міст Джурджевича Тара – це одне з найкрасивіших творінь, зроблених людською працею. Будівництво цього мосту йшло з 1938 р. по 1940 р.  Міст цей автомобільний, як будувався так і зараз продовжує нести свою основну функцію. Міст  Джурджевича – це родзинка або перлина північної частини Чорногорії, це вже як єдине ціле з каньйоном р. Тара. Не можна говорити про каньйон р. Тара, не згадуючи при цьому міст Джурджевича. Настільки цей міст влився в ці природні красоти, що став єдиним цілим, тут як одне наповнює інше. 

Арочний міст Джурджевича Тара 

   Звідки назва? Звичайно, більшість думає, що це прізвище інженера, конструктора, архітектора, ученого, військового діяча, політика тощо. Але насправді це не так. Свою назву міст отримав від  імені  скромного власника ферми, яка знаходилась поруч. 

 Автомобільний міст Джурджевича

   Міст складається з 5 арок, тобто це арочний міст. Довжина цього мосту 365 м. Найдовша і найвіддаленіша арка, має довжину 116 м, піднімається над рівнем мосту на висоті приблизно 155 м, в залежності від рівня води. Максимальна висота – це в кінці моста, щоб до неї дістатись треба пройти майже весь міст, щоб відчути усю міць цієї споруди. Всю красу цієї арочної системи можна побачити лише здалеку. Коли йти по мосту, то відчувається висота, видно каньйон з обох боків мосту, тобто видно всю природну красу, але не видно самої арочної конструкції мосту. Щоб побачити і відчути всю красу арочної споруди, треба стати або на початку мосту, трохи збоку від нього ліворуч, оскільки він іде не прямо, а повертає, тому його можна зафіксувати в об’ємі або ж  скористатись зіплайном і  пролетіти над каньйоном, оскільки цей політ буде відбуватись паралельно мосту, тому можна добре побачити усю цю красу арочної споруди. 

   У листопаді 1940 року він був повністю зданий в експлуатацію, але Друга світова війна трохи порушила плани. У 1942 році цей міст був підірваний югославськими партизанами за наказом керівництва, як стратегічний об’єкт, щоб зупинити просування фашистів на той бік каньйону. Допомагав партизанам один з інженерів, який брав участь у будівництві цього мосту Лазар Яукович. Він розрахував силу заряду так, що в результаті вибуху постраждала лише одна арка. Самого ж інженера було спіймано і розстріляно карателями.

   Ці події відображені у югославському фільмі 1969 року «Міст» та в британському фільмі «Ураган з Навароне». Перед входом на міст стоїть велика гранітна пам’ятна дошка з коротким описом подій Другої світової війти, тобто те, що відбулося на цьому мосту.  Стоїть скромний пам’ятник Лазару Яуковичу.

   Поруч встановлено бюст Божидару Жугичу – лейтенанту-інженеру югославської армії, який героїчно загинув у 1941 році. Божидар Жугич хотів протидіяти капітуляції полку, в якому він служив під час окупації Югославії Угорщиною і застрелив свого командира, який хотів здатись німцям. Після цього він мужньо і безстрашно боровся, поки не загинув від рук угорців, які влаштували тут справжню бійню з автоматів. Було йому всього 26 років.

   Влада  не дуже жалувала Б. Жугича, оскільки він не був комуністом. Пам’ятник поставила його мати. Зараз там постійно стоять живі квіти. 

Бюст Божидару Жугичу 

   Міст був не повністю підірваний, лише найперша і найменша арка, але цього було достатньо, щоб функцію цього мосту припинити. З часом зробили такий тимчасовий навісний міст, але вже  велика техніка по мосту пересуватись не могла. Коли війна закінчилась, у 1946 році міст був уже повністю відновлений і з тих пір жодного  разe не припинив свою функцію. Тобто з 1946 року і по сьогоднішній день він є діючим автомобільним мостом. Головним інженером-архітектором був Міян Троянович. Єдиний момент, коли цей міст проєктувався, а проєктувався з метою автомобільних перевезень, тобто для транспорту,  тоді ніхто не міг і подумати, що така велика кількість людей, туристів, дістануться цих місць, щоб подивитись на каньйон р. Тара та міст Джурджевича Тара, пройтись по цьому мосту. Тому ніякої пішохідної зони тут не передбачено.

   На мосту треба бути обережним та уважним. Рух там двосторонній, проте тротуарів там немає, є лише незначні відступи, але вони дуже вузькі та незручні. По мосту можна пройтись від початку і до кінця, якщо є час. У нас часу багато не було, тому ми частково пройшлись по мосту, подивились довкола, зробили фото, а бажаючі скористались послугами зіплайну.

   З самого мосту відкриваються неймовірні види на гори, ліс, каньйон, а також паралельно мосту проходить зіплайн.

 Зіплайн прямо над річкою Тара вздовж мосту Джурджевича

   Оскільки місце дуже відвідуване туристами, то біля мосту є парковка, кафе, магазинчики, а також можна придбати домашній мед, вино, чаї, ягоди та інше.

   Місце чудове, заслуговує на відвідування. Враження залишаться неймовірні.

-        А вам довелось побачити каньйон р.Тара?

-        Чи прогулялись ви мостом Джурджевича?

-        Можливо скористались послугами зіплайну чи здійснили рафтинг по р. Тара?

-        Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР