В околицях Будви є дуже багато цікавих куточків і чудових локацій для фотосесій. Багато місць знаходяться зовсім недалеко, деякі навіть, у пішій доступності. Одним з таких місць є Будванська рів’єра, де при бажанні можна пройтися набережною, побачити нові курортні місця, чудові пляжі, насолодитись неймовірними краєвидами. Це дуже легко і просто і може зайняти небагато часу.
Ми також вирішили прогулятись Будванською рів’єрою.
Будванська рів’єра
– це частина узбережжя Адріатичного моря, яка простягнулась на 35 км і є
найбільш популярною курортною зоною
Чорногорії. До складу Будванської рів’єри входять такі курорти: Будва, Бечичі,
Рафаїловичі, Пржно, Мілочер, Свєті Стефан, Петровац, Буляриця.
Ми ж вирішили прогулятись частиною Будванської рівєри,
тобто пройтися з Будви до с. Бечичі та с. Рафаїловичі. У с. Мілочер та с. Свєті
Стефан ми вже були, автобусом їздили до о. Свєті Стефан, відпочивали на
королівських пляжах та прогулялись чудовим парком. Про це можна почитати у
моєму пості «Острів Свєті Стефан та
королівські пляжі».
Прогулянка Будванською рів’єрою – це чудова захоплююча прогулянка набережною. Від
набережної Будви ми рухаємось у напрямку праворуч. Набережна проходить прямо
біля моря, тому ми майже всю дорогу милуємось Адріатичним узбережжям. Праворуч,
трохи вище, проходить Ядранське (Адріатичне) шосе і чим далі від Будви, тим вище піднімається ця
магістраль.
Набережна Будви закінчується одним з найрозкішніших і найдорожчих готелів Будви – «Dukley Hotel & Resort 5*». Саме в ньому знімали українську туристичну програму «Орел і решка».
Готель розташований на півострові Завала, серед пишних
розкішних садів і зрілих соснових, кипарисових, оливкових гаїв. Чудове
розташування готелю, бездоганний сервіс і найкращий вид.
Усі апартаменти оформлені в унікальному стилі й обладнані
сучасними зручностями.
Готель має свій
пляж, лише для своїх гостей. Вхід стороннім на територію пляжу заборонений, при
вході стоїть охорона. Ще гості можуть відпочити на шезлонгах біля пейзажного
басейну на даху. Також на території є ресторани, магазини, банкомат тощо.
Під час екскурсії
до о. Свєті Стефан готель «Dukley Hotel & Resort 5*»
можна побачити зовсім з іншого ракурсу, з боку моря.
Закінчується
набережна Будви і тут же ми потрапляємо в тунель, який розташований у скелі мису
Завала, який веде до с. Бечичі, що в кінці Словенського пляжу.
Пішохідний тунель
був зроблений кілька років тому і з’єднав два популярних курорта адріатичної
Чорногорії. А місцевим жителям та туристам стало значно простіше діставатись з
Будви у Бечичі і навпаки. Тунель темний, проте там є електричне освітлення.
Відстань від Будви до Бечичі 2 – 3 км, це
займе десь хвилин 40.
Стіни прикрашені чудовими картинами у вигляді
абетки. На літерах чорногорського алфавіту зображені пам’ятки Монтенегро з їх описом.
Дуже незвично і
цікаво, особливо для туристів, які люблять не тільки відпочивати на пляжі та
купатися в морі, а ще й знайомитись з пам’ятками Чорногорії.
Тунель – це
справжня художня галерея. Тут крім картин, можна на стінах побачити графіті.
Десь посередині тунелю є зображене цікаве
графіті з оптичною ілюзією: ковбой, який цілиться з пістолета в людину, яка
іде, а коли минути картину та озирнутись, то цей же ковбой, буде цілитись у вас.
Можна тут також
побачити вуличних музик.
Тунель довгий і
дорога займе 3 – 5 хвилин.
Вийшовши з тунелю, одразу потрапляєте в
с.Бечичі, де є вказівник до пляжу Бечичі.
Бечичі – це курортне селище, що знаходиться
поруч з Будвою. Населення становить близько 770 осіб.
В селищі є багато
готелів, віл, апартаментів, які поринають у середземноморській зелені.
Вулички селища
чисті та затишні.
Краєвиди
відкриваються неймовірні: селище з багатою та буйною рослинністю на фоні
гір.
Сюди також
приїжджає багато відпочиваючих, туристів, адже тут є усе для гарного
відпочинку. У Бечичі відпочинок буде більш спокійнішим. Тому сюди приїздять
переважно з дітьми та ті, хто любить тишу, спокій і затишок. А Будва більш для молоді та тих, хто любить активний
відпочинок, розваги та гамір.
Проходимо повз
величезний готель «Таrа», біля якого розміщена власна парковка.
Привернуло нашу увагу те, що частина парковки знаходиться
під зеленим природним навісом. Спочатку може здатись, що це виноград, але коли
придивились, то побачили зовсім інше листя, а незабаром помітили і плоди – це
ківі. Так, ківі – це плетиста рослина, така, як наш виноград.
Тут ми повертаємо
праворуч і рухаємось уже в бік моря.
Проходимо повз ще
один готель «Montenegro».
Далі йде алея, з якої вже видно частинку моря і пляж.
І знову ця квітуча краса.
І ось виходимо до пляжу.
Пляж у Бечичі
широкий і довгий. Як і по всій
Чорногорії, за законом, 50 % пляжу – це муніципальні, не зайняті шезлонгами та
парасольками, за які треба додатково платити. Тобто ті, хто бажає може придбати
собі комплект, який складається з двох шезлонгів і парасольки, або ж можна
прийти зі своїм покривалом і відпочивати безкоштовно, але не менш комфортно.
Пляж тут піщано-гальковий, але галька дуже дрібна, більше піску. Проте людей
тут дуже багато, шумно та гамірно. Відпочинок тут не дешевий, проте дешевший,
ніж у Будві. Комплект з двох шезлонгів та парасольки коштує тут 8 євро, у Будві на Словенському
пляжі – 10 євро, на пляжі Могрен – 15 – 20 євро.
Нам наш туроператор рекомендувала відпочинок у Бечичі, наголошуючи на тому, що тут набагато тихіше
і спокійніше, ніж у Будві. Проте ми все ж таки зупинилися на Будві, так як крім
пляжного відпочинку ми хотіли ще відвідати деякі екскурсії та оглянути пам’ятки
Чорногорії . З Будви це зробити зручніше, та й у самій Будві є багато місць,
які слід відвідати. Але коли ми прийшли з Будви в Бечичі, то нам не здалося, що
тут менше людей, навпаки, було дуже багатолюдно. Можливо тому, що ми прийшли у
другій половині дня, а зранку, мабуть, людей менше.
Пляжна інфраструктура добре розвинута. По всій
пляжній смузі є душ з прісною водою,
кабінки для переодягання, туалети, контейнери для сміття. Вище від пляжу
проходить набережна, де є кафе, ресторани, бари, а також лотки з морозивом,
кукурудзою вареною та смаженою тощо. Ціни в кафе та ресторанах значно нижчі,
ніж у Будві.
Головний пляж
Бечичі отримав блакитний прапор за чистоту моря. Мабуть, ми не в той час
приїхали. Море ми побачили не таким уже й чистим. Вода каламутна, адже берег
переважно піщаний, що й робить її мутною, а ще там плавали якісь водорості і
незрозуміло що. Почувалось у воді некомфортно, та й людей досить багато.
Проте краєвиди чудові. Праворуч той самий мис
Завала, через який проходить тунель з Будви і Бечичі.
А ліворуч – гори та
інші населені пункти Будванської рівєри.
Краєвиди довкола
просто зачаровують.
Море поділене на спеціальні зони і
відгороджено буйками, є рятувальні човни. Також на пляжі є прокат катамаранів,
гідроскутерів, є різноманітні водні атракціони.
Для малечі є батути, велосипеди та самокати.
А ми набережною вирушаємо далі, де стоїть безліч кафе,
ресторанів, а ще перед нами відкривається справжній зелений оазис.
Всюди стоять
інформаційні стенди з планом-схемою розміщення пляжної зони, інфраструктурою та
правилами поведінки. Також вказані номери телефонів необхідних служб.
Набережна зараз небагатолюдна, ввечері, мабуть
людей тут більше.
Є пляжі, які належать окремим готелям. На них набагато зручніше, є спеціальні доріжки, дитячі зони, бари і там слідкують за чистотою і порядком.
У парковій зоні курорту також є дитячі
майданчики.
На першій лінії розміщений один з найдорожчих і найрозкішніших 5-ти зіркових спа-готелів Бечичі – готель «Splendid Conference». Територія готелю досить велика і приємна для відпочинку.
Тут є чудовий
спа-центр з критими басейнами з підігрівом, саунами, гідромасажними ванами,
паровими лазнями прикрашеними камінням Swarovski. Відпочинок в такому готелі буде не дешевим.
Готель відгороджений високим парканом і від
пляжу його відокремлює місцева набережна.
Гості мають
приватний піщаний пляж з парасольками і шезлонгами, а також можуть відпочити
біля басейну, де протягом дня подають різні напої та закуски. На території
готелю є казино.
На пляжі є бар «Аrеnа».
А ми продовжуємо
свій маршрут до наступного пункту – с. Рафаїловичі.
Прямо з
набережної є вхід до церкви Святого Апостола Фоми. На арочних воротах можна побачити дві мозаїчні
ікони. Одна з них - Святого Апостола Фоми, на честь якого названий храм. На
іншій зображення святого Стефана Штиляновича, якого дуже почитають у сербській
церкві, він так як й його дружина Єлена Стефанович, віднесені до лику
святих. Якщо піднятись сходами, то можна
побачити невелику скромну церкву. Заховалась вона серед сосон та кипарисів, які
ростуть на пагорбі, що нависає над набережною.
Церква невелика,
над входом знаходиться дзвіниця. На сьогодні храм діючий, туди можна зайти,
помолитись, поставити свічки.
Храм належить
Сербській православній церкві. Свічки, так як і по всій Чорногорії , ставляться
не всередині церкви, а зовні, у
спеціально відведеному місці: вгорі – за здоров’я, внизу – за упокій.
На
території є святе джерело, де можна попити смачної води. Також тут є
церковна крамничка, де можна придбати хрестики, іконки та інші церковні
атрибути.
Територія дуже
затишна, тут можна спокійно в тіні дерев посидіти на лавочці та помилуватись
пляжем та морем.
Вхід до церкви є
не тільки з набережної, а й з боку Ядранського шосе, де також є велика
парковка.
Ми до церкви та на її територію не потрапили, так як ми про
неї дізнались випадково, прогулюючись набережною, тому ми були у пляжному
одязі, що не дозволено заходити до будь-якої церкви.
Тому ми йдемо далі набережною Бечичі.
Ми підійшли до
тієї частини курортного пляжу, де місця було вдосталь, так як ця територія не
була зайнята шезлонгами та парасольками.
Тут пропонуються різноманітні розваги.
А також можна
здійснити екскурсію катером з Бечичі до о. Свєті Стефан (огляд з боку моря) та
зупинитись на о. Святого Миколая (місцева назва Гаваї). Ця екскурсія коштує 5
євро (у Будві 4 євро, так як до острова ближче). Є графік відправлення катера з
Бечичі та повернення з о. Святого
Миколая.
Прогулюючись
набережною можна побачити багато середземноморської рослинності.
У курортному
селищі Бечичі йде інтенсивне будівництво. Будуються готелі, апартаменти. Але що
характерно для всієї Чорногорії, так це те, що на час пляжного сезону будівництво
там припиняється (за законом). Пляжний сезон там триває з травня по жовтень,
проте в травні вода в морі ще прохолодна для купання, а в кінці жовтня вже
починаються дощі. Неділя – вихідний, в цей день нічого не працює, навіть
магазини.
А ми потрапляємо
вже до с. Рафаїлововичі. Чіткої межі між с. Бечичі і с. Рафаїловичі не існує,
рухаючись набережною з одного селища одразу ж потрапляєш в інше. Так само й пляжі, які діляться на окремі зони,
закінчується пляж с. Бечичі, одражуж починається пляж с. Рафаїловичі. Можна
побачити інформаційний стенд, з назвою пляжу та всією необхідною інформацією.
Чим далі віддаляєшся від Будви, тим відпочинок
стає дешевшим. В с. Рафаїловичі на пляжі комплект з двох шезлонгів та
парасольки вже може коштувати 5 євро.
с. Рафаїловичі, так як і більшість поселень Будванської рів’єри, в минулому було маленьким рибацьким поселенням. Зараз це місце є курортним туристичним селищем. У 1935 році пляж Рафаїловичі був визнаний кращим пляжем Європи із тих пір приваблює сюди безліч туристів. Тут чистий дрібний пісок, тепле море, селище поринає у середземноморській рослинності. Вздовж алей росте багато сосон та кипарисів, що створює у літню спеку, тінь та прохолоду.
Пляжі с.
Рафаїловичі мало чим відрізняються від пляжів Будви, Бечичі чи інших курортів
Будванської рів’єри. Там також є місця, де можна придбати комплект з двох
шезлонгів та парасольки, а є місця, де можна прийти зі своїм покривалом. На
пляжі є різноманітні розваги та атракціони як для дітей, так і для дорослих.
На набережній є багато кафе, фастфудів, ресторанів,
ларьків, сувенірних магазинів.
Пляж в с. Рафаїловичі не довгий, простягнувся всього на 500 км, неширокий, на відміну від пляжу в Бечичі. Поверхня переважно піщано-галькова, пологий захід у воду, де немає крупної гальки, каменів та відсутні морські їжаки. Можна знайти місце на пляжі з піском, галькою і навіть з викладеними бетонними плитами. На пляжі є душ з прісною водою, кабінки для переодягання, контейнери для сміття. Людей на пляжі дуже багато. Особливо цей пляж підійде для відпочинку з маленькими дітьми.
Однією з особливостей с. Рафаїловичі є зелені скелі, виглядають дуже чудернацько. Одна знаходиться прямо на набережній і спускається до пляжу, інші є на самому пляжі і заходять аж у море. Особливо дуже гарним є колір, коли сонце заходить. Відпочиваючі дуже люблять ці скелі, адже вони не дуже високі, на них можна лежати, сидіти, а дехто ще й стрибати з них. А також є цікавою фотозоною.
Також тут є
шаруваті скелі, які мають дуже цікаву структуру і виглядають дуже привабливо як
з боку суші, так і з боку моря. Утворились вони близько 400 млн років тому
осадовими породами. Шари з’явились
в результаті кліматичних змін та змін хімічного складу води. Там можна побачити
прошарки червоного кольору, це свідчить про те, що там є залізо, а сірого
кольору – вапняк. Там є химерні гроти з підводними нагромадженнями, які
особливо яскраво виглядають у променях
сонця. Це є чудовою локацією для фотосесій, особливо на заході Сонця. Поруч є невеликий пляж з галькою та крупним
піском, також платні комлекти шезлонгів та парасольки.
Якщо пройти
набережною до кінця, то там знову виникне тунель. До речі, Чорногорію можна
назвати країною тунелів. Під час прогулянок, екскурсій нам вдалось побачити
дуже багато найрізноманітніших тунелів. В кінці набережної с. Рафаїловичі також
є тунель, який прорублений у скелі і веде до піщаного пляжу с. Каменево. Тунель
довгий – 100 м, ширина – 2 м, а висота – 3 м
і дорога займе десь 5 – 10 хвилин. Для того, щоб не було обсипання
гірської породи, стіни укріплені бетонною стяжкою. Стіни тунелю стилізовані під сталактити, є
яскрава кольорова підсвітка. Складається враження, що це справжня печера. Прохід
по тунелю – це одночасно перехід до пляжу, а також незвична прогулянка
підземеллям, де можна заховатись від літньої спеки. Це один з найцікавіших тунелів Чорногорії.
На цьому наша
прогулянка Будванською рів’єрою
завершується. Ми пройшлися від Будви до с. Бечичі і далі до с. Рафаїловичі,
відпочили на пляжах, покупалися в морі. Далі ми свій маршрут не продовжували,
оскільки ми вирушили на прогулянку у другій половині дня, а вже був вечір, а
нам ще треба було повертатись цим же маршрутом до Будви. Але в майбутньому б
дуже хотілось прогулятись Будванською рів’єрою і далі до с. Каменево, с. Пржно,
с. Мілочер, с. Свєті Стефан.
-
А
ви відпочивали на курортах Будванської рів’єри?
-
Чи здійснювали ви пішохідну
прогулянку Будванською рів’єрою ?
-
На яких пляжах і яких курортах
відпочивали? Де найбільше сподобалось?
-
Які у вас залишились враження?
Розкажіть про це.
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Немає коментарів:
Дописати коментар