Мотронинський Свято-Троїцький жіночий монастир на Черкащині

 

   Далі ми продовжили свій маршрут по лісовому урочищу Холодний Яр. І наступним нашим пунктом був Мотронинський Свято-Троїцький жіночий монастир, який знаходиться в с. Мельники Чигиринського району (колишнє скіфське мотронинське городище).

   Своє існування монастир розпочав з 1037 року, ще до нападу монголо-татар.

                    Вхід в Мотронинський Свято-Троїцький жіночий монастир

   Мотронинський монастир став центром Національно-визвольної боротьби українського народу. Впродовж століть його відвідували князь Ярослав Мудрий, гетьмани: Б. Хмельницький, П. Дорошенко, І. Виговський І. Мазепа, письменник Г. Сковорода,  ватажок гайдамацьких повстань М. Залізняк, генералісимус О. Суворов, поет О. Пушкін, композитор П. Чайковський, поет-художник Т. Шевченко.

Дошка, з короткою історією монастиря, на одній із стін при вході до обителі

   Зайшли ми на територію монастиря. В очі одразу ж кинулася охайна, затишна і приємна територія. Багато зелених насаджень: дерев, кущів, квітів.

Територія монастиря

   Цікавий вхід на територію. Гарно виглядає  як при вході, так і при виході.  Ворота у вигляді арки, викладені червоною цеглою, металеві мереживні ворота.  Вгорі купол з вікнами-отворами, а з чотирьох боків невеликі вежі.

 Внутрішній вигляд входу до монастиря

   Далі стоїть якийсь дерев’яний будиночок, чи то крамничка, чи то ще щось. Але там було зачинено і вивіски не було. 

 Будівлі на території обителі

   І ось  нас екскурсовод зупинила  в місці, де стоїть пам’ятник, з картиною Т. Шевченка під зеленим  та ошатним деревом.

Пам’ятник, з картиною Т. Шевченка «Мотрин монастир", 1845 р.

   Саме з цього місця, Т. Шевченко, академік Імператорської Академії мистецтв, у 1845 р. написав картину «Мотрин монастир".

   Якщо подивитись на картину, то там крім Троїцького Мотронинського монастиря, на задньому плані можна побачити дзвіницю та ще одну будівлю. До цього часу вони не збереглися.

 Саме з цього місця Шевченко малював картину

   Мотронинський монастир спочатку був чоловічим, а вже набагато пізніше став жіночим. Звичайно, в кожного виникає запитання: Як чоловічий монастир міг носити жіноче імя?». І тут є своя легенда.

   Заснований  монастир був ще до нашестя монголо-татар. Тоді  на цьому місці стояла фортеця Мирослава – улюбленого воєводи Ярослава Мудрого. Одного разу, повертаючись додому після перемоги над печенігами 1036 року, Мирослав вирішив перевірити охорону фортеці. Під її стінами виставив своє військо. Побачивши їх, дружина вирішила, що під стіни фортеці прийшли вороги. Вона наказала атакувати їх та вбила свого чоловіка. Дізнавшись, що за мурами рідної фортеці загинув її чоловік, Мотрона стала чорницею. А на цьому місці вирішила побудувати монастир, який став називатись Мотронинським.

 Свято-Троїцька церква

   Ще задовго до виникнення монастиря, на цій території жили відлюдники, які селилися в печерах. Це місце дійсно таке, де можна було усамітнитись, відпочити душею, насолодитись неповторною красою природу. Адже навколо густі ліси, глибокі яри, цілющі джерела. Світ флори та фауни був надзвичайно багатим, через неприступність ярів та пагорбів. Назву Холодний Яр  отримав неспроста, адже в цій місцевості дійсно відчувається свіжість та прохолода, навіть у літню спеку.

   За переказами, у Мотронинському монастирі 1085 р., переяславським єпископом Павлом була закладена церква Іоанна Предтечі. А в 1240 році  монголо-татарська орда під керівництвом Батия спалили і знищили монастир вщент. Тривалий час він пустував. Але через деякий час сюди знову прийшли монахи, які поселилися в печерах. Монастир знову відродився у 1568 році.

   Були часи, коли Мотрининський монастир перебував під патронатом українського козацтва. В цей період багато гетьманів подарували монастирю лісові та земельні угіддя, сіножаті та пасіки, ставки та млини (збереглися універсали). В період Руїни монастир переживав тяжкі часи.  Під час турецьких походів на Чигирин 1672, а також у 1677 – 1678 рр. монастир був повністю знищений. А вже в 1685 р. монастир постав з попелу. У 1727 р. було освячено Троїцьку церкву.

   Будівлі монастриря до цього часу були виконані з дерева, а вже в 1800 році розпочалося будівництво мурованої Троїцької церкви, яка й до сих пір є є основним храмом цієї обителі. У 1802 році будвля була майже завершена, але чомусь вона завалилась і довелось будувати її спочатку. Будівництво завершилось у 1804 році. За планом церква будувалася у стилі бароко, але по завершенні робіт храм набув досить простих форм, тобто запланований стиль був не дотриманий.

   З монастирем пов'язаний початок гайдамацького руху під керівництвом М. Залізняка, що увійшло в історію під назвою «Коліївщина» (селянське повстання проти національного та релігійного гніту Речі Посполитої).

   1911 року монастир стає жіночим. Після революції 1917 р. настають найважчі  часи існування обителі.  В 1918 – 1922 рр. Мотронинський монастир стає центром Холодноярської республіки, яка вела боротьбу за Українську державу, під керівництвом братів Чучупаків. Опис подій відтворено у романі «Чорний ворон» лауреата Народної Шевченківської премії Василя Шкляра. У 1922 році обитель пожертвувала 1 мільйон карбованців потерпілим від голоду, але незважаючи на таку благодійну місію , у 1923 р. обитель була зачинена. Все майео та будівлі перейшли до місцевої ради.

   Під час другої Світової війни  дерев’яна церква Іоанна Златоуста була  розстріляна німецькими танками разом з людьми, які там молилися.

   Після війни, за наказом голови колгоспу с. Мельники, весь унікальний монастирський сад і парк з рідкісними насадженнями багатовікових дерев, були повністю викорчувані. В цей же час були знищені залишки монастирських будівель, козацькі могили і памятники, розорано скіфські кургани.

   Лише після проголошення Незалежності України, у 1991 р. монастир був повернутий церкві. Зараз є однією із значущих  святинь Правобережної України.

   Церква зараз цегляна, хрестова у плані, одноголова. Має строгий декор фасадів.

Свято-Троїцька церква

   Дуже гарним є внутрішнє оздоблення церкви. Позолочений іконостас,  повністю розписані стіни та стеля, висить величезна люстра.

   В церкву можна вільно зайти, помолитись, поставити свічки. Адже це не просто церква, а церква, яка має свою історію в житті нашої країни.

 Внутрішеє оздоблення церкви

   Поруч знаходиться келія, в якій мешкають чорниці монастиря.

Келія, в якій мешкають чорниці монастиря

   Поруч знаходиться чудова клумба, над якою ландшафтний дизайнер попрацював. Дуже гарна та симпатична, з штучними лебедями, лелеками, равликами та  іншими прикрасами.

Симпатична клуба навпроти келії

   Тут же на території є крамничка з різним церковним начинням.

Церковна крамничка

   Тут можна побачити чорниць, які працюють та доглядають за територією монастиря.

На території можна побачити роботу чорниць

   А територія дійсно доглянута, зелена, красива. Тут є і сад  з фруктовими деревами та ягідними кущами.

 Монастирський сад

   І клумби з квітами.

Квітник 

   Є лавочки, де можна посидіти і насолодитись атмосферою цього святого місця.

 На території є лавочки, де можна насолодитись спокоєм цього святого місця

 Є якісь поховання

   Поруч є невеличкий ринок, де місцеві жителі пропонують свої товари.  Можна придбати овочі, фрукти, мед, різні ласощі, сувеніри тощо. Але вразило мене те, що тут навіть самовар принесли. Це не просто кип’яток з термосу, а  попити чаю з самовару – це щось особливе. На сьогоднішній день – це майже антикваріат. Молоде покоління взагалі може і не знати, що це таке і  взагалі вперше побачити.

 Невеликий риночок біля входу до монастиря

   Ще можна придбати тут медові свічки з вощини. Є просто у вигляді звичайної свічки, різного розміру, а є у вигляді янгола, Божої матері, птаха, котика, черепашки та інші. Вони також різного розміру, від чого і залежить їх ціна. Маленьке янголятко коштує 25 грн, трохи більше – 30 грн, великі – 50 грн.

   Як сказав продавець, що таких чарівних «скульптурок» можна придбати саме тут, більше ніде їх немає. Він робить їх самостійно. Ми також придбали для себе та в подарунок декілька таких свічечок. Якщо їх понюхати, то дійсно, чути солодкий запах меду.

Можна придбати медові свічки з вощини, ну дуже ароматні

   Навпроти входу у монастир є сходи, які ведуть у глибокий яр до джерела Святого Онуфрія. Монастирське джерело або джерело Святого Онуфрія – це гідрологічна пам’ятка природи місцевого значення. Розташоване в лісовому урочищі Холодний яр у Креселецькому лісництві. Джерело розкопане та обкладене каменем. Впалає у невеликий ставок. Вода використовується чорницями Мотронинського монастиря для побутових потреб.

   Місце дуже гарне, обладнане дерев’яними сходами, є лавочки.

   В околицях монастиря можна натрапити на чисельні печери. Деякі з них відкриті зовсім недавно, деякі – століття тому., а деякі – ще раніше. Існує також легенда, що перші монастирські печери рив той самий Антоній, що копав перші печерні монастирі в Києві та Чернігові. За іншою версією – ці печери копав преподобний Феодосій. Є й інші версії, але ніяких підтверджень не знайдено.

   Наша екскурсія продовжується. Дорогою ми рушаємо далі до с. Суботів, де знаходиться родинний маєток Б. Хмельницького.

А ми вирушаємо дорогою від монастиря до Суботова

-          А ви відвідували Мотронинський Свято-Троїцький монастир?

-          Чи побували біля джерела Святого Онуфрія?

-          Можливо, довелось натрапити на печери, яких дуже багато  в околицях?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР