Селище Суботів нам знайоме Іллінською церквою, яка зображена на купюрі у 5 гривень. Саме в Суботові знаходився родинний маєток Б. Хмельницького. Тут знаходилась резиденція Б. Хмельницького, звідси почалася визвольна війна, тут же і похований видатний гетьман.
Селище знаходиться
на крутих пагорбах річки Тясмин, де
впадає річка Суба. В самому селищі та його околицях знайдена дуже велика
кількість археологічних знахідок різних часів та епох. Найвідомішою з них є
курганний могильник «Три брати». Землі, на яких виросло село були подаровані
чигиринському осадчому Михайлу Хмельницькому (батькові Б. Хмельницького).
Сталося це в ХVІІ ст.
Тут був побудований маєток, де і пройшло дитинство майбутнього гетьмана.
Участь у бою під Цецорою, 1620 року, обернулася для
родини Хмельницьких трагедією. Загинув Михайло Хмельницький, а Богдан
Хмельницький потрапив до полону. Звільнився
з полону через два роки. Після повернення подався в Запоріжжя, став
козаком. Б. Хмельницький здійснив багато походів, які завершилися дуже успішно.
Після того він залишив Запорізьку Січ і завів свою родину. Оселився із сім’єю в
Суботові, в батьківському маєтку і почав господарювати. Згодом збудував
палац-фортецю, яка стала однією з його резиденцій (1664 р.)
За Б.
Хмельницького Суботів стає осередком культури. У гетьмана була велика
бібліотека, в селищі значущі архітектурні споруди. Але після смерті Б.
Хмельницького Суботів втратив своє значення.
У 1664 році
шляхтицькі розбійничі загони вдерлися до села і повністю його спустошили. Крім
цього, познущалися над прахом Б. Хмельницького та його старшого сина Тимоша.
Далі було
кріпацтво, гайдамацький рух. У 1843 році тут побував Т. Шевченко вперше, а
вдруге у вересні 1845 року, де написав знамениті малюнки «Богданові руїни в
Суботові», «Богданова церква в Суботові», «Чигирин з Суботівського шляху».
А в жовтні 1845
року, перебуваючи на Полтавщині, написав вірш «Стоїть в селі Суботові».
Ми потрапили до національного історико-культурного
заповідника «Чигирин» відділу «Суботівський історичний музей».
Пам'ятки та об’єкти Суботівського історичного музею»
- Іллінська церква.
- Кам’яні
хрести.
- Залишки кам’яниці
Хмельницьких.
- Українська хата.
- Три криниці.
Іллінська церква
Іллінська
церква стоїть на пагорбі, її можна добре розгледіти разом з дзвіницею. Вигляд дуже гарний, взявши до рук 5-ти
гривневу банкноту, можна порівняти із справжньою, яка постала перед нами.
Іллінську
церкву або храм Святого пророка Іллі почали будувати у 1653 році за наказом,
проєктом та на гроші Б. Хмельницького. Вона повинна була в собі поєднувати
елементи бароко та ренесансу. Будівля була одночасно і церквою і оборонною
спорудою. У плані вона майже квадратна із шестигранним виступом вівтаря.
Товщина мурів сягає 2-х метрів. На горищі, у західному фронтоні розміщені 4
бійниці, що дозволяло контролювати в’їзд до Суботова. А нижче знаходяться ще три бійниці,
але вже для рушничного вогню. Якщо
подивитись, то вікна розташовані дуже високо, просто так до них не дістатися.
Вони були зроблені так, щоб вершник на коні, не міг дістатися до них, навіть
стоячи на коні. За необхідності, церква могла самостійно вести бій. Тому
дзвіницю зробили нижчою від церкви.
Церква
була побудована біля самого маєтку Хмельницького. У 1657 р. Б. Хмельницького в
ній поховали. У 1869 році церкву реставрували, побудували біля неї кам’яну
дзвіницю.
За радянських часів церкву двічі закривали,
але з 1990 року вона діє знову.
При
вході до храму висить табличка, на якій видно, що це Українська
православна церква.
З іншого боку табличка, яка свідчить про те що
це пам’ятка архітектури, яка охороняється державою і її пошкодження карається
законом. Церква Святого пророка Іллі з дзвіницею 1653 – 1656 рр.
В церкву можна також зайти помолитись,
поставити свічки, при бажанні можна потрапити на службу. Тут розміщений дуже гарний іконостас, із
різьбленням ручної роботи. Це точна копія давнього іконостасу, який 1990 року
відновили за старими знімками 1888 р.
Біля
церкви є поховання.
Територія
цікава, доглянута. Стоїть колодязь, навколо клумби з квітами.
Кам’яні хрести
Біля
церкви стоять 3 кам’яні хрести, які зобразив Т. Шевченко під час відвідування
Суботова. Це могили священників, які правили в цій церкві у ХVІІІ ст.
А з церковного пагорба відкривається вид на Замчище Хмельницьких.
вид на Замчище Хмельницьких.
Спускаємось
сходами від церкви вниз.
Далі похилим спуском.
Підходимо
до вхідних воріт, де розміщена каса.
При
вході на територію можна ознайомитись з необхідною інформацією.
Відділ «Суботівський історичний музей»
працює:
Понеділок
– п’ятниця (8.00 – 17.00)
Субота,
неділя, святкові дні (9.00 – 17.00)
Ціна квитка:
Дорослі
– 10 грн,
учні, студенти – 5 грн,
пільгові
категорії – безкоштовно.
Є також деякі обмеження у зв’язку з
карантином.
Зайшовши через вхідні ворота на територію,
проходимо повз пам’ятку археології
«Суботівське багатошарове поселення».
Підходимо
до залишків кам’яниці
Хмельницьких. Тут ми бачимо стенд, на якому є зображення, як виглядав замок Хмельницьких в
Суботові у ХVІІ ст.
А зараз ми можемо побачити лише руїни, але не замку, а лише фундаменту кам’яної вежі знайденої на замчищі Хмельницьких. Але дуже добре, що хоча б це вдалося зберегти.
Зроблений
так званий «саркофаг», але туди можна зайти подивитися. Все обгорожено, по
самим руїнам ходити не можна. Адже це зрозуміло, якби кожен відвідувач мав доступ
до руїн, то нічого б цього ми вже не побачили.
Звичайно, залишилося дуже мало, адже замок мав набагато
більші розміри. Археологічні розкопки тут розпочалися в 50-х роках минулого
століття, потім продовжилися в 70-х роках, потім 1990-1991 рр. Тут працював
Суботівський загін Чигиринської археологічної експедиції АН УРСР.
Метою цих досліджень було виявити та дослідити залишки палацу гетьмана Б. Хмельницького. Але,
на жаль, дослідивши 2 500 м2 (1/8) площі), жодного об’єкта не було
виявлено. Проте в результаті пошуків, були виявлені інші об’єкти ХVІІ ст.. Вони були пов’язанні з часом
існування замчища. Це був підвал мурованої з каменю та цегли мурованої
споруди, кам’яні підмурки дерев’яної в’їзної вежі, дві землянки, курінь-вартівня,
господарські споруди та близько 10 господарських ям. А також були знайдені
різні вироби, переважно з кераміки: посуд, кахлі, фрагменти полив’яної черепиці
та жолобчастої цегли.
Пізніше ще проводились розкопки, але нових результатів не
було. Знову було знайдено ряд господарських об’єктів та різні
архітектурно-будівельні матеріали.
Далі
спускаємось вниз. Там розміщені музейні експозиції Суботова різних часів.
Суботів
в часи нацистської окупації.
Українська
революція 1917 – 1921 рр. Погляд крізь століття.
Історія Іллінської церкви у світлинах та мистецьких творах.
Далі
можна побачити фрагменти цегли-пальчатки
середини ХVІІ ст.. Як
виявляється, різні замки та фортеці були побудовані з різної цегли. Золочівський замок (Львівська обл.) та замок Любарта у Луцьку (Волинська обл.) ми
відвідували, тепер ще до нашої колекції додалися руїни замку Хмельницьких в
Суботові. А решта – це підказка, що можна відвідати ще.
Хранителі
історичної спадщини Суботова.
Три
криниці – пам’ятка
ландшафтного мистецтва місцевого значення. З нею пов’язано декілька легенд.
Зображена вона і у творах мистецтва ХІХ –ХХ ст..
Суботів:
минувшина і сьогодення.
Далі ми
продовжили подорож по території. Тут можна побачити велику дерев’яну вежу, яка
стоїть осторонь від вхідних воріт. Але це вже сучасна будівля.
Територія
переважно пустельна, але тут є алеї, якими можна просто пройти прогулятись,
десь посидіти під деревом.
Тут є
криниця, діюча. Але, на жаль, у зв’язку з карантинними обмеженнями, чистої
джерельної води нам скуштувати не вдалося.
Говорять, дівчатам ця вода дає вроду, а юнакам – силу.
Тут можна
побачити оповіщальний стовп. Якщо була небезпека, треба було залізти по дощечках-сходах угору, покласти соломи і
запалити. Вогонь був знаком небезпеки.
Ось таку
невелику гармату можна побачити.
А далі алеєю йдемо до
етнографічно куточку. Там же знаходиться туалет.
На
території можна побачити скирди сіна
Тут же
стоять дві українські хати. Біленькі,
покриті солом’яною стріхою. Біля однієї, двір обнесений тином. У дворі
стилізований колодязь, корито для прання, на паркані – глечики глиняні. Біля
дверей висить пучок сушених трав, мабуть, відганяє злих духів.
Всередину нам також зайти не вдалося, у зв’язку з карантином. Говорять, що там повністю відтворено інтер’єр будинку гончара.
Під хатою можна побачити вирвану кукурудзу,
разом з листям та корінням, а також гарбузи.
Складається враження, що тут дійсно живуть люди: збирають осінній
урожай, готуються до зими.
Поруч стоїть ще одна хата. Говорять, що
всередині вона виглядає так, як виглядала у давні часи. Стоїть дерев’яний
стіл, лавки, глиняний посуд та інше. У хаті стоїть піч.
Біля неї подвір’я, сад, сарайчик, дрова, та щось схоже
на альтанку, для відпочинку.
А ще ось така гарна локація, в українському стилі, для фотосесій. Етнокуточок виглядає досить колоритно та цікаво.
А далі
ми тією ж алеєю повертаємось назад.
Ось
такий дерев’яний
знак, на якому написано «Козацька рада».
Виходимо
через ворота, знову піднімаємось до Іллінської церкви. Знову за одну мить
промайнула історія цього козацького краю.
- А ви відвідували Іллінську церкву в
Суботові?
- Чи вдалось вам побачити залишки кам’яниці
Хмельницьких?
- Чи побували в українському
етнографічному куточку на території?
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Немає коментарів:
Дописати коментар