Блог Вікторії "Подорожуємо разом": Київ. Парк «Володимирська гірка»

Київ – столиця нашої країни. Скільки цікавих пам’яток, від часів Київської Русі і до сьогодення, приховує в собі це величне місто. Скільки чудових парків та місць відпочинку для містян та гостей міста може запропонувати нам столиця. Є парки сучасні, а є парки, які мають свою давню, багату на події, історію. Одним з таких парків є парк «Володимирська гірка».

Звичайно, як і завжди, знайомство з Києвом починається з залізничного вокзалу. Зустріло місто нас радо о 4.30 ранку, саме в такий час прибуває потяг до Києва з Кривого Рогу.

Столичний залізничний влкзал

Незважаючи на ранок, людей на вокзалі багато: хтось приїхав як турист, хтось у відрядження, а хтось просто вирушає на роботу.

Київське метро біля залізничного вокзалу

Від залізничного вокзалу ми направляємось в метро. І там, звичайно, людей дуже багато, адже ми потрапити саме у час пік. Але незважаючи на це, черга просувалась швидко. Через деякий час ми дістались Майдану Незалежності.

Залізничний вокзал

Вранці тут тихо і спокійно, людей майже немає.

Майдан Незалежності

А наша дорога пролягає до парку «Володимирська гірка». Пройшовши Майдан Незалежності ми переходимо на вулицю Михайлівську.

Майдан Незалежності

Тут ми бачимо на одній з будівель яскраве графіті.

Сучасне графіті на одному з київських будинків

А далі, пустою ранковою, ще безлюдною вулицею, піднімаємось крутим підйомом угору.

Вулиця Михайлівська

Тут ми бачимо дуже гарну архітектуру житлових будинків.

Гарна архітектура на Михайлівській вулиці

І ось ми опинились на Михайлівській площі біля Михайлівського Золотоверхого собору. Там стоїть пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію. Є у мене окремий пост на блозі «Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир та Михайлівська площа». А далі Дипломатична академія України ім. Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ.

Михайлівська площа та пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію

Також біля стін Михайлівського Золотоверхого монастиря, ліворуч від дзвіниці, є пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932 – 1933 рр. Відкритий 12 вересня 1993 року, з приводу 60-річчя Голодомору 1932 – 1933 рр. – однієї з найбільших глобальних трагедій в історії українського народу.

Символізує собою хрест, матір-берегиню, як символ України, з опущеними від розпачу руками і дитиною на грудях. Авторами скульптури є скульптор Василь Перевальськийта архітектор Василь Кислий.

Стелла виготовлена з сірого граніту, стоїть на невисокому гранітному постаменті. В ній висічений отвір у формі широкого хреста, в якому закріплена стилізована постать Богоматері з чорного металу (бронзи). В центрі Богоматері вирізаний силует дитини з широко розведеними руками. Угорі викарбувана дата «1932 – 1933». Біля підніжжя пам’ятного знаку насипано землю привезену з усіх областей України та Криму.

Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932 – 1933 рр.

Також на мурах монастиря є фотографії Героїв Небесної Сотні. І це неспроста, адже вночі 30 листопада 2013 року Михайлівський монастир став притулком з розгромленого «Беркутом» Євромайдану. Дзвони в цей час ударили на сполох і на площі кілька днів тривав велелюдний мітинг.

Фотографії Героїв Небесної Сотні на мурах Михайлівського Золотоверхого монастиря

Тут же, за Михайлівським Золотоверхим монастирем, знаходиться Київський фунікулер, яким можна із Верхнього міста потрапити на Поділ. Також тут є вказівник, як потрапити від фунікулера до Михайлівського Золотоверхого собору, Андріївської церкви, церкви Різдва Христового, річкового вокзалу.

Також можна побачити детальну карту памя’ток історичної частини міста, куди і в якому напрямку слід рухатись, якщо ви знаходитесь зараз саме тут. Також туристи за допомогою Q-коду можуть отримати необхідну інформацію.

Інформаційний стенд з картою історичної частини міста

А одразу за Михайлівською площею та Михайлівським Золотоверхим собором починається чудовий парк «Володимирська гірка».

На пагорбі, за Михайлівським Золотоверхим монастирем розмістився парк "Володимирська гірка"

При вході можна ознайомитись з інформаційним стендом. Парк «Володимирська гірка» оновлений за ініціативи мера м. Київа В. Кличка. Тут подано карту парку з основними об’єктами:

мостовий пішохідно-велосипедний перехід,
пам’ятник князю Володимиру Великому,
пам’ятник Данте Аліг’єрі,
клумба-годинник,
фунікулер,
альтанка,
фонтан,
громадська вбиральня,
дитячий майданчик.

Інформаційний стенд з картою парку "Володимирська гірка"

А поруч знаходиться територія Михайлівського Золотоверхого монастиря. Прогулянку до парку, можна поєднати з відвідуванням цього святого місця, відвідавши Михайлівський Золотоверхий собор. Вхід на територію Михайлівського монастиря, до Михайлівського собору та до парку «Володимирська гірка» вільний.

Вхід до Михайлівського Золотоверхого монастиря з боку парку

Парк «Володимирська гірка» – парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення з 1972 року. Закладений у середині ХІХ ст. і знаходиться в історичній частині міста.

Парк розміщений на Михайлівській горі, а саме, в його верхній і середній частинах. Назва гори існує вже з ХІІ ст. і походить від назви Михайлівського Золотоверхого собору та монастиря, спорудження яких відбулося у 1108 році на наказом Святополка-Михайла.

Коли на Михайлівській горі з’явилася загроза зсуву, то почалося укріплення схилів її верхньої та середньої частин. Почали прокладати цегляні доріжки, спуски, майданчики, тераси. Почали засаджувати територію деревами, кущами, будувались альтанки. Це стало одним з найулюбленіших місць для прогулянок та відпочинку киян. Адже там можна було помилуватись фонтаном, насолодитись панорамою Дніпра з гори, відвідати чайний павільйон.

Чудовий затишний парк

Сьогодні цей парк є не менш привабливим. Він буде цікавий і киянам, і гостям міста, і дорослим, і сім’ям з дітьми, і велосипедистам, і спортсменам і просто тим, хто хоче просто відпочити, гарно та з насолодою провести час.

Тут є дуже гарний дитячий майданчик, де діти будуть із задоволенням гратись та радіти.

Дитячий майданчик у парку

У парку прокладені алеї, на зелених галявинах можна побачити багато різноманітних скульптур.

У парку багато різноманітних кам'яних та дерев'яних скульптур

Виготовлені вони були скульпторами у 1980 – 1990 роках.

Являють ці скульптури собою грубо оброблені камені, одразу важко зрозуміти, що то за скульптура, але якщо придивитись, то можна побачити образ жінки, чоловіка, дитини, родини.

Скульптури дуже незвичні

Стоять зручні лавочки, є урни для сміття.

Всі газони, дерева, кущі постійно поливаються. Проте є таблички з проханням «По газонам не ходити. Ведеться відеоспостереження».

Вся зелена зона парку поливається водою

Тут стоїть скульптура-фонтан Архангела Михаїла. У центрі фонтану велетенський дзвін, на якому встановлена скульптура Архангела. На самому дзвоні зображені визначні місця Києва. Фігура Архангела Михаїла має символічне значення для Києва, вона навіть зображена на гербі столиці. Архангел Михаїл шанований у релігійному епосі янгол: і на Близькому Сході, і в християнстві.

Скульптура-фонтан Архангела Михаїла

Проте є багато питань, щодо цієї скульптури-фонтану. По-перше, це ї анонімність, ніде не згадується автор цієї скульптури. Є ймовірність, шо над нею працював колектив чи група скульпторів, які не несуть за неї ніякої відповідальності. Дуже дивно виглядає. При відкритті фонтану, мер міста В. Кличко заявив, що проєкт меценатський і схвалений консультативною радою з питань охорони культурної спадщини при Департаменті охорони культурної спадщини КМДА.

Виникають також питання щодо недотримання пропорцій між реальними розмірами змодельованих у нижній частині пам’ятника архітектурних пам’яток. Є висловлювання про те, що стилістика фонтану помпезна і несучасна, без смаку, краще вкладати гроші у реставрацію того, що вже існує, адже є багато тих, що руйнуються, розвалюються. Ось якось так.

Але для туристів, я думаю, це чудова локація для фото.

Навколо фонтану чудова довга лава, яка розміщена по колу.

У парку на деревах можна побачити годівнички для птахів.

А ще з парку відкриваються неймовірні краєвиди на Дніпро та Київ.

Вид з парку на Дніпро та Київ

У парку є багато альтанок, де можна цікаво провести час.

Кокорівська альтанка, 1896 року

Є велика альтанка, що розміщена на великій терасі, звідки відкривається дійсно гарний вид на протилежний берег міста. Це Кокорівська альтанка. Побудована бона була ще всередині ХІХ ст. Кошти на її будівництво виділив російський меценат Кокорів у 1859 році, а в 1896 році кошів виявилося більше, тому побудували дві альтанки. Друга знаходиться на середньому ярусі, біля Андріївського узвозу.

Кокорівська альтанка

Затишними алеями можна прогулюватись у будь-яку пору року та у будь-який час доби, адже тут багато дерев, які створюють тінь від Сонця та затишок.

Алеї парку

В парку стоїть багато ліхтарів, які виглядають досить стильно, так що прогулятисьтут можна не тільки вдень, а й ввечері.

Чудові ліхтарі створюють особливу атмосферу

З верхнього майданчика серпантинними сходами можна спуститись до середньої частини парку.

Сходи, що ведуть з верхньої до середньої частини парку

В середній частині парку також багато альтанок, де можна відпочити та насолодитись краєвидами.

В середній частині парку також є альтанки з чудовим видом на Дніпро і місто

У парку багато алей, де можна довго блукати, вдихати аромат зелені та свіжості, а також можна їздити на велосипеді.

Доріжками можна не тільки ходити, а й їздити на велосипеді

У пару багато людей, які приходять сюди вранці, щоб займатись спортом. Хтось бігає, хтось займається йогою, хтось робить ранкову зарядку і все це на свіжому повітрі. А ще тут вигулюють домашніх улюбленців.

Вранці багато людей займаються у парку спортом

У 1853 році на одній з терас з’являється пам’ятник князеві Володимиру Великому. За переказами, саме на цій горі стояв рівноапостольний князь, споглядаючи як у водах Дніпра хрестили киян. Це один з найдавніших пам’ятників Києва, виконаний митцями з Петербургу. Від початку встановлення і до сьогоднішніх днів є одним із символів міста. Саме від його імені походить і назва парку.

Наказ, встановити над берегами Дніпра пам’ятник хрестителю Русі Володимиру Великому, дав сам російський імператор Микола І 1843 року. Відкритий пам’ятник був лише через 10 років.

Висота виготовленої бронзової фігури Володимира Великого понад 4 метри. Стоїть на восьмигранному чавунному постаменті, який має незвичний вигляд – вигляд каплиці у псевдовізантійському стилі. Висота постаменту становить 16 м. Князь Володимир тут зображений у парадному одязі, у правій руці тримає хрест, у лівій – шапку, облямовану хутром. Хрест відіграє дуже важливу роль у композиційній рівновазі постаменту – він є опорою для постаті князя і водночас новоприйнятої християнської віри. Раніше хрест у руках Володимира було обладнано гасовими лампами, які освітлювали його фігуру вночі. Згодом їх замінили на електричні.

Спереду постамент прикрашає бронзовий барельєф із зображенням хрещення киян. На верхівці монумента – герб Києва із зображенням архангела Михаїла.

Пам’ятник князеві Володимиру Великому

Існує багато легенд, які пов’язані з пам’ятником князю Володимиру Великому.

В часи німецької окупації Києва, в роки Другої світової війни, місцеві жителі навмисно вигадали легенду, нібито постамент князя Володимира стоїть на підземному колодязі, тому зносити його не можна, бо вода вийде назовні і затопить все місто. Невідомо, чи повірили німці в цю легенду, чи ні, але пам’ятник залишився неушкодженим і пережив усю окупацію.

Інші перекази говорять про те, що під постаментом заховані числення церковні скарби.

А ще, ніби навіть містичним є те, що у парку немає жодного місця, з якого б можна було детально розгледіти обличчя князя, не використовуючи спеціальні прилади.

Пам’ятник князеві Володимиру Великому

А від підніжжя пам’ятника відкривається знову чудовий вид на місто та річку Дніпро.

Чудовий вид від пам'ятника на місто та річку Дніпро

Звідси видно Арку Дружби народів, яку було перейменовано 14 травня 2022 року, в Арку Cвободи українського народу, куди ми зараз і підемо.

Звідси вже видно Арку Свободи українського народу (колишня Арка Дружби народів)

Знову інформаційний стенд, на якому показано, як пройти до філармонії, Українського дому, Майдану Незалежності, Арки Cвободи українського народу, Михайлівського монастиря. А також є карта самого парку.

Знову інформаційний стенд, що дуже зручно для туристів та гостей міста

Для любителів велосипедного виду спорту, або просто покататись на велосипеді, тут пропонується у декількох місцях прокат велосипедів.

У парку можна взяти на прокат велосипед

А ось ще один фонтан, який знаходиться навпроти входу на пішохідно-велосипедний парковий міст. Відкритий він був одночасно з мостом до Дня міста 25 травня 2019 року. Зовні фонтан нагадує знамениті київські фонтани Термена, тільки трохи більший за розмірами.

Чаша виготовлена у формі стилізованої квітки, у центрі якої б’є струмінь води. Стоїть фонтан у круглому гранітному басейні, по краю розміщені 8 бронзових рибок, з яких теж ідуть струмені води. Ввечері фонтан підсвічується.

Фонтан, який знаходиться навпроти входу на пішохідно-велосипедний парковий міст

І ось ми підійшли до пішохідно-велосипедного мосту. Міст поєднує парк «Володимирська гірка» з оглядовим майданчиком біля Арки Cвободи українського народу. Він також одночасно й виконує роль одного з оглядових майданчиків Києва.

Пішохідно-велосипедний міст

Цей міст ще називають міст Кличка або Володимирський міст. Міст металевий, трипролітний балковий, його довжина 216 м.

Ідея створення мосту, від парку «Володимирська гірка» до Арки свободи українського народу («Хрещатий парк») існувала ще з радянських часів. В кінці 2017 року був представлений проєкт, а вже в 2018 році почалися будівельні роботи. Конструкції для будівництва постачав Миколаївський суднобудівний завод «Океан» і взагалі 90% матеріалів – вітчизняні. Завершити будівництво вдалося у 2019 року і на день міста – 25 травня, відбулося відкриття. Як було зазначено, то будівництво обійшлося:

міст – 25 мільйонів гривень,
будівництво фонтану, благоустрій територій і прокладання мереж – близько 90 мільйонів гривень,
укріплення схилів – 55 мільйонів гривень.

Пішохідно-велосипедний міст

Вид з мосту

Міст дійсно гарний, там є оглядові майданчики із скляними вставками в підлозі. Скло міцне, ми перевіряли. Проте за цей час уже воно не зовсім прозоре, але якщо придивитись, то можна побачити, що там відбувається під нами.

Ще міст називають скляним, адже тут є скляні вставки

Вид з мосту

На самому мосту можна взяти напрокат самокат.

Прямо на мосту можна взяти на прокат самокат

Вид з мосту

На мосту є пішохідні та велосипедні доріжки.

Спеціальні велодоріжки на мосту

І ось ми опинились біля Арки Свободи українського народу, яка знаходиться на території Хрещатого парку.

Композиція з’явилась 3 листопада 1981 року, під час підготовки святкування 1500-річчя Києва. Створення монументу передбачалося до ювілею утворення СРСР, проголошеного 30 грудня 1922 року. Але урочисте відкриття відбулося напередодні 65-річниці Жовтневої революції 1917 року. Офіційна назва монументу в радянський час: Монумент на ознаменування воз’єднання України з Росією.

Арка Свободи українського народу

Центральним в композиції був монумент дружби народів, присвячений «об’єднанню України з росією». Автори композиції – скульптор О. Скобліко, архітектори М. Іванов, С. Миргородський, К. Сидоров. Виготовлено з титанового сплаву, граніту і бронзи. Це двофігурна композиція робітників – українця і росіянина, що спільно підняли стрічку з орденом «Дружби народів», висотою 6,2 м. Висота самої арки становить 35 м.

24 листопада 2018 року на Арці дружби народів українські художники та правозахисники відкрили інсталяцію «Тріщина дружби». Присвятили її питанню українських політв’язнів, зокрема режисеру Олегу Сенцову.

У травні 2022 року монумент під Аркою було демонтовано. Не без зусиль, але радянську скульптуру двох робітників (символ воз’єднання України та росії) під вечір таки демонтували. Не обійшлося і без символізму – коли скульптуру намагалися підняти, то спочатку впала голова у російського робітника. Потім намагалися спиляти постамент, на якій були встановлені постаті і це виявилося не просто. Але фахівці знайшли вихід – спиляли основу самого пам’ятника. Буквально, викорінили і зняли скульптуру. Так ми повинні вирвати і вигнати російського окупанта з нашої рідної української землі.

Арка Свободи українського народу

Поруч розміщена стела, де є зображення багатофігурної групи. В центрі стоїть Б. Хмельницький і боярин В. Батурлін – московський посол. Створена ця група за мотивами Переяславської ради.

Скульптурні групи з’єднує арка, яка, за задумом авторів, символізує Єднання братських народів СРСР.

Перед монументом є велика площа, яка має форму амфітеатру.

Багатофігурна композиція з Б, Хмельницьким у центрі

За монументом розміщений оглядовий майданчик, з якого відкриваються мальовничі види на Дніпро і лівий берег Києва.

Вид з оглядового майданчика. По Дніпру пливе баржа

Вид з оглядового майданчика

На красоти навколо можна подивитись і в бінокль, за невелику плату.

Оглядовий майданчик

А також звідси видно парк «Володимирська гірка та пам’ятник князю Володимиру Великому, але звідси його видно дуже маленьким.

З оглядового майданчика видно парк «Володимирська гірка та пам’ятник князю Володимиру Великому

А ми йдемо на вихід, але вже з іншого боку. Перед нами вказівник: інформаційний центр, музей Води, міст Закоханих, Академічний театр ляльок, річковий вокзал, парк «Володимирська гірка».

Вихід від Хрещатого парку, Арки Свободи українського народу до Європейської площі

А ми вирушаємо у напрямку до Європейської площі, що знаходиться на початку вулиці Хрещатик.

Наближаємось до Національної філармонії України.

Концерти тут почали вперше проводитись з 1863 року, коли було засноване Київське відділення імператорського Російського музичного Товариства. Музичне мистецтво в Києві в цей час почало бурхливо розвиватись. Яскравий слід у розвитку філармонічної діяльності вніс Микола Лисенко.

За весь період існування будівля філармонії уціліла, проте деякий час знаходилась в аварійному стані.

Зараз філармонія працює, там проводяться міжнародні конкурси та фестивалі, загальнодержавні та міжнародні художні проєкти, презентації, виставки, конференції, акції та багато іншого.

Національна філармонія України

Поруч можна побачити афішу.

Афіша роботи філармонії

А ми виходимо на Європейську площу.

У ХVІІ ст. місцевість, де зараз знаходиться площа, називалась Євсейкою долиною, у ХІХ ст. – Кінною площею, де проводились кінні ярмарки. Сама площа сформувалась тут на початку ХІХ ст, що сполучала Печерськ та Поділ.

На місці, де зараз стоїть палац мистецтв «Український дім», було споруджено будівлю першого Міського театру. Відтоді площа почала називатись Театральною. Проєкт будівлі архітектора А.Меленського – російський архітектор українського походження, головний архітектор Києва, учень італійського архітектора Джакомо Кваренгі.

Також А.Меленським у місті було покращене транспортне сполучення. У середині ХІХ ст. площа була досить привабливою. У центрі був розміщений фонтан, який в народі називали «Іваном», на честь губернатора міста І. Фундуклея, який став ініціатором будівництва фонтану. Над площею на пагорбі височів Олександрівський костел.

Європейська площа та.палац мистецтв «Український дім»

У 1851 році, будівля театру знаходилась в аварійному стані, тому її розібрали, а на її місці побудували готель «Європа», за проєктом архітектора О. Беретті. І площа тоді отримала назву Європейська. Але вже в 1869 році вона почала називатись Царською, на честь російського імператора Олександра ІІ.

До кінця ХІХ ст. з’явилися на площі ще дві значні будівлі – будівля Купецького зібрання, яка була побудована у 1882 році, за проєктом архітектора В. Ніколаєва, зараз на цьому місці будівля Національної філармонії та будинок Слов’янського. Будинок Слов’янського споруджено у ХІХ – ХХ ст. у псевдоруському стилі. Поруч стояв дерев’яний павільйончик, навколо пролягало коло трамвайного маршруту. А ще Європейська площа відома тим, що саме тут вперше в Російській імперії почався регулярний маршрут першого електричного трамваю. Ця лінія проіснувала 85 років. У 1977 році вона була розібрана.

У 1910 році на Європейській площі, на початку вулиці М. Грушевського, було споруджено нове приміщення Міської бібліотеки. У 1911 році, до 50-річчя скасування кріпацтва, біля Купецького зібрання було встановлено пам’ятник імператору Олександру ІІ зі скульптурними групами по бокам, проте вже через 8 років був знесений більшовиками. У 1919 році фонтан «Іван» був перенесений та замінений іншим. Будинок купецького зібрання, в перші роки радянської влади, було перетворено на «Пролетарський будинок мистецтв».

З березня 1919 року площа почала називатись іменем ІІІ Інтернаціоналу, на честь Комуністичного Інтернаціоналу (міжнародна організація комуністичних партій, яка керувалась Кремлем).

В 1941 році, внаслідок вибухів та пожежі, «Слов’янський дім» було знищено. У 1960 році, на цьому місці було споруджено готель «Дніпро».

Європейська площа та готель "Дніпро"

У період німецької окупації у 1941 - 1943 рр., площу хотіли перейменувати на честь Адольфа Гітлера.

Свого сучасного вигляду площа набула вже після Другої Світової війни. З 1944 року вона була названа на честь Й. Сталіна і замість пам’ятника Олександру ІІ було встановлено пам’ятник Сталіну, який в кінці 1950-х років був демонтований.

З 1961 року перейменована на площу Ленінського комсомолу. Значних змін площа зазнала в 1970-х роках. Було зруйновано готель «Європейський», понівечені схили Володимирської гірки, щоб звести там музей імені В.І. Леніна, зараз там палац мистецтв «Український дім».

Сучасна назва існує з 1996 року, на честь готелю «Європа». Тут проходять політичні демонстрації, мітинги, протести. Вона є одним з культурно-історичних місць міста. Тут зараз розміщені: «Український дім», готель «Дніпро», Національна філармонія України, дитячий ляльковий театр, Національна парламентська бібліотека України, центральний офіс УНІАН та інші.

Європейська площа та початок вулиці Хрещатик

А ми повертаємо на вулицю Хрещатик – головну вулицю столиці. Бере вона початок саме з Європейської площі, проходить через Майдан Незалежності і закінчується Бессарабською площею. Протяжність Хрещатика 1,3 км. Окремі ділянки цієї місцевості в різні часи мали різні назви: «Пересвітище», «Євсейкова долина», «Піски», «Хрещата долина» та інші.

Саме від останньої, на думку багатьох дослідників, утворилася скорочена назва Хрещатик. Є свідчення про те, що на пагорбі вздовж цієї долини, починаючи з ХVІІ ст., були козацькі хутори. А їх мешканці займалися виготовленням горілчаних напоїв, з дозволу влади. А згодом тут оселилися перші мешканці Липок. Серед мистецтвознавців та дослідників історії є суперечки, так як одні вважають, що назва Хрещатик немає нічого спільного з Хрещенням Русі, а інші – навпаки. Є різні докази, проте єдиної думки на сьогоднішній день не існує.

Вулиця Хрещатик

У 1923 році Хрещатик було перейменовано на вулицю Воровського (російський революціонер польського походження), а в 1937 році повернуто назву знову. В 1942 році, окупаційна влада перейменувала вулицю Хрещатик в Айхгорнштрассе, на честь німецького державного та військового діяча генерал-фельдмаршала Германа фон Айхгорна. Але згодом і до сьогоднішнього дня назву будо повернуто.

Майдан Незалежності

Рухаючись по Хрещатику, ми опинились на Майдані Незалежності», що є серцевиною Києва. Це місце, яке стало центром акцій протесту. Всі ми пам’ятаємо «Помаранчеву революцію», «Революцію гідності». Та й зараз тут проходять акції протесту.

Акція протесту, проти закриття маленьких ФОПів.

Ось акція протесту, проти закриття маленьких ФОПів.

Люди звертаються до мера Києва – В. Кличка дотриматись своєї обіцянки і не чіпати маленьких ФОПів.

Але ще з давніх часів сучасний Майдан Незалежності був місцем розташування оборонних споруд міста. Звідси починався страшний період історії Києва – нашестя хана Батия зі своєю ордою та руйнування міста.

Перші будівля з’явилися тут у середині ХVІІІ ст, адже місцевість була зайнята болотом, тому тут проживання було некомфортним і непрестижним. З 1875 року Майдан називався Хрещатицькою площею. Тут стояли торгові ряди, відбувалися ярмарки та народні гуляння. Місцевість ця була транзитною, а головною площею в той час була Софійська площа – центр міста.

Майдан Незаледності

Пізніше була зведена будівля міської Думи і площа почала називатись Думською. На першому поверсі розміщувались крамниці, третій поверх являв собою чотирикутну вежу з годинником, увінчану шпилем, на якому була фігура архистратига Михаїла – святого покровителя Києва.

У 1913 році біля думи було відкрито пам’ятник міністру П. Столипіну, якого вбили в Київській опері за два роки до цього. Пізніше пам’ятник замінили на бюст К. Маркса, який був демонтований в 30-х роках. Замість Думи в будівлі розмістився виконком.

Майдан Незалежності

З 1919 року по 1935 рік площа називалась Радянським майданом. В роки Другої світової війни майдан, як і сам Хрещатик був дуже зруйнований. Будівлю Думи вирішили не відбудовувати, проте тут з’явились інші будівлі: готель «Україна» (колишня назва «Москва»), головпоштамп.

Пізніше площа називалась Калініна, Жовтневої революції. Наприкінці 1970-х років з’являється станція метро. Також був побудований фонтан, встановлений пам’ятник Леніну (демонтовано у 1991 році).

Вже з 1991 року Майдан формується як місце проведення громадських протестів. Сама назва Майдан Незалежності була затверджена у серпні 1991 року.

У 2001 році відбулась глобальна реконструкція Майдану. Саме тоді був встановлений монумент 10-річчя Незалежності України, побудований ТЦ «Глобус», Лядські ворота та інші пам’ятники.

У 2014 році відбулася Революція гідності. Майдан являв тоді собою жахливе видовище пожежа в Будинку Профспілок, купа автомобільних шин, понівечена бруківка, але найстрашніше відбулося потім. Тут гинули люди, які відстоювали честь і гідність нашої держави ціною власного життя. Всі ці люди герої, вони ввійшли в історію…

З 24 лютого 2022 року Майдан Незалежності так як і весь Київ і вся Україна протистоять російській орді.

На Майдані Незалежності знаходиться Національна музична академія ім. П. І. Чайковського. Будівля ввійшла в програму Президента «Велика реставрація».

Національна музична академія ім. П. І. Чайковського – це вищий державний музичний навчальний заклад, який займає провідне місце серед музичних ВУЗів України і одне з провідних у світі.

Сучасна будівля зведена у 1890-х роках - це колишній готель «Континенталь», який в роки Другої світової війни був зруйнований через вибухи та пожежі. У 1955 – 1958 рр. будинок був перебудований і добудований концертний зал.

Національна музична академія ім. П. І. Чайковського

Поруч знаходиться фонтан «Кульбаба», правда, чомусь він не працював, хоча це було літо.

Фонтан з’явився на Майдані Незалежності в 2001 році, від час глобальної реконструкції Майдану.

Являє фонтан собою металеву скульптуру, яка стоїть на стовпу. Вгорі до центру прикріплено багато металевих трубок, які закріплені до основи. Таким чином фігура нагадує кульбабу. Цей фонтан ще називають «їжаком», «водяною кулею», «глобусом», «планетою» тощо. На кінці цих трубок є спеціальні розпилювачі води, які направлені таким чином, що створюється враження пухнастої голівки кульбаби. А внизу знаходиться круглий басейн, де також встановлені трубки, звідки також при ввімкненні фонтану, ллються струмені води від країв до центру.

Фонтан «Кульбаба» біля Національної музичної академії

Також поруч стоїть пам’ятник козаку Мамаю. Монумент споруджений на честь козака Мамая, одного з найпопулярніших в українській культурі образа козака-лицаря, який вважається уособленням українського народу в цілому. За легендою, козак Мамай народився на о. Хортиця в Запоріжжі у 509 році і є символом душевної і спокійної свободи. На о. Хортиця також є пам’ятник козаку Мамаю. У перекладі з тюркської мови «мамай» – людина-ніхто, без імені – непідвласна злим силам.

Бронзовий пам’ятник був встановлений у 2001 році напередодні православного свята Покрова Богородиці, а також День українського козацтва.

Козак Мамай зображений у шароварах, з довгим чубом – оселедцем на поголеній голові та довгими вусами, з бандурою в руках, шаблею біля ніг, пляшкою та двома пістолетами. Позаду стоїть вірний кінь поруч з ним. Сидить він на камені із схрещеними ногами.

Авторами пам’ятника міфічному козакові стали відомі скульптури є М. і В. Зноба.