Блог Вікторії "Подорожуємо разом": Хортиця – найбільший острів на Дніпрі

З уроків географії ми знаємо, що Хортиця – це найбільший острів на Дніпрі. Вивчаючи історію, ми поповнили наші знання тим, що на цих землях жили свого часу скіфи і печеніги, а з початку ХVІ ст. тут існувала Запорізька Січ.

Тому, для того, щоб глибше пізнати цей дивовижний край, треба неодмінно його відвідати і все це побачити на власні очі.

Отже наша екскурсія включає:

відвідування о. Хортиця: історико-культурний музей «Запорізька Січ», театр січових козаків.
оглядова екскурсія по місту Запоріжжя, панорама ДніпроГЕС.

На екскурсію ми вирушили влітку, напередодні Дня незалежності. На вулиці було спекотно, хоча саме на день нашої подорожі Інтернет обіцяв у Запоріжжі дощ. Парасольку я на всяк випадок взяла, окуляри від сонця вкинула до сумки теж, і як виявилось, знадобилось і те й інше.

Виїхали ми рано-вранці о 4.30. Тільки виїхали за Кривий Ріг, як почався дощ. Спочатку невеликий, але чим далі ми їхали, тим він пускався все більше і більше. І нарешті почалася злива. Нам уже стало моторошно. Невже він не припиниться і нам не вдасться побачити те, заради чого ми їхали? Звичайно, не вірилось, але якась краплина сумніву, все ж таки була.

Незважаючи на погоду, доїхали ми досить швидко. В’їхали на Хортицю: на вулиці похмуро, йде дощ. Ми під’їхали до історико-культурного комплексу «Запорізька Січ». Виходити з транспорту навіть не хотілось.

Початок нашої групової екскурсії по історичному комплексу було заплановано на 8.45. Тому у нас був час поснідати. Дощ не припинявся, тому в нагоді мені стала парасолька. На вулиці було прохолодно. Ми швиденько поснідали і як мені здалося, що не зважаючи на те що на вулиці дощ, температура трішки піднялася і стало відчутно тепліше.

о. Хортиця.Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ»

Підходячи ближче, перед нами постала кована скульптурна композиція, на якій був напис: «І знов на Хортиці постала Січ!». Під низом були неодмінні козацькі атрибути: булава і шабля.

«І знов на Хортиці постала Січ!»

Далі – вхід до історико-культурного комплексу «Запорізька Січ».

Вхід до історико-культурного комплексу «Запорізька Січ»

Навпроти вхідних воріт нас зустрічає гранітна фігура Тараса Бульби. Пам’ятник з’явився у 2010 році. Його встановили до 175-ї річниці відомого твору М.В. Гоголя «Тарас Бульба». Це збірний образ усього козацтва.

Пам’ятник Тарасу Бульбі

А далі вид на ДніпроГЕС. На жаль, захована в тумані. На річці видно ще острови та виступи Українського кристалічного щита. Вид дуже гарний, незважаючи на туман. Навіть на якусь мить здалося, що там десь із-за обрію з’явиться козацька чайка із запорізькими козаками.

Вид з Хортиці на ДніпроГЕС

Поки ми зробили фото, нас запросили на екскурсію.

Ми проходимо крізь касу, де слід придбати квитки.

Ціна квитка:

Дорослі – 60 грн.

Діти (дошкільного віку) – безкоштовно.

Діти (шкільного віку) – 30 грн.

Студенти – 30 грн.

Пенсіонери України – 30 грн.

Учасники бойових дій – безкоштовно.

Інваліди 1-ї та 2-ї групи – безкоштовно.

Пільгові категорії мають мати посвідчення.

Фото – безкоштовно.

Екскурсія (додатково)… 216 грн (1 – 7 люд.), 420 грн (8 – 30 люд.)

Обслуговування іноземною мовою – 150 грн.

Професійна зйомка – 1 020 грн.

Режим роботи:

Квітень – жовтень: 9.30 – 16.30, каса працює до 15.30 (субота, неділя до 18.30).

Зимовий період: 9.30 – 16.00, каса працює до 15.00.

Вихідний – понеділок.

Каса № 1, в якій можн придбати квиток до комплексу та замовити екскурсію

При вході ми бачимо стенд із схемою розміщення Національного заповідника «Хортиця».

І дійсно, глянувши на карту, розміри острова вражають.

Хортиця – найбільший острів на Дніпрі, одне з 7-ми історико-культурних чудес світу. Площа острова близько 3 000 га, витягнутий у довжину на 12,5 км, має ширину в середньому 2,5 км.

Існує багато версій походження назви острова. Деякі дослідники вважають, що воно походить від тюрксько-половецького «орт», що означає «середній», тобто посеред Дніпра. Ще є версія від слова «хорт», що в перекладі означає «пес», від давньослов’янського бога Хорса (друга назва бога Сонця).

Цікаво, що на карті чітко видно, як Дніпро розділений на два рукави: праворуч – Старий Дніпро, ліворуч – Новий Дніпро.

Далі записані правила, яких слід дотримуватись на території заповідника.

Хортиця – Національний Заповідник та святиня України. Тому перебуваючи тут, слід дотримуватись певних правил. На острові забороняється:

розводити багаття та створювати пожежонебезпечні ситуації,
з’їжджати на автомобілях с асфальтованих доріг,
збирати й самостійно висаджував ти будь-які рослини,
пошкоджувати дерева, в тому числі й сухостійні,
самочинно проводити археологічні розкопки,
гучно кричати й вмикати музику,
ховати домашніх тварин,
рибалити й полювати,
кидати сміття,
відвідувати без супроводу співробітника заповідника зону абсолютної заповідності, позначену на карті червоним пунктиром.

Схема Національного заповідника "Хортиця"

Далі ми бачимо схему історико-культурного комплексу «Запорізька Січ». Реконструкція столиці козацьких земель створена на науковій основі. Займає площу 3,5 га (площа справжньої Січі була вдесятеро більшою). Закладена 14 жовтня 2014 року, будівництво розпочалось у 2005 році. Складається із двох основних частин: Внутрішній Кіш (експозиційна частина) та Зовнішній Кіш або торгівельно-ремісниче передмістя (рекреаційна частина). Перша згадка про запорозьких козаків 1489 р. Перша Запорозька Січ побудована у 1556 році, остання зруйнована московською армією у 1775 році.

Схема історико-культурного комплексу «Запорізька Січ»

Історико-культурний комплекс «Запорозької Січі» включає в себе такі експозиції:

Церква Покрова Пресвятої Богородиці (діюча).
Військова пушкарня.
Будинок кошового отамана.
Військова канцелярія.
Традиційні промисли запорожців.
Козак Мамай і люлька.
Часи козацькі – Січі Запорозькі.

Крім цього на території комплексу є розваги, сувенірні лотки, працює корчма.

На території комплексу. Церква Покрова Пресвятої Богородиці

Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» - це єдиний збірний образ усіх Січей, які існували в часи козацтва. Тут зібрані усі елементи архітектури, культури, побуту та життя запорозьких козаків. Як уже було сказано вище, комплекс розділений на дві частини: Внутрішній та Зовнішній Кіш.

Наш гід розпочав нам екскурсію. На вулиці моросів дощ, але це не заважало нам слухати цікаву розповідь про унікальне місце, та не менш унікальних людей, які творили нашу історію.

Історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» - це єдиний збірний образ усіх Січей

Комплекс «Запорізька Січ» є одним з найпопулярніших та найвідвідуваніших місць нашої країни. Щороку це місце на Дніпрі відвідує понад 150 тисяч відвідувачів. І ми це побачили на власні очі. Відвідувачі йшли та йшли, причому різного віку: і діти, і молодь, і дорослі, і люди похилого віку.

У 1965 році вийшла постанова про створення на острові заповідника «Хортиця». В постанові йшлося про створення повної копії козацької фортеці. Але все так і лишилось на папері. Лише у 2001 році почалася розробка проекту архітектурного комплексу. А в 2004 році, як говорять, був закладений перший камінь. Спонсором став комбінат «Запоріжсталь». А в 2010 році комплекс почав своє функціонування.

Сам комплекс обгороджений дерев’яним парканом та глибоким ровом. Звідси також відкривається чудова панорама на Дніпро та ДніпроГЕС.

Вид на Дніпро та ДніпроГЕС

Тут можна побачити справжні військові гармати.

Бойові гармати на території комплексу

Поруч знаходиться одна з експозицій комплексу – «Військова пушкарня». Це арсенал для зберігання зброї. Там представлені зразки козацької артилерії, гармати, снаряди, гаубиці, мортири, фальконети, ожили, лафети та різні ремісничі знаряддя козаків.

«Військова пушкарня», яка використовувалась на Січі ще і як в'язниця

Пушкарню на Січі використовували ще і як в’язницю, у якій утримували злочинців.

У зв’язку з карантинними обмеженнями, знаходитись в експозиції може не більше 7 осіб та при наявності маски.

Експозиція "військової пушкарні"

Біля входу до експозиційних будівель є вивіски, з яких можна дізнатись про назву експозиції та що вона собою являє. Дуже зручно для відвідувачів.

Коротка інформація біля входу до експозиційних будівель

Дощ намочив Покровську дерев’яну церкву, тому виглядає вона якоюсь темною, навіть містичною. Проте фото в дощову погоду теж якісь особливі, справжні.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці (діюча)

За пушкарнею йде частокіл.

Огороджений комплекс деркв'яним частоколом

Екскурсовод нам розповів про всі експозиційні місця, а далі відвідувати їх ми повинні самостійно, у зв’язку з карантином.

І перший будиночок – це місце, біля якого продавали сувеніри. Звичайно, ми тут зупинилися.

Сувенірні крамнички на території комплексу

Тут можна придбати дерев’яні атрибути козаків: булава, шабля, ще якісь речі, які пов’язані з козацтвом.

Різні глечики, тарілки, кружки, браслети, намисто, брелоки, магнітики та інше. Донька моя придбала шкіряний браслет за 70 грн. та магнітики.

Тут же можна побачити стару глиняну українську хату, яка покрита соломою та обгороджена низеньким тином.

Експозиція будівлі української хати

Ще одна вартова вежа, за якою стоїть частокіл та відкривається неймовірний краєвид.

Одна з вартових веж на території комплексу

Біля одного з будиночків стоїть дерев’яний віз, в який козаки запрягали коней. А дах цього будинку покритий не соломою, а дерев’яними дощечками, які викладалися одна біля одної – це покрівля з гонту. Це найскладніша дерев’яна покрівля.

Різноманітне начиння, яке використовувалось на Січі

Далі ми бачимо вхідну вежу до передмістя.

Вежа до передмістя

Ще один експозиційний будинок.

Дерев'яні будівлі

А тепер ми опинилися у справжній зеленій зоні, а ці яскраві рожеві квіти нікого не залишать байдужими.

Зелений "оазис" на території комплексу

Ще один дерев’яний будиночок.

Поруч стоїть дерев’яна скульптура Івана Сірка.

Дерев’яна скульптура Івана Сірка

Під навісом можна побачити козацьку піч, дерев’яну скриню та інше начиння.

Глиняна біленька хата під солом’яною стріхою, але з’єднана вона якось по-особливому. Мабуть, також тривалий процес покриття.

Ще одна вхідна вежа, в оточенні частоколу та зелених насаджень.

Ще одна вхідна вежа

А це вхід до комплексу з іншого боку. Тут розміщена каса № 2.

Ще один вхід до комплексу (з іншого боку) і каса № 2

Тут дерев’яні сходи та розкішна алея в оточенні справжнього зеленого парку.

Паркова зона за територією комплексу

А ще ми тут побачили такого милого чорного котика, який відпочивав на лавці.

Ось такого котика зустріли

Знову якісь облаштунки пов’язані з козацтвом.

Розмальована, квітковим орнаментом, хатинка. Біля неї різне начиння давніх часів.

Знову українська хата

Поруч корчма. Ми туди не потрапили, по-перше, у нас на це не було часу, а по-друге – всі місця були зайняті. Потрапити до корчми можна тоді, коли відвідуєш комплекс самостійно, не поспішаючи. Але поруч є ларьок, де можна придбати чай, каву або інші напої та щось для перекусу.

Корчма

Попити каву можна за столиком, що являє собою дерев’яну діжку.

Далі ще одна біленька хатинка, з плетеним тином попереду.

А ось тут козацька пошта, де кожен має можливість надіслати листа з самої Хортиці.

Для цього потрібно:

Придбати в касі гарну листівку з маркою.
Написати правильну адресу та виставити в соціальній мережі #Козацька пошта.
Кинути в козацьку скриньку.

Шукайте своє фото на сторінці історико-культурного комплексу «Запорізька СІЧ» на facebook.

Козацька пошта

Далі ми завітали до експозиції «Військова канцелярія». Туди можна будо заходити по 7 осіб (черги, до речі, не було). Але в кожній будівлі екскурсовод розповідав все, що пов’язано з даною експозицією. Дуже цікаво послухати.

Будівля, що представляє реконструкцію інтер’єру та начиння військової канцелярії, поділене на 4 приміщення: сіни, кабінет військового писаря, архів і безпосередньо сама канцелярія.

Сіни розташовані по центру. В них демонструються скрині, діжки з папером, ємності з готовими чорнилами, листи паперу, заготовлені речовини для виготовлення чорнила (ягоди бузини, дубові горішки), іржаві залізні предмети, залізний купорос, оцет та мед, що додавались до чорнил.

«Військова канцелярія». Сіни

Ліворуч, від вхідних дверей знаходиться кабінет військового писаря. Там демонструється скриня-сейф для зберігання найбільш важливих документів, шафа для документів, стіл, оббите червоною шкірою крісло (посадова особа писаря мала високий статус), дошка для поточних документів, що потребують негайної уваги писаря, запас пер, каламарі тощо. Під стіною стоїть лава, застелена самотканою доріжкою. Вгорі висить поличка, на якій розміщені ікони.

За кабінетом писаря був архів. Там зберігаються скрині, для зберігання документів, прес, за допомогою якого зшивалися документи, речовини для дезінфекції листів.

«Військова канцелярія». Кабінет писаря

Праворуч від входу розміщена канцелярія. В ній працювало декілька десятків копіїстів, які переписували листи, товмачів, які перекладали документи з іноземних мов. За окремим столом сидів старший канцелярист. В цьому приміщенні є кахляна груба.

Серед предметів: мішки та горщики з борошном та крупами, на столі старшого канцеляриста – гроші. Козаки утримували канцелярію, частина щорічного царського жалування, а також продовольства, виділялася для утримання її працівників.

В канцелярії могли проводити допити ув’язнених злочинців, записувати повідомлення розвідників, виписувати паспорти купцям, що їхали за кордон або атестати козакам.

Військова канцелярія на Запорізькій Січі згадується у документах 1740 – 1750 років, в часи останньої Січі. Попередні роки діловодство велося у курені, в якому мешкали писар з підписарем.

«Військова канцелярія»

Представлена окрема резиденція кошового отамана, яка з’явилася в часи Нової січі у 1734 – 1735 р. До цього часу кошовий отаман жив разом з іншими козаками.

Реконструкція інтер’єру та начиння житла створені на підставі описів майна останнього кошового отамана Петра Калнишевського, складених російськими офіцерами після ліквідації Запорізької Січі.

Будівля має три приміщення: сіни, світлиця, опочивальня.

По центру заходяться сіни, в яких розміщене господарське начиння, влаштовані топки кахляних груб.

Резиденція кошового отамана. Сіни

Праворуч від вхідних дверей розміщена світлиця. В ній кошовий працював, збирав запорозьку старшину, приймав послів з сусідніх земель. В ній демонструються сучасні копії стола з шухлядами та шафи ХVІІІ ст.

Резиденція кошового отамана. Світлиця

Також тут представлені копії булави та пірнача( символи влади), реконструкція бунчука (своєрідний штандарт кошового).

Резиденція кошового отамана. Світлиця

Ліворуч від вхідних дверей знаходиться опочивальня. Там знаходиться розкішне ліжко, з дерев’яним пологом, покрите ковдрою з лисячого хутра (копія), скриня з одягом, стіл, лава, мисник із столовим посудом.

Резиденція кошового отамана. Опочивальня

В опочивальні і світлиці є кахляні груби для опалення приміщень. Копії сволоків ХVІІІ ст. із житлових споруд козацької старшини, вогнепальної та холодної зброї, ікон та покуті.

Резиденція кошового отамана. Опочивальня

Далі йде виставка «Часи козацькі – Січі Запорозькі». Експонати, які представлені на виставці, датуються козацькими часами. По центру експозиції предмети, які виносились на січовий майдан під час Військової ради (гармати, прапори запорозьких паланок та куренів, тулумбаси, пірначі, булави, бунчук, печатки та інше. У вітринах представлені предмети, пов’язані з чотирма із восьми відомих козацьких столиць – Хортицька, Чортомлицька, Кам’янська і Покровська (або Нова) Січ.

Виставка «Часи козацькі – Січі Запорозькі».

Вітрина «Хортицька Січ» присвячена першій із відомих фортець запорозьких козаків, побудованій князем Дмитром Вишневецьким. В ній демонструється портрет Д. Вишневецького (копія з оригіналу, що зберігається в Національному музеї України), макет фортеці (за даними досліджень, вона являла собою невеликий замок з дерев’яними стінами з дубових колод та городнями із полісаду), виявлені археологами в районі сторожової вежі фортеці склад заступа, цвяхи, скоби, двірна завіса, навісний замок з ключем, ядро, гномон, предметами особистого вжитку (ґудзики, пряжка поясна, підкови для чобіт, фрагменти горщиків, костиль і рукоятка грілки-жаровні). В верхньому поясі вітрини розташований комплекс зброї ХVІ ст.: шаблі, дуло піщалі з гнотовим замком, фрагмент ствола гаківниці, фрагмент вогнепальної зброї, наконечник списа, вістря стріл, кресало кулі, сокира, інструменти для виробництва або лагодження зброї (молоточок, кулелійки, точильні бруски).

Вітрина «Хортицька Січ»

Вітрина, присвячена історії Чортомлицької Січі, розкриває непересічну постать кошового отамана Івана Сірка, демонструє силу і хоробрість козацького війська за допомогою представленої зброї та інших предметів козацького періоду.

Вітрина Кам’янської Січі розповідає про перебування запорожців на татарській території після зруйнування Чортомлицької Січі в 1709 році. Комплекси предметів згруповано тематично: січова архітектура (цвяхи, кахлі, скоби, скло), військові дії (кулі, ножі, коса,кремені), повсякденне життя (люльки, ножиці), кулінарні пристрасті (посуд, кістки тварин), ремесла (залізоплавильний комплекс, кістяні вироби, грузила), торгівля (монети), відносини з татарами (піали), зв’язки з українськими землями (скляний посуд), релігія (хрест). В центрі розміщене знайдене під час археологічних розкопок Олешківської Січі панно з металу у вигляді щита персня-печатки, на якому зображений герб у вигляді вписаного в серце мальтійського хреста та напис «КН», що означає Кость Гордієнко (Кость Гордієнко – поборник вольностей та прав Запорожжя, є найвідомішим кошовим на Кам’янській Січі).

Вітрина Кам’янської Січі

В розділі експозиції «Покровська Січ», демонструються переважно предмети хатнього та особистого вжитку, інструменти та предмети господарчого вжитку: замки, завіси, скоби, цвяхи, посуд, кахлі, курильні люльки, пряжки, підкови, рибальські грузила, ножиці, ножі, точильні бруски, а також комплекс речей з Покровської січової церкви, копія «Морського прапору Січі», що є символом морської звитяги запорожців часів останньої Січі, як факт визнання імперією морських заслуг і доблесті запорозького флоту під час російсько-турецьких війн 1734 -1759 рр., 1768 – 1774 рр., оригінальні експонати військової тематики: гарматка-салютівка, картеч.

Остання січ була зруйнована Катериною ІІ у 1775 році.

Вітрина «Покровська Січ»

В центрі знаходиться Покровська церква. Зараз виглянуло сонечко, і тому виглядає вона вже не такою похмурою як вранці, коли ішов дощ.

Запорозькі козаки вирізнялися своєю релігійністю. Був навіть прийнятий закон, що в церкву не допускалися ті, хто не сповідував православну віру. Перша церква на січі була побудована в 1576 р. Вона була дерев’яною, але незважаючи на це її внутрішнє оздоблення було дуже дорогим. Ікони та церковні книги були оздобленні дорогоцінним камінням, чаші були зроблені із золота та срібла, для оздоблення використовувались дорогі тканини, вишиті золотими нитками.

Після приходу до влади більшовиків, унікальні реліквії опинилися за кордоном. Серед них – Ікона Покрова Пресвятої Богородиці та дуже багато інших унікальних речей.

Зараз церква Покрова Пресвятої Богородиці є діючою. На жаль, нам не вдалося зайти всередину і оглянути її внутрішнє оздоблення, так як там проходили хрестини.

Церква Покрова Пресвятої Богородиці

Далі можна побачити льох.

Козацький льох

Навіть туалет зроблений у стилі тих часів.

Туалет на території комплексу

На цьому завершилась наша екскурсія по історико-культурному комплексу «Запорізька Січ». Проте наша сьогоднішня пригода ще не завершилась. Ми відправляємось до театру Січових стрільців. Спускаємось трохи вниз, ближче до берегів Дніпра.

Відправляємось до театру Січових стрільців.

Вгорі залишився комплекс «Запорізька Січ».

Вгорі комплекс«Запорізька Січ»

Повз сторожову вежу, ми наближаємось до майданчика, де буде проходити козацька вистава.

Сторожова вежа

Це літній театр. Займаємо місця і чекаємо виступу.

Театр Січових стрільців. Місця для глядачів

Ми побачили виступ справжніх козацьких воїнів, які наділені мужністю, сміливістю, рішучістю. Ми побачили багато козацької зброї та їх вміле та вправне застосування. Січові стрільці були одягнені у справжню екіпіровку, завдяки якій змогли показати справжні навички воїна-захисника.