Запоріжжя – місто за порогами Дніпра

   Вирушаючи на екскурсію до Запоріжжя, ми думали обмежитись лише островом Хортиця. Адже як ми думали, що Хортиця – це,  саме серце Запоріжжя. Адже часи козаччини минули, але на щастя, на берегах Дніпра вдалося відновити комплекс, який би нагадував ті часи, коли на українських землях будувалися козацькі січі. Так, дійсно, Хортиця – це колиска українського козацтва, це місце, яким може пишатись запорізький край, це місце з неймовірною атмосферою , з неперевершеними краєвидами, які відкриваються перед нами навколо. Але не менш цікавим виявилося й саме місто Запоріжжя.

 Я весь час вважала місто Запоріжжя, звичайним металургійним містом, яке мало чим відрізняється від мого рідного Кривого Рогу. Вперше я побувала в цьому місті років 13 тому, взимку, але зима була безсніжною, тому місто здалося мені сірим і непривітним. Можливо тому, що ми там провели всього кілька годин і не встигли його  розгледіти. На Хортиці ми тоді не побували.

 Але цього разу, коли вирушаючи на екскурсію до Хортиці,  нам запропонували оглядову екскурсією містом, ми звичайно, не відмовились, але чогось особливого побачити не очікували. Це ж не Львів, Чернівці чи Одеса, але почути щось цікаве про місто хотілось. Адже я завжди говорю, що немає міста, в якому не можна було б знайти щось цікаве,  побачити його родзинку.  Тому в Запоріжжі ми хотіли все ж таки щось побачити. І нам це вдалось.

   Після екскурсії по Хортиці: історико-культурний комплекс «Запорізька Січ» та виступ театру Січових стрільців (про це є окремий пост), ми вирушили на оглядову екскурсію містом Запоріжжя. По дорозі ми взяли екскурсовода, який виявився цікавим молодим юнаком, який весь час був з нами та повідав нам багато цікавих фактів про місто.

   Запоріжжя – це місто, яке має багатовікову історію. За свідченнями археологів,  поселення, на території сучасного Запоріжжя, з’явились ще в V до середини ІV тисячолітті до нашої ери – це часи Середньостогівської культури (період мідної доби). Залишки поселень були знайдені на о. Хортиця.

   В часи Київської Русі, у Х ст.,  у місті вже існували переправи через Дніпро. У 1103 році в районі острова Хортиця,   руські князі Святополк та Володимир отримали перемогу над половцями.

   У 1552 році була заснована Хортицька Січ шляхтичем Дмитром Вишневецьким – це була земля вільних запорозьких козаків.

Але формування самого міста розпочалося з  Олександрівської фортеці, яка була закладена 1770 року. Це був один з найважливіших стратегічних об’єктів Дніпровської лінії – системи прикордонних укріплень. Побудована була з метою захисту території від османської орди.  Там також була влаштована в’язниця.

   Навколо фортеці почав формуватися  так званий «фурштат», де селилися робітники, відставні солдати, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці. У 1778 році фортеця отримала статус повітового міста, проте ненадовго, так як у 1783 році він був скасований. Станом на 1781 рік у місті проживало 7 купців, 329 міщан. Чотири рази на рік тут відбувалися ярмарки. У 1785 році Олександрівський фурштат стає смт (посадом), а в 1806 році стає повітовим містечком. У 1873 році перетворюється на один з найбільших транзитних пунктів по перевезенню вантажів.

   Почався розвиток промисловості: відкривались заводи, будувались залізниці, електростанції, створено водогін. Збільшилася кількість мешканців у місті.

  Звичайно, свій страшний відбиток залишили роки Першої світової війни, роки українсько-радянської війни, Другої світової війни. В повоєнний період місто почало активно відбудовуватись.  І зараз – це велике металургійне місто, яке має чим пишатись. 

Оглядовий майданчик

   Ми опинилися на одному з оглядових майданчиків м. Запоріжжя.  Місце чудове, знаходиться на крутому обриві над  Дніпром. Звідси відкривається неймовірна панорама.  Тут поєднується минуле і сучасність.

   Ми можемо побачити   о. Хортицю, і навіть видно  історико-культурний комплекс «Запорізька Січ». Це місце, яке занурює нас в епоху козацтва, їхнього життя та побуту. Здалеку видно сторожові вежі, Покровську церкву та огорожу навколо комплексу.  Звичайно, все це видно в мініатюрі, але розгледіти можна. 

Один з оглядових майданчиків м. Запоріжжя 

   Праворуч ми бачимо ДніпроГЕС, по дамбі якої ми тільки що їхали. ДніпроГЕС – візитівка міста Запоріжжя. На неї просто не можна не звернути увагу. Вона привертає до себе увагу кожного: і туристів,  і того, хто мешкає у місті все своє життя. Вона вражає своїми масштабними та грандіозними розмірами, своєю величчю та красою. Будівництво ДніпроГЕС розпочалося 15 березня 1927 року. Саме тоді на мальовничому березі Дніпра, на скелі «Любов» було встановлено червоний прапор, на якому був напис «Дніпробуд розпочато». Внаслідок підйому води та спорудження греблі було затоплено понад 50 населених пунктів. Вже за 5 років ДніпроГЕС була побудована. Це найстаріша ГЕС на Дніпрі. На той час була найпотужнішою ГЕС Європи.

   ДніпроГес має свою багату і цікаву історію. Їй уже майже століття, але незважаючи ні на що, вона продовжує працювати, вона дарує світло і тепло людям.

Праворуч видно ДніпроГес

   Ліворуч можна побачити один з мостів Преображенського. Незважаючи на те, що він далеко - виглядає велично. Міст був побудований у 1949 – 1952 рр. Автор проекту  інженер Б. М. Преображенський. Міст поєднує береги русла Нового Дніпра. Ця споруда  складається з чотирьох арок та двох ярусів. Довжина становить 560 м, а висота – 54 м.

Ліворуч видно один з мостів Преображенського

    З оглядового майданчика ми бачимо туристичні катера, які здійснюють прогулянки по Дніпру.

Таким виглядає Дніпро у Запоріжжі

Хортиця - найбільший острів на Дніпрі

 Наш екскурсовод нам розповів багато цікавої інформації та ознайомив з маловідомими фактами. 

Екскурсія по Запоріжжю

  На цьому майданчику знаходиться будівля Міського палацу дитячої та юнацької творчості. Будівля була побудована в 80-х роках минулого століття. Тут розміщена також обсерваторія і планетарій.

Будівля Міського палацу дитячої та юнацької творчості.

   Якщо будете відвідувати  оглядовий майданчик, можна взяти з собою бінокль.  В цьому місці він буде в самий раз. Ви можете подивитись одночасно і на комплекс «Запорізька Січ», і на ДніпроГЕС, і на двоярусний міст, і на прогулянкові катери. А можливо, побачите набагато більше.

Бульвар Шевченка

 Дуже цікаво прогулятись бульваром Шевченка, де розміщений цілий ряд  маленьких фонтанчиків. Це – центр міста.

Бульвар Шевченка у центрі міста

   Поруч будівля будинку культури «Дніпроспецсталь». Там  можна побачити афіші. 23 вересня  - «Лебедине озеро», виступ балету, 19 жовтня – ювілейний концерт Ірини Білик.

   Поруч стоїть жовтенький мікроавтобус, саме на ньому ми приїхали на екскурсію.

Будинок культури «Дніпроспецсталь»

   Мене особисто, Запоріжжя вразило тим, що це металургійне місто поринає у зелені та квітах. Тут багато зелених насаджень і цікавих яскравих клумб з барвистими квітами. Проте квіти можна побачити не тільки на клумбах, а й у горщиках на високих стовпах.

Цікаві квіткові композиції у місті

    На різних металевих конструкціях, що виглядає просто розкішно.

Бульвар Шевченка

   А ось така парасолька з рожевими петуніями.

Цікаві квіткові рішення

   А далі йдуть скульптурні композиції. Пригадуєте фільм «Весна Зарічній вулиці»? Саме героїв цього фільму ми можемо тут побачити.

  Пам’ятник молодій вчительці, Тетяні Сергіївні, з’явився у 2014 році. Це перший пам’ятник вчительці в Україні.  Сам фільм «Весна на Зарічній вулиці» знімався у Запоріжжі, на металургійному комбінаті. Пісня з цього фільму стала неофіційним гімном міста.

  Якщо придивитись до скульптури, то в очі кидається до блиску натертий ніс та права рука. Говорять, якщо потерти руку або ніс, то прийде успіх в навчанні. 

Пам’ятник молодій вчительці з фільму «Весна на Зарічній вулиці» 

  Незважаючи на те, що школу ми давно вже закінчили, традиції ми все ж таки дотримались: руку потерли. А ще посиділи за партою та відчули себе ученицями.

Згадуємо і ми шкільні роки

   Поруч стоїть пам’ятник сталевару Сашку Савченку, з цього самого фільму.

   Ці пам’ятники стали початком Алеї Професій.

Пам’ятник сталевару Сашку Савченку з фільму «Весна на Зарічній вулиці» 

   Рухаючись бульваром далі, ми дійшли до досить романтичного місця – лава примирення. Лава дійсно зроблена так, що якби на неї двоє не сіли, їх буде притягувати одне до одного. А навколо такі біленькі, на вигляд легенькі та повітряні кульки та два сердечка.

Лава примирення

    Далі рухаємось у напрямку будинку міської ради.

Будинку міської ради навпроти бульвару Шевченка

   Дійшли до «Годинника закоханих». Годинник було встановлено у 2003 році. Кожної години тут можна почути уривок  пісні – неофіційного гімну міста «Коли весна прийде, не знаю…». Годинник отримав таку назву тому, що одразу після їх встановлення, молода подружня пара фотографувалася біля них. Згодом, це вже стало традицією.

«Годинник закоханих»

А тут встановлена композиція « І 💗 ZP». Кожен житель та гість міста просто зобов’язаний там сфотографуватись». Ми це зробили також. 

Композиція « І 💗 ZP»

   Далі наш маршрут продовжується і ми повертаємо праворуч. Знову ми бачимо багато квіткових клумб, декоративних дерев та кущів.

І знову місто поринає в зелені

   Все виглядає доглянутим. Місто взагалі дуже чисте, охайне і привітне.

   Знову клумби з трояндами, вічнозеленими  насадженнями. Місто виглядає зеленим і затишним.

   Ось такі незвичні берізки. 

Алея Слави

   В Запоріжжі, як і в багатьох містах, є Алея Слави. Але мало кому відомий той факт, що ідея створення зародилася саме в Запоріжжі. Після закінчення Другої Світової війни, хотіли якось увіковічити пам'ять про героїв, але не знали як це зробити.   І тоді, до 20-річчя від дня закінчення Другої Світової війни, 38 героїв війни, які захищали Запорізьку область, вирішили висадити дубову алею.  Це було урочистим заходом. Було висаджено 86 дубів, біля кожного стоїть гранітна табличка  з іменем героя. Дуби ростуть й досі, з маленьких вони перетворилися на велетнів. І сьогодні це місце є водночас і мирним пам’ятником і місцем відпочинку.

   Цю алею продовжили з 1973 року і на іншому боці вулиці. Пізніше були встановлені стели з іменами всіх героїв, життя і діяльність яких, тісно пов’язані із Запорізьким краєм.

   Там є алеї, тротуари, лавочки для відпочинку.

Алея Слави

Парк Трудової слави

 Далі переходимо до парку Трудової слави.

Парк Трудової слави

  Тут ми бачимо скульптурну композицію, яка присвячена легендарному запорізькому спортсмену Якову Пункіну. Він займався класичною боротьбою і досяг величезних успіхів.  У 1952 році в Гельсінкі, він першим із запорізьких спортсменів виборов титул олімпійського чемпіона, став першим Олімпійським чемпіоном України.

Скульптурна композиція легендарному запорізькому спортсмену Якову Пункіну

  Скульптурна композиція виконана з бронзи та граніту. Над нею працював український скульптор Ельданіз Гурбанов. Відкриття пам’ятника відбулося 28 грудня 2018 року.

   І ще одна незвична квіткова композиція.

   А поруч ще один пам’ятник спортсмену, відомому важкоатлету – Леоніду Жаботинському.  Пам’ятник відкрито 26 жовтня 2017 року. Спортсмен тут зображений на повен зріст, стоїть на п’єдесталі після нагородження на Олімпіаді в Мехіко в 1968 році.

  Скульптурна композиція виконана з бронзи та граніту. Виконав її скульптор Ельданіз Гурбанов.  

Скульптурна композиція спортсмену, відомому важкоатлету – Леоніду Жаботинському 

   По парку можна пройти не поспішаючи, прогулятись.

Парк Трудової Слави

   Далі ми підійшли до невеличкої церкви, яка була побудована меценатом.

Свято-Володимирська церква

    Можна зайти всередину, церква діюча.

  Позаду можна побачити хрест і під ним на табличці напис: «Місце будівництва Свято-Володимирського собору УПЦ. Освячено блаженним митрополитом Володимиром. 22.05. 2009 р.»

    В середині виглядає гарно,  розкішно оздоблена. Вхід вільний для всіх. 

Арт-алея кованих картин

   Далі ми перейшли до арт-алеї кованих картин «Запоріжжя – місто, що надихає». Створена з любов’ю до Запоріжжя на честь 242 річниці заснування міста. Відкрита у 2012 році.

    Кожна картина розповідає про історію міста.

  Картина «Запорожець» - зображений перший український всенародний легковий автомобіль, який є символом цілої епохи.

 Картина «Запорожець»

   Картина «Весна на Зарічній вулиці». Тут зображені ноти і слова до пісні цього улюбленого старшому поколінню фільму. Зйомки проводились на металургійному комбінаті «Запоріжсталь». А також у Запоріжжі є вулиця Зарічна.

Картина «Весна на Зарічній вулиці»

   Картина «Сталевар» - данина поваги людям цієї професії, які працюють на металургійних підприємствах, зокрема, «Запоріжсталь».

Картина «Сталевар»

   Картина «Запорізький дуб» - символ багатовікової історії міста Запоріжжя. 800-річний дуб, під яким свого часу зупинявся Б. Хмельницький, саме під ним запорожці писали листа турецькому султану, а Пушкін написав свій відомий вірш «Лукомор’я».

Картина «Запорізький дуб»

   Картина “Карта України» із зображенням усіх областей нашої країни. А вгорі стрічка з написом «Я  💗 Запоріжжя».

Картина “Карта України» 

   Проходимо алеями парку.

    А сосни просто розкішні.

Площа Маяковського та «Фонтан Життя»

   Площа Маяковського в індустріальному Запоріжжі завжди була місцем, де збиралися митці, художники  та інші творчі особистості. Це місце і зараз є місцем виставки та продажу картин, тут зустрічаються люди з творчим талантом. Цю площу прикрашає «Фонтан Життя», який в народі називають «Стоунхендж». Назву цей фонтан отримав не дарма, адже навколо нього дійсно розміщені оригінальні кам’яні символи, які чимось нагадують англійський Стоунхендж.

   Фонтан встановлено відносно недавно, в пам'ять жертв Чорнобильської катастрофи. В центрі композиції знаходиться куля, яка ні до чого не прикріплена, але під напором води, вона постійно піднімається угору і обертається. Технічна конструкція так сконструйована, що між кулею і опорою прошарок становить всього 1мм. Куля важить 3,8 тони і має діаметр 1,3 м. Це найбільша куля в Україні. Навколо знаходяться кам’яні фігурні композиції, які уособлюють  культуру, традиції та побут українського народу. Розміщені вони по колу фонтану, їх всього 8. Найзначущою серед них є фігура «Чорнобиль». Вона присвячена усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які загинули внаслідок усунення наслідків цієї катастрофи. Є фігура козака Мамая, який уособлює вільний і незалежний дух українського народу та ще інші фігурні композиції.

Площа Маяковського та «Фонтан Життя» 

    І знову квіти. Це нічим не примітний стовп, хіба що на синьому фоні герб України і якась іржава металева коробка. А причепили зверху горщики з різнокольоровими петуніями, і все заграло зовсім іншими фарбами. Дрібничка, але приємна.

 І знову цікаве квіткове рішення

Вознесенівський парк

   Відносно новий, проте дуже полюбившийся парк, як місцевим жителям так і гостям міста. Цей парк виконаний в ландшафтному сучасному стилі, дуже гарний і цікавий. Візитівкою цього парку є велетенська яскрава  Райдуга, яка розміщена на верхньому майданчику. В центрі цієї Райдуги прикріплений герб міста Запоріжжя. А за нею – оглядовий майданчик, звідки відкривається чудовий вид на парк.

 На верхньому майданчику Вознесенського парку розміщена велетенська Райдуга

    Униз ведуть каскадні сходи та каскадне падіння води.

 З верхнього майданчика до нижнього парку ведуть каскадні сходи та водоспади

   Сам парк розташований на Прибережній магістралі, майже на самій набережній Дніпра. На території є невелике штучне озеро, посередині фонтан. Далі можна побачити пам’ятник Святославу Хороброму. Над  створенням парку добре попрацювали ландшафтні дизайнери. 

Штучне озеро в ландшафтному парку

   Тут є місток, дерев'яний водяний млин. Взагалі дуже багато колоритних містечок для фотосесій. Також це місце, для весільних фотосесій. Оскільки ми були у Запоріжжі в суботу, то дві весільні фотосесії ми бачили саме в цьому парку.

 Вознесенський ландшафтний пак

   Тут багато стежок, алей, якими можна пройтись, прогулятись. Територія виглядає зеленою та затишною.

 Розваги у парку

   Тут цікаво буде як дорослим, так і дітям. Для дітей є дуже багато розваг: батути, гірки, гойдалки. Можна проїхати дитячим паровозиком «Чих-пих», який виглядає дуже яскравим та симпатичним.

Дитячий паровозик«Чих-пих»

 На цьому наша екскурсія містом закінчується, але враження залишилися найприємніші.  Це промислове місто, виявилося дуже цікавим, яскравим і гостинним.  Сюди варто повернутися ще, адже тут ще залишилося багато цікавого і незвіданого.

 Що можна ще подивитись у Запоріжжі:

• Музей авіації «Мотор Січ»
• Ложе Примирення.
• Фестивальна площа і музичний фонтан.
• Парк Перемоги.
• Центральний пляж.
• Соборний проспект.
• Музей ретро автомобілів «Фаетон».
• Парк культури і відпочинку «Дубовий гай».
• Дитяча залізниця.
• Музей історії зброї.
• Парк скульптур «Обереги».
• Набережна магістраль.
• Перша електростанція.
• Дитячий ботанічний сад.
• Запорізький обласний художній музей.
• Запорізький обласний краєзнавчий музей.
• Покровський собор.
• Свято-Андріївський кафедральний собор.
• Свято-Нікольська церква.
• Музей-галерея прикладної кераміки та живописної творчості ім. А.П. Бурлай
• Театр ляльок.

-          А ви відвідували місто Запоріжжя?

-          Що цікавого та незвичного вам вдалось тут побачити?

-          Чим вразило вас місто?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Хортиця - найбільший острів на Дніпрі"