Національний дендрологічний парк «Софіївка» в Умані

На території України  є багато цікавих  та мальовничих куточків, які варто відвідати. Одне з таких місць – це парк «Софіївка», що знаходиться  в м. Умань Черкаської області.

Потрапити в парк «Софіївка» - це  була моя мрія. Адже немає, мабуть, в нашій країні людини, яка б не чула про це славнозвісне місце. І ось нарешті настав той день, коли у мене видалася нагода відвідати Софіївський парк.

На вулиці стояла осінь. Не рання осінь і не пізня, а саме її середина. Це була майже середина жовтня.  Перед нашою поїздкою була тепла і сонячна погода, я раділа, що наша екскурсія пройде вдало,  але в переддень нашої поїздки  погода зіпсувалася і цілий день ішов дощ. Настрій трохи зіпсувався, але бажання здійснити подорож  не зникло. Тим паче, що «Інтернет» нам обіцяв гарну погоду.  Так і сталося. Нам пощастило. Незважаючи на те, що вранці було прохолодно –  вдень була чудова сонячна погода. Вранці навіть був приморозок, місцями поля були покриті білою пеленою. Але настав ранок, вийшло сонечко і все змінилося. Наша дорога  була довгою, зайняла  6  годин.  Виїхали ми о 3.30 ранку, а приїхали о 9.30.  Поїздка до парку «Софіївка» нам коштувала 500 грн.

По дорозі  декілька разів робили зупинку:  попили гарячої кави, сходили в туалет.  І через деякий час дісталися м. Умань. Ще трохи – і ми під’їхали  до головного входу парку «Софіївка».

Парк уже працював.  Ми перекусили трішки, підкріпилися, попили гарячого чаю і вже готові були  насолоджуватися красою парку.

Парк відвідувати можна цілий рік, але екскурсійний сезон починається  з 10 квітня і триває до 15 листопада. Час роботи: з 9.00 до 19.00.  Парк можна відвідати самостійно, а можна замовити екскурсію. Екскурсії проводяться українською та російською мовами, а  також іноземними мовами ( англійською, німецькою, французькою, польською). А це означає, що цю окрасу України відвідують навіть іноземці.

Якщо ви приїхали вперше, то я  рекомендую придбати екскурсію і пройти маршрут з екскурсоводом. Від якого ви почуєте багато цікавої інформації, яку ви не знайдете ні  в путівниках, ні в мережі Інтернет. Тим паче, що після екскурсії ви можете ще погуляти по парку вже самостійно.  Можете відвідати нещодавно відкритий фентезі-парк «Нова Софіївка» ( про який я дізналася вже пізніше), а також скористатися додатковими послугами: катання на човні по підземній річці, катання на катамаранах, катання на конях та ін. (за окрему плату).  Наступного разу можна приїхати  і вже погуляти по парку самостійно. Бажано подивитись на парк в різні пори року. Тут можна провести пікнік. Можна взяти ковдру і посидіти на траві у місці, яке вам сподобалось. В цьому парку можна провести цілий день.

Ціна дорослого квитка – 70 грн,  для дітей шкільного віку – 40 грн. Якщо замовляти екскурсію, то це буде коштувати; для дорослих – 120 грн, для дітей шкільного віку – 70 грн. Для пенсіонерів та людей інших пільгових категорій є знижки. Місцеві можуть заходити на територію парку безкоштовно, але треба пред’явити документи.

І трішки про сам парк.  Який би об’єкт ми не відвідували,  без його історії, легенд, міфів, він не буде цікавим.

Парк «Софіївка» поєднує в собі гармонію краси природи та мистецтва. Він є одним з кращих світових зразків ландшафтних парків.

Заснування парку оповите романтичними легендами кохання до чарівної жінки, іменем якої і названо парк, і народили цю перлину садово-паркового мистецтва.  Саме Софія – красуня-грекиня,  подала ідею створення  романтичного парку за мотивами давньогрецької міфології.

Софія,  зачарована парком Аркадія, який розташований недалеко від Неборова, натякнула  коханому Потоцькому, що в його володіннях під Уманню, можна було б влаштувати  подібний романтичний парк.

Граф Станіслав Потоцький  натяк зрозумів, чого не зробиш заради коханої дружини.

Під керівництвом талановитого інженера Людвіга Метцеля і великою кількістю місцевих майстрів Уманщини в 1762 – 1802 роках був створений парк. Парк був подарований дружині на  день народження у травні 1802 року.

Парк «Софіївка є Національним дендрологічним парком. Тут працює науково-дослідний інститут Національної Академії Наук України (НАН України).  Площа парку  сягає 180 га. Тут росте  понад 3000 різних видів рослин, а також розміщено багато шедеврів, створених руками людини.

В парк можна ввійти з трьох входів:

• Центральний вхід, з боку вул. Садова.
• До входу з боку вул. Київська
• До входу з боку «Національний університет садівництва».

Ми придбали в касі білети разом з екскурсією .  Нам запропонували трішки почекати, поки збереться група і підійде екскурсовод. Чекали ми недовго. За цей час ми встигли роздивитись, сфотографуватись.

Тільки-но заходимо у ворота центрального входу, перед нами  відкривається гарна приваблива панорама: працюючий фонтан, готель «Софіївський», клумби з зеленими насадженнями, кущі, дерева.  Оскільки була середина осені, то і дерева були різного кольору: деякі стояли ще зелені, деякі починали жовтіти, а деякі були вже жовтого або червоного кольору. Було дуже гарно.

З лівого боку ось така гарна блакитна ялинка, з розлогими гілками.

Екскурсовода ми чекали недовго.  Спочатку вона запропонувала сходити всім бажаючим в туалет, адже екскурсія буде довгою, близько трьох годин. Туалет знаходиться  недалеко від входу:  праворуч трохи спуститися вниз по алеї  і повернути в правий бік. Якщо я не помиляюсь, там є вказівник.  Чому я розповідаю, тому що далі, після закінчення екскурсії, вам дадуть можливість погуляти по парку самостійно, скільки захочете, а повертатися будете до цього місця, де ви заходили.

Почекали, поки зібралася група і рушили далі. Екскурсовод провела нас по найцікавіших місцях, розповіла багато цікавої і корисної інформації .

Ось початок нашої екскурсії. І перше на що ми звернули увагу. Так це те, що тут бігає багато собак. Вони мабуть тут живуть, їх підгодовують.  Вони не агресивні, мають добрі очі і ласкавий погляд. Деякі навіть нас супроводжували під час екскурсії.

По ходу екскурсії ми зупинялися в деяких місцях і екскурсовод розповідала історії, які пов’язані з певними рослинами або місцями.  А з правого боку по ходу екскурсії є невеличкий оглядовий майданчик, який зроблено з дерев’яних дошок.  На нього можна стати подивитися. Зараз там ми можемо побачити просто осінні дерева, кущі і щось подібне на глибоку канаву чи яр.  А якщо приїхати навесні, то там можна побачити квітучий бузок. Його там дуже багато, тому виглядає мабуть, дуже гарно.

Далі ми побачили ось таку гарну ялинку, яка сподобалась всім.

Далі було ще багато різних цікавих насаджень і цікавих історій.  І ось ми наблизились, можна навіть сказати, до однієї з візиток парку –  павільйон Флори  та нижнє озеро, яке називають Іонічним морем, з гарним фонтаном та  лебедями.

Перед нами постає білий павільйон Флори, з високими колонами. Через нього ми проходимо і спускаємось до озера. Озеро штучне, але дуже мальовниче.  Посередині озера знаходиться фонтан «Змія». Де на камені лежить величезна змія, а з її пащі виринає струмінь води висотою до 16 м. До речі, фонтан працює не за рахунок насосів, а за рахунок перепаду води між нижнім і верхнім озерами.   Береги озера  обкладені великим камінням, є багато зелених насаджень, які спускаються прямо до води. Це надає озеру привабливості  та чарівності.

Вода з озера через канали, річки виходить і рухається далі. Можна пройти через Венеціанський  місток, який виготовлений з каменю, під яким знаходиться арка. На озері є човни, де за додаткову плату, можна поплавати.

А найголовніше, чим цікаве озеро, так це його мешканці – лебеді та качки. Вони є володарями цієї території та улюбленцями усіх туристів та мешканців міста, особливо дітей. Вони себе вільно почувають, не бояться людей, близько підпливають до берега. Їх можна погодувати. Якщо будете в парку, не забудьте взяти щось і для їхніх господарів.  Адже погодувати їх, пригостити смачненьким – це так приємно. У них є свої будиночки, де вони живуть. Вони можуть влітку заховатись там від спеки, а в холодну пору – від холоду.

Лебеді в озері є білі та чорні. Білі лебеді більш сором’язливі, а чорні – вони просто  «моделі». Вони так гарно позують, і здається, що їм це подобається. Спостерігати за ними – це просто насолода.

Ось так виглядає озеро вже з іншого боку. Пропливають качки, а на протилежному боці ціле кам’яне царство в оточенні екзотичних дерев. 

Навколо є цікаві зелені майданчики, де установлені лавочкии, на яких можна відпочити або насолодитись красотами парку. Попереду ми бачимо той самий фонтан «Змія»,  але вже з протилежного боку, а також павільйон Флори з білими колонами, від якого ми спускалися до лебедів.

Далі пройшовши вздовж озера ми спускаємось по дорозі вниз  до підземного джерела. Воно облаштоване спеціальним майданчиком з граніту, стоїть постамент, на якому стоїть статуя Купальниці, а нижче ми бачимо чашу, куди й потрапляє вода з джерела. Говорять, що вона має лікувальні омолоджувальні властивості. Тому рекомендують цієї води попити і вмитися нею. Ми так і зробили. Кому ж не хочеться омолодитись? Вода холодна, але смачна. Але якщо влітку, то в самий раз. Можна взяти з собою пляшку і набрати води з собою. Ми цього не знали, тому пляшок не брали. 

Попивши води та умившись, ми вирушаємо далі. Знову ми бачимо місця, де на поверхні знаходяться  величезні кам’яні брили, протікає вода з озера, плавають лебеді і качки, між камінням багато рослин.

Тут ми бачимо перекинутий місток, по якому ми переходимо на інший бік.

А це вигляд з іншого боку.

Далі ми бачимо Великий водоспад, який падає з гори, по камінню і потрапляє до річки. Це  - Долина Велетнів. Тут ми бачимо дійсно велику кількість валунів, які розміщені хаотично, без будь-якого порядку. Все каміння,  яке тут знаходиться, приносилось кріпаками власноруч, без застосування техніки.  У графа Потоцького у цьому парку працювало понад 800 кріпаків. На водоспад можна подивитись знизу, можна з різних боків стежками між валунами піднятися вгору і подивитись на нього з гори. Зараз водоспад не багатоводний. Гарним він виглядає навесні, після танення снігу та взимку,  коли вода в ньому замерзає  і це місце перетворюється на справжню зимову казку.

Говорять, що на людину, яка пройде під Великим водоспадом і не впаде жодної краплі води, чекає здійснення її найзаповітнішої мрії.

На території парку багато цікавих місць, красою яких можна насолоджуватись дуже довго. Якщо ви вирушаєте на прогулянку по парку самостійно, то бажано придбати карту Софіївського парку. Так як територія дуже велика, цікавих місць дуже багато, можна дещо пропустити або не знайти.

 Зараз ми потрапляємо на площу Зборів. Тут розміщено фонтан, посередині якого знаходиться величезна ваза, виготовлена з граніту, у ній ростуть квіти. У фонтані можна побачити маленьких рибок.

Коли тільки почалося будівництво парку, на цій площі збиралися багаті люди, щоб поспілкуватися, відпочити, послухати військовий оркестр.  Але й зараз тут можна відпочити, адже тут є лавочки, ростуть квіти.

Проходимо ось через таку кам’яну арку під водоспадом,  де можна підставити руку і вам упаде крапля води з водоспаду.

А якщо стати біля входу, то можна відчути і мокрі бризки водоспаду на своєму обличчі.

Переходимо дерев’яним містком через річку. З лівого боку ми можемо побачити три камені і три водоспади, які символізують смерть трьох дітей, які померли протягом 2-х діб: Софія, Миколай і ще одна дитина. А якщо перед входом на міст, звернути на дорогу зліва, то ми там побачимо колону Печалі.

Далі ми бачимо дерево, яке «попри все, бажає жити». Це липа, якій вже звісно багато років. Її нижня частина почала сохнути, з’явилася величезна тріщина, як дупло, розміром з людину, але вгорі вона жива, та є зелене листя. Її верхня частина, не дає померти дереву. Аж не віриться, що і таке може бути в природі.

Далі можна побачити щоглові сосни, які використовувалися для будівництва щогл кораблів. Вони були завезені на територію парку з іншої країни. Це такі височезні і стрункі дерева, листя-голочки їх можна побачити лише високо вгорі.

Рухаючись далі, можна побачити композицію «Природа і мистецтво». Де ми можемо побачити поруч два камені: один створений природою, інший – людиною. Говорять, що камінь, який створила природа, нагадує айсберг, його верхня менша частина знаходиться на поверхні, а нижня більша частина знаходиться на глибині під землею.

Далі можна побачити кам’яний лабіринт. Там величезне нагромадження каменів і там дійсно можна ходити, як по лабіринту. Ці величезні камені, якщо придивитись, нагадують деяких тварин, наприклад, крокодила, слона та інших. А поруч росте величезне тюльпанове дерево, навесні, коли воно цвіте, його квіти нагадують жовті тюльпани.  Я це дуже хочу побачити. І хочу сюди повернутися ще раз, саме тоді, коли зацвіте тюльпанове дерево. Далі можна побачити магнолію, яка також весною гарно цвіте. Якщо я не помиляюсь, вона зацвітає ранньою весною.

А зараз перед нами, серед безлічі каміння, постають  дві берізки, які обійнялись і переплелись між собою. Подивіться, як романтично виглядає.

Зараз ми пройдемо до гроту Каліпсо, його ще називають Громовим або Левовим. Він був висічений у природній скелі, має два входи, які розділені.  Він невеликий, низенький, є маленький водоспад.  На стіні висічені польською мовою слова Потоцького: « Залиш тут пам'ять про нещастя і прийми щастя, якщо ти щасливий, то будь ще щасливішим». Перед входом в грот стоїть стовп, треба загадати бажання, і якщо я не помиляюсь,  тричі обійти навколо нього і ваше бажання здійсниться. Ми загадували бажання.

Далі рухаємось через Єлисейскі поля, які встеленні величезними валунами. Доходимо до гроту Фетіди, що знаходиться трохи нижче Верхнього озера.  На вході в грот розміщений вестибюль, який  складається з чотирьох колон, які тримають на собі величезну гранітну плиту, а зверху вікно, з яскравим різнокольоровим вітражем.  Зверху падає водоспад. Під водоспадом між колонами розташована статуя Венери.   Наближаємось до фазанника. Якщо хтось думає, що там побачить  фазанів, то ви  глибоко помиляєтесь, їх там немає. Вони були там колись. А зараз залишилась лише будівля, яка нагадує альтанку. Зроблена вона з дубових колон, які оздоблені корою, між ними натягнута сітка. Можна туди заглянути.  У 1980 році  була сильна повінь і стара будівля була зруйнована. Тому за знайденими старими документами, її відновили. Перед нами оновлена будівля. 

Вище знаходиться верхнє озеро, Амстердамський шлюз. Там стоять човни, на яких можна пропливти підземною річкою Ахеронта (400 м),  прикрашені пароми, на яких можна потрапити до острова  Кохання, катамарани.   Підземна річка бере тут початок і виходить біля водоспаду. Також там є сувенірні палатки, ларьки де можна придбати воду, напої та інше. Також біля верхнього озера є туалет. Людей в цьому місці багато.

До острова можна допливти на човні (за додаткову плату), а можна дійти до нього пішки. Це не займе багато часу. Обійшовши озеро, через дерев’яний місток можна потрапити на «Острів кохання», офіційна назва Анти-Цирцея.  Острів штучний, насипний. Там стоїть рожевий павільйон, який прикрашений білими колонами, ліпниною. Можна через вікна подивитись всередину, але зайти не зайдеш – двері зачинені.  Всередині також все в рожевому і білому кольорі: рожеві стіни і білі колони та ліпнина. На підлозі, здається, мозаїка. У парку роблять весільні фотосесії,  та й сама назва «Острів кохання» свідчать про те, що можливо в цьому павільйоні проводять виїзні весільні церемонії, якщо для відвідувачів вхід зачинений.

І звичайно цей острів має свою легенду.

Давньогрецька богиня Цирцея була могутньою чарівницею, яка в гніві перетворила всіх супутників  Одісея, котрий дістався її острова, на свиней. Давньогрецький бог зміг не тільки зламати 43 могутні чари, а й підкорити серце гордої богині, на якому вони провели незабутній романтичний рік  на самотньому острові.

По острову можна походити, є алеї, багато дерев, квітники. З острова також відкривається панорама на верхнє озеро.

Екскурсовод острів нам тільки показала, відвідування острова в програму не входить. Його можна відвідати самостійно після закінчення екскурсії.

На цьому наша екскурсія закінчується. Екскурсовод нам показала як пройти до амфітеатру, спуститись алеями вниз, потрапити до Китайського павільйону, а звідти можна вийти до виходу. Виходили ми в тому ж місці, де і заходили.

В парку багато лавочок, де можна відпочити, посидіти в тіні дерев. Глянувши на деякі лавочки, важко сказати скільки їм років, але здається, що на деяких з них сидів сам граф Потоцький зі своєю красунею дружиною.

Далі починається Англійський парк. Виходимо на верхній майданчик, де відкривається чудовий вид на амфітеатр. Величезна зелена галявина, алеї, якими можна спуститися вниз, гарні осінні квіти. Це своєрідний оглядовий майданчик, з якого відкривається чудова панорама.

Ось такі дерева там ростуть, які опускають свої віти аж до землі, утворюючи арку. Ніби дівчина розпустила свої коси.

Далі так  гарно підстрижені кущики, дерева з дівочими косамb і клумби Англійського парку з жовтими чорнобривцями та якимись червоними квітами. Вище йдуть теплиці та розміщений дослідницький інститут.

З верхнього оглядового майданчика спускаємось алеями вниз. Алеї ідуть по серпантину. Далі спускаємось сходами вниз, там нас чекає невеликий фонтан.

А далі перед нами відкривається одна з найкращих локацій. Те саме нижнє озеро з лебедями і фонтаном «Змія», павільйон Флори і клумба з квітами, які висаджуються кожного року у вигляді числа, скільки років парку. Зараз там «написано квітами» 223. Наступного року цифру три змінить четвірка і так далі. Уявіть, скільки вже років, цей парк, радує відвідувачів.  Саме цей вид ми можемо побачити на багатьох сувенірах: чашках, тарілках, магнітиках, брелоках тощо.

Ще ми не забули зазирнути  у гості до оленів. В них тут своя територія. Близько до них не підійдеш, стоїть паркан. Подивитись можна тільки здалеку. Нам довелось побачити 5 особин. Вони паслись в різних місцях: хто внизу, хто на пагорбі. Також у них є своя їдальня, де їм у годівничку накладають корм. Вона має дах, тварини можуть заховатись від дощу, а з іншого боку, мабуть їхнє житло. Вони можуть вільно рухатись по великій території. 

Подивившись на оленів, рухаємось то Китайського павільйону. Дорогою треба трохи підніматися вгору. Навколо починає змінюватись картина. Сюди осінь прийшла раніше. Навколо дерева починають перефарбовуватись в жовтий колір, багато опалого листя вже лежить під ногами.

Дійшли до альтанки. Так,  вона виглядає в Китайському стилі, виготовлена з дерева. Можна зайти всередину, колом розміщені стільці, на яких спало декілька котиків. Але присісти там не можна, бо дуже брудно і насмічено. Поруч стоїть 400-річний дуб, під яким за легендами зустрічалися ватажки українського повстання 1768 року – Максим Залізняк та Іван Гонта.

А цей чудовий песик супроводжував нас майже всю нашу екскурсію. Я просто не могла його не згадати і не показати. Можливо зустрінемось ще.

Наша прогулянка парком підходить до завершення. Ми прийшли до того самого місця, де розпочинали нашу екскурсію.

Було ще трохи часу, то ми відвідали ще розарій, який знаходиться біля готелю «Софіївський» з лівого боку від входу в парк. На жаль майже всі троянди вже відцвіли, трохи звичайно побачили, але мало. Тому хто бажає побачити розарій, то треба приїздити трохи раніше.

Біля входу можна купити дрібні сувеніри, попити кави, скуштувати  щось смачненьке.

Всім рекомендую відвідати дендрологічний парк «Софіївка» в місті Умань Черкаської області.

Рекомендації

1.Дендрологічний парк «Софіївка» - шедевр ландшафтного мистецтва. Цей парк  наповнений містикою, легендами та міфами. Хоча б один раз у житті треба відвідати це незвичне місце.

2. Якщо приїхали вперше, то краще замовити екскурсію і пройти  маршрут з екскурсоводом.  Потім можна самостійно погуляти по парку, відвідати ті місця, які не потрапили до екскурсійного маршруту.

3. Обовязково придбайте карту парку «Софіївка». Територія дуже велика, цікавих місць дуже багато, всього можна і не побачити, можна просто не знати. З картою набагато легше орієнтуватися.

4. Відвідувати парк рекомендують навесні, коли  парк наповнюється яскравими квітами та їх пахощами, або  восени, коли в гості  до парку завітає золота осінь. Але можна відвідувати і влітку, і навіть взимку. Парк чарівний у будь-яку пору року.  Відвідувати можна цілорічно, але екскурсійний сезон триває з 10 квітня по 15 листопада.

5. Відвідувати парк краще у будні дні, ніж у вихідні та святкові. Тоді людей набагато менше, у вихідні – більше. А ще  раз на рік ( у вересні)  в Умань приїздять паломники-хасиди з усього світу.  Тоді розмірене місто Умань наповнюється шумом, гамом, веселощами. Краще в цей період утриматися від поїздки.

6. Одягатись звичайно залежно від сезону, але одяг і взуття повинно бути зручним, так як територія велика, ходити багато.  Можна взяти з собою щось поїсти для перекусу, а також можна взяти пусту пляшку, щоб набрати води з джерела. Візьміть обов’язково додаткові гроші на розваги, сувеніри тощо. Обов’язково візьміть фотоапарат чи камеру, вони вам знадобляться.

7. Екскурсія триває близько 2,5 годин, гуляти та розважатись на території можна цілий день.

8. Всім рекомендую! Якщо ви вже приїхали сюди, то вам обов’язково захочеться повернутись сюди знову. Це місце яке зачаровує, місце, яке надихає, місце, яке надає сил жити. 

- А ви відвідували дендропарк «Софіївка»?

-  Що найбільше сподобалось, найбільше вразило?

- Чи довелось вам відвідати фентезі-парк «Нова Софіївка»?

- Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 Наступний пост «Відпочинок на Львівщині"