Ізраїль. Єрусалим. Храм Гроба Господнього та храм Олександра Невського

   Після відвідування храму Різдва у Віфлеємі (Палестина), ми вирушаємо до Єрусалиму, де знаходиться храм Гробу Господнього. Відстань з Віфлеєму до Єрусалиму складає 8 км, дороги хороші, тому дістались ми дуже швидко.

Єрусалим

   Зупинилися ми в Старому місті Єрусалиму, яке також як і Віфлеєм дуже вразило. Височенні мури, кам’яні будівлі, арочні проходи усе це просто приголомшило. На жаль, я вже говорила трохи раніше, гід проводить нас дуже швидко, що у нас не було можливості це все оглянути, осмислити, зрозуміти. Нам доводилось не просто йти, а іноді й доганяти екскурсійну групу, якщо ти зупинився щось сфотографувати або просто подивитись навколо, адже тут оточує така краса та велич.

   Головним входом до міста в давні часи були ворота. Ворота в давні часи мали дуже важливе значення і будувались в особливих місцях. Біля них велась торгівля, проходили збори, відбувався суд тощо. Ворог в першу чергу намагався захопити ворота і тоді місто вже не могло витримати облогу. Старий Єрусалим мав 8 воріт: Яфські, Нові, Дамаські, Ірода, Золоті, Левові, Сміттєві, Сіонські. І тому й зараз, щоб потрапити до Старого міста, треба пройти через одні з воріт.

   Проходимо під стінами Старого міста та потрапляємо всередину через Левові ворота і опиняємось в  мусульманському кварталі. Це ті самі, через які входив Ісус Христос.  Ворота мають арочну форму, обабіч угорі барельєфні зображення схожі та тигрів, які стоять один навпроти одного. Ворота ХVІ ст. У 1535 р. Сулейман І будує навколо Єрусалима стіну, яка вгорі завершується зубцями, в стіні є бійниці. Разом з стіною також будує ворота. Вони зараз, як і раніше, дерев’яні, оббиті залізом старовині ворота. Ще в ХІХ ст. ворота на ніч зачинялись, тому до вечора треба було повернутись додому, якщо не хотілось провести ніч під воротами міста. Ми будемо зараз проходити тим самим шляхом, яким ішов Христос на суд. Ці вузенькі вулички з кріпосними стінами, підйоми та спуски, повороти, проходимо ринок, на якому можна знайти все що завгодно. Ринок тут працює вже більше 3 000 років. На ринку ми не зупинялися ні на хвилинку, а швидко рухаємось вперед. Як нам сказав гід, то нам пощастило, шо зараз немає дуже великого натовпу людей і ми можемо вільно пройти, а іноді буває таке, що немає як і проштовхнутись, тому треба бути уважним, щоб не відстати від групи. 

Дорога до Храму Гроба Господнього

   Храм Гроба Господнього – це Єрусалимський храм Воскресіння Христова. Збудований він на місці, де був розіп'ятий, похований, а потім воскрес Ісус Христос.

   Засновниця будівництва каплиці – цариця Єлена – мати римського імператора Костянтина. Заснована 325 року. Будівництво храму Воскресіння тривало з 1130 по 1147р.  Храм розділений між шістьома конфесіями християнської церкви: греко-православною, католицькою, вірменською, копською, сирійською та ефіопською.

   Ми підійшли до самого храму Господнього. Перед храмом є  подвір’я, не дуже великого розміру, проте місце, яке вражає своєю атмосферою, особливими відчуттями, адже піднявши голову вгору, перед нами височенний храм.  Цей невеликий майданчик заповнений великою кількістю туристів.

   По телевізору ми дивимось трансляцію сходження благодатного вогню.  Трансляція ця ведеться саме з даху, який знаходиться вгорі над входом до храму. Звыдти ми бачимо подвір’я, та те, що відбувається всередині храму.

   Насправді, Храм Гробу Господнього – це комплекс споруд, до якого входять: храм на Голгофі, каплиця Гробу Господнього і храм Воскресіння.

   Заходимо до Храму Господнього, уже перед входом якісь моторошні відчуття, якась неймовірна енергетика, яка йде від цього місця. Ледве пройшовши в храмові ворота - він вразив своєю величчю, грандіозністю, відчуваєш себе ліліпутом. У храмі немає ніякої розкоші, помпезності, дорогого оздоблення, все тут пронизане подихом людського болю, сліз та печалі.

   Піднімаємось до Голгофи – це одна з частин храму. Та частина, де є естетичні мозаїчні зображення – це католицька частина, а друга частина – з лампадами, з позолотою, з яскравими оздобленнями – православна. Саме тут завершується шлях, який  веде до вироку. Починається від місця суду і завершується тут, де виконують вирок –  Ісуса прибивають до Хреста. На Голгофі можна побачити ікону Діви Марії, яка зображена із зброєю на грудях.  Ця ікона – це подарунок португальської королеви. А також поруч є одна з найтрагічніших мозаїчних зображень, шо показує розп’яття Ісуса на Хресті на очах його матері. Тут сталася остання зупинка Христа, де й відбулася його смерть. Після смерті, за іудейським звичаєм, тіло Христа мастили оліями – це камінь помазання, на який поклали знятого з хреста Ісуса. Він є там і зараз. Біля нього також  треба опуститись на коліна, схилитись, покласти  на плиту для освячення, важливі для вас предмети.

   Під склом можна побачити камінь Голгофи – це та скеля, де було розп’яття Христа. Ми також підходимо до цього святого місця, тут же можна взяти свічки (безкоштовно) і поставити їх. Ми підходимо, нахиляємось під престол, для того, щоб в отвір пропустити руку і торкнутись Голгофи. На місці, де помирає Ісус, стоїть хрест. Останніми словами його було: «Здійснилось!». Означає це, що здійснилась спокута роду людського, тобто те, що казали пророки – здійснилось в його смерті.

   Ми спускаємось сходами вниз і опинилися під Голгофою. Поруч ми бачимо скелю Голгофи, там стояв Хрест. Це капела Адама.  Під склом на стіні у рамці, можна побачити той самий камінь Голгофи, що стояв угорі,  де було розп’яття. Традиція говорить, що це капела Адама. Ми пам’ятаємо, як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть. Як через непокору Адама всім прокляття і смерть, так через покору другого Адама – Христа з неба – всім прощення. В цьому зв'язок. І тому традиція говорить, що Адам був похований тут. Коли Ісус помирає вгорі на Хресті, на Голгофі і говорить: «Здійснилось!», в цей час, відбувся землетрус, і багато гробів і каміння тріснули, і тріснула сама Голгофа. Традиція говорить, що кров Христа стікає по цій тріщині і торкається черепа Адама, який був похований тут. Це символізує спокуту первородного гріха. Як через Адама гріх ввійшов у світ, так через Христа та його гріх і гріх інших віруючих в Бога покриті тією самою жертвою – жертвою Христовою.

   Храм дуже високий, освітлення не яскраве, тому там панує напівтемрява. Проходячи повз стіни зразу можна побачити багато різних капел. Вони нагадують нам про ті страсті Господні, про ті муки, які довелось йому витерпіти. В одній з капел можна побачити колони, до яких був прив’язаний Христос, коли над ним знущались. Можна підійти до колон, прикласти вухо і почути там ті самі удари. Ще одна капела присвячена курімському сотнику, який установив смерть Ісуса.

 Вхід до Храму Гроба Господнього

 Далі ми підійшли до місця, де знаходиться Гроб Господній – це в західній частині храму, що носить назву Анастасис або Воскресіння. Капличка, яка називається кувуклія, що перекладі з грецької означає «місце спокою», місце, де було упокоєне тіло Христа. Але ж в ті часи, коли Ісуса поклали в могилу, не було ні каплиці, ні храму, ні колон – були юдейські могили. Але пізніше вже на цьому місці, де Ісус був похований, а потім Воскрес, Єлена Велика побудує в ІV ст. перший храм, який стояв тут, і подібну до цієї – каплицю.  Зараз тут стоїть каплиця ХІХ ст., яка була побудована на честь Герасійського царя. Колона, яка там стоїть укріплена металевим каркасом, так як тут бувають землетруси, іноді дуже руйнівні. Щоб потрапити до цієї кувуклії  і торкнутись гроба Господнього, треба постояти в черзі, саме тут найдовша черга в храмі. Потрапивши всередину, усі слова стають зайвими.  Там горять свічки та лампади, висять ікони. Саме звідси, у Великдень, сходить благодатний вогонь, який передають через маленький отвір у стіні, щоб розійшовся він усім світом. Але попереджають про те, щоб одразу ховали телефони, фотоапарати, камери та інші речі, фотографувати та знімати там не можна. Там при вході сидить священнослужитель і все це контролюється, капличка дуже маленька. Заходити і поклонятись треба дуже швидко, не затримуючись. В усіх інших місцях храму фотографувати та знімати дозволяється, але там дуже темно і храм дуже високий.

   Саме в каплиці Гроба Господнього закінчується хресний шлях прочан.

   Ми підійшли ще в ту частину церкви, де знаходиться пуп Землі. В центральній частині, під самим високим куполом стоїть на підлозі чаша. Люди прикладаються до неї як до святого місця. Але яка символіка, чому пуп Землі тут, що це означає?  Якщо пригадати символ Єрусалима, то це така квітка із серединкою, до якої були прикріплені три пелюстки, які символізували три материки: Європу, Азію та Африку (про сучасні материки тоді було ще не відомо, вони не були відкриті). В середині квітки знаходиться Єрусалим, тобто у центрі світу. Насправді тут був Храм Господа Творця неба і землі, там на храмовій горі. Євреям було заборонено поклонятись у будь-якому іншому місці, тільки на Храмовій горі. Коли настають вже християнські події: і смерть Христа, і воскресіння Христа відбуваються тут. Отже, центральність і важливість Єрусалиму виражається тут. А більш того, пуп Землі знаходиться посередині: вгорі, на другому поверсі Голгофа, там місце смерті Христа, а внизу гроб Господній – місце Воскресіння Христа.

   Ісус помер, але він і воскрес, і воскреснуть інші, які вірять в нього та його пришестя - ось символіка. Місце смерті Христа, місце Воскресіння Христа знаходяться тут, і пуп Землі також знаходиться тут: спокута людського роду здійснилась тут.

   У Храмі є вхід до гробниці, де знаходяться іудейські могили періоду другого храму. І звичайно, могила Христа не була тоді як ця сучасна каплиця, вона була подібна до іудейських могил. Вхід закривали каменем, який закривав вхід до гробниці. Там могли розмістити не одне тіло, а декілька. Там є ніші – це типові могили періоду другого храму. Євреї робили поховання в нішах. Колись тут було багато могил, але залишилось мало, так як більша частина була знищена Єленою, коли будувався храм. Її в той час ці могили не цікавили, для неї головною була могила Христа, саме те місце вона хотіла освятити. Але тут був тоді некрополь, було велике кладовище. Це місце було за межами міста, а сьогодні ми бачимо Храм Господній всередині  міста, багатьох це збиває  з пантелику, адже написано, що Христа вивели за межі міста. Кладовище знаходилось за межами міста, адже євреї ніколи не робили поховання у межах міста. Для євреїв могила та мертве тіло – це осквернення, це вимагало очищення, тому це завжди було за містом.

   Історія будівництва храму досить цікава, у ІV ст. візантійська цариця Єлена, вирішила відшукати місце розп’яття Ісуса Христа. Після проведення детальних археологічних розкопок, були знайдені докази, які засвідчили, що саме це місце і є Голгофою. Земля ця належала місцевому арабу, то ж аби розпочати будівництво церкви, Єлені довелося з ним укласти угоду безстрокової аренди, який діє і до сьогодні. Кожного дня, о 8 годині ранку, нащадок того самого араба відчиняє двері храму своїм ключем, а о 8 годині вечора – зачиняє.

Площа перед Храмом Гроба Господнього

   Храм, дійсно, вразив, але на жаль, було дуже мало часу для огляду. Але пощастило в тому, що людей було відносно не багато.  Тому ми з екскурсією по храму не затримались і у нас ще залишився час, щоб відвідати собор Святого Олександра Невського, який знаходився поруч.

   Церква Святого Олександра Невського в Єрусалимі – це російський православний храм Олександрівського подвір’я Імператорського православного палестинського суспільства в Старому місті Єрусалима.

   Церква була задумана як храм-пам’ятник засновнику ІППС – імператору Олександру ІІІ. З 1861 по 1864 р. тут проводились археологічні розкопки, в результаті яких було виявлено багато цікавих речей. Найцікавіша знахідка – Поріг судних воріт, які переступив на Хресному шляху Ісус Христос.

   Було прийнято рішення – звести на цьому місці, над святинею, будівлю, яка спочатку носила назву «Російський дім», але пізніше перейменували в Олександрівське подвір’я, на честь покровителя. Будівельні роботи велись до 1890 року і в цей час було вирішено ввести в комплекс церкву. Цей факт спочатку довелось приховувати від влади, але потім все виплило і ситуацію вдалось урегулювати завдяки візиту цесаревича Миколи Олександровича (майбутнього Миколи ІІ). У 1896 році храм було освячено в пам'ять Святого Олександра Невського.

   Нам вдалось потрапити до церкви, пройшовши сходами через вузький прохід. Людей майже не було, тому нам вдалось оглянути церкву. Церква  висока, стеля знаходиться десь високо вгорі. Там можна побачити твори живопису, які створив професор Художньої академії Н.А. Кошелев. Там нараховується 18 художніх образів, які пронизані своєю драматичністю та трагічністю.

   Поріг судних воріт є головною святинею Олександрівського подвір’я в Єрусалимі. Зайшовши до церкви Олександра невського, фрагмент цих воріт можна побачити, рухаючись прямо до розп’яття Ісуса на хресті.

   Ліворуч, від Порогу судних воріт, у фрагменті збереженої частини кріпосної стіни є невеликий прохід, який дозволяв мандрівникам потрапити у місто після того, як ворота закривались на ніч. В міських стінах окрім воріт, крізь які проходив весь рух, поруч був вузький прохід в стіні, в який навіть зігнувшись, важко було пройти. В народі цей лаз називали «голкове вушко». І тільки знаючи цей факт, ми можемо в повній мірі зрозуміти сенс сказаних Ісусом слів: «Зручніше верблюду пройти крізь «голкове вушко», ніж багатому ввійти  в царство боже. На прохання багатого юнака, який попросив навчить його, що необхідно зробити, щоб жити вічним життям.

Храм Олександра Невського

   Наступним нашим пунктом була Стіна Плача. Знаходиться вона в Єрусалимі, недалеко від Храму Гроба Господнього. Від храму ми дійшли до неї пішки.

-          А ви відвідували храм Гроба Господнього?

-          Які ваші враження від побаченого?

-          Чи довелось вам побувати у храмі Олександра Невського?

-          Які ще святі місця Єрусалиму  вам вдалось відвідати?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост «Ізраїль. Єрусалим. Стіна Плачу"