Ізраїль. Єрусалим. Стіна Плачу

 

   Наступним нашим пунктом була Стіна Плачу. Знаходиться вона в Єрусалимі, недалеко від Храму Гроба Господнього. Від храму ми дійшли до неї пішки.

   Стіна Плачу - це головна святиня в іудаїзмі і одна з найвідоміших  релігійних пам’яток Ізраїлю, яку може побачити не лише віруюча людина, а й будь-хто, у кого виникне бажання. Головне – треба пам’ятати, що Стіна Плачу – це місце, куди люди приходять молитись, тому слід дотримуватись усіх правил та традицій.

   Щоденно сюди приїздять тисячі туристів та паломників з усього світу. Стіна Плачу – це дійсно частина стіни, яка збереглася до сьогоднішніх днів. Західна стіна біля Храмової гори існує уже понад 2000 років і є уцілівшою частиною Другого Єрусалимського храму, який був зруйнований римлянами у 70-му р. до н.е. В чому ж ії святість, чому до неї їде народ з усіх куточків нашої планети? Для цього треба поринути в її історію.

   Західна стіна була частиною самого храму. Це єдина частина , яка збереглася з укріплень передмістя Храмової гори періоду Ірода Великого.

   Храм і сама стіна були зведені царем Іродом Великим, за допомогою хитрощів, адже велику по своїм масштабам будівлю, не дозволили б будувати у скромній провінції під ігом Великого Риму. Прохання було відправлене, і одразу ж швидкими темпами розпочали будівництво. Коли будівництво було завершене, прийшла відповідь: «Не почав – не будуй, почав – зруйнуй, закінчив – залиш». Так був побудований храм.

   Будівництво датується від 37 до 43 рр. до н.е. В 70-му році був зруйнований Другий Храм Єрусалиму із-за міжусобиці між римським імператором Титом. Розміри храму були грандіозними, про що свідчить тільки фрагмент огорожі, який має розміри: 500 Х 9 м у висоту.

   Стіна складається з великих кам’яних блоків, які нічим не скріплені між собою, а просто міцно складені один на одного.

   І ось ми підійшли ще до однієї святині ізраїльської землі.

Стіна Плачу. Вид на чоловічу частину з площі перед стіною

   Мудреці говорять, що молитись біля Стіни Плачу рівнозначно, що молитись перед троном Слави, оскільки тут знаходяться ворота раю і вони відкриті, щоб можна було почути усі молитви. У священних писаннях сказано, що стіна – це місце, де Бог присутній завжди. Всі молитви до Бога мають тут особливу силу і бажання завжди здійснюються. Століттями тут збираються паломники, щоб помолитись, доторкнутись до Стіни і укріпитись в своїй вірі. 

Площа перед Стіною Плачу

   Як і коли виникла ця будівля і чому вона стала священною для іудеїв?

   У Х ст. до н.е. в Єрусалимі – ізраїльському царстві, панує язвова епідемія, яка була наслана на підданих царя Давида, за проведений ним перепис населення. Дні та ночі цар молив Бога про прощення, поки до нього не з’явився пророк і не вказав на місце, де Давид повинен був побудувати жертовник і тоді цар і весь його народ отримають прощення. По священному стародавньому єврейському писанню Танаху, ділянка землі, де в майбутньому був побудований єрусалимський храм, цар Давид купив у одного з нащадків доєврейського населення – Іусея Аравни. Гроші на купівлю цієї ділянки, були зібрані  майже з кожного ізраїльтянина. На цьому місці Давид спорудив жертовник Богу Ізрелю. А його син, та спадкоємець престолу Соломон, у середині Х ст. до н.е. побудував перший храм на Храмовій горі, відомий також як храм царя Соломона. Протягом 4 століть храм являвся місцем превознесення єдиного Бога. Тут же був розміщений Верховний Суд та законодавчий центр. В храмі щоденно проходила служба жертвоприношень, а тричі на рік, під час свят всі євреї чоловіки повинні були сюди приходити.

   В 603 р. до н.е. Іудея стала залежною від Вавилона після переможних походів. Після декількох років виплат грабіжницьких податків Вавилону, останній цар Вавилону Сібікія в 586 р. до н.е., здійснив невдалу спробу  повстання. Єрусалим був оточений військами Вавилона і скоро упав. Храм Соломона був зруйнований, а  цар-бунтівник – взятий в полон. Після повернення євреїв в Єрусалим з вавилонського полону у 538 р. до н.е., на цьому місці під керівництвом нащадка іудейських царів Зірубава бель Шантівелі і першосвященника Ієшен Пєнхошнседака почалось зведення другого храму. З біблійської розповіді відомо, що із-за перешкод, які завдавались іншими народами, роботи були припинені і відновились лише через 16 років. Будівництво продовжувалось протягом 4-х років, потім храм було освячено і на декілька століть до руйнування під час іудейської війни, став духовним, громадським, законодавчим та судовим центром для єврейського народу. 

Стіна Плачу. Вид на чоловічу частину

   У 22 р. до н.е., цар Ірод, під час прийнятої ним реконструкції храму, розширив площу Храмової гори і змінив саму поверхню, вирівнявши її. Високі частини гори були знесені, а на низьких – створені підпорні арки та стіни, проміжки між якими були заповнені землею. Ірод відбудував храм, перетворивши його на красиву архітектурну будівлю, яке вражало сучасників своєю розкішшю, ошатністю, багатством. Так Храмова гора набула свого неймовірного вигляду. Цей розширений майданчик, обнесли з усіх сторін опорною міцною стіною, щоб вона підтримувала земляний насип.

   В 70-ті р. н.е., коли йшла перша іудейська війна, війська римської імперії зруйнували майже весь Єрусалим, але Західна стіна уціліла. Коли в 135 р. н.е. римляни подавили повстання іудеїв, то їм заборонили жити в Єрусалимі. Лише в 425 р. єврейський народ отримав дозвіл від візантійської імператриці Елії Євдокії на проживання в Єрусалимі.

   У 7 ст. євреї доклали ще чотири кам’яних ряди стіни, оскільки нижня її частина вкрилась земляним наносами. За наступне століття, місто не раз ставало причиною воєн різних релігійних конфесій.

Стіна Плачу. Жіноча частина

   У 1517 р. Єрусалим перейшов у володіння Турецької османської імперії і життя єврейського народу змінилось на краще. За наказом султана Сулеймана І, навколо Єрусалиму була побудована величезна кріпосна стіна. Зараз вона оточує старе місто. Як говорить історія, молитись біля Стіни Плачу в Єрусалимі, іудеям дозволив саме Сулейман І, і відбулося це в другій половині ХVІ ст. В той же час було добудовано ще 14 рядів стіни.

   З початку ХІХ ст. священна будівля стала «яблуком роздору», посиливши ворожбу між мусульманськими та іудейськими громадами, які проживали у місті. Євреї неодноразово намагались придбати землю та будівлю, яка знаходилась поруч із священною будівлею, але мусульмани не дозволяли цього зробити.

   В 1917 році Єрусалим захопили війська Великобританії і ситуація загострилась ще більше. А коли в 1948 році Старе місто окупувала армія Іорданії, іудеї повністю втратили можливість підходити до стіни. І лише у 1967 році в ході 6-ти денної війни, солдати Ізраїлю відвоювали Старе місто. Іудеї знову змогли молитись на священному місці.

Стіна Плачу. Жіноча частина

   Чому «Стіна плачу»? Офіційна назва на івріті звучить як Котель Маараві, що в перекладі означає «Західна Стіна». Перш за все до цього місця приходять віруючі, які оплакують зруйнований Храм. 

   Є декілька версій походження уцілілої частини реліквії. Одна з них, найбільш правдоподібна говорить:

   «Коли були зруйновані храми, іудеї почали збиратись там та оплакувати втрачені святині. Згідно єврейському закону, відвідуючи Західну стіну і споглядаючи довкола утворені спустошення, кожна віруюча людина повинна плакати і рвати на собі одяг. Араби, які неодноразово спостерігали як іудеї ридають тут по зруйнованим храмам, назвали руїни стародавньої будівлі «Стіна плачу».

   Ще існує інша версія: час від часу на каменях виступають краплі води, які нагадують сльози. Останній раз бачили сльози на плачучій Стіні плачу у 1940 році. 

Площа перед Стіною Плачу. Єврейський квартал

   Крім молитов біля Стіни плачу, склалась традиція залишати записки з бажаннями у Стіні, які адресовані Богу. За рік їх з’являється понад 1 млн. Раз на півроку ці записки збираються і закопуються в землю на Єлеонській (Масляній) горі. Жодна із записок не спалюється і не знищується, а таким чином вона доходить до Бога.

   Бажання повинно бути не звичайним буденним, а тим, що є для вас найважливішим. Воно повинно бути позитивним, творчим. Можна попросити за себе і за своїх рідних. Записку можна написати на місці, а можна заздалегідь. Якщо ви знаєте, що будете відвідувати це місце, то записки можуть передати і ваші рідні, друзі, всі вони будуть передані Богові. 

Записки з побажаннями у Стіні Плачу

   Люди підходять до стіни, прикладають до неї руки і моляться, дякують Богові, просять здоов’я, благополуччя, а потім кладуть записку у щілину в Стіні. Записку можна класти у будь-якому місці, де знайдете щілину, але враховуйте, що їх там багато, тому намагайтесь вкладати записку написану на аркуші невеликого розміру, інакше важче буде знайти для неї місце.

Перед Стіною Плачу треба прикласти руки до неї і помолитись

   Територія біля Стіни Плачу розділена на дві частини: чоловіча і жіноча.  Якщо повернутись до стіни, то ліворуч буде чоловіча частина, а праворуч – жіноча. До речі, чоловіча частина набагато більша, ніж жіноча, там проходять іудейські свята, можна співати, танцювати. А от жіноча частина призначена лише для молитов і записок. Чому так? Вважається, що чоловіки обов’язково повинні приходити молитись, а жінки можуть це робити і вдома.

Стіна Плачу. Жіноча частина

   Чоловіки, щоб підійти до Стіни Плачу, повинні обов’язково бути в головному уборі, якщо свого немає, то при вході можна взяти одягти їхній – кіпу (єврейська шапочка). Жінки повинні бути одягнуті в скромний одяг, плечі та коліна прикриті, платок не обов’язково, але при вході можна взяти спеціальні накидки. Про скромний одяг є навіть написано перед входом до цього святого місця, причому і російською мовою теж.

   Там стоять столики та стільці, кожен може сісти та почитати Тору – священне писання єврейського народу. Також можна просто посидіти, поспілкуватись.

Стіна Плачу. Чоловіча частина

   На площі перед Стіною Плачу є кран з питною водою, причеплені металеві кружки. Кружки, до речі, дуже цікаві, у них ручки йдуть з обох боків.

Площа перед Стіною Плачу. Кран з питною водою

   В суботу та в єврейські свята тут забороняється палити, фотографувати і навіть розмовляти по телефону. Забороняється заходити на територію з домашніми тваринами.

   Тут можна побачити багато хасидів, їх вирізняє одяг: чорний костюм і величезний чорний капелюх на голові. Вони вважаються «зберігачами вчення Тори». Говорять, що з їхнього боку може бути агресія у бік християн, але ми цього не помітили. 

До Стіни Плачу їдуть люди з усього світу

   Стіна Плачу розташована в єврейському кварталі Старого міста на площі, яка знаходиться навпроти стіни. Створена площа у 1967 році після об’єднання міста. У північній частині площі розташовані  тунель і Ланцюг центру поколінь, а в південній – Єрусалимський археологічний парк і Сміттєві ворота. 

Єрусалимський археологічний парк 

Сміттєві ворота Старого міста

   У Західній частині площі знаходиться Єврейський квартал.

Вид на Єврейський квартал

   Місце справило особливі враження. Сюди треба обов’язково приїхати і все це відчути на собі, тому що ці відчуття просто неможливо передати словами.

Єрусалимський археологічний парк, вид на місто та прапор Ізраїлю

   На цьому наша екскурсія по святим місцям Ізраїлю завершується, але ці неймовірні і незабутні враження залишаться на все життя.

-          А ви відвідували Стіну плачу?

-          Які ваші враження, відчуття?

-          Що ще Вам вдалось відвідати та побачити в Єрусалимі?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост «На які екскурсії можна поїхати із Шарм-ель-Шейху (Єгипет)?