Гліцеринове озеро в с. Стрілкове (Арабатська стрілка)

   Після  гарячого джерела с. Стрілкове ми вирушили до Гліцеринового озера.  Знаходиться воно недалеко від джерела,  проїхати метрів 800 на південь.  Туди також йде піщана «стрибуча» дорога.  Там буде стояти паркан, техніка, будуть проводитись будівельні роботи. Орієнтиром може стати церква, яка там побудована. Поруч парковка,  її видно, тому що там буде стояти багато транспорту.  Ця територія з озером, неначе оазис серед пустелі.

   Зараз вхід на територію безкоштовний. Але дивлячись на інтенсивне будівництво, яке розгорнулося на цій території навколо озера,  то наступного року буде платний. Територія дуже велика, мабуть тут буде розміщений якийсь лікувально-готельний комплекс. Місце дуже зручне, адже знаходяться майже поруч гаряче джерело, лікувальні грязі та блакитна глина Сиваша, Гліцеринове озеро, а недалеко через дорогу і саме Азовське море.

    Автівку ми залишили на парковці, зараз вона безкоштовна, і рушили до самого Гліцеринового озера.  Територія огороджена металевим парканом, є хвіртка, через яку заходимо на територію. Вхід також поки що безкоштовний.  Хоча стоїть багато табличок з написом «Вхід заборонено. Ведуться будівельні роботи». Але незважаючи на це, вільно можна пройти.

   Озеро розділене на дві частини, посередині проходить  піщана дорога і острівець, на якому побудована церква. 

   Більша частина озера, та що знаходиться праворуч, пристосована для купання, є спуски, пісок. Посередині невеличкий острівець, який поріс очеретом, а на ньому стоїть дерев’яний будиночок. Можливо, це будиночок для плаваючих птахів, які там оселяться незабаром (качки, гуси чи лебеді). Це надає озеру якогось особливого вигляду.

Гліцеринове озеро

   Прямо навпроти церкви можна спуститись до озера, але спуск дуже крутий, тому треба бути обережним. А можна підійти до озера з іншого боку, там спуск пологий і берег піщаний. Саме в майбутньому, мабуть, там і буде пляж. А навпроти церкви буде доріжка, де можна пройтись, постояти і подивитись  на озеро та краєвиди навколо.

   Ліворуч знаходиться менша частина озера, але вона поросла очеретом і виглядає менш привабливо.  Люди там не купалися, бачили як плавав собака.

   Озеро має штучне походження і з’явилось внаслідок  геолого-розвідувальних робіт, що проводились по всій косі. Геологи шукали нафту та газ, але знаходили переважно гарячі джерела. Викопали котловину, щоб вивчити структуру порід, але коли роботи завершились, з-під землі пішла вода, яка і заповнила цю котловину.  Так утворилось Гліцеринове озеро. Напуває це озеро підземне джерело, яке знаходиться на великій глибині, тому й вода в озері постійно холодна. Існує декілька версій його походження. Назва з’явилась не випадково, але самого гліцерину там не має і бути не може. Вся справа у складі води джерела, яка скоріш прісна, якщо порівнювати її з морською водою. Вода мінералізована, має м’яку, трохи маслянисту структуру. Якщо нею умитись, то відчувається легкий ефект гелю. 

   Особливих лікувальних властивостей вода не має, тому купатись в ній можна досхочу. Проте її можна використовувати  в цілях косметичних процедур. Вона зволожує та освіжає шкіру, робить її м’якою, еластичною та бархатистою, розгладжує зморшки на обличчі.  Коли купаєшся у воді, настільки вона приємна, що навіть не хочеться виходити з води. Але коли все ж таки вийшов, то почувається легкість, свіжість, прохолода, навіть у спеку. Бажано після купання в озері не витиратись рушником, а щоб десь години дві вода ще побула на вашому тілі, тобто  всмокталась. 

   В цьому озері бажано покупатись після того, як ви накупались в морі, гарячому джерелі або Солоному озері. Адже сіль сушить шкіру, а вода гліцеринового озера, навпаки, повертає її до життя. 

Острівець на озері 

   Вода в озері достатньо прохолодна, але тільки спочатку. Коли декілька разів зануришся, здається свіжою і приємною  Вранці занурюватись в таку воду ризиковано, а от вдень, коли на вулиці стоїть спека – в самий раз.

  Саме озеро невелике, приблизно 50 Х 40 м, а максимальна глибина може сягати близько 2 м, але це десь на середині. Взагалі глибина нормальна, можна не боятись.

   На території є церква Сергія Радонежського. Коли ми побували там  вперше, то вирішили, що церква тільки будується, але ще не працює.

Церква Сергія Радонежського

   Але коли ми приїхали на озеро вдруге, то побачили, що церква працює і навіть проходила служба. Це було десь після 10.00 ранку.  Потрапити всередину нам не вдалось, адже  вона не дуже велика, а людей було багатенько, стояли навіть на вході. Та й одяг у нас був не для відвідування храму.

   Але нам вдалось побачити серйозну делегацію, яка прибула на територію. Мабуть, мер, не тільки Генічеська, а й Херсона, голова ОДА та інші високопосадовці. Приїхали вони на дорогих автівках. Зайшли на територію, до них вийшов священнослужитель, привітався, з деякими в обійми, про щось домовились. Пізніше пройшлись територією, яка забудовується навколо озера. 

Прибула делегація високопосадовців

   А коли поверталися з озера, то звернули увагу, що недалеко був вертолітний майданчик, на якому стояв гарненький червоний вертоліт.  Саме на ньому і прибула делегація.

Вертолітний мвйданчик

   Якщо пройти далі, то можна побачити, як забудовується територія. Будуються будинки комплексу, працюють робітники, багато техніки. Далі стоять колони, я так зрозуміла, що це буде центральний вхід, адже паркану там ще немає, проте дорога вже наїжджена. 

Будівництво навколо озера

   Цікаво буде подивитись на цю територію через кілька років.

Будується новий комплекс навколо озера

   Ліворуч  створена Алея Пам’яті,  де поховані захисники України, які загинули на Майдані – герої Небесної Сотні, в зоні АТО та волонтери.

 Алея Пам’яті

   Поруч посаджено молоді дерева, клумба з трояндами. Через деякий час буде парк.  

На території закладено сад

   Недалеко від Гліцеринового озера знаходиться  Сиваш. Ми вирішили подивитись як він виглядає в цій частині коси.

   Дорогою ми побачили величезне скупчення птахів.

Скупчення птахів на Сиваші

   Перед нами виникла табличка «Вхід заборонений. Ведуться будівельні роботи», але на неї ніхто не звертає уваги. Кожен може пройти, нікому не забороняють.  

   Техніка працює  на безпечній відстані. 

Будівельні роботи на території

   Ми опинилися на протилежному березі озера, навпроти церкви. Тут пологий спуск прямо до озера, берег  піщаний, є відпочиваючі. 

Протилежний берег Гліцеринового озера

   Далі ми пішли переритою дорогою, прямо по коліях від тракторів, місцями занурювались то в пісок, то в блакитну глину. Праворуч  Сиваш був сухим і виступала біла сіль, рослинність майже відсутня.

Біла сіль Сиваша

   Поверхня була настільки сухою, що аж потріскалась від спеки.

   Ось такою дорогою ми наблизились до тієї частини Сиваша, яка була заповнена водою.

Ось так виглядає поверхня в сухій частині Сиваша влітку

   Глибина незначна, вода відповідно тепла, місцями багато водоростей, які роблять воду різнокольоровою.

Затока Сиваш

   Можна пройти дуже далеко, але скрізь буде мілководдя. Коли придивитись, то над поверхнею води можна побачити ефект туману. 

Мілководний Сиваш з теплою та солоною водою

   Берегова лінія виглядає менш привабливо. Тут також можна знайти лікувальні грязі і блакитну глину.

На березі Сиваша

   Трохи побувши біля Сиваша, ми повернулися до нашої парковки.

   На відвідування гарячого джерела за селищем Стрілкове, лікувальних грязей Сиваша та Гліцеринового озера ми  виділили півдня. Другу половину дня ми відпочивали на пляжі в Щасливцевому та купалися в Азовському морі. Таку  подорож ми здійснювали двічі. Дуже сподобалось.

-        -   А ви відвідували Гліцеринове озеро?

-       -    Які враження на вас воно справило?

-        -   Які зміни відбулися на території?

Гліцеринове озеро та затоку Сиваш відвідували у середині липня 2020 року. Хочеться відвідати через кілька років і подивитись чим завершилось будівництво і які зміни відбулися. Місцеві жителі та туристи говорять, що гаряче джерело теж хочуть перекинути на територію комплексу.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост «Гаряче джерело в с. Щасливцеве  (Арабатська стрілка)»