Хуст – мальовниче містечко у долині Карпат

   Хуст – це мальовничий куточок нашої країни, який заховався десь далеко в долині Карпат.  Містечко невеличке, знаходиться в Закарпатській області. Мабуть, більшості з нас, першою асоціацією з містом, зразу ж спадає на думку «Долина нарцисів», яка знаходиться поблизу Хуста. Якщо ви не відвідували це місце, то чули про нього обов’язково.

   На цвітіння нарцисів, звичайно, ми не потрапили, адже наша подорож була влітку, а нарциси зацвітаютьу травні,  проте до Хуста ми потрапили. На жаль, побули ми там зовсім мало і майже нічого побачити нам не вдалось.

   Взагалі, це моє друге знайомство з Хустом, перше було в далекому 1989 році, взимку. Моя однокурсниця запросила мене на зимових канікулах  в гості на Закарпаття, в с. Золотарево,  Хустського району. Відпочиваючи там, ми декілька разів відвідували й Хуст. Але то були студентські роки і мало чого запам’яталось.

   Цього разу ми приїхали влітку,  проте наш маршрут пролягав далі, тому знову наше знайомство з містом було невдалим. Їхали автобусом зі Львова 8 годин. Дорога жахлива, а автобус був ще гіршим. В мене не вкладається в голові: як можна на такі далекі маршрути випускати автобуси, які ледве «дихають» та ще й людей повен автобус, за кондиціонер я взагалі мовчу.  Але на щастя ми доїхали та ще й без пригод. Забіжу наперед: назад повторилось все те ж саме.

Дорога зі Львова до Хуста

   Приїхали до Хуста ми о 19 годині, нас зустріли,  трохи  перепочили, підкріпились і пішли прогулятись містом.

   Звідки взялася назва міста Хуст? Існує декілька версій походження назви міста. Однією є легенда про чорта, який хотів піднятись на грішну землю. Пробив рогатий  дірку в горі, хотів уже був вибратись з пекла, аж тут застряг хвіст. Земля у цьому місці піднялася і стала горою. Нечистий заволав від нестерпного болю: «Ой, хвуст, хвуст, мій хвуст!» А долиною пролунало: «хуст – хуст – хуст». З тих пір місто, яке невдовзі виникло біля підніжжя молодих Карпат, називають Хуст.

   За іншою легендою, місто завдячує своїй назві слову «хустка». Старожили стверджують, що в давні часи вартові місцевого замку та навколишніх сторожових веж при наближенні монголо-татарських військ передавали сигнали про небезпеку, махаючи відповідні жести червоною хусткою.

   Існують й інші легенди та перекази, але якби там не було, місто існує й зараз, яке має свою багату історію.

   Історія міста розпочинається із будівництва замку. Сам Хуст розміщений біля підніжжя гори, на якій колись був розміщений величний замок. Але незважаючи на те, що історія міста офіційно починається разом з історією фортеці, на цій території вже існувало давнє поселення задовго до цих подій.

   Будівництво замку розпочалося у 1090 році і тривало цілих сто років. Але результат був того вартий. Фортеця виглядала грізно та могутньо і в першу чергу лякала ворога своєю неприступністю. Навіть татарська орда не змогла здолати цю міць. Фортеця могла б ще довго виконувати свої функції, якби не відбулася зрада одного з аристократів. 1717 року  сталася остання вирішальна битва між містянами та татарами. Це було останнє протистояння фортеці.

   З того часу замок почав занепадати і до сьогоднішніх днів залишились лише руїни. Але на гору піднятись варто, адже звідки відкриваються неймовірні краєвиди на місто та його околиці. Нам, на жаль, не вдалось відвідати це чудове місце. 

   Ми прогулялись головною площею міста – Майданом Незалежності. Тут відбулася повна реконструкція. Що тут було раніше, я, звичайно, не бачила, але те, що я побачила зараз, мене дуже вразило.  Ми  прогулювались тут ввечері, тут було тихо, спокійно і затишно, якось по-європейськи.

   Говорять, що тут раніше була велика стоянка автівок, тепер тут будується фонтан, який обіцяють відкрити уже в серпні місяці, тобто через місяць та нова сцена.  Навколо зелена зона, лавочки, симпатичні ліхтарі та викладена бруківка. Також тут знаходяться  гарні будинки, магазини, кав’ярні, церква тощо.  Ми пройшли пішохідною зоною. Людей зовсім мало і це надало якоїсь особливої атмосфери.

Майдан Незалежності

   Окрасою центру міста є православний кафедральний Собор святих Кирила і Мефодія. Споруда нова, сучасна,  проте досить гарна і колоритна і як на мене – дуже гарно вписується в центральну частину міста.

   Церква поєднує в собі білі та оливкові кольори, в архітектурі переважають арочні конструкції, а куполи виблискують золотом. Навколо є огорожа  та вхідні ворота.

   У 1988 році країна святкувала 1000-річчя Хрещення Київської Русі при князі Володимиру Великому, а в той час Закарпаття відзначало свій ювілей, але на 100 років більший. Апостоли Підкарпатської Русі Кирил і Мефодій, створивши слов’янську Азбуку, відкрили нам книгу життя – Євангеліє, на всі віки.

   26 жовтня 1990 року відбулися збори православних християн  міста Хуст, на яких було вирішено організувати парафію та розпочати будівництво храму на честь братів просвітителів слов’ян Кирила і Мефодія – перших Учителів.

    У 1991 році було дозволено будівництво нового собору біля центральної площі Хуста. Проєкт був розроблений архітекторами Ганзелем  С.Й. і Гайовичем П.М., а також конструкторами Цапуличем Т.В. і Микитиним А.С.

   У 1994 році майбутній собор дістає статус кафедрального (головного). Сьогодні цей храм є безперечно окрасою міста. Зберігаючи частини мощей всіх Києво-Печерських Святих, собор Кирила і Мефодія продовжує місію святих братів: приводити людей до Бога.

   24 травня всі слов’янські народи святкують День писемності і культури,  День пам’яті Кирила і Мефодія, а для собору – це храмове свято.

   При кафедральному соборі Кирила і Мефодія діє церковний хор, який можна почути під час богослужінь. Собор може відвідати кожен бажаючий у святкові, вихідні та будні дні.

Православний кафедральний Собор святих Кирила і Мефодія

  Прогулявшись центральною частиною міста, ми завітали до чудового  кафе «Червона шапочка». Місце дуже приємне, затишне, розташоване в центрі міста. Ми замовили десерт, який нам подали дуже швидко. Подача була чудовою, офіціанти приємні та ввічливі. Дуже сподобалось. Але здивувало те, що крім нас із відвідувачів не було більше нікого.  

Кафе «Червона шапочка»

   Дуже шкода, що нам не вдалося пізнати це містечко більше. Я впевнена, що там є що подивитись. Дуже хотілось піднятись на гору, подивитись на руїни Хустського замку та побачити місто з оглядового майданчика. Хотілося б ще колись сюди повернутись. 

Що можна ще подивитись у Хусті?

• Хустський замок (руїни ХІ – ХІІІ ст.).
• Замкова гора або парк «Хустський замок».
• Краєзнавчий музей.
• Храм святої Єлизавети.
• Храм святої Анни.
• Греко-католицький собор Вознесіння Господнього.
• Синагога.
• Чеський квартал.
• Долина нарцисів.
• Страусина ферма.
• Буйволяча ферма.
• Оленяча ферма.
• Фетрофільцева фабрика (фабрика головних уборів).
• Пляж на р.Тиса

-          А ви були у Хусті?

-          В яку пору року були ви?

-          Що вам вдалось відвідати? Що побачити?

-          Поділіться своїми враженнями.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР 

Наступний пост «Нижня Апша – найбагатше село України»