Собор Святого Юра у Львові

   Скільки разів бувала у Львові та чомусь не доходила черга до відвідування одного з найкрасивіших і найзагадковіших храмів міста – собору Святого Юра. Мабуть, тому, що всі туристи, які приїздять до Львова, в першу чергу вирушають до історичного центру – площі Ринок та навколишніх вулиць, а собор Святого Юра знаходиться трохи в іншому місці.

   Так, дійсно, на площі Ринок є що подивитись, і не тільки подивитись, а й «зануритись з головою» в середньовічну архітектуру, велику кількість храмів,  неймовірну атмосферу вузеньких вуличок,  старовину бруківку та  посидіти в одному з  колоритних тематичних ресторанів. Собор Святого Юрія знаходиться зовсім в іншому місці, проте дістатись до нього, не складе ніяких зусиль.

   Свій туристичний маршрут, більшість туристів розпочинає із залізничного вокзалу. Якщо подивитись з площі вокзалу, то вашу увагу привернуть шпилі одного із львівських соборів – церква святих Ольги та Єлизавети – це пам’ятка архітектури та найвища споруда міста (88 м). Але якби не ці височенні шпилі, то ви б могли побачити з привокзальної площі зовсім інший храм – собор Святого Юра (наголос падає на літеру «а»), який розміщений трохи далі, на горі.

   Дістатись до нього можна дуже просто громадським транспортом із залізничного вокзалу.. Автобус зупиняється не на привокзальній площі, де стоять міжміські автобуси, а треба пройти трохи далі, праворуч, якщо виходити з вокзалу, повз невеличкий привокзальний сквер. Далі буде зупинка автобусів, які здійснюють маршрути по місту. Яким транспортом доїхати, вам із задоволенням підкажуть місцеві жителі.

   Ми зупинилися цього разу у Львові лише на два дні, так як наш маршрут пролягав до Івано-Франківщини та Закарпаття, а Львів став для нас як «перевалочним» пунктом.  Але і ці дні виявилися дуже насиченими, незважаючи на те, що на вулиці було спекотно, температура повітря у серпні місяці була +37⁰С, що незвично для Львова.

   Житло ми не бронювали, знайшли по приїзду у місто. Нам на вокзалі запропонували зняти номер у готелі «Цирку».  Цього разу я подорожувала з донькою, оскільки нам треба було лише десь переночувати, ми швидко погодились, адже в нас на ці два дні  все було щільно розплановано, тому зайвого часу на пошуки житла, не було. І ми не пошкодували.  Як виявилось – місце дуже зручне. Поруч знаходиться зупинка громадського транспорту, яка так і називається «Цирк».  А щоб вийти до Театру опери та балету ім. С. Крушельницької, далі прогулятись проспектом Свободи або вийти до площі Ринок, треба просто трохи пройти пішки, що ми і робили.  Цілий день ми  гуляли по Львову, відвідували цікаві місця, а близько 22.00 повертались в готель.  Яким було наше здивування, коли ввечері ми побачили у вікно, будівлю, яка поринала в різнокольоровому освітленні. Там були і жовті, і білі, і блакитні, і червоні кольори, виглядало як новорічна ялинка, дуже яскраво і дуже феєрично. Це освітлення було до 7 години ранку. А вранці я подивилась на цю будівлю, вона стояла на пагорбі, але її чітко було видно вже без ілюмінації – це був храм.  Я швидко взяла нашу маршрутну карту по Львову і через кілька секунд я вже точно знала, що це собор Святого Юра.

   Мабуть,  -  це знак. Адже скільки разів я мріяла його побачити, а тут таке: я жила поруч з ним кілька днів.

   Рішення було прийнято миттєво: сьогодні ж відвідати собор. Зранку у нас був запланований підйом до парку «Високий замок», потім відвідування музею архітектури та побуту «Шевченківський гай», а потім – собор Святого Юра. 

   Все так і сталося.

   Вечері, від цирку, серпантинною дорогою ми почали підніматися до собору. Як виявилося, це зайняло хвилин 5 – 10, не поспішаючи.  Перед нами виникла площа, а поруч собор неймовірної краси. Ми опинились на Святоюрській горі. Від площі в різні боки розходяться вулиці.

   Площа відома ще з ХVІІІ ст., адже  саме тут проходили ярмарки. Починаючи з 1780 року вони відбувалися двічі на рік – на Святого Юрія та на Покрову. Ярмарка – це було захоплююче видовище, яке відбувалося протягом кількох тижнів.

   У 1655 році на цьому місці розбив свої намети табір Богдана Хмельницького. А в 1897 році тут був закладений сквер.

Площа Святого Юра, пам'ятник А. Шептицькому та собор Cвятого Юра

   Зараз на площі Святого Юра  стоїть пам’ятник митрополиту Андрію Шептицькому. Його висота становить 5,8 м.

   На ньому митрополит лівою рукою опирається на стелу, а в правій – тримає хрест. Одягнутий в простий одяг: ряса на ньому довга, пояс.

   Ідея створення пам’ятника виникла давно, проте реалізувати вдалось  лише у 2013 році. Андрій Шептицький відіграв досить  вирішальну роль у будівництві собору Святого Юра. І взагалі, був видатним діячем, який зробив дуже багато добрих справ для звичайних людей. Він заснував лікарню для бідних, допомагав притулку для сиріт, допомагав здібним учням вступити до ВНЗ, сплачував стипендії, заснував науковий інститут, викладав в Богословській академії та багато іншого. Він багато вкладав грошей у творчих людей і сприяв збереженню пам’яток.

Пам’ятник митрополиту А. Шептицькому на площі Святого Юра

   Далі ми йдемо до собору, а точніше, до храмового комплексу. Треба пройти через двійні ворота, між якими знаходиться господарське подвір’я. Проходимо в перші ворота з мурованою огорожею. Оскільки собор стоїть на горі, то від площі йде невеликий підйом з викладеною бруківкою.  Нас зустрічають другі ворота, дуже  гарні.  Ворота високі, прямокутної форми, а всередині арочний прохід. Але при підході до воріт, зразу ж привернули увагу фігури на фронтоні, які розміщені з обох боків. Фігури символізують Грецьку (візантійську) та Римську (латинську) церкви. Вони показують єдність у стінах собору. Ворота з обох боків оточує високий паркан.

   Ця скульптурна композиція була створена у 1770 році.

Вхід до храмового комплексу

   Перед самим входом нам дорогу перебігла чорна кішка, але я не вірю у прикмету «з невезінням». Навпаки, я себе завжди переконую в тому, що чорна кішка – це на удачу і якось воно так і стається. А зайшовши на територію, одразу ж відчувається якийсь спокій та блаженство.

   Територія, на якій ми опинились,  невелика, проте затишна та доглянута. Праворуч розміщені митрополичі палати, ліворуч – будинок капітула. Якщо пройти прямо вперед, то в кінці подвір’я, ви побачите ще одні ворота, схожі на вхідні, проте фронтон прикрашають інші фігури. Там зображені жіночі фігури, які символізують «Віру» і «Надію». Ворота були зачинені, проте за ними видніється митрополичий сад. Заходити тули самостійно не можна, все зачинено, проте говорять, що можна замовити екскурсію по митрополичих садах та палатах. Ці ворота також, як і вхідні, обрамляє високий паркан, мурований, з ажурною металевою огорожею, який впритул приєднаний до будівель на території. 

Чорна кішка перебігла через дорогу, але я не вірю у прикмети

   І так, перед нами постає неймовірної краси собор. Побудований у формі хреста. Його розмір становить 45 м Х 25м. У ньому поєднуються світлі і ніжні кольори: білий, бежевий та жовтий. На соборі дуже багато рельєфних композицій та барельєфних зображень. Будівля дуже витончена, розглядати можна дуже довго, від клаптика до клаптика.

   За переказами, на Святоюрській горі, ще на початку християнства жили ченці. Жили вони в печерах, а в одній із них жив відлюдник Василько, який мав довгу, густу та нечесану бороду. Приходився він дядьком королю Данилу. А згодом, у 1280 році, на цьому місці король будує дерев’яну церкву. За свідченнями істориків, вона була другою будівлею у місті після замку.

   Місто, у 1340 році, захоплює король Речі Посполитої,  Ян Казимир ІІІ, а дерев’яний собор Святого Юра був вщент спалений. Проте залишилась єдина пам’ятка з тих часів – дзвін 1341 року, який належав дерев’яному храму. На ньому написано, що його дзвін ще чув Дмитро Петько, який керував Галицькою державою. Тому цей дзвін ще називають Дмитром.

   Перший камінь у будівництві нової кам’яної церкви був закладений у 1363 році. Вона будується одночасно з Вірменською церквою. Зводить ці два храми один і той же майстер. 

   Після того ще багато разів храм руйнували завойовники, але завжди вдавалось його відновити. І вже з ХVІІІ ст. він постав у своїй величі та красі.

 Собор Святого Юра

   Верхівку собору прикрашає статуя Юрія Змієборця (Святого Георгія Побідоносця), який списом влучає в дракона.  Під скульптурою зображення гербового щита роду Шептицьких. На ньому видно жезл, та єпископський хрест, які перетинаються навхрест, а вгорі над ними митра, як символ влади. Будівля прикрашена карнизами, пілястрами, ліхтарями. Над входом до собору є балкончик, а над ним арочне вітражне вікно, також з невеличким балкончиком. 

Собор Святого Юра

   На фасаді видно ще дві великі скульптури: Атанасія та Лева Шептицьких. Ці скульптури створені відомим архітектором Йоганом Георгом Пінзелем, якого називають «галицьким Мікеланджело». До речі, цей майстер більш відомий в країнах Західної Європи. Багато європейських музеїв містять роботи цього талановитого скульптора і пишаються цим. У Львові також є музей Пінзеля, де зберігаються його барокові скульптури. Цікаво відвідати. Адже його роботи просто унікальні. Глянувши на ці барокові скульптури на соборі, не перестаєш дивуватись, як можна передати такі тонкощі, дрібні деталі. На скульптурах чітко видно кожен палець рук, якісь згини, складочки. Це справжні шедеври. Вони виглядають досить реалістично.

    Лев Шептицький тримає папський хрест (ферулу), з трьома горизонтальними перекладинами, які зменшуються до гори – символ трійного правління. Атанасій Шептицький – патерицю (символ ординарної влади).

   До входу в собор ведуть кам’яні сходи з перилами, як у палаці. Перед входом – оглядовий майданчик, а також можна пройтись біля собору. Перила прикрашені скульптурами немовлят-янголів, що теж характерно для стилю бароко. 

Янголи-немовлята прикрашають перила сходів

   Собор можна розглядати дуже довго, але його краще оглянути самому і все зрозуміти. Там є дуже багато дрібничок, на яких можна зупинитись надовго. І я впевнена, якщо сюди прийти ще не один раз, можна його по-новому відкрити для себе.

   Унизу під сходами, можна побачити штучний грот. Його обрамляє арочний вхід, а всередині все викладено з каменю. Там знаходиться скульптура відлюдника Святого Онуфрія, який молиться.

Штучний грот під сходами із скульптурою відлюдника Святого Онуфрія, який молиться

   Внутрішній інтер’єр нам побачити не вдалось, оскільки ми прийшли до собору в той час, як ішла вечірня служба. Людей було дуже багато. Нам вдалось лише заглянути у двері, але людей було настільки багато, що стояли навіть біля входу, тому розгледіти ми нічого не змогли. Але говорять, що інтер’єр дуже гарний, виконаний в стилі рококо. Тут знаходяться ікони-реліквії: Чудотворна ікона Божої Матері Теребовлянської (плачуча) та Київська ікона Божої Матері. Тут також зберігається копія Туринської плащаниці. В соборі є поховання, в тому числі і митрополита Андрія Шептицького.

   Капітульні будинки були побудовані у 1774 році. Митрополичі палати побудовані у 1772 році. Це також гарна двоповерхова будівля, виконана в стилі рококо. Також оздоблена цікавими елементами, має портики, балкон, біля головного входу височать чотири колони. Угорі – герб роду Шептицьких. В митрополичі палати потрапити не можна, але було б цікаво подивитись. Можливо, є якась екскурсійна програма, було б непогано.

   Але зовнішнє оздоблення роздивитись можна, особливо дуже добре можна побачити з оглядового майданчика перед входом до  собору Святого Юрія.

Митрополичі палати  

   Собор Святого Юра є головною святинею Української Греко-Католицької церкви. З 1998 року Собор Святого Юра разом з Ансамблем історичного центру Львова занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО.

   Рекомендації

1. Якщо будете у Львові,  обов’язково відвідайте Собор Святого Юра, який входить до храмового комплексу. Інтер’єр та екстер’єр храму, як і більшість греко-католицьких культових споруд  вас вразять своєю витонченістю, яскравістю та розкішшю.
2. Огляньте собор та його територію не поспішаючи, там ви знайдете багато цікавих і незвичних дрібничок.
3. Послухайте найдавніший в Україні дзвін (1341 рік). Він відбиває свої дзвони щогодини, залежно від часу, відбивається певна кількість ударів.
4. Замовте екскурсію в митрополичі сади та митрополичі палати (вільно оглянути не можна, зачинено)
5. Огляньте внутрішнє оздоблення собору, особливо його реліквії – Чудотворну ікону Божої Матері Теребовлянської (плачуча) та Київську ікону Божої Матері. Тут також зберігається копія Туринської плащаниці.  
6. Відвідайте в соборі крипту, де з 1700 року ховали єпископів, а з 1808 року – митрополитів. Там поховані видатні діячі УГКЦ, зокрема А. Шептицький та інші. Крипта відкрита для відвідування.
7. Якщо буде можливість, відвідайте службу в соборі.
8. Подивіться на собор ввечері: він світиться різнокольоровими вогнями. Це дуже яскраве видовище. Вмикається освітлення десь о 21.00 і до 7 години ранку.
9. Можете поселитись в готелі «Цирку» і тоді ви у вікно зможете насолодитись цією красою.

-          А ви відвідували собор Святого Юра?

-          Що вам вдалось побачити?

-          Що цікавого дізнались?

-          Можливо ви замовляли екскурсію?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Парк "Високий замок"