Прогулянка по Львову

   І знову ми відвідали це неймовірно чудове, привітне та затишне місто Західної України – Львів.  Воно кличе і манить до себе своїм європейським колоритом, великою кількістю пам’яток, атмосферних закладів  та своїм неперевершеним шиком.

   І ось ми знову в місті Лева.

   На залізничному вокзалі нас вітає  скульптура усміхненого пивовара, з діжкою цього янтарного напою та табличкою в руках із написом «Вітаємо у місті Лева».

   Скульптура була встановлена до 300-річчя Львівської пивоварні. Цього львівського броваря виготовив відомий львіський митець Володимир Цисарик. Він є автором відомих скульптур у Львові, таких як скульптури винахідникам гасової лампи Яна Зега та Ігнасія Лукасевича, пам’ятник Пабло Пікассо та інших.

Вже на залізничному вокзалі вас зустріне і привітає пивовар

   Вийшовши з Львівського вокзалу, одразу можна побачити, як над будинками височіють шпилі неймовірно красивої споруди, які  одразу ж зачаровують і приковують погляд усіх туристів, які опинилися в місті. Ця чудова споруда – храм Святих Ольги та Єлизавети, який є пам’яткою архітектури.

   Храм знаходиться неподалік від залізничного вокзалу, а дійти до нього можна пішки, орієнтуючись на високі шпилі. 

   Підійшовши ближче, храм вражає своєю монументальністю, неймовірною архітектурою та неперевершеною красою. І не дарма, адже вважається одним з найкрасивіших храмів міста. А ще  - це найвища споруда міста (88 м).

   Незважаючи на всю його красу та велич, храм побудований як пам'ять про велике і водночас трагічне кохання.

   Храм був збудований в пам'ять про дружину імператора Єлизавету Баварську.

   Молодий імператор Франц Йосип І готувався до весілля. Його обраницею стала Гелена, принцеса Баварська. Та доля розпорядилась інакше. Стосунки з Геленою у Франца не складаються і він починає проявляти симпатію до молодшої із сестер – Єлизавети. А через деякий час, у 1854 році імператор одружується з нею. Слід зазначити, що Гелена з Єлизаветою, були двоюрідними сестрами імператору.

   Та сімейне життя Франца та Єлизавети склалося не на краще, на що були різні причини. Перш за все деспотичний контроль з боку рідної  тітки, яка одночасно була і свекрухою – Софії Баварської. Життя імператриці проходило в рамках суворого етикету. Ще тяжче стало після народження двох доньок – Софії та Гізели. Єлизавета мало бачить своїх дітей, тому пропонує чоловікові поїхати до Угорщини, щоб побути із своєю сім’єю наодинці. Під час цієї подорожі старша донька – Софія, помирає. Єлизавета звинувачує в цьому себе. Невдовзі після народження сина – Рудольфа, Єлизавета покидає імператорський двір. Причиною було, ніби то стан здоров’я жінки, але насправді – відносини в імператорській родині. До кінця життя вони залишались складними.

   10 вересня 1889 року Єлизавета прогулювалась по набережній Женевського озера, коли анархіст Луїджі Лучені поранив її ножем, після чого вона померла. Пізніше він сказав: «Я хотів убити когось із королівської сім’ї, то ж для мене не мало значення:  кого саме з них».

   Коли імператору доповіли про смерть дружини, він сказав: «Вона ніколи не дізнається, як сильно я її кохав».

   Костел був закладений  у пам'ять про королеву Єлизавету, в ім’я великої любові.

   У 1903 році цісар Франц Йосип І заклав перший камінь у будівництві храму. У 1911 році храм був освячений і відкритий як костел Святої Єлизавети.Через два роки завершили внутрішнє оздоблення церкви.

   На початку Першої світової війни храм зазнав пошкоджень: австро-угорський уряд конфіскував дзвони на військові потреби. Під час українсько-польської війни (1918 – 1919 рр.) церква була пошкоджена артилерією. А в роки Другої світової війни, біля неї розірвалася авіаційна бомба і були пошкоджені стіни та шпилі.

   Після закінчення війни, церкву було зачинено і передано кондитерській фабриці під склад. Там панував безлад, ніяких реставраційних робіт не проводилось. У 50-х роках радянська влада намагалась зняти з неї хрести, однак це зробити не вдалось. Людина, яка піднялася на вежу, впала і розбилась. Після цього нових спроб не було. 

Храм Святих Ольги та Єлизавети - найвища споруда міста (88 м)

   Важливу роль відіграв у відновленні храму  отець Михайло Федорів. Який не зважаючи на пошкодження храму, де з даху крапав дощ, а свічки не горіли, проводив служби.

   Архітектура храму виглядає дійсно помпезно. Побудований в неоготичному стилі, з деякими елементами готики. Це, наприклад, гострі високі шпилі, величезна троянда в центрі та інші елементи фасаду.

   На жаль,через вузенькі вулички міста та забудовану територію, таку високу споруду важко розгледіти. Це стосується багатьох архітектурних пам’яток цього міста.

   Внутрішня частина храму, вражає не менш. Височенні стелі, величезний простір. В центрі – мармуровий головний вівтар (кінець ХІХ початок ХХ ст.)

   У 1991 році церкву передали греко-католицькій громаді, тоді вона була освячена як церква Святих Ольги та Єлизавети.

   Сьогодні церкву можуть відвідати всі бажаючі. З 2014 року для відвідувачів відкритий підйом на одну з веж, де можна опинитись на оглядовому майданчику. Звідти відкривається вид на центральну частину міста, Привокзальну площу, залізничний вокзал. Вхід з лівого боку від головного входу.

   Оглядовий майданчик працює:

   з понеділка по суботу: 12.00 – 17.30

   неділя – 13.30 – 17.30

Храм Святих Ольги та Єлизавети 

   А далі ми  потрапили до історичної частини міста, де крім архітектурних пам’яток можна побачити безліч різноманітних цікавинок.  Привернула нашу увагу досить яскрава вітрина з гарними казковим  містечком,  з його мешканцями та ляльковими будиночками. Повз неї пройти просто було неможливо. Угорі  я прочитала напис «Майстерня карамелі».

   Минулого разу ми вже відвідали «Майстерню шоколаду», тому пройти не зайшовши всередину, звичайно, ми не могли. Взагалі, Західна Україна багата на різні гастрономічні принади. 

Майстерня карамелі

   Зайшовши всередину ми побачили купу дітлахів, різноманітні карамельні смаколики, а за прозорим склом працювали справжні майстри. Так, це була справжня майстерня, де можна було вільно спостерігати за роботою. Працівники – це справжні майстри своєї справи,  їх робота – це справжнє шоу. Наскільки вміло та вправно вони виконують свою роботу, що здається, що ти потрапив на якесь театральне дійство, але ні – це все по-справжньому, вони просто виконують свою роботу. Спостерігати дуже цікаво. А по закінченні – всіх присутніх безкоштовно пригостили тими карамельками, які тільки-но були зроблені. Дуже смачні.

Майстерня карамелі

   Виготовляються вони тільки з натуральних продуктів, тому їх можна давати навіть маленьким діткам. Вибір дуже великий. Дуже  гарний буде подарунок рідним та друзям зі Львова.

    В одному з львівських двориків (площа Ринок, 13),  розміщений арт-простір «Щось цікаве». Будинок побудований у ХVІІ ст. на місці попередньої готичної кам’яниці ХVІ ст. Першим її власником був Ян Алембек, львівський аптекар та бургомістр, автор першого опису Львова (1618 р.). Тоді будівля називалася «Алембеківська кам’яниця». Зараз там знаходиться невеличка крамничка та галерея з художнім склом. Там представлені авторські роботи з оригінальним задумом та ідеями: мозаїка, дзеркала, світильники, лампи та різноманітні прикраси. Поціновувачі прекрасного можуть знайти для себе якусь родзинку.

Арт-простір «Щось цікаве»

   Тут розмістилась галерея під відкритим небом. Виставляють тут свої роботи молоді художники та фотографи. Виставка змінна, тому кожного разу можна побачити щось нове і цікаве. Територія невеличка, проте з особливою атмосферою.

   Тут також проводять майстер-класи та акустичні концерти. 

Арт-простір «Щось цікаве»

А ще можна відчути себе королевою.

Цікава скульптура біля одного з пабів

   Ми підійшли ще до однієї культової споруди – храм Святого Андрія Первозванного (костел і монастир бернардинів). На цьому місці був побудований у 1460 році перший дерев’яний костел. Гроші на його будівництво пожертвував львівський староста Анджей Одровонж. Біля Галицької брами – один із в’їздів до Львова, було виділено земельну ділянку, де й було побудовано невеликий дерев’яний монастир з каплицею Святого Андрія. Коли почалася чума, у 1464 році монастир разом з каплицею було спалено. Але невдовзі, у 1465 році Анджей Одровонж виділив кошти на будівництво нового костелу. Він був значно більших розмірів, також дерев’яний, але навколо нього був ще й монастир. Він виконував не тільки релігійну функцію, а й оборонну – захищав місто від нападу ворогів.

Храм Святого Андрія Первозванного (костел і монастир бернардинів)

   Сучасний мурований монастирський комплекс почали будувати на початку ХVІІ ст. Задум був ченця Бернарда Авелідеса, а проект створив італійський архітектор Павло Домінічі. Будівництво проводилось в різні часи під керівництвом різних архітекторів, тому у будівлі поєднуються різні стилі: бароко, ренесанс, маньєризм. У 1630 році було завершено будівництво комплексу з усіма оздоблювальними роботами.

   У храмі зберігається особлива реліквія – мощі Святого Яна з Дуклі, якого дуже шанують у католицькій вірі. Він вважається великим покровителем Литви та Польщі.

   Перед самим монастирем стоїть колона Святого Яна з Дуклі. У ХVІІ ст. в пам'ять про облогу міста військами Хмельницького, поставили дерев’яну колону на честь Яна з Дуклі, згодом, на її місці спорудили кам’яну, яка збереглася до сьогоднішніх днів.

   У ХІХ ст. діяльність монастиря бернардинців припинилася, після католицьких реформ, яку провів австрійський уряд. В радянські часи храм взагалі перестав функціонувати. Відродилося церковне життя у 1990 році.

   Зараз приміщення монастиря належить Центральному державному історичному архіву у Львові. Храм Святого Андрія Первозванного передано УГКЦ. Облуговують храм священники  Василіянського Чину.

Колона Святого Яна з Дуклі перед самим монастирем

   Поблизу Митної площі, під стінам Середньовічного монастиря можна побачити квітковий годинник. Він не такий великий як в Кривому Розі та Києві, але симпатичний. Його встановили на тому ж місці, де вже стояв годинник у 50-х роках. Його унікальність в тому, що він зроблений на конструкції та працюватиме цілорічно. Площа годинника 16 м^2.. Вага годинникового  механізму понад 300 кг. Там висаджено багато квітів, композиції постійно змінюються. 

Квітковий годинник біля стін Середньовічного бернардинського  монастиря

   Пройшлись повз стіни Середньовічного бернардинського монастиря, які обплетені диким виноградом. Виглядає досить красиво. Поруч знаходяться Глинянська вежа та ворота. Глинянська брама – оборонна споруда у комплексі монастиря, а також головні двері Старого Львова. Побудована у ХV ст.

Стіни Середньовічного бернардинського монастиря 

   Ось так виглядає внутрішній двір комплексу. Тут також можна побачити колодязь-ротонду. За легендою, на місці, де був похований Святий Ян, почало бити цілюще джерело. Яна пізніше перепоховали в інше місце, а тут спорудили колодязь. Колодязь був побудований ще в 1620 році, а ротонду над ним вже побудували в 1761 році. 

Внутрішній двір комплексу 

   Також тут розміщені незвичні інсталяції з дерева.

Незвичні інсталяції на внутрішньому подвір'ї монастиря

   Ну і звичайно, щоразу, ми  не можемо оминути площу Ринок. Мабуть, кожен турист, приїжджаючи до Львова, в першу чергу вирушає на площу Ринок. І не дарма, адже саме звідси і треба починати знайомство з містом. Потрапивши на площу, ви опинитесь ніби у Середньовіччі. А як же інакше, адже будівництво проводилося за головними принципами містобудування Німеччини ХVІ -  ХVІІІ ст.   Сама назва «Ринг» походить від німецької, яка пізніше була змінена на місцеву вимову «Ринок». Der Ring в перекладі з німецької – «замкнене кільце».  А ще тут проходила торгівля, розміщувались різні торгові павільйони.

   Площа Ринок у Львові є особливою, якщо ви думаєте, що побачите величезну площу у центрі міста, то ви глибоко помиляєтесь. Площа має прямокутну форму. В центрі стоїть ратуша, а навколо розміщені будинки. Всього на площі Ринок 44 будинки, які розміщені по периметру. Більшість з них мають історичну цінність. Тут проживали раніше заможні містяни. Оскільки бажаючих побудувати саме тут свій будинок було багато, а місця – мало, то дозволялось будувати будинки лише на три вікна на фасаді. Будинки в той час не мали номерів, а називались на ім’я  власника (кам’яниця Бандінеллі, кам’яниця Мешковського) або тварини, яка була зображена на фасаді («Під левом», «Під чорном орлом») та інші. Будинки називались тоді камяницями, оскільки будувалися виключно з каменю та цегли. 

Площа Ринок. Чорна кам'яниця

   Площа Ринок занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. Тут заборонений рух транспорту, крім трамваю, який прямує через площу Ринок.

   Свою історію площа починає з 1381 року. Саме тоді датується перша згадка про ратушу. З того часу відбулося багато перебудов та реконструкцій. Сучасна ратуша будувалася у 1826 – 1835 рр., в стилі класицизму. Ратуша має високу вежу (66 м). На вежу можна піднятися, там є оглядовий майданчик  і звідти відкривається неймовірний вид на місто.

  Час роботи вежі:

   9.00 – 21.00 (влітку)

   9.00 – 18.00 (взимку)

Площа Ринок перед ратушею

   Біля входу у ратушу стоять кам’яні леви-охоронці. Перші леви були встановлені у 1880 році, на честь приїзду до Львова цісаря Франца-Йозефа. У 1939 – 1940 рр. були вирізьблені і встановлені нові леви, останні були повторно реставровані та перероблені і встановлені у 1981 році. Найбільшої переробки потребували герби.

   Незважаючи на таких могутніх охоронців при вході,  у ратушу можна вільно зайти і подивитись. Ми заходили. 

Перед входом до ратуші стоять леви-охоронці, проте вхід до ратуші вільний

   Також на площі Ринок розміщена металева інсталяція «Я💥Львів». Поруч, де вирушає на екскурсію туристичний чудо-паровозик.

Інсталяція «Я💥Львів» на площі Ринок

   Тут же знаходиться лава з двома металевими левами з обох боків, які на металевих ланцюгах тримають її. Називається вона «лава закоханих». Призначена вона на двох, при цьому треба дуже тісно сидіти цим двом  один біля одного. Говорять, що якщо закохані посидять на ній, то будуть довго разом щасливі. На них закохані чіпляють замочки, а також пишуть щось про любов або малюють сердечка. 

"Лава закоханих" на площі Ринок

   А ще можна тут побачити сучасні, проте цікаві речі. Наприклад, ось цей чудовий «квітковий», чисто жіночий автомобіль.

Ще одна приємна чисто жіноча цікавинка

   Можна завітати до чудового ресторану «Гасова лампа», який розташований на вулиці Вірменська, 20. Його дуже легко помітити, прогулюючись вулицею: там встановлена скульптурна композиція присвячена винахідникам гасової лампи. Ян Зег сидить на стільчику за столом, на якому стоїть гасова лампа. В столі є шухляда, яку можна відкрити і покласти туди монетки, щоб ще раз повернутись до Львова. А навпроти стоїть ще один стільчик, на якому викарбувані дрібними літерами слова, про історію винайдення гасової лампи. Проте цей стільчик більше приваблює туристів, як локація для фотосесії. Кожен намагається сісти на нього і сфотографуватись з винахідником гасової лампи.

   А де ж Ігнатій Лукасевич – другий винахідник лампи? Не кожен турист одразу може його помітити, адже поруч його немає, а щоб його побачити, треба підняти голову угору. Він виглядає з вікна другого поверху, перехилившись униз і махає рукою.

   Ресторан знаходиться в одному із старовинних будинків. Розміщений на трьох поверхах. Інтер’єр не менш цікавий, ніж його зовнішня привабливість. Він повністю відповідає назві закладу.

   До ресторану можна зайти і замовити смачні страви або хоча б попити ароматної кави. 

Біля ресторану «Гасова лампа»

   Можна зупинитись у ресторані «Брудершафт», який знаходиться на вулиці Вірменська, 16. Всередину ми не заходили, ми зупинились на літньому майданчику. Нас привабили шкіряні широкі дивани та невелика кількість людей. Меню ми повністю не вивчали, замовили собі лише легкий перекус: десерт «Карпатський пінгвін», штрудель яблучний, каву з вершками та макачіно. Страви так собі, особливого захоплення не побачили і не відчули, але й голодними не залишились.

Ресторан «Брудершафт»

   І на останок, на вулиці Братів Рогатинців, 18, ви не зможете пройти повз цікавий сувенірний магазин «Колізей декор». В першу чергу приваблює декоративна квітуча сакура, яка виглядає ніби справжня, а також цікавий і незвичний декор біля крамниці. Там можна придбати цікаві речі для інтер’єру своєї оселі, а також можна обрати неординарний подарунок. 

Сувенірний магазин «Колізей декор»

   На цьому наша прогулянка Львовом завершується. Але Львів – це місто, де можна гуляти і гуляти і кожного  разу робити для себе якесь нове відкриття. Можна прогулятись вулицями Чупринки, Пекарської, Підвальної, проспектами Свободи та Шевченка та багатьма іншими, насолодитись їх стародавньою архітектурою. Піднятись на оглядові майданчики і подивитись на місто з висоти або пройтись підземеллями міста. Можна здійснити квест по палацам, храмам, музеям, ресторанам та кав’ярням  або порахувати левів у місті Лева, говорять, що їх нараховується 4 500. А можна придумати для себе щось особливе і насолодитись цим сповна.

-          А ви були у місті Лева?

-          Які незвичні та цікаві місця вам вдалось відвідати?

-          Який маршрут прогулянки ви можете запропонувати?

-          Якими не туристичними, проте не меш цікавими вулицями та місцями  можна прогулятись?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост «Собор Святого Юра у Львові»