Рекреаційний комплекс «Кедрова палата» або "Дача Шептицького" в с. Осмолода та відпочинок у горах

 

   Відпочиваючи на Івано-Франківщині, ну просто неможливо оминути відпочинок у горах. Адже ця область славиться своїм гірським рельєфом, зеленими лісами та неймовірно захоплюючими краєвидами. Нам вдалось насолодитись цією красою, а також відвідати комплекс «Кедрова палата» або «Дача Шептицького».

   Вихідного дня ми вирішили здійснити поїздку у гори. Дорогою цікаво було дивитись у вікно. Проїжджали ліси, гори, гірські річки, інші селища, лісництва та багато іншого. На що звернула особливу увагу, так це те, що дорогою дуже багато облаштованих місць для відпочинку: невеличкі дерев’яні будиночки, альтанки, столи з лавами, місця, де можна приготувати шашлик та й просто гарно відпочити на природі. Місця дуже затишні та колоритні, там можна гарно провести час. В одному з таких місць збирались зупинитись і ми.  Тут дбають про природу і закликають до цього, як місцевих жителів, так і туристів.

   По дорозі ми заїхали в митрополитчі палати  Шептицького. Комплекс «Кедрова палата» або ще називають «Дача Шептицького», знаходиться в Рожнятівському районі в с. Осмолода, в мальовничому місці, в оточенні  Горган, лісів та річки Лімниця.  Комплекс знаходиться біля дороги, там стоїть вказівник з табличкою  «Митрополичі палати Шептицького». Саме тут любив відпочивати релігійний діяч, граф, митрополит УГКЦ Андрій Шептицький.  Треба спуститись трохи вниз і по металевому мосту перейти через річку Лімниця, а далі видно і сам комплекс.

Дорога  мостом через р. Лімницю до Митрополичих палат Шептицького

   Комплекс має рекреаційне значення, знаходиться в урочищі Підлюте на річці Лімниця.

   У 1892 році, львівський митрополит УГКЦ Сембратович, купив 6 га землі на схилі гори Лютої. Поруч знаходились цілющі сірководневі джерела. Він побудував там митрополичу резиденцію «Кедрова палата».  Назву отримала від того, що будувалася з кедрів, які до сих пір ростуть в цій місцевості.  Були побудовані та обладнані  три басейни: Сильвестра, Андрія і Тита.  В урочище Підлюте приїздили лікуватися аристократи з усієї Австо-Угорщини, а потім і Польщі.

Рекреаційний комплекс "Кедрові палати"

   Під час Першої Світової війни резиденція повністю згоріла, але її вдалося відновити  митрополиту Андрію Шептицькому. Було побудовано 5 будинків, в яких могли проживати 400 чоловік.  Неподалік резиденції був кам’яний грот, на якому височів хрест. У радянські часи дача використовувалася партійною елітою як мисливський будиночок.  У 1999 році «Кедрову палату» повернули Івано-Франківській єпархії УГКЦ. Зараз це єпархіальний центр «Урочище Підлюте».

   Сьогодні резиденція служить  курортним рекреаційним комплексом. Поруч з резиденцією відновлено церкву, яка всередині оздоблена гарною мозаїкою.

   В центрі стоїть головна будівля.  Нижня частина  будинку складається з каменю, а верхня – дерев’яна.  Будівля гарно оздоблена та інкрустована.  Майстри приклали багато зусиль, щоб створити таку вишукану красу. Особливо гарним виглядає вхід до будинку, нагадує казку «Теремок».

Вхід до "Кедрових палат"

   Всередині палата виглядає також цікаво.  Там є гобелени святих, камін, меблі та інші предмети інтер’єру.

Внутрішнє оздоблення "Кедрових палат"

   Тут  є конференц-зал, в якому стоять столи та стільці, на стінах портрети священників. А найбільше вражають вікна: їх багато, вони високі і пропускають багато світла у приміщення.

Конференц-зал

    Територія зелена, затишна. Тут можна гарно прогулятись та відпочити.

Територія рекреаційного комплексу

   Можна зайти до дерев’яного будиночка, де стоїть опудало оленя.

Дерев’яний будиночок з опудалом оленя

   Ось такий кам’яний грот, у вигляді арки, до якого ведуть кам’яні сходи.  В арочній проймі біблійне зображення.

Кам'яний грот, в якому знаходиться біблійне мозаїчне зображення

Зображення викладене мозаїкою, дуже гарно та вражаюче. 

Біблійне зображення викладене мозаїкою

   Тут дуже тихо і спокійно.  Розташований готель, де можна зняти номер і відпочити певний час. Можна поблукати у лісі, відправитись на пошуки грибів та ягід.  На території багато кам’яних нагромаджень, що надає якоїсь особливої краси.

На території рекреаційного комплексу

    Проходять тут цікаві стежини та маршрути в ліс та гори.

Можна прогулятись прокладеним маршрутом у гори

    Ось таку ще скульптуру лося можна побачити.

Скульптура лося на території комплексу

   Ліс серед каменів, ну справжня краса. Це дійсно мальовничий куточок, де можна збагатитись духовно і відновитись фізично.

На території багато гарних куточків, де можна відпочити на самоті з природою

    А наша подорож продовжується.

    Хотіли потрапити ще в одне цікаве місце – форельне господарство та лісовий музей. Але територія була зачинена, мабуть, вихідний. Але ніде нічого про це не сказано.  Гавкали собаки всередині, десь хтось далеко мелькав, мабуть охоронець, але до нас ніхто не вийшов.  Тому довелось позаглядати через паркан, але звісно, нічого не побачили.

   Відомо, що ці місця, в урочищі Лютошари,  засновані ще в 1934 році М. Саєвичем. Він був призначений митрополитом А. Шептицьким управителем-охоронцем митрополичих лісів. Музей природи складався з 5-ти відділів: лісовий, мисливський, рибальський, бджільницький і бібліотечний.

   Зараз тут розміщене форельне господарство Осмолодського держлісгоспу – найбільше в Івано-Франківській області.

   Біля входу до форельного господарства встановлена меморіальна дошка Миколи Саєвича. Під нею напис: «Микола Саєвич. Доктор філософії, лісівництва та права, який з 1930 – 1939 р. працював тут і заснував лісовий музей та ставкове форельне господарство».

    На жаль, нам не вдалось туди потрапити.

Біля входу до форельного господарства встановлена меморіальна дошка М. Саєвича 

   А далі – в гори.

   Ми обрали собі просто чудове місце для відпочинку на природі.  Дерев’яна альтанка з довгим столом та лавами навколо і поруч місце, де можна приготувати шашлик.  І все це знаходиться в лісі. Тут же протікає річка Лімниця. Десь недалеко вона бере свій початок.  Вона тут вузенька, кам’яниста, можна переступити її і спокійно перейти на другий берег. Вода там  холодна і чиста, її, навіть, можна пити. Ми набирали її і пили, вода дійсно холодна і смачна. Адже річка Лімниця – найчистіша річка Європи. У нашій місцевості з річки води не поп’єш –  це точно. 

Лімниця - найчистіша річка Європи, яка бере початок в Українськиз Карпатах

   Підкріпившись на природі, ми вирішили прогулятись цією місцевістю. Незважаючи на те, що ми знаходились в лісі, тут проходили грунтові дороги і ними відповідно можна було кудись дістатись. В одному з напрямків вирушили і ми.

   Йти лісовою дорогою – це щось особливе. Ти йдеш, а тебе оточує справжній ліс: височенні дерева, видніють гори,  неймовірна тиша, а людей немає зовсім, лише ти і природа.

    Тут можна побачити вказівники з табличками – це різноманітні марковані пішохідні туристичні маршрути до різних вершин Карпат. Тому туристам є тут чим зайнятись.

Дорога серед гір

   Можна скуштувати лісових ягід.

Лісова ожина

   А далі ми підійшли до неймовірно цікавого, навіть можна сказати екстремального місця – міст через річку. Що може бути екстремального, запитаєте ви? Ви просто не бачили цей міст, тим більше не ходили по ньому. Це міст, який складається з дерев’яних дощечок, які закріплені міцними металевими тросами. Міст тримається міцно, але коли ти йдеш по ньому, то тебе гойдає в різні боки. Тому йти треба обережно, не поспішаючи і міцно тримаючись за трос.

   Але нам вдалося цей екстрим перетворити на захоплюючу розвагу. Ми стали на нього всі і почали розгойдувати його в різні боки,  як гойдалку, це було щось неймовірне. Витівка видалась цікавою, враховуючи те, що під нами протікала річка.

Міст на тросах через річку

   Перейшовши на інший берег, можна глянути на міст вже з іншого ракурсу. Краса неймовірна!

Мальовничий краєвид в Карпатах

   Також на протилежному боці є протоптана стежина, куди вона веде ми вже не знаємо. Але цікаво б було нею пройти, але ми рушили в іншому напрямку. Там є позначка якогось маркованого туристичного маршруту.

Один з маркованих туристичних маршрутів у горах

   На цьому екстремальні випробування не закінчилися. Проходили ми повз велику газову трубу. Зараз там поставили металеву решітку, що означає – «Проїзд заборонений». Раніше, по цій трубі мотоциклісти-екстремали вільно проїжджали через ущелину на інший бік.  Але це ж небезпечно, тому зробили заборону.

Навіть газову трубу побачили серед гір та лісу

 Але проїхати не можуть мотоциклісти, а людина може туди потрапити. І чоловік, однієї з моїх однокурсниць, нам показав справжній майстер-клас з бігу по газовій трубі. Дивитись було страшно, адже знизу була глибока прірва. Здавалось, що серце вистрибне з середини. Але на щастя, закінчилось все дуже добре.

Екстремальна розвага

    Ми повернулись до нашого місця зупинки. Приготували ще на вогні печеної картоплі, гарно посмакували і на вечір повернулися додому. Відпочинок пройшов гарно.

-          А ви відпочивали на Івано-Франківщині?

-          Чи доводилось вам побувати в горах?

-          Які цікаві місця вдалось відвідати вам?

-          Розкажіть про свій відпочинок та поділіться своїми враженнями?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

   Наступний пост «Івано-Франківськ – місто кованих скульптур»