Мені цього року дуже пощастило. Адже мене запросили у гості в Карпати, а якщо точніше, то на Івано-Франківщину, в Рожнятівський район, село Сливки. Тут проживають мої однокурсниці. В цю подорож я вирушила з донькою, адже в Карпатах ми бували неодноразово і я знаю, що це неймовірно чудовий край з високими горами, густими лісами, бурхливими ріками, старовинними замками, дерев’яними церквами, а найголовніше – з гостинними людьми.
Ми
планували тут відпочити, насолодитись чистим гірським повітрям, а також
оглянути красоти цього краю. Для цього
ми виділили 5 днів.
В
подорож ми відправились потягом Запоріжжя – Львів (через Кривий Ріг). В Кривому
Розі ми сіли на потяг о 18.00 годині і наступного дня о 12.30 ми були уже у
Львові. Далі наша подорож продовжилась автобусом зі Львова, якщо я не помиляюсь до Перегінська. До цього ми дочекались автобуса, який приїхав
із Сливок, домовились з водієм залишити свій багаж в автобусі (як нам
порекомендували) і у нас було десь 1,5 години до відправлення. Ми цей час
витратили на коротку погулянку по Львову. Після повернення з прогулянки ми
зайняли місця в автобусі і вирушили на
Івано-Франківщину. Дорога зайняла десь 4 години.
Нас
виїхали зустріти в Перегінськ, так як далі до с. Сливки автобус ввечері не йшов. Нас зустріли бусиком і ми
вирушили у с. Сливки. Приїхали ми вже ввечері, нас смачно нагодували,
поспілкувалися та й пішли відпчивати після тривалої дороги.
Селище має досить приємну і смачну назву –
Сливки. І не менш цікавим, приємним та затишним виявилося і саме
село. Назва походить від слова «зливки»,
раніше тут зливалися річки Лімниця і Млинівка.
Селище величеньке, можна побачити багато розкішних будинків. Тут
переважає гірсько-долинний тип розселення.Село знаходиться переважно на рівнинній
території – між Карпатами та річкою Лімниця, лише церква височіє на пагорбі. Тут
можна побачити вулиці, провулки, будинки
тут не розкидані, а стояь один біля одного. Центральна вулиця є досить довгою. На ній
розміщені магазини, бар, школа та інше. Дороги не найкращі, такі, як і по всій
Україні. Вулиці селища ліхтарями не
освітлюються, вночі йти темно і страшно.
Ліворуч, від в’їзду в село з боку
Івано-Франківська, розміщений Сливківський ліс, праворуч - тече річка Лімниця. Також у селі є церква,
лісництво. У жарке літо можна купатись у річці, у лісі збирати гриби та
ягоди, на вихідні - виїжджати в гори. Природа тут дійсно чудова, місця
неймовірно красиві, а люди дуже гостинні. Як і в багатьох містах та селах
Карпатського регіону у неділю та святкові дні, люди тут відвідують церкву, а після цього відпочивають.
Сливківський
ліс
В
перший же день відпочинку, прокинулись рано, поснідали і налаштувались на гарний перебіг дня. А що може
бути кращим для початку відпочинку, як не те, чим багатий карпатський край. І
це був ліс. Так, справжній ліс.
Ми
вирушили до лісу, щоб назбирати чорниці та ожини. Для цього потрібно було
відповідно одягнутись, а найголовніше – взутись. Нам видали гумові чоботи, адже в лісі місцями можна натрапити на багнюку. Взяли
тару для ягід і вирушили в дорогу.
Пройшли вулицею грунтовою дорогою, потім трохи піднялись на невисокий
пагорб і опинились на трав’янистій галявині, за якою починався ліс.
На цій галявині місцеві жителі косять траву та
сушать сіно. А потім складають в такі
цікаві скирди. Зараз на Івано-Франківщині сінокос.
А за цією зеленою галявиною починається ліс.
Місцевість
дуже гарна. Насичені зелені кольори аж ріжуть очі. Кольори різко переходять від світло-зеленої
галявини до темно-зеленого лісу.
Тільки-но ми потрапили до лісу, зразу ж
відчули насичений запах хвої, впереміжку з іншими деревами, кущами та травами.
Здається, що ти потрапив до лісової казки. Ще зробиш кілька кроків і тут з’явиться
лісова мавка, яка покличе тебе у найпотаємніші куточки цього лісового раю.
Ступати протоптаними стежинами дуже приємно. Тут можна побачити безліч рослин,
яких я не бачила більше ніде. Ми намагались знайти ягоди, за якими сюди
прийшли. Оскільки це був серпень місяць, то
чорницю уже майже всю зібрали. Звичайно, можна було знайти кущики, але
ягід вже було дуже мало. Трохи більше можна було побачити лісової ожини, але однаково було замало.
Оскільки
ми не обізнані в цій справі, то нам довелося збирати дуже довго і невміло. Але
все ж таки трохи назбирали. Наша господиня це робила дуже швидко, вправно і
назбирала врази більше, ніж ми. Але це й зрозуміло, адже вони виросли на
збиранні ягід та грибів.
В лісі є чудові
галявинки, на яких можна легко перепочити. М’яка розкішна трава, на якій можна корисно провести
пікнік. Це місце, де можна заховатись
від літньої спеки. Спекотне літо на Івано-Франківщині буває не завжди, але
цього року температура зараз сягала +370С. Місцеві жителі до такої
високої температури не звичні.
Тут можна провести цілий день: дихати лісом,
слухати спів пташок і просто радіти природі, радіти життю. Що
може бути кращим, ніж проведення гарного дня в оточенні природи.
Ягід назбирали небагато, але на вареники вистачить.
Ліс дуже цікавий
і різноманітний. В одній частині можна побачити високі ялини, зарості кущів,
багнюка, яка покрита трав’яним
покривом, тому треба бути особливо обережним. В іншій частині ми можемо
побачити досить світлу частину лісу, де крізь високі крони дерев проникає сонячне
світло. Місцями можна натрапити на галявини із заростями папороті. Виглядає це
досить красиво і надає лісу якоїсь особливої привабливості. Якщо тут залишитись
на тривалий час або завітати сюди ще кілька разів, то тут неодмінно можна
знайти ще щось нове і незвичне.
Грибів у цей
період не було, оскільки був бездощовий і жаркий період.
Недарма говорять, що ліси – це зелені легені
нашої планети, і відчути це можна лише тоді, коли ти насправді побував у цьому
царстві природи.
І підсумком нашої прогулянки стали смачні вареники з чорницею,
яку ми збирали власноруч. І до сих пір
ми пригадуємо, як ми збирали чорницю у лісі, а потім смакували варениками. Вареники з чорницею ми їли вперше.
До речі, вареники на Івано-Франківщині
називають «пирогами». Тобто ми їли пироги з чорницею, а насправді їли вареники.
Збирання ягід у
лісі, це мабуть, їхня традиція. Вони виділяють день і відправляються у гори, в
ліс на збирання ягід. Вдома ягоди вони
не вирощують, оскільки клімат не дозволяє, прохолодно. Вони просто не
дозрівають. Тому й доводиться ходити в ліс на збирання ягід.
Також тут не
садять абрикоси, персики, кавуни, дині, а з овочів – помідори. Проте картопля
тут росте висотою ледве не до пояса. У нас у серпні місяці картопля вже посохла
і її вже копають, а тут стоїть зелена,
ніби декоративна, і копають її у вересні.
Церква Святого Миколая Чудотворця у с. Сливки
У другій половині
дня нам пощастило потрапити до церкви. Щонеділі, а також у святкові церковні
дні у церкві проходить служба і жителі села з самого ранку йдуть до церкви, а
потім решту дня відпочивають. В цей день вони не працюють.
Напередодні, по черзі, по 4 двори чергують у
церкві. Вони там прибирають, витирають пил, пилососять, прикрашають місце біля вівтаря живими квітами, які ставлять у вази.
Сьогодні була черга чергувати нашої господині.
Церква Святого
Миколая Чудотворця знаходиться на пагорбі, до
якої веде дорога. Біля входу дуже гарні високі металеві ворота. Кожна з
частин воріт інкрустована хрестами, а
також всі ворота оздоблені кленовими листочками. Виглядає дуже цікаво. З боку є хвіртка, через яку можна зайти на
територію.
Стежкою
піднімаємось до вершини пагорбу, де розміщена церква. Вигляд з цього ракурсу
відкривається чудовий.
Дуже гарне
оточення.
Церква дерев’яна, велика, нова, нещодавно побудована. В середині також дуже приваблива та простора.
Може вмістити велику кількість людей. В
центральній частині стоїть розкішний
іконостас, багато ікон, місця, де можна поставити свічки, збоку стоять лави, на
підлозі – килим та доріжки. Також можна
піднятись на другий поверх, там є балкончик, стоять лави.
Біля входу, праворуч на подвір'ї, стоїть хрест.
Ми також пройшли
територією, де стоїть церква. Обійшли навколо, подивились з усіх боків.
Поруч стоїть,
мабуть, капличка. Всередину не заходили, двері були зачинені. Але будівля
досить гарненька.
Ось така
простенька дзвіниця.
Недалеко від нової церкви стоїть стара. Тому
тут можна побачити якісь давні поховання. В старій церкві служби не проводяться, там проводжають в останню путь померлих.
А поруч, між старою
і новою церквою, знаходиться сільське кладовище. Дуже зручно. Прийшовши на службу до церкви,
можна кожного разу відвідувати своїх померлих рідних.
Оскільки церква
знаходиться на пагорбі, то тут відкриваються гарні карпатські краєвиди.
А також вид на
село і гори.
Перший день
пройшов досить цікаво.
Наступного дня була неділя. Ми вирушили до
цієї самої церкви на службу. Я
вперше була на службі: від самого
початку і до кінця. З усіх куточків села
місцеві жителі, хто пішки, хто автомобілем, йшли до церкви. Всі одягали своє найкраще вбрання. Церква православна, тому жінки обов’язково
повинні бути у сукні або спідниці нижче колін, плечі прикриті і на голові
повинна бути хустка, чоловіки ж одягають сорочки та брюки.
У призначений час
люди зайшли до церкви. Можна було стояти
на першому поверсі, а ми піднялися на балкончик. Звідки відкривався
гарний вигляд. А ще біля нас стояв церковний хор жінок, які співали наживо. Це було дуже зворушливо. Служба проходила
також дуже хвилююче, проймала наскрізь.
Були дуже
моторошні моменти. Особливо дуже вразило, коли
проводились певні дії священика з
дітьми. Я таке бачила вперше, але дуже сподобалось.
Взагалі людей
прийшло до церкви багато: це були і чоловіки, і жінки, і молодь, і навіть,
діти. Взагалі, у Західній Україні, люди більш серйозніше ставляться до
віри. Можливо тому, що в них це
закладається з дитинства.
Служба йшла довго, незважаючи на те, що на
вулиці було спекотно, ми добули до кінця.
Дуже сподобалось. І взагалі, було якесь особливе відчуття, що навіть не
можна передати словами. Після закінчення служби здалося, що пройшов обряд
очищення. Відчувся якийсь спокій і умиротворення.
Великий внесок в
оздоблення церкви вніс місцевий меценат.
Оскільки це була
неділя – люди в цей день відпочивають. І сьогодні ми вирушили на відпочинок в
гори.
Після церкви
швидко переодяглися, взяли все для
відпочинку і вирушили бусиком з компанією в дорогу.
Дорогою цікаво
було дивитись у вікно. Проїжджали ліси, гори, гірські річки, інші селища,
лісництва та багато іншого. На що звернула особливу увагу, так це те, що
дорогою дуже багато облаштованих місць для відпочинку: невеличкі дерев’яні будиночки, альтанки, столи з лавами,
місця, де можна приготувати шашлик та й просто гарно відпочити. Місця дуже затишні та колоритні і все це безкоштовно. Там можна
гарно провести час. В одному з таких місць збирались зупинитись і ми. Тут дбають про природу і закликають до цього, як
місцевих жителів, так і туристів.
На відпочинку в горах нам вдалось:
- відвідати митрополитчі палати Шептицького. Комплекс «Кедрова палата» або ще називають «Дача Шептицького», знаходиться у мальовничому місці, в оточенні Горган, лісів та річки Лімниця;
- відпочити серед гірської мальовничої природи, насолодитись її красотами, влаштувати барбекю, цікаво розважитись.
Про це можна буде
прочитати в моєму окремому пості «Комплекс
«Кедрова палата» або «Дача Шептицького» та цікавий відпочинок в горах».
Річка Лімниця у с. Сливки
Наступного дня ми
вирішили піти на річку Лімницю, яка протікає через село Сливки, в оточенні гір.
Ми йшли довгою центральною вулицею, роздивлялися гарні будинки, красоти
навколо, потім повернули праворуч, пройшли
через галявину і вже опинилися біля річки.
Це та сама Лімниця, яку ми бачили вчора в
горах. Але в горах вона бере початок, тому там вона маленька і не широка, а в
цій частині вона вже набагато розширилась.
Бере початок вона в горах Горгани, на північних схилах гори Буштул. Говорять, що це одне з найважкодоступніших
місць Карпат. Оскільки місце
важкодоступне і дике, на берегах немає поселень і промислових підприємств, вода
в річці найчистіша не тільки в межах України, а й у межах усієї Європи. Лімниця
є правою притокою Дністра. Загальна довжина 122 км.
Долина річки
Лімниці входить до ландшафтного заказника місцевого значення. Площа заказника 2
440 га. Тут водяться цінні види риб, а також це чудове місце для нересту.
В селі
Сливки є так звана пляжна зона, тобто
місце найбільш сприятливе для відпочинку. В цьому місці є міст через річку, де можна перейти і гарно провести
час на березі водойми. Річка кам’яниста, вода прохолодна, адже води течуть з гір. Проте цього літа температура
повітря висока, то і вода в річці нормальна, купатись можна спокійно.
Правий берег
річки піднятий, викладений камінням і закріплений металевою сіткою. Це зроблено
для того, щоб у період весняних паводків вода менше виходила з берегів, а сітка
таким чином затримує каміння на місці.
Як нам
розповідали, тут в селі часто бувають повені та паводки. Не дуже давно був
сильний паводок, де вода вийшла з берегів і величезним сильним потоком стрімко
неслася вулицями села. Люди злякалися: хто піднімався на дах будинку, хто тікав
на пагорб до церкви, тобто рятувались, хто як міг. В багатьох будинках вода
дійшла до вікон, залила підлогу. Через
деякий час вода відступила. Людям довелося в будинках робити ремонти, дехто
повністю зривали підлогу і настилали нову. Це дуже страшно. А здається, така
тиха і спокійна річечка.
Аж не віриться,
що ця чудова річка може завдати такої шкоди людям. Місце, де відпочиває місцеве
населення біля річки, дуже гарне. А
головне, що вона тут ніби створена для відпочинку. Спочатку глибина невелика,
помірна. Хто бажає поплавати, може пройти трохи далі, там починається глибина.
А діти також можуть покупатися прямо біля мосту, там глибина зовсім маленька.
Тому можна сказати, що це місце для сімейного відпочинку.
Парасольок і шезлонгів тут звичайно немає, але
прийти зі своєю ковдрою і відпочити на березі можна. Берег теж кам’янистий, піску немає, тому лежати буде
твердувато, проте це буде справжній масаж.
Якщо перейти на інший бік мосту, то там річка
буде мілкіша, каміння виступає на поверхню. Течія в річці не дуже швидка, тому
купатися можна спокійно.
Наскільки різною вона може виглядати.
До річки ми ходили не один раз, погода нас
радувала щодня. Проте не кожного року, тут така сонячна і ясна погода, а
взагалі, дуже рідко. Буває таке літо, що жодного разу в річці ніхто не
скупається. Нам і тут пощастило. Ми накупались у річці, гарно відпочили,
залишились гарні враження.
Додому
поверталися задоволені, адже не кожного дня в тебе є можливість купатись у
найчистішій річці Європи.
Дорога до річки теж мальовнича. Ми проходили
повз зелені трав’янисті
галявини, на яких стояли такі худенькі височенькі скирдочки.
Сливківське лісництво
Ввечері ми відвідали Сливківське лісництво. Знаходиться воно на території села і має
таку затишну, добре облаштовану зону. Сливківське лісництво створене у 1967
році. Загальна площа масивів складає 5 039 га, яка розділена на гірські та
рівнинні ліси.
Лісництво
спеціалізується не тільки на заготівлі деревини, її відновленні, але й на побічному користуванні. В селищі
знаходиться офіс лісництва - це така гарна двоповерхова дерев’яна будівля.
При вході стоять
інформаційні стенди. Тут подана інформація про правила поведінки відпочиваючих
у лісі, лісовідновлення та лісозбереження, щоб не виникло пожежі у лісі та
інше.
На іншому
інформаційному стенді можна ознайомитись з такою інформацію: цікаве про ліс,
відповідальність за лісові порушення, Червона книга України (флора), Червона
книга України (фауна), їстівні та отруйні гриби і ягоди та інше.
А далі нам
вдалося побачити, як вирощують саджанці ялинки. Спеціальні коробки з пінопласту
заповнюються спеціальною грунтовою сумішшю, і в
круглі отвори висаджують маленькі саджанці дерев. Щовечора їх потрібно
поливати. Уявіть собі, скільки потрібно років, щоб виросло велике дерево, а
зрубати його легко. Люди! Бережіть ліси!
Ось так їх вирощують і доглядають за ними у
Сливківському лісництві.
Біля офісу
лісництва висаджена плантація чорноплідної горобини.
Ще нам вдалося
відвідати Івано-Франківськ, але про це буде окремий пост «Івано-Франківськ – місто кованих скульптур».
А нам час
вирушати у подорож далі. Я дуже вдячна за цікавий відпочинок, за неймовірні
враження, за чудових гостинних людей цього села. Я ще раз переконалася в тому,
що в нашій країні дуже багато цікавих місць, які не є розпіареними, а навпаки, десь
прихованими, проте не менш цікавими, а навпаки - якимись справжніми, місця, красу
яких відчуваєш душею.
-
А ви відпочивали на Івано-Франківщині?
-
Де саме вдалося побувати вам?
-
Що цікавого ви побачили?
-
Які б місця рекомендували
подивитись?
- Що ще цікавого приховує в собі цей неймовірно чудовий карпатський край?
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМНТАР
Наступний пост «Рекреаційний комплекс «Кедрова палата» або «Дача Шептицького» в с. Осмолода та відпочинок у горах»
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар