Київ. Національний заповідник «Софія Київська» та Софійська площа

   В  маршрут прогулянки по Києву входить відвідування Софійської площі та Національного заповідника «Софія Київська». Софійський собор – це одна з головних візиток міста і входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Розміщені вони навпроти Михайлівської площі та Михайлівського Золотоверхого собору. 

Вид на Софію Київську з Михайлівської площі

  На Софійській площі розміщений  величний пам’ятник Б. Хмельницькому. Пам’ятник прикрашає цю площу з 1888 року. Його відкриття було приурочено до святкування 900-річчя хрещення Русі.

   Монумент був вилитий у Петербурзі у 1879 році, пізніше був перевезений до Києва. На нього було витрачено 26,5 тонн металу. Автор пам’ятника – художник і скульптор М. Микешин. Проєкт постаменту розробив київський архітектор В. Ніколаєв, у 1885 році. Спершу на постаменті було три таблиці. На першій таблиці були написані дати: «1648 – 1654», на другій: «Богданові Хмельницькому – єдина і неподільна Росія», на третій -  «Волимо під царя східного, православного». На початку 1920-х років замінили на більш скромну табличку: «Богдан Хмельницький. 1888», що збереглася дотепер.

 Б. Хмельницький зображений верхи на коні, на високому постаменті.  Навколо огороджено металевим парканом, та стоїть він в оточенні ліхтарів. 

Пам'ятник Богдану Хмельницькому на Софійській площі

   Софійська площа – це одна з найстаріших площ Києва. Колись на місці сучасної площі було поле, яке знаходилось біля стін міста. У 1036 році, після перемоги над печенігами, князь Ярослав Мудрий наказав збудувати на цьому місці собор на честь Святої Софії, а площу біля собору назвали Софійською.

   Ну а ми йдемо до Національного заповідника «Софія Київська», який розміщений у центрі міста.

   Це державний історико-архітектурний заповідник, площа якого становить 5 га. До складу заповідника входить багато архітектурних споруд – пам’яток вітчизняного зодчества ХІ – ХVІІІ ст. Але найголовнішою і найвеличнішою спорудою є звичайно Софійський собор – всесвітньо відома пам’ятка архітектури і монументального живопису ХІ ст. Це одне із 100 чудес світу, яке занесено до Світової спадщини ЮНЕСКО і охороняється законом.

   Сьогодні Національний заповідник «Софія Київська» може відвідати кожен бажаючий.

   Час роботи:

З листопада по березень:

Щодня (крім четверга) –  з 9.45 до 18.00

Середа – з 10.00 – 17.00

З 1 квітня по 1 жовтня – без вихідних

   Вхід платний:

• Вхід на територію без відвідування об’єктів (дорослі) – 25 грн
• Вхід на територію без відвідування об’єктів (школярі, студенти, пенсіонери України) – 15 грн
• Вхідний квиток в Софійський собор (дорослі) – 100 грн
• Вхідний квиток в Софійський собор (школярі, студенти, пенсіонери України) – 40 грн
• Софійська дзвіниця (дорослі) – 60 грн
• Софійська дзвіниця (школярі, студенти, пенсіонери України) – 40 грн
• Єдиний квиток (дорослі) – 200 грн
• Єдиний квиток (школярі, студенти, пенсіонери України) – 100 грн

   Ми придбали квиток  на екскурсію в собор і на підйом на дзвіницю. Огляд ми почали із дзвіниці, оскільки до початку екскурсії в соборі  було ще 40 хвилин. А взагалі, різниці немає з чого починати огляд.

   До Дзвіниці ми  піднімалися покрученими сходами. Спочатку йти було легко, потім потроху відчувалася втома. Але місцями були майданчики, де можна було постояти перепочити. Але підйом не надто важкий. Піднятись варто, адже звідти відкривається гарний вид на місто, а ще можна подивитись на дзвони.

  Дзвіниця собору «Софії Київської» – це пам’ятка архітектури  у стилі українського (козацького) бароко. Побудована у 1699 – 1706 рр. на кошти І. Мазепи. Перебудовувалась за проєктом Йогана Шеделя у 1744 – 1748 рр. Пізніше у 1881 – 1882 рр. добудовано четвертий ярус.

   Дзвіниця виглядає дуже гарною та ошатною. Поєднання білого та блакитного кольорів надає їй ніжності та легкості. Прикрашена витонченим орнаментом, ліпниною, барельєфами, здалеку виглядає ніби покрите справжнім мереживом. Там є зображення янголів, купідонів,  геральдичних двоголових орлів, вази з квітами та багато іншого. Яруси, починаючи з нижнього, поступово звужуються і дзвіниця нагадує пірамідальну форму. Над ними височіє грушовидна  золота баня, а на верхівці встановлено хрест. У нижній частині дзвіниці розміщений арочний вхід.

   На другому ярусі дзвіниці зберігся дзвін «Мазепа», який був  відлитий у 1705 році. Назва походить від імені мецената, на чиї кошти він був створений. На дзвоні є напис: «Цей дзвін встановлено року 1705 від Різдва Христового в часи гетьманування Івана Мазепи за митрополита Варлаама Ясинського для митрополичого храму Святої Софії премудрості Божої».

   Дзвін «Мазепа» є одним із найбільших бронзових дзвонів, що збереглися  в Україні і одним з найбагатших за орнаментними прикрасами.  Діаметр дзвона 1,55 м, висота дзвона 1,25 м. Його вага близько 2 тонн. Прикрашений рослинним орнаментом - це єдиний з усіх уцілілих дзвонів, які в 1930-х роках були переплавлені.

  Відомий ще дзвін «Рафаїл», який був відлитий у 1733 році. Він був вилитий київським майстром Іваном Моторіним на замовлення митрополита Рафаїла  (Заборовського). На його честь дзвін і отримав свою назву. Він був одним з найбільших серед старих київських дзвонів і важив 13 тонн. У 1930-ті роки дзвони переплавляли на потреби  країни.  Дзвін «Рафаіїл» був скинутий з дзвіниці і своєю вагою зробив яму, де пролежав деякий час. Навіть збереглися фото людей, що фотографувалися  біля нього. 1988 року, під час перекладання дорожнього покриття біля дзвіниці, був знайдений 16-кілограмовий уламок від дзвону «Рафаїл», що відколовся від падіння. Зараз він зберігається в музейних фондах Софії Київської.

   У 1930-х роках на дзвіниці було близько 20 дзвонів. Всі Софійські дзвони були виготовлені в різні часи, винятково, київськими майстрами. У 30-ті роки вони всі були скинуті з дзвіниці і відправлені на переплавлення.

   2008 року, до 1 020-ї річниці хрещення Русі, на дзвіниці було встановлено 20 нових бронзових дзвонів. Найбільший важить 300 кг, найменший – 4 кг, їх загальна вага 835 кг. За підрахунками, саме така кількість різних дзвонів у поєднанні з «Мазепою», має давати повноцінне звучання.

  Виготовлені вони майстром-дзвонарем Г. Черненком  у співпраці з НДІ «Укрпроєктреставрація». На кожен дзвін був нанесений напис «Київ» або «Благовість".

Підйом на дзвіницю

   А якщо піднятись вище, то там буде оглядовий майданчик, де відкриваються дуже гарні краєвиди. Один з найкращих видів – це вид на Софійську площу з пам’ятником Б Хмельницькому, а далі Михайлівський Золотоверхий монастир, будівля Міністерства закордонних справ України, житлові будинки та інші будівлі. 

    З іншого боку відкривається вид на житловий масив.

  А також можна побачити територію Національного заповідника «Софія Київська» зверху. Видно і  головну будівлю заповідника – Софійський собор.

   На дзвіницю обов’язково треба піднятись, не можна упустити такої краси. 

   А далі підійшов час початку нашої екскурсії  по Софійському собору.

  Зайшовши до собору, уже з перших кроків тут перехоплює подих, на скільки це велично та розкішно. А з початку розповіді екскурсовода тебе ніби переносить у ту давню епоху – в часи заснування собору та відчуваєш на собі  всі історичні події, які вдалося пережити цьому храму.

  Собор був споруджений в період розквіту Київської Русі. Точної дати заснування не відомо: одні вважають,що це був 1017 рік, інші – 1037 рік.  За правління Ярослава Мудрого в Києві почалося велике будівництво. У цей період  був збудований митрополичий  храм – собор Софія Київська, який став головною монументальною спорудою Києва.

  Назва собору «Софійський» походить від грецького слова «софія»,  що в перекладі означає «мудрість». Присвячений «мудрості християнського вчення», так як собор за задумом творців, мав утверджувати християнство на Русі. Собор був головним  громадським і культурним центром. Саме тут проходила церемонія «посадження» князів на престол, приймалися іноземні посли, біля стін собору збиралося віче. Тут була створена перша відома в Київській Русі бібліотека.

Софія Київська

   Уже в ХІ ст. церква була визнана як видатний твір мистецтва. За всю свою багатовікову історію, собору довелось побачити та пережити багато: пограбування, часткові руйнування, навали, ремонти, відбудови, перебудови тощо.

   Один з найстрашніших періодів – це напад полчищ хана Батия у 1240 році. В цей період багато цінних та значущих архітектурних споруд було перетворено на руїни. Софійському собору чудом удалося вціліти, проте дуже був розграбований і спустошений, втратив свою велич.

  Потім була боротьба проти польських та литовських феодалів, кримських татар, захоплення собору уніатами, які почали ліквідацію православної церкви.

  У ХVІІ ст. митрополит Петро Могила відібрав Софію Київську в уніатів і заснував там чоловічий монастир.

  Потім була національно-визвольна боротьба під керівництвом Б. Хмельницького, рішення Переяславської ради  і велике інтенсивне кам’яне будівництво. 

Національний заповідник "Софія Київська"

  1697 року дерев’яні будівлі  знищила пожежа і після чого за указом Петра І почалося спорудження нових кам’яних споруд. Будівництво тривало до 1767 року. За цей період було побудовано дзвіницю, трапезну, будинок митрополита, пекарню, західні ворота, в’їзну вежу, монастирські мури, Братський корпус, бурсу. Так за цей період склався монастирський комплекс.

   Державний історико-архітектурний заповідник Софія Київська було створено у 1934 році. До його складу входить Софійський  собор та монастирські будівля на території, що належать ХVІІІ ст.

Національний заповідник "Софія Київська"

   Тут  збереглася неймовірна колекція фресок та мозаїк першої чверті ХІ ст. – 260 м² мозаїк та 3 000 м² фресок. Вони є унікальні, справжні, деякі можна побачити чітко, ціле зображення, а деяких збереглися лише якісь частини, фрагменти. Особливу цінність становлять мозаїки, які прикрашають головний вівтар та головну баню. На них можна побачити зображення  основних персонажів християнського віровчення. Вони розташовані в певному порядку, відповідно до «небесної ієрархії». Зображення виконані на яскравому золотому тлі. У них переважають чіткі насичені кольори, різноманіття барв. Палітра нараховує 177 відтінків кольорів. Біля головного вівтаря, під 6-ти метровим куполом знаходиться  мозаїчний образ Богоматері Оранти (у перекладі з грецької «оранта – та, що молиться»), яка підняла руки для молитви. Якщо подивитись на неї з різних ракурсів, то вона виглядає по-різному.

 Тут збереглася також велика кількість фресок. На центральній стіні можна побачити зображення сім’ї  Володимира Великого – це груповий портрет, який символізує хрещення Русі. На одній із стін можна побачити «скоморохів» та «гудців» - носіїв світської музичної традиції. Багато інших досить цікавих фресок можна побачити на стінах собору.

   До речі, виконання фресок, це дуже важка, вміла і сконцентрована робота. Писалися фрески по вологій штукатурці, тому робити це треба було швидко, поки штукатурка не висохла. Проте зберігаються потім вони дуже довго.

    В соборі є також виконані графіті та написи.

  Цінною реліквією  в соборі є мармуровий саркофаг Ярослава Мудрого, в якому покояться останки київського князя. Саркофаг оздоблений різьбленням і важить 6 тонн.

 Собор зберігає спадок багатьох поколінь  ХVІІ – ХVІІІ ст. Там є вбудована каплиця митрополита Петра Могили та капела гетьмана Івана Мазепи. Є мідні двері кінця ХVІІІ ст. у стилі бароко, різьблений позолочений  іконостас  1747 року.

Софія Київська

  Після огляду Дзвіниці та екскурсії по Софійському собору, можна пройтися територією заповідника. Навколо розміщена цікава паркова зона та багато різних будівель. Крім собору та дзвіниці там можна побачити трапезну, будинок митрополита, пекарню (хлібню), браму Заборовського (1745р.), приміщення бурси.

   У Трапезній діє виставка «Перші храми Києва». Тут можна побачити унікальні експонати: фрагмент підлоги Десятинної церкви, різьблена гробниця ХІ ст. Пекарня збереглася ще з ХVІІІ ст. У будинку митрополита відтворені покої ХVІІІ –  ХІХ ст. і зараз можна побачити, як  жили єпископи того часу. У приміщенні бурси зараз знаходиться Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України.

   На території можна побачити багатовікові дерева, які також були свідками багатьох історичних подій.

   Це місце обов’язкове для відвідування. Екскурсоводи – справжні майстри своєї справи, тому екскурсію треба замовити обов’язково, інакше ви не відчуєте справжньої історії цього храму. Кожна мозаїка, фреска  пронизана духом тих далеких часів. Під час екскурсії перехоплює подих від самого початку і до кінця. Це щось вражаюче.

   Обов’язково треба піднятись на дзвіницю, доторкнутись до дзвонів і з оглядового майданчика оглянути місто.

-          А ви відвідували Національний заповідник «Софія Київська»?

-          Що найбільше вас вразило у внутрішньому оздобленні?

-          Які цікаві факти вам запам’ятались?

-          Чи довелось вам піднятись на дзвіницю?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 Наступний пост "Національний комплекс "Експоцентр України". Масляна"