Київ. Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир та Михайлівська площа

   Наш маршрут прогулянки по Києву продовжується і ми підходимо до Михайлівської площі. Перед нами постає пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозванному та просвітителям Кирилу і Мефодію.

   Пам’ятник величний, складається з трьох скульптур, які виглядають як одна композиція. В центрі розташована княгиня Ольга, ліворуч – Андрій Первозанний, а праворуч – просвітителі Кирило і Мефодій.  Княгиня Ольга однією з перших прийняла православну віру, а її хрещеним батьком, за переказами, був правитель Константинополя.

   Пам’ятник був  виготовлений понад 100 років тому, у 1911 році. Над створенням скульптурної композиції працювали скульптори І. Кавалерідзе та П. Сниткін, а також архітектор В. Риков. На жаль, довго їй простояти не вдалось, у 1919 році її понівечили вандали та скинули пам’ятник княгині Ольги. Потім скульптура була розбита на шматки та похована біля підніжжя самого пам’ятника.   У 1935 році демонтували весь монумент, а на цьому місці заклали невеликий сквер.

   У 1996 році, внаслідок археологічних розкопок, вдалось знайти розбиту на шматки фігуру княгині. Однак голову знайти не вдалось.  Ці шматки були з’єднані і складені у «скульптуру без голови». Зараз цю скульптуру можна побачити на Андріївському узвозі біля музею І. Кавалерідзе.

   Роботами по відновленню пам’ятника займались учні І. Кавалерідзе. Лише у 1996 році  пам’ятник було відновлено і відкрито цілий монументальний ансамбль.

   Скульптури виготовлені з мармуру і стоять на рожевому гранітному постаменті, під низом є написи. Вони символізують етапи поширення в країні християнства, уособлюють важливі історичні події. А також тут уособлюються три поняття: держава, наука, релігія.

Пам’ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозванному та просвітителям Кирилу і Мефодію

   Михайлівська площа знаходиться у Старій частині міста, або як його ще називають Верхнє місто і є однією з найстаріших у Києві. Заснована була у ХІІ ст. на місці Михайлівської гори, де раніше знаходився однойменний монастир. Свою назву отримала у 1869 році.

   Територія навколо площі почала поступово забудовуватись та облаштовуватись. Значних змін зазнала вона в роки радянської влади. Спочатку був знищений пам’ятник  княгині Ользі у 1919 році, а в 1930 році – Михайлівський Золотоверхий монастир.

   Площа мала з тих часів кілька назв: Міліцейська, Урядова, Радянська, Калініна. Історичну назву було повернуто лише у 1991 році, а історичний вигляд – в роки незалежності.

   В 1993 році було встановлено пам’ятний знак «Жертвам Голодомору 1932 – 1933 рр.». У камені зображена фігура розіп’ятої жінки. Тут постійно покладаються живі квіти.

   Ну а поруч на цій же Михайлівській площі ми бачимо  Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир з його головною будівлею, яка має неймовірну красу – Михайлівський Золотоверхий собор. В ньому поєднуються білі та блакитні кольори, а куполи сяють золотом. Монастир є найбільшою окрасою площі.

   Монастир обгороджений мурованими стінами, які розписані біблійними зображеннями. Над арочним входом – висока і дуже гарна дзвіниця із золотим куполом вгорі.  Також там можна побачити годинник-куранти, який грає мелодію.

   Вхід на територію і до собору вільний. Тільки-но зайшовши на територію монастиря, зразу ж відчувається якась особлива атмосфера. В очі кидається  ніжна блакить, де поєднуються білі та блакитні кольори, а верхівки виблискують золотом.

Михайлівська площа та Михайлівський Золотоверхий монастир

   Михайлівський Золотоверхий собор починає свою історію з 1108 року. Заклав його князь Святополк Ізяславич  (онук Ярослава Мудрого) в ім’я архістратига Михаїла, так про це сказано в літописі. Це була єдина  на той час церква у Києві, яка мала золотий купол, тому в й отримала вона назву «Золотоверха».

   У 1108 – 1113 рр. на базі святині було створено чоловічий монастир, який існує й досі.

   У ХІІ ст. монастир був місцем поховання київських князів.  Це була одна з найкращих монументальних споруд того часу. Побудований з каменю, стіни були прикрашені фресками та мозаїкою. Частина їх збереглася до цього часу.

   Найбільшою святинею храму стали мощі святої великомучениці Варвари, які були привезені до Києва дружиною князя Святополка. У 1240 році орда хана Батия храм дуже пограбувала і частково знищила. 

Михайлівська площа та Михайлівський Золотоверхий монастир

   З ХVІІІ ст. монастир почав збагачуватись. Йому належала велика частина території Києва та його околиць. В кінці ХVІІІ ст. було відкрито скит Михайлівського монастиря, який здобув назву «Феофанія». В церкві проходили богослужіння, тут збиралася велика кількість віруючих та паломників. Храм перетворюється з шестикупольної на семикупольну споруду, верхівки якого були оздоблені червоним золотом. Поступово на території добудовується трапезна (1713 рік), кам’яна дзвіниця (1716 – 1720 рр.), кам’яна огорожа фортифікаційного призначення.

   Але великої шкоди монастирю завдала радянська влада. З 1919 р. багато дорогоцінних речей із срібла, золота та діамантів, які були подаровані київськими князями, єпископами, вірянами були конфісковані та пограбовані більшовиками. Ченців з монастиря було виселено, а їх помешкання перетворили на гуртожиток та складські приміщення. 1922 р. монастир було ліквідовано.

   Потім на території відбувалося жорстоке понівечення та знищення частини споруд. На цьому місці планували побудувати урядовий центр.

   Фрески, ікони були вивезені в різні музеї СРСР. В роки Другої світової війни фрески були вивезні до Німеччини, потім повернуті в Ермітаж до Ленінграда (Санк-Петербург).

  В 1990 роках УПЦ Київського патріархату збирає кошти на відтворення собору. Грошей було замало, вистачило лише на початкові дослідження. Але 9 грудня 1995 року Президент Л. Кучма видав указ про відбудову Михайлівського Золотоверхого монастиря. Одним з ініціаторів відбудови монастиря був Олесь Гончар, у 2011 році на будівлі собору було відкрито меморіальну дошку.

   Фрески з Ермітажу були повернуті монастирю.

Михайлівський Золотоверхий собор 

   Така до болю трагічна історія, проте як добре, що все ж таки вдалося відтворити і відбудувати таку красу. Адже сьогодні це блаженне місце.

   В Михайлівський Золотоверхий собор можна зайти, оглянути його внутрішнє оздоблення, помолитись, поставити свічки. У церкві є свячена вода, якої можна попити, а також набрати у ємність з собою. 

В Михайлівському Золотоверхому соборі 

   На території монастиря розташовується Київська православна богословська академія, церква святого апостола і євангеліста Іоанна, дзвіниця, музей історії Михайлівського Золотоверхого монастиря (розміщений у дзвіниці та в корпусі Варваринських келій).

   Територія затишна, а весною та влітку ще й зелена та запашна. На території є гарна капличка.

На території Михайлівського Золотоверхого монастиря

   А ще нам вдалося на клумбі побачити первоцвіти – це перші квіти весни – білі підсніжники та блакитні проліски (7 березня). На вулиці ще прохолодно, а вони вже винирнули з-під землі. Це так мило.

Первоцвіти на території монастиря

   На території є безкоштовний туалет, чистий та прибраний.

   З початком Революції гідності Михайлівський Золотоверхий собор став місцем захисту для активістів та мітингувальників Євромайдану. Вперше ворота собору відкрилися 30 листопада 2013 року, потім 4 лютого 2014 року для поранених активістів, які потребували допомоги. У ніч з 11 на 12 грудня 2013 року, вперше за 8 століть, почали бити на сполох Михайлівські дзвони. Останній раз вони били, коли сповіщали про напад татаро-монгольської навали. І сьогодні, як багато років тому, стіни Михайлівського собору знову стали прихистком від загрози та небезпеки.

   Прямо навпроти Михайлівської площі та Михайлівського Золотоверхого собору знаходиться Софійська площа та пам’ятка архітектури, яка занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО – Софійський собор.

Вид на Софію Київську з Михайлівської площі

-          А ви були на Михайлівській площі?

-          Чи відвідували Михайлівський Золотоверхий монастир та собор?

-          Які ваші враження, відчуття?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Національний заповідник "Софія Київська" та Софійська площа"