Київ. Андріївський узвіз

 

   Багато туристів, приїжджаючи до Києва, одразу ж спішать відвідати Андріївський узвіз. І не дарма, адже вулиця Андріївський узвіз, є другою за популярністю після Хрещатика. Андріївський узвіз – це історична вулиця, яка поєднує Поділ з центральною частиною міста.

   Її називають по-різному: вулиця-музей, вулиця-легенда, вулиця-символ і, навіть, київський Монмартр. Але щоб пересвідчитись в цьому, її неодмінно треба відвідати, що ми і зробили. Ми обрали такий маршрут прогулянки по Києву, який включав в себе і Андріївський узвіз.

   Відвідавши Золоті ворота, Пейзажну алею, прогулявшись залишками Десятинної церкви, побачивши багаторічну липу Петра Могили, що є пам’яткою природи, ми дійшли до Андріїського узвозу. Пройшовши цим спуском, можна  по-справжньому відчути дух історії часів Булгакова та Старицького, поринути в ті далекі часи.

   Говорять, що Андріївський узвіз виник ще за часів Київської Русі. Це була дорога, яка проходила між Київськими горами:  Андріївською, Замковою, Старокиївською та Хоривицею.  Саме по ній місцеві жителі спускалися до однієї з найстаріших площ Києва – Контрактової площі.

   Уже пізніше, в ХVІІІ ст., вулиця почала розбудовуватись, її розширили та поклали бруківку.  Була побудована Андріївська церква, звідки й пішла назва вулиці. Правда, у 1928 році була перейменована на честь революціонера-більшовика Георгія Лівера. Проте ця назва не прижилася, і вже в 1944 році їй повернули стару назву.

   Проте, за легендою, Андріївський узвіз отримав свою назву завдяки Святому Андрію Первозванному. Легенда свідчить, що колись на місці Дніпра було море, але коли Святий Андрій поставив на вершині пагорба хрест – вода відійшла. Тепер на цьому місці стоїть Андріївська церква – головна окраса вулиці.

   Сучасний Андріївський узвіз – це місце в нашій  столиці, де повинен побувати кожен. Його ще називають музеєм просто неба, і не дарма, адже тут можна блукати і натрапити на неймовірно цікаві речі. Це одна з найкоротших вулиць міста, її довжина 750 м, проте скільки цікавого тут можна побачити.

Вулиця Андріївський узвіз

Що можна побачити на Андріївському узвозі?

   Ми прийшли сюди рано, людей тут майже не було та й всі відомі місця та заклади були ще зачинені.

   Найвеличнішою спорудою є Андріївська церква. Вона входить до каталогу «1 000 чудес світу. Шедеври людства п’яти континентів». На жаль, ми потрапити до неї не змогли, оскільки вона знаходилась на реставрації. Майже повністю була затягнута ширмою, сходи також були перегороджені. Єдине, що ми змогли, так це спуститися бруківкою по узвозу вздовж її стін, побачити пагорб та частину блакитних стін.  Церква знаходиться на пагорбі, тому часто зазнає зсувів і відповідно –  потребує постійного укріплення.

   Андріївська церква в Києві – це унікальний музей історії, живопису та декоративно-прикладного мистецтва в ХVІІІ ст.. Побудована італійським архітектором Ф.Б. Растреллі, у 1754 році. Побудована на замовлення російської імператриці Єлизавети.

   Це однокупольний дивовижний храм з чотирма вежами, побудований у вигляді хреста. В кольорі переважають біло-блакитні кольори, багато позолоти,  орнаменту та ліпнини.

   Цікавим є те, що церква не має дзвіниці, бо гучний дзвін дзвонів, може викликати зсув грунту на пагорбі,  де стоїть церква.

   Як говорить літопис, то саме на цьому місці проповідник християнства на Русі Андрій Первозванний, встановив хрест і напророкував зведення великого міста.

   До церкви ведуть високі сходи, навколо є оглядовий майданчик, звідки відкриваються неймовірні краєвиди.

   А хто не пам’ятає відомий комедійний фільм «За двома зайцями»»? Так, саме в Андріївській церкві проходило вінчання Проні Прокопівни та Голохвастова.

   На сьогоднішній  день – це діюча церква української автокефальної православної церкви.

Андрїївський узвіз та блакитні стіни Андріївської церкви

   Вулиця досить цікава і незвична. Крутий спуск, справжня бруківка, церква, старі будинки, які надають особливого колориту.  Вранці, коли на вулиці малолюдно, можна все добре оглянути.

   Також тут знаходиться відомий будинок № 13 – будинок Булгакова.  Свого часу його власником був Василь Листовничий, який здавав приміщення в аренду родині Булгакових.  Саме в цьому будинку проживала сім’я Турбіних у романі Булгакова «Біла Гвардія». Поруч знаходиться перший у світі пам’ятник Михайлу Булгакову. Письменник зображений у сидячому положенні, на лавочці, закинувши ногу одна на одну, а руки – схрестивши. Пам’ятник був відкритий у 2007 році.

   Будинок перетворився на музей у 1991 році. Музей невеликий, там дві зали: одна присвячена  родині Булгакових, а друга – родині Турбіних.

   Поруч знаходиться будинок № 15, який отримав назву «Замок Річарда – Левове серце».  Звичайно, це не справжній Середньовічний замок, а гарний будинок, який створений у стилі англійської готики.

   У будинку є кругла вежа, фасади оздоблені шпилями і зубцями. Нагадує справжній казковий замок. В цьому будинку жили і працювали українські художники і скульптори.

   Говорять, що цей «замок» пов'язаний з містикою, мабуть, тому, він близько 20 років пустує.

   Пройшовши повз «замок», там розташовані сходи, які ведуть на гору Уздихальниця (Андріївська). Сходи круті, металеві, колись замість сходів була звичайна протоптана стежка.  Після того як піднятись на вершину, можна з полегшенням зітхнути, звідки гора  й отримала назву.

   Ми очікували побачити щось набагато цікавіше, але враження від огляду території з оглядового майданчика, зіпсував безлад навколо.  Там  стояли лавочки, але на жаль, вони були обписані, понівечені, брудні. Навколо було багато сміття, хоча поруч стояли урни.  І це все роблять люди, які ж самі приходять на відпочинок та щоб подивитись на прекрасні види, які відкриваються з оглядового майданчика. 

Оглядовий майданчик на горі Уздихальниця (Андріївська)

   У будинку № 21 розташований музей Івана Кавалерідзе – відомого українського художника, скульптора, кінорежисера, драматурга, народного артиста України. Будинок є меморіальним. Там зберігся кабінет, де працював майстер, бібліотека, особисті речі. Колекція музею-майстерні нараховує понад 5 000 експонатів.

   Біля будинку стоїть макет пам’ятника Ярославу Мудрому, який знаходиться біля Золотих воріт. Він був створений І. Кавалерідзе у 1949 році. Також поруч можна побачити «скульптуру без голови». Проте відомо, що ця скульптура – це пам’ятник княгині Ользі, який також був створений І. Кавалерідзе у 1911 році. Проте пам’ятник був зруйнований, а під час розкопок 1996 року були знайдені шматки скульптури. Ці частини склали до купи і отримали «скульптуру без голови». Можливо, з часом, буде знайдена і голова.

   Також тут можна побачити ще одну роботу скульптора – пам’ятник Т. Шевченка, який був створений у 1918 році. Раніше він знаходився у Ромнах, а тепер його відреставрували та перемістили до Києва.

   Спустившись униз, у будинку № 26 можна відвідати «Музей однієї вулиці», де, як можна здогадатись, розташовані експозиції, присвячені саме Андріївському узвозу. Музей створений у 1991 році. Приміщення невелике, проте там можна побачити досить цікаві речі. Там представлена історія узвозу в картинах, фотографіях та інших речах від  давнини і до сьогодення.

   На будинку № 34, якщо підніматись угору у напрямку будівлі Міністерства закордонних справ, можна побачити досить незвичний пам’ятник – «Ніс» - ніс Миколи Гоголя. Він розміщений прямо на стіні будинку, треба дивитись уважно, бо він не дуже великий і його можна просто не помітити. До носа ще причеплені й вуса. Ніс дуже натертий до блиску,  йому приписують лікувальні властивості. Говорять, що якщо в людини нежить, то треба своїм носом потертись об ніс Гоголя і  хвороба зникне. Дехто вважає, що достатньо ніс потерти рукою.

   Місце обране не дарма для біографії Гоголя. Мандруючи Києвом, прогулюючись по Андріївському узвозу, письменник потрапив під сильну зливу. У нього почався нежить і в той час ні по що, крім свого носа, Гоголь думати не міг. Саме тоді він вирішив присвятити своєму носу твір, який так і назвав «Ніс».

   В цьому будинку також знаходиться  галерея «Триптих».

Пам'ятник "Ніс"

   Біля ресторану «За двома зайцями» стоїть пам’ятник героям п’єси Михайла Старицького – Проні Прокопівні та Голохвастову. Місце для пам’ятника було обрано не спроста, адже саме тут проходили зйомки фільму. Пам’ятник з’явивсяу 1999 році. Його авторами є архітектор В. Скульський і скульптори В. Сівко та В. Щур.

   Це місце стало дуже популярним серед туристів. Існують навіть народні прикмети: якщо дівчата Проні потруть кільце на пальці, то можна вдало вийти заміж, а чоловіки, повинні потерти жучка на фраці  Голохвастова, тоді привернуть до себе фінанси та удачу. Тому саме ці місця натерті до блиску. Ще блискучими у них є носи, але чому носи – не знаю. 

Пам’ятник  Проні Прокопівні та Голохвастову 

   На Андріївському узвозі у будинку № 8  можна відвідати Київський академічний театр «Колесо». Це камерний театр, розрахований на 70 місць. Тут можна гарно відпочити і насолодитись виставою. Також можна відвідати Київський академічний драматичний театр на Подолі. Професійний акторський склад порадує чудовим репертуаром. Розміщений театр у будинку № 206.

   На вулиці також багато галерей, майстерень, художніх салонів, крамниць. Тут також можна чудово відпочити відвідавши кафе, бари та ресторани, які порадують смачною та різноманітною кухнею.

   На цій вулиці продають різні сувеніри, які можна придбати на пам'ять.  А також тут продають свої мистецькі твори художники,  проходять різноманітні виставки та свята.

   Як дістатись:

• Від майдану Незалежності піднятись угору Михайлівською вулицею до Михайлівського собору, поруч буде будівля МЗС і від  неї пройтись по вулиці Десятинній до Андріївської церкви – початок Андріївського узвозу.
• Доїхати до станції метро «Золоті ворота», а далі рухаючись по вулиці Володимирській до самого Андріївського узвозу.
• Доїхати до станції метро «Поштова площа», а потім пройтись по вулиці Петра Сагайдачного або ж фунікулером (знаходиться поруч) піднятись до Михайлівської площі, а потім пройтись по вулиці Десятинній.
• Доїхати до станції метро «Контрактова», а потім повз фонтан Самсон та Успенський собор рухатись угору.

-          А ви гуляли Андріївським узвозом?

-          Які місця вам вдалось відвідати?

-          Які дрібнички ви помітили?

-          Чи довелось вам відвідати Андріївську церкву? Розкажіть про це.

-          Що ви можете порекомендувати туристу, який вирішить відвідати це місце?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 Наступний пост "Михайлівський Золотоверхий чоловічий монастир та Михайлівська площа"