Львів. Музей-заповідник «Личаківський цвинтар»

З 1991 року Личаківське кладовище стало меморіально-історичним музеєм-заповідником.  Його площа складає понад 40 га, на 86 полях тут знаходяться 300 тисяч поховань, з них – понад 2000 наземних та підземних склепів, встановлено на могилах понад 500 скульптур та рельєфів.

Відвідати Личаківський цвинтар, я мріяла ще з першої поїздки до Львова. Але з першого разу, Львів нас не готовий був прийняти. Першого дня нам вдалось прогулятись містом, оглянути його головні історичні пам'ятки, а наступного дня, коли була запланована поїздка до Личаківського цвинтаря, цілий день була злива. Ми вимушені були залишити місто і продовжити нашу поїздку до Трускавця. Але мрія відвідати Личаківський цвинтар, не залишала мене. Через кілька років, мрія здійснилась. 

Личаківський цвинтар відкритий у 1786 році і є одним з найстаріших цвинтарів Європи. Виник тоді, як австрійська влада заборонила ховати людей на старих кладовищах, які були розміщені в місті навколо храмів. З тих пір, він став одним з чотирьох цвинтарів міста, проте інші до сьогоднішніх днів не збереглися. На цвинтарі ховали переважно заможних та видатних жителів міста, хоча ще на початку ХVІ ст. це місце уже використовували для поховань знедолених. Тут поховані люди різних національностей, про що свідчать написи на пам’ятниках різними мовами. Тут можна знайти написи і німецькою, і польською, і голландською, і румунською, і грецькою, і латинською мовами. Найдавніше поховання було 1675 року, про що є напис на надгробній плиті вірменською мовою.

Згідно з австрійським законодавством, могили, за якими ніхто не доглядав і за які не сплачено протягом 25 років, можна було зрівнювати з землею. На їх місці робились нові поховання. Прямо на Личаківському кладовищі було встановлено каменедробарку, яка подрібнювала старі пам’ятники. Матеріал, який отримувався, використовували для фундаменту мурованої огорожі цвинтаря та викладання доріжок. Тому старих надгробків на цвинтарі збереглося не так багато.

В роки Другої світової війни на цвинтарі було здійснено багато пограбувань та руйнувань.

Зараз тут заповідна територія, яка охороняється державою.

  На кладовищі є дуже багато цікавих і незвичних скульптур, пам’ятників та надгробників.

Перед нами вхід до музею-заповідника «Личаківський цвинтар». Вхідні ворота до кладовища дуже гарні, нагадують фасад костелу, побудовані у 1900 році. Праворуч знаходиться каса, де можна придбати квиток або замовити екскурсію, а також можна придбати набір листівок із зображенням найзначущих  скульптур та поховань на Личаківському кладовищі. А далі перед нами відкривається приємна, затишна, зелена та доглянута територія, нагадує ландшафтний парк. В очі одразу ж кидаються каплиці, з чудовим архітектурним стилем та гарні скульптури на могилах. 

Вхід до музею-заповідника «Личаківський цвинтар»

Виглянуло сонечко, тому якогось моторошного відчуття не було, що ти знаходишся на кладовищі, а навпаки – якийсь спокій.

На цвинтарі збереглися 24 каплиці – це усипальниці заможних, переважно шляхетних родин. При вході можна побачити дві неороманські каплиці Кшечуновичів (польська шляхетна родина вірменського походження) і Кисельків. Найдавніша каплиця датується 1812 роком (Дунін-Барковських).

Каплиці Кшечуновичів і Кисельків

Як на мене – кладовище це містичне місце і воно обов’язково пов’язане з якимись історіями, легендами, міфами, повір’ями. І, мабуть, тут більше самих питань, ніж відповідей.

Говорять, що ввечері,  проходячи біля цвинтаря, можна побачити жіночу постать, що прогулюється вулицею. Львів’яни розповідають, що колись один юнак спробував заговорити з цією жінкою, але виявилося, що вона не мала обличчя. Невідома постать жінки – це є остання таємниця Личаківського кладовища.

Овіяний легендою і склеп Розалії та Ванди Замойських, матері та дочки, які загинули під час пожежі у 1902 році. Кажуть, що прогулюючись цвинтарем, відвідувачі чули, як  у герметично зачиненому склепі було чути дзвін ланцюгів, на яких підвішені домовини.

Тут зібрана така велика кількість таємниць, що не вистачить часу, щоб усі їх розповісти. Буде нагадувати казку «Тисяча та одна ніч».

Далі  по території нам провели екскурсію до найбільш відомих місць, не по всьому кладовищу.  Та й скільки б часу було потрібно, щоб обійти його усе.

 

Личаківський цвинтар

Кладовище розділене на сектори. В окремому секторі  є ряд військових поховань. Найдавніші з них – це поховання учасників польського повстання 1830 – 1831 рр. – польський меморіал.

І ось така цікава традиція у поляків: якщо вони приїздять до Львова, по будь-якій причині, вони неодмінно відвідують  Личаківський цвинтар і приходять, де поховані польські солдати. Тому поляки дуже часто відвідують це кладовище.

 А ми вирушаємо до відомих постатей різних часів.

Гробниця будителя національного відродження Галичини засновника «Руської Трійці» поета Маркіяна Шашкевича (1811 – 1843).  Помер у злиднях, хворіючи туберкульозом. Його поховали у с. Новосілки, де він був парафіяльним священником. Тільки через 50 років, його останки перенесли на Личаківське кладовище.

У 1906 році на могилі відкрито пам’ятник роботи мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле –  скульптура плакальниці, яка тужить за померлим сином. Виконана з чорного дерева та покрита тонким нашаруванням міді.

Гробниця Маркіяна Шашкевича (1811 – 1843) 

Скульптурна група «Просвіта» на місці вічного спочинку українського політичного і громадського діяча В. Барвінського (1850 – 1853). На могилі стоїть бронзова композиція – жінка в українському вбранні (образ Матері – «Просвіти») та хлопчик з лавровим вінком вічної слави, який він тримає над бронзовим медальйоном із портретним зображенням Барвінського. У правій руці підлітка картуш із зображенням герба Галичини.

Це перший бронзовий пам’ятник на Личаківському кладовищі. Він був встановлений у 1892 році, скульптор С. Лівандовський.

Гробниця В. Барвінського (1850 – 1853) 

Тут похований відомий український письменник Іван Франко.  Могила «Каменяреві» (1856 – 1916) - одна з найвідвідуваніших могил на Личаківському кладовищі.

Через два дні після смерті поета поховали, а на його похорони прийшли тисячі людей. Спочатку його поховали у «готелевому гробівці» родини Метелевських-Мотильчинських. «Готелевими» звалися гробівниці, які власники здавали в аренду для тимчасового поховання.

Цілих 5 років боролася українська громада за те, щоб отримати нове місце для перепоховання І. Франка. Домовина була перенесена в окрему могилу. Пам’ятник з’явився 28 травня 1933 року, скульптор С. Литвиненко.

Могила І. Франка (1856 – 1916) 

Пам’ятник «Орфей» на могилі відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької (1872 – 1952), яка похована поруч з І. Франком, її другом та наставником.    Її іменем названий Львівський театр опери та балету, біля якого ми сьогодні були. Монумент уособлює символ музики – юний Орфей, який тримає в руках арфу. Музиці вона присвятила все своє життя. Автор надгробка – відомий український скульптор Теодозія Бриж.

Могила Соломії Крушельницької (1872 – 1952)

Могила вірменського архієпископа С.К. Стефановича (1755 – 1858). Походить із вірменського шляхетного роду Стефановичів, герба Погоня ІV. Надгробок виконаний в готичному стилі.

Архієпископ дожив до похилого віку у 103 роки. За переказами, коли йому виповнилось 75 років, він тяжко захворів і передбачаючи свою смерть, Стефанович заказав собі надгробок. Але так сталося, що його здоров'я пішло на поправку і в подальшому архієпископ виздоровів та прожив ще 28 років. І всі ці роки він особисто доглядав за своєю гробницею, насолоджуючись своєю точною кам'яною копією.

Могила С.К. Стефановича (1755 – 1858)

Пам’ятник на могилі неперевершеного українського композитора і поета, автора «Червоної рути» В.Івасюка (1949 – 1979). На його похорони прийшло понад 10 тисяч людей.

Протягом 11 років родині композитора не давали дозволу на встановлення надгробного пам’ятника. І тільки у 1990 році на могилі постала бронзова композиція – молодий  композитор поряд із роялем.

Могила В.Івасюка (1949 – 1979)

«Спляча красуня» - скульптурна композиція на гробниці артистки Регіни Марковської (померла 1855 р.)

Гробниці Регіни Марковської (померла 1855 р.)

Композиція «Прометей на місці поховання легендарного українського композитора С. Людкевича (1879 – 1979). Пам’ятник з’явився через 10 років після його смерті. Автори надгробка – львівські скульптори М. Посікіра, Я. Скакун, Л. Яремчук.

Ще один надгробок на одній з могил.

Ось така скульптурна композиція.

На могилу єпископа Миколая Чернецького приїжджали люди з усієї України. Говорять, люди, яким не допомогли лікарі, тут отримували зцілення. Люди вірили, що земля на його могилі – цілюща. Тому кожен, хто приходив до цієї могили, намагався прихопити хоча б жменьку цієї землі. Через це працівники цвинтаря час від часу досипали землю на могилу.

У 2001 році, в ході історичного візиту на землю України Папи Римського Івана Павла ІІ, владику М. Чернецького, разом із ще 26-ма мучениками за віру, зачисляють до лику святих. А у 2002 році мощі блаженного Миколая перенесені до найбільшого храму редемптористів у Львові - церкви Святого Йосафата. Але люди все одно приходять до колишньої могили на Личаківському цвинтарі, і вірять, що  вона до сих пір не  втрачає своєї чудодійної сили.

   А це окрема частина кладовища: тут поховані герої «Небесної Сотні».

  Тут лежать квіти, стоять свічки. Люди не забувають.

На цьому наша екскурсія по території парку завершилася. Вільного часу нам тут не відводили. Якщо вам цікаво і буде можливість сюди завітати, то краще пройти територією з екскурсоводом, а потім прогулятись самостійно. Від екскурсовода ви можете почути багато цікавих історій, а також вам можуть підказати, що можна оглянути самостійно, на що звернути увагу. Адже ми оглянули зовсім маленьку частину цього музея-заповідника, а територія тут дуже велика, бажано пройтись тут не поспішаючи.

Сьогодні погода була сонячною, було цікаво, моторошно себе не відчували, не зважаючи на те, що це кладовище.  Місце особливе, тому його треба неодмінно відвідати.

-          А ви відвідували музей-заповідник «Личаківський цвинтар»?

-          Які місця та поховання вам вдалось побачити?

-          Що найбільше запам’яталось та найбільше вразило?

-          Що б рекомендували обов’язковим для відвідування? 

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост «Трускавець – бальнеологічний курорт і не тільки...»