Львів – одне з найкрасивіших міст України. Його старовинна архітектура просто зачаровує і переносить тебе, ніби машина часу, у минуле. Там є багато місць, які заслуговують своєї уваги. Недарма історична частина міста та собор Святого Юрія занесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Львів – це місто, яке я вже неодноразово відвідувала, але там залишилось ще багато місць, де я не була, або місць, куди б хотілося повернутися знову. Аромат кави та шоколаду нас манить до себе знову і знову.Так і цього разу. Відвідавши природні екскурсії, хочеться
поринути і в архітектуру. Їхали ми з
Трускавця. Екскурсія до Львова розрахована на цілий день, з 10.00 до
19.00. О 10.00 з призначеного місця нас
забрав комфортабельний великий автобус. Група
була велика, нас супроводжувала екскурсовод. Вона нас знайомила з деякою
інформацією по дорозі до Львова, а також проводила екскурсію по самому Львову.
Погода нас з самого ранку радувала сонечком, але вдень
виявилося дуже спекотно.
Дорога до Львова була вдалою, доїхали ми відносно швидко.
Їхали десь 2 години.
Нас привезли до місця призначення, де починалася наша екскурсія. Це була Галицька
площа. Звідси ми і почали свій
маршрут.
На площі, на високому гранітному постаменті, стоїть бронзовий пам’ятник
засновнику міста Львова – королю Данилу.
На якому Данило Галицький сидить
верхи на коні, без корони на голові, яка разом з тризубом прикріплена до
постаменту від копитами. Під низом напис
«Король Данило». Ця скульптура має 5 метрів висоти, загалом монумент – 10
метрів. На спорудження монументу було
витрачено 60 тонн граніту і 9 тонн бронзи.
Встановлений пам’ятник у 2001 році.
Далі ми рушили вузенькими вуличками Старого Львова. І
скільки тут не буваєш, кожного разу знаходиш якісь цікаві дрібнички, яких ти не
бачив раніше. Тому Львовом можна блукати безкінечно, і кожного разу відкривати
для себе щось нове. Ось, наприклад, на будинку (вул. Галицька,11) така
скульптура лева. І не дивно, що у місті
Лева, на початку нашої екскурсії нас
зустрів лев. Цю скульптуру називають по-різному: роздвоєний лев або лев з
однією головою і двома тулубами. Видно, що будівля стара, тому і скульптурі цій
вже багато років. На кінець ХVІІ ст. будинок
був двоповерховим, через деякий час він опинився в руйнівному становищі, але в
другій половині ХVІІІ ст. він був реконструйований. У 1791 році він був істотно
перебудований, для власника, купця Товія Вайгеля. У ньому з’явилися риси
пізнього класицизму. А в 1875 році було
проведено реконструкцію даху і фасаду і він набув стилю історизму. Зараз цей
будинок триповерховий, увінчаний незвичною скульптурою лева. Більша ймовірність
того, що скульптура з’явилася в кінці ХVІІІ ст.,
під час реставраційних робіт. 1828 року скульптуру було відреставровано і
можливо перероблено Павлом Евтельє.
Але, гідно з легендою, скульптура була створена на честь двох майстрів, які були братами і були нерозлучними, як одне ціле.
Центральна історична частина міста дуже багатолюдна. В цей час тут дуже багато екскурсій, гостей міста та місцевих жителів. Тому щось добре побачити і роздивитись не вдасться. Та і екскурсовод на довго не зупинялась. Надала якусь інформацію і швидко рухаємось далі. Але якщо у вас буде нагода приїхати до Львова самостійно, прогуляйтесь цими вулицями не поспішаючи, щоб проникнутись історією цього міста.
Ось така львівська пивоварня. Хто бажає насолодитись цим напоєм, можна скуштувати тут. А сьогодні у спеку, буде, мабуть, в самий раз. Я не є поціновувачем пива, але така цікава пані зазиває, то гріх було не сфотографуватись біля неї.
Далі ми зайшли до Майстерні шоколаду. Уважно вдивляйтесь, тому що серед великої
кількості туристів можна і не помітити входу.
Він такий вузенький. Бажаючих відвідати майстерню шоколаду багато. Усіх
туристів сюди приводять, а також це є одним з найулюбленіших місць місцевих жителів. Та хто ж не любить
шоколаду?
На першому поверсі розміщена кав’ярня, де можна замовити кави і за
невеличким кругленьким столиком, прикрашеним
серветкою ручної роботи та живими трояндами у вазі, можна спокійно
посидіти і насолодитись ароматом кави та шоколаду.
Далі ми проходимо через вузенький прохід, де через скло можна спостерігати за роботою майстрів-кондитерів. Вони швидкими рухами рук виробляють неймовірні речі, створюють справжні шедеври з шоколаду. Це переважно молоді хлопці, жінок я там не бачила.
У саму майстерню нас не заводили, а провели до магазину
шоколаду, який знаходиться на другому поверсі.
Піднімалися такими вузенькими коридорчиками по вузеньким дерев’яним сходам.
Магазин шоколаду дуже гарний, нагадує музей. Можна походити, подивитися і,
звичайно, придбати все, що вам сподобалось.
Ось такі вітрини. Шоколадні вироби гарно запаковані. Це може бути приємним подарунком для друзів, рідних. Якщо потрібно, вам запакують у спеціальну дерев’яну коробочку, схожу на скриньку, щоб можна було довезти. Але ми на подарунок шоколад не ризикнули купувати, так як на вулиці серпень місяць і дуже жарко. Купили лише деякі смаколики для себе, щоб скуштувати щось нове.
Коробки гарно оформлені, намальований Львів, логотип шоколадної фабрики. Можна обрати покупку на будь-який смак і будь-який гаманець. Ціни, до речі, помірні.
Можна придбати вироби в картонних коробках, дерев’яних, бляшаних. Нам
екскурсовод порекомендувала купити каву,
яка називається «Львівська кава». Вона
йде ось в такій коробці циліндричної форми. Там знаходиться 4 пакетика різного
виду меленої кави. Коштує не дорого.
Можна придбати для себе, а можна на подарунок. Кава, на відміну від шоколаду,
не розтане це точно. Кава виявилася смачною.
Ось такі гарні набори, різної форми, різного розміру, різної наповнюваності.
А ці смаколики нагадують льодяники на паличці або морозиво ескімо. Але насправді, це шоколад на паличці. Подивіться як гарно запаковано. Чим не
подарунок?
А ось така підкова на щастя.
А ці кумедні ведмедики сподобаються як дітям, так і дорослим.
Ми
купили «Львівську каву» та шоколадні смаколики в коробочках, арахіс в
шоколаді та інше. На касі нам все
поклали в такий екологічний паперовий пакет, на якому зображений логотип
Львівської майстерні шоколаду. Всі
скупились, всі залишились задоволені.
На третьому і четвертому поверхах розташовані кав’ярні від Майстерні шоколаду. Ми туди не заходили, у нас не було часу. А над четвертим поверхом, говорять, є оглядовий майданчик на місто. Якщо будете тут, обов’язково підніміться і подивіться.
Поки всі збиралися біля Майстерні, ми ще встигли
заскочити в сувенірний магазин. Придбали магнітики та інші сувеніри.
Далі ми швидко рухались по вулиці. Екскурсовода чути було
погано, тому що було дуже людно, і дуже шумно. Підійшли до ресторану «Мазох»
біля якого установлено пам’ятник Леопольду фон Захер-Мазоху. Сам ресторан
виконаний у стилі мазохізму. На стінах зображені цитати із творів Захер-Мазоха,
інтер’єр прикрашають
різні іграшки сексуального характеру, обкладинка меню ресторану покрита хутром. У страви тут додаються
афродизіаки. А пам’ятник, який стоїть
біля входу, приваблює до себе все більше і більше гостей.
Пам’ятник Леопольду
фон Захер-Мазоху зроблений з латуні, висотою 170 см. В груди вмонтована лупа,
говорять, що якщо в неї подивитись, то можна побачити еротичні картинки. Я не дивилась. Пам’ятник не зовсім зрозумілий. Чиї ще руки стирчать? В
одну з кишень, можна засунути руку і доторкнутися до статевих органів.
Говорять, що це приносить щастя. Не знаю, я руку в кишеню не засовувала. Чи є
там щось, не знаю.
Вийшли до центральної площі Ринок. Площа виглядає гарною, привабливою. Тут також розміщено багато кав’ярень, в яких можна посидіти. А ще ми починаємо рівнятись на європейські країни, де перевагу надають велосипедам. Ось і тут можна взяти велосипед на прокат. Проїхатись містом на велосипеді – це дуже гарна ідея.
Адоніс – герой давньогрецької міфології, який славився
своєю красою. В нього була закохана Афродіта. Вона оплакувала свого коханого,
коли він був вбитий під час полювання на кабана.
Наступним пунктом нашої програми було відвідування Львівського історичного музею «Палац Бандінеллі». Відділ «Пошта на ринку!»
Вхід до музею входить у вартість екскурсії.
Палац був побудований у 1593 році у стилі пізнього ренесансу і був звичайною європейською поштою. На початку ХVІІ ст. італійський купець Бандінеллі вирішив купити цю будівлю і залишитись тут, у Львові. Потім йому, польським королем Сігізмундом ІІІ було надано привілеї на утримання регулярної королівської пошти і титул «королівського пост-магістра». Львів’яни теж могли користуватися поштою, і щосуботи відправляти пошту по всій Європі. Але послуги ці були дуже дорогими і Рада відмовилась від них. Після такого рішення Бандінеллі збанкрутів.
Зараз в цьому будинку, де колись був палац, розміщено музей. Завдяки малюнкам, які збереглися з тих часів, вдалося відтворити деякі експозиції і створити зали для огляду.
Будівля прикрашена кам’яними дельфінами на фасаді - символ віри та спасіння. Дельфіни мали сприяти власникові палацу в торгівельних справах, а також оберігати від усіх небезпек.
Фотографувати в музеї не дозволяють. Але нам трохи
вдалося це зробити.
В одній із зал є велика картина, на якій зображений
король Ян ІІІ Собеський та його дорожня скриня ХVІІ ст.
Тут можна побачити лицарське обмундирування та облаштунки.
Тут представлені різні списи, шаблі, металеві наконечники, ланцюги та
багато іншого.
В експозиції представлені вироби з фарфору, венеційські дзеркала та кришталеві світильники.
А також тут зібрані предмети з інтер’єрів житлових приміщень заможних львів’ян,
зокрема старовині меблі ХVІІ - Х VІІІ ст.. Тут можна побачити вишукані шафи,
неймовірної краси, з ручною різьбою, які виготовлені німецькими майстрами. Лави,
столи, комоди оздоблені особливою інкрустацією.
Можна побачити палацову кухню, де представлена піч, меблі та велика колекція олов’яного посуду для щоденного вживання.
Внизу, на першому поверсі, ми можемо побачити скульптуру чорної пантери з малюками.
Сходи на другий поверх музею. Якщо потерти цю білу шишечку і загадати бажання, то говорять, що воно здійсниться. Ми загадували, наші бажання здійснились. Можливо, так співпало, а можливо, в цьому щось є, не знаю.
Далі ми пішли вузенькими вуличками Старого міста. А ось в
цьому закладі можна побачити найбільшу
колекцію поштових листівок про Львів. Саме в цій кав’ярні можна
побачити старовинну колекцію марок, листівок і навіть телефонних апаратів. А ще
відвідувачі закладу можуть власноруч виготовити листівку, запакувати її в
конверт і відправити її адресату.
Підійшовши до закладу, в очі кидається вивіска «пироги». Це тому, що пироги є тут основною стравою. Ми всі знаємо, що таке пироги - це пиріг з вишнями, сливами, яблуками, сиром, маком, капустою, картоплею, грибами, м'ясом тощо. Але у Західній Україні часто, коли говорять слово "пироги", то це мається на увазі наші вареники. Так що будьте уважні, якщо вам захочеться дійсно пирога, то замість нього ви можете отримати вареники. Так що подають тут: пироги чи вареники, я точно не знаю. А ще тут можна замовити фірмову «поштову» каву. Перед входом стоїть старовинний друкарський станок.
Лівів – це місто кав’ярень. Саме тут можна скуштувати справжню
каву, яку готують у турці на піску. А скільки тут закладів, які вирізняються
особливим інтер’єром,
потрапляєш ніби в музей. І справді, поки вам принесуть замовлення, можна пройти
і роздивитись «експонати». Ви не
помітите, як швидко мине час.
Біля однієї з кав’ярень стоїть стара дерев’яна шафа з певним начинням. Такий цікавий арочний вхід і дерев’яні двері-ворота, що надає цьому місцю старовини та загадковості.
Ми завітали до вірменського кварталу. На вірменській вулиці знаходиться одна з найцінніших архітектурних пам’яток Львова – Вірменський кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці. Цей собор був збудований у 1363 році. З його будівництвом пов’язана легенда.
Колись давно, на місці теперішнього храму був сад. В цьому саду росла айва, яку привезли з Вірменії. Родила вона дивні плоди: якщо розрізати плід, то кожен мав в середині дивний орнамент, схожий на хрест. Один з багатих жителів Вірменського кварталу, Юрко Івашкович, побачив в цьому певний знак. Він виділив кошти, щоб на цьому місці, де росла айва, побудувати церкву, яка б мала хрестоподібну форму. На будівництво церкви жертвували кошти й інші купці.
Храм декілька разів перебудовувався і реконструювався. Всередину храму нас не заводили, там все було зачинено. Але говорять, що там збереглися фрески ХІV – ХVІ ст., а ще можна побачити стилізовані жертовні хрести – хачкарі, які зустрічаються лише у вірменській культурі (єдині в Україні). Також дуже гарні вітражі.
Ми змогли заглянути лише у дворик, через металеві прутики
паркану. На територію ми зайти також не змогли.
У цьому дворику
проходили зйомки епізодів до фільму «Д’артаньян і три мушкетери».
В ніші огорожі собору можна побачити скульптуру Богородиці.
А ось і серцевина Львова - Національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької. В цьому театрі вже більше ста років звучать голоси всесвітньо відомих оперних співаків. Це є одним з найкращих театрів Європи.
Подивіться на нього зовні, які різноманітні форми на
фасаді. Перед нами величні колони, ніші
з алегоричними скульптурами,
балюстради, балкони, арки. А як багато виглядає скульптурний декор:
скульптура Трагедії з кинджалом в руці, Комедія з маскою, давньогрецькі музи,
десятифігурна композиція «Радощі і страждання життя», скульптура «Слава» з
пальмовою гілкою та інші.
Будівництво театру розпочалося у 1897 році і тривало три роки. У 1900 році театр відкрився для глядача прем’єрою опери «Янек» В. Желенського.
Цікавим фактом є те, що для будівництва театру, спеціально змінили природний рух річки Полтви. Тепер вона тече під львівською бруківкою. Адже в центральній частині міста майже не залишилося місця для будівництва театру.
Ще один цікавий факт пов'язаний зі скульптурою «Слава» з пальмовою гілкою, що прикрашає центральний фасад будівлі. Львів’яни, придивляючись до скульптури, помітили, що вона ніби вагітна. Професор гінекології Марс почав стверджувати, що вона вагітна, точніше натурниця, з якої ліпили скульптуру, в той час була вагітною. Але багато було і протиріч: дехто стверджував, що фігура виконана у стилі ренесансу і має округлі форми. Щоб розібратись у цьому, професор звернувся до скульптора і попросив адресу натурниці. Коли професор зі своїми друзями прийшов за вказаною адресою, то їх зустріла жінка з дитиною. Натурниця підтвердила, що була на той час вагітна, а також нехитрі підрахунки професора, дозволили довести свою теорію.
Будівля виконана в класичних традиціях, з елементами бароко та ренесансу, яка вражала своєю пишністю та ефектністю декору. Над дизайном працювали кращі майстри Львова та Європи.
Перед театром розміщений фонтан. Сьогодні, коли на вулиці
спекотно, дуже добре освіжитись біля фонтану. Деякі туристи прямо сідали на
край і мочили ноги, дехто прямо ходив по воді. Тут завжди збирається багато
людей.
Проходимо далі проспектом Свободи. Йдемо
по парку, де дуже багато людей: і туристів, і гостей міста і місцевих жителів.
Посередині парку проходить широка алея, обабіч дуже багато лавочок, але всі
вони зайняті, високі дерева створюють
тінь. Тут можна побачити і
молодих, і людей похилого віку. Здається, що люди приходять сюди
поспілкуватися, насолодитися свіжим повітрям, послухати музику, від вуличних
музик, пограти у шахи, почитати книгу тощо.
Дуже атмосферне місце.
Проспект Свободи – центральна вулиця Львова і одна з найкрасивіших у місті. Тут досить цікава і незвична архітектура, де можна зустріти будівлі як в стилі класицизму, так і в стилі бароко чи неоренесансну. Загальна довжина проспекту 350 м.
Тут встановлено височенний пам’ятник Т. Шевченку. Виготовлення постаті відбулося в Аргентині. Відлиту скульптуру кораблем доставили до Гамбурга, а звідти вже до Львова. Відкриття пам’ятника відбулося на 1-шу річницю незалежності України – 24 серпня 1992 року. Рівно через чотири роки було відкрито 12-метровий елемент пам’ятника – «Хвиля Національного відродження», яка надала особливої значущості пам’ятнику.
Тут також продають сувеніри різноманітні. Тут можна придбати жовто-блакитний прапор України, червоно-чорний прапор УПА, маленькі прапорці, ручки, магнітики, брелоки, календарики тощо.
Ще одне місце, де можна взяти велосипед напрокат і
проїхати містом. А ще у Львові неймовірно гарні газетні кіоски «Високий замок».
Я таких не бачила більше ніде. Вони нагадують дерев’яну альтанку або
капличку. Вгорі круглий купол, під ним з чотирьох сторін годинники, колони,
нижче виступає дах, а потім маленькі віконечка, які служать вітриною. Такі кіоски розкидані по всьому місту,
які створюють йому особливу атмосферу
Старого міста.
Львів дуже зелене місто, і дуже квіткове.
Можна йти вулицею і милуватися відкритими балкончиками, які прикрашені
квітучими квітами. По місту стоять такі
незвичні ліхтарі, які прикрашені квітами петунії.
Далі з проспекту ми знову повернули до історичної частини міста. Ще один фонтан на площі Ринок – «Нептун». Він стоїть на чотиригранній чаші, як і «Адоніс». Нептун – персонаж античної міфології: бог морів та океанів. Його дружина – Амфітрида. Він тримає в руках тризуб, а біля його ніг розмістився дельфін.
Ми підійшли ще до одного історичного місця – Чорна кам’яниця. Гуляючи вуличками Старого Львова не можна пройти не помітивши цієї будівлі. Вона вирізняється серед усіх інших: вона чорного кольору. Це історична пам’ятка архітектури. Але не тільки колір вирізняє її серед інших, її фасад вражає своєю красою та незвичністю. Він оздоблений орнаментом, різьбою,скульптурними композиціями, височіють колони. Фасад прикрашений скульптурою Святого Мартина, який мечем відрізає полу і віддає її жебракові.
Кам’яниця, до речі, не весь час була чорною. На стіни будівлі наносились свинцеві білила, які з часом окислились, під дією повітря і води, і кам’яниця стала чорною. Чорний колір надає їй якоїсь містичності . Зараз в цій будівлі працює відділ історичного музею.
Перед входом є незвичний і незручний стілець. Тут колись сидів сторож кам’яниці, а щоб він не заснув, його зробили незручним, тобто сидіти напівстоячи.
Це був вихідний день, тому ми побачили ще й весілля.
Ми зайшли всередину кам’яниці, нам провели пізнавальну екскурсію. Розповіли багато цікавого. Саме приміщення невелике, відчувається прохолода, але наскільки там цікаво. Я скільки разів проходила повз це місце і навіть не знала, що можна було зайти всередину і дізнатись якусь частину історії.
Є низенький, маленький і малопримітний вхід у молельню.
Про Чорну кам’яницю існує легенда про те, що стала вона чорною тому, що в неї тривалий час втирали сік із зеленої шкірки грецького горіха.
Існує ще одна версія. Будинок почорнів тому, що стіни з білого пісковику покрились кіптявою від дров та вугілля, якими кам’яницю опалювали тривалий час.
Обожнюю легенди.
Кам’яницю можна відвідати з 10.00 до 17.00
(крім середи). Тим, хто цікавиться старовиною, історією, раджу відвідати. Ми за вхід не платили, це входило у вартість екскурсії.
Поруч з кам’яницею є
кав’ярні. Далі нас провели до певного місця в центрі і дали вільний час для
самостійного огляду, прогулянки, обіду. Обід не входив у вартість екскурсії.
Для огляду нам дали близько 1,5 – 2 години. І через цей час ми повинні були
зустрітися на Галицькій площі, біля пам’ятника
Данилу Галицькому, звідки і починали нашу екскурсію. Там збирається вся
група і буде чекати автобус.
А далі ми гуляли самостійно.
Спочатку зайшли пообідали, тому що був уже час обіду і шлунок нам весь час про
це нагадував. Далі прогулялися вуличками
історичної частини міста.
Повернулися до Чорної кам’яниці.
Поруч з нею знаходиться Латинський кафедральний собор Успіння Пресвятої Діви
Марії. Будувався він 150 років.
Виготовлений з каменю. Витягнутий у довжину на 67 метрів, і на 23 метри у
ширину. Навколо собору знаходиться багато
каплиць, яку форму має собор – незрозуміло. Роздивитись його здалеку неможливо.
З одного боку проходить вузенька вулиця,
тротуар, трамвайні колії і поруч зупинка. Людей дуже багато. З іншого
боку, також будівлі, кав’ярні. Собор
високий, і здається, що він прям затиснутий між усім іншим. Біля
нього багато
скульптур, сам собор гарно оздоблений, має ніжний бежевий колір, тобто світло-світло коричневий
з кремовим відтінком, а «контури» виділяються темно-коричневим. Має гарний вигляд. Його можна обійти з усіх
боків, в деяких місцях зупинитись і роздивитись скульптури, зображення. Можна
також зайти всередину.
Ми заходили всередину собору, але нічого там не побачили, так як там ішла служба. Дюдей було дуже багато і далеко ми не змогли пройти. Тому є нагода сюди повернутися ще, бажано, щоб це був не вихідний, а будній день і коли немає служби.
Багато різних бутиків.
Пройшлися площею Ринок.. З лівого боку
знаходиться ратуша, з правого – житлові будинки, на першому поверсі яких
розміщені кав’ярні,
ресторани, магазини тощо. Попереду ми
бачимо церкву Святого Михайла та Успенську церкву (з куполом зеленого
кольору). По цих вузеньких вуличках їздить львівський трамвай. До речі, трамваї
тут вузькоколійні, такі вузенькі і незвичні. У Львові єдина система електричного
трамваю в Західній Україні. В жодному іншому місті Західної України ви трамваїв
не побачите.
А ось ми знайшли ще один з чотирьох фонтанів площі Ринок. Це фонтан «Амфітрида». Сама будова фонтану нам уже відома, але на чаші цього фонтану ми бачимо вже Амфітриду. Амфітрида - персонаж античної міфології, дружина Нептуна. Тут ми бачимо скульптуру Амфітриди з дельфіном біля її ніг.
У Львові є багато сувенірних палаток, магазинів. Вони пропонують різноманітні товари для туристів. Неподалік є сувенірний ринок.
І ось ми підійшли до ще однієї
величної споруди – Домініканський собор (греко-католицька церква). Занесена вона до
Світової спадщини ЮНЕСКО. Це один з найкрасивіших і оригінальніших соборів у
місті. Можна зайти всередину. Ми цього разу не встигли, але наступного -
обов’язково. Говорять, що всередині собор вражає своєю величчю. Там встановлено
орган. А під самим собором є підземелля, де проводять екскурсії.
Фасад собору дуже величний. Вгорі
його покриває купол, вхід обрамляють
могутні колони, над дверима балкончик , вгорі - скульптури. Щоб зайти до
собору, треба піднятися кам’яними
сходами. Глянувши на собор, здається, що він оповитий містикою.
Домініканський собор оточує
багато легенд. Одна з найбільш яскравих, а можливо, й реальних є легенда про
княжну Констанцію, яка у ХІІІ ст. запросила в будинок у Львові
священнослужителів-домінканців. Для них був спеціально побудований
домініканський костел, в якому проходили служіння. Він проіснував кілька років
і згорів під час пожежі. Пізніше на тому ж місці побудували готичний собор.
Домінікан Гусман – засновник
ордена, в одному із своїх сновидінь побачив янгола, який віщав про народження
істоти, від якої будуть спалені всі вороги віри. З того часу головним гербом домініканців є собака, який
тримає в руках факел. Домініканський собор прикрашає саме цей герб.
«Домініканці» в перекладі означає
«пси божі».
Сьогодні у будівлі розміщується
музей релігії. Кожного тижня тут звучить орган – концерти дають видатні
музиканти. Домініканський собор відкритий для всіх бажаючих.
Біля його входу знімався один з
епізодів фільму «Д’артаньян і три мушкетери”.
Щоб потрапити до цього собору,
треба йти по Вірменській вулиці до самого кінця, потім звернути на вулицю Івана
Федорова, перед вами відкриється Музейна площа і постане своєю величчю
Домініканський собор.
Біля собору, праворуч,
знаходиться невеликий сквер, в якому розміщені лавочки, де можна відпочити в
тіні дерев. А також пам’ятник Епіфанію Дровняку – український художник
лемківського походження. Пам’ятник відкритий у 2006 році.
Далі ось такі сучасні лавочки, з рекламою «Львівське».
І нарешті ми дісталися пам’ятника
Івану Федорову – першодрукареві. Пам’ятник стоїть на
місці, де колись у давні часи була друкарня.
Монумент високий, але стоїть без високого п’єдесталу, а просто на такому
квадраті, що викладений бруківкою. Іван Федоров
в одній руці тримає книгу, а іншою, мабуть, сіє знання.
Пам’ятник встановлено у 1977 році до 400-річчя книгодрукування на
українських землях.
Зараз біля пам’ятника розміщений
букіністичний ринок. Говорять, що там
можна знайти дуже рідкісні і цінні екземпляри.
Недалеко під пам’ятника І. Федорову, на Галицькій площі розмістилося ретро-кафе «Старенький трамвай». Створено справжню копію львівського трамваю початку ХХ ст., червоного кольору, який стоїть на рейках, датованих 1913 роком. Зовні прикрашений квітами. В середину я не заходила, але я вважаю, що внутрішній інтер’єр, теж нагадує трамвай.
Час нас уже підганяв, тому
повертаємось назад.
У центрі, біля ратуші, можна
побачити такий яскравий, казковий чудо-потяг.
Здається, що він виринув з якоїсь веселої казки, і хоче усіх запросити
туди. Він складається з паровоза та двох вагончиків, розфарбований в червоний
та жовтий кольори. Вагончики відкриті, спостерігати можна у вікно без скла. Стоять лавки біля кожного
віконечка і окремий вхід для кожного, нагадує кабінки. Вагончики мають скляний дах, через який також
можна дивитись. Вони здійснюють
екскурсії. Всі бажаючі можуть на ньому проїхати, цікаво, мабуть, буде усім, і
гостям міста, та й місцевим.
Біля вагончика стоїть екскурсовод та збирає групу. Ми не цікавились, але мабуть, здійснюється екскурсія по історичній частині міста, де ми здійснили пішохідну.
Далі ми пройшли вуличкою міста.
Зазирнули у крамницю цукерок. Можна щось цікаве і смачненьке придбати. Поласували
морозивом у спекотний день, посиділи на одній з лавочок на вулиці і прийшов час
підходити до площі, де стоїть пам’ятник Данилу Галицькому. Тут збиралася наша
група.
В призначений час усі зібралися
без запізнень, нікого чекати не довелося і поїхали вже автобусом до наступного
пункту нашого призначення. Це був Личаківський цвинтар.
Що ще можна відвідати у Львові?
- Площа Ринок.
- Місцева ратуша (можна піднятися на оглядовий майданчик, на висоту 65 м і оглянути місто).
- Національний академічний театр ім. Соломії Крушельницької (можна відвідати виставу, а можна здійснити екскурсію театром).
- Драматичний театр ім. М. Заньковецької (відвідати виставу).
- Італійський дворик (працюють кав’ярні, часто можна почути джазові та класичні концерти, чудове місце для фотосесій).
- Палац Потоцьких (розміщена Львівська галерея мистецтв)
- Палац Сапєгів.
- Будинок вчених.
- Бернардинський костел або костел Святого Андрія і монастир.
- Глинянська вежа.
- Собор Святого Юрія.
- Собор Святої Ольги та Єлизавети (оглянути церкву зсередини та піднятись на оглядовий майданчик на вежу собору).
- Успенська церква.
- Церква Преображення Господнього.
- Порохова вежа.
- Собор Петра та Павла (оглянути собор та пройтись підземеллями)
- Гора «Високий замок» (замку там немає, але з оглядового майданчика відкривається неймовірний вид на місто)
- Гора Лева або Лиса гора (оповита містикою та легендами, проте відкривається гарний вид на місто)
- Підземна річка Полтва (замовити екскурсію)
- Плоский дім.
- Стадіон «Арена-Львів».
- Ринок «Вернісаж».
- Львівський Національний університет ім. І. Франка (головний корпус і парк).
- Музей народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».
- Аптека-музей «Під чорним орлом» (можна замовити екскурсію та пройти невеликим підземеллям)
- Національний музей.
- Музей етнографії та художнього промислу.
- Музей зброї «Арсенал».
- Музей скульптури І.Г. Пінзеля.
- Музей-ресторан «Сало».
- Музей «Тюрма на Лонцького»
- Музейно-культурний комплекс пивної істоії «Львіварня»
- Проїзд Крива Липа (пішохідна вулиця із старою липою)
- Стрийський парк.
- Парк розваг Уруру.
- Дитяча залізниця.
-
А
ви були у Львові?
-
Які
місця ви відвідували?
-
Що
найбільше сподобалось?
-
Що
ще цікавого можна тут побачити та відвідати?
-
Які
екскурсії можна відвідати у Львові та околицях?
- Розкажіть про це.
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Наступний пост "Музей-заповідник
«Личаківський цвинтар"
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар