Перлиною південного берегу Криму є Ялта. Мабуть, не знайдеться жодної людини, яка б відпочиваючи в Криму, не відвідала Ялту. Адже це – найпопулярніше курортне місто Криму. Тепле море, цілющий клімат, безліч розваг та неймовірні краєвиди навколо, кожного року кличуть до себе все більше і більше туристів та відпочиваючих.
Ялта
розміщена на півдні Кримського півострова, на березі Ялтинської затоки Чорного
моря. Оточена долинами двох невеликих річок Дерекойка та Учан-Су, в оточенні Кримських гір. На північному заході
розташована Ялтинська яйла з вершиною Кемаль-Егерек, з висотою 1530 м, а на
півдні – мальовнича гора Ай-Петрі, яка має висоту 1234 м (висота добре запам’ятовується).
Ялта має теплий середземноморський клімат і
знаходиться на одній широті з італійською Генуєю.
В давні часи Ялта була заселена таврами
(корінне населення Криму). За легендою, перше поселення тут заснували греки ще в Античні часи. Грецькі
мореплавці, після тривалого блукання морем, нарешті побачили берег, що в
перекладі означає «ялос». Поселення назвали Яліта, що означає «прибережна». В
подальшому тут оселились венеціанські купці, потім генузьці. В 1475 році територія
Криму, включаючи Ялту, була захоплена Османською імперією. В другій половині ХV
ст. Ялта повністю була зруйнована землетрусом. І ще через 70 років, ці землі
знову почали заселяти греки та вірмени. З тих пір і закріпилась назва міста.
Пізніше Ялта входила до складу Кримського
ханства. В 1783 році Крим був приєднаний до Російської імперії. Ялта в той час
була дуже збідніла і перетворилась на маленьке рибацьке поселення. Все
змінилось при генерал-губернаторі М. Воронцову в 1823 році. Він почав роздавати
землі, з умовою будівництва на цій землі та засадження садами та
виноградниками. На південному березі Криму почалося будівництво розкішних палаців,
маєтків, віл. Ялта отримала статус
міста.
Після Кримської війни Ялта стає популярним
курортом. В кінці ХІХ ст. була побудована набережна, водопровід і каналізація.
Набережна й досі залишається одним з
найулюбленіших місць жителів та гостей міста. Починається з Приморського парку
і має протяжність 1,7 км. Набережна має два рівні: верхній та нижній. Нижній
проходить біля самого моря і побудований в 1961 році, а верхній – з магазинами,
ресторанами, готелями та різними іншими будівлями побудований в кінці ХІХ ст.
Ми
відпочивали в районі Масандри. Тому наша
прогулянка набережною починається саме звідси. Поруч знаходиться МсDonald’s. На набережній дуже багато розваг, як для дітей, так і для
дорослих. Вдень, коли на вулиці спекотно, набережна виглядає майже безлюдною,
воно й зрозуміло – всі відпочивають на пляжах та купаються в морі. Тут багато
різних атракціонів, 4D та 7D кінотетри, ігрові кімнати, кафе та ларьки.
При
бажанні можна відвідати Крокодиляріум.
Це одне з нових, проте дуже цікавих місць.Там зібрані цікаві представники фауни
– крокодили, каймани, змії, рептилії, черепахи та інші.
Крокодиляріум
відкрився у 2011 році. Причиною стало народження в Алуштинському акваріумі 77
нільських крокодильчиків у 2010 році. Вони почали швидко рости, набирати вагу,
тому виникла потреба створення для них нового житла. Так з’явився крокродиляріум.
Крім того, що на тварин можна подивитись, сфотографувати та зняти на відео, маленьких
крокодильчиків можна ще й погодувати.
Знаходиться крокодиляріум на початку
набережної в центрі міста, в підвальному приміщенні. Прямо на набережній стоїть
дуже примітний вказівник у вигляді крокодила.
В цетрі Ялти розташований також Ялтинський порт. Пасажирський комплекс розташований в самому
центрі, на початку набережної, далі на схід, в Масандрі – вантажопасажирський
комплекс. Ялтинський морський торговий порт спеціалізується на пасажирських
перевезеннях. Порт також переробляє каботажні вантажі (каботаж – це плавання
між портами однієї держави, без заходу в іноземні порти). Це переважно будівельні
матеріали.
Ялтинський
порт є незамерзаючим і навігація триває цілий рік.
Також на набережній можна побачити прогулянкові яхти, катери, де за певну плату пропонуються прогулянки, рибалка, дайвінг.
Також
тут на теплоходах пропонуються прогулянки до «Ластівчиного гнізда».
Тут
унікальна природа. Середземноморський клімат дозволяє тут рости багатьом тропічним
рослинам, таким як пальми, хурма, кипариси, фісташкові дерева, лаврові кущі та
інші.
Без
уваги тут вас не залишать і ті, хто намагається за певну плату вам
запропонувати фото з тваринкою: мавпочкою, папугою, крокидильчиком, ігуаною,
голубами та іншими. Але спочатку вам пропонують просто потримати, потім нав’язують фото, ти не встиг отямитись, як на тобі вже сидить
«весела «компанія». І де ти вже дінешся? Доводиться робити фото. Хоча хотіли
взяти гроші, як за два фото, адже мавпочок було дві, але зі мною цей номер не
пройшов. Тому, якщо у вас не має бажання фотографуватись, не зупиняйтесь і не
ведіться на розмови. А ще говорять, що в Туреччині та Єгипті чоловіки
приставучі. А тут ні?
Іншого дня прогулюючись біля фонтану, нам нав’язали голубів. Дитина не втигла і рота
роззявити, як вони вже сиділи на обох руках. А на завершення ще й мітку на
плечі залишили, говорять – на удачу. Якби там не було, але іноді й до сих пір
згадуємо голубів з ялтинської набережної.
Поруч
розміщений фонтан.
Ще
один фонтан можна побачити на набережній. Але як на мене нічого особливого.
Ввечері тут набагато краще, вмикають підсвітку.
А ось чудові олеандри наповнюють набережну красою та ароматом. Не перестаю захоплюватись цими неймовірними квітами.
А ще можна прогулюючись набережною, завітати у сад живих метеликів.
Місце
дуже примітне, його важко не помітити. Ви побачите такого квітчастого метелика.
Вхід
платний, проте ціна доступна. А саме місце досить цікаве та екзотичне. Зали
приміщення нагадують тропічний сад.
У першій залі можна також побачити хамелеона,
який має зараз зелене забарвлення під колір оточуючого середовища.
А
далі зала зі справжніми живими метеликами. Вони літають прямо по приміщенню,
куди можна зайти. Вони велетенських розмірів, дуже цікаві, незвичні. Там є
працівник, який допомагає піймати метелика і прикласти до тієї частини тіла,
яку ви оберете самі. Торкатись крил не можна, так як вони дуже ніжні і їх можна
пошкодити. Але взяти їх обережно можна, тільки не за крильця, вам підкажуть як
це зробити. Можна поспілкуватись з працівником, задати питання, які вас
цікавлять.
Приміщення
саме невелике, багато часу ви там не проведете, проте ті враження, які ви
отримаєте, додадуть вам позитиву та естетичної насолоди. Сад живих метеликів
буде цікавим як дітям, так і дорослим.
Там
також можна придбати магнітик з метеликом.
В
центрі набережної можна побачити романтичну лаву кохання. Якщо вірити легенді,
то саме тут Сергій Єсенін призначав
побачення Айседорі Дункан.
Виготовлена вона з міді, інкрустована сердечком
посередині та двома закоханими голубами. Має цікаву форму та гарно оздоблена.
Кожен відпочиваючий просто зобов’язаний тут сфотографуватись. Іноді до цієї лави стоїть черга,
щоб зробити фото.
Можна з набережної повернути на вулицю Пушкінську, що йде
перпендикулярно до набережної. Це цікава зелена вулиця, з фонтанами,
скульптурами, гарними архітектурними спорудами, виставками художників,
скверами. Названа вона так недарма, адже саме нею любив прогулюватись О. С. Пушкін, захоплюючись красою міста.
Тут
можна побачити пам’ятник А.А. Ханжонкову, засновнику
російського кінематографа. Останні свої роки, в період фашистської окупації
Криму, він провів у Криму. Тут же він і помер. Його останки захоронені на
Полікурівському меморіалі (меморіальне кладовище в Ялті).
Пам’ятник був відкритий 26
серпня 2011 року.
Поруч знаходиться плита, яка виконана у формі
кінострічки.
Також
тут можна побачити один з нйкрасивіших храмів міста – римо-католицький костел
Пресвятої Богородиці, також ще його називають як
храм Непорочного зачаття Діви Марії.
Храм має свою цікаву історію. У ХІХ ст. на
території Криму опинилося багато
переселенців, які сповідували католицизм. У 1880 році їх було близько 500. Для своїх молитв вони використовували невеликий будинок.
Представники
громади намагались отримати дозвіл від Міністерства Внутрішніх справ на
будівництво каплички. Але відповідь отримали лише у 1898 році, через 10 років.
Але до того часу віруючі вирішили, що їм уже потрібна не капличка, а
повноцінний храм. До цієї роботи був задіяний М. Краснов, який в той час був
головним архітектором Ялти (автор імператорського палацу в Лівадії, собору О.
Невського та ін.).
Грошей не вистачало, тому будівництво йшло
дуже повільно. На шпиль та дзвіницю грошей так і не знайшли.
В 1906 році храм був освяченим і почав
працювати. Почалися служби.
Після
сильного землетрусу 1927 року, храм було оглянуто спеціалістами. Було виявлено
декілька тріщин. З метою безпеки, храм було зачинено до закінчення ремонтних робіт.
Але після цього радянська влада почала ліквідувати різні общини.
В
30-х роках там був спортивний майданчик
і тир, потім краєзнавчий музей. Пізніше був установлений орган і почав
працювати зал органної музики.
Відродження
католицької громади почалося з 1991 року, після розпаду Радянського Союзу. В
1993 році католицький собор повністю повернули римо-католикам.
Сьогодні храм є діючим. Служба ведеттся на
трьох мовах одночасно: українській, російській і польській.Тут проходять
концерти органної музики.
Прогулюючись
набережною обов’язково треба відвідати ще один з найкрасивіших храмів міста та
найбільший в Криму православний храм – собор Олександра Невського. На набережній є вказівник, який вказує
напрямок до цього собору (недалеко від канатної дороги). Треба звернути з
набережної на вулицю Садову.
Храм неймовірної краси, схожий на царський
палац. Храм задуманий і виконаний в неоруському стилі, звернений у бік
набережної. Поруч стоїть висока триярусна
дзвіниця. Собор прикрашений
декоративними елементами: ажурним порталом, пілястрами різних геометричних
форм, арочними виступами, різьбленими фронтонами із зображенням святих,
відкритими галереями.
Як же з’явився
цей храм?
В кінці ХІХ ст.
на території міста вирішили побудувати храм в пам'ять про трагічно загиблого
царя Олександра ІІ. Освячений був на честь Олександра Невського, який був небесним
покровителем російських царів.
Проєкт був
розроблений Н.П. Красновим та П.К. Теребенєвим. 1 березня 1891 року з
особистого схвалення Олександра ІІІ, було закладено перший камінь. Будівництво
розтягнулося на цілих 11 років, що було пов’язано із складністю проєкту та
надходженням грошових коштів. Освячений же був собор 1 грудня 1902 року в
присутності членів імператорської сім’ї Миколи ІІ та його свити. Після освячення навколо храму було здійснено
хресну ходу.
Поруч з собором була побудована триярусна дзвіниця. 11 дзвонів для неї було відлито у
Москві. Ікони для собору були написані майстрами з Мстери у Володимирській
губернії.
У 1938 році собор
Олександра Невського було зачинено, дзвони відправили на переплавку. А через
чотири роки тут влаштували спортивний клуб, в шкільному будинку – будинок
учителя. У 1945 році в соборі було
відновлено богослужіння. Пізніше було повернуто приміщення
церковно-парафіяльної школи. А з 1995 року там працює церковна школа і
навчається близько 100 дітей.
Територія собору цікава, затишна, багато зелених насаджень, відчувається спокій та умиротворення.
Прогулюючись
набережною можна просто насолоджуватись тим, що тебе оточує. Це і море, і гори,
розваги, люди.
На набережній можна побачити пам’ятку природи – багатовіковий платан.
Судячи з його діаметру, йому вже багато років і встиг на своєму віку побачити
та пережити дуже багато. Завдяки старанням жителів міста, дерево вдалося врятувати від багатьох
посягань.
Популярність
дерево отримало тоді, як під кроною дерева побувала всесвітньо відома
американська танцівниця Айседора Дункан. За словами місцевих жителів, платан
так припав їй до душі, що вона дуже часто приходила до нього. З того часу
дерево носить ім’я зірки. За
іншими джерелами, Сергій Єсенін та Айседора Дункан призначали побачення біля
цього красеня.
Цікаво,що
окружність цього дерева становить 5,5 м, висота – 31 м (висота
десятиповерхового будинку). За оцінками екологів вік дерева становить близько
170 років.
В 2015 році
платану на набережній було присвоєно почесну назву – «дерево-пам’ятник».
Майже в кінці набережної є дерев’яна альтанка,
з якої відкривається чудовий вид на місто. Особливо гарно виглядає вночі, коли
Ялта світиться вогнями.
І на завершення нашої прогулянки набережною
Ялти, я не можу не згадати тіньові конструкції у вигляді хвилястих пластмасових
парасольок. Я ці парасольки пам’ятаю ще з дитинства, коли ми приїздили на
відпочинок в Крим. Вони були візитною карткою міста, саме по ним на фото легко
було здогадатись, що це Ялта. В мене й досі збереглася фотографія з далекого
1986 року.
Сьогодні ці
парасольки не втратили свої актуальності, вони й сьогодні є популярними для
туристів та місцевих жителів.
Що ще можна
побачити під час прогулянки набережною Ялти, ви можете прочитати у моєму пості,
який був написаний раніше «Ялта. Прогулянка набережною». Цього
разу я додала те, про що не було згадано минулого разу.
-
А ви відпочивали в Ялті?
-
Що найбільше сподобалось?
-
Які ще цікаві місця можна відвідати?
НАПИШІТЬ СВІЙ
КОМЕНТАР
Наступний пост "Подорож карпатським краєм"
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар