Крим. Підйом на г. Ай-Петрі

 

   Є  на Кримському півострові місця, які кличуть, манять та зачаровуюь. Місця, які дають можливість отримати масу вражень та відчути безліч найяскравіших емоцій. Одним з таких місць є гора Ай-Петрі, яка є однією з окрас Кримських гір, а  також природною візиткою краю.

   Відпочиваючи в Криму, неодмінно треба відвідати гору Ай-Петрі.

   Ми вже двічі відвідували цю пам’ятку природи, але Ай-Петрі, мабуть, володіє якоюсь магнетичною силою, яка притягує до себе. І цього разу у нас також з’явилося бажання піднятися ще раз на вершину цієї гори.

   Відпочивали ми в Ялті, тому подорож свою розпочали саме звідси. Громадським транспортом (автобусом) ми планували дістатися до с. Місхор, а звідти канатною дорогою на Ай-Петрі. Але плани змінилися, коли ми прийшли на автобусну зупинку. Нас з різних боків почали «атакувати» місцеві водії-перевізники, які займаються приватними перевозами. Нам одразу почали пропонувати поїздку на Ай-Петрі, не канатною дорогою, а мікроавтобусом – підйом серпантинною дорогою. А назад ми можемо спуститись канатною дорогою. Нас довго умовляти не довелось, тим більше, що нам пообіцяли зупинятись дорогою біля цікавих місць.

   Першою нашою зупинкою було місце на південнобережному шосе, по дорозі Ялта – Севастополь. Біля самого шосе є майданчик, там стоїть знак з написом «Ялта». Цей знак був поставлений на в’їзді в Ялту з боку Севастополя. Ми ж зараз рухалися в протилежному напрямку, тобто виїжджаємо з Ялти.

   Знак був поставлений в 60-х роках минулого століття на честь завершення будівництва траси Ялта – Севастополь.  Майданчик досить великий, тут легко можна припаркуватись автівкою чи автобусом. Крім самого знаку,  де кожен турист намагається зупинитись і сфотографуватись, тут ще відкривається прекрасний вид на Ялту.

   Зараз це місце полюбили молодята, які після одруження неодмінно повинні тут зупинитись, сфотографуватись, випитити шампанського, а пляшку причепити на верхівку знаку.

Знак "Ялта" при в'їзді в Ялту з боку Севастополя

   Далі ми продовжили свою дорогу до Ай-Петрі. Почався підйом. Але як нам пообіцяв наш водій, будемо робити зупинки, тому нікого в автобусі не укачає. Якщо їхати автобусом серпантинною дорогою на гору Ай-Петрі без зупинки,  то це займе хвилин 40. Декого може укачати і знудити. Але якщо періодично робити невеликі зупинки, тим більше, що там є багато цікавих місць, то доїхати можна без пригод.

    При підйомі, ми зупинилися в дуже цікавому і мальовничому місці, де відкривався чудовий вид на Ялту та море. Це була наша друга зупинка.

Цікавий оглядовий майданчик при підйомі на г. Ай-Петрі серпантинною дорогою

   З іншого боку відкривався  трохи інший вид. Але на цій висоті вже температура почала знижуватись, відчувалось прохолодніше і почав дмути вітер.

Вид на південний берег Криму з оглядового майданчика

   Але вид був чудовий.

   Третьою нашою зупинкою стало місце біля найвищого водоспаду Криму – Учан-Су.  Але ми вже знали, оскільки не вперше їдемо повз водоспад, що влітку річка, з однойменною назвою, пересихає і води у водоспаді немає.  Проте кожен, хто проїжджає, обов’язково зупиняється. Водоспад тут не побачиш, проте природа тут дуже гарна, оточена лісом, адже це територія Ялтинського гірсько-лісового заповідника.  Дихається легко, легені вдихають чисте повітря, відчувається прохолода і приємний запах лісу.

    Водоспад Учан-Су – найвищий водоспад Криму, його висота – 98 м. Знаходиться він на обривчастому схилі гори Ай-Петрі. Потік спадає з Ялтинської яйли, яка має висоту 1300 м, проте його висота над рівнем моря 400 м. Річка, з  якої падає водоспад, має довжину всього 7 м.

   Назва «Учан-Су» перекладається з кримсько-татарської мови  як « летюча вода». В радянські часи водоспад називали Ялтинським. Водоспад з 1947 року знаходиться під охороною, а з 1973 року входить до Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

   До водоспаду веде доріжка, там є хвіртка, а поруч табличка «У водоспаді води немає». На скелі, де падає водоспад є скульптура орла. Якщо ви хочете побачити водоспад з водою, то слід приїздити до Криму навесні.  Саме весною водоспад  Учан-Су найпотужніший.

   Тут також продають сувеніри, адже місце є досить популярним. Кожен, хто їде екскурсійним автобусом, власною автівкою чи йде пішки туристичним маршрутом, обов’язково зупиниться у цьому місці, навіть якщо води у водоспаді немає. 

Зупинка біля водоспаду Учан-Су

   Четвертою нашою зупинкою було місце, де било джерело кришталево-чистої води. Ми підійшли туди. Місце серед лісу, не обладнане, проте набрати води у пляшку і попити можна. Вода гірська, холодна і смачна.  Якщо є пляшка, то можна набрати води з собою.

    І останньою, нашою кінцевою зупинкою стала вершина Ай-Петрі. День був сонячний, проте прохолода відчувалась.

   Нам тут довго бути не довелось. Так як ми вирушили на Ай-Петрі у другій половині дня, а канатна дорога працює до 18.00, тобто  останній спуск о 18.00.

   Гора Ай-Петрі – одна з наймальовничіших вершин Кримських гір, що має висоту 1234 м (дуже легко запам’ятовується). Входить до складу Ай-Петринської яйли, що є частиною Кримських гір. Сама ж Ай-Петрі височить над Алупкою та с. Кореїз і входить до складу Ялтинського гірсько-лісового заповідника.

   Назва у перекладі з грецької означає «Гора Святого Петра». Ай-Петрі – це викопний кораловий риф. Багато мільйонів років в околицях активно діяли вулкани, деякі залишки можна побачити й зараз. Це найвітряніше місце Криму, найбільша швидкість була зареєстрована 50 м/с. Тут 125 днів на рік дмуть вітри. Тут також дуже часто бувають тумани. Минулого разу ми потрапили на Ай-Петрі, коли було хмарно і повз нас пропливали прозоро-сиві хмари. Це таке незвичне і цікаве явище, коли ти можеш до хмар доторкнутися руками. Це було щось неймовірне. Вони швидко рухалися крізь тебе і швидко зникали в далечінь.

   Цього разу хмар не було, тому можна було добре розгледіти зубці Ай-Петрі, а також панораму, яка відкривається внизу: Ялта, Алупка, Сімеїз.

   Ай-Петринське плато і є вершиною гори. Поверхня дійсно рівна, велика. Якби не вигляд зверху вниз, то може скластись враження, що ти знаходишся десь на рівній степовій місцевості. При бажанні можна піднятись до зубців Ай-Петрі, які утворилися в результаті вивітрювання. Але для цього потрібна спеціальна підготовка та витримка. Туди веде стежка, стоять лавочки, де можна посидіти і перепочити. Підйом займе десь від 30 хв до 1 години, в залежності від підготовки. Дорога не важка, проте через те, що тут проходить велика кількість туристів, в деяких місцях каміння стає гладким і обтесаним, тому дуже слизьким. Треба бути обережним, щоб не упасти.

    Тут також можна відвідати печери: Ялтинська, Геофізична, Трьохочна, разом з екскурсійною групою. Печера Трьохочна – це печера, яка має функцію справжнього холодильника, де сніг і і лід зберігаються навіть улітку, у найвищу спеку.  Цією печерою користувався, навіть, сам граф Воронцов, охолоджуючи шампанські вина. Печера Ялтинська була відкрита випадково, у 1997 році. Син ялтинського альпініста та спелеолога збираючи на ялтинському плато гриби, випадково натрапив під листям та камінням на порожнину,  за якою відкривався великий сталактитовий зал з висотою стелі до 18 м.  Печера Геофізична була відкрита для екскурсій у 2009 році. Вхід до печери вертикальний,  у глибину ведуть гвинтові сходи, сягаючи 28 м, а довжина самої печери становить 100 м. Температура в печері +8⁰С .

   Пропонується на плато покататись на конях, квадрациклах, зробити фото з різними тваринами, здійснити пішохідну екскурсію.

   На одному з зубців можна побачити хрест. Його там поставили в 1936 році під час зйомок радянського фільму «Діти капітана Гранта» за мотивами твору Жюля Верна. Також тут проходили зйомки кінострічки «Серця трьох».

    Але як же таке місце може обійтися без легенди, і вона існує.

   «В околицях гори в давні часи проживали дві заможні родини, в одній родині ріс син, а в іншій – донька. Вони покохали один одного і вирішили одружитись, але батьки були проти їхнього союзу. Родина дівчини, вже давно мала види на іншого хлопця в якості чоловіка дівчини.  Так само і молодому хлопцю родина знайшла багату наречену. Перед закоханими постав нелегкий вибір: або вони погоджуються на вигідний союз, який обрали батьки, або їх чекає вигнання з дому з перспективою прожити своє життя в злиднях.

   Але молоді люди так міцно кохали одне одного, що вирішили піти з життя,  вважаючи це виходом, так як ніхто з них не хотів жити з некоханою людиною. Вони прийшли на вершину Ай-Петрі, щоб разом узявшись за руки, скинутись з неї униз. Але коли дістались до місця, то побачили, що вузькі зубці можуть пропустити лише одну людину. Петро, так звали юнака, вирішив першим зробити крок у вічність. Але мить, і він розбився об скелі, після чого його тіло поглинула темна вода. Дівчину після побаченого охопив такий жах, що повторити вчинок свого коханого вона не змогла. Безпорадна наречена просиділа до самого ранку на краю скелі, повторюючи крізь сльози: «Ай,Петро! Ай, Петро!» На світанку дівчина заспокоїлась і розсудила,що для того, щоб умирати, вона досить молода. І повернулась додому. А сама гора, як говорить переказ, отримала назву на честь мужнього юнака, який вирішив розлучитись з життям, ніж зрадити своє кохання».

    По території плато можна походити, оглянути. Тут розміщено багато кафе та ресторанів з кримсько-татарською кухнею. Ми щоразу відвідуємо  такі заклади, щоб скуштувати нові незвичні страви і ближче ознайомитись з культурою кримських татар.

   Тут також є сувенірні ряди, де можна придбати сувенір на пам'ять. Продають фрукти, овочі, мед, вино, посуд, одяг та багато іншого.

    Ще кілька років тому територія була менш забудованою, тому  оглядати красоти навколо було цікавіше. Зараз побудовано багато кафе та ресторанів, які частково закривають чудові природні об’єкти.

На вершині Ай-Петрі. На задньому плані видно зубці Ай-Петрі

    Найпопулярнішим об’єктом на Ай-Петрі є канатна дорога «Місхор – Ай-Петрі». Але її можна не тільки оглянути, а й скористатися нею, щоб потрапити на гору та спуститися вниз. Назад ми поверталися саме канатною дорогою.  На горі стоїть так званий «бункер», купуються в касі квитки, заходиш у приміщення і через певний час під’їжджає кабінка, яка розрахована десь на 40 осіб.  Там все контролюється, людей по черзі запускають до кабінки, коли буде заповнено, двері зачиняються і ми починаємо свій маршрут. Час поїздки займає 15 хвилин. Але тут ще робиться пересадка. Десь проїхали половину шляху, робиться зупинка, всі виходять і пересідаємо в іншу. І далі продовжуємо рух. Довжина верхньої безопорної ділянки складає 1670 м, а нижньої – 1310 м, тобто загальна протяжність канатної дороги на Ай-Петрі – 2980 м. Вага однієї кабінки складає 1,5 т.

   Будівництво канатної дороги розпочалося в 1967 році і тривало цілих 20 років.  Перших пасажирів було прийнято у 1987 році. Багато часу зайняло регулювання стальних канатів, але майже на кінцевій стадії виникла проблема: канати опустились прямо на скелі. Було два варіанта виходу із даної ситуації: або руйнувати скелю, або змінити проєкт. На щастя, рука не піднялась зруйнувати таку красу, тому довелось змінити проєкт.

   Канатна дорога працює цілорічно, лише у лютому на декілька тижнів зупиняється, для проведення профілактичних робіт.

   Час роботи:

• Підйом з нижньої станції з 9.00 до 17.00
• Спуск з верхньої станції з 9.00 до 18.00

    З гори відкривається неймовірна панорама на південний берег Криму. Красоти просто захоплюють подих.  Складається враження, що ти в кабінці не їдеш, а летиш.  Але зовсім не страшно.

   Канатна дорога «Місхор- Ай-Петрі» занесена до книги рекордів Гінеса, як найдовший в Європі проліт без опор. А ще входить до десятки найунікальніших канатних доріг світу. 

Спуск канатною дорогою

    Відвідати  гору Ай-Петрі треба обов’язково!

 Рекомендації:

1. Відвідати гору Ай-Петрі треба обов’язково і не один раз.  Відвідувати можна у будь-яку пору року, вона буде виглядати по-різному. Кожна пора року на Ай-Петрі по-своєму прекрасна.
2. Підніміться на Ай-Петрі різними видом транспорту(автомобілем або автобусом та канатною дорогою). Так ви можете побачити набагато більше цікавих пам’яток, зупинитися біля них і оглянути.
3. Пройдіть спеціальними стежками до зубців Ай-Петрі, а якщо ви екстремал, то по підвісному мосту пройдіть над прірвою по самим зубцям.
4. Відвідайте разом з туристичною екскурсією печери: Ялтинська, Геофізична, Трьохочна.
5. Побувайте у тисовому гаю, та погляньте на 1000 річний тис ягідний, який має 10 метрів у висоту та діаметр стовбура 103 м.
6. Відвідайте одну з атмосферних кафешек, де можна замовити смачні страви кримсько-татарської кухні.
7. Пройдіться колоритним ринком, можливо щось придбаєте для себе або на подарунок.
8. Якщо не покататись, то хоча б сфотографуватись на коні або на верблюдові ви повинні обов’язково.
9. А головне, подивіться на панораму південного берега Криму, яка відкривається внизу.  

 Що можна ще подивитись на Ай-Петрі?

• Срібна альтанка
• Зубці Ай-Петрі
• Печера  Трьохглазка
• Печера Геофізична
• Великий каьйон
• Штангеївська тропа
• Таракташська тропа
• Боткінська тропа
• Кореїзська тропа

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Ялта - перлина південного берега Криму"