Володимир-Волинський – місто з багатовіковою історією

 

   Подорожуючи Волинським Поліссям, ми не змогли оминути місто, яке безпосередньо пов’язане з Волинню, з його давньою історією. Місто, яке заснував сам Володимир Великий. Місто,  де за свою багатовікову історію він побачив і пережив багато подій. Це місто – Володимир-Волинський.

   Хочеться хоча б не надовго пірнути в давню історію, відчути хоча б краплиночку якогось княжого духу, побачити насправді місто, назва якого багато про що говорить.  У нас, на жаль, не було багато часу  для знайомства з містом, але оскільки місто містить багато пам’яток архітектури та історії, то нам все ж-таки вдалося багато чого побачити.  Володимир-Волинський нас приємно здивував.

   Історія міста настільки давня, що археологи знайшли знахідки на території сучасного міста, які належали різним епохам: поселення доби міді, раннього залізного віку, перших століть нашої ери.  Стародавнє місто Володимир мало неправильну п’ятикутну форму, було оточене глибокими ровами та високими валами. Місто було розміщене між рікою Луга та її притоками.

    Перша згадка про  місто відноситься до 866 року під назвою Ладомир, а в 988 році – Володимир. Київський князь Володимир Святославич, який за свої дії був прозваний «Великим», здійснив свій похід на Захід. Тут він на землях волинян підпорядкував собі язичне місто Ладомир. А в 988 році назвав його своїм іменем – Володимир.

    За часів Київської Русі стародавній Володимир був одним з найбільших міст. Він стає осередком торгівлі, а також має військово-стратегічне значення на західних кордонах. В місті швидко розвивається культура, освіта, ремесла, будуються храми та  монастирі.

   У 1204 київський князь Роман Мстиславович переносить свою резиденцію з Києва до Володимира. Оскільки, шлях із «варягів у греки» по Дніпру занепав і Київ почав втрачати своє стратегічне значення.

    Починаючи з ХІІ ст., Володимир стає центром Волинського князівства, потім центром об’єднаного Галицько-Волинського князівства. І в ХІІІ ст. місто набуває найбільшого розквіту. Фортифікаційні укріплення були збудовані настільки потужними, що коли угорський король Андрій ІІ підступив до міста, то на штурм не зважився, сказавши, що «такої фортеці не бачив і на німецьких землях».

    Великої шкоди завдала місту монголо-татарська навала, під керівництом хана Батия.  1241 року після запеклої боротьби, вороги вдерлися в місто, пограбували його та знищили. Говорять, що в місті після цього не лишилося жителів, а церкви були заповнені трупами.

    А далі було отримання Магдебурзького права, Велике князівство Литовське, Люблінська унія, Польське королівство, національно-визвольна війна, Російська імперія, Перша і Друга світові війни, післявоєнний період і сьогодення.

   Ось такий тривалий шлях подолало місто, але воно витримало і існує сьогодні.

Парк «Слов’янський»

   Знайомство з містом ми розпочали з міського парку «Слов’янський». Парк знаходиться майже в центрі міста і є пам'яткою садово-паркового мистецтва місцевого значення в Україні. Закладений парк у 1988 році.

   Першим, на нашому шляху, був пам’ятник Ярославу Осмомислу. Ярослав Осмомисл (1130 – 1187рр.), син галицького князя Володимира Володаревича.  Був князем галицьким з 1153 року по 1187 р.

   Підтримував гарні зв'язки із суздальським князем Юрієм Долгоруким, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. З іншими країнами: Польщею, Угорщиною, Візантією та іншими, утримував мирні відносини.

   За його правління було розбудовано і укріплено багато галицьких міст. У 1153 – 1155 роках за його участі у Галичі було збудовано Успенський собор. За 30 років князювання, він створив могутню державу, з якою рахувалися сусіди. У «Слові о полку Ігоревім» названий Осмомислом (мудрим, тим, хто має «вісім мислів»).

   Пам’ятник було встановлено в 1988 році до 1000-річчя міста. Це така висока, дійсно, могутня скульптура, яка стоїть на постаменті. Ярослав зображений у сидячому положенні, у військовому одязі та з мечем у правій руці. Ліва ж рука піднята угору.

Пам'ятник Ярославу Осмомислу у Слов'янському парку

   Далі ми бачимо пам’ятник давньоруським князям – Володимиру Великому,  його сину Ярославу  Мудрому та онуку Всеволоду. Ці колишні правителі стоять у такому символічному колі навколо високої стели. Пам’ятник розміщено тут не випадково, саме на цьому місці стояв кам’яний храм часів Мстислава Ізяславича – Успенський собор. Це історичний дитинець, який у часи Середньовіччя був чудовим захистом жителів Володимира-Волинського.

    А на задньому плані видно Василівську церкву,  до неї ми ще підійдемо.

Пам'ятник давньоруським князям – Володимиру Великому,  його сину Ярославу  Мудрому та онуку Всеволоду у Слов'янському парку 

   Парк міста великий, затишний. В центральній частині прокладені алеї, стоять лавочки, скульптурні композиції та пам’ятники. Далі вглиб – старіша частина парку, поринає в зелені багатовікових дерев, є стежки, повітря чисте і чути запашний аромат дерев. Тут тихо і спокійно. 

Слов'янський парк

   В парку є чиста джерельна вода, що регулює гідрологічний режим річки Луги. Місце облаштоване металевою альтанкою, каменем,  протікає річка, є місток. Вода дуже смачна, прохолодна, особливо в нагоді стане в літню спеку. Місцеві жителі також користуються цією водою. Приїздять з пляшками та іншими ємностями у парк, щоб набрати чистої джерельної води.

Джерельна вода у Слов'янському парку

    Цікава біла скульптурна композиція в парку.

Скульптурна композиція у Слов'янськлму парку

    На підході до Успенського собору,  ще одне місце з джерельною водою. Місце облаштоване, викладене каменями, до низу ведуть сходи . Ми і тут скуштували води: холодна і смачна.

Джерельна вода у Слов'янському парку

Собор Успіння Пресвятої Богородиці

   А зараз ми піднімаємось сходами до найголовнішої святині Володимира-Волинського – собору Успіння Пресвятої Богородиці. Собор є пам’яткою сакральної архітектури ХІІ ст.  Це єдина святиня на Волині, яка збереглася  ще з часів Київської Русі.

 Собор був побудований у 1160 році Мстиславом ІІ Ізяславичем (правнук Володимира Мономаха). Собор був розписаний і прикрашений  дуже гарними іконами.

  У 1556 році собор стає греко-католицьким. Його зовнішній, Візантійський вигляд  дуже змінили і він почав нагадувати католицький костел. Під час перебудови, були допущені помилки, внаслідок чого почалися руйнування деяких частин будівлі.

   У 1683 році храм спіткало ще одне нещастя. В місті була пожежа, внаслідок якої було знищене майже все місто. Собор Успіння Пресвятої Богородиці теж сильно постраждав і майже повністю перетворився на руїни. Вдалося відновити його тільки в 1753 році. Але не минуло і 20 років, як святиня знову занепала. Собор почали використовувати як складське приміщення.

  Через деякий час у місті з’явилося Свято-Володимирське братство, яке взялося відновити  собор. У 1896 – 1900 роках храм відреставрували. Він знову повернув собі Візантійський вигляд. Але внутрішнє оздоблення повернути не вдалося, майже нічого не збереглось.  Вдалось відновити лише фрагменти деяких фресок.

Cобор Успіння Пресвятої Богородиці 

   Собор виглядає дуже велично та розкішно.  Поєднання білого і блакитного кольорів надає цій грандіозній споруді якоїсь легкості та ніжності. Височенні колони, золоті купола, високі витягнуті віконні арки, декоративні релігійні сюжети надають собору величності та неперевершеності. 

    Поруч стоїть будинок з дзвіницею. Будівля 1494 року. Це одноповерхова споруда, яка стоїть на високому цоколі, має форму у вигляді літери Г. А далі приєднана висока дзвіниця.

    Собор має свій великий двір, тобто свою територію. Там  багато клумб, є поховання, а також є господарські приміщення.

    На честь 1000-річчя Волинської єпархії,  у 1992 році біля собору був встановлений пам’ятний хрест.

Будинок з дзвінцею та пам'ятний хрест

  Собор був усипальницею князів та єпископів. Біля собору є 6 княжих поховань та 2 – єпископські, а також є гробниці й інших знатних осіб.

Князівські та єпископські поховання біля Успенського собору

    Успенський собор є пам’яткою давньоруського зодчества.

Успенський собор

   На території Успенського Собору гарний доглянутий парк, з безліччю квіткових клумб та зелених насаджень. Тут і майори, й чорнобривці, і флокси, і троянди.

Уквітчана територія Успенського собору

   А ось лікарська пижма.

Василівська церква

   Ось ми і підійшли ближче до Василівської церкви. На жаль, ми змогли подивитись на неї тільки зовні. Вхід на територію був зачинений. Ми обійшли її з різних боків, але всі входи були на замках. Дуже шкода.

   Василівська церква-ротонда – це пам’ятка волинської архітектури кінця ХІІ початку ХІІІ ст.  Давня будівля відрізнялася від сучасної. В ній поєднувалася місцева архітектура з елементами готики.

   Вперше про храм згадується у 1593 році.

  Існує переказ: «Князь Володимир, повертаючись з походу проти білих хорватів у 992 році зупинився у місті Володимир-Волинському.  Дякуючи богові за вдалий похід, наказав кожному із своєї дружини принести по одній цеглині. І таким чином, за один день був побудований храм. В честь його християнського імені був освячений в ім’я Святого Василія».  Коли і ким побудована нинішня церква, залишається невідомо.

  Фундамент цієї церкви побудований у вигляді восьмипелюсткової квітки. Більші виступи чергуються з меншими і складається враження, що стіни хвилясті. Будівля церкви невелика, її прикрашають два портали. Один з них прикрашений білокам’яною різьбою. Біля церкви були знайдені різні археологічні знахідки, що свідчить про те, що тут раніше стояла більш рання споруда. Деякі елементи були використані при будівництві нової церкви.

Василівська церква

Костел Іоакіма та Анни (монастир капуцинів)

    На одній з великих площ міста розташований костел Іоакіма та Анни. 

  Перший костел Іоакіма та Анни був дерев’яним і побудований у 1554 році. Кошти на його будівництво пожертвувала Анна Збаразька. В 1771 році він був переданий ордену капуцинів. В 1772 році був побудований кам’яний, на місці згорілого дерев’яного. Храм декілька разів горів і потім знову відбудовувався

    У 1853 році перебудовуються вежі та куполи костелу, будівля була пофарбована.

   Радянською владою костел майже був зруйнований, лише в 1992 році його вдалося повернути вірянам.

  Костел побудований у стилі пізнього барокко. На фасаді видно дві  триярусні вежі, які об’єднані трикутним фронтоном. На стіні вмурована пам’ятна дошка з написом 1561 року з барельєфом благодійника костелу Підгородецького у лицарському вбранні.

   За легендою, тут були заховані коштовні скарби Речі Посполитої.

   Під костелом є підвальні приміщення.

Костел Іоакіма та Анни (монастир капуцинів) 

Кафедральний собор Різдва Христового

   Ще однією гарною спорудою є кафедральний  собор Різдва Христового.

 По кольору цей храм нагадує Успенський собор, тут також використані білий та блакитний кольори. Це чудова яскрава будівля з бароковою архітектурою, чимось схожа на палац. Це пам’ятка архітектури національного значення.

   Будівництво храму почалося в 1755 році для  єзуїтів як костел Розіслання Апостолів. Проте належала вона їм не довго. Папа Римський  Климент ХІV скасував цей церковний орден, а костел перейшов до отців-василіан. Вони створили колегіум, який вважався дуже престижним навчальним закладом.

   У 1840 році  собор Різдва Христового стає власністю православної церкви. Свого часу будівлю використовували як резиденцію православних владик.

  А в 1939 році, в радянські часи, у цих стінах була школа. Під час комуністичного режиму, коли багато унікальних  церковних храмів було знищено, як говориться  «під роздачу» ледве не попав і цей собор. Його хотіли знищити, підірвавши будівлю. Врятувало його те, що навколо стояли житлові будинки. Якби стався вибух, то знищилося б усе навколо, а не тільки храм.

   Храм має дуже гарний і незвичний фасад: коло, але ввігнуте всередину, а візуально здається, що присутні прямі лінії.

   Нині тут діє кафедральний собор Різдва Христового УПЦ Київського патріархату.

Кафедральний  собор Різдва Христового

 Пам’ятник  князю Данилу Галицькому

   На площі навпроти автостанції, у невеличкому сквері,  встановлено пам’ятник князю Данилу Галицькому. Князь зображений у сидячому положенні, з гордою поставою. У  правій руці він тримає меч, опущений до низу, а в лівій – сувої. Стоїть бронзовий пам’ятник на гранітному постаменті, навколо знаходяться клумби з яскравими квітами. Напис говорить: «Князь Данило. Король Волині та Галичу». 

Пам’ятник князю Данилу Галицькому

Пам'ятник Данилу і Васильку Романовичам

  У невеличкому, проте затишному міському скверику, розміщений пам’ятник Данилу та Васильку Романовичам. Це памя’тник  синам князя Романа Мстиславовича – Данилку і Васильку. Данило Галицький – князь, який правив Галицько-Волинським князівством з 1238 по 1264 роки. Василь Романович – менший брат і найближчий соратник Данила.

   Пам’ятник унікальний, єдиний в Україні. Хлопці зображені в отрочому віці, на повен зріст.  Стоять один навпроти одного і  тримають сідло батька з бойовими облаштунками. У цій скульптурі закладена глибока думка; те сідло – то праобраз їхньої майбутньої місії, яку поклав на них батько. Як ці княжі діти виростуть, то їм вдасться  у 1215 році повернути Володимир у свої володіння, а на 1230 рік об’єднують  у своїх руках всю Волинь.  

   Установлено пам’ятник до 1000-річчя міста у 1988 році.

  Поруч знаходиться невеличка кондитерська. Саме приміщення невеличке, всього декілька столиків. Проте асортимент продукції неймовірно широкий. Смачна кава та трав’яний чай, випічка  на всі смаки. Самі випікають і самі продають, тому вона завжди свіжа. Як  ми зрозуміли, це місце уподобали місцеві жителі, так як була черга, купували  з собою. Ціни демократичні, не ресторанні. Асортимент продукції відрізняється від асортименту кондитерських в інших містах. Раджу обов’язково завітати, вам сподобається.

Пам’ятник Данилу та Васильку Романовичам. 

  Місто Володимир-Волинський – це історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир».  Це місто настільки пронизано історією, що здається, що ти за допомогою машини часу потрапив у далеке минуле цього краю.  Тут багато історичних пам’ятників. В жодному іншому місті України, я не зустрічала такої великої кількості храмів.

Історико-культурний заповідник «Стародавній Володимир»

  Що можна ще подивитись у місті Володимир-Волинський?

• Домініканський монастир.
• Церва Святого Миколая.
• Церква Святого Георгія Побідоносця.
• Церква Святого Йосафата.
• Історичний музей.
• Замкові вали.
• Будівля колишньої гімназії.
• Колишня єврейська гімназія.
• Будинок колишнього поштового відділення.
• Дуб-велетень у центральному сквері
• Військове містечко.
• Ладомирське кладовище.

-          А ви відвідували місто Володимир-Волинський?

-          Що можна ще побачити тут?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 Наступний пост "Луцьк - серце Волині"