Святогірський Свято-Успенський Зимненський монастир на Волині

   Відпочиваючи на Шацьких озерах, вивчаючи пам’ятки околиць, я звернула увагу на одне із святих місць Волині – Святогірський Свято-Успенський жіночий монастир, що знаходиться в селі Зимне біля Володимира-Волинського. Не довго думаючи, дорогою додому, ми вирішили обов’язково відвідати Зимненський монастир.

   Монастир розташований у мальовничому селі Зимне, що розмістилося на крутих схилах річки Луги. Під'їжджаючи дорогою до монастиря, на пагорбі ми побачили неймовірної краси будівлю, з золотими куполами на верхівках.

   Дорога нас швидко привела до воріт монастиря, але перше, що впало у вічі, це лелече гніздо на стовпі біля самого монастиря. У нас, на Україні, їх називають лелека або чорногуз, з ними пов’язано дуже багато повір’їв, легенд, переказів. Волинь – це лелечий край, їх тут дуже багато, але не будь-де вони в’ють собі гніздо.  Якщо лелеки вирішили собі звити саме тут гніздо, значить на те була певна причина. Там, де лелеки збудували гніздо, там буде щастя, вони принесуть мир і спокій господарям.

Лелече гніздо на стовпі біля монастиря

   Територія монастиря велика, обнесена високим цегляним парканом. Вхід вільний. Сюди приїздять екскурсійні автобуси, по території проводять екскурсії. Ми ознайомились з територією самостійно, лише в Успенському соборі проводилась екскурсія, самому туди заходити не можна.

Святогірський Свято-Успенський Зимненський жіночий монастир

   Перша згадка про Зимненський монастир з’явилася в кінці ХІ ст. в «Повісті минулих літ» Нестора Літописця. Він стверджує, що на зворотньому шляху з Константинополя,  в цьому монастирі помер перший ігумен Києво-Печерської лаври – преподобний Варлаам.  За іншими джерелами, перша згадка з’явилася у 1458 році за часів правління Федора Чарторийського. За його наказом у 1495 році на місці дерев’яної церкви, яку збудував Володимир Великий, було споруджено кам’яний Свято-Успенський храм. Також були побудовані дзвіниця та вежі, що в ті часи було дуже важливо, адже дуже часто відбувалися завойовницькі набіги.

    У 1724 році власником Зимненського монастиря став волинський староста  Михайло Чацький.  Оскільки він був католиком, то за його наказом Свято-Успенський храм було перебудовано в костел. Усипальниця Чарторийських була розграбована і зруйнована.

На території монастиря

   Під час Першої світової війни  у храм потрапили три снаряди руйнівної сили, але сталося диво: ці снаряди не розірвалися і храм уцілів. Їх і зараз можна побачити в одній із стін храму.

   Але і радянська влада не обійшла монастир стороною. У 1939 році монастир було зачинено, а на його місці  розмістили тракторну бригаду.

   Лише в 1991 році, завдяки молитвам та фінансовим пожертвам, страшні руїни Зимненського монастиря вдалося перетворити на райський куточок Волині.

    І дійсно, територія виглядає досить таки привабливою, доглянутою, зеленою. Ландшафтний дизайнер тут добре попрацював, що дійсно зробило це місце райським.

    Тут насаджено багато декоративних кущів,  квітів, обкладено клумби камінням, прокладені тротуари, протоптані стежки, є чудові фонтани, місця для відпочинку – місце дійсно чудове і благодатне.  Деякі місця нагадують справжній ботанічний сад.

Чудовий ландшафтний парк монастиря

   Найважливішою   спорудою монастиря є Успенський собор.  Самостійно туди зайти не можна, двері зачинені, але в певний час ігуменья  монастиря  приходить, відчиняє двері і проводить екскурсії, після чого всі виходять і двері вона знову зачиняє. Ходити по території монастиря самостійно можна.

   Нам також пощастило потрапити на екскурсію до Успенського монастиря.  Екскурсія була захоплюючою, ігуменья розповіла дуже багато цікавого і корисного. Дуже сподобалось і внутрішнє оздоблення собору. А ще вдалось відчути якусь особливу атмосферу: спокій, умиротворення, блаженство.

   У центрі храму стоїть позолочений іконостас, який має три яруси.

   Найбільшою святинею Зимненського монастиря є чудотворна ікона Божої Матері, яку, за переказами, подарував Володимир Великий.  Саме цією іконою був благословенний шлюб князя з грецькою князівною Анною в 988 році.  Вона є однією з найдавніших пам’яток православ’я, яка стала свідком багатьох історичних подій. Виконана вона в манері грецького письма на кипарисовій дошці. У ХVІІІ ст. зображення вкрили срібною позолоченою ризою. Поле та рама криті пластиною з чистого золота, прибитою до дерева золотими цвяхами.   Вона й до сьогодні  має чудодійну силу, лікує від раку та безпліддя,  надає благодатну допомогу віруючим людям та захищає сам монастир.

   Нам також вдалося доторкнутись до цієї чудотворної ікони і попросити здоров’я. Не знаю, чи то так співпало, чи дійсно ікона має чудодійну силу, але моя молитва і прохання були почуті.

    Кожного року 24 серпня в монастирі відбуваються урочистості присвячені Зимненській іконі Божої Матері.

Успенський собор, де знаходиться чудодійна ікона Божої Матері

   Поруч з собором стоїть кам’яний корпус келій, за яким в народі закріпилася назва «терем Володимира Святого». Ця споруда була зведена у ХV ст. з урахуванням ведення військових дій. Стіни дуже товсті, в них є бійниці. Разом із собором «терем» повинен був служити опорним пунктом для захисту монастиря, на випадок, якщо ворог почне вторгнення на територію. Це була як фортеця.

   Навколо знаходиться мурований замок з чотирма кутовими і однією надбрамною вежами. Дійсно, виглядає як справжня фортеця.

Вежі та муровані стіни монастиря

   Син Федора, Олександр Чарторийський перебудував в’їздну вежу на дзвіницю. Для цього був вилитий спеціально дзвін.

Дзвіниця (колишня в'їздна вежа)

   На території можна побачити великий дзвін, який є унікальним. Він був вилитий спеціально для монастиря на замовлення князя Олександра Чарторийського. Його вага становить понад 700 кг. Після зачинення монастиря, за радянських часів його було передано в Дерманський монастир Рівненської області, потім в Рівненський краєзнавчий музей. І лише 2001 року він знову повернувся в Зимненський монастир.  Але на дзвіницю його вже встановлювати не стали, а поставили просто на монастирському подвір'ї. Стоїть він на постаменті, збоку напис про його історію, яку кожен вірянин чи турист може самостійно прочитати.

   “Дзвін. Пам’ятка художнього литва 1566 року. Нижній діаметр 102 см, висота – 90 см, вага – понад 700 кг. Дзвін відлили на Волині для Зимненського монастиря  на замовлення князя Олександра Чарторийського. Після закриття монастиря в 1949 році переданий в Дерманський монастир, а в 1960 році  - в Рівненський краєзнавчий музей. 17 вересня 2001 року повернений у свою рідну обитель».

    Якщо торкнутися до нього – перестане боліти голова, а якщо потягнути за мотузку, то цілком станеш здоровим.  Навіть радіація тікає від його дзвону. 

Дзвін - пам'ятка художнього литва 1566 року

    На північ від Успенського Собору йде спуск кам’яними сходами вниз до печер, де розташована невелика печерна Варламівська церква.  Вона має прямокутну форму, перекрита склепінням. Підземні галереї ведуть до розташованої біля підніжжя гори Троїцької церкви, яка будувалася у 1465 – 1475 рр. Це невеличка будівля, яка є найстарішою серед усіх будівель монастиря, які дійшли до наших днів.

Річка Луга

  Печери за своєю структурою нагадують печери Києво-Печерської лаври.  Їх довжина становить близько 70 метрів, а глибина – 6 метрів. У них молилися перші православні ченці. Говорять, що це місце дуже намолене, навіть запаливши свічку у цьому місці, можна отримати Божу благодать.

   При вході до печери, треба запалити свічку і загадати бажання, якщо свічка не погасне при вході, то бажання здійсниться. Недопалок свічки треба взяти з собою додому, запалити її вдома, пройтися по хаті і прочитати молитву і тоді ніколи у вашій хаті не буде біди.

   А також тут є чудодійне молодильне джерело, навколо якого стоїть дерев’яна криниця, причеплене відро до ланцюга, стоїть кружка. Цієї водички треба попити, вмитися нею і зразу відчуєш приплив молодості та бадьорості.  Вода прохолодна, дуже смачна, особливо в літню спеку те, що потрібно.

Джерельна молодильна вода

    Поруч із криницею, за металевим парканом протікає та сама річка Луга . Виглядає чудово, адже на її поверхні можна побачити водяні лілії. Між зелених блюдець на воді можна угледіти жовтенькі квіточки. Вони тільки починають розквітати.

Водяні жовті лілії або латаття жовте на річці Луга

    Дійсно гарно, я вперше бачу поверхню річки, яка покрита лататтям.

Водяні жовті лілії або латаття жовте на річці Луга

   На території  скиту створений невеликий ландшафтний парк з різними зеленими насадженнями.  Посередині парку стоїть щось схоже на капличку або альтанку, в якій розміщено купель. Там встановлено хрест, з якого біжить вода, що означає – вода освячена. Вода холодна, смачна.

Альтанка з питною святою водою

   Також тут є пам’ятник Святому Рівноапостольному князю Володимиру Великому. Він стоїть на повен зріст,  в князівському одязі і в  лівій руці тримає ікону Божої Матері, а в правій – хрест. Пам’ятник встановлено в 2009 році.

Пам'ятник Володимиру Великому

    На території  є кафе, де можна заховатися від спекотного літнього сонця влітку і попити монастирського чаю. А також поруч є церковна лавка, де можна зайти оглянути, а можливо дещо і придбати для себе.  Ми купили доньці ланцюжок з  іконкою Божої Матері, який вона зразу ж і одягла.  На території є дерев’яні лавочки, де можна посидіти, перепочити, насолодитись духом святої землі.

Кафе при монастирі

   На території є й інші господарські будівлі, криниця з водою.

 Криниця

   А взагалі територія дуже затишна, спокійна. Коли ми приїхали, була одна екскурсійна група на території, але екскурсія пройшла швидко. Вони швиденько побігли по території вперед, а ми не поспішаючи  прогулювались і знайомились з територією монастиря.

   Там є  фонтан, біля якого можна пройтись, прохолодитись і навіть помочити руки.  На території встановлені нічні ліхтарики, які вночі підсвічуються. Вночі територія буде виглядати по-особливому привабливою. 

 Фонтан

   Прогулюючись територією монастиря, вражає поєднання старовини та сучасності.  Іноді здається, що потрапив у парк квітів.

 І знову чудові квіти

    Дуже багато декоративних  рослин.

Декоративні кущі та дерева

   Можна побачити блакитні ялинки та багато інших цікавих та незвичних дерев.

Блакитна ялинка

  А ось такий романтичний зелений тунель, нікого не залишить байдужим.  А ввечері, ще й ввімкнуться ліхтарики.

    Нагадує «Тунель кохання» біля селища Клевань на Рівненщині.

Зелений тунель

   Монастир має великі площі землі, тому забезпечує себе сам для власних потреб. Тут є городи, сади, поля, де вирощують пшеницю та інші культури. Також є молочна ферма, млин, пекарня, швейна майстерня.

  Ідуть до святинь Зимненського монастиря прочани з усього світу.  Неподалік від скиту спорудили цілий паломницький центр. Там можна зупинитися на ніч, пообідати і  коштує недорого.

  Зараз при монастирі діє офтальмологічний центр, де проводиться безкоштовне обстеження дорослих та дітей.

  А ще недалеко від монастиря є вертолітний майданчик, яким користуються VIP-гості – олігархи.

   Якщо ви будете на Волині, то обов’язково відвідайте Святогірський Свято-Успенський жіночий монастир. Тут ви поринете в історію і одночасно насолодитесь сучасністю. Це дійсно райське місце на землі, де ви отримаєте і Божу благодать і мирську насолоду.

   А ми продовжуємо свою подорож і завітаємо в саме місто Володимир-Волинський.

-  А ви відвідували чарівний волинський край?

-  Чи були ви в Зимненському жіночому монастирі?

-  Чи сподобалось вам? Які відчуття ви отримали?

-  Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний  пост  "Володимир-Волинський - місто з багатовіковою історією"