Крим. Екскурсія в ущелину Хапхал та до водоспаду Джур-Джур

   Ущелина Хапхал, водоспад Джур-Джур, Ванни молодості на річці Улу-Узень – самі назви вже говорять про те, що ці місця природні, цікаві, загадкові і кличуть кожного туриста відвідати ці природні красоти.  А чи можна  туди потрапити і насолодитись цією красою на власні очі? Звичайно, можна.

   Відвідати найпотужніший водоспад Криму, який не пересихає навіть влітку, на відміну від водоспаду Учан-Су – це була моя мрія.  Адже в Криму дуже багато цікавих місць,  і кожного разу, відпочиваючи  в цих чудових місцях, ми відкриваємо для себе щось нове. Я не буду говорити цікаве, тому що для мене цікавим тут є все. Це і пам’ятки архітектури, якими так багатий край і пам'ятки природи, якими  наповнена ця земля.  Кожного разу ми намагаємось  відпочити цікаво: і поплекскатись у водах Чорного моря, і повалятись на пляжі, і ознайомитись з історією краю – відвідати архітектурні пам’ятки і поринути в красоти природи. Деякі місця ми відвідуємо з екскурсією (найбільш недоступні), а багато подорожуємо самостійно, власним авто.

    Екскурсія до водоспаду Джур-Джур, нарешті діждалась своєї черги. Місця, де знаходиться водоспад, як нам сказали, важкодоступні, тому вирушати самостійно не рекомендують. Тому ми вирішили придбати  екскурсію .

   Екскурсія починалася зранку, виїхали мікроавтобусом, нас супроводжував гід. Із Судака їхали серпантинами, великою кількістю перевалів, через Зеленогір’я до селища Генеральське.  Дорога була довгою.

   З головної дороги ми повернули  в  лісові нетрі,  асфальтована дорога зникла, почалася кам’яниста горбата дорога. Наш автобус підкидало то вгору, то вниз, то праворуч, то ліворуч і нарешті ми приїхали в якийсь глухий кут. Нам стояв пропускний пункт, була охорона, далі починалася заповідна зона. Ми вийшли з автобуса, пройшли через пропускний пункт, де нас уже чекаали уазики (місцеві їх називають джипи) з відкритим верхом.  Як нам сказали, що пішки ми тут не пройдемо, шлях дуже важкий, тому нас повезуть цими уазиками, яким не страшно нічого.  Ми швиденько загрузилися, їх було декілька, тому всі зручно вмістилися. І дійсно їм не було страшно нічого, водій керував дуже моторно, швидко набирав висоту на підйомах і ми здається не їхали, а в деяких місцях підлітали. Іноді було страшно, адже верх був відкритий, тому треба було триматися міцно, щоб в якийсь момент не вилетіти. Їхали ми не довго, але дозу адреналіну отримали.

   Далі наша екскурсія продовжилася вже пішки.  Гід нас провів цікавими місцями, адже ми опинилися серед лісу, де було багато різних дерев, кам’яних виступів, чути було спів пташок та дзюрчання води. Це був Хапхальський заповідник. Хапхал в перекладі означає «вовча паща». Незважаючи на таку  назву, місце було чудове, особливо під час літньої спеки.

   Хапхальський заповідник було створено 1974 року. Знаходиться він в ущелині Хапхал у верхів’ї річки Улу-Узень. На півдні і заході заповідник межує з лісистими схилами Демерджи-яйли і Тирке-яйли, на півночі – з хребтом Таш-Хабах, на сході межує з околицями селища Генеральське. Його загальна площа 250 га.

    Заповідник унікальний, тут є багато речей, які вражають око. Тут можна знімати фільми, здається ще трошки і ми побачимо будиночки хобітів.

   Круті схили гір, кам’яні глиби та валуни, які виходять на поверхню,  а зверху покриті темно-зеленим мохом, багато  букових дерев, які створюють у заповіднику тінь, багато сухих та повалених дерев, зустрічаються пеньки неймовірних розмірів та  чудернацьких форм.  Між всим цим прокладені маршрути, є дерев’яні місточки, щоб туристам було зручно проходити.

    Ми рухаємося стежинами, навколо справжня краса, нею можна насолоджуватись цілий день і не один.  Чим нижче ми спускаємось, тим дужче чути гуркіт води. Це рухається своїм руслом гірська річка Улу-Узень. І ось ми на самому дні ущелини – там ми зустрічаємось з річкою. Річка швидка, бурхлива, на її шляху багато перешкод: і каміння велике, і перепади висот, і зламані дерева. Але її це не лякає, вона проворно рухається вперед, огинає  каміння, робить повороти,  спадає вниз. Ми підійшли до неї близько. Вода неймовірно чиста, проте холодна, бо гірська. Але в жаркий день дуже добре нахилитись до неї, помочити руки, ноги, умитись і це вам додасть бадьорості і сил. Звичайно, з екскурсією тут надовго не затримаєшся, дуже б хотілося побути довше.

Хапхальський заповідник. Ущелина Хапхал. Річка Улу-Узень

   Нас підвели до місця, де річка,  огинаючи величезний кам’яний валун, куполоподібної форми, водоспадом падає вниз.  Є місця, де крізь дерева пробивається світло і потрапляючи на струмені падаючої води, вони стають сріблястими, а падаючи вниз, утворюють піну. Під цим водоспадом знаходиться місце, яке називають Ванною молодості. Глибина сягає 5 метрів, а температура води коливається від +13⁰С до  +15⁰С. Говорять, що до того, хто покупається в цій воді, знову повернеться молодість. Не всі звичайно ризикнули купатись в цій воді, але бажаючі були. Нам дали певний час, або для купання або просто помилуватись красою. Ми з донькою не ризикнули, а чоловік все ж таки вирішив перевірити. Вода дійсно була холодною, декілька разів він пірнув з головою, потім ще трохи  поплавав і все, більше просто неможливо.

Ванна молодості на річці Улу-Узень

   А ще на території заповідника  є Ванна Здоров’я, Ванна Любові, Ванна Радості і Ванна Щастя, але наш маршрут крізь них не проходив. Річка Улу-Узень ніколи не пересихає, тому її водоспадами можна насолоджуватись протягом року.

    Після цього ми затишними стежинами продовжили наш шлях. Легкі сонячні промінчики пробивалися крізь крони дерев, надаючи заповіднику якоїсь особливої атмосфери. 

Ущелина Хапхал

   Ще трохи і ми наблизились до особливого місця – водоспаду Джур-Джур. Це той самий водоспад,  який згадується в підручниках географії. Висота його становить 15 метрів, ширина 5 метрів. Назва «Джур-Джур» в перекладі з іранської означає «дзюркотливий».  І дійсно, взагалі, усім водоспадам характерний сильний шум, а Джур-Джур саме «дзюрчить».

    І ось ми підійшли – це водоспад неймовірної краси. Його вода падає вниз і суцільною пеленою робить завісу. Його дзюркіт мелодійно доходить до наших вух, відчутні дрібні бризки його води та його гірська прохолода.  Джур-Джур спадає з висоти, яку оточують зелені багатовікові дерева, вік деяких сягає 200 років.

 Водоспад Джур-Джур

   Там є дерев’яний місточок, щось подібне до оглядового майданчика. Звідки можна подивитись на водоспад, можна сфотографуватись. Але там дуже багато людей, тому підійти ще можна, а от сфотографуватись – проблема. Тому що бажаючих багато.  Треба приходити сюди або рано вранці, або ближче до вечора, коли закінчаться екскурсії.

   Можна також спуститись  біля місточка і підійти до водоспаду знизу, але враховуйте, що вода дуже бризкає, а сонечко до низу  не доходить.  Там можна також скупатись під струменями падаючої води, глибина там не велика, проте вода дуже холодна.

   Незважаючи на те,  що нам сказали, що місця тут важкодоступні,  на заповідну територію без пропуску не пускають, треба їхати тільки організованою екскурсією,  де гіди за пропуски на заповідну територію домовляються, ми бачили, як з протилежного боку люди заходили самостійно і без екскурсії.

   Виявляється, є стежки, якими самостійно можна пройти. Із селища Генеральське, дорогу підкаже кожен житель, стежкою до водопаду можна дійти за хвилин 15 – 20. А до самого Генеральського можна доїхати автобусом з Алушти або Судака.  Так що можете обрати те, що вам більше підходить: або з екскурсією, або самостійно.

   Для огляду нам виділили певний час. Після цього група зібралась на дорозі, до якої вела стежка від водоспаду, це зовсім поруч. За нами під’їхали вже знайомі нам уазики і знову  з підскоками гірською кримською дорогою  ми рушили до нашого автобуса. Домчались ми дуже швидко. Автобус нас чекав.

   Автобусом кримськими серпантинами ми вдало доїхали на місце.

Водоспад Джур-Джур

   Екскурсія вдалась, всім дуже сподобалось.  Природа Хапхальського заповідника неймовірно красива. Тут треба ходити тихо, не поспішаючи, вдихати кожен аромат, вслухаючись в кожен шелест, торкаючись кожної травинки.

   Місце заслуговує на відвідування, особливо в літню спеку.

   Гарного відпочинку!

- А ви відвідували ущелину Хапхал?

- Чи купались у Ванні молодості?

- Чи вдалось вам побачити водоспад Джур-Джур?

- Які ще цікаві місця ви відвідали в Хапхальському заповіднмку? Розкажіть про це. 

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Шацькі озера - блакитні очі Українського Полісся"