Крим. Чим можна зайнятися відпочиваючи в Судаку?

 

   Судак – це невелике курортне містечко на південному сході Криму. Місто знаходиться в Судакській долині, яка омивається Судакською бухтою. На сході його огортає мис Алчак, на заході – Кріпосна гора, а на півночі  місто захищене гірськими хребтами.

Саме тому, тут курортний сезон найдовший, місто захищене від вітрів і дощові хмари сюди не доходять, немає різких перепадів температур. Тут чисті прозорі води, пляжі мають унікальний пісок, з лікувальними властивостями. В місті багато розваг, є куди сходити і що подивитись. Але про все це по порядку.

   Місто, як і всі населені пункти Криму має свою давню і багату історію.

   В давні часи греки називали його Сугдеа, генуезці називали Солдайя, а слов’яни називали Сурож. Кримська назва «Судак» означає в перекладі «Місто Бика».

   Давні археологічні знахідки свідчать, що місто засноване 212 року від Різдва Христового. Саме в цей час у ІІ – ІІІ ст. до н.е. сюди прийшли племена аланів, пізніше археологами були виявлені їхні святилища.

   Починаючи з VІ ст., місто спочатку опинилось під владою Візантії, потім – хазарів, половців, іонійцв, монголо-татар, генуезців, Російської імперії.  Кожна епоха залишила свій слід в історії міста.

   На території міста та його околиць виявлено понад 100 пам’ятників історії та культури, багато з них мають світове значення. Найбільш відомою пам’яткою архітектури є Генуезька фортеця.

   Відпочиваючи в Криму, ми кожного разу обираємо нові місця, це вже були Жуковка (Паркове), Коктебель, Партеніт, Севастополь (Учкуївка), Керч (Геройське), Ялта тощо.  Цього разу ми вирішили зупинитись у місті Судак. Хочемо відпочити на пляжах цього чудового міста, розважитись,  ознайомитись з його природними та архітектурними пам’ятками.

   Ми приїхали власним авто, житло зняли  у приватному секторі, недалеко від аквапарку. Судак відрізняється від інших курортних поселень Криму тим, що місто розташоване у Судакській долині. Тут немає крутих підйомів та спусків, до пляжу йдеш рівною територією, іноді трапляються незначні підвищення.  Територія не характерна для Криму.

Пляж, сонце і море

   Пляжі Судака розтягнулись довгою смугою на 2,5 км від мису Алчак до Кріпосної гори, але далі ще є також дикі пляжі, де можна відпочити самостійно, з наметом, серед чудової кримської природи. Вони простягаються аж до мису Меганом.

   Судакські пляжі мають свою особливість – тут не галька, і не жовтий пісок, до якого ми так звикли,  а пісок  сірого кольору.  Глянувши перший раз, може здатись, що територія якась не затишна, темна, навіть брудна. Але насправді цей пісок  має лікувальні властивості, незважаючи на те,  що він крупний кварцевий і сірого кольору. Але якщо пройти по убережжю, то можна побачити і пляжі з галькою, і піщані, і навіть якісь мішані.

Пляжі:

• Тут є пляжі, які належать санаторіям, пансіонатам, базам відпочинку, туди вхід тільки по пропускам, для тих, хто там проживає.
• Є пляжі платні, де за вхід на територію треба платити. Територія прибирається, стоять контейнери для сміття, є кабінки для переодягання, туалет, душ із прісною водою. А також можна придбати шезлонг та парасольку, але все це за окрему плату.
• Громадські пляжі безкоштовні. На територію можна зайти зі своїм рушником чи покривалом, можна також придбати шезлонг або парасольку за окрему плату (можна під сонцем,  а можна під навісом, в холодку).  Тут також є кабінки для переодягання, туалет, контейнери для сміття.
• Дикі пляжі розміщені  далі від центральних, вони не обладнані, але купатись у морі і засмагати можна. Тим більше, що вода там чистіша. А  краєвиди навколо, взагалі, захоплюють дух.

   Пляжі тут неширокі, від моря до підйому на набережну, зовсім вузько. Щоб зайняти місце, треба приходити раніше, тому що після 9.00 місце знайти вже важко. Дехто приходить рано, застилає свою ковдру, придавлює камінчиками і йде досипати далі.  В обідню перерву також не всі забирають свою ковдру. Але після обіду місце знайти легше. Дехто свою ковдру залишає на ніч. Ми також так робили, коли відпочивали в Коктебелі, тому що там також пляж вузький і о 8.00 місць уже немає взагалі.

   Спуск до моря пологий, каміння немає, заходити м’яко і безпечно. На пляжі багато розваг: катання на "банані", катамарані, човні, спускання з водних гірок, стрибання на батуті та багато іншого.

   Вода тепла, море спокійне, трохи каламутне, адже дно піщане. Вранці вода чиста і прозора, а коли збирається багато людей, інколі і в морі місця мало, не тільки на пляжі, то відповідно і вода буде каламутною. 

   Піднявшись із пляжу невисокими сходами угору – починається набережна. Там стоїть безліч ларьків, в яких продають як різноманітні продукти харчування, так і різні сувеніри та товари для відпочинку на морі. Багато кафе, ресторанів, вуличних туристичних агенств, та інших палаток, в яких надають послуги (масаж звичайний, масаж ніг у воді з рибками, татуювання, плетіння афрокосичок тощо).

Громадський пляж у Судаку

Генуезька фортеця

   Головною пам’яткою міста є Генуезька фортеця, яка стоїть на Кріпосній горі і її видно майже з усіх куточків.  Кожен, хто відпочиває в Судаку, або в її околицях, повинен обов’язково відвідати цю головну твердиню Криму.

   Генуезська фортеця – це не тілька пам’ятка Криму, це пам’ятка Світового значення.  Тому ми також вирушили до цієї фортеці. Ми йдемо сюди вдруге, перший раз ми її відвідали, коли відпочивали в Коктебелі: пройшлись територією фортеці, а ввечері тут відбувався фестиваль «Лицар», це було цікаве театралізоване дійство.  Зараз же ми вирішили підійти до стін фортеці і обійти її зовні, як це робить багато туристів.

   Ми вирішили вирушити до неї пішки. Спочатку треба було піднятись угору від моря  до  міста, пройти по вулиці і дійти до  центральної площі, де розміщені дерев’яні сувенірні ларьки, дитячі ігрові майданчики.

Дитячий майданчик та дитяча кімната

   Далі  пройти до центральної пішохідної алеї, яка знаходится поруч, її видно, і веде вона до центральної  набережної. Ця алея дуже широка, людна, обабіч розміщені дорогі ресторани (визначила по зовнішньму вигляду), кафе, сувенірні магазини, грає музика.  Місце дуже жваве, шумне,  проте колоритне. Звідусіль чути голоси, запах шашлику, гамір, пройти спокійно дуже важко.

   Пройшовши через юрбу людей,  ми вийшли на набережну. Набережна буда достатньо широкою, комфортною, людей було небагато. Ми спокійно, не поспішаючи, рухались у напрямку фортеці. Здавалось, що вона вже не так і далеко. Вже можна було чітко бачити її стіни і вежі, адже вона знаходилась на Кріпосній горі. Коли ми дійшли до підніжжя гори, набережна раптом закінчилась, ліворуч знаходився останній пляж, який дуже близько підступав до самої гори, прямо стояло декілька ресторанів, а праворуч був підйом угору, де спочатку також ішли кафе та ресторани, а потім починалися вулички міста. Ми повернули праворуч і намагалися знайти вихід з цього лабіринту, щоб потрапити до фортеці, адже ми знаходилися біля її підніжжя.

   Побачили якусь галявинку, але спочатку треба було подолати крутий підйом і ми опинилися в якомусь безлюдному місці. Ні тобі людей, ні будівель,ні транспорту, ні навіть кафе та ресторанів, які ще хвилину тому, стояли один на одному.

   Проте там був якийсь насипний пагорб, звідки відкривався дуже гарний вид на Генуезьку фортецю.

Біля стін Генуезької фортеці

   Спочатку ми блукали вуличками, де майже на кожному будинку висіла табличка «Здається житло», але ніякого провулку чи повороту не було, вулиця  йшла вгору і вгору. Це, мабуть, була найстаріша частина міста, хоча містом цю територію назвати дуже важко, вона навіть на селище ледве тягне. Але це був приватний сектор, ціни на житло, мабуть, також були високими. Адже відпочивати біля стін самої фортеці, багато чого значить. Можливо, навіть з вікон будинків видно кріпосні стіни та вежі.

   І все ж таки ми знайшли якийсь вихід, ми вийшли на дорогу,  що проходила повз стіни фортеці.  Підійшовши ближче, ми ще більше переконалися, що це справді могутня споруда.  Ми намагались підійти ближче до входу, але дорога віддалялася. 

Кріпосна гора та стіни Генуезької фортеці

   Рухаючись дорогою, ми вийшли на галявину, звідки добре проглядалася фортеця. Виглядає  одночасно і гарно,  і велично, і могутньо. Зубчасті стіни, між ними збудовано вежі, все це стоїть на горі, а під нею прірва і Чорне море. 

Генуезька фортеця

   Фортеця розташована на давньому кораловому рифі, що має конусоподібну форму. Височина має назву Киз-Кулле-Бурун, що в перекладі з татарської означає «мис дівочої вежі». Сама назва говорить про те, що тут без містики не обійшлося.

   Навколо фортеці протоптано багато стежок, якими можна пройтися, багато чого побачити і дізнатись.  Туристами тут вже протоптані маршрути до цікавих місць.  Туристів багато. Але майте на увазі, що площа фортеці досить велика, тому щоб обійти її потрібно багато часу і сил, адже  там багато спусків і підйомів. Ходити треба буде під сонцем, дерев там немає, зустрічаються лише поодинокі. Краще йди до фортеці або відвідати саму фортецю,  вранці, або коли почне спадати сонце. Обов’язково взувайте зручне взуття, беріть капелюх на голову, щось накинути на плечі, сонцезахисні окуляри, можна скористатись сонцезахисними кремами і не забудьте про пляшку з  водою. Не беріть нічого зайвого, так рухатись буде легше.

Генуезька фортеця

   Біля самої фортеці стоять житлові будинки, в яких живуть люди.

   Цього разу ми у саму фортецю не заходили, адже ми там уже були кілька років тому. Але хто не був, відвідайте обов’язково. Вона того варта. Вхід на територію фортеці платний, навколо можна поблукати безкоштовно.  На території фортеці часто проходять фестивалі, турніри, змагання. Якщо пощастить, можете також потрапити. Минулого разу ми відвідали лицарський турнір. Дійство  було цікавим, дуже сподобалось.

   Ми на територію фортеці заходили зранку, а лицарський турнір був ввечері. Тому, коли ми придбали квиток, нам на руку наділи браслет. Вранці ми походили по території фортеці, а ввечері нас уже по браслету пустили на територію, де проходив турнір. Вдруге ми не платили. Час між відвідуванням фортеці і турніром, ми провели в аквапарку.

   Якщо ви будете йти  від району аквапарку, то це дуже далеко, майте на увазі. Нам здалося, що це набагато ближче. Можна під’їхати автобусом або таксі. Але  можна і пішки, як зробили ми і навіть не пошкодували. 

Генуезька фортеця

Мис Алчак-Кая

   На протилежному боці від гори Кріпосної та Генуезької фортеці, з іншого боку Судакської бухти розташований мис Алчак-Кая.  Ми вирішили також відвідати це місце, пройти його стежками. Тепер ми вирушили по набережній, але в протилежному напрямку.  По дорозі можна було роздивитись усі пляжі, аж до самого мису, пройти повз магазини, ларьки, торгівельні палатки. І ось набережна закінчується, але там можна побачити вказівник з написом «Заповідне урочище мису Алчак-Кая». Саме туди ми і рушили. Ми пірнули в якийсь оазис, там було багато зелених дерев, кущів, облаштовані клумби з зеленими насадженнями, паркан та місток через річку Суук-Су. Це маленька річка,  тут її гирло,  яке заросло водною рослинністю. Стежкою  ми рушили далі, там стояв будиночок – пропускний пункт,  ми пройшли повз нього.  Там стояли вказівники – маршрути екологічної стежки. Далі куди вела стежка, туди йшли і ми. Крім нас там іще йшли люди, що в одному напрямку, що в іншому, але їх було не багато.

    Маршрут пролягав вздовж західного схилу Алчак-Кая по дерев’яному місточку через Чортову ущелину, проходячи повз величезні кам’яні глиби, які утворили справжній кам’яний хаос.  Далі стежка веде до великого гроту Капсельської долини. Спустившись вниз і обігнувши мис, опиняєшся  на березі затоки із східного боку мису Алчак-Кая. Перепочивши, намилувавшись смарагдовим кольором моря та новими краєвидами, починається підйом угору. На вершині перед вами виникає пейзажна картина: Судак, бухти Нового Світу, Генуезьська фортеця, гора Ай-Георгій, Капсельська долина, мис Меганом.

   Спуск з вершини Алчак відбувається повз грот Еолова Арфа і веде знову в Судакську долину, де починався маршрут екологічною стежкою.

   Маршрут описано швидко, але насправді  щоб його подолати потрібен час, спортивна підготовка, витримка, сміливість та рішучість.  Ми пішли своєю стежкою.

Заповідне урочище мису Алчак-Кая

   Пройшли стежкою повз грот Еолова арфа, який знаходиться у мисі на висоті 100 м  Його ще називають співучий грот.

   Сам мис Алчак-Кая – це давній кораловий риф, який утворений з м’яких гірських порід, щось подібне до вапняку, і під дією води та вітру в ньому утворюються тріщини та пустоти.

   Не обійшлося тут і без давніх переказів, за якими бог Вулкан (у римській міфології), який відповідає за всі рухи земної кори, приклав до цього свою руку. Мабуть, Алчак  потрапив до нього в немилість і в масиві утворилась тріщина. А після цього роботу продовжив бог Еол – вітри якого, збільшили тріщину, перетворив її на величезну наскрізну порожнину в самій скелі.

   Грот продовжує збільшуватись і зараз, тому що вітрова ерозія продовжує справу Еола.

   Говорять, що  в 1959 році, археологами  у гроті було знайдено скарб  з  великою кількістю золотих монет і тому велика кількість  шукачів скарбів кинулись на випробування. Але територія заповідна і тому там заборонили проводити археологічні роботи.  

Грот Еолова арфа

   Пройшовши стежкою повз Еолову арфу, ми підходимо до краю скелі.  Алчак-Кая в перекладі  з кримсько-татарської означає «низька скеля». І дійсно, назва говорить сама за себе, висота цієї гори становить  всього 152 метри над рівнем моря, тому при бажанні на її вершину піднятися можна. Незважаючи на її висоту, тут відкриваються неймовірні краєвиди, які захоплюють дух.

   Пройтись по краю прірви, вузенькою стежкою, де над головою нависають кам’яні скелі, а внизу прямо в морі утворився кам’яний безлад з велетенських  масивних уламків - це неймовірно круто. Здається, що ти  якийсь ліліпут, який потрапив у долину велетнів. 

Мис Алчак-Кая

   Гігантські кам’яні брили переслідують нас усією дорогою. Вони такі велетенські, що іноді страшно йти. Весь час дивишся угору, чи нічого не летить на тебе.  Стежки дуже вузенькі, нічим не обгороджені, іноді навіть круто обриваються. Тому ми екологічною стежкою далі не пішли, оскільки ми йшли з дитиною, а йти треба було один за одним, за руку взяти не було як, тому ми вирішили далі не йти, а відпочити біля підніжжя. 

Екологічна стежка до мису Алчак-Кая

   Ми зупинилися в кам’яному гармидері, але виглядало все це дуже ефектно. Ми обрали зручну брилу, де можна було добре розміститись і спостерігали довкола. Потім опустилися до води, заходити важко, по-перше -  гостре каміння,  по-друге – слизька поверхня. Але потихеньку можна у воду зайти, пірнути і навіть поплавати. Вона тут кришталево чиста. Якщо буде вітер, то можна прислухатись і  почути чарівні звуки Еолової арфи.

    Тут можна навіть побачити рибок біля берега і маленьких крабиків, які дуже швидко бігають і зникають між камінням.  

"Кам'яний хаос"

   А ще тут відкривається неймовірний краєвид на Судакську бухту, місто Судак і гори.

Вид на Судакську бухту, місто Судак та Кримські гори

    Прогулянка була цікавою і корисною. Нам всім дуже сподобалась.

Вечірня прогулянка

   Ввечері розваг у місті достатньо. Кожен може обрати те, що йому подобається. Розваги є як для дорослих,  так і для дітей.

   Поруч з набережною розмістився парк атракціонів. Тут буде цікаво усім. Це гарна вечірня сімейна прогулянка. Сам парк має невелику площу, але  тут все так  сплановано, що можна побачити тут дуже багато цікавого. Парк починає працювати з 18.00  і до 24.00. Атракціони є для людей різного віку.

Оглядове колесо

Тарзанка

Кумедні легковички

Цікаві вантажівки

Казкова карусель

       А ще це дитяче містечко добре облаштоване, тут попрацювали дизайнери.

«Замок за кам'яним парканом»

Охоронець замку

      Ось такий мультяшний персонаж

Вони такі милі

      Ну і як же не обійтися без чогось смачненького.

   Ну а завершить нашу вечірню прогулянку,  огляд яскравого фонтану. Знаходиться він в самому центрі, знайти його дуже легко. Тут збирається багато людей і вдень, щоб трохи освіжитись, вдихнути свіжого повітря після денної літньої спеки, і ввечері, щоб насолодитись неймовірною красою різнокольорових струменів води.  Працює підсвітка, кольори  час від часу змінюють свій колір, струмені води  змінюють свої танцювальні рухи.

Світловий фонтан

Світловий фонтан

  Село Веселе

  Якщо ви подорожуєте власним авто, то  обов’язково проїдьте околицями міста. Там можна також побачити багато пам’ яток, насолодитись природою або просто відпочити на пляжі  та покупатись у морі, де тихо, спокійно і немає купи людей.

   В одне з таких місць ми і вирушили. Поруч з містом Судак є селище Веселе,  до нього їхати 11 км. Можливо, сюди ходять і автобуси.  До речі, назва дуже гарна, і сама кличе, що треба заїхати в це село.  Ми поїхали, звичайно, на пляж. Дорогу знайшли швидко, авто залишили на стоянці, взяли необхідні речі і пішли до моря.  

   Ми побачили пляж Веселовської бухти. Він був широкий, мав велику протяжність і в ширину,  і в довжину. Людей було мало, місце можна було зайняти  будь-де.  Пляж був укритий сірим кварцовим піском, таким як в Судаку, але набагато крупнішим і по всьому пляжу була розкидана галька великих розмірів.

Пляж в селі Веселому

   Берег  трохи крутий, кам’янистий.  Проте вода неймовірно чиста, прозора, ніби джерельна.

   Пляж знаходиться між горами Караул-Оба, Ай-Фока і Кримською гірською грядою.  Таке розміщення не дає сюди проникати вітрам і робить клімат м’якішим.

    На пляжі ми спостерігали за групою туристів, які прибули на пляж з великою кількістю речей. Це була спортивна команда  по греблі на байдарках. Вони швидко розмістилися, поставили відкритий намет, прапор України (звідси видно, що українська команда), кинули свої рюкзаки, взяли байдарки та весла і швидко ринулись до моря. На байдарку сідало по двоє учасників, і по морю проходили певну дистанцію. Їх було декілька, решта учасників спостерігали, а потім змінювались.  Це були у них тренування, але спостерігати за цим було цікаво. 

   Саме село розміщене ближче до головної  траси, до самого моря дуже далеко.  Але, мабуть, в село заїжджає автобус. Якщо від головної дороги іти пішки, то це займе дуже багато часу і  виснажить вас.

    В селищі побудовані  пансіонати, бази відпочинку,  міні-отелі, гостьові будинки, як у самому селі так і на березі моря. Є магазини, кафе, ресторани, місцевий ринок.

   Ми на місцевому ринку придбали інжир, який я, до речі, куштувала вперше. Цей екзотичний фрукт мені сподобався. Мабуть, його тут вирощують, підходять кліматичні умови. В нашій місцевості інжир не росте.

Чорне море в селі Веселому

Поїздка в Коктебель

   Можна  також з’їздити в селище міського типу Коктебель, яке знаходиться недалеко від Судака. Якщо хочете відпочити на пляжі або покупатись в морі, то треба їхати дуже рано, а якщо прогулятись по набережній, парку, то краще зранку або в другій половині дня.  Ми  вже тут відпочивали, тому вирішили з’їздити ввечері, просто погуляти по набережній, подивитись, що змінилось.

   Сонечко почало спадати, спеки вже не було, тому прогулянка була легкою і розважливою. Ми пройшлись у бік згаслого вулкана Карадаг,  там побудували дорогий готель прямо на березі моря, з кафе, ресторанами, розширили і  добудували набережну, поставили лавочки, спеціально для відпочиваючих з цього готелю. Поки що на територію можна заходити вільно, але в майбутньому, мабуть,  сторонніх сюди пускати не будуть. 

Коктебель. Гора Карадаг

   Пляжі забиті людьми,  пропонуються різноманітні розваги, так як і в інших курортних зонах.

Розваги в Коктебелі

   Пройшлися в інший бік набережної, так як і завжди - там кипіло життя. Кафе, ресторани,  один біля одного, сувенірні магазини, палатки, різноманітні розваги, весело грає музика.

   Біля пам’ятника М. Волошину, художники  влаштували вернісаж.

   На набережній дуже шумно, гамірно, але весело. Якщо ви не були в Коктебелі, то обов’язково відвідайте цей курорт.  Тут можна прогулятись по парку, відвідати музей М. Волошина,  піднятись на гору, де він похований, здійснити морську прогулянку вздовж Карадага (згаслого вулкана) до Золотих воріт, подивитись з боку моря на профіль Пушкіна в горі, подивитись на скелю Чортів палець, скупатись  у відкритому морі біля скелі Золоті ворота.

Набережна Коктебеля. Пам'ятник М. Волошину

    Відпчиваючи в Судаку, також можна відвідати:

• Генуезьку фортецю.
• Якщо пощастить то відвідати «Лицарськмй турнір», що проходить на території Генуезької фортеці.
• Історичний музей або садибу Функа.
• Храм Покрова Пресвятої Богородиці.
• Лютеранську кирху (один  з рідкісних протестантських храмів, що зберігся в Криму).
• Храм  12 апостолів.
• Парк ТОК «Судак».
• Міський сад.
• Руїни стародавнього печерного храму (між Судаком і Новим Світом, біля підніжжя гори Сокіл, дійти можна пішки).
• Аквапарк.
• Дельфінарій.

-  А ви відпочивали в Судаку?

-  Які  ще цікаві місця ви відвідали?

-  Поділіться своїми враженнями від відпочинку.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Старий Крим: монастир Сурб-Хач та рибалка на озері Шах-Мурза"