Крим. Керч – місто на злитті двох морів

   Крим – це унікальний куточок на карті.  Переважна більшість туристів намагається відвідати саме Південний берег Криму, але на Кримському півострові є чимало цікавих місць, які заслуговують на увагу. Одним із таких є місто Керч та його околиці. Керч – це місто, яке розкинулось на березі Керченської протоки, яка сполучає Чорне та Азовське моря,  у східній частині півострова. Тобто місто на злитті двох морів.

   Це місто вважається одним з найстаріших у світі, йому нараховується понад 3 тисячі  років. Воно має свою давню історію, яка оповита загадками та таємницями. Ще до нашої ери тут проживали греки, які заснували місто Пантікапей. Це було  велике місто, яке стало столицею Боспорського царства. Археологами було знайдено на цій території тисячі курганів. Спеціалісти вважають, що останки, які були знайдені в них – це гробниці давніх греків.

   За часи правління Османської імперії, тут була збудована фортеця, яка захищала місто від нападу ворожих військ.

   Під час Другої світової війни на території велися кровопролитні бої. Не було жодної сім’ї, кого б вона не зачепила. Сьогодні Керч носить ім’я міста-героя.

   Зараз Керч гостинно запрошує усіх бажаючих ознайомитись з його давньою і новітньою історією. Кожен може пройтись тими місцями, де й досі зберігся дух тих часів, доторкнутись до тієї історії, поринути у вир тих подій.

   Ось і нам пощастило відвідати це славне місто.  Що подивитись? З чого почати? Звичайно, першим об’єктом, який привернув нашу увагу, та і не тільки нашу, а й більшості туристів, це була гора Мітридат. Цей об’єкт можна назвати візитною карткою міста.

   Ми швидко знайшли це місце, адже гору видно з багатьох місць Керчі, та й підйом до неї починається з центральної площі міста.

    До самої гори можна дістатись:

• піднятись пішки Мітридатськими сходами;
• під’їхати власним авто, до самої гори веде дорога, але з іншого боку;
• автобусом, з організованою груповою екскурсією;
• таксі, довезе аж до гори.

   Але як на мене, то найбільш цікавіший спосіб – це піднятися пішки Мітридатськими сходами. Ми так і зробили, незважаючи на те, що ми приїхали власним авто, його ми залишили біля підніжжя.

Вулиця на площі,  якою ми підходили до місця, де починався наш підйом, була дуже старою, будинки, які там стояли, вони бачили багато в своєму житті, багато пережили, багато настраждались. Але від цього вони не виглядають менш привабливими, навпаки, в них є щось особливе. Підійшовши до підніжжя, можна побачити з обох боків біля входу пам’ятники воїнам часів Другої світової війни.

Далі, праворуч, буде невеличкий сквер, де встановлено пам’ятник  Мітрідату VІ Євпатору (132 – 63 рр. до н.е.) – останньому цареві Понтійського царства. Цей цар був видатним правителем того часу й унікальною особою. 30 років він провів у війнах з Римською імперією та досконало знав військову справу, написав багато творів природничої історії. Пам’ятник було встановлено у 2006 році. Сквер знаходиться у затишному місці, в тіні дерев, там  стоять лавочки, де можна посидіти, перепочити.

А ми йдемо прямо. Перед нами відкриваються великі Мітридатські сходи, які нараховують 432 сходинки. Це не просто сходи, це пам’ятка архітектури. Коли глянути на них знизу вгору, то виглядають вони неймовірно красиво. Ці сходи ведуть до верхівки гори Мітридат, звідси й отримала свою назву. Ці сходи були зроблені у ХІХ ст. за проєктом архітектора А. Дигбі в стилі класицизму. Але вони прикрашені різноманітним оздобленням, декором і тому мають неймовірно чудовий вигляд. Будувалися сходи 7 років, з 1833 по 1840 р.

Сходи увінчані портиками, майданчиками, на яких споруджено балкончики, кам’яними вазами. Сходи насправді високі, незважаючи на те, що там є майданчики, де можна перепочити, підніматися важко.  Ми піднімалися вранці, все одно було спекотно, але потихеньку піднімалися, оглядалися назад і бачили, що більшу частину шляху вже подолали, залишилось ще зовсім трішки. 

Мітридатські сходи

   Піднімаючись сходами, на майданчиках можна побачити скульптури грифонів. Грифон – це міфічна тварина, яка має тіло лева, голову птаха і крила. До речі, скульптура грифона встановлена навіть при в’їзді в місто. Грифон – символ Керчі.

Грифон - символ Керчі

   І ось ми майже піднялись. Але подивіться назад, яка панорама перед нами відкривається.  Внизу ми бачимо деякі райони міста та Керченську затоку. 

Вид з верхньої частини сходів на Керченську затоку

   І ось ми на вершині. Глянувши вниз, ми зрозуміли, що цей шлях ми подолали недарма. Адже навколо така краса.

   На вершині гори Мітридат встановлено «Обеліск Слави». Він був спроєктований у 1944 році архітекторами О. Кисельовим та М. Гінзбургом. Обеліск стоїть на високому постаменті, навколо встановлено три артилерійські гармати. На постамент, при бажанні, можна піднятися, підійти близько до гармат і більш детальніше їх вивчити. Обеліск стоїть на спеціально облаштованому майданчику, який викладений плиткою, стоять ліхтарі. Ввечері, значить, їх вмикають і ця місцевість освітлюється. Знизу, мабуть, виглядає дуже гарно.  

Обеліск Слави на г. Мітридат

   Неподалік від «Обеліска Слави», є невеликий пагорб, де стоїть  конструкція круглої форми, у 1959 році там запалав Вічний вогонь на честь воїнів, які захищали місто Керч  від ворогів. Туди ведуть стежки, при бажанні можна піднятись і побачити на власні очі. За переказами, саме на це місце піднімався Понтійський цар і милувався морем.

   А також там багато кам’яних глиб, які розкидані по всьому пагорбу, це руїни давнього міста Пантікапей. Між ними протоптані стежини, де можна походити, можливо знайти для себе щось цікаве.

На горі Мітридат

  З вершини відкриваються неймовірні краєвиди: вид на місто, Керченську затоку та Керченську протоку.

Вид з гори Мітридат на місто, Керченську затоку і Керченську протоку

   Якщо подивитись з пагорба вниз, то там можна побачити руїни давнього міста Пантікапей. Збереглося від нього дуже мало, найкраще проглядаються ворота та арочний прохід. Далі можна побачити лише фундамент будівель. Якщо хтось цікавиться археологією, то звичайно протоптаними вже стежками можна спуститися вниз і пройти по залишкам давнього міста. Але робити це краще вранці, або ввечері, тому що вдень дуже спекотно і все це знаходиться під палючим сонцем. А ще краще, якщо це буде навесні або восени. Ми вниз не спускалися, але деяких зацікавлених там бачили. А групові екскурсії там проводяться.

Внизу руїни давнього міста Пантікапей

   Незважаючи на те, що від давнього міста залишились руїни, тут було знайдено багато археологічних знахідок. Були знайдені поховання, які належать до ІV-ІІІ ст. до н.е. Звичайно, багато курганів було розграбовано ще в давні часи, але і те, що залишилось збагатило музеї артефактами грецько-боспорського мистецтва. Деякі підкурганні склепи Керчі увійшли до унікальних пам’ятників Світової архітектури. Найвідоміші з них похоронні камери Золотого та Царського курганів (ІV ст. до н.е.).

  А за руїнами давнього Пантікапею відкривається панорама сучасного міста. Неймовірно, як одночасно, можна бачити кілька епох.

Внизу руїни давнього міста Пантікапей

   Назад ми спускались тими ж сходами. Незважаючи на те, що сонце піднялося вище, спускатися було набагато легше. Але ми не шкодуємо, що піднялися саме Мітридатськими сходами, тому що ми побачили дуже багато цікавого. А ще якесь відчуття перемоги, що я здолала цей шлях та відчуття гордості, що я там побувала. 

Вид з центральної площі на г. Мітридат, Мітридатські сходи та Обеліск Слави

   Далі ми вийшли на головну площу міста. Площа розділена на окремі зони. Перша, на яку ми вийшли, присвячена пам'яті  героїв-захисників. Тут встановлені меморіальні дошки, горить Вічний вогонь в пам'ять героїв керченсько-феодосійського десанту. 

Центральна площа міста. Меморіальна частина

   Піднявшись невисокими сходами, ми опинились біля фонтану, який розміщений перед будівлею драматичного театру ім. А.С. Пушкіна.  Тут розміщений невеликий парк, де можна посидіти на лавочці.  А далі серед дерев, у зеленому розкішному оточенні, встановлено пам’ятник воїнам-афганцям.

Центральна площа. Драматичний театр та фонтан

  Далі ми повернули на одну з найкращих вулиць міста. Вона вузенька, не широка, але вся поринає в зеленому оточенні дерев. Це пішохідна вулиця, яка викладена тротуарною плиткою, а посередині стоять розкішні ліхтарі. Обабіч дороги розміщені магазини, бутики , кафе та ресторани. Вулиця не довга, проте пройти нею дуже приємно, стоять лавочки, де можна посидіти, перепочити.

   Назад ми вирішили пройтись іншою вулицею, паралельною цій, але пошкодували. На ній не будо абсолютно нічого цікавого, навіть жодного дерева ми там не побачили, довелося йти по жарі, під сонцем.  

Пішохідна вулиця міста

   В місті багато дитячих майданчиків, як платних так і безкоштовних.

Дитячий майданчик

   Вирішили трішки повернути на набережну міста. Тут було пусто, людей майже не було, мабуть, тому, що був полудень. 

Набережна міста

   Тут ми побачили у парку  пам’ятник О. Пушкіну, який був відкритий у 1999 році до його 200-річчя. Пушкін  зі своїми друзями один раз відвідав місто у 1820 році. Незважаючи на те, що це було літо, погода виявилася холодною і дощовою. Письменник залишився байдужим до цього міста.

   Проте містяни, на честь цієї знаменної події, вирішили встановити пам’ятник Пушкіну на набережній міста. 

Пам'ятник О.С. Пушкіну на набережній

   Але як же в таку спеку, не пірнути у прохолодні води Чорного моря. Нам порекомендували не зупинятись на міських пляжах, а відправитись у селище Геройське, яке знаходиться тут неподалік.

   І справді, це чудове місце. Пляжі тут піщані, широкі, берег пологий, відпочиваючих небагато, місця вистачає всім. Дуже гарне місце для відпочинку з дітьми. Тут тихо, спокійно, ніякого шуму, гамору. Хто полюбляє саме такий відпочинок, вам тут сподобається. 

 Селище Геройське

   В селищі є пансіонати, можна зняти житло у місцевих жителів, можна розміститись в наметі. Тут є бари, кафе, де можна тихо посидіти, дискотек та шумних вечірок ви тут не побачите. При бажанні можна проїхати на катері або на яхті.

   Води влітку тут прогріваються дуже швидко, адже поруч знаходиться Керченська протока, куди потрапляють теплі води Азовського моря, а із-за невеликої глибини вони швидко прогріваються. Тут можна спостерігати за суднами, які проходять через Керченську протоку.

Селище Геройське. Керченська протока

   Селище має також давню історію, яка відноситься до VІ -   VІІ ст. Це було грецьке поселення, яке отримало назву Німфей, яке пізніше ввійшло до Боспорського царства.

   Зараз тут можна пройтись по руїнам святилища Демітри, оборонних споруд та будівель. Там проводяться археологічні роботи. Як раз в той час, що ми там були, там працювала група археологів, які приїхали сюди для вивчення цієї місцевості. Проживали вони у наметах і як нам сказали, вже близько місяця.

   Також у селищі  стоїть меморіал десантникам. 

Селище Геройське. Керченська протока

   Відпочинок сподобався, але на жаль у нас не було достатньо часу. Ми пробули тут зовсім мало.  А тут ще так багато цікавого можна було побачити та корисного дізнатись.

   Що можна ще відвідати в Керчі та її околицях?

• Фортеця Єні-Кале
• Мис Зюк (с. Курортне, північ Керчі)
• Аджимушкайські каменярні (с. Аджимушкай)
• Грязьовий вулкан  Джау-Тепе (Керченський п-ов, с. Вулканівка)
• Храм Святого Іоанна Предтечі
• Царський курган
• Керченська фортеця
• Керченський історико-археологічний музей
• Генеральські пляжі (між с. Золоте і с. Курортне)
• Античне городище Акра або Кримська Атлантида
• 29-а батарея ЧФ часів Другої Світової війни (с. Челядиново, південь Керчі)
• Олівінські каменярні (південний захід Керчі)
• Керченський лапідарій (музей каменю)
• Музей Ельтигенського десанту (с. Геройське)
• Мелек-Чесменський курган
• Киз-Аульський маяк
• Давнє городище Мирмекій (захід Керчі)
• Етнографічний музей «Побут Керчі»
• Керченська картинна галерея
• Склеп Деметри
• Музей океанографії та рибного господарства
• Античне городище Китей (с. Заповітне)
• Мис Ліхтар (північно-східна частина Керчі)

-          А вам довелось відвідати Керч?

-          Де ви побували, що бачили?

-        Які місця можете ще порекомендувати для відвідування в Керчі та її околицях?

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

 Наступний пост буде "Новий світ: чи справді там рай?"