Завершити наш відпочинок на Арабатській стрілці, ми вирішили відвідавши біосферний заповідник «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна. Це унікальний куточок степової незайманої природи, якої ще не торкнулась діяльність людини. Це одне з 7 природних чудес України, це один з найбільших і найстаріших заповідників країни, це неповторний світ флори та фауни, який вражає своїм різноманіттям. Це куточок справжньої живої природи, який відвідавши один раз, хочеться повернутися сюди знову і знову.
Так сталося й у
нас. Перший раз ми відвідали біосферний заповідник «Асканія-Нова» у 2010 році.
Минуло цілих 10 років і ми повернулися сюди знову. Якась ностальгія по
прекрасному, змусила нас відвідати цей мальовничий степовий край.
Підійшов до
кінця наш відпочинок на Арабатській стрілці. І дорогою додому, ми вирішили
заїхати в «Асканію-Нова». Ця подорож була запланована завчасно. Плануючи свій
літній відпочинок, відвідування заповідника було обов’язковим.
Їдемо до заповідника. Тільки-но звернули з
головної дороги ліворуч, де був вказівник на Асканію-Нова, нас зустріла височенна стела, вгорі якої була скульптура чорного
степового орла, а під ним написані приємні слова «Ласкаво просимо». Подорож
обіцяла бути цікавою.
 |
| Заповідник "Асканія-Нова" запрошує |
Але дорогою нас очікувало розчарування. Не
встигли ми проїхати, як нас чекав неприємний сюрприз: те по чому ми почали їхати,
дорогою назвати неможливо. Так, дороги в нашій країні не найкращі, але дорога,
яка веде до заповідника, це одна з найгірших, якою мені доводилось їздити.
Дорога колись була асфальтована, але на сьогоднішній день асфальту там майже не
залишилось. Ями та вибоїни посипали
щебенем, який під час поїздки розлітається. Автомобіль їде повільно, на
мінімальній швидкості, їхати швидше просто неможливо. А в машині так підкидає в
різні боки, що не рятують навіть паски
безпеки. Відстань у 30 км ми подолали десь за годину.
Це просто сором.
До місця, яке відвідують туристи з усієї України і не тільки, неможливо
нормально доїхати. Куди дивиться місцева влада? Якщо дорога не буде
відремонтована, кількість відвідувачів зменшиться. Не можна цього допустити.
А навколо розкинувся степ, той самий, первісний. Навіть
не віриться, що є в нашій країні місця, яку не порушила людина. Це починається
територія заповідника. Цей степ називається еталонним цілинним, тобто такий,
який жодного разу не був зораним. Площа цієї незайманої землі становить 11 тис.
га. Трави тут густі та високі. Говорять, що в минулому трави виростали такої
висоти, що важко було побачити в ній навіть коня. На цю територію заборонено втручатись людині.
Тут все відбувається природним шляхом. Навіть, якщо трапляються пожежі: у
сильну спеку, від удару блискавки тощо, то їх не гасять. Вигоряють великі
території, але через деякий час все це оновлюється, оживає і буяє зеленню. Тут
є рослини, коріння яких, у пошуках вологи, сягає 15 м у глибину. Ця місцевість
унікальна – це єдине місце в Європі, де зберігся типчаково-ковиловий степ.
Біосферний заповідник «Асканія-Нова» входить
до міжнародного списку біосферних резерватів ЮНЕСКО.
З іншого боку
дороги рілля. Десь там недалеко ходить лелека.
Далі знову степ.
Ось ми під’їхали до загородженої території, біля
якої вказівник.
А за парканом – на заповідній території, серед трав’янистої степової рослинності, вільно собі живуть бізони
Так незвично побачити їх, не в зоопарку, а просто серед живої природи. Вони вільно можуть ходити серед степової рослинності, лежати,
щось їсти.
І ось ми в’їжджаємо в сам населений пункт із
назвою Асканія-Нова. Ще трохи і ми вже на місці. Оскільки зараз режим
карантину, то при під’їзді автомобіль зупиняють і всім міряють
температуру.
Автівку можна поставити на парковку біля входу або трохи далі, все це
безкоштовно.
Далі ідемо до каси. Оскільки зараз
карантин, то і в заповіднику є деякі обмеження. Екскурсії зараз не проводяться,
але самостійно відвідати зоопарк і дендропарк можна.
Вартість (без супроводу
екскурсовода):
Дорослий – 65 грн
Дитячий – 45 грн
Пільгові категорії - безкоштовно
Час роботи:
8.00 – 17.00 (без вихідних і святкових
днів)
На самостійне відвідування дається один квиток для відвідування зоопарку і дендропарку (дендропарк можнам відвідувати безкоштовно). Ми ж хотіли вирушити на екскурсію «Ретросафарі». Скільки разів чули, бачили по телевізору африканське сафарі – це щось неймовірне, серед дикої природи побачити диких тварин. А виявляється, що на сафарі можна відправитись і не виїжджаючи за межі країни. Достатньо приїхати на Херсонщину, в біосферний заповідник «Асканія-Нова». Ми так і хотіли, але на превеликий жаль, нам не вдалося. Оскільки, це був літній період, тому у звязку з пожежонебезпечною ситуацією, відвідування екскурсійного маршруту «Ретросафарі» тимчасово призупинено. Нам залишилося самостійне відвідування екскурійного маршруту по зоопарку та дендропарку. Відвідуючи «Асканію-Нова» перший раз, ми пройшли маршрут з екскурсоводом. Це зайняло 2 години. Тому зараз ми можемо самостійно, не поспішаючи, поспілкуватись з мешканцями зоопарку і насолодитись природою цього затишного куточку рая.
 |
| Каса зоопарку та дендропарку "Асканія-Нова" |
А ось і вхідні ворота.
Перед входом висить графік роботи.
 |
| Графік роботи зоопарку |
А також правила
відвідування зоопарку «Асканія-Нова». Їх обов’язково треба прочитати, тому що кожен може знайти там те, чого він не
знав. Особливо про годування тварин. Багато хто, дійсно, намагається
підгодувати тварин, звичайно, з хороших спонукань, але для тварин це може
обернутись дуже погано. Адже ми, дійсно, не знаємо, чим їх можна годувати і в
якій кількості. Тому краще в першу чергу
ознайомитись з правилами перебування на території.
 |
| Правила відвідування зоопарку |
 |
| Коротка інформація про зоопарк |
 |
| Квітник |
 |
| Квітник |
 |
| Павич походжає |
А зараз трішки історії самого біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна.
Засновником заповідника вважається барон Фрідріх Фальц-Фейн, нащадок
німецької династії Асканіїв (звідси і назва заповідника).
В 1828 році, німецькому герцогу, дідусеві засновника Асканії, були
передані степи Хесонщини. Метою було заснування великого господарства по
розвденню овець і виробництву вовни. В чому він досяг великого успіху. Але його
онук пішов зовсім іншим шляхом.
З самого дитинства Фрідріх дуже любив природу, він не тільки
захоплювався нею, а й вивчав її. Батьки раділи захопленню сина. Коли він
поступив до гімназії, подарували йому пташиний вольєр. З часом на їхньому
подвір’ї з’явилося багато степових мешканців.
Коли Фрідріх почав вести господарство самостійно, він помітив, що
випасання овець знищує всю рослинність угідь і завдає великої шкоди місцевості.
Він прийняв рішення - зберегти ділянку, яка йому належить, у первісному стані. У
1898 р. територію, площею у 2 тис. га,
він виділив під заповідник.
Все своє життя він присвятив заповідній
справі. Витрачав на це усі прибутки від продажу овець та вовни. Йому вдалось
придбати та переселити в Асканію багато видів тварин, які не характерні для
території України: тібетські яки, кенгуру, африканські страуси,
австралійські ему. Також у заповіднику почали розводити тарпанів (диких коней
Пржевальського).
Після його смерті його справа продовжила жити. Вдалося зберегти його
надбання і добитись для Асканії статусу національного заповідника. Це сталося
1919 року.
Сьогодні заповідник є державним і його справами керує Українська
Академія аграрних наук.
На території установлено пам’ятник засновнику
заповідника Фрідріху Фальц-Фейну.
 |
| Пам'ятник Фрідріху Фальц-Фейну - засновнику заповідника |
Далі можна побачити стенд із зображенням
функціональних зон заповідника.
 |
| Інформаційний стенд |
А також схему загонів Великого Чапельського поду.
 |
| Інформаційний стенд |
І тут ми потрапляємо до першої зони зоопарку –
орнітологічний парк.
 |
| Орнітологічний парк |
 |
| Господарі зоопарку |
А ось цей вінценосний журавель є одним з основних об’єктів зоологічної колекції, з 1907 року. Його батьківщина – степи та напівпустелі Африки. Ну справжній красень. Підходить близько до людей, ще й позувати і фотографуватись полюбляє.
 |
| Вінценосний журавель |
Ну а хто ж не мріє побачити рожевих фламінго? Їх
батьківщиною є Центральна Африка, Середня і Південна Азія та Південна Європа. Подивіться, як незвично їх бачити на такій
довгій лапі, ще й заховавши голову.
 |
| Рожеві фламінго |
Птахам тут добре живеться. У них зручні вольєри, а також
для них створені штучні водойми, де вони можуть плавати та пірнати. Тут можна
побачити качку-крижень. Їх група
чисельна, адже вони добре розмножуються. Мешкають вони в Сибіру, на Далекому
Сході, в Монголії та Індокитаї. В колекції зоопарку з 1969 року. Є об’єктом
спортивного полювання.
 |
| Качка-крижень |
Мешкає тут і лебідь-шипун. Поширені вони в багатьох районах помірного поясу Європи та Азії. В колекції зоопарку знаходиться з 1891 року. Добре розмножуються. Є одним з основних декоративних видів паркових водойм.
 |
| Лебідь-шипун |
Тут можна
побачити гуску гірську, яка мешкає в Середній та Центральній Азії на висоті від
1000 до 4000 м над рівнем моря. Зимує в Індії та Пакистані. В
Асканії-Нова утримується з 1990 року, а з 1999 року виведена штучна популяція. Постійно розмножуються.
Вид
перспективний для включення до Червоної книги МСОП.
 |
| Гуска гірська |
А взагалі, для
птахів, тут справжній рай. Вони можуть вільно пересуватись по вольєру, які
достатньо великих розмірів, деякі, такі як павичі, взагалі можуть ходити або літати по всій території
заповідника, для водоплавних птахів є штучно створені водойми, в яких вони
вільно плавають та купаються. Є острівці, на яких стоять їхні будиночки,
місточки, якими вони можуть переходити. Все це знаходиться в зеленій зоні, де
багато дерев та трав’янистих
насаджень. А восени деякі птахи зоопарку відлітають у теплі краї, а навесні знову повертаються до "Асканії Нова".
 |
| Територія орнітопарку для водоплавних птахів |
 |
| Територія орнітопарку для водоплавних птахів |
 |
| Територія орнітопарку |
Також в окремих вольєрах можна побачити дрібніших птахів
– це кури різних порід, фазани, папуги.
 |
| Вольєри орнітопарку |
Наприклад, курка гамбурзька.
 |
| Курка гамбурзька |
Біля кожного вольєра з тваринами є таблички з назвою
тварини, яка тут мешкає та короткою інформацією про неї.
А ось цей павич
– справжня фотомодель. Добре позує перед камерою і фотографується з усіма, хто
забажає.
 |
| Цей павич дуже любить позувати |
А ще серед птахів розмістилась велика клітка з кумедними
кроликами різних порід.
 |
| Кролики |
На території зоопарку можна побачити монументальні кам’яні споруди –
кам’яні половецькі баби. Вони з’явилися на
території сучасної степової України
близько 6 тисяч років тому.
 |
| Кам'яні половецькі баби |
Дуже добре, що працівниками заповідника по території
прокладені екскурсійні маршрути. Де навіть самостійно, рухаючись за
вказівниками, ви все побачите і нічого не пропустите. Дуже гарна ідея.
 |
| Вказівники напрямку екскурсійного маршруту (розміщені по всій території зоопарку) |
Далі
ми продовжили свій маршрут. Територія дуже зелена, тіниста. Між деревами
зручні алеї.
 |
| Зелена зона на території зоопарку |
Територією
проходять штучні водойми, є містки.
Є дуже цікаві та незвичні місця.
Або справжні куточки раю.
 |
| Райський куточок |
Є тут штучне озеро, в якому плавають лебеді,
качки.
 |
| Штучне озеро з лебедями |
На березі установлені дерев’яні будиночки для птахів.
Поруч стоять лавочки, чистенькі,
пофарбовані. Ті, хто приїхав самостійно, ні з екскурсійною групою, може
посидіти, перепочити, насолодитись цією красою.
 |
| Зона відпочинку |
По всій
території стоять урни для сміття.
 |
| Урни для сміття (по всій території зоопарку) |
Є
такі майданчики для перепочинку.
 |
| Зона відпочинку |
 |
| Дренажна система для живлення рослин у зоопарку |
На території багато годівничок для птахів.
 |
| Годівнички |
Проходячи
маршрутом, по всій
території вздовж стоять лавочки.
Тут мешкають
єноти-полоскуни: дівчинка і хлопчик. Оскільки, єноти-полоскуни більшу частину
доби сплять, то нам пощастило їх побачити в той час, коли вони розважались і
бігали по своїй клітці.
 |
| Єнот-полоскун |
 |
| Бобер болотяний |
 |
| Нутрія |
Далі, рухаючись
по маршруту, ми потрапляємо до секції копитних тварин.
 |
| Секція копитних тварин |
 |
| Лама глама |
 |
| Будиночок і їдальня лами глами |
На великій території мешкає олень Давида. На жаль, в
дикій природі він зник. Утримується лише в зоопарках Європи та Азії. Цей вид
занесений до Європейського та Червоного списків МСОП.
 |
| Олень Давида |
Поруч знаходиться вольєр лані європейської. У дикій
природі вони мешкають на південно-західному узбережжі Мармурового моря, вздовж
південного узбережжя Малої Азії та у південно-західній Африці. У
напіводомашненому виді утримується у парках і мисливських господарствах
багатьох країн. Акліматизація в зоопарку «Асканія-Нова» почалась в 1889 році.
 |
| Лань європейська |
На території зоопарку є туалет.
 |
| Туалет |
Також є
фонтанчик з водою.
 |
| Фонтанчик з водою |
Столик і лавки, де можна посидіти.
 |
| Місце для відпочинку |
Далі ідуть вольєри зі страусами.
Найбільший
птах світу – африканський страус. Але щоб його побачити, не
обов’язково їхати до Африки, можна завітати до «Асканії-Нова». Їх тут два:
самець і самочка. Самець, ну справжній спортсмен, може легко брати участь у
забігах на довгі та короткі дистанції. Із задоволенням бігає навипередки з
відвідувачами зоопарку. І йому це дійсно подобається.
 |
| Африканський страус |
Крім того, ще й
фотомодель. Їх зріст сягає 2-х метрів, а важити можуть від 100 до 150 кг. Жити
можуть до 30 років.
Мешкають вони на
півострові Сомалі та північно-східному узбережжі Кенії.
 |
| Африканський страус |
А ще тут можна побачити австралійських страусів ему. Ему
звичайний менший за розмірами та вагою від африканського страуса. Його зріст
може сягати 1,7 м, а вага – 40 – 50 кг. Та й вік життя їх удвічі коротший – 10
– 14 років.
В Австралії, ему
– один з основних об’єктів страусівництва. В колекції зоопарку з 1895 року.
Добре розмножуються.
 |
| Австралійський страус ему |
Далі можна
побачити дуже незвичну тварину – мара патагонська. Це гризун, який мешкає в
Аргентині (Південна Америка) в низинних місцях,таких як ліси, чагарники.
 |
| Мара патагонська |
Далі можна
побачити альпако, яка мешкає в Південній Америці, в Перу. Це одомашнена
тварина, яку розводять заради вовни. Якщо тварину стрижуть двічі на рік, то
отримують понад 1 кг дуже гарної вовни. Із шкіри виготовляють домашні туфлі та
килимки.
Весь час вони
пасуться на гірських перуанських луках, великими стадами, униз їх приганяють
лише для стрижки.
 |
| Альпако |
Тут є місце для
відпочинку та фонтанчик з питною водою.
 |
| Зона відпочинку і фонтанчик з питною водою |
Вольєр, де мешкають кози.
 |
| Вольєр з козами гірськими |
Далі можна побачити гуанако – безгорбий верблюд Нового
Світу. Мешкають вони в Південній
Америці, від Перу до Патагонії на висоті 4 – 5 тис. метрів над рівнем моря.
Тримаються
стадом від 4 до 25 особин під керівництвом самця-вожака. Про небезпеку
повідомляє вожак коротким переривчастим іржанням. Добре плавають, полюбляють
стояти та лежати у гірських потоках.
 |
| Гуанако |
Далі йдуть вольєри з небезпечними тваринами.
Блакитний Гну мешкає в Південній та Східній Африці.
Тримаються стадами від 6 до кількох десятків особин. Іноді об’єднуються у
величезні стада, де нараховуються сотні, а то й тисячі гну.
Вид віднесений до Червоного списку МСОП.
 |
| Блакитний гну |
Американський бізон, який мешкає в Північній Америці. Тут
до початку ХVІІІ ст. мешкало понад 600 млн особин. Знищення тварин з приходом
європейців на материк привело до скорочення популяції бізонів до 835 особин до
1889 року. Вид був взятий під охорону. В
результаті виконання заходів по відновленню виду в американських національних
парках і заповідниках, чисельність на даний час досягла декількох десятків
тисяч. Вага може досягати від 600 до 1000 кг. Жити можуть до 25 років.
Тримаються
невеликими стадами: окремо бики (10 – 12 особин) і окремо корови з телятами (20
– 30 особин). В період гонів самці приєднуються до стад самочок, виганяючи з
стада молодняк, старше 2-х років, охороняючи гарем.
Перша пара
бізонів була завезена в зоопарк «Асканія-Нова» в 1897 році, перший приплід
отримали в 1901 році. В асканійському степу зазвичай утримується стадо бізонів
в 40-50 особин, де вони живуть цілий рік під відкритим небом.
 |
| Американський бізон |
Гаял – одомашнений гаур. Вага може
сягати від 800 до 1000 кг. Флегматична
та спокійна тварина. Використовується як м’ясна худоба. Утримують гаялів не так, як свійських
корів у Європі. Гаяли завжди пасуться на свободі, та коли треба піймати самця,
його заманюють сіллю або коровою прив’язаною у лісі.
В зоопарку «Асканія-Нова» розводять з
30-х років ХХ ст..
Мешкають у Бірмі,
Індії, Непалі, Асаамі, Індокитаї.
 |
| Гаял |
А далі йде вольєр з дуже цікавими
тваринами – худоба
ватуссі. Здається, що схожі вони на наших домашніх корів, проте
в очі одразу ж кидаються їхні довгі та розлогі роги. Розмах їх становить до 2,5 м . Вага цих
тварин становить від 510 до 680 кг. Живуть 19 – 25 років.
Утримуються
тварини стадами. Мешкають у Східній Африці. Європейці вперше зустріли
африканський тип довгорогої худоби наприкінці ХІХ ст. на озері Ківа (Африка).
Назва худоби, мабуть, походить від назви племені високих людей негроїдної раси,
що розводили цю худобу. В Африці ватуссі вважаються священними тваринами. Їх
кількість служить мірилом багатства та соціального статусу. Цей народ вважав
своїм першим обов’язком - забезпечення
благополуччя худоби, що дає молоко, яке пили, змішуючи з кров’ю.
В зоопарк «Асканія-Нова» ватуссі завезені в 1958 році,
розмноження розпочалося в 1960 році.
 |
| Худоба ватуссі |
Далі ми побачили ще одну рогату тварину – кафрський
буйвол. По вазі вони перевищують худобу ватуссі, і можуть бути від 600 до 900 кг. Тривалість
життя 20 – 25 років.
Роги цих тварин
також цікаві: на лобі розширені та сплощені куленепробивним «шоломом». Мешкають
у Східній частині Африки, у спокійних місцях, де тварин не турбують. Тримаються
в стаді, які складаються з сотень, а то й тисяч особин, а там, де турбують – 30
– 60 тварин.
Вид занесений до
Червоного списку МСОП.
 |
| Кафрський буйвол |
Далі можна побачити осла свійського. Ще в стародавні часи
ослів розподіляли на породи. Зараз відомо понад 250 порід свійських ослів, які
дуже мінливі за розмірами та мастю. Зустрічаються білі, коричневі, чорні, руді,
однак найчастіше – сірі різних відтінків. Особливо цінними вважаються ряба та
чубара масті.
Тривалість життя
може бути від 15 до 30 років. Вага тварин – 65 – 70 кг.
Осли були
приручені раніше, ніж коні. Їх вважали найкращими у світі, бо мало їли, несли
більш важкі вантажі та проходили довші відстані, ніж коні. Широко
використовуються у країнах Африки, південно-західної Азії, на півдні Північної
та Південної Америки.
Свійські осли
походять від африканського дикого осла родом з Північної Африки. Одомашнення
осла відбулося у Верхньому Єгипті та Ефіопії ще 5 – 6 тисяч років тому. Вони
широко застосовуються як верхові та в’ючні тварини.
 |
| Свійський осел |
Поруч мешкає одна з найкрупніших африканських антилоп –
канна. Їх вага може сягати 500 – 700 кг, тривалість життя – 15 – 20 років.
Тримаються групами по 8 – 10 особин, іноді, особливо під час міграцій,
утворюють великі стада.
Канни вперше
завезені в асканійський зоопарк в 1886 році. Тут з 1947 року почали їх
приручати та доїти. Від однієї самки за лактацію отримують 642 кг молока
жирністю 8 – 14%.
Мешкають у
посушливих районах Африки, на південь від Сахари.
 |
| Антилопа канна |
Ось така камерунська коза мешкає в зоопарку. Їх головна особливість - мініатюрний зовнішній вигляд, тому їх називають карликовими, пігмеями або мінікозами. Їх висота сягає 0,5 м, а довжина - 0,7 м. Самці важать від 16 до 24 кг, самочки - від 9 до 16 кг. Вона вважається однією з перших порід, яка була одомашнена.
На Близькому Сході вони користується популярністю і у тигрів. Дуже цікаво, що тигри їх не з'їдають, а випивають їх молоко і відпускають.
 |
| Камерунська коза |
А ось і ці чудові смугастики – зебри. Не
уявляю, як природа могла створити таке диво.
Зебра Греві –
найкрасивіша та найкрупніша серед усіх видів зебр. На світлому фоні тулуба
розміщені поперечні чорно-коричневі смуги (у новонароджених –
шоколадно-коричневі). Дуже вузькі та дуже близько розташовані одна біля одної,
найширші – в районі шиї. Цей вид зебр дуже відрізняється від інших: довгі лапи,
довга морда та великі округлі вуха. Хвіст має китицю тільки на кінчику. По
середній лінії спини проходить темна смуга (ремінь).
Вага становить 350 – 450 кг, тривалість
життя у заповіднику «Асканія-Нова» 17 – 19 років.
Мешкають в
заповідниках та національних парках Кенії та Ефіопії.
Вид занесений до
Червоного списку МСОП, списку СІТЕС.
 |
| Зебра Греві |
Ще один вид зебр – зебра Чапмана. В зоопарку
«Асканія-Нова» вага дорослих самців становить 247 – 345 кг, самок – 210 – 298
кг, новонароджених – 30 – 35 кг. Живуть тут 25 років.
Загальний тон
окрасу жовтуватий, смугастість нижньої частини ніг бліда. В окрасі на боках та
крупі між широкими смугами є тонкі тіньові смужки, розташовані між чорними
смугами на білому фоні. Тоді як на животі та нижній частині ніг смуги відсутні.
Першу пару зебр
Чапмана завезли в «Асканію-Нова» в 1893 році. Перший приплід отримали в 1914
році. Живуть угрупованнями (гаремами), що складаються з жеребця-вожака,
декількох кобил та молодняку до 2-х років. У віці від одного до двох років
молоді зебри залишають стадо та утворюють одностатеві. Під час міграції,
рівнинні зебри утворюють тисячні стада.
Найбільша їх
кількість зберігається у Зімбабве (Африка), переважно у заповідниках.
 |
| Зебра Чапмана |
Мешкають у зоопарку і двогорбі верблюди.
 |
| Двогорбий верблюд |
Є коні.
 |
| Коні |
А також поні шетлендський. В зоопарку
«Асканія-Нова» самці мають вагу 138 кг, а самки – 133 кг. Тривалість життя 10
- 25 років. Невимогливі, характеризуються жвавим темпераментом.
Утримується в
зоопарку «Асканія-Нова» з 1956 року, з того часу вони регулярно
розмножуються. Тут уже отримано понад 60
малюків.
Шетлендський
поні (маленька тваринка) – одна з найстаріших тварин, вік якої нараховує 10
тисяч років. Походить з Шетлендських островів Півночі Великої Британії. У
середині ХІХ ст. відбулося значне розповсюдження поні в Англії та Шотландії. Їх
використовували у вугільно-добувних шахтах та рудниках. На початку ХХ ст. великі партії тварин експортувалися в Голландію, Німеччину, США. Використання
поні, як дитячого верхового коня, послугувало розповсюдженням по всіх країнах
світу.
 |
| Поні шетлендський |
Кулан туркменський мешкає в Туркменії та Казахстані.
Протягом ХХ ст. чисельність тварин в природі значно зменшилася. У минулому
напівосли були широко поширені у степах України, проте усюди були винищені.
Завезені в зоопарк «Асканія-Нова» з Бадхизу у 1950 році.
Занесений до Червоного списку МСОП, списку СІТЕС.
 |
| Кулан туркменський |
Ось майже завершилась наша прогулянка по зоопарку
«Асканія-Нова». Самостійна погулянка у
нас зайняла понад 2 години. Але це було дуже цікаво і захоплююче. Ми
поспілкувались з багатьма тваринами, зробили яскраві фото. Зоопарк тут дуже
просторий, за тваринами постійно доглядають, тому тварини почуваються добре.
Великі вольєри, затишні будиночки, місця для прийому їжі, всім цим та багато
чим іншим тварини забезпечені вдосталь.
Можна вийти із зоопарку і далі перейти до
прогулянки дендрологічним парком «Асканія-Нова». При бажанні можна повернутись і
ще раз пройти через територію зоопарку і вийти там, де і заходили. Ми так і
зробили.
 |
| Територія зоопарку |
Повертаємось алеєю до виходу.
 |
| Зоопарк "Асканія-Нова" Вийшовши з території зоопарку, треба перейти
через дорогу, де через окремий вхід потрапляєш до дендропарку. Нагадую, що
квиток один і на зоопарк і на дендропарк. Проте говорять, що білет треба купувати тільки у зоопарк, до дендропарку вхід вільний. Входів
декілька, залежно від того, де ви вийдете із зоопарку. Біля одного з входів,
куди ми й заходили, стоїть пам’ятник Ф. Фальц-Фейну (1863 – 1920). Далі при
вході висять таблички з написом про заборону: паління цигарок на території
парку, а також в’їзд
стороннього транспорту, навіть велосипеду.  Вхід в дендропарк "Асканія-Нова" Далі ми
бачимо інформаційний стенд про дендрологічний парк «Асканія-Нова».  Інформаційний стенд Тут так як і в зоопарку є лавочки, урни для сміття та
напрямок екскурсійного маршруту .  Вказівник з напрямком екскурсійного маршруту Місце дуже затишне, зелене, насичене киснем.
Навколо розміщені доріжки, якими можна не поспішаючи прогулюватись по парку. Здається,
що ти потрапив у справжній ліс. Коли їхали до заповідника, навколо стояв степ і
степ, а тут – справжній оазис серед степу. Неймовірна краса, справжня насолода
природою.
Загальна площа дендропарку 167 га. Парк складається з
трьох частин: старий парк, рідколісся з дібровами та новий дендропарк. Старий
парк був закладений у 1887 – 1893 роках і має площу 28 га. Рідколісся з
дібровами займають 52,7 га. Засаджувалося поступово, починаючи з 1907 року до
1969 року. Новий дендропарк почав розбудовуватись з 1966 року і займає площу
86,6 га.  Територія дендропарку Але треба бути уважним, в деяких місцях стоять
таблички з написом «Обережно! Отруйна гадюка». А на Україні і справді мешкають отруйні змії – це степова гадюка,
яка мешкає в степах України та гадюка звичайна, яка поширена по всій території
України.  Попереджувальна табличка на території дендропарку Далі, йдучи екскурсійним маршрутом, можна
побачити багато дерев та кущів, які завезені з різних куточків світу і
акліматизуються на півдні степової зони України, а саме в дендропарку
«Асканія-Нова». Зараз в парку росте понад 1030 видів рослин. Наприклад,
гібіскус сірійський, з родини мальвових. Батьківщиною якого є Мала Азія, Індія,
Китай.
А ще нам вдалося побачити як він цвіте:
маленькі рожеві квіточки, справді схожі на мальви.  Гібускус сірійський Принсепія китайська, з родини розових. Росте на Далекому
Сході Росії та в Китаї. Рідкісний вид Євразії.  Принсепія китайська А це молоденьке
деревце – юнабі ююба або китайський фінік, з родини жостерових. Поширений в
Середземномор’ї, Закавказзі, Китаї, Кореї, Середній та Західній Азії, Індії.
Рідкісний вид Євразії.  Китайський фінік Калина гордовина канадська. Батьківщиною є Північна
Америка.
До речі, біля кожної акліматизованої
рослини є табличка з написом: назва рослини, родина і її батьківщина.  Калина гордовина канадська Кірея японська, з родини розових.
Батьківщиною є Китай (так так, Китай, не Японія, це не помилка).  Кірея японська Бузок
перський “Розсіченолистий», родина маслинові.  Бузок перський “Розсіченолистий» Крилогорішник сірий, родина вербенових. Росте в Китаї,
Центральній і Південній Японії.  Крилогорішник сірий Ялівець віргінський,
родина кипарисові. Батьківщиною є Північна Америка.  Ялівець віргінський Бук лісовий, родина букові. Росте в Західній Європі,
Західній Україні, в Білорусі.  Бук лісовий Шовковиця біла «Плакуча», родина
шовковицеві.  Шовковиця біла «Плакуча» Бук лісовий «Розсіченолистий», родина букові.  Бук лісовий «Розсіченолистий» Ліріодендрон тюльпанний, родина магнолієві. Ми його ще
називаємо тюльпанове дерево. Це найближчий родич магнолії. Батьківщиною є
Північна Америка. Тюльпановим його називають за його пахучі жовті квіти, які за зовнішнім виглядом нагадують тюльпани. Квіти великі за розміром, до 6 см у діаметрі. Дерево у висоту може сягати 60 м, а діаметр стовбура – 3 м. Найкращий час для огляду тюльпанового дерева – у червні, коли він весь вкривається квітами.  Ліріодендрон тюльпанний Тис ягідний, родина тисових. Росте в Західній Європі, Північній Африці, Малій Азії, Північному Ірану. Занесений до Червоної книги України.  Тис ягідний Дуб каштанолистий, родина букові. Можна зустріти в Талишських горах, Азербайджані, на Великому Кавказі, в Північному Ірані.  Дуб каштанолистий Метасеквойя китайська, розсіченошишкова, родина
таксодієві. Росте в Китаї, в провінціях Хубей і Сичуань. Міжнародний Червоний
список.  Метасеквойя китайська Церцис канадський, родина цезальпінієві. Батьківщиною є Північна Америка.  Церцис канадський Далі ми підійшли
до старої водонапірної вежі, яка була повністю
обплетена дівочим виноградом. Вежа була побудована у 1892 році. Вона давала артезіанську воду для штучних
насаджень та великих водоймищ. Після спорудження цієї водонапірної вежі,
«Асканія-Нова» поступово перетворилась на справжній зелений оазис серед
типчаково-ковилового степу.  Водонапірна вежа Дівочий виноград
пятилисточковий, родина виноградові. Поширений в Північній Америці.  Дівочий виноград пятилисточковий Поруч знаходиться кам’яна
будівля.  З іншого боку пам’ятник 15 комсомольцям-десантникам, які
загинули від рук німецько-фашистських загарбників в роки Другої Світової війни
1941 року. Їх імена так і залишились невідомими.  Пам'ятник комсомольцям-десантникам А поруч меморіальна дошка від місцевих жителів, яка була встановлена у 1969 році.  Поруч можна побачити велетенський розлогий граб, родина
ліщинові. Поширений в Західній Європі, Прибалтиці, Білорусі та Україні. Цьому
грабу вже багато років, його обгородили дротяним парканом, щоб відвідувачі близько
не підходили. Це зроблено з метою збереження. На жаль, ми не знайшли ніде
таблички, яка б засвідчувала, скільки йому років. Але видно, що цей граб за
свій вік побачив і пережив дуже багато.  Граб А ми
продовжуємо свій шлях екскурсійним маршрутом.  Тут розмістились вікові дерева. Це дуб звичайний
«Пірамідальний», з родини букових.  Дуб звичайний «Пірамідальний» Далі проходимо повз стару частину парку, саме тут
розмістилися височенні дерева.  Стара частина парку  Далі можна побачити ялівець козачий, з родини
кипарисових. Росте в Південній та Центральній Європі, Західній Азії, Сибіру та
на Кавказі.   Ялівець козачий Бузок перський, родини маслинових. Росте в Західних Гімалаях, Афганістані, на Кавказі.  Бузок перський Ясен звичайний, родина маслинові. Росте в Європі, Середземномор’ї, Малій Азії.  Ясен звичайний За рослинами тут добре доглядають. Кожне дерево
обкопується, щоб рослина могла отримувати вологу та дихати.   Причому не тільки молоді деревця, а й дорослі дерева.  А
ось цьому велетню зробили підпірки, щоб воно під своєю вагою не зламалося.  Ось на цій галявині росте група дерев. Посаджені вони так, що з якого ракурсу ти не глянеш, то видно тільки 6 дерев, хоча насправді їх 7. Побачити всі дерева можна тільки тоді, коли підійти близько.  По всьому парку проходить дренажна система і
дерева отримують воду.  Дренажна система парку На Всесвітній виставці в Парижі, в 1900 році, система
зрошення парку «Асканія-Нова» отримала всесвітнє визнання і золоту медаль. Ф.
Фальй-Фейн при закладанні парку наказав робити свердловини глибиною 70 м, з
яких потужними насосами, щодня, для поливу викачували 300 тисяч відер води.  Дренажна система парку Все дуже добре продумано.  Дренажна система парку Тут росте туя західна «Пірамідальна», з родини
кипарисових.  Туя західна «Пірамідальна» Далі підходимо до штучного озера.
Навпроти розміщений грот.  Штучне озеро в дендропарку Біля озера можна посидіти на лавочці, відпочити,
насолодитись красою.  Зона відпочинку в дендропарку На цьому
наша прогулянка дендропарком підходить до кінця. Насолодившись цим унікальним
куточком серед степу України, ми іншою, коротшою, дорогою повертаємось назад. Прогулянка територією дендропарку зайняла у нас близько 2-х годин.
Це нова алея, яка була закладена у квітні 2019 року.  Алея, яка закладена на честь Г.М.Карасьова Закладена вона на честь Г.М. Карасьова – відомого інтродуктора деревних рослин на півдні України, який працював у дендрологічному парку «Асканія-Нова».  Біосферний
заповідник «Асканія-Нова» - це справжня перлина українського степу. Це місце
варто відвідати. Хоча б для того, щоб на власні очі переконатись у тому, що
людина може все. Навіть серед спекотного степу, створити справжній зелений
оазис. * А ви відвідували зоопарк та дендропарк "Асканії-Нова"? * Можливо вам пощастило побувати на ретросафарі? * Поділіться своїми враженнями. НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР Наступний пост "Керч - місто на злитті двох морів"
|
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар