Як цікаво провести час на Арабатській стрілці?

Якщо ви думаєте, що Арабатська стрілка – це просто піщана коса, яка розділяє Азовське море і затоку Сиваш, має степовий посушливий клімат, без налагодженої інфраструктури, де можна тільки купатись  у морі і засмагати на пляжі, то ви глибоко помиляєтесь. На Арабатській стрілці можна цікаво провести час: насолодитись усіма її красотами сповна та ще й оздоровитись її цілющими водами та повітрям.

Я хочу розповісти про те, як свій час провели на Арабатській стрілці ми.

За короткий час, що ми перебували там, нам вдалось відвідати:

• гаряче джерело в с. Стрілкове;
• затоку Сиваш;
• Гліцеринове озеро;
• гаряче джерело в с. Щасливцеве;
• Солоне озеро;
• Рожеве озеро;
• місто Генічеськ;
• храм Георгія Побідоносця в Генгірці;
• Меморіал захисникам Арабатської стрілки Генгірці;
• Крокодилову ферма в Генгірці;
• Біосферний заповідник «Асканія Нова».

·           І майже все це знаходиться на Арабатській стрілці та її околицях. 

        На території коси Арабатська стрілка знаходиться 3 джерела гарячих термальних вод:

• водолікарня «Гаряче джерело», при в’їзді в Генгірку (вхід платний);
• гаряче джерело за селом Щасливцеве (вхід 5 грн, пільгові категорії безкоштовно);
• гаряче джерело «Чокрак» за селищем Стрілкове (вхід безкоштовний).

-            Ми відвідали два з них: гарячі джерела за селищем Щасливцеве та Стрілкове.

Гаряче джерело в селі Стрілкове

  Це одне з трьох гарячих джерел Арабатської стрілки, найвіддаленіше від Генічеська.  Його ще називають Чокрак, це кримсько-татарська назва, яку джерело мало до 1945 року. Це така водойма,  в яку постійно ллється гаряча термальна вода. Незалежно від пори року, температура води не змінюється, вона коливається від +40 до +70⁰С. Її щільність та мінеральний склад перевищує у 6 разів склад вод Азовського моря. Вода містить в собі багато хімічних елементів, таких як йод, бром, бор, радон, хлорид  натрію тощо. Піднімається вона із свердловин, глибиною понад 1,5 кілометри.

Вода має лікувальні властивості і лікує багато захворювань, але має і протипоказання. З гарячого джерела також можна скористатись "каскадним душем". Поруч знаходиться джерело чистої питної холодної води. 

Гаряче джерело в с. Стрілкове

Лікувальні грязі та блакитна глина Сиваша

Поруч з гарячим джерелом  у затоці Сиваш знаходяться лікувальні грязі та блакитна глина.

Лікувальні грязі Сиваша – це пластична маса темно-сірого кольору з підвищеною щільністю. Вони містять сульфіди заліза, іонний комплекс, солі та інші мікроелементи. Сульфідно-мулова грязь підходить більшості людей і не викликає побічних ефектів.

 Лікувальні грязі Сиваша призначають при багатьох захворюваннях. але є і деякі застереження.

Якщо занурити свої руки глибше під грязі, то під ними можна знайти блакитну глину, яка також має лікувально-косметичні  властивості.

Вона містить в собі цілий мінеральний комплекс по догляду за обличчям, тілом, волоссям та шкірою голови. Щоденне використання глини сприяє регенерації клітин,освіжає та надає шкірі здоровий блиск. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості "Гаряче джерело в с. Стрілкове, лікувальні грязі та блакитна глина Сиваша (Арабатська стрілка)". 

 

Лікувальні грязі Сиваша

  Гліцеринове озеро

   Після  гарячого джерела ми вирушили до Гліцеринового озера.  Знаходиться воно недалеко від джерела,  проїхати метрів 800 південніше.  

  Озеро має штучне походження і з’явилось внаслідок  геолого-розвідувальних робіт, що проводились по всій косі. Геологи шукали нафту та газ, але знаходили переважно гарячі джерела. Викопали котловину, щоб вивчити структуру порід, але коли роботи завершились, з-під землі пішла вода, яка і заповнила цю котловину.  Так утворилось Гліцеринове озеро. Напуває це озеро підземне джерело, яке знаходиться на великій глибині, тому й вода в озері постійно холодна. Існує декілька версій його походження. Назва з’явилась не випадково, але самого гліцерину там не має і бути не може. Вся справа у складі води джерела, яка скоріш прісна, якщо порівнювати її з морською водою. Вода мінералізована, має м’яку, трохи маслянисту структуру. Якщо нею умитись, то відчувається легкий ефект гелю. 

  Територія навколо озера забудовується, зараз ведуться будівельні роботи, тобто це вже приватна власність. Є припущення, що і джерело перекинуть на цю територію. Наступного року вхід сюди вже точно буде платний.

  На території є церква Сергія Радонежського. Тут же  створена Алея Пам’яті, де поховані захисники України, які загинули на Майдані – герої Небесної Сотні, в зоні АТО та волонтери. Якщо пройти трохи далі, то там буде Сиваш: частково з білою, як сніг поверхнею - від виступаючої солі, а якщо зануритись у води, то можна знайти лікувальні грязі та блакитну глину.  Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості "Гліцеринове озеро в с. Стрілкове (Арабатська стрілка)".

Гліцеринове озеро

Гаряче джерело в селі Щасливцеве

   Наступну подорож ми здійснили до гарячого джерела, що знаходиться за селом Щасливцеве. До цього джерела дістатися набагато легше, адже воно знаходиться  біля головної дороги, що йде від Генічеська до селища Стрілкове, через села Генгірку та Щасливцеве.

   Вода гарячого джерела у селі Щасливцеве містить також йод, бром, натрієво-хлоридні мінерали і  має ті ж самі показання та протипоказання, що й в інших джерелах.

   В Щасливцевому вода знаходиться у трьох басейнах, які мають різну температуру. У першому басейні вона найгарячіша і може досягати 80⁰С, далі через труби вона передається до наступних, де вода вже  стає  менш гарячою. Температуру можуть витримати навіть діти.

Як і решта джерел Арабатської стрілки воно виникло внаслідок  геолого-розвідувальних робіт  у 1960-х роках по пошуку нафти та газу.  Несподівано із землі пішла гаряча вода, коли її відправили на експертизу, то виявилося, що вона мінеральна та лікувальна. Вона б’є із свердловини, яка знаходиться на глибині  1,6 км.

Було вирішено на цьому місці побудувати водолікарню всесоюзного масштабу. Плани були грандіозні: зробити біля гарячого джерела курорт, де за допомогою цілющих вод та лікувальних грязей, можна було б лікуватися цілорічно. Але перебудова і розпад СРСР все змінило.

Поруч із джерелом знаходиться Азовське море, а при вході до джерела розмістився ринок. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості " Гаряче джерело в с. Щасливцеве (Арабатська стрілка)".

Гаряче джерело в с. Щасливцеве

Солоне озеро

 Солоне озеро знаходиться недалеко від гарячого джерела, що знаходиться за селом Щасливцеве. 

   

   Солоне озеро – це природна водойма,  але форму, розміри, глибину зробили вже штучно. Озеро можна сказати, складається з двох озер, які мають прямокутну форму і ширину близько 200 метрів.  Посередині  між ними проходить неширока гребля. Вода тримається за рахунок того, що знаходиться по рівню Сиваша.

 Вода в озері не просто солона, а вона знаходиться на межі того, що в ній можуть утворюватися кристали солі. Вода  дійсно тримає на поверхні. 

Вхід на територію і парковка  безкоштовні, проте є платні послуги, якими можна скористатись: шезлонги, душ, туалет, "каскадний душ", масаж, різноманітні розваги. Біля озера є ринок, де можна придбати щось поїсти, а також - сувеніри. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості "Солоне озеро в с. Щасливцеве (Арабатська стрілка)".

Солоне озеро

Рожеве озеро

Рожеве озеро знаходиться зовсім недалеко, біля селища Генгірка є поворот на село Приозерне там і розмістилося озеро. 

Рожеве озеро, або його ще називають Генічеське (тому що знаходиться недалеко від Генічеська) має лиманне походження і є найбільшим у цьому районі.  Його площа становить 9,2 км².  Наповнюється воно водою із Сиваша. Солоність його змінюється залежно від пори року, найбільшою вона є влітку (найбільше випаровування) і досягає близько 26%0..  Проте влітку, озеро має найрожевіший колір, а в період дощів  воно менш насичене.

Можливо хтось думає, що в Рожевому озері так само як в Гліцериновому чи Солоному можна купатись,  то глибоко помиляється. Рожеве озеро – це колишнє місце видобутку солі, зараз видобуток припинено. Тому сьогодні можна сюди приїхати просто подивитись, бажаючі можуть самостійно набрати лікувальної грязі, якщо з екскурсією, то послухати розповідь гіда  про історію цього місця, а також зробити яскраві фото.

 Як же насправді тут видобували сіль? Про це та багато іншого можна дізнатись у моєму окремому пості "Рожеве озеро в с. Приозерне (Арабатська стрілка)".

Рожеве озеро

 Генічеськ

А ще можна відвідати Генічеськ - це єдине місто, яке знаходиться поруч - на початку Арабатської стрілки. Знаходиться на березі Утлюцького лиману та Генічеської протоки. Разом з Арабатською стрілкою є морським, кліматичним, частково грязьовим курортом. 

Перша згадка про це місто міститься в наказі Катерини ІІ 1784 року. Назва міста "Генічеськ" походить від кримськотатарського "дженічи", що в перекладі означає "тонкий". А зараз саме таку назву має протока, яка омиває пляжі міста.

Так, у місті є пляжі, набережна,  багато різноманітних розваг та атракціонів як для дітей, так і для дорослих. Можна відвідати кафе, ресторани, нічні бари та дискотеки. Також можна прогулятись містом та відвідати цікаві екскурсії, щоб ознайомитись з історією міста та цікавими місцями у самому місті та його околицях.  Більше інформації можна дізнатись у моєму окремому пості "Генічеськ - місто Сонця та цілющого повітря".

Генічеськ. Сходи, що ведуть до моря

Крокодилова ферма в Генгірці

 Крокодилова ферма розмістилася на території комплексу «Papa De More» в Генгірці. Це виявилася зовсім маленька територія, на якій перебували її мешканці. Крім крокодилів там були зелені мавпочки, які сиділи в невеликих клітках.  Вони були  досить цікаві, кумедні і добре розважали відвідувачів, а ще там була хижа черепаха та єнот-полоскун.

   Відвідати крокодилову ферму можна щодня з 10.00 до 23.00, але найкраще відвідувати ферму в  часи годування. Тому що саме в цей час проводиться невеличка екскурсія ( 20 хвилин розповідають про мешканців ферми), потім відбувається годування крокодилів, а  по завершенні можна, в порядку черги, сфотографуватися з живим крокодилом. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості " Крокодилова ферма в Генгірці (Арабатська стрілка)".

Крокодилова ферма в Генгірці

Храм Георгія Побідоносця в Генгірці

Проїжджаючи селищем Генгірка, на пагорбі можна побачити культову споруду – це храм великомученика Георгія Побідоносця. Це неймовірної краси споруда, нова, сучасна, проте  виглядає велично.

Храм був побудований відносно недавно на пожертви  християн та сім'ї мецената  Астафурова Валентина Михайловича. Відкритий  у травні 2009 року. На територію вхід вільний. 

Храм великомученика Георгія Побідоносця в Генгірці

Меморіал захисникам Арабатської стрілки в роки Другої світової війни

 Поруч із храмом на пагорбі споруджено меморіал захисникам Арабатської стрілки від німецько-фашистських загарбників в роки Другої Світової війни.

Тут стоїть велика корабельна пушка, яка використовувалася артилеристами 127-ї морської батареї для оборони. Поруч стоїть стела з барельєфом і написом «Павшим героям, героям живым – памятник наш и любовь на века».

 

   З пагорба  відкривається вид на селище Генгірку. Більше інформації можна дізнатись у моєму окремому пості "Храм Георгія Побідоносця та меморіал захисникам Арабатської стрілки в Генгірці"

Меморіал захисникам Арабатської стрілки в Генгірці

      Це все те, що ми встигли відвідати за наш короткий відпочинок. У планах була ще страусина ферма, що знаходилась за селищем  Стрілкове на території пансіонату «Валок». В Інтернеті про неї багато інформації, і ті, хто відвідували,  неодмінно її рекомендують.  Ми намагались до неї потрапити, адже  доїхати можна лише власним транспортом, автобуси туди не ходять.  Їхали ми степом, горбатою дорогою, де навколо була суха трав'яниста рослинність, але ніяких вказівників до страусиної ферми ми не побачили. Проте через деякий час ми побачили блокпост з українськими війсковими.  Там стояв шлагбаум, якісь металеві споруди і майорів жовто-блакитний прапор. Проїзду далі немає, там нейтральна територія.

Ми зупигнились біля блокпосту, намагались розпитати у військових і нам повідомили про те, що дійсно там була чудова страусина ферма на території пансіонату «Валок», але після того, як загарбники вторглись на нашу територію, відвідувачів почало ставати все менше і менше, а страусів зараз там майже немає взагалі, залишився один страус.

 

Тому ми вимушені були повернути назад, страусів ми не побачили і омлету із стаусиного яйця ми так і не скуштували. 

Але попереду нас чекало не менш цікаве місце -  біосферний заповідник «Асканія-Нова». Про це буде окремий пост "Асканія-Нова - перлина українського степу".

 

• А ви відпочивали на Арабатській стрілці?
• Які ще  місця можна відвідати?
• Що цікавого можна побачити?
• Напишіть про це в коментарі. 

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост "Екскурсії з Генічеська"