Партеніт – це селище міського типу на узбережжі Південного
берегу Криму. Воно заховалося у затишній бухті між Ялтою та Алуштою.
За археологічними знахідками було виявлено, що люди тут проживали ще в кам’яному віці. І перші поселенці, що проживали на цій території – це були таври. За легендою, вони побудували на горі Аю-Даг храм своєї головної богині Діви. «Партеніт», у перекладі з грецької, означає «Діва». Так з тих часів воно й отримало свою назву.
Потім тут
проживали готи і Партеніт був їхньою столицею. У ІV – VІІІ ст. тут існував
порт, куди заходили кораблі з різних куточків світу. В 1908 році на території
було знайдено храм і гробницю Іоанна Готського. Партеніт має свою багату
історію.
Сьогодні Партеніт – це курорт, який щороку приймає велику
кількість туристів і відпочивальників. Так чим же саме приваблює туристів Партеніт сьогодні?
Чим зайнятися тут на відпочинку?
Море, пляж і сонце
І, звичайно, заради чого їдуть відпочивальники до Партеніту
– це чудове море, затишні пляжі і ласкаве сонце. Партеніт – гарне місце для
відпочинку.
Клімат тут субтропічний, тому літо та осінь не дуже
жаркі, а зима дощова. Ми відпочивали влітку, тому дійсно було тепло, але
виснажливої спеки не було. Нам дуже сподобалось.
Вузька берегова лінія простягнулась довгою смугою, тут
розміщені пляжі біля самого моря. Пляжів
багато і всі вони досить різноманітні. Є
пляжі, які належать санаторіям та базам відпочинку, вони більш оснащені,
доглянуті; є платні пляжі, де за вхід на територію треба платити, а якщо захочете
шезлонг або парасольку, то заплатити ще й додатково, а є громадські безкоштовні
пляжі, де взявши свою ковдру, парасольку
можна також гарно відпочити. Ми так і робили.
Пляжі переважно з гальки, але трапляються і піщані, є
пляжі навіть бетонні. В багатьох місцях є величезні кам’яні глиби.
Ми відпочивали на безкоштовному пляжі. До пляжу йшли
дорогою повз парк «Парадіз» (від центру), дорога йшла униз, місцями
спускались кам’яними сходами, далі незначним серпантином та місцями крутим
спуском. Дорога займала хвилин 15, а якщо йти назад, то мабуть довше,
враховуючи те, що коли йти назад буде стояти спека та ще й підйом угору. Дорога угору трохи виснажувала, але пройти
можна.
Море блакитно-смарагдового кольору, надзвичайно чисте, вода освіжаюча. Вранці взагалі прохолодна, занурившись в таку воду, зразу додається бадьорості. За день нагрівається і ввечері вже тепла. Іноді море може бути спокійним, а можуть і підніматися хвилі.
Людей на пляжі не багато, місця вистачало всім. Не треба
йти о 5.00 ранку, як у Ялті, Коктебелі, Судаку, щоб зайняти місця. Прийдете в
будь-який час, місце для себе знайдете.
Сонце в Партеніті
доброзичливе до людей, не кидає свої палючі промені, а помірно огортає ними. Ми були на пляжі аж до 12.30, ніякої
спеки та задухи не відчували. А зазвичай, під час відпочинку на морі, ми тільки до
11.00, а потім приходимо після 16.00., коли спаде спека.
На пляжі є розваги. Для дітей є батути, гірки. Можна
проїхати на "банані", човні. Є пірс, з якого бажаючі можуть стрибати у море.
На набережній є багато магазинів, ларьків, кафе, де можна
придбати морозиво, напої, якусь їжу, а також сувеніри, та речі, необхідні для
морського відпочинку: маски, круги, м’ячі, матраци, гумове взуття, одяг,
капелюхи, окуляри від сонця, дитячі іграшки тощо. Пропонуються різноманітні
екскурсії. Можна просто пройтись, прогулятись.
На пляжі місцеві жителі також пропонують купити кукурудзу варену, пахлаву медову, трубочки зі згущеним молоком, чурчхелу, ягоди ожини та малини та інше.
Ліворуч, на сході у нас мис Плака, а праворуч, на заході - гора Аю-Даг. А в бухті між ними розмістився Партеніт.
Гора Аю-Даг
Партеніт знаходиться біля підніжжя гори Аю-Даг, або як її
ще називають Ведмідь-гора. І справді, коли подивитися на цю гору, вона нагадує
велетенського ведмедя, який нахилився до моря, щоб попити води.
З цією горою пов’язана легенда.
Колись дуже давно в горах та на узбережжі Криму жило дике
стадо ведмедів. Керував ними вожак – дуже старий та грізний ведмідь. Одного
разу ведмеді знайшли на березі уламки корабля, а серед них маленьку дівчинку. Дівчинка
залишилась жити серед ведмедів і поступово виросла і перетворилась на гарну
дівчину. Старий вожак і усі ведмеді дуже любили її.
Одного разу, коли ведмеді пішли далеко на полювання, до
берега прибило човен, на якому лежав дуже гарний молодий юнак, але він був
виснажений голодом і спрагою. Дівчина виходила його і вони покохали один
одного. Юнак умовив дівчину попливти разом з ним на його батьківщину, вони сіли
в човен і між ними і берегом лягла широка блакитна гладінь…
Тут задрижала
земля під важкими лапами, заколивалось повітря від грізного реву. Це
повернулись на берег з далекого походу ведмеді і не знайшли дівчини. Вожак
глянув на море і зрозумів усе. Величезний ведмідь опустив свою пащу до
блакитної вологи із усіє сили почав втягувати воду, море почало міліти і човен
прибило знову до берега. Дівчина знала – її коханого розірвуть ведмеді, і стала
вона благати, заклинати старого ведмедя відпустити закоханих. І такою гарячою
була молитва дівчини, що страшний велетенський ведмідь помилував їх, але так і
не зміг залишити берег моря, він продовжував лежати і вдивлятись в далечінь, де
зникла його улюблена істота, до якої він так прив’язався.
І лежить старий ведмідь уже на березі тисячі років. Закам’яніло
його могутнє тіло. Його міцні боки перетворились на стрімкі прірви, висока
спина стала вершиною гори, яка досягає хмар, голова зробилась гострою скелею,
густа шерсть перетворилась на густий ліс.
Ось така легенда.
Ведмідь-гора – це не здійснений вулкан, який близько 160
млн років тому, хотів стати вулканом. В його надрах вирувала лава, гора
назрівала і росла вгору. Але щось пішло не так і вибуху не сталось.
Сьогодні гора Аю-Даг є однією з природних візиток Криму.
Цю гору можна побачити з будь-якого пляжу Партеніта, яка є чудовою локацією для фотосесій. А прогулюючись
по набережній санаторія «Крим», можна дістатись до самого її підніжжя.
Парк санаторію «Крим»
До парку санаторію «Крим» треба спуститись від парку
«Парадіз» ліворуч і там уже дорогою (куди веде дорога, туди йдете і ви)
рухатись до санаторію «Крим». Дорога
буде покручена, з підйомами то вгору, то вниз, але пройтись можна. Дорога займе десь 15 хвилин. Перед вами відкриється майданчик, де буде
стояти транспорт, а далі – вхід на територію санаторію. Там стоятиме охорона.
Якщо ви приходите зранку, то за вхід на територію треба платити і ви можете
відпочивати на пляжі цього санаторію або гуляти по парку цілий день, а після 18.00 на територію можна заходити
безкоштовно. Ми так і робили. Приходили до парку ввечері декілька разів, тут є
що подивитись і є де розважитись.
Санаторій «Крим» побудований ще за радянських часів, але
виглядає досить таки непогано. Територія велика (42 га), доглянута, багато зелених насаджень,
проходять алеї. Місце затишне, можна тихо, спокійно прогулятись територією,
насолодитись екзотичним ароматом рослин, які там ростуть, посидіти на лавочці в
тіні дерев. Санаторій великий, корпусів та інших будівель багато, усі вони
розміщені в різних куточках парку. Є
свій власний пляж.
Оскільки це санаторій, то увага приділяється не тільки
стаціонарному оздоровленню, а ще й оздоровленню природному. Тут рослини
насаджені спеціальними зонами, тобто рослини, які поєднуються між собою. Тому
прогулянка фітозонами допомагає зміцнити
здоров’я
дихальної системи. І це
добре відчувається.
Багато рослин тут посаджено ще в позаминулому столітті і
зараз є окрасою парку. Це велетенські гімалайські кедри, пірамідальні кипариси,
каштанові діброви, зарості тропічного бамбуку. Дуже багато різних квітів. У
парку можна побачити білочок, якщо пощастить - можна погодувати горішками.
Парк є витвором садово-паркового мистецтва. Тут
поєднуються чудові ландшафти з неперевершеною рослинністю, які укупі створюють
унікальну красу.
З території можна насолоджуватись гірськими краєвидами. Я якщо хто проживає
в корпусі на верхньому рівні, та ще й на верхніх поверхах, то взагалі відкривається
неймовірний вид: можна побачити гори в усій красі або насолодитись лазуровим
кольором моря.
На території санаторію є своя набережна, де ввечері збирається багато людей. Саме по ній можна підійти до Ведмідь-гори ближче, роздивитись детальніше.
Тут багато гарних клумб з квітами.
А на протилежному боці від
Ведмідь-гори, в іншому краю Набережної розташована її маленька копія. Це мініатюрна
гірка, яка має висоту всього 16 метрів і виступає у море, отримала назву Кучук-Аю, що в
перекладі означає «ведмежий» або «малий ведмідь».
Таку незвичну кругленьку форму вона отримала в результаті
вулканічної діяльності. Мільйони років тому розпечена магма намагалася
вирватися на поверхню, але так і не змогла, і застигла в такому стані.
На неї можна подивитись з набережної, з оглядового майданчика, можна спуститися ближче до моря, а можна піднятися на її верхівку. Бажаючих це зробити є багато. Перед вами відкриється неймовірний вид.
А ще на території
парку обов’язково треба відвідати тунель. Це справжній тунель, який
простягнувся у довжину на 122 м. Не бійтесь, там не страшно. Це не земляний
тунель, з павуками та кажанами, це більш-менш сучасна споруда. Вхід до нього
через двері, його стіни викладені бетонними плитами, в яких є круглі вікна,
вище йде оздоблення з металу, а на стелі
ввімкнута підсвітка. Підлога викладена плиткою, є кольорові зображення. В
тунелі відчувається прохолода.
Тунель – це підземний перехід від одних корпусів
санаторію до інших. В кінці тунелю є сходи, а є ліфт, яким можна піднятись на
схил гори до верхнього майданчика парку. Цікаво піднятись і подивитись навколо.
Захоплюючий вид.
Дельфінарій
На території санаторію «Крим»
працює дельфінарій. Це окрема велика будівля, де кілька разів на день дельфіни
показують свої виступи. Під час програми можна побачити, які це розумні
тварини. Які трюки, стрибки, танці, пісні
вони можуть продемонструвати. Один з дельфінів за допомогою пензлика і
фарб малює картину, яку тут же з аукціону і продають.
Після вистави з дельфінами можна сфотографуватись, можна поплавати, але все це за додаткову плату.
Парк санаторію "Утьос"
Можна здійснити недовгу пішохідну прогулянку в інший бік Партеніту, протилежний горі Аю-Даг – до мису Плака.
Спускаємось повз парк «Парадіз» до пляжу, на якому ми відпочиваємо. Далі повертаємо ліворуч і набережною рушаємо вперед. По дорозі ми будемо проходити повз пляжі, ларьки, кафешки. Доходимо до кінця пляжної смуги і піднімаємось угору на територію парку санаторію «Утьос». Парк є зразком садово-паркового мистецтва минулого століття. Площа парку складає 23 га. Парк створено в ландшафтному стилі і органічно включає залишки природного лісу.
Прогулюватись
парком, серед розкішних екзотичних насаджень, просто насолода. Можна пройти
тінистими алеями, посидіти на лавочці, послухати спів птахів. В парку багато тропічних дерев та чагарників,
клумб з яскравими та запашними квітами.
Повітря, насичене сумішшю ароматів лісу, моря і гір. Також на території є
фонтани та скульптури.
На території парку санаторію "Утьос" росте досить незвичне та цікаве дерево - самшит. Це найстаріший самшит. Його обхват становить 1,85 м, висота - 7 м, а вік - 1000 років. Стовбур досить покручений, проте саме дерево стоїть зелене та розкішне, і обіцяє ще довго бути таким.
Прогулюючись
парком, ми з його верхнього майданчика помітили гарну будівлю з червоним дахом,
і вирішили понад усе потрапити саме туди. І ми не пожалкували. Рухаючись униз
тінистими алеями, ми несподівано
опинились на чудовому майданчику. Мені навіть здалося, що ми потрапили у
казку. Перед нами з’явився, неймовірної краси, палац. Він
дійсно казковий. Поєднання яскраво червоного, бежевого та ніжно сірого кольорів
зробили свою справу. Маленькі вежі,
шпилі на даху, віконечка, які знаходяться в арочній проймі, кути оздоблені
декором додали йому неперевершеності. Це палац княгині Гагаріної. Над головним
входом розміщено родинний герб князів Гагаріних. Складається враження, що це
справді Середньовічний замок.
Трохи історії.
Історія цього замку трохи романтична, а трохи й трагічна.
Княгиня Анастасія Гагаріна багато років провела сумуючи за своїм чоловіком, Олександром Гагаріним,
який загинув на дуелі всього через три роки після їхнього весілля. В пам'ять
про свого коханого, вона вирішила перетворити садибу, в якій вони жили разом,
на справжній палац. Але грошей, на
будівництво палацу, в княгині не було.
Мрія княгині здійснилась, коли їй виповнилось 70 років.
Один з племінників (нафтовий магнат), який до неї завітав у гості, дав їй суму
необхідну для будівництва палацу. Через п’ять років, у 1907 році, на місці
їхньої садиби, з’явився
цілий палацово-парковий комплекс з церквою та винними підвалами. Недалеко
княгиня побудувала невелику лікарню, де безкоштовно лікувались місцеві жителі.
Але сама княгиня в цьому палаці так і не встигла толком пожити, в тому ж 1907
році княгиня Гагаріна померла.
На вході в будівлю висить вивіска «Палац княгині
Гагаріної. Пам’ятник
архітектури початку ХХ століття». Зараз тут розмістилася адміністрація
санаторію «Утьос». Туристів всередину палацу не пускають. Ми трохи
заглянули у відчинені двері і побачили
стіни ніжно блакитного кольору, височенна стеля, все це оздоблено ліпниною, а
на гору вели сходи. Далі ми в будівлю не заходили. Говорять, що тут є ресторан, відвідувачі можуть побачити цей
інтер’єр,
правда, не знаю чи він давній історичний, чи вже сучасний.
До 100-річчя від
дня смерті княгині Гагаріної, біля палацу було встановлено їй пам’ятник, де
вона дивиться на свій розкішний палац. Навколо стоять лавочки, клумби з
пахучими квітами, а недалеко церква.
Обійшовши цю затишну територію, ми вирушили алеєю до мису Плака. Знаходиться
він на території санаторію «Утьос», де встановлений вказівник з написом «Мис
Плака». В тому напрямку ми і пішли.
Трохи пройшовши алеєю і зробивши
незначний підйом вже протоптаними стежинами, ми опинилися на оглядовому
майданчику миса. Там відкривається чудовий пейзаж. На блакитній гладіні моря розмістилися дві
скелі: скеля «Верблюд» і скеля «Три сестри». Вигляд неймовірний.
«Плака» в перекладі з грецької означає «плоский камінь».
Його вік складає 150 млн років. Висота мису 50 метрів. Є різні версії його
походження. За однією з версій, це колишній молодий вулкан, який після свого
першого виверження, згас. Саме застигла магма утворила пагорб, у вигляді купола. Інша версія
свідчить про те, що це все ж таки нездійснений вулкан. Але якби там не було, нам
пощастило, що ми можемо насолоджуватись цією природною красою.
По мису можна трохи пройти. Звідси відкривається вид на
гору Аю-Даг, Партеніт та Кучук-Ламбатську затоку.
По мису можна трішки прогулятись. З верхівки, оглядового майданчика, можна трохи спуститись униз, туди ведуть кам’яні сходи. Там знаходиться гробниця Бороздіних і Гагаріних. Але могила самої Анастасії Гагаріної десь загублена. Вхід до склепу зроблений у вигляді арки і там стоять металеві ворота, перед якими встановлено великий металевий хрест. Вхід зачинено. Але пройтись і подивитись навколо можна. На самому мисі росте багато зелених рослин.
Відпочиваючи в Партеніті, можна також відвідати:
- Парк «Парадіз» в санаторії «Айвазовське» (вхід на територію платний)
- Музей каменю на території санаторію «Крим».
- Акваріум на території санаторію «Крим».
- Здійснити екскурсію на г. Аю-Даг, ознайомитись з комплексом середньовічних монастирів та церков, поселень та оборонних споруд.
- Палац Карасан (колишній маєток Раєвських, знаходиться на території санаторію «Карасан», потрапити можна з екскурсією, самостійно на територію не пускають)
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар