Польща. Варшава. Краківське передмістя.

 

   Кожне місто має найголовнішу вулицю, вона є найбільш значущою, найбільш красивішою, найбіль ривабливішою  для відвідування туристами та прогулянок місцевими жителями.  У Варшаві – це Краківське передмістя.

   Краківське передмістя – найголовніша і найкрасивіша вулиця Варшави за межами Старого міста.  Починається вона від Королівського замку на південь, плавно переходить у вулицю Новий світ і з’єднує історичний центр Варшави з центром сучасним. Краківське передмістя є частиною так званого «Королівського шляху», який веде зі Старого міста до Королівських Лазєнок і Вілянува. Вся вулиця Краківське передмістя забудована історичними палацами, костелами та престижними будинками.

   Історія району бере свій початок з ХІV ст.. Так, в 1454 році неподалік Краківської брами, що вела до Варшави, побудували  костел бернардинів. З того часу, район, що знаходився перед воротами, отримав в народі назву площа Бернардинського.

   З часом на площі Бернардинського почали з’являтися дерев’яні будинки та торгові ятки, вулиця поступово розбудовувалася. Однак, все змінила масштабна пожежа 1575 року. Оскільки більшість будівель були дерев’яними, то вони практично повністю згоріли.

   Після цієї пожежі міська влада розпорядилася в передмісті будувати лише кам’яні будівлі. Окрім цього район уподобала місцева знать, яка будувала тут величні помістя та палаци й часто приймала поважних гостей. Зокрема, тут розташовувалося господарство і землі родини Мазовецьких.

   Заможні купці також мали свої ділянки, які в основному розміщувалися вздовж дороги. З середини ХV ст. шляхта почала активно скуповувати землі міщан. Саме в цей період почали з’являтися палаци – Казимежовських, Конецпольських, Казановських та інших.

   Окрім дворянських резиденцій також розбудовувалися монастирі. Спільно з іншими культурними будівлями церкви та монастирі додавали неповторної атмосфери та естетики місту. Цікаво, що Краківським передмістям називали не окрему вулицю, а цілий район.

   З кожним століттям Краківське передмістя активно розвивалося. Так, в ХVІІ ст. від нього відходили дві невеликі вулиці Жезничя та Коротка вулиця.

   На Краківському передмісті встановили статую Божої матері й до кінця ХVІІ ст. виклали повністю бруківку. Це дозволило пересуватися вулицею каретам, а до 1855 року передмістя повністю газифікували. В районі швидко почали з’являтися будівлі, які ставали невід’ємною частиною ландшафту вулиці.

   Починається Краківське передмістя на Замковій площі, де колись стояли Краківські ворота, але в ХІХ ст. були зруйновані. Краківські ворота – важливий елемент укріплень Старого міста. Дорога вела на південь, у бік Кракова, уздовж берега Вісли над стрімким схилом. Уздовж дороги знаходилися найкрасивіші палаци і костели Варшави.

   У ХІХ ст. у Варшаві стрімко розвивалася промисловість, що безсумнівно вплинуло і на Краківське передмістя.  Місцеві підприємці накопичували статки, в результаті чого на головній вулиці Варшави з’явилися нові будівлі, серед яких Європейський готель, універмаг (перший у Варшаві), готель Брістоль, були побудовані будівлі Варшавського університету та Академії витончених мистецтв. Перпендикулярно Краківському передмістю в епоху бароко була створена Саксонська вісь – містобудівний комплекс площ, палаців та парків.

   Загалом, саме на Краківському передмісті проходили визначні для Варшави події, такі як вступ на трон Яна ІІІ Собеського, Варшавське повстання, численні студентські демонстрації, похорони видатних польських діячів Юзефа Пілсудського, Стефана Вишенського та інших.

   З початком Другої світової війни у вересні 1939 року багато будівель, в тому числі пам’ятки архітектури у Краківському передмісті, були зруйновані.

   Під час перебування Варшави в німецькій окупації, в передмісті часто проходили диверсії, спрямовані проти влади. Зокрема, через гучномовці транслювали промови польських активістів, демонстративно покладали квіти Адаму Міцкевичу та Миколаю Копернику, партизани знімали таблички з пам’ятників та будівель німецькою мовою.

   Відновлення історичної забудови Краківського передмістя розпочалося лише в 1948 році. Вдалося відбудувати палаци, де розмістили державні установи – Міністерство культури, Польську академію наук, Канцелярію президента Республіки Польща.

   Також відновили зруйновані під час війни пам’ятники Адаму Міцкевичу, Миколаю Копернику та Юзефу Понятовському. З часом на Краківському передмісті з’явилися нові монументи кардиналу Вишинському та Болеславу Прусу.

   Роки постійних реконструкцій перетворили Краківське передмістя на найкрасивішу вулицю Варшави.

    Вся вулиця та інші пам’ятки, розміщені на ній, були внесені у 1965 році до реєстру пам’яток. У 1994 році тракт королівської Варшави поряд з історичним містом і прилеглими вулицями, був оголошений історичним пам’ятником.

   У 2006 – 2008 роках Краківське передмістя було значно модернізовано. З’явились широкі тротуари і нова вузька бруківка з китайського граніту. Відтоді дозволений рух лише автобусів і таксі. Вулиця Краківське передмістя разом з вулицею Новий світ і Уяздовськими алеями є частиною Королівського тракту Варшави. Вулиця Краківське передмістя має перехрестя з багатьма вулицями міста.

   При цьому Краківське передмістя є практично єдиним архітектурним ансамблем в Європі, який вдалося відновити до дрібниць після руйнівних наслідків Другої світової війни. Через це архітектурні пам’ятки включили до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

   Туристи, які приїжджають в місто, не помічають відмінності між історичними будівлями, що не постраждали та тими, які були відновлені стараннями архітекторів і реставраторів.

Від Замкової площі на південь починається Краківське передмістя

   Важко уявити, що колись тут рухались у дорогих екіпажах королівські персони, а тепер можемо прогулятись тут ми. Тут же можемо побачити й громадський транспорт міста, він, до речі, є унікальним. Пасажирів, майже безшумно перевозять автобуси на електродвигунах, вони не забруднюють довкілля. І що цікаво, їм не потрібні лінії електропостачання. У 2020 році 130 електробусів рушили служити на користь громадянам. Цікаво, що вкладено було 100 млн доларів і ці гроші, як то кажуть, залишилися вдома. Автори ідеї автопроєкту самі ж поляки, до них рясно посипалися замовлення. Нещодавно Мілан придбав у Польщі близько 400 таких автобусів.

На Краківському переремісті дозволений рух лише автобусів та такс, рух інших видів транспорту забороненийі

   А ми вирушаємо насолоджуватись прекрасним.

   На початку вулиці розташований академічний костел святої Анни - один з найвідоміших храмів країни і один з найстаріших будівель міста. Таким він став завдяки  близькому розташуванню до найважливіших інститутів освіти. Недалеко від культової пам’ятки розташовується велика кількість польських університетів.

   Костел, улюблений городянами, вносить особливий колорит в історичний центр Варшави.  На службу в храм, а також послухати органну музику, приїжджає велика кількість прихожан з усіх куточків міста.  Цей прихід славиться своїми службами і дивним звучанням органної музики. 

Костел святої Анни

   Свої витоки храм бере від  монастиря, збудованого для ченців-францисканців княжою вдовою Ганною Мазовецькою. Побудований у 1454 році. Культова споруда була виконана у стилі готики, зоріла дотла на початку  ХVІ ст.

   На місці колишнього монастиря, тільки в наступному столітті, звели костел Варшави. Зроблено це було на власні кошти і за велінням Анни Радзивіл.  Над проєктом працював талановитий архітектор Міхал Енкінгер.

   На архітектурний стиль, вірніше електику стилів нинішнього храму, накладено відбиток часом, адже будівлю доводилося відновлювати й після інших руйнувань, що відбувалися в різні роки. Більшість руйнувань варшавської культової пам’ятки були нанесені шведською армією за часів походів Карла ХІІ. Тоді монастир був перетворений армією в фортецю.

   Створений вигляд церкви – це результат відновлювальних робіт кількох талановитих майстрів-зодчих.  Змін зазнали як зовнішній вигляд, так і внутрішнє оздоблення будівлі. Основні роботи з реконструкції відносяться до ХVІІ ст.,  після сильних пошкоджень, нанесених храму облогою Варшави. У стилі неокласицизму перебудований фасад костелу, прикрашений двома філігранними дзвіницями. Стіни і склепіння оформлені ілюстраціями з життя Святої Анни.

Костел Святої Анни та дзвіниця з оглядовим майданчиком

   Фасад прикрасили статуї скульпторів Якуба Мональди і Францішека Пінка. Внутрішнє оформлення костелу Варшави виконано в стилі пишного і витонченого бароко.

   Церква служить останнім притулком Владиславу, відомому оратору і проповіднику з Голенева, а також княгині Анні. Останки Владислава, якого вважають покровителем міста і зведеного в ранг святих, зберігаються в храмі донині.

   Залишила свій відбиток і Друга світова війна. Тоді вогнем пошкоджено вежі і дах костелу Варшави. У повоєнний час його знову відреставрували, повернувши початковий вигляд завдяки збереженим картинам і фотографіям.

   На дзвіниці костелу святої Анни є оглядовий майданчик, куди можна піднятись за додаткову плату і оглянути неймовірну панораму як Краківського передмістя, так і Старого міста.

   Костел святої Анни має гарну акустику. Тут часто проводять концерти органної музики.

   За повір’ям городян, шлюб, укладений в стінах цього варшавського храму, буде довгим і щасливим, а тому костел святої Анни користується величезною популярністю у молодят. Чудовий орган і два вівтарі роблять вінчання надзвичайно красивим і незабутнім.

 Починається вулиця Краківське передмістя від костелу святої Анни

   Вулиця розкішна завдяки чудовій архітектурі і дуже жвава від кількості туристів.

Вулиця з перших кроків вражає своєю неймовірною архітектурою

   Тільки ступивши на Краківське передмістя одразу будівлі вражають своєю вишуканістю та охайністю.

Будиночки перегукуються розмаїттям кольорів

   Прогулюємось вулицею у південному напрямку. Біля кожної будівлі можна зупинитись розглядати її деталі.

Фасади та дахи прикрашають скульптури

   Тут же розміщено багато і храмів міста.

На Краківському передмісті розташовано багато храмів

Велика кількість пам’ятників.

Скульптура Богородиці з дитям

   Є і незвичний будинок, який, здається, випадково загубився серед велетнів, або ж виглядає як молодший брат.

Цікавий будиночок, як молодший братик

   На вулиці також  можна побачити різноманітні кафе, ресторани та літні майданчики, де в оточенні архітектурної краси можна гарно провести час. Тут же напрокат можна взяти велосипед чи скутер.

На вулиці багато кафе та ресторанів

   Тут же  пам’ятник Адамові Міцкевичу – польському поету, політичному публіцисту та діячу національно-визвольного руху.

   Відкриття пам’ятника відбулося 24 грудня 1898 року на Краківському передмісті польської столиці,  до 100-річчя від дня народження поета. Ініціатором зведення пам’ятника був Генрик Сенкевич. Завдяки пожертвуванням до липня 1897 року на його зведення було зібрано 235 734 карбованців. Царська влада дала згоду на його спорудження.

   Висота статуї 4,2 м. Виконаний постамент з італійського граніту. Фігура Міцкевича вилита з бронзи в майстерні Ліппі в Пістої. Поет тут одягнутий в сюртук, стоїть у вільній позі з піднятою головою, опущена ліва рука підтримує перекинутий через плече плащ, права рука покладена на серце. У верхній частині п’єдесталу розміщений картуш із датами народження і смерті поета, у нижній частині – алегорична прикраса у формі голови Аполлона з вихідними тонкими промінцями. Над головою давньогрецького бога – пальмові гілки, ліра та згортки паперу, нижче розміщена таблиця з написом: «Адамові Міцкевичу – земляки 1988».

   Авторами є скульптор Ципріан Годебський та архітектори Юзеф Піус Дзеконський та Владислав Марконі.

   У 1942 році памя’тник був демонтований німецькими окупантами та вивезений у Рейх. Після закінчення війни представники польської військової місії розшукали частини пам’ятника (голову та фрагмент торсу) в Гамбурзі.

   Копія фігури відлита скульптором Яном Шелковським,  тоді ж був відновлений постамент та частково огорожа. Металеву огорожу пам’ятника було повернено до Польщі тільки у 1980-х роках.

    Відкриття відновленого варшавського пам’ятника Адамові Міцкевичу відбулося 28 січня 1950 року.

Пам’ятник Адамові Міцкевичу 

   Церква Успіння Божої Матері і Святого Йосифа, чоловіка Божої Матері  (церква кармелітів). Є церквою Вищої семінарії Митрополії Варшави. Історія храму розпочалась з 1643 року, в якому за ініціативою Албріхта Весселя, староста Рожанського та Маковецького, у Варшаві для Ордену босих кармелітів була побудована дерев’яна церква. Більше інформації можна дізнатись в моєму окремому пості «Польща. Церква Успіння Божої Матері і Святого Йосифа у Варшаві». 

Церква Успіння Божої Матері і Святого Йосифа,

   Деякі будівлі на перший погляд здаються досить простими, звичайними, але якщо придивитись, то можна побачити, що вони оздоблені високими колонами, пілястрами, скульптурами, візерунчастими карнизами, цікавими порталами та вікнами. Будівлі прикрашають балкончики та ліхтарики.

   На Краківському передмісті знаходиться і Президентський палац. Це офіційна резиденція глави польської держави та президента. Спочатку був побудований у 1643 році як аристократичний особняк, архітектори його кілька разів перебудовували. Нинішній неокласичний палац був завершений у 1818 році.

   Будівництво сучасного Президентського палацу у Варшаві розпочав у 1643 році гетьман Станіслав Конєцпольський, власник міста Броди та численних латифундій, розташованих на східних кордонах  Речі Посполитої. Палац не був добудований за життя гетьмана, оскільки він несподівано помер у 1646 році. У своїй резиденції в Бродах, через кілька тижнів після того, як взяв молоду дружину.

   Архітектором палацу був Костянтино Тенкалла, архітектор польського короля Владислава ІV та дизайнер Колони Сигізмунда перед сусіднім Королівським замком на честь Сигізмунда ІІІ – короля Польщі.  Палац добудував син Конєцпольського Олександр у стилі барокової резиденції, імітуючи північну Італію та Геную. Вигляд палацу на варшавській панорамі 1656 року Еріка Дальберга підтверджує це.

   Наступним власником  палацу був Єжи Себастьян Любомирський – великий коронний гетьман і коронний канцлер, а згодом керівник заколоту проти короля.  У 1674 році на наступні 144 роки палац став власністю родини Радзивілів.

   Його придбав у нащадків Єжи Себастьяна Любомирського – Станіслава Іраклія Любомирського та Ієроніма Августина Любомирського – Михайло Казимир Радзивіл з лінії Несвіж – Олика, дружина якого Катерина була сестрою короля Яна ІІІ Собеського. Після її смерті її син король Станіслав Радзивіл І розпочав реконструкцію палацу. Це завдання він доручив архітектору короля Августину Лоччі.

   Наступним спадкоємцем був Король Станіслави Радзивіл, воєвода віленський, син Михайла Казимира «Рибенка» Радзвіла. Він успадкував величезні маєтки від свого батька та дядька, що зробило його найбагатшим магнатом Польщі у другій половині ХVІІІ ст.  та  одним з найбагатших людей Європи. Він здав палац в оренду Францишку Риксу для розміщення театру, який ставив вистави та кидав кульки в масках. Одне з найбільш вражаючих свят, проведених ним, було в день святої Катерини, 25 листопада 1789 року, 25-річчя коронації короля Станіслава Августа, та вшанування пам’яті Союзу Литви з Польською короною. Було запрошено чотири тисячі гостей, а свято обійшлося у понад 2 млн злотих.

   У ніч з 2 на 3 травня 1792 року конспіративна група членів чотирирічного сейму, яка прагнула врятувати Річ Посполиту, зібралася в палаці, щоб розробити стратегію прийняття наступного дня Конституції 3 травня.

   У 1818 році палац став місцем перебування віце-короля Польського (конгресного) королівства.

   1852 рік приніс палацу лихо. Вогонь спалив основну частину будівлі майже вщент. Залишились обгорілі стіни.  Реконструкція була доручена Альфонсу Кропівницькому (1803 – 1881).  Реконструкція палацу була завершена в 1856 році. Палац отримав той самий екстер’єр, що і до пожежі, але інтер’єр збагатився новими декоративними елементами.  Автором прикрас кімнати був Болеслав  Подчашинський.

Президентський палац

   У 1918 році будівлю взяли під владу нещодавно відновлені польські органи влади, а ремонт палацу було доручено Маріану Лалевічу. Будівля стала офіційним місцем голови Ради міністрів (прем’єр-міністра)  та самої Ради міністрів.

   У 1939 році палац зазнав мінімальних збитків. У 1941 – 1942 роках польськими архітекторами Янушем Нагорським та Яном Лкасіком його було кардинально реконструйовано. В ході роботи з великою ретельністю було відремонтовано орнаменти в стилі рококо, в кімнатах з краєвидом на сад.  На сходах  було розкрито пару картин гризайля, на яких були зображені мотиви орла та зброї.  Німці хотіли демонтувати орлів як польські національні емблеми, але дозволили їм залишитися після того, як пояснили, що це були наполеонівські орли, улюблений мотив періоду Французької імперії.

   Після звільнення Варшави палац був реконструйований Антонієм Бруше та Антонієм Яворніцьким. У 1965 році класична кінна статуя Бертеля Торвальдсена князя Юзефа Понятовського, яка раніше стояла перед зруйнованою нині будівлею польського Генерального штабу (Саксонський палац) на сусідній площі Пілсудського (колись відома як Саксонська площа), була перенесена до внутрішнього дворика перед палацом віце-короля.

   Після Другої світової війни палац служив місцем перебування Ради міністрів, поки остання не переїхала до свого теперішнього місця на проспекті Уяздов.

   З липня 1994 року палац був офіційним місцем перебування Президента Польщі змінивши менший палац Бельведер. Однак президент Броніслав Коморовський вирішив перенести резиденцію назад до Бельведера.

   Пам’ятник Юзефу Понятовському біля палацу – це робота данського скульптора Бертеля Торвальдсена. Монумент був замовлений  в 1817 році. В 1829 році у Варшаві була виготовлена модель пам’ятника. Скульптура була відлита з бронзи в 1832 році, але внаслідок репресій після Листопадового повстання не могла бути встановлена згідно попереднім планам перед палацом намісника.

   Монумент було конфісковано і в розібраному стані був перевезений в Новогеоргієвську фортецю (Модлін). В 1840-х роках пам’ятник був подарований Миколаєм І І. Ф. Паскевичу, вивезений в Демблін (Івагнород) і, нарешті, в Гомель, де він був встановлений біля палацу Паскевича.

   Монумент був повернений до Польщі в 1922 році у відповідності з Ризьким договором. В 1923 році був встановлений у дворі королівського палацу перед колонадою Саксонського палацу і могилою Невідомого солдата.  Після придушення Варшавського повстання був підірваний 19 грудня 1944 року.

   Нову відливку скульптури , виготовлену в 1948 – 1951 роках за моделлю, що збереглась в музеї Торвальдсена в Копенгагені, подарувала Польщі данська влада.  Вона була встановлена перед Старою  Оранжереєю в Лазєнковському парку, а з 1965 року – перед палацом намісника, нині резиденція президента Польщі.

   Торвальдсен зобразив князя Понятовського на коні, як на античному монументі Марка Аврелія на римському Капітолії.  Пам’ятник не сподобався жителям Варшави, так як князь був одягнутий в римське, античне вбрання замість рицарського обмундирування.

Президентський палац та пам'ятник Юзефу Понятовському 

   Навпроти Президентського палацу розташований комплекс палацу Потоцьких. Це великий палац, побудований у стилі бароко. Спочатку він був побудований у стилі класицизму для сім’ї Денгоффів у 1693 – 1766 роках і придбаний сім’єю Потоцьких наприкінці ХVІІІ ст. Палац має й інші назви – палац Чарторийських або палац Осолинських.

   Перша будівля, що знаходилась на місці  сучасного палацу, була спалена шведськими та бранденбурзькими військами в 1650-ті роки. Нову будівлю на замовлення Єрнеста Денхоффа почали будувати з 1693 року за проєктом архітектора Джованні Піолі. З 1731 року будівля почала належати Августу Олександру Чарторийському.

   За часи володіння родиною Чарторийських палац зазнав деяких змін.  В 1760 році був перебудований фасад будівлі.  Крім того,  з’явились прибудови в нішах, два крила, що виходять на вулицю, були завершені  поверхові павільйони з мансардою. Все це було створено по плану Якуба Фонтана.  Між ними був побудований будинок для охорони в 1763 році із скульптурами Себастьяна Зейсля і двома флігелями з кожного боку. Головна будівля відокремлювалась від вулиці кованою огорожею з воротами. Огорожа була розроблена в стилі нового рококо Леандро Марконі.

   В 1799 році палац був придбаний родиною Потоцьких. В цьому палаці 22 січня 1807 року проходив знаменитий бал в честь Наполеона, де він танцював зі своєю польською коханкою Марією Валевською. В ХІХ ст.  в палаці була організована виставка польського живопису, де містяни могли побачити картини на сюжети з польської історії.

   Палац був навмисно зруйнований німцями після Варшавського повстання. Відновлений в 1948 – 1950 роках за проєктом Яна Захватовича.

Комплекс палацу Потоцьких

   А ми продовжуємо рухатись Краківським передмістям та насолоджуватись прекрасною архітектурою польської столиці.

   Костел святого Йосипа Обручника  або костел візиток – церква в архієпархії Варшави Римо-католицької церкви в столиці Польщі. Це найвідоміша церква міста з фасадом у стилі рококо.

   Луїза Марія Гонзага  де Невер, в заміжжі – королева Польщі, привезла з собою з Франції монахинь-візитанток, для яких в 1651 році побудували у Варшаві невелику дерев’яну церкву та монастир. Обидві будівлі були спалені протестантами-шведами в часи окупації Варшави в 1656 році.

   Будівництво нових кам’яних монастиря та церкви на честь Святого Йосипа Обручника було розпочато в 1664 році за благословінням примаса Польщі, Вацлава Лещинського. В 1695 році недобудована церква згоріла під час пожежі.  Знову храм почали відновлювати тільки в 1728 році на кошти великої гетьманши Ельжбети Єлени Сенявської за планом архітектора Короля Антона Бая. В 1734 році роботи були призупинені із-за відсутності коштів, але через декілька років при підтримці Марії Софії Чарторийської та інших донорів будівництво церкви продовжилось.  В 1754 році обвалився дах храму. Основні будівельні роботи продовжились  з 1754 по 1761 рік.  Автором нового фасаду та великого вівтаря став архітектор Ефраїм Шрегер. Скульптури на фасаді і кафедра в церкві були виконані Іоганом Георгом Плершем.

Костел святого Йосипа Обручника  або костел візиток 

   15 серпня 1761 року в храмі відбулося перше богослужіння. 20 вересня він був освячений Юзефом Анджеєм Залуським, єпископом Київським.  Невеликий ремонт  склепінь був проведений в 1765 році. Церква збереглась до наших днів в незмінному стані, змінились тільки деякі елементи в інтер’єрі.  В 1909 році старий орган був замінений на новий.  Це одна з небагатьох пам’яток Варшави не зруйнованих в часи Другої  світової війни.

   В 1825 – 1826 роках, будучи студентом Варшавського ліцею, великий польський композитор Фридерик Шопен грав на органі в церкві  під час недільних богослужінь. З 1960 року і до своєї відставки настоятелем храма був священик і поет, Ян Твардовський. В притворі церкви стоїть статуя кардинала Стефана Вишинського, який служив у храмі примаса Польщі з 1948 по 1981 рік.

Костел святого Йосипа Обручника  або костел візиток 

   Фасад церкви виконаний в стилі рококо та пізнього бароко, розділений колонами по вертикалі і зламаним карнизом по горизонталі, прикрашений скульптурами. Його нижня частина, ймовірно, належить Каролю Антону Баю або Гаєтано Кявері. Авторство верхньої частини приписують Єфраїму Шрьогеру або Джакомо Фонтана. Над порталом герб Ордена Відвідин Пресвятої Діви Марії – серце пронизане стрілами та увінчане хрестом.

   Храм має один неф з головним вівтарем та шість бокових капел в стилі бароко та рококо. Завершується неф унікальним амвоном у формі човна зі склепіннями та люнетами над вівтарем. Над колонами дуже широкий антаблемент, розкішно прикрашений карниз та склепіння аркад. В інтер’єрі церкви багато старовинних скульптур і картин польських, італійських та французьких живописців, а також скриня ХVІІ ст. з чорного дерева та срібла – подарунок засновниці храма Марії Луїзи Гонзага де Невер, королеви Польщі.

 Пам'ятник біля костелу святого Йосипа Обручника 

   Палац Уруських-Четвертинських.

   На місці нинішнього палацу стояв пізньобароковий палац, збудований на рубежі 1730 – 1740-х років архітектора Яна Зигмунта Дейбеля, який належав краківському каштеляну Станіславу Понятовському, батькові короля Станіслава Августа. Тут Станіслав Август дізнався, що його обрано королем. Палац кілька разів змінював власників, аж поки у 1843 році не став власністю Северина Уруського, маршала дворянства Варшавського намісництва, таємного радника та економа цісарського двору. Він хотів побудувати новий палац замість існуючого, тому наказав знести старий.

   Він замовив проєкт у архітектора Анджея Голонського, який надав новому будинку ренесансних рис.  Роботи тривали з 1844 по 1847 рік. Двоповерховий головний корпус характеризується двома зовнішніми виступами, які на один поверх підвищують споруду. Над центральною частиною парадного фасаду розміщений великий картуш із зображенням герба Сасів роботи митця Людвіка Кауфмана. Картуш підтримує бик і кінь, а під ним напис «будеш діло робити». У лівому передньому корпусі фасаду до Другої світової війни була проїзна брама, що вела на подвір’я, оточене господарськими будівлями. Передній фасад палацу, симетричний, контрастує з південним фасадом, що виходить на вулицю, що веде до внутрішнього двору Казимирівського палацу, мальовничим і нерегулярним.

   Вежа, що у ХVІІ ст. слугувала за водонапірну башту місцевого водогону Тіта Лівія Бураттіні – домінанта.  Після смерті Северина Уруського у 1890 році палац став власністю спочатку його дружини, а потім доньки Марії, жінки священника Володимира Святополка-Четвертинського. У 1893 – 1895 рр. архітектор Юзеф Гус реконструював палац, а на місці колишньої зруйнованої прибудови збудував нову північну прибудову, повернуту на схід. На приземному поверсі нової прибудови були каретні будиночки, а вище – квартири для оренди.

   Палац був спалений під час Варшавського повстання. Після війни зруйнованість будівлі оцінювалася приблизно на 50 %.

   До 1947 року палац перебував у власності родини Четвертинських, після чого став власністю Варшавського університету, ставши частиною його головного кампусу. У 1948 – 1951 роках за проєктом Яна Домбровського його було перебудовано у зміненому вигляді (зокрема без воріт у північній частині фасаду). Нині тут розташований факультет географії та краєзнавства. Раніше з моменту заснування в 1953 році до 1997 року, у будівлі також розміщувався інститут географії та просторового розвитку та бібліотека ім. Станіслава Лещицького Польської академії наук. Бібліотека у 1979 році з переїздом із палацу ІППЗ ПАН  була також перенесена і водночас від неї відокремлено книгозбірні, що залишилися в палаці.

Палац Уруських-Четвертинських

   Варшавський університет – один з найбільших державних закладів Польщі.  Заснований був як Королівський університет 19 листопада 1816 року. Указом російського імператора Олександра І.  Відбулося це на тлі проведених кілька десятиліть тому поділів Польщі, які відділили Варшаву від найстарішого і найвпливовішого Ягеллонського університету в Кракові (Варшава відійшла до Росії, тоді як Краків – до Австрії). Відкрився Королівський університет 14 травня 1818 року. Спочатку було засновано 5 факультетів – права, медицини, філософії, технології, природничих наук і образотворчого мистецтва.  Два  з них було створено на базі навчальних закладів, заснованих у наполеонівський період Варшавського герцогства – Школи права і Школи медицини.

   Університет доволі швидко розвивався, однак був закритий під  час Листопадового повстання поляків у 1830 році. Відновлений лише після початку лібералізації в Росії, що розгорнулася після приходу до влади Олександра ІІ, у 1857 році як Медико-хірургічна академія. Спочатку були створені тільки медичний та фармацевтичний факультети, однак незабаром полякам вдалося добитися відкриття факультетів права та державного управління, філології та історії, математики та фізики. У 1862 році університет був відкритий як Головна школа.

   У зв’язку з активною участю студентів Головної школи у Січневому повстанні 1863 року, у 1869 році вона була закрита.  На її базі відкрили російськомовний Імперський університет Варшави.  Понад 70% студентів цього університету були поляками. Утім, після революції 1905 року їхня частка різко знизилася внаслідок бойкоту.

   У 1915 році російські війська покинули Варшаву, і німецька влада відновила університет. Його першим ректором став польський невролог і педіатр Юзеф Брудзінський. У 1918 році Польща здобула незалежність. Польська влада приділяла значну увагу Варшавському університету, внаслідок чого наприкінці 1920-х років він став найбільшим у країні.  На той час в ньому вчилося 10 тисяч студентів, викладало 250 професорів та асоційованих професорів. У 1935 році після смерті Юзефа Пілсудського університет перейменували на його честь.

   Після захоплення Варшави німецькими військами університет було закрито. Утім, викладачі та студенти продовжували заняття таємно.  Бойові дії завдали серйозної шкоди будівлям і науковим колекціям університету. У 1945 році Варшавський університет відновили. У 1968 році він став одним із центрів студентських протестів проти радянської гегемонії у Польщі, які було придушено.

   У 1999 році у Повислі було відкрито нову будівлю бібліотеки Варшавського університету. Після вступу Польщі до ЄС у 2004 році університет отримав додаткові кошти з Європейських структурних та інвестиційних фондів на будівництво додаткових будівель, включаючи Центр біологічних та хімічних досліджень. Центр нових технологій та новий корпус для фізичного факультету.

   Останніми роками Варшавський університет входить до числа найкращих польських університетів.

Варшавський університет 

   На багатьох будівлях – фасадах, вікнах, балконах тощо можна побачити українські прапори. Дякуємо полякам за підтримку. 

   Тут можна гуляти не тільки  Краківським передмістям, а й зазирнути у вулички, які розходяться перпендикулярно, там теж можна побачити багато цікавого, та й туристів зазвичай у  таких місцях набагато менше.

   Базиліка Святого Хреста – храм у Варшаві, що належить католицькому ордену лазаристів. Спочатку, на цьому місці стояла каплиця Святого Хреста, згадки про неї датуються 1510 роком. У 1525 році тут стояла дерев’яна церква, що належала кафедрі святого Івана Хрестителя. 1615 року церква була перебудована, а 1653 – передана чернечому ордену лазаристів і стала центральним храмом ордену у Польщі. 

Базиліка Святого Хреста 

   Сучасна будівля була побудована в 1679 – 1696 роках в стилі бароко. Його проєктувальником був королівський придворний архітектор Йозеф Шимон Беллоті, а фундаторами – абат Щука і примас Міхал Стефан Радзейовський, який освятив церкву 14 жовтня 1696 року.

   Вежі, вкриті пізньобароковими куполами  (1725 – 1737) виконані Йозефом Фонтаною. Фасад (1756) розроблений Якубом Фонтаною, прикрашений статуями  роботи Яна Юрія Плерша.

   В колонах храму поховані урни з серцями Фридерика Шопена (епітафія з каррарського мармуру зроблена в 1880 році Леонардом Марконі) і Владислава Реймонта (1929). У храмі є також епітафії Болеслава Пруса, Ігнація Крашевського, Юліуша Словацького та Владислава Сікорського.

   В перші дні Другої світової війни храм був зруйнований. Були знищені також картини «Вечеря Господня» Франциска Смуглевича і «Розп’яття» Юрія Семигиновського. Під час Варшавського повстання, 6 вересня 1944 року, німці внесли до святині дві самохідні міни «Голіаф». Вибух зруйнував фасад храму, склепіння над нижньою церквою, Великий вівтар, вівтар Святого Роха і Святого Вінсента де Поля.

   Храм був відбудований в 1945 – 1953 роках. З 1965 року при церкві збирається академічна спільнота «Древо життя». У 2003 році папа Іван Павло ІІ надав церкві статусу малої базиліки.

   Нині в базиліці триває реконструкція знищеного під час Варшавського повстання вівтаря. Найсвятішого Сакраменту і Святої Трійці в правій наві, свого часу виготовленого за проєктом Тильмана Гамерського. Завершення відбудови храму і вірне відтворення вівтаря повинні стати вшануванням 25-ї річниці понтифікату Івана Павла ІІ і надання статусу Малої базиліки. У березні 2004 року на прохання парафіян Іван Павло ІІ підписав урочистий акт про відбудову вівтаря Найсвятішого Сакраменту. Висловив також волю, аби з огляду на виняткове значення храму для Варшави і цілої Польщі, вівтар було названо Вівтарем Вітчизни.

Фасад базиліки Святого Хреста 

   Перед храмом у 1858 році встановлено статую Ісуса Христа, що несе хрест, відлиту з бетону у майстерні Ферранте Марконі, за проєктом Анджея Прушинського, коштом Анджея Замойського.  По кількох роках на скульптурі з’явились тріщини. На сторінках журналу «Вендровєц» уміщено заклик до пожертв для відливання скульптури у бронзі.  У 1887 році психічно хворий чоловік пошкодив скульптуру, відірвавши руку Христа. Це прискорило прийняття рішення про виконання відливки у бронзі.  Статую точно відтворено у 1889 році в Римі Піусом Велонським. Пам’ятник встановлено 2 листопада на новому фундаменті з чорного граніту, спроєктованому Стефаном Шиллером із позолоченим написом Sursum Corda (вгору серця).

   Бетонну статую Христа перевезено до Крушини і розміщено на гробівці Любомирських. Нині знаходиться перед  тамтешнім парафіяльним Костелом святого Матвія  Апостола.

   У вересні 1944 року внаслідок детонації «Голіафів», бронзова фігура Христа впала на бруківку і лежала з рукою знесеною вгору, вказуючи на напис на цоколі. 22 жовтня 1944 року німці вивезли її з Варшави з метою переплавки, однак разом із пам’ятником Миколаю Копернику, викинули до придорожнього рову в Гайдуках Низьких, де статуї були знайдені польськими солдатами. Обидва пам’ятники перевезено до Варшави і відреставровано в майстерні братів Лопенських. Статуя заново повстала перед костелом 19 липня 1945 року, освячена у присутності президента Республіки Польща Болеслава Берута і представників уряду, що прибули на відкриття пам’ятника Миколаю Копернику.

   Ми дійшли  до одного з найвизначніших пам’яток польської столиці – пам’ятник Миколаю Копернику. Він стоїть перед палацом Сташиця, резиденцією Польської академії наук. Пам’ятник був розроблений данським скульптором Бертелем Торвальдсеном у 1822 році, завершений у 1830 році. Оригінальна гіпсова модель Торвальдсена з 1822 року та менша копія з 1821 року зберігаються у музеї Торвальдсена у Копенгагені. Пам’ятник – бронзова статуя астронома епохи Відродження Миколая Коперника, який зображений у сидячому положенні і у правій руці тримає компас, а в лівій –  армілярну сферу. Пам’ятник фінансували громадські пожертвування та вчений і філософ Станіслав Сташич. Польське духовенство відмовилося бути присутнім на церемоніях, оскільки його книга була засуджена. 

Палацу Сташиця і памятник Копернику

   Спершу Сташич планував встановити пам’ятник у Торуні, рідному місті Коперника, після того як почув, що Наполеон під час візиту до Торуня у 1807 році висловив здивування тому, що в місті немає пам’ятника Копернику. Падіння Варшавського герцогства (до якого входив Торунь) та повторна окупація регіону Прусією затримали проєкт та змусили Сташиця змінити місце на Варшаву.  На східній частині чорного постаменту, з боку вулиці Коперника,  вигравіювано позолочений напис: «Миколаю Копернику від вдячної нації» латинською мовою, а на західній стороні, з боку палацу Замойських – «Миколаю Копернику від своїх земляків» польською мовою. В часи Другої світової війни німці стерли латинські та польські написи і прикріпили табличку з написом німецькою мовою. 

Біля  пам'ятника Копернику закінчується Краківське передмістя

   1 лютого 1942 року Мацей Алексій Давідовський «Алек» з дрібної диверсійної організації «Вавер» зняв з пам’ятника табличку з німецьким написом і сховав її в сусідньому заметі. Потім пам’ятну дошку закопали в саду вілли у Жоліборжі, що належала батькам Яна Россмана. Навесні 1848 року дошка була викопана і передана Яном Россманом до  Музею Варшави.

Пам’ятник Миколаю Копернику 

   25 травня 1943 року о 5 ранку троє молодих поетів Вацлав Боярський, Тадеуш Гайци та Здзіслав Строїнський, пов’язані з підпільним журналом «Мистецтво і народ», поклали вінок з біло-червоним поясом і написом «Геніальному поляку, Миколаю Копернику, до 400-річчя смерті – Підпільна Польща». В результаті втручання поліцейського та стрілянини патруля німецької жандармерії Вацлав Боярський був смертельно поранений, а Здзіслав Строїнський заарештований.

   У 1944 році, після Варшавського повстання, пам’ятник був зруйнований і, ймовірно, вивезений з Варшави на металобрухт. Після закінчення війни його знайшли на сміттєзвалищі в селі Гайдуки-Ниські. Його повернули на місце і символічно відкрили 22 липня 1945 року. Це зробила Президія Національної  ради Польщі, яка йшла до пам’ятника на чолі ходи Єрусалимським проспектом та вулицею Нови Свят. У березні 1949 року скульптуру було знято з постаменту для проведення ретельної консервації. Це було здійснено у варшавській ливарній майстерні братів Лопєнських. Пам’ятник відкрито 22 липня 1949 року.

Біля памятника Копернику зображення Сонячної системи Коперника

   У 2007 році на площі перед пам’ятником розміщено бронзове зображення Сонячної системи Коперника, відкрита  у його книзі «Про обертання небесних сфер». На поверхні облицьований скандинавським червоним гранітом, орбіти позначені більш світлим каменем із Китаю,  а планети відлиті з бронзи на ливарному заводі кольорових металів у Варшаві. Автор проєкту – скульптор Антоній Грабовський, а планети, спочатку тьмяні, з часом мають відшліфуватися ногами перехожих. Усі планети закріплені на 40-сантиметрових анкерах, на кожній планеті стоїть авторська позначка «Антоній».

   У ніч з 1 на 2 липня  2008 року пам’ятник був пошкоджений. Було відірвано армілярну сферу з лівої руки Коперника, але вже 3 липня невідомою особою був доставлений викрадений елемент до варшавської пам’яткоохоронної майстерні.  Ситуація повторилася у вересні 2011 року, коли троє підлітків викрали сферу, але їх було затримано і пам’ятник знову відновили.

   У 2017 році біля пам’ятника, з боку вулиці Нови Свят була встановлена меморіальна дошка на згадку про зняття з пам’ятника німецької таблички Алексієм Давідовським в 1942 році.

   У Монреалі та Чикаго стоять копії цього пам’ятника Копернику.

   Пам’ятник Коперника розміщений біля палацу Сташиця, який був збудований у 1820 – 1823 роках на початку російського панування над Польщею, за ініціативою  Станіслава Сташиця. Побудований в класичному стилі за проєктом Антоніо Корацци. Палац збудовано для Варшавського товариства друзів науки – перша польська наукова організація.  У 1832 році товариство було ліквідоване, в будівлі розмістилось управління державної лотереї.

   У 1857 – 1862 роках тут була розміщена Варшавська медико-хірургічна академія.

   В кінці ХІХ ст.  в будівлі розміщувалась 1-а чоловіча гімназія (руська).  В 1890 році сенатор А.П. Апухтін запропонував перебудувати будівлю у псевдоруському стилі, що і було зроблено за проєктом архітектора В.Н. Покровського.  В будівлі  було облаштовано православну церкву святої Тетяни.

   У 1924 – 1926 роках будівлю було перебудовано в неокласичному стилі за проєктом Маріана Лялевича.  В міжвоєнні часи в будівлі розміщувалось декілька наукових організацій: Варшавське наукове товариство, каса ім. Манявського, Державний метеорологічний інститут та Археологічний музей Варшави.

   Палац був пошкоджений під час облоги Варшави в 1939 році і зруйнований в 1944 році під час Варшавського повстання.

   В 1946 – 1951 роках палац був відновлений за проєктом П. Беганського. На даний час будівля належить Польській академії наук. 

   На вулицях навколо Краківського передмістя також є декілька цікавих пам’яток.

   Неподалік від костелу Святої Анни знаходиться палац Браницьких. У першій половині ХVІІ ст. на цьому місці знаходилася резиденція роду Сапєгів. Ділянка була куплена у ХVІІІ ст. Стефаном Миколаєм Браницьким. Палац був зведений в 40-х роках ХVІІІ ст. для Яна Клеманса Браницького, гетьмана великого коронного.  Головним архітектором був Ян Зігмунт Дейбель.  Йому допомагали в роботі також Ян Генрік Клем, Якуб Фонтана і скульптор Ян Хризостом Редлер. Палац в стилі пізнього бароко мав два класичних крила, які утворюють великий двір, закритий огорожею з боку вулиці. Його крила увінчали  аттики, декоровані скульптурою, і великі вікна-люкарни. Палацовий вхід оформлений портиком і завершеним аттиком із скульптурами роботи Редлера.

-          А вам вдалось прогулятись Краківським передмістям у Варшаві?

-          Які будівлі найбільше сподобались та вразили?

-          Чи вдалось вам відвідати храми?

-          Можливо вам відомі якісь цікаві факти та легенди пов’язані з Краківським передмістям?

-          Розкажіть про це.

                                                                 НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР