Польща. Варшава. Старе місто.

   Подорожуючи Польщею, путівники пропонують для огляду найкращі міста країни, такі як Краків, Гданськ, Вроцлав, Познань, Варшава та інші. Але, чомусь, як мені здається, коли вперше потрапляєш до нової країни, то неодмінно чомусь хочеться познайомитись з її столицею. Так сталося і в Польщі. Ми вирушаємо до  столиці Польщі – Варшави. А щоб відчути  смак цього міста, то звичайно, треба почати знайомство з його історичної частини – Старого міста.

   Старе місто – найстаріший історичний район Варшави і найбільш популярне місце серед туристів.

   Старе місто Варшави було засноване в ХІІІ ст. Спочатку було оточене земляним валом в 1339 році, а потім обнесене цегляними міськими стінами. Спочатку місто росло навколо замку князів Мазовії, який пізніше став називатися Королівським замком.

   Під час правління мазовецького князя Болеслава ІІ, була побудована дерев’яно-земляна фортеця з ровом. У 1349 році володарем володіння став князь Казимир І, тоді  ж почалася поступова трансформація від дерев’яного селища в кам’яне місто. Князь почав будівництво перших кам’яних об’єктів на території домену в 1350 році, серед перших була  Сполучна Вежа та масивна міська брама. З ініціативою його брата, князя Семовита ІІІ, слід пов’язувати будівництво в 1380-ті роки будівельного комплексу «Кам’яниця» в південній частині міста.

   Між 1407 та 1410 роками Януш І Старший побудував двоповерховий палац у готичному стилі, так званий Великий Двір. Характер нової штаб-квартири і її розміри (47,5 м на 14,5 м) оголосили про зміну статусу об’єкта, який від 1414 року функціонував як князівський двір. У 1426 році в замку вперше побував король Владислав Ягайло. Приблизно в 1496 році був створений коло Канонії комплекс будівель, так званий Малий двір, у якому мешкали мати, дружина та сестри князів. Ці дві будівлі з’єднувалися за допомогою тераси на кам’яних мурах. У 1475 році було зазначено, що Сполучна Вежа була пошкоджена. Після 1526 року (коли померли останні князі з мазовецького роду, Станіслав і Януш ІІІ), замок став власністю короля Сигізмунда Старого, а потім його дружини Бони Сфорца.

Королівський замок

   У 1526 році вперше у замку Великий Двір оселився на місяць король Сигізмунд І Старий, після його гостин замком став керувати староста варшавський.  Після смерті короля замок разом з Мазовією у 1548 році було передано в спадок вдові королеві Боні Сфорца. Королева переїхала до Варшави з Кракова після конфлікту з сином на тлі його роману з Барбарою Радзивілл. Разом з нею до замку переїхали її дочки – Софі, Анна Ягеллон і Катерина Ягеллон. Замок залишався в розпорядженні Бони до часу її від’їзду в Барі у 1556 році.

   Ще один польський монарх, Сигізмунд Август, проводив проєкт реконструкції об’єкта у 1569 – 1572 роках, зокрема, було прибудовано до готичного Великого Двору новий царський дім в стилі ренесанс, за проєктом Джаванні Баттіста. На стику двох будівель збудували круглу вежу, названу пізніше Владиславською, з якої вели сходи на перший поверх, до Великого Двору. Далі хід веде праворуч до Сенаторської Палати, ліворуч же знаходились царські хороми. У роботі на початковому етапі брав участь архітектор Яків Парр з Берега. Інтер’єри прикрашені безліччю дрібниць. Відновлено також, розташовану в цокольному поверсі готичного Великого Двору давню залу мазовецького сейму. Ця кімната трималась на шести дивовижних колонах. З північної сторони, до Сеймової Зали прилягала квадратна кімната, опора якої складалась з однієї колони. Це приміщення слугувало канцелярією. Поверхом вище знаходилась Сенаторська зала, яка слугувала тронним залом короля.

   У 1595 році король Сигізмунд ІІІ Ваза ухвалив рішення про розширення замку, надавши йому функції вже не оборонні, а громадські. Перебудова в стилі раннього римського бароко проводилася в 1598 – 1619 роках. У 1601 – 1603 роках Джакомо Родондо закінчив нове північне крило.  Від 1602 року будівництво продовжив Паоло дель Джильо. Пізніше, у 1614 році, коли керівництво робіт обійняв Маттео Кастеллі, побудували західне крило (з боку сьогоднішньої Замкової площі), передавши приміщення для засідань канцелярії та військового командування. З часом було завершено будівництво південної частини замку. Таким чином, виникла будівля, яка складалась з п’яти корпусів у стилі бароко, завершальні роботи виконали архітектори з роду Тесинських. У 1619 році було завершено будівництво Нової Королівської вежі, так званої Зигмунтовської Вежі, заввишки 60 м – вона знаходилась посеред новозбудованого західного боку замку завдовжки 90 м. На вершині вежі розташовується годинник з позолоченими вказівками і мідними щитами; новий шпиль вежі був завдовжки 13 м, мав позолочені деталі і мідний прапор на вершині.

Королівський замок і забудова Старого міста

   Після 1641 року була зведена з боку Вісли п’ятикорпусова галерея, також в той час добудували нове крило, на північному сході палацу, де розмістили нові королівські апартаменти. У 1637 році в південному крилі, на другому поверсі, була побудована за проєктом Августина Locciego нова зала для постановки італійських опер.  Були побудовані також навпроти Зигмунтовської Вежі Ворота Святого Іоанна і на півночі королівського комплексу особняк для королевича Карла Фердинанда Вази.

   У часи шведської навали, в 1655 – 1656 роках, королівський замок у Варшаві був розграбований – шведи поцупили безцінні картини, меблі, гобелени, обчистили королівську бібліотеку і коронний архів, зникли також численні скульптури та атрибути королівської влади. В замку влаштували військовий лазарет і вводили коней навіть на третій поверх, що додатково сприяло руйнуванню об’єкта. Кілька місяців по тому справу знищення замку продовжило бранденбурзьке військо. Ними було вкрадено мармурову підлогу та інші цінні деталі інтер’єру. Також під час шведської облоги Варшави, у 1655-му, артилерійська куля потрапила в шпиль Зигмунтовської Вежі, що і призвело до її серйозного пошкодження і знищення в результаті падіння на замковий двір.

Королівський замок і Замкова площа

   Після повернення короля Яна Казимира, у вересні 1657 року почалося відновлення замку, під керівництвом запрошеного італійського архітектора Affaity. Тоді побудували перед західним фасадом замку будівлю, звану як «Боратинувка».  Після відновлення в 1658 році, в замку вже міг збиратися Сейм.  Через відсутність коштів, наступний польський король Михайло Корибут Вишневський так і не зважився на корінну реконструкцію об’єкта, обмежуючись лише оздобленням інтер’єрів. Перший час через поганий стан замку король навіть змінив свою резиденцію і переїхав на деякий час до Уяздового Замку (1669). У 1670 році у приміщенні королівського замку відбулась шлюбна процесія царя з княжною Елеонорою, це було символом того, що руйнування, яких зазнав палац за часів шведської навали, були ліквідовані.

   У часи правління короля Яна ІІ Собеського, відновлено за проєктом Августина Лоцці квадратну вежу, так звану «Альтанку», доповнивши її павільйоном типу набережної. Проте найбільшою зміною було перенести Зали Сейму з готичної частини будівлі Великого Двору на перший поверх, до південно-західного крила замку, що сталося, ймовірно, у 1679 – 1681 роках. З того часу приміщення називають новою палатою сейму польського.

  У ХІХ ст., після Листопадового повстання 1830 – 1831 років, замок було передано на потреби російського уряду. Під час Першої світової війни він служив офіційною резиденцією німецького генерал-губернатора. З 1920 по 1922 рік це був маєток президента ІІ Речі Посполитої. У 1926 – 1939 роках – це була офіційна резиденція Президента. Замок був спалений і пограбований німцями в 1939 році та повністю знищений за особистої вказівки Гітлера в 1944 році.

Колона короля Сигізмунда на Замковій площі 

   Пожежа в Королівському замку у Варшаві спалахнула близько 11 години ранку 17 вересня 1939 року. Причиною став німецький артилерійський обстріл. Замок згорів, а після того, як німецька армія зайняла Варшаву, почалося планомірне пограбування творів мистецтва, які не вдалося винести з його приміщень. 10 жовтня 1939 року спеціалізовані німецькі команди під керівництвом істориків та експертів почали розбирати підлогу, мармур та кам’яні елементи, такі як карнизи і каміни. Ними були також вивезені до Німеччини  ті твори мистецтва, які не вдалося винести зі спаленого замку.

   Як стверджують історики, Адольф Гітлер особисто наказав підірвати Королівський замок 4 жовтня 1939 року. Німецькі сапери висвердлили отвори в мурах замку та заповнили їх динамітом, але будівля була зруйнована лише між 8 і 13 вересня 1944 року під час Варшавського повстання.

   Руйнування замку було передбачено так званим планом Пабста, який передбачав будівництво на цьому місці монументального Народного дому або конгрес-холу Націонал-соціалістичної німецької робочої партії (НСДАП). На місці колони Сигізмунда мав бути встановлений пам’ятник Німеччині.

   19 січня 1971 року керівництво робітничої партії Польської Народної Республіки (ПОРП),  бажаючи здобути визнання  в інтелектуальних колах, прийнято рішення про відбудову замку.  Вже 26 січня відбулися перші збори Громадського комітету з відбудови Королівського замку у Варшаві. Головою Комітету став Юзеф Кенпа, 1-й секретар Варшавського комітету Польської об’єднаної робітничої партії.

   Реконструкція була проведена дуже швидко. Вже в лютому 1973 року відбулося перше урочисте відкриття відбудованої готичної частини замку, а в липні 1974 року на вежах з’явилися дахи. Тоді ж було прийнято рішення про присвоєння оновленому закладу статусу пам’ятки національної історії та культури.

   Першим директором став професор Олександр Гейштор,  у 1980 році.

   У 1977 році були введені в експлуатацію перші зали, а наступні – у серпні 1984 р. Остаточні завершальні штрихи  були зроблені до 1988 року.

  У 1980 році Королівський замок у Варшаві, як і все Старе місто, був внесений до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Вид з  верхнього майданчика Королівського замку на нижню проїжджу частину міста

   У Королівському замку є музей і вважається одним з найвідоміших музеїв Європи. За підсумками 2023 року він посів 23 місце у рейтингу найпопулярніших музеїв світу за версією The Art Newspaper.

   У залах на першому поверсі музею представлені колекції європейського живопису, скульптури та твори декоративно-прикладного мистецтва, а також цінні зразки історичної зброї. Загалом 600 експонатів.

   Найважливішою частиною постійної виставки шедеврів в Королівському музеї у Варшаві є колекція родини Лянцкоронських. Вона налічує 37 експонатів, частина з яких були подаровані музею в 1994 році професоркою Кароліною Лянцкоронською – останньою спадкоємицею аристократичного роду, який протягом двох століть зібрав у своєму палаці у Відні одну з найбільших приватних колекцій творів мистецтва у Європі. Особливе значення у цій колекції мають 15 творів, що належали королю Станіславу Августу у ХVІІІ ст. Твори були продані його спадкоємцями після смерті монарха.

   Безперечними перлинами цієї колекції є дві роботи нідерландського художника Рембрандта ван Рейна, одного з найвидатніших представників  в історії європейського мистецтва, а саме: «Дівчина  в рамці» та  «Вчений за письмовим столом». Вони є одними з найцінніших картин, що постійно знаходяться у Польщі.

   Інші шедеври, також заслуговують на увагу: «Адам і Єва» авторства Лукаса Кранаха, «Курець і п’яниця» Адріана ван Остаде, «Свята Марія Магдалина» Пітера він Ліндта, «Морський шторм» Людольфа Бакхейзена та «Натюрморт зі скрипкою, картинами та автопортретом» Корнеліуса Норбертуса Гісбрехтса.

 В Королівському замку розміщений музей

   Перед Королівським замком і Старим містом Варшави знаходиться Замкова площа. З південного боку трикутна площа була обмежена фортечною стіною і Краківською брамою.

Замкова площа

   З 1644 року площу прикрашає колона короля Сигізмунда. Колона Сигізмунда є найстарішим світським пам’ятником у Варшаві.

   Стовп встановлений в 1643 – 1644 роках як дарунок короля Владислава ІV на честь його батька (проєкт – Августин Лоччі і Константіно Тенкалла). Прообразом послужила Маріанська колона перед базилікою Санта Марія Маджоре в Римі.

   Статуя, створена Клементе Моллі і відлита з бронзи королівським ливарником Данилом Тимом, зображує короля в лицарських обладунках, який тримає у правиці криву шаблю, а лівою рукою спирається на хрест.

   Стовбур колони, спочатку виготовлений з м’якого конгломерату, був у 1885 – 1887 роках замінений стовбуром з граніту. Під час Варшавського повстання 1944 року колона була повалена. При відтворенні в 1949 році був виготовлений новий стовбур з граніту, доставленого зі Стшегомського кар’єру в Сілезію. Урочисте відкриття реконструйованого пам’ятника відбулося 22 липня 1949 року.

   Внизу колони на бронзовій дошці є напис:

   «Король Сигізмунд ІІІ, в силу вільних виборів король Польщі, в силу спадщини, правонаступальництва та закону – король Швеції, в любові до миру та слави перший серед королів, у війні та перемогах нікому не поступаючись, брав полонених московських вождів, завоював столицю і землі Москви, переміг військо, повернув Смоленськ, розбив владу Туреччини під Хотином, правив сорок чотири роки, сорок четвертий король у черзі».

Колона короля Сигізмунда

   Краківська брама і частина фортифікаційної стіни були в 1818 році знесені, але широка вулиця в південному напрямку зберегла свою назву: Краківське передмістя.

Вулиця Краківське передмістя

   Перед руйнуванням Варшави у 1944 році Замкова площа була однією з найбільш жвавих площ столиці. Від площі вела вниз в бік річки Вісли крута вулиця Нови З’язд (Новий З’їзд), яка потім прямувала через естакаду Фелікса Панцера до мосту Кербедзя і далі до варшавського району Прага на правому березі річки Вісла.

Замкова площа і будинки Старого міста

   Після повстання 1944 року естакада і міст були підірвані відступаючими німецькими військами. Під час Другої світової війни Старе місто було повністю зруйноване. З чисельних будівель вижило лише шість. Однак центр був реконструйований з ідеальною точністю. На Замковій площі відновлені історичні будинки.

Будинки на Замковій площі у стилі бароко

   Замість того, щоб спробувати відновити довоєнний стан площі і її околиць, варшавські містобудівники прийняли сміливе рішення: перенесли міський транспорт в тунель під площею, знесли залишки естакади і побудували на столітніх опорах Старого моста новий широкий міст.  Спорудили також мікрорайон Маріенштат.

   На перекритті тунелю архітектори ретельно відновили житлові будинки епохи бароко.

Будинки на Замковій площі у стилі бароко

   Щоб відтворити Старе місто, використовували зображення з картин та ілюстрацій. Для реконструкції використовувалися уцілілі архітектурні деталі, фрагменти фасадів будівель й інтер/єру.

    Життя в центрі кипить і не вщухає ні на хвилину. У Старому місті відбуваються різноманітні заходи. Можна розважитись слухаючи вуличних музикантів або гуляючи ярмарками та крамницями, можна випити горнятко кави або насолодитися національними польськими стравами. Загалом, кожен зможе знайти собі заняття до душі.

   Сьогодні на Замковій площі є традиція робити пропозицію руки і серця.

Академічний костел Святої Анни

   Від Замкової площі відходить історична вулиця Пивна.

   Вулиця Пивна – це ліва з двох основних вулиць, що йдуть від Замкової площі і є найдовшою в сьогоднішньому Старому місті Варшави. Довжина її становить 250 м.

   З’явилась ця вулиця на межі ХІІІ – ХІV ст. Свого часу вона мала різні назви, але вони завжди були пов’язані з пивом із-за  великої кількості закладів, де наливали і варили цей старовинний напій. Сьогоднішня назва  Пивна була закріплена за цією вулицею в 1743 році.

   На вулиці Пивній проживало багато майстрів, в основному кравців, а в більш пізніші часи тут можна було зустріти заможних містян, купців, ювелірів та королівських чиновників.  За переписом 1792 року ця вулиця, разом із Святоянською, була найбільш густонаселенішою, тут проживало десь 1100  чоловік.

   Найстарішою і найзначущою будівлею на вулиці був костел Святого Мартина, початкова версія якого, з’явилась в 1353- 1354 роках ще з дерева. А також монастир, цвинтар і заснований в 1442 році княгинею Анною церковний прихисток.

Вулиця Пивна

   А ми продовжуємо прогулянку цікавими колоритними вуличками Старого міста. Тут гуляти треба не поспішаючи, роздивлятись дрібнички, зупинятись на деталях. Не забувати піднімати голову догори, там вас можуть очікувати якісь несподіванки та сюрпризи.

 Вулички Старого міста

   Тут в історичних будівлях на перших поверхах розташовані сувенірні крамнички, кав’ярні, куди можна теж зазирнути, а вище – це житлові квартири, в яких проживають місцеві жителі.

 Старе місто Варшави

   Будівлі цікаві, вулиці викладені бруківкою, будинки прикрашають симпатичні ліхтарики.

Вулички Старого міста викладені бруківкою

   А біля деяких вітрин можна затриматись на певний час  і оцінити, як поєднується старовина, історія та сучасність.

Багато цікавих скульптур та барельєфів можна побачити на будівлях

   Дві історичні площі – Замкову і Ринкову з’єднує вулиця Святоянська. На Святоянській вулиці знаходиться один з найстаріших соборів Варшави та один з найважливіших її архітектурних пам’яток – собор Івана Хрестителя. Головний храм Варшавської архідієцезії Римо-католицької церкви в Польщі.

  Дослідники висловлюють різні думки з приводу появи храму у Варшаві. Перша документальна згадка про храм походить з 1339 року, коли тодішній парафіяльний костел Усікновення святого Івана Хрестителя став місцем проведення суду делегатами Папи Бенедикта ХІІ. За його вироком, тевтонці зобов’язувались повернути забрані від Польщі землі та заплатити відшкодування.

   1390 року завдяки зусиллям князя Януша Мазовецького тут була збудована цегляна будівля.

   За рішенням Папи Боніфація ІХ у 1398 – 1406 роках парафіяльний костел Усікновення святого Івана Хрестителя став колегіатою. 1406 року князь Януш І Старший переніс свою столицю з Черська до Варшави, а Черську колегіату – до парафіяльного костелу Усікновення святого Івана Хрестителя. 4 жовтня 1705 року тут Львівський латинський архієпископ Константій Зелінський провів обряд коронації Станіслава Лещинського.

   1798 року утворенням Варшавського єпископства храм отримав статус кафедрального.

Собор Івана Хрестителя

   Собор багато разів перебудовувався, в основному у ХІХ ст., коли собор набув типових рис англійської готики. В 1944 році храм був майже повністю зруйнований німцями, так як став полем битви. До того ж, після придушення повстання він був підірваний німцями і майже повністю зруйнований. Реконструйований у 1948 – 1956 роках, спираючись на початкові плани церкви від ХІV ст. Собор фактично побудували заново, але не таким, яким був до  руйнування. Післявоєнний фасад був побудований у стилі так званої надвіслянської готики і орієнтуючись на фасад Домініканського костелу Святих апостолів Петра і Павла в Хелмно. Його нинішній вигляд, як мінімум, п’ятий по рахунку.

   В соборі були короновані Цецилія-Рената Австрійська (дружина Владислава ІV Вази, 1637), Елеонора Габсбург (1670), Станіслав Лещинський і Катажина Опалінська (1705), Станіслав Август Понятовський (1764).

   Собор відомий як місце поховання видатних польських діячів, зокрема тут поховані король Станіслав Август Понятовський, князі мазовецькі Станіслав і Януш ІІІ, президенти Габріель Нарутович та Ігнацій Мосцицький, ряд варшавських архиєпископів, а також митці Ігнацій Ян Падеревський – прем’єр-міністрів Польщі, Генрик Сенкевич, Марчелло Бачареллі, мати короля Гризельда Вишневецька.

Один з найстаріших соборів Варшави

   А ми продовжуємо нашу прогулянку і насолоджуємось архітектурою.

Часто переходи між вуличками зєднують аркові переходи

   Тут можна гуляти самостійно, нікуди не поспішаючи, а можна замовити екскурсію і дізнатись ще більше історичних фактів та цікавих моментів.

У Варшаві багато храмів

   Кожна вуличка, кожен провулок представлений цікавою архітектурою. На вулицях дуже чисто та охайно, що складає приємне враження про столицю Польщі.  

 Місто дуже затишне, чисте та охайне

   Вулички вузенькі і дуже багато зустрічається арочних проходів, що нагадує замок чи фортецю.

Деякі вулички нагадують замкове подвір'я

   Можна побачити цікаві скульптури.

 Знову цікава скульптура

   А далі ми потрапляємо до невеличкої трикутної площі – це площа Канонія. Назва площі бере свій початок з ХVІІ ст. від будинків, що розташовувалися на ній, в яких жили священники-каноніки варшавського капітулу. Посередині площі стоїть великий дзвін.

   Встановлений дзвін у 1972 році.

   Цей дзвін був вилитий з бронзи, у Варшаві у 1646 році Даніелем Тимом, придворним майстром короля Владислава ІV.  Засновником дзвону був Ян Данилович – великий скарбник Корони. Призначений був для дзвіниці єзуїтської церкви у Ярославі. У зв’язку з наявністю тріщин на корпусі в процесі лиття, бронзовий дзвін не міг використовуватися для створення дзвону. У міжвоєний період він перебував Національному музеї у Варшаві, а вже в 1972 році був встановлений на площі Соборного капітулу.

   На дзвоні зображені – фігура Воскреслого Христа і щит з гербом Саса Даниловича, Радвана Учанських, Топора Тарлова і Гербути.

   Існує думка, що той, хто до нього доторкнеться, обійде навколо нього три рази і загадає бажання, то воно неодмінно здійсниться. Правда, це чи ні, але кожен турист, який потрапляє до цього дзвонe, робить це. Ми теж зробили.

   В кутку  знаходиться найвужчий будинок Варшави, а можливо і всієї Польщі. Його фасад, що виходить на площу Канонія, не перевищує двох метрів. Це була найнижча оподаткована будівля Варшави. Таких хитрих забудовників по всій Європі було не мало, які мінімізували податки вузькими парадними фасадами, а всередині будинки були не такими вже й маленькими.

 Дзвін на площі Канонія і в кутку найвужчий будинок Варшави 

   А далі на вулиці, мабуть, якась адміністративна будівля, але привернув увагу наш рідний жовто-блакитний прапор.

 Адмінбудівля, яку прикрашає й наш український прапор

   І тут ми виходимо на Ринкову площу. Вона зустріла великим натовпом туристів, безліччю кафе та ресторанів, вуличними музикантами та фокусниками та ще великою кількістю розваг.

   Площа Ринок – найстаріша та найкрасивіша площа у Варшаві, що знаходиться у самому серці Старого міста. Практично протягом всієї історії Варшави вона відігравала важливу роль в житті міста, як головний центр торгівлі, політичних виступів і просто місце зустрічі містян і гостей столиці. Площа виникла наприкінці ХІІІ ст. разом із заснуванням міста і до кінці ХVІІІ ст. вважалася центральним місцем і серцем Варшави.  Історично в центрі міста розташовувалася ратуша, перші згадки якої належать до 1429 року. Будівля часто піддавалася реконструкції із-за постійних пожеж. У 1817 році вона була розібрана.

   Будівлі на площі, що оточували ратушу, були виконані в готичному стилі і проіснували до великої пожежі 1607 року. Пізніше вони були відновлені спочатку частково у стилі ренесансу, а потім в 1701 році – у стилі бароко талановитим архітектором Тильманом ван Гамереном.

Площа Ринок - найстаріша і найкрасивіша площа міста

   У плануванні площа має вигляд прямокутника розміром 90  х 73 метри. До площі сходяться вісім вулиць. Вона має чотири сторони, кожна з яких носить свою назву, присвячену політичним діячам Речі Посполитої.

   Південна сторона носить ім’я Ігнаця Закшевського. Найвідоміша кам’яниця сторони Закшевського – будинок «Під Левом». Це саме його зображують на листівках Варшави.

 Південна сторона площі Ринок 

   Західна сторона присвячена Гуго Коллонтаю. Тут є такі цікаві кам’яниці: «Під Святою Анною», «Фукєрівська» «Кранічовська», в якій розташована пошта.

Західна сторона площі Ринок

   Північна сторона – сторона Яна Декерта. Там розміщені також цікаві кам’яниці, наприклад, «Під негреням».

Північна сторона площі Ринок

   Східна сторона площі носить ім’я Франтишека Барсса.

Східна сторона площі Ринок

Символом Варшави є скульптура «Русалонька».

Встановлено «Русалоньку» у 1855 році за ініціативи короля Владислава VІ. Відлита статуя з і сплаву м’якого цинку і установлена в центрі площі Ринок. Сиренка насиченого сірого кольору, з виразною риб’ячою лускою на хвості.

Цей символ має дуже цікаву історію. Ким же насправді була варшавська русалка? Ця істота є героєм кількох легенд.

За однією з легенд, пливучи річкою Вісла, русалка зупинилася у Варшаві, щоб відпочити. Коли вона вийшла з води, вона закохалася в це місто. В результаті наступних подій вона вирішила захистити пізню столицю Польщі і стала одним з її  з найбільш впізнаваних символів.  Варшавська русалка століттями викликала захоплення туристів, місцевих і приїжджих художників.

Сила зв’язку між русалкою і Варшавою може бути доведена тим фактом, що в минулому місто називалося «садом русалок», а жителі столиці називалися «сіріарзамі». Образ міфічної істоти змінювався протягом століть, але як символ нинішньої столиці Польщі існує в загальній свідомості з 1390 року.

Саме в документах кінця ХІV ст. з’являється перший герб Старої Варшави із зображенням Русалки. Однак це була інша русалка, тобто вона виглядала зовсім інакше, ніж ми уявляємо сьогодні. На деяких печатях можна побачити, що верхня, людська половина істоти – це жінка, яка з часом перетворилася на чоловічу, а потім повернулася до первісної версії. На нижній половині можна побачити хвіст, дві лапи і (не завжди) розгорнуті крила.

 Зміни зовнішності русалки продовжували відбуватися, поки, нарешті, створіння не почало людям здаватися таким, як ми зазвичай її бачимо. Як жінка-риба наполовину, русалка почала існувати в 1622 році.  Еволюція змін, що відбуваються в її образі, можна побачити на дверях собору Івана Хрестителя у Старому місті.

 Протягом століть образ русалки на гербі змінювався. Нинішній символ міста був обраний в конкурсі 1938 року. Він був розроблений Феліксом Щенсни Квартою. У наступні роки були прийняті інші версії русалки, але врешті-решт в 1990 році було вирішено відновити проєкт Kwarty.

Ще одна популярна є історія про двох прекрасних наполовину жінок – наполовину риб, які прийшли на Балтику з Атлантики. Одна оселилася в порту Копенгагена, а інша відправилася в Гданськ, звідки по Віслі пливла до Варшави. Коли їй захотілося відпочити, вона побачила Старе місто і закохалася в нього, вирішивши залишитися там. Невдовзі рибалки помітили, що хтось, коли вони ловлять рибу, спінює води річки Вісли, заплутує сіті рибалок та відпускає рибу назад у воду. Запідозрили, що це витворяє русалка. Але Сиренка зачарувала їх своїм прекрасним співом, і розчулені рибалки їй все пробачили.

 А якось багатий купець побачив Сиренку, почув її гарний спів – і швидко порахував, скільки грошей може заробити, якщо схопить русалку і буде показувати її на ярмарках. Обманом захопив таки напівжінку-напіврибу і замкнув у дерев’яному хліві без доступу до води.

 Прохання Сиренки про допомогу почув молодий хлопець, син рибалки, і уночі з друзями звільнив її. І вона в знак подяки, що люди стали на її захист, прийняла рішення захищати це місто. Ось чому варшавська русалка озброєна – у неї є меч і щит, щоб захистити місто.

 

Скульптура «Русалонька» - символ Варшави

   На площі можна побачити кран з питною водою, де влітку можна втамувати спрагу. Виглядає досить велично, мабуть, теж має багато років.

 Ринкова площа

   Площа Ринок є пішохідною, за виключенням транспорту зі спеціальним дозволом. Тут проводяться екскурсії, а також концерти та різні заходи. Житлові будинки на ринковій площі призначені для музеїв, закладів культури, магазинів, стильних кафе та ресторанів. Тут можна отримати насолоду не тільки від архітектури, а й від польської національної кухні. Взимку там заливається каток і створюється особлива різдвяна атмосфера.

Площа Ринок є завжди багатолюдною та гамірною, тут є багато цікавих розваг

   Старим містом можна блукати довго, але дуже важливо – роздивлятись деталі.

 Будинки прикрашають різні незвичні деталі

   Тут можна побачити будинки з чудовим цікавим орнаментом, здається, що на будинок повісили килим.

 Деякі будинки оздоблені казковим орнаментом

   Навколишні вулиці багаті старовинною архітектурою, наприклад, міськими стінами або  Варшавським барбаканом.

 Попереду видніється варшавський баорбакан

  Саме до Варшавського барбакану, що знаходиться у північній частині міста ми і наближаємось.

 Варшавський барбакан – напівкруглий укріплений форпост, який є одним з небагатьох збережених елементів комплексу укріплень ХVІ ст., що оточували Варшаву. Розташований між Старим містом і Новим містом. Барбакан привертає увагу багатьох туристів.

 Варшавський барбакана та ще один вхід до Старого міста з північного боку

    Барбакан був споруджений у 1540 році на місці старих міських воріт за проєктом венеціанця Джовані Баттіста, архітектора, який жив і працював у Мазовії у ХVІ ст.. Він  зіграв важливу роль у розбудові міських стін ХІVст., що були до того часу в жалюгідному стані. Барбакан мав форму трирівневого напівкруглого бастіону, з підготовленими позиціями для стрільців. Він мав 14 метрів в ширину і 15 метрів у висоту від дна рову, що оточував міські стіни, і тягнувся від них назовні на 30 метрів.

Варшавський барбакан

   Будучи тільки збудованим чотирибаштовий  барбакан  швидко став анахронізмом, з причини швидкого зростання потужності артилерії, для протистояння якої захисні властивості споруди були недостатні. Він був використаний лише один раз, під час шведської навали на Польщу, коли 30 червня 1656 року польська армія під проводом короля Яна ІІ Казимира відбивала його у шведів.

   У ХVІІ ст. барбакан частково демонтували через незначущість його оборонного значення, в той час як місто потребувало великих воріт для контролю переміщення людей і товарів. 

 Тут відбуваються різноманітні хуцдожні виставки

   У ХІХ ст. він став частиною новозбудованих багатоквартирних житлових споруд. У міжвоєнний час, у 1937 – 1938 роках, архітектор Ян Захватович відновив частину міських стін і західну частину мосту, знісши по ходу реконструкцій одну з новітніх на той час будівель. Однак обмеженість у фінансових засобах затримувала повну реконструкцію барбакану, а подальше в 1939 році вторгнення в Польщу нацистської Німеччини поставило хрест на цьому плані.

   У Другій світовій війні,  зокрема під час оборони Варшави 1939 року і Варшавського повстання в 1944 році барбакан був майже повністю зруйнований, як і більшість будівель Старого міста. Він був відновлений у 1952 – 1954 роках на основі креслень ХVІІ ст., оскільки новий уряд вирішив використовувати його як туристичну пам’ятку,  а не відновлювати  на його місці колишні кам’яниці. У його реконструкції використали цеглу знесених історичних будівель міст Ниса і Вроцлава; барбакан був відновлений за винятком двох зовнішніх воріт і вежі з боку Старого міста.

   На одній із зруйнованих веж кріпосної стіни встановлено пам’ятник Юному повстанцю в пам'ять про дітей, які на рівні з дорослими боролись за свою свободу в часи Варшавського повстання і більшість з них загинули. Місцеві біля пам’ятника запалюють лампадки.  1 та 2 листопада в День всіх святих та День поминання померлих, біля польських пам’ятників горять свічки і лежать квіти.

   В даний час Варшавський  барбакан, що розділяє місто на Старе і Нове, є однією з найважливіших пам’яток столиці Польщі.

   На території споруди було встановлено ряд пам’ятників відомим в Польщі історичним особистостям і значущим персонажам:

• Шевцю Яну Кіліньському, ватажку городян під час повстання Костюшка 1794 року (робота скульптора С. Яцковського, 1935 рік);
• Маленькому Повстанцю – пам'ять жертвам Другої і народно-визвольному руху 1944 – 1945 років, створений в 1983 році за ескізом 1946 року скульптора Єжи Янушкевича;
• Варшавській Сирені, яка згідно з легендою, виринула з Вісли і сказала рибалкам, що скоро на узбережжі річки побудують велике місто.

   Варшавський барбакан щорічно привертає велику увагу туристів з різних країн, для яких в безпосередній близькості від пам’ятки працює безліч готелів, розрахованих на різні смаки і запити.

   У нині чинному в барбакані музеї часто проводяться різноманітні презентації та виставки, присвячені культурі та історії міста. Крім того,  ця історична фортифікаційна споруда і  сусідні з ним кріпосні стіни – одне з улюблених місць творчих  людей міста: художники продають свої картини,  музиканти та вуличні артисти часто вибирають його як майданчик для своїх виступів, а ще ту можна зустріти народних умільців.

 Народні умільці  показують свою майстерність прямо біля барбакану

   З верхньої частини барбакану можна насолодитись краєвидами довкола.

   Тут ми бачимо вже іншу частину міста – це вже Нове місто.

 

   Барбакан – це портал між минулим і сучасним.

  А ми ще трішки прогуляємось вулицями Старого міста, пірнемо в атмосферу його  вузеньких  вуличок.

Вулички Старого міста

   Говорять, що обійти Старе місто можна всього за кілька годин, але, щоб насолодитись красою цього міста, яке відродилось із попелу, зануритись в його деталі, відчути його подих, почути його голос, для цього може знадобитись значно більше часу. 

 

Вулички Старого міста

   Але прогулянка Старим містом варта вашої уваги. Можна замовити також екскурсію і тоді ви ще більше дізнаєтесь таємниць Старого міста Варшави.

-          А ви відвудували Старе місто Варшави?

-          Які місця вам вдалось побачити?

-          Якими вуличками  та площами прогулялись?

-          Що вам найбільше сподобалось у Старому місті?

-          Що найбільше вразило?

-          Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР