Багато кому може здатись, що відпочинок у Бердянську – це звичайний бюджетний літній відпочинок, де крім моря і пляжу навряд чи є ще щось цікаве. Ми вирішили «бюджетно» відпочити там, а заразом перевірити, наскільки все відповідає дійсності.
Багато часу нам не знадобилось, для того, щоб
переконатись, що Бердянськ – це дійсно круто! За 11 днів відпочинку у
Бердянську, ми і купались у морі, і засмагали на пляжі, побували на Бердянській
косі, відвідали лимани з лікувальними грязями, прогулялись набережною,
здійснили морську прогулянку, побачили безліч цікавих та незвичних пам’ятників
та багато-багато іншого.
В цій статті я хочу розповісти, як відпочивали ми. А в
моїй попередній статті «Літній відпочинок в Бердянську: море, пляжі,
і не тільки…», можна ознайомитись, що ще можна відвідати та чим зайнятись в
цьому курортному містечку.
І так про все по порядку.
Район Лиски
Зупинились ми в районі Лиски. Лиски – це досить цікавий
та колоритний район. Своє існування він
розпочав, ще з ХІХ ст., тобто з початку заснування міста. Називався він тоді Солдатською слободою, тому
що селились там в ті часи переважно солдати.
Поселення знаходилось прямо при в’їзді в місто, на березі моря. З тих часів збереглися
навіть деякі назви вулиць: Корабельна, Підгірна, Дачна. А ще раніше були: Лисовська, Маячна, Берегова, Цегляна, які
пізніше були перейменовані. А найцікавіше, так це походження назви цього району. Говорять, що тут
проживала Лізка-самогонщиця, яка торгувала цим напоєм. І рибаки, після вдалої
риболовлі, постійно поспішали до неї. Звідси і назва району Лиски. Десь в
районі Лиски, є пам’ятник Лізкі-самогонщиці, але ми його не бачили.
Сьогодні цей район є трохи віддаленим від центру міста,
тому життя тут спокійне і розмірене . Тут знаходиться приватний сектор. Жителі
переважно заробляють рибною ловлею, біля багатьох дворів можна побачити човни,
а також здачею житла в курортний період.
Наше житло
Житло ми обирали по приїзду. Оглянули кілька варіантів,
причому у різних місцях. Зупинилися, на досить бюджетному, проте поруч з морем.
У нас була кімната з трьома ліжками (одне з них двоспальне),
шафа, телевізор. Кондиціонеру не було, проте попросили вентилятор (нас
попередили, якщо буде потрібен, то можна взяти у господарів). Десь 3-4 дні він
нам був не потрібен, а потім стало спекотніше, то іноді користувались. Друга кімната – це коридор, кухня та їдальня,
тобто 3 в 1. Там стояв стіл, стільці, холодильник, тумбочки, кухонний гарнітур з усім необхідним,
електроплитка двоконфоркова (нагрівалась швидко, проблем не було). Правда води
проточної на кухні не було (будинок господарі отримали у спадок, він був
розділений на три частини і тому треба було робити перебудову, щоб в усіх
частинах будинку було водопостачання). Проте на кухні стояв бак з краном,
літрів на 7 і господар постійно
поповнював його водою. Нам її вистачало, але при необхідності у дворі був кран.
Питну воду ми купували, оскільки вода тут неякісна. Можна було купувати
5-літрові пляшки, а можна у магазині на розлив, що значно було дешевше. Ми
спочатку купили 5-літрову пляшку в супермаркеті, а потім у неї купували воду на
розлив. Магазин був поруч з нашим житлом, тому далеко ходити не доводилось.
Кімнату з нашими речами ми зачиняли, а кухню залишали
відчиненою. Коли ми йшли на пляж або на прогулянку містом, господар замітав
там, хоча ми і самі слідкували за порядком, заповнював бак водою, забирав пакет
зі сміттям і залишав чистий пакет (двічі на день). А також біля вхідних дверей
постійно стояла миска з чистою водою, щоб після пляжу сполоснути ноги від
піску. Воду постійно змінювали.
Коли ми були вдома, нас ніхто не турбував і ніхто не
заважав, проте за будь-якої потреби ми могли звертатись. Господарі постійно
були вдома, вони проживали зовсім в іншій частині будинку, тобто з
відпочиваючими не пересікались.
Тут здавалося лише дві кімнати, тобто ніякого напливу
відпочиваючих не було, було тихо і спокійно.
На вулиці також стояв невеликий столик, тому їсти можна
було й на свіжому повітрі, що ми й робили. До будинку вела алея, викладена
тротуарною плиткою, а збоку плівся виноград, що створювало затінок. За будинком
росла малина, можна було поласувати. А також позаду будинку можна було «зловити» безкоштовний
WI-FI.
Є місце, де можна приготувати шашлик. Господаря треба попередити, коли захочете приготувати шашлик, і він приготує для вас усе необхідне: дрова, мангал, шампура.
Окремо вела алея, до місця, де сушили мокрі речі.
Душ і туалет були на вулиці, проте це так по-господарськи
було зроблено, що ніякого дискомфорту абсолютно не відчували. Це була новенька
будівля з цегли, яка розділена на дві частини: душ і туалет. В туалеті стояв
унітаз, стіни та підлога викладені плиткою, був туалетний папір, йоржик та
освіжував повітря. В душі вода нагрівалась від сонця, жодного разу за весь час
відпочинку вона не була холодною, завжди встигала прогрітись. Душ був
розділений на дві зони: для переодягання і безпосередньо сам душ. Стіни та
підлога також викладені плиткою, на підлозі дерев’яний настил, який кожного дня господарі
після купання знімали і висушували на сонці. Душ і туалет прибирались двічі на
день. Ніякого стороннього запаху чутно не було.
До речі, в душ і туалет ходили тільки ми. Інша кімната,
яка здавалася, була із зручностями всередині і коштувала дорожче. Коли ми
приїхали, то вона була зайнята.
Територія затишна, чистенька, багато квітів та інших зелених насаджень. І дуже приємні господарі.
Море, пляж і сонце
А найкращим
було те, що поруч знаходилося море. Море – це те, заради чого ми їхали до
Бердянська. Місто стоїть на березі Азовського моря. А як ми вже знаємо, то
Азовське море мілке, тепле, а вода має лікувальні властивості. Вийшовши з
двору, зачинивши за собою хвіртку, праворуч пішла дорога в Нагірний район, де видно верхній
маяк, ліворуч – ми бачимо море.
Тут є два пляжі:
- 1-й пляж знаходиться зовсім поруч, до нього йти всього 1 хвилину. Можна зупинитися зразу, а можна пройти трохи в лівий бік по пляжу і обрати місце, яке вам більше сподобається. Хоча якщо чесно, різниці немає абсолютно ніякої. Людей майже скрізь однаково. Пляж піщаний, як і будь-який інший в Бердянську, з дрібною мушлею, проте смуга не дуже широка, але місця вистачає всім. Тут не треба, як на деяких курортах Криму, приходити рано-вранці та займати місця, або взагалі покривало залишати звечора. Тут можна прийти в будь-яку пору доби і місце завжди можна знайти. Єдине – що, вранці людей менше, а потім наплив відпочиваючих збільшується. Понад пляжем простягається дорога, де стоять кафе, магазини, та невеликі продуктові та сувенірні палатки, стоять лавочки. Також у верхній частині пляжу росте розкішне дерево, а під його розлогим гіллям можна знайти затінок. Проте це місце дуже популярне і щоб там зайняти місце треба приходити дуже рано.
- 2-й пляж, знаходиться
трохи далі і до нього треба пройти десь 3 хв, звернувши праворуч. Цей пляж
більш ширший, людей так само, проте через те, що він ширший, здається, що і
людей менше. Тут люди займають місця не так близько один до одного, адже є достатньо місця. Пляж такий же піщаний, з дрібною мушлею. Нам
цей пляж сподобався більше, тому ми сюди приходили частіше. Тим більше, у нас
тут з’явився
друг – це собачка, якого ми назвали Дружок. Він нас щоразу зустрічав, а ми йому
приносили смаколики.
На пляжах пропонується багато розваг для дітей та
дорослих: батути, надувні гірки, гойдалки, «банани», катамарани, вітрильні яхти
та багато іншого.
Можна прийти на пляж зі своєю ковдрою та парасолькою, а
можна на пляжі придбати шезлонг та парасольку, або місце під навісом, за окрему
плату. Вхід на усі пляжі вільний.
Недалеко від пляжу знаходиться морський порт. З пляжу
можна поспостерігати за суднами, а також
вони можуть стати чудовою локацією для фото.
Місцеві жителі продають на пляжі: домашню випічку:
пиріжки смажені та печені, пахлаву медову, самсу, трубочки зі згущенкою,
креветки, сушену та в’ялену рибу, солодку вату, варену кукурудзу, навіть
домашню ряжанку привозили вранці.
Кожного ранку робітники прибирають територію: збирають
сміття та розпушують граблями пісок.
Проїжджає спеціальна машина, яка забирає сміття.
Ми відпочивали в другій половині липня, якраз середина літа та розпал
сезону. Погода була сонячна, з 11.00
ранку і до 14.00 години, навіть, спекотно. Тому в цей час, як рекомендують
лікарі, а до їх рекомендацій треба прислухатись, краще ховатись від сонця.
Найкращий час для засмаги - це до 11.00
ранку, та після 16.00. А в обідню спеку можна сильно обгоріти, особливо ті, хто
мають світлу шкіру (недостатня кількість меланіну в організмі), та ті, хто
тільки приїхали на відпочинок. Сонячні ванни треба приймати «порціями» та
звикати до них поступово, кожного разу збільшуючи час перебування на сонці.
Море, звичайно, чудове.
По-перше, воно тепле. Навіть вранці, коли
приходиш на пляж, можна спокійно заходити у воду. Можливо комусь спершу вода буде здаватись холодною, але це відчуття
тільки на мить. Насправді, вода тепла. Вранці вона буде освіжаючою, в обідній
час – теплою, а ввечері – як «парне молоко». Для дітей – це справжня насолода.
По-друге, воно чисте. Так, насправді
море в Бердянську чисте. Я сама була здивована, адже ми відпочивали в самому
місті, там де працює морський порт. Спуск у море пологий, глибина починається
поступово, різких перепадів немає. Можна
спокійно і без застережень заходити у воду.
Дно моря піщане, іноді трапляються великі булижники, але дуже рідко.
Водоростей також майже немає, іноді десь поодинокі можуть пропливти. Медуз ми також жодного разу не бачили, проте маленькі
рибки та мальки зустрічаються досить часто. Здається, що ось-ось пропливає близько біля тебе і її навіть можна ухопити
руками, але. на жаль, не все так просто: вони дуже швидкі і проворні – хапаєш
рукою і залишаєшся ні з чим.
По-третє, воно
оздоровлююче. Води Азовського моря мають бактерицидні та
протизапальні властивості, завдяки вмісту в ньому натрію, кальцію, хлору, сірки,
йоду, брому та багатьох інших елементів. Сухе повітря, не насичене вологою,
дозволяє відпочивати алергікам та астматикам. Всі хвороби дихальної системи,
особливо у дітей, швидко зникають, якщо поєднати купання у морі та свіже морське повітря.
Допомагає з хворобами серцево-судинної системи, нервової системи,
опорно-рухового апарату, шкірними захворюваннями. Допомагає людям подолати стрес, вийти з
депресії, нормалізувати сон, покращити
апетит та багато іншого. Особливо корисними є ранкові прогулянки по берегу
моря.
Міський виконком та площа перед ним
В центрі міста розміщена головна будівля міста – міський виконком. Це велична
чотириповерхова споруда, в білому кольорі. Вгорі посередині прикріплений герб
України, а над ним височіє годинник. Ліворуч ростуть гарні високі ялинки.
Попереду перед виконкомом розміщена гарна та затишна
площа. Там багато декоративних дерев, кущів, квіткових клумб, стоять ліхтарі,
лавочки. Площа викладена тротуарною плиткою, стоять пам’ятники.
В центрі - пам’ятник загиблим членам Першої Бердянської Ради.
Поруч розміщена висока будівля, по зовнішньому вигляду можна сказати, що вона ще з радянських часів – готель «Бердянськ»,
який до цього часу ще працює і в ньому можна зупинитись. Поруч знаходиться
міський Палац культури ім. Т. Шевченка.
На території гарні квіткові клумби, з різнокольоровими
петуніями.
Також тут симпатичні ліхтарі, які прикрашені горщиками з петуніями.
На території багато катальп, які є окрасою цієї площі.
Багато лавочок, де можна посидіти у затінку розкішних
дерев, та відпочити.
Біля Палацу культури ім. Т. Шевченка стоїть ювілейна скульптура
«Бердянську 185». Встановлена була
до 185-річчя місту. В самому палаці проходила виставка-ярмарка, а також
виступала Оля Полякова. Ціна квитка від 500 грн і вище.
Далі від площі можна вийти на Азовський проспект,
який веде до Приморської площі та Набережної.
Азовський проспект
Азовський проспект – це головна і туристична вулиця
міста, а ще вона найдовша. На перетині з Італійською вулицею, проспект Азовський стає пішохідною
зоною. На ній багато магазинів,торгових
центрів, кінотеатрів, кафе, барів, сувенірних палаток, різноманітних розваг,
фонтанів, пам’ятників.
Переходячи від площі виконкому до проспекту, обов’язково
побачите пам’ятник графу Воронцову.
М.С. Воронцов – російський діяч, який сприяв господарському розвитку цього краю,
будівництву Одеси, Бердянська та інших міст.
Пам’ятник
встановлено на високому восьмигранному постаменті,
який виконаний з червоного мармуру. З усіх чотирьох сторін до пам’ятника ведуть 6 сходинок. Загальна вага усієї композиції
становить 1200 кг. Фігура виконана на повен зріст. На графа накинутий плащ, а
з-під нього виглядає військова форма. В одній руці він тримає документ про
початок будівництва Бердянського порту.
Встановлений пам’ятник у 2010 році на честь 183-річнці від дня
заснування міста.
А далі ми
переходимо у чудову затишну та зелену
зону проспекту.
На пішохідній зоні вже багато відпочиваючих. Тут і магазини, і торгівельні та розважальні центри, і різноманітні кафе, кінотеатри та багато різного.
Ось такий незвичний та неординарний пам’ятник туристам. За задумом автора, ці кам’яні брили залишились у незмінному стані, їм просто
зробили оздоблення з металу. Отримали туристичні валізи, до яких додали пляжні атрибути: ласти, парасольку,
картуз.
Тут просте і незвичне переплітається з вражаючим та
сучасним.
А ось і пам’ятник
«Щасливе дитинство». За словами автора над створенням скульптурної композиції,
довго думати не довелося. Адже в радянські часи – велосипед був чи не
найбажанішим подарунком усіх дітей. Зараз часи, звичайно, змінились і наші діти
вже хочуть зовсім інші подарунки. А
взагалі задум чудовий, тим більше велосипед триколісний, але у трохи збільшеному вигляді. До речі,
фотографувались на ньому не тільки діти, але й дорослі. Якщо ми не втрачаємо
почуття гумору, якщо ми ще вміємо радіти – це означає, що ми живемо.
Це невеличкий сквер у центрі міста. Його площа 0,44 га,
має форму трикутника. З одного боку знаходиться Азовський проспект, з інших
двох – вулиці Шмідта та Лютеранська. В центрі стоїть пам’ятник О. С. Пушкіну, на честь якого і названо сквер. З боку
Азовського проспекту створено чудовий фонтан.
Викладений у вигляді хреста, з гранітних плит. Навколо викладена тротуарна
плитка, стоять ковані ліхтарі, ажурні лавочки, а також багато зелені. Тут ростуть каштани, акації, а також є квіткові клумби. Це місце чудове для
сімейного відпочинку. В літню спеку можна освіжитись та насолодитись красою
сріблястих струменів води.
Далі продовжуючи прогулянку проспектом, можна побачити водограй «Купідон». Він має восьмикутну форму, посередині велика чаша, а над нею, у вигляді піраміди йдуть ще кілька чаш до верху, зменшуючись у розмірах. Зверху встановлена фігура дівчини, яка, тримаючи в руках глечика, виливає з нього воду. І таким чином, вода падає у верхню чашу, переливається і падає у нижню чашу і так до самого низу. По краях у басейні стоять чотири скульптури хлопчиків з пов’язками на стегнах та глечиками в руках.
Ну а ось ми дійшли чи не до найголовнішої скульптури та
візитівки міста – пам’ятника
бичку-годувальнику. Знаходиться він в кінці Азовського проспекту на
зіткненні з Приморською площею. Це один з найулюбленіших пам’ятників як
відпочиваючих, так і жителів міста. Біля нього завжди людно і кожен намагається
сфотографуватись біля нього або на ньому, вилізши на хвоста. Тут можна потрапити і в «час пік» - коли
стоїть черга, щоб зробити фото.
Говорять, якщо немає фотографії з бердянським бичком, то ти не був у Бердянську.
Цей пам’ятник тут
стоїть не спроста, адже й справді, у роки голодомору, цей маленький бичок був
справжнім порятунком. На початку 30-х років, а також у важкий повоєнний період,
він врятував від голоду велику кількість людей.
Але трапилась ось
така історія. У 70-х роках з невідомої причини, бичок раптом зник у водах
Азовського моря. Місцеві жителі вирішили, що цей вид риби зник остаточно і
назавжди. Але вдячні мешканці пам’ятають
ті часи, коли ця маленька рибка, врятувала життя тисяч людей, і вони вирішили закарбувати
цю подію в пам’яті. Було вирішено встановити пам’ятник бичку-годувальнику,
якого вони вже ніколи не зможуть побачити у водах Азовського моря. На щастя,
люди помилились – через кілька років, бичок знову з’явився і мешкає
у водах до сих пір.
Мені ця історія дуже запала в душу: ніби й сумна, але зі
щасливим кінцем.
Площа Приморська
І ось ми підійшли до площі Приморської. Ще в давні часи
центр міста перебував практично на набережній, в оточенні маєтків багатих городян. Саме тут вирувало
базарне життя. Сьогодні базару тут
немає, хоча на цьому місці також проходять фестивалі, конкурси, свята і це
місце притягує до себе все більше і більше людей. Тут можна знайти дивовижні пам’ятники, тут
розміщений луна-парк, сувенірні палатки, кафе, бари та багато іншого.
А ми продовжуємо прогулянку площею. І тут ми знову бачимо
чергу, ні, не за морозивом чи солодкою ватою, а до місця, де збуваються
бажання. В центрі стоїть «Крісло бажань».
Це така собі велика металева кована конструкція з сидінням із чорного мармуру. Ззаду висока спинка, по
бокам – підлокітники, виглядає як трон. Декорування просте та невигадливе.
А ви вірите в
містику? Тоді, перевірте.
Говорять, що колись британські вчені визначили це місце,
як перетин енергетичних потоків та сил, здатних матеріалізувати бажання. Тому
саме на цьому місці було встановлене «Крісло бажань».
Не знаю, правда це чи
ні, але в крісло ми як і всі, звісно, сідали і бажання загадували.
Бердянськ – це місто пам’ятників, і не просто пам’ятників, а
оригінальних, яких тут безліч. Іще одним цікавим пам’ятником є скульптура «Підкова на щастя». Вона з’явилася
на цьому місці у 2013 році, як подарунок жителям міста від луна-парку «Рандеву».
Виготовили цю скульптуру одеські майстри
з металу. Вага цієї підкови становить 1 тонну.
Адже ми знаємо, що
український народ використовує з
давніх часів підкову, як оберіг на удачу, на щастя. Його вішали над дверима біля порогу, щоб відганяти
недоброзичливців.
Ця ж подарована підкова стала символом успішного міста та
його оберегом.
Ще один цікавий та незвичний пам’ятник – це пам’ятник сантехніку. Його не зразу можна побачити, адже він не
стоїть на постаменті, а вилізає прямо з каналізаційного люка. В одній руці він
тримає гайковий ключ, іншою тримається за люк. Голова піднята, погляд
зосереджений угору. В роті можна побачити отвір для сигарети, раніше там був мундштук
з сигаретою. І тому зараз в той отвір відпочиваючі намагаються вставити
сигарету.
А взагалі, пам’ятники сантехніку дуже популярні і встановлені у багатьох містах: в Черкасах,
Тернополі тощо.
Ближче до набережної можна побачити Сонячний годинник – один з найбільших у Європі. Його діаметр 6 м, а довжина стрілки 3 м 30 см, висота – 2 м 60 см. Годинник вказує справжній місцевий сонячний час – час, що відповідає географічному меридіану місцевості. Побудований у 2001 році. Циферблат виконаний у художній техніці флорентійської мозаїки – коли малюнок складається з мармурових плиток різного кольору.
Ну а поруч знаходиться луна-парк «Рандеву». Саме тут ви поринете в дитинство, незважаючи
на те, що в нашому дитинстві таких яскравих атракціонів не було, все одно з’являється
почуття радості, легкості, безтурботності. Ну а діти тут відчувають повне
щастя.
Тут є розваги та атракціони для людей різного віку:
маленьких дітей, середнього віку і навіть дорослих людей. Є навіть
екстремальні, такі, що аж захоплює подих. Але бажаючих розважитись вистачає.
Луна-парк працює в курортний сезон, з червня місяця і до 17 вересня (Дня міста). Там є різноманітні гойдалки, каруселі, водні гірки, гральні автомати, дзеркальний лабіринт, кімната страху, кімната сміху, оглядове колесо та багато іншого.
Крім різноманітних розваг, тут можна поласувати морозивом,
солодкою ватою, коктейлями та іншими смаколиками.
Родзинкою
луна-парку є, звичайно, оглядове колесо. Воно почало працювати у 2012
році, має висоту 50 м і є найвищим
оглядовим колесом в Україні.
Одне коло колесо робить оберт за 12 хвилин, звідки відкривається гарний вид на місто, набережну, морський порт, Бердянську затоку та косу.
Оглядове колесо сучасне, має 36 кабінок, в яку може
вміститись 6 чоловік.
Парк працює з 18.00 і аж до пізньої ночі. Дуже цікаво
покататись на колесі, коли вже стемніє і Приморська площа та луна-парк
освітлюються ілюмінацією.
Внизу вас зустріне ось такий металевий велосипед, який декорований плетеними корзинами з квітами.
Крім атракціонів, тут багато кафе, торгових палаток з
сувенірами та інших цікавинок.
Ввечері тут вмикається ілюмінація, звучить музика, тут весело і гамірно.
Набережна
Приморська площа
поступово переходить у Набережну, де стоїть візитівка міста – альтанка. Її
можна побачити на багатьох сувенірах: чашках, тарілках, глечиках, дощечках,
рушниках, магнітиках, листівках тощо. Вона
стоїть у центрі набережної, звідки відкривається чудовий вид на Азовське море.
Альтанка складається з восьми колон білого кольору, а
верхівка у вигляді купола золотого кольору. На сонці дуже гарно світиться і
виблискує. Вгорі великими літерами викладено «Бердянськ».
Від альтанки є спуск до Центрального міського пляжу, а
також звідси відправляються на екскурсії прогулянкові яхти.
А чи знаєте ви, як тут з’явилася альтанка?
Виявляється, Бердянськ, як і будь-яке інше місто, яке
стоїть на березі моря, страждав від постійних штормів на морі. Набережна
постійно заливалась водою, руйнувалась. Тому для уникнення цієї проблеми було вирішено встановити
пристрої для відведення води. А під час реконструкції, місцева влада вирішила
приховати водовідвід, поставивши над ним альтанку.
Проте якою чудовою виявилась ця споруда.
Тут можна побачити
колону-пам’ятник
Бердянському міжнародному кінофестивалю, який відбувся
у 2010 році. Створено
алею зірок.
Досить цікавим є пам’ятник
«Торпедний катер». Це великий військовий корабель Азовської військової
флотилії під назвою «Зоркий». Установлений був у 1975 році на честь морської піхоти та екіпажу бойових кораблів у вересні
1943 року, які брали участь в боях за місто.
У 2015 році пам’ятник був
відреставрований. Цікаво, що під час капітального ремонту було знято 16
шарів фарби, ліквідували елементи, які були пошкоджені корозією, реконструювали
постамент, повністю замінили всі щогли, була встановлена підсвітка.
Дуже добре, що сьогодні у місті не забувають і про пам’ятники давнини, а не лише звертають увагу на сучасні.
Прогулюючись вже в
інший бік набережної, можна натрапити ще на один цікавий і незвичний пам’ятник
– пам’ятник «Жабі, що давить». Ви думаєте, що це
звичайна жаба? Ні, це не зовсім ця жива істота – це «жаба, яка давить». На
перший погляд це може здатись кумедним пам’ятником, але насправді в ньому
закладена глибока думка того, що люди піддаються порокам – заздрості і
жадібності.
Ця скульптура має вагу 250 кг. Сидить на високому
гранітному постаменті, курить сигару, на пальцях надіті перстні, на шиї важкий
ланцюг, тримає мобільний телефон, а з кишень виглядають купи грошей. Своєю
вагою вона тисне на тих, хто з нею дружить. Це і жінка, і чоловік, і дитина, і
старий. Їх голови засипані монетами, проте вони не виглядають щасливими. Під її
вагою вони страждають від власної заздрості і жадібності. На постаменті висить
табличка «Заздрість – порок». Судячи з напису, цей пам’ятник уособлює
заздрість. Але народ прописав їй інший
порок – жадібність.
Пам’ятник був встановлений на набережній у 2007 році.
Неподалік
знаходиться ще один пам’ятник – пам’ятник хлопчику-рибалці. Ця скульптура
установлена тут не спроста, адже саме набережна є улюбленим місцем рибалки
усієї дітвори.
Пам’ятник виготовлений з бронзи і зображує хлопчика, який
стоїть на повен зріст і в одній руці тримає спійманого бичка, а іншою тримає
вудочку. Проте вудочка десь зникла і сьогодні залишився в руках у хлопчика лише
бичок та стиснутий кулак на іншій руці.
Пам’ятник
виготовлений у 2004 році і теж сьогодні прикрашає набережну.
На набережній багато кафе, барів та різноманітних розваг. Тут можна побачити басейн з водою та перекинутий через нього місток з металевим мереживним оздобленням. Можна посидіти на лавочці або ж поласувати солодкою ватою чи морозивом.
У місті багато різних кумедних лавочок,
які прикрашені скульптурами тварин.
Можна прогулятись набережною, подивитись на вечірнє море.
А ще можна
спуститись ближче до води, з кам’яним пляжем, та спостерігати захід сонця. Він
тут дуже гарний.
Морська прогулянка
На будь-якому морському курорті пропонуються морські
прогулянки та екскурсії. В Бердянську також можна здійснити морську прогулянку
вздовж узбережжя. Пропонуються прогулянки в самому центрі, на Приморській площі,
біля альтанки. Можна здійснити яскраву подорож на піратській шхуні, можна – на
звичайній, а можна на швидкісному катері – це для тих, хто любить екстрим.
Ввечері можна здійснити прогулянку на великій двоповерховій піратській шхуні,
де пропонуються цікаві розваги та гучна дискотека.
Про морську прогулянку
можна почитати окремий пост
«Морська прогулянка в Бердянську».
Оглядовий майданчик
Обожнюю оглядові майданчики. Бердянськ також має свій
оглядовий майданчик, звідки відкривається неймовірна панорама міста.
Ми вирішили вирушити на оглядовий майданчик у другій
половині дня, коли на вулиці вже не буде виснажливої спеки і щоб можна було
досхочу насолодитись навколишнім краєвидом.
Пройти треба через ринок, де стоять контейнери з
промисловими товарами. А далі йдуть сходи, я б навіть сказала з розкішними
перилами. Підніматись треба угору все
вище і вище, сходи самі будуть вказувати шлях.
І тут ми опинимось на нижньому поверсі оглядового
майданчика. Тут так званий майданчик з балкончиками, де стоять п’ять високих
колон з портиками вгорі, які з’єднує напівкругла дуга. На верхівках розміщені
капітелі іонічного ордена і три фігури
грифонів. Виконано в класичному стилі. Вигляд дуже гарний, навколо
відкривається неймовірна краса.
А далі сходами піднімаємось ще вище і опиняємось на верхньому майданчику. Тут уже немає колонад, а звичайна металева огорожа, проте вид – просто захоплює подих. Тут перед тобою постає все місто «як на долоні». Тут видно всю центральну частину міста, набережну, Приморську площу з оглядовим колесом, морський порт, море, будівлі міста, багато зелені та інше. Вид дійсно чудовий.
А якщо піднятись
сюди, коли на вулиці вже темно, то місто можна побачити ще й у світлі ліхтарів
та ілюмінацій. Це буде виглядати чудово.
Римо-католицький костел Пресвятої Діви Марії
Незважаючи на те, що Бердянськ – це невелике містечко,
проте тут розмістилися храми багатьох конфесій. Тут можна відвідати і
православні храми, і лютеранський храм, є римо-католицький костел, а також
караїмську кенасу, будівлі якої
намагаються повернути її культове призначення.
Відвідали і ми у Бердянську один з храмів міста – римо-католицький костел
Пресвятої Діви Марії. Як виявляється, у Бердянську католики
жили ще з середини ХІХ ст. у них була своя римо-католицька церква, датована
1862 роком. Розташована була вона на території нинішнього парку Шмідта, де
зараз знаходиться дитячий майданчик. Але в роки радянської влади, церква, як і
багато інших в країні, була зруйнована.
З початку здобуття Україною незалежності, громада
розпочала процес повернення римо-католицької церкви. І їй це вдалося. Костел зведений на кошти католиків Бердянська у 2009
році. Зараз тут проводяться служби, проходять концерти органної музики, де
можна відпочити душею і тілом і
насолодитись прекрасним. Розміри органу становлять 7х10 м. Загальна кількість
парафіян становить близько 500 осіб.
Костел розташований на пагорбі, тому його добре видно з
усіх куточків міста. Це досить таки цікава споруда, до якої веде дорога, а
потім кам’яні
сходи. Територія обнесена парканом, є вхідні ворота.
Ми прийшли у другій половині дня, ворота були відчинені,
можна вільно зайти на територію та до храму. При вході стоїть дзвіниця із
дзвонами. Людей майже не було, ми вільно погуляли по території.
Також заглянули до самого храму, людей було небагато там, але зайти можна було вільно.
Ми погуляли територією, там є господарські приміщення, а ще невелике підсобне господарство. Там ми бачили клітки з кроликами, качок, котиків, а ще невеличке лоша. Поруч невелика водойма та декоративні насадження. Доньці вдалося навіть погратися з котиком.
Також там є щось схоже на альтанку,
обплетене ліаною кампсис, з великими помаранчевими квітами, які нагадують
грамафони. Також там є стіл та стільчики, які зроблені із зрубаних дерев, де
можна тихо посидідіти у затінку.
Парк Шмідта
Парк розміщений в центрі міста, охайний та затишний. Тому
можна прогулятись алеями парку, це не займе багато часу.
Місце, де зараз розташований парк, раніше називалось
митною площею, адже поруч знаходилась митна застава. Ця назва ще довго
зберігалась, аж до революції 1917 року, навіть після того, як митниця
перемістилась в інше місце.
Начальник порту та міста П.П. Шмідт
у 1878 році звернувся то міської думи з проханням виділити йому з
розплідника міського саду 300 молодих дерев та кущів та 100 рублів для закладки
скверу. Але міська дума не винесла конкретного рішення. Тому, вже весною 1879
року він вирішив на власні кошти засадити територію деревами. Причому, це було
зроблено без відома і дозволу міської думи.
З тих пір місцеві почали називати парк Шмідтовським.
Навколо парку була встановлена огорожа та монументальні ворота з гербом міста
та двома кам’яними арками для входу та виходу. Виглядало дуже гарно.
Була у парку встановлена пушка зі справжнього військового
корабля «Боєць», яка була піднята із дна моря у 1863 році - це нагадувало про
Кримську війну.
На початку ХХ ст. парк продовжували облаштовувати. Були
створені квіткові клумби, насаджені дерева та кущі, прокладені алеї, установлені
різні скульптури, побудована естрадна сцена. Тут постійно грав духовий оркестр.
В роки Другої світової війни парк дуже постраждав. Проте він не зник, а продовжив своє відродження. Він мав різні назви: «Пролетарський», «Пушкінський», а з 1973 року йому було присвоєно ім’я П.П. Шмідта. Перед головним входом в парк установлений бронзовий бюст легендарного лейтенанта Шмідта. Також у парку можна побачити монумент морякам-десантникам Азовської морської флотилії, які загинули в 1943 році при звільненні Бердянська.
Тут можна
побачити пам’ятник «Діти лейтенанта Шмідта» - Шура Балаганов та Остап Бендер.
Вони сидять на двох стільцях, а поруч ще один стілець, проте порожній. В народі
цей пам’ятник називають «Третім будеш?». І справді, тут є багато бажаючих сісти
на порожній стілець і сфотографуватись з героями Ільфа та Петрова.
Поруч у парку можна побачити чудову будівлю Бердянської музичної школи. Ця будівля була побудована у 1900 роках купцем А. Єзлубільським, відомим власником книжкового магазину у місті. Створена у стилі ренесансу, є пам’яткою історії. З тих пір тут була і бердянська рада робітничо-солдатських і селянських депутатів, і санаторій військових льотчиків, і військовий госпіталь. А з 1955 року тут розмістилася Бердянська музична школа.
Сьогодні цей парк займає площу у 3,5 га і є пам’яткою
садово-паркового мистецтва місцевого значення. Тут росте багато видів
декоративних дерев: акація біла, дуб черешчатий, дуб червоний, катальпа,
«залізне дерево», софора японська та багато інших. Також тут можна побачити та
почути чудовий спів багатьох видів пташок.
Бердянський державний педагогічний університет (колишня
чоловіча гімназія)
Ще можна подивитись на досить гарну будівлю міста –
Бердянський державний педагогічний
університет. Це давня будівля, яка побудована по проєкту військового інженера
К. Єльського в 1876 році, при безпосередній участі міського голови К.П. Костантинова,
який особисто клопотав про відкриття
чоловічої гімназії в Бердянську. Останній випуск чоловічої гімназії відбувся в
1919 році. В 70-ті роки ХХ ст. тут отримали освіту всесвітньо відомі
бактеріолог Хавкін В.А., керівник повстання матросів 1905 р. П.П. Шмідт.
Сьогодні в цій будівлі розмістився 1-й учбовий корпус
Бердянського педагогічного університету. Це єдиний пам’ятник історії
національного значення в м. Бердянськ. Біля входу в будівлю установлені бюсти
Хавкіна В.А та Шмідта П.П.
Зараз там працює музей та виставка, присвячені БДПУ та його історії. На території університету є пам’ятна композиція жертвам голодомору, пам’ятник педагогам та студентам педуніверситету, які загинули в роки Другої світової війни, дерев’яна скульптура бабусі.
Бердянський
краєзнавчий музей
Для того, щоб
якось урізноманітнити свій відпочинок, можна відвідати музей, у місті їх
декілька:
- Меморіальний будинок-музей П.П. Шмідта.
- Музей «Подвиг».
- Музей історії міста Бердянська.
- Краєзнавчий музей.
- Художній музей І.І. Бродського
Ми відвідали краєзнавчий музей. Про це написаний окремий пост «Бердянський краєзнавчий музей».
Фестиваль морепродуктів у Бердянську
Бердянськ відомий не
тільки своїм курортним відпочинком, а й своїми незвичними фестивалями, які тут
відбуваються досить часто. Це чудова ідея, яка робить відпочинок більш цікавим та
захоплюючим. Нам пощастило, ми теж потрапили на один з фестивалів – фестиваль
морепродуктів. А тиждень тому тут проходив фестиваль шашликів.
Фестиваль проходив у
вихідні, щоб на нього могли потрапити і відпочиваючі, і місцеві жителі. Дійство
відбувалось на Приморській площі, з 18.00 години. Раніше придбати продукцію не можна
було, її просто не продавали. Хоча
запахи було чутно дуже добре і оглянути теж можна було. Тут розмістились місцеві кулінари, які
спеціалізуються на приготуванні різноманітних страв з риби та морепродуктів.
Площа перетворилась на справжній ресторан. Кожен намагався приготувати щось
особливе, адже журі буде оцінювати та обирати кращих. Тому продумано було все.
Людей зібралось теж багатенько. Тут можна було придбати справжнього азовського бичка, різноманітні страви
з риби: уха, риба смажена, запечена, рибні шашлички, а також варені раки,
мідії, суші та багато іншого.
Також тут була установлена сцена, де можна було подивитись та послухати виступи народних колективів, а ввечері о 20.00 всі бажаючі могли переглянути футбольний матч Франція-Португалія, на великому екрані, під чистим небом.
Бердянська коса
Відпочиваючи в Бердянську неодмінно
треба відвідати Бердянську косу. Що таке Бердянська коса? Це піщана коса, яка
відокремоює Бердянську затоку від Азовського моря. Вона є однією із найдовших в
морі, і має протяжність 23 км. Умовно її
поділяють на Ближню, Середню і Дальню.
Лікувальні грязі
Ще одним не менш цікавим, але обов’язковим для
відвідування є природний об’єкт з лікувальними грязями.
Джерелом лікувальних грязей у Бердянську служать лимани
та озера. Ми також вирішили відвідати одне з унікальних місць курорту.
Про це можна почитати в окремому пості «Бердянська коса та лікувальні грязі».
Відпочинок у Бердянську нам дуже сподобався. Такий
легкий, спокійний, можна навіть сказати душевний. Сюди можна повертатися
неодноразово, адже місцева влада останнім часом робить багато для того, щоб
відпочиваючих ставало все більше і більше.
-
А
ви відпочивали в Бердянську?
-
Які
цікаві місця вам вдалось відвідати?
- Що найбільше запам’яталось та сподобалось?
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Наступний пост "Єгипет. Відпочинок в Шарм-ель-Шейху (готелі «Island Carden Resort” 4* та «Island View Resort” 5*)"
.png)
Немає коментарів:
Дописати коментар