Рожеве озеро в с. Приозерне (Арабатська стрілка)

Якщо чесно, то Рожеве озеро – це місце, заради якого я їхала на Арабатську стрілку. Мені дійсно хотілося побачити рожеві води цього озера, але я розуміла, що середина літа – не найкращий період, адже спека висушує все. Але все одно якась надія була.

 Рожеве озеро знаходиться зовсім недалеко, біля селища Генгірка є праворуч (від Генічеська) поворот на село Приозерне там і розмістилося озеро.

Як дістатися:

• власним транспортом можна доїхати до самого озера;
• автобусом  доїхати до Генгірки, буде вказівник на село  Приозерне, а потім пройти пішки  дорогою  десь 5 км нікуди не звертаючи: куди йде дорога, туди йдете і ви. Праворуч побачите озеро;
• транспортом по замовленню. Місцеві жителі пропонують поїздки на гарячі джерела, озера, автовокзал  та залізничний вокзал Генічеська та Новоолексіївки. Можна  біля будинків на паркані побачити оголошення та номер телефону, за яким можна зателефонувати і замовити поїздку або в селищі на дошці оголошень.  Вас привезуть до самого озера, почекають якийсь час і відвезуть на місце;
• з груповою екскурсією. Зараз пропонується на Арабатській стрілці дуже багато екскурсій по самій косі та її околицях, в тому числі і екскурсії на Рожеве озеро. Привезуть до самого озера  на якийсь час, оскільки екскурсія включає ще й відвідування інших об’єктів;
• можна замовити таксі, яке довезе вас до самого озера;
• пішки або на велосипеді, якщо ви полюбляєте активний відпочинок.

Проїхавши дорогою від Генгірки до села Приозерне, озеро ми побачили одразу. Воно знаходилось праворуч, дійсно, воно було великим за розмірами.  Ми побачили місце,  де стояли автівки і вирішили їхати саме туди.  Там був майданчик, де паркувався транспорт, стояв лоток, де продавали сіль, ропу і лікувальні грязі Рожевого озера, поруч стояв дитячий батут. Відвідувачів було небагато, але це була десь 15 година, можливо вранці і вечері, коли спадає сонце, їх більше.  Ми  до обіду були на морі, а в другій половині дня вирішили  відвідати Рожеве озеро, Генічеськ та крокодилову ферму в Генгірці. Оскільки огляд почали з Рожевого озера, тому й опинилися там у спеку. Але таких як ми, було достатньо. 

Лікувальні грязі, ропу, воду рожевого озера можна придбати на Арабатській стрілці повсюдно, за доступною ціною

Стежкою ми спустилися до озера, поки що побачили очерет, яким заросло узбережжя озера, далі пішла стежка через саме озеро, це було створено штучно, відгороджено все стовпчиками і поділено на окремі частини.  

Та частина озера, де ще не видно її рожевого кольору

Але найбільшим здивуванням було те, що Рожеве озеро виявилося покрите лікувальною гряззю (оскільки за час відпочинку на Арабатській стрілці, я вже вільно можу відрізнити лікувальну грязь від звичайної багнюки, а різниця є) чорного кольору, по ній людські сліди, це тих, хто намагався набрати безкоштовної лікувальної грязі. В деяких місцях це просто сліди, а в деяких вони заповнені соляним розчином (ропою), з якого сіль осідає на дно.

Поверхня озера вкрита лікувальними грязями та ропою (соляним розчином)

Рухатись треба обережно, адже  місцями дуже провалюється. На перший погляд здається, що це добре протоптана доріжка, але це тільки на перший погляд. Місцями можна добре загрузнути у грязі вперемішку з ропою. Іноді треба перестрибувати.

 

Доріжками треба рухатись обережно - місцями провалюється

Місцевість дуже цікава. Дерев’яні стовпчики надають якоїсь особливої загадковості та таємничості.  Місцевість виглядає якоюсь містичною.  Рухаючись доріжками, складається враження, що ти знаходишся на плоту, а тебе оточує озеро. 

Озеро розділене чеками

Озеро, дійсно, незвичне, коли дивишся на нього, перше, що приходить на думку, що вода в ньому замерзла і перетворилася на лід. Але ж надворі літо. І тільки тоді починаєш розуміти, наскільки там концентрований соляний розчин.

Уже можна помітити рожевий відтінок, проте здається, що це шкірочка льоду

Місцями можна побачити, що озеро ніби покрите білим «покривалом». Можна також подумати, що то сніг, але  ж то сіль.

 

Можна подумати, що це сніг та лід, проте це справжня сіль

Місцями виглядає поверхня як пластилін. Здається, що можна брати його і робити якісь скульптури.

Іноді поверхня виглядає досить в'язкою, як пластилін

Можливо хтось думає, що в Рожевому озері так само як в Гліцериновому чи Солоному можна купатись,  то глибоко помиляється. Рожеве озеро – це колишнє місце видобутку солі, зараз видобуток припинено. Тому сьогодні можна сюди приїхати просто подивитись, бажаючі можуть самостійно набрати лікувальної грязі, якщо з екскурсією, то послухати розповідь гіда  про історію цього місця, а також зробити яскраві фото.

В Рожевому озері купатись не можна, можна лише насолоджуватись його рожевим кольором

Не в кожній частині озера можна побачити його рожевий колір, тому спочатку ми бачили грязі, білий соляний осад, аж потім ми потрапили до тієї частини, де озеро було дійсно рожевим.  Тому якщо ви зупинитесь на початку озера, рожевого кольору ви не побачите, але не розчаровуйтесь, треба просто трохи пройти далі.  А якщо проїхати автівкою або пройти пішки трохи далі, там ви також побачите автівки, там до рожевих вод буде ближче.  Я, наприклад, так захопилась фотографувати всі цікавості озера, що  одзразу й не збагнула, що Рожеве озеро в рожевому кольорі ще себе не проявило.  Тому треба було пройти трохи далі, щоб побачити цю красу.

Але якщо у вас є час, подивіться на всі кольори озера, це також дуже цікаво і захоплююче. 

Доріжки по озеру

Рожеве озеро, або його ще називають Генічеське (тому що знаходиться недалеко від Генічеська) має лиманне походження і є найбільшим у цьому районі.  Його площа становить 9,2 км².  Наповнюється воно водою із Сиваша. Солоність його змінюється залежно від пори року, найбільшою вона є влітку (найбільше випаровування) і досягає близько 26%0..  Проте влітку, озеро має найрожевіший колір, а в період дощів  воно менш насичене.

Тут видно більш насичений рожевий колір

   Як же насправді тут видобували сіль? Відгороджені дерев’яними стовпчиками території – це чеки. Саме озеро безтічне, замкнуте. Сіль утворюється тут природним шляхом. Чеки, які знаходяться ближче до Сиваша, навесні через вузеньку протоку, заповнюються водою. Потім воду перекачували у ближчі чеки, де вода випаровувалася і залишався тонкий шар соляної ропи. Потім знову її перекачували, у найближчі до берега чеки і тоді ропа остаточно випаровувалася і на поверхні залишався шар рожевої солі у 10 см. 

Раніше на озері видобували сіль, зараз видобуток припинено

Цю сіль збирали у солеприймачі. Потім вона ще кілька років лежала, поки з неї вимиються усі домішки. Тільки тоді сіль буде готова. Отже, це довгий шлях і нелегка робота.

Саме тут проходив Чумацький шлях, де чумаки волами возили у мішках сіль. В давні часи тут існувала соляна каторга. Катерині ІІ доставляли до столу сіль саме  з Рожевого озера. 

Саме тут проходив Чумацький шлях, де чумаки волами возили у мішках сіль

 Склад солі унікальний, Менделєєв порівнював її з білим золотом. Він говорив: «Якщо цією сіллю солити суп, то це все одно, що солити білим золотом».

Тут був побудований соледобувний завод. Видобувалася дуже велика кількість солі, її вивозили вагонами по всьому світу. В радянські часи завод ще працював.  Потім виробництво закрили, а через деякий час будівлю розламали, розтягли, залишилися страшні руїни, які можна побачити біля озера.   Боляче дивитися на такі місця.

Колись тут працював соледобувний завод, зараз від нього залишились лише руїни

Взагалі, таких родовищ у світі всього чотири і наше було визнане найкращим.

 

Чим ближче ми підходили, тим колір озера ставав більш насиченим і яскравим.

Підійшли до найяскравішого місця. Ось таким воно виглядає насправді, без фотошопу. До цього я розглядала фото в Інтернеті, то виглядали вони  дуже яскравими, цього я тут не побачила. Можливо не в той час ми приїхали, а можливо трохи фотошопу, де надали озеру яскраво рожевого кольору.  Але те, що ми побачили, нас вразило.  Здалося, що ми потрапили на Марс. Навколо оточує поверхня рожевого кольору, це просто зачаровує і важко повірити в реальність.

Чому ж вода насправді в озері рожева? Та тому, що там живуть мікроводорості, які надають рожевого кольору воді. Цікаво те, що вони можуть жити навіть у такій солоній воді.  Вони виробляють бета-каротин, які надають воді рожевого відтінку, а крім цього вони ще мають корисні властивості. 

Мікроводорості, які живуть у воді, надають їй рожевого кольору

Під рожевою водою лежить товстий шар солі, там можна ходити, глибина невелика, максимум може в деяких місцях сягати коліна. Але треба дуже обережно, тому що шкірочка дуже гостра, можна  подряпати шкіру. А на дні вже знаходиться мул.

Але саме озеро чудове.   Незвичний колір, соляна поверхня, озеро, по якому можна здійснити пішохідну прогулянку.  Варто відвідати це місце, воно не залишить байдужим нікого.   

Завершили ми свою прогулянку  трохи в іншому місці, до автівки треба було пройти.  Проте це дало нам можливість ще раз глянути на озеро, подивитись на нього з узбережжя, тому що озеро знаходиться трохи внизу.

З берега можна побачити чеки, на яке розділене озеро. А ще, мабуть, тут  буде дуже гарним захід Сонця. Цікаво було б це побачити.

Ось так виглядає Рожеве озеро з берега

Пройшли ще повз якісь руїни, біля яких паслася худоба.  Але спогади про Рожеве озеро залишились яскравими.  А найцікавішим є те, що не треба на нього дивитись крізь «рожеві» окуляри, його рожевий колір можна побачити і без них.

   Ще хочу додати, що ніякої інфраструктури біля озера немає. Тому  вирушаючи в дорогу влітку, обов’язково треба одягати капелюха, одяг, який буде прикривати відкриті ділянки тіла, зручне взуття, взяти сонцезахисні крем та окуляри і обов’язково воду. Купити тут немає де.

   Часу для відвідування озера достатньо  1 – 1,5 години.

 

-          А ви відвідували Рожеве озеро на Арабатській стрілці?

-          В яку пору року вам довелось його побачити та в який час доби?

-          Можливо, вам пощастило там побачити захід Сонця?

-          Де ще вам довелось відвідати рожеві озера?

-           Розкажіть про це.

НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР

Наступний пост " Генічеськ - місто Сонця та цілющого повітря"