Зембожицька затока, або, як його ще називають місцеві, Люблінське «озеро» – є улюбленим місцем відпочинку місцевих жителів у будь-яку пору року. Навесні можна насолодитись весняними пахощами, влітку – рятуватись від спеки, восени – милуватись красою золотої осені, взимку – поринути у снігову казку. Отже, це місце, де у будь-який час завжди багатолюдно та цікаво, адже тут кожен може знайти для себе якусь родзинку.
Зембожицька затока –
це штучна водойма, побудована в 70-х роках минулого століття, знаходиться в
південній околиці міста Люблін. Виникла вона на місці колишнього пляжу неподалік
зембожицького млина – місця, яке раніше відвідувало багато охочих покупатися в
річці Бистриця. Зараз тут розташовані туристичні центри, лісовий
заповідник і підйомник для водних лижників.
Урочисте відкриття відбулося 1974 року, і
затока одразу стала місцем сімейного відпочинку. На майже 300 га води з’явилися катамарани та вітрильники, придбані коштом
міста.
Водна інфраструктура
сприяла не тільки ентузіастам відпочинку та спорту. Люблін, зокрема, потребував
сховища для зберігання води, яке захистило би місто від повені та забезпечило
доступ до підземних вод. Реалізацію проєкту, що пролежав під сукном понад 10
років, прискорила повінь 1964 року.
Особливістю цього
штучного водоймища є його різноманітні береги. Так, на східному березі
домінують заліснені території, де є безліч романтичних бухточок. У західній
частині ентузіастів плавання потішить мілководдя. На жаль, їм доведеться
миритися з одним недоліком: у затоці часто з’являються синьо-зелені водорості.
Місцеві туристичні
центри «Маріна», «Вроткув» та «Домброва» пропонують гостям усе, чого лиш
забажає, – місця для кемпінгів і ресторани, клуби вітрильного спорту, лісовий заповідник і підйомник для водних
лижників.
Ми теж вирішили відвідати це місце, оскільки було літо і на вулиці стояла
нестерпна спека, то освіжитись в цей час
було б ідеальним варіантом.
Дістатись до озера
дуже просто: можна власною автівкою, можна міським автобусом, а можна
велосипедом. Ми ж приїхали автобусом до кінцевої зупинки, дорога зайняла десь
30 хвилин. Але до самого озера ще треба трішки пройти.
І ось ми потрапляємо
в таку зелену та затишну зону. Праворуч озеро, зелена лісосмуга, посередині
якої йде асфальтована алея, ліворуч зелена галявина, а за нею
лісок.
На зеленій галявині
багато відпочиваючих. Тут можна влаштувати собі
пікнік, а можна організувати
місце для засмагання, адже ця галявина відкрита для сонячних променів. Хто бажає
відпочити у затінку, теж може знайти собі місце серед зелених дерев.
Вздовж алеї стоять
урни для сміття, а ближче до озера є лавочки, які стоять під деревами. Але
окрасою цієї алеї є симпатична гірлянда з ліхтариків. Ввечері, мабуть,
вмикається і яскраво все освітлюється, але і вдень виглядає досить гарно, якось
по-святковому.
А ось і сама
Зембожицька затока, досить велика за площею. Берегова лінія становить 12 км,
навколо якої проходить двостороння асфальтована велосипедна доріжка. Ця доріжка
була спеціально прокладена для велосипедистів, адже у Польщі дуже люблять
велосипедний спорт, не тільки спортсмени, а й багато сімей надають перевагу
сімейному відпочинку на велосипедах, де кожен член родини має свій особистий
транспорт. Цією велосипедною доріжкою можна дістатись до затоки із самого
Любліна, вона облаштована і дуже зручна.
Маршрут пролягає не лише краєм водойми, а й поблизу сусіднього ліса, то
ж спілкування з природою може стати ще цікавішим.
Ну а той, хто любить пішохідні прогулянки,
може прогулятись навколо озера. Мені б було дуже цікаво, але на жаль, не було
достатньо часу, але я думаю, що ця прогулянка навколо озера була б дуже цікавою
і корисною. Це дає ідеальну можливість з користю провести вільний час.
Біля озера є
магазинчики, кафе. Можна посидіти за смачною кавою та насолодитись красою
озера.
Озеро частково
заросло рослинністю. А ще у період повеней та паводків рівень води в озері може
підніматись і вода може виходити з берегів і розливатись, тому тут робляться
захисні укріплення з каміння та металевої сітки.
Тут з 2001 року працює підйомник для водних лижників. «Вейк Парк Люблін» є
частиною спортивно-оздоровчого центру «Реланд», який організовує безліч вейкборд-заходів,
зокрема на озері. На відпочивальників чекає обладнання та перешкоди, розташовані
на водних шляхах, а також інші об’єкти на території.
Далі розташований «Сонячний Вроткув» - осередок з
комплексом сучасних басейнів, водних гірок, маленьких дитячих басейнів та
островом піратів для дітей тощо. Всі басейни з фільтрованою водою. Це невеликий
аквапарк під відкритим небом. Вхід платний.
Біля озера є пункт прокату водного спорядження,
пляжних аксесуарів і гірських велосипедів. Тут можна орендувати катамаран або
поплисти байдаркою у неповторний водний рейс річкою Бистриця.
Цей об’єкт контролюється муніципальним центром спорту та відпочинку.
Є тут дитяча зона відпочинку з
різноманітними гойдалками, гірками, лазанками. Розташована вона у затінку між
дерев. Тут є лавочки, де батьки можуть посидіти, поки діти розважаються на
дитячому майданчику, є урни для сміття.
Крім дитячого майданчика є ще спортивний майданчик, де кожен бажаючий може зайнятись спортом. Дитячий і спортивний майданчики безкоштовні.
Тут дуже багато зелених зон відпочинку, є вказівники.
Багато різних лавочок, усюди стоять урни для сміття,
але що дуже прикро – ми ніде не побачили жодної кабінки для переодягання та
туалету.
На узбережжі є піщані пляжі, проте шезлонгів та
парасольок ви тут не побачите, як на морі, ні платних, ні безкоштовних. Тому
вирушаючи на озеро, треба брати обов’язково якусь підстилку і парасольку за необхідності,
але від сонця можна знайти місце і під деревами. Але хочу попередити, якщо ви
сюди вирушаєте вперше, то ваші очікування вас розчарують. Так, чудова природа, багато розваг, гарний
піщаний пляж, але вода… Так, вода не для купання. Звичайно, там купаються, але
вода брудного кольору: сіро-коричнево-зелена, стояча і ще не дуже приємний
запах. Можливо не в той час приїхали, це був початок серпня. Спуск іде по
сходах, не як у морі, поступовий, спустившись опиняєшся одразу на глибині майже
по шию, залежно від зросту. Діти сюди не зайдуть. Дно рівне, щось подібне до
глини чи мулу з піском, але не провалюєшся. Я звичайно зайшла трохи, вода
тепла, але бажання купатись чи плавати не було. Тут купались молодь та
підлітки. Вони стрибали, пірнали, веселились, я думаю, що їм було байдуже, якою
є вода. Адже пам’ятаю себе у дитинстві, коли заходили у ставок, де по
коліна було мулу, неприємний запах, а ще десь поруч в очереті «квакали»
велетенські шкреки. Але ми цього тоді не помічали, бо раділи від щастя.
Ще в одному місці ми
побачили ділянку з плавним заходом в озеро, але воно теж виявилось не для
купання, так як до берега приносило все сміття і вода взялася білою плівкою.
Але бачили – з дітками там купались, але як на мене, це небезпечно, адже можна
підхопити якусь інфекцію.
Але ми побачили
й тих, кому озеро дуже подобалось і вода в ньому в першу чергу - це дикі качки.
Вони залюбки плавали, пірнали, ловили якусь здобич і
часто підпливали до берега.
Дуже вразило те, що про них тут подбали. На березі
встановлені спеціальні будочки з кормом, які називаються «Качкомат», де за
кілька злотих кожен бажаючий може придбати корм і нагодувати цих мешканців
озера. Побачити і впізнати дуже просто, адже на ньому намальована качечка, а
знизу інструкція до застосування. Так приємно.
Зембожицьке озеро є справжнім раєм і для рибалок. У
його водах живе багато риби, іноді навіть чималих розмірів. Справжні рибалки
можуть тут піймати вугра, ляща, лина, окуня, коропа, карася, щуку або ж сома.
Незважаючи на усі
недоліки, які ми тут побачили, переваг є тут набагато більше. Поїздка до
Земброжицького озера, безсумнівно, стане для вас цікавою розвагою. Велоспорт,
водний спорт, пікнік – усе це та чимало іншого дасть змогу хоча б ненадовго
втекти від міської метушні та щоденних проблем. Ви можете провести час із сім’єю або усамітнитися серед мальовничої природи.
-
А ви відпочивали на Зембожицькому
озері?
-
В яку пору року ви тут побували?
-
Чим займались та як розважались?
-
Що вам найбільше сподобалось?
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Немає коментарів:
Дописати коментар