Саксонський сад є ідеальним місцем для тихого і сокійного відпочинку від міської метушні. Розмістився у межах самого міста. Сад має кілька входів, але головний знаходиться недалеко від центру міста – біля Литовської площі.
Сад
був створений у 1837 році з ініціативи Ігнатія Любовецького, президента комісії
Люблінського воєводства, за проєктом інженера Фелікса Бечінського. Плануючи
сад, архітектор звернувся до досвіду вже наявних парків, зокрема до парку
Чарторийських у Пулаві, який був дуже популярним.
Спочатку сад мав бути розташований поблизу вул. Любартовської, над річкою Чехувка. Проте через віддаленість від Старого міста плани були змінені. І був обраний район, що раніше належав ордену домініканців у Веняві. Сама назва «Саксонський сад» була запозичена від назви варшавського парку. Любліняни вирішили, що їхній парк такий же красивий, і в 1860 році ця назва була прийнята.
Тут
було посаджено до 300 різних видів рослин, а керував проєктом садівник родини
Чарторійських Петро Верньє.
1840
року вздовж нинішньої вулиці Длугоша була побудована дорога, що проходить через
паркову зону. За даними істориків, Саксонський сад досяг повної зрілості в 1870
році, а роки його найбільшого розквіту на 1918 – 1939 рр.
Під
час війни парку не було завдано значної шкоди, тому що німці використовували
його з рекреаційною метою і піклувалися про рослинність. Лише наприкінці війни далися взнаки дії
німців, відступаючи, тут будували траншеї, артилерійські пости та склади боєприпасів.
Спочатку
парк був задуманий як закритий ексклюзивний садок для високопоставлених
громадян Любліна. Така ситуація, однак, не влаштовувала міських жителів, тому
вони почали активно протестувати проти цього рішення влади. На початку ХХ століття під тиском городян Саксонський парк став
загальнодоступним.
Найстаріший
обєкт у парку – каплиця Божої страсті
1736 року. Це – пам'ять про чуму, яка винищила жителів Любліна в ХVІІ ст. Існує кілька легенд пов’язаних із
каплицею. Одна з них стверджує, що пам’ятник стоїть на місці колишньої шибениці,
де кат виконував смертні вироки. А неподалік,
на вулиці Длугоша, стоїть так званий будиночок ката.
Відомий
об’єкт – сторожка. Її проєкт розроблений в 1888 році Маріаном Яржинським.
Спочатку будиночок був вбудований в парковий паркан, але згодом споруда пройшла
крізь дві реконструкції: на початку ХХ ст. та перед Другою світовою війною.
Великою
гордістю парку є біла тополя, що росте у його південній частині. Це найбільше
дерево у всьому саду, має 615 см в окружності. У 1997 році тополя була занесена
до реєстру природних пам’яток.
При вході до парку, з центрального входу, можна побачити інформаційні стенди, де можна ознайомитись з історією створення Саксонського парку.
А
також є план-схема розміщення парку.
У
парку також можна побачити найбільший сонячний годинник Польщі. Конструкція
виготовлена в 1848 році, була зруйнована в 1994 році. Після численних перипетій
пам’ятник був відновлений і перебудований у центральній частині парку.
Також
тут є багато лавочок, серед яких і досить оригінальних, витончених, на яких
можна тихо посидіти і відпочити.
Значна
частина цікавих структур малої архітектури парку не збереглася до сьогодні.
Мова йде про альтанку-ротонду з 1885 року, що
стояла у колишній центральній частині парку, або фонтан, який раніше
розміщувався між сонячним годинником та головною парковою альтанкою (нині
зруйнованою). Фонтан з 1889 року був багато декорований, побудований на колі зі
сферичним водосховищем. Зараз тут інший фонтан.
Парковий
паркан також змінився протягом багатьох років.
Спочатку довкола саду був викопаний рів, обсаджений тополями та кущами.
Близько 1890 року він був заміщений високою стіною. У 1937 році стіна була замінена
горизонтальною конструкцією з труб, закріплених на плінтусі. Під час нацистської окупації ворота були
забиті, і створено новий вхід від вулиці Длугоша. Після Другої світової війни
паркан був зруйнований і перебудований лише
в 2007 році, набувши свого початкового вигляду.
Саксонський
сад сьогодні.
Нині
Саксонський парк розкинувся на понад 12 га землі, на якій росте близько 2 500
дерев, багато кущів і багаторічних рослин. Парк був внесений до реєстру пам’ятників природи. Вся територія обладнана системою камер спостереження,
завдяки якій рівень безпеки відчутно підвищився. Це значно покращило репутацію парку та
спокусило люблінян до частіших прогулянок.
Культурне
серце Саксонького саду – це концертна чаша в північно-західній частині парку.
Тут відбуваються численні концерти.
Уже
протягом кількох років тут можна зустріти павичів – трьох самок і одного самця.
Зачинені у вольєрі або гуляючи в дикій природі, ці тварини є улюбленцями
відвідувачів парку і не проти попозувати фотографам.
У
цих паркових красунчиків та улюбленців усіх відвідувачів парку є свій котедж, в
якому вони і мешкають.
Не
менший інтерес викликає дитячий майданчик.
Сучасні барвисті гойдалки та гірки для ковзання є вельми популярними
серед юних люблінян.
А ще
там є невеликий чудовий ставок, в оточенні зеленої рослинності. Посередині
знаходиться невеликий острівець.
Також
там можна побачити і мешканців цього ставка – це качки.
До ставка веде невеликий металевий місток,
мабуть, «Місток кохання», адже там причеплено багато замочків.
А ще
у парку привернуло особливу увагу – екологічна програма по бережному ставленню
до тварин.
Реконструкція
Саксонського парку проводилася в 2007 році та 2013. Вона включала, серед іншого, встановлення
паркану з боку вулиці Длугоша і відновлення історичної стіни від вулиці
Лещинського. Також був відремонтований верхній ставок, каплиця, яка вже
постраждала від часу, і сонячний годинник. Роботи також стосувалися
рослинності: догляду за деревами, певної заміни листяних порід та газону на
території 1,7 га.
-
А вам вдалося прогулятись тінистими
та затишними алеями Саксонського парку У Любліні?
-
Чи дійсно він схожий на однойменний
парк у Варшаві?
-
Чи вдалось поспілкуватись вам з
гостинними та доброзичливими павичами?
-
А можливо ви потрапили на справжній
концерт у парку?
-
Розкажіть про це.
НАПИШІТЬ СВІЙ КОМЕНТАР
Немає коментарів:
Дописати коментар